До 130-річниця від дня народження Осипа Безпалка

Краєзнавець, викладач Чернівецького фахового коледжу технологій та дизайну Микола Семенюк розробив дизайнмакет власних поштового конверта і марки з нагоди 130-річниці від дня народження відомого українського громадсько-політичного діяча, уродженця Буковини Осипа Безпалка. Як відомо, він короткий період виконував обов’язки міського голови Чернівців і був міністром праці Української Народної Республіки.

Друк здійснила Укрпошта.

 

Довідково з Вікіпедії:

Безпа́лко Йосип (Осип) Іванович (нар.13 травня 1881 – пом.1950) — український політичний і державний діяч.

Народився у місті ЧернівціПівнічна Буковина у бідній міщанській родині.

Через політичну діяльність був виключений з гімназії. 1899 року заснував таємний гурток гімназійної та студентської молоді. У 19011902 роках редагував газету «Буковина» – орган буковинської національної організації. 1903-го розпочав педагогічну діяльність. Засновник одного з перших на Буковині товариств «Січ» і редактор учительського часопису «Промінь» (1903). У 19071908  роках крайовий секретар профспілок Буковини.

У 1907–1914 роках засновник і голова крайової організації Української соціал-демократичної партії на Буковині, у 1908-1914 роках редактор місцевого партійного органу – газети «Борба».

19151916 рр. – голова просвітньої комісії у таборі для українських військовополонених (РаштаттНімеччина).

Делегат Української Національної Ради Буковини і ЗУНР – ЗУНР-ЗОУНР (грудень 1918 — квітень 1919), УСДРП (1919), Трудового Конгресу, в листопаді 1918 — комісар Чернівців. Не погоджувався разом із Семеном Вітиком з реорганізацією системи державного управління під керівництвом диктатора ЗУНР Євгена Петрушевича[1]. У 1919–1920 роках міністр праці в урядах Бориса Мартоса[2] та Ісаака Мазепи.

11 лютого 1920 р. в Кам’янці-Подільському був арештований польською владою разом з представниками уряду УНР Мазепою ІсаакомАндрієм ЛівицькимІваном Огієнком відповідно до наказу польського головного комісара Волині й Подільського фронту А. Мінкєвича. Офіційне вибачення за «прикрий випадок» арешту було надано польським МЗС 11 березня українській дипломатичній місії у Варшаві.[3]

У 1920 році — емігрував до Чехословаччини, викладав німецьку мову в Українській господарській академії в Подєбрадах (Чехія). Автор наукових розвідок з історії українсько-німецьких відносин. Автор численних політичних статей, розвідок про німецько-слов’янські взаємини на початку XIX століття.

У 1938 році — обрано головою Українського січового союзу.

У 1947 році схоплений спецслужбами СРСР, доправлений до Радянського Союзу та репресований НКВС СРСР. Загинув у концтаборі (Казахстан) в 1959 році.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *