Паводки на Дністрі взяли під контроль. Завдяки Швеції та Фінляндії

А щодо  будівництва АЕС біля буферного водосховища Дністровської ГЕС, очільники від водних ресурсів мов води у рот набрали – нічого, мовляв, не чули і не знають…   

Паводки 2008 і 2010 років запам’яталися буковинцям, особливо тим, хто від них постраждав, надовго. А про те, що торік на Дністрі виникало кілька серйозних ситуацій, майже нікому, крім спеціалістів, які були вчасно попереджені про небезпеку й зробили відповідні попуски, невідомо.

Раннє оповіщення про паводок зменшує збитки від стихії у 10 разів.

Нині в області діють 6 гідропостів. До кінця року до них додадуться ще два, але автоматизованих. Вони у постійному режимі повідомлятимуть температуру води та повітря, силу течії та рівень води у Дністрі.  Автоматизація мережі спостереження передбачає також загальний безкоштовний доступ до цих даних. Їх виставлятимуть на сайті Дністровсько-Прутського басейнового управління. Для фахівців з метеослужби та МНС-ників інформація буде більш розгорнутою.

повінь

Вартість одного автоматизованого гідрологічного посту від 16 до17 тисяч доларів. З часом їх буде більше, а поки що ці два встановлені на мосту через Дністер у Заліщиках на межі Тернопільської та Чернівцької областей. В їхньому офіційному відкритті взяли участь представники Держводагенства України, управлінь водних ресурсів трьох областей – Чернівецької, Тернопільської та Івано-Франківської, а також представники від виконавців проекту про транскордонну співпрацю та стале управління басейном Дністра –  ЮНЕП (Програма навколишнього середовища ООН, Женева), ОБСЄ (Відень, Київ) та Екологічної мережі «Зої». Нині завершується третій етап «Зниження вразливості до екстремальних паводків та зміни клімату в басейні ріки Дністер» великого Дністровського проекту. Ця співпраця тривала кілька років. Та ставити крапку у ній, сподіваємося, ніхто не буде. Бо довкілля, як відомо, об’єднує людей.  І, до слова, нещодавно у Римі був підписаний міжародний договір між Україною та Молдовою про спільні дії на Дністрі .

 Безпека людей – головне завдання

Головне завдання річкових програм – убезпечити людей, які живуть у низинах Дністра, від руйнівної дії води. Завдяки встановленим приладам паводок можна буде попередити за два дні до того, як він дійде до населеного пункту. Протягом двох останніх років у нашому краї були посухи. Зважаючи на кількість опадів, що випала за останні тижні, фахівці наголошують на своєчасному впровадженні таких заходів безпеки. Тим більше, як наголосив  Олексій Чунарьов, заступник Голови Держводагентства України та уповноважений уряду України з питань виконання міжурядових угод про співробітництво на прикордонних водах з Республікою Молдова та Румунією, без достовірної інформації неможливо прийняти правильні управлінські рішення.  На майбутнє ж планується створення єдиної автоматизованої системи, яка повідомлятиме дані про стан річок з кількох десятків таких пунктів спостереження.

Амбіції СРСР підхопила Україна?

У період ІІ етапу Дністровського проекту ЮНЕП та ОБСЄ влітку 2011-го відбувся екологічний прес-тур, під час якого журналісти України та Молдови знайомилися з усіма проблемами Дністровського водного басейну. Тоді ж дізналися про плани СРСР, яким, слава Богу, не судилося здійснитися. Спочилий у Бозі Союз думав використати Дністровське водосховище для майбутньої АЕС. Та, як з’ясувался, його амбіції підхопив Українських уряд.

На початку нинішнього 2012 року під час Міжнародної конференції «Український ядерний форум-2012: плани та перспективи розвитку атомно-енергетичної галузі» стало відомо, що Київський науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» на замовлення  Міністерства енергетики та вугільної промисловості Украни розробляє Кадастр майданчиків для будівництва  енергоблоків нових АЕС в Україні. Зокрема, заступник головного інженера інституту Віктор Шендерович розповів тоді «Комментариям» , що кадастр буде  завершений до кінця 2012 року.  На території України вже визначені 33 можливі пункти розміщення атомних станцій, кажен з яких передбачає приблизно по три майдансики. Шендерович назвав тоді ще й 7 найбільш перспективних пункти размещення майбутніх АЕС, серед яких значився  і Новодністровський пункт  (Див.« Версії» №20).

Скориставшись прес-конференцією у БУВРі, автор цих рядків поцікавилася ставленням керівництва Дністровсько-Прутського басейнового управління водних ресурсів до намірів збудувати біля Дністровських ГАЕС та ГЕС ще й атомну електростанцію. Присутні очільники перезирнулися та здвигнули плечима, мовляв, нічого не чули і не знаємо. Тільки кмітливий головний інженер вирішив пожартувати та виставити кореспондента у непривабливому світлі.«Може, це ви переплутали міні-ГЕС з АЕС?», – поцікавився з невимушеною посмішкою. Але й тут вийшла халепа.  Бо громадськості наші державники-природохоронці заявляють, що будувати міні-ГЕС на Карпатських річках в області не будуть, а в Києві вже є погодження управління охорони навколишнього середовища в Чернівецькій області на спорудження 3-х міні-ГЕС.

Отож, беруть мене великі сумніви, що у БУВРі не знають про вже вибрані вченими місця для нових АЕС в Україні, серед яких є й АЕС біля  буферного водосховища Дністровської ГЕС. А якщо й дійсно не знають, то це, м’яко кажучи, дуже дивно для охоронців та спеціалістів з водних ресурсів…

Достатньо відкрити сайт http://www.ukrrudprom.ua/news за 15 жовтня або ж переглянути архів новин ТСН , щоби знайти повідомлення під назвою «Вчені вибрали місця для нових АЕС в Україні», в якому йдеться про нову атомну карту України.

Наразі радує, що офіційно Кадастр майданчиків під АЕС ще не затверджений. Але дуже сумно від того, що у профільному міністерстві сказали: це справа недалекого майбутнього. Та й Шендерович запевнив, що на перших ділянках розпочнуть будувати через рік-два…

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії» 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *