Як мріють юні художники: Студія «Маестро» – здійснена мрія Наталії  БАРАНОВСЬКОЇ

 

У Чернівецькому художньому музеї відкрито виставку «Сила кольору – сила життя», на якій можна познайомитися з роботами учасників дитячої художньої студії «Маестро», що нею вже 6 років керує художниця Наталія БАРАНОВСЬКА. І це вже четверта поспіль така дитяча експозиція.

 

«Чарівна скринька з сюрпризами»

– Вау, Мамо, це що, театр?

– Ні, це музей!

З такого коротенького діалогу на вході до Чернівецького художнього музею почалося моє знайомство з найменшою студійкою пані Наталі – Анничкою Вельничук. Уперши потрапивши до такого парадного й художньо оформленого приміщення, дитина не втрималася від захвату, піднімаючись урочистими сходами. Так і напрошується порівняння: кроки до прекрасного… Дівчинка лише в цьому році почала ходити до студії, але Наталія Барановська має такий принцип: у щорічній виставці студії можуть брати участь усі охочі  її вихованці. «Мої діти», як називає їх керівниця студії. Таких наймолодших у студії ще двоє-троє хлопчиків і дівчаток. Але, як здається, вони вже прониклися якимсь спільним духом любові до краси й готовністю вкладати в це працю й душу. Звісно, вони ще далекі від того, щоби виголошувати формулювання, але це відчувається хоча б у тому, як студійці тримаються гуртом, як охоче спілкуються з гостями виставки й не лише показують свої роботи, а й намагаються розповісти, що саме хотіли намалювати. Нескладні дитячі композиції вражають спершу кольором (Сила кольору – сила життя!), а далі характером виконавця, закладеним у цей малюнок. Що люблять малювати найменші художники? Пташок, рибок, котиків, квіти…  І можу стверджувати, що немає на тій виставці двох однакових – пташок, котиків чи квіточок…

Коли ви заходите до залу, де розміщена експозиція дитячої виставки, виникає враження, що ви потрапили до чарівної скриньки, усі стінки якої несуть на собі картини. Сила кольору в цих дитячих роботах дійсно-таки надихає, запалює бажанням жити. До речі, свої роботи пані Наталія виставляє поруч із роботами своїх вихованців, аж ніяк не виділяючи їх.

Кожний з дитячих малюнків Наталія Василівна оформила у паспарту, але не на білому чи темному папері, як здебільшого буває на дорослих виставках, а на кольорових аркушах – і це додаткова гра кольорів, сонячний день, що так і проситься вам у вічі та в долоні. Одне слово, радість, свято… І світлішають обличчя відвідувачів, десь відлітають хоча б не на довго, турботи мамусь і татусів… Оце порівняння з чарівною скринькою – саме від однієї з тих мамусь вихованців студії.

І ще до загального настрою: Наталія Василівна проводить уже четверту виставку своїх студійців, не впадаючи в русло «офіційної урочистості»: тут усім комфортно – і авторам-художникам, і родинам, і просто відвідувачам.

І нічого зайвого або випадкового. Назва студії немов обіцяє: «Будь-яка дитина може вирости в Маестро»

Від цього настрою логічно перенесемося через день, коли в неділю до «чарівної скриньки» завітали дві відомі чернівчанки  – актриса Діна Анепська і журналістка, вона ж майстриня- вишивальниця  Олена Чайка – із їхньою київською подругою. Жінки повільно пройшлися виставкою й око киянки «зачепилося» за дві роботи 8-річної Кароліни Бегей, що розміщені поруч, одна над одною: «Оці дві роботи я повісила б у себе вдома…», – зауважила вона.

Інколи такі безсторонні оцінки бувають важливішими за експертні висновки.

Зійти зі шляху чи вийти на дорогу?

Кілька років тому Наталія Барановська опинилася на роздоріжжі. Образно кажучи, закінчився один період її життя й треба було починати щось наступне. І вона наважилася: 1 вересня 2013 року відкрила дитячу художню студію. Чого вона вчить «своїх дітей»? Сама Наталія Барановська стверджує: «У студійцях «Маестро» отримала для себе безліч учителів – у мистецтві й по життю. Це водночас цікаво й важко – дивитися на світ очима дітей».

Наставництво Наталії Василівни ненав’язливе й позбавлене імперативності: «Може, найпростіший і найскладніший принцип у спілкуванні з дітьми – їх треба любити. Коли такої любові не відчуваєш – треба йти з педагогіки. Як на мене, дитина від занять будь-яким мистецтвом повинна отримувати задоволення. А те, що я сама щаслива від спілкування з дітьми – повторюю щоразу. Вони так відчувають мій настрій, співчувають, коли я нездужаю…»

Окрім практичних навичок, діти отримують початкові знання з теорії та історії мистецтва. Наталя Василівна знайомить їх з різними мистецькими техніками, творчими напрямами в мистецтві. Вона навіть не сподівається, що всі її вихованці будуть художниками. Але що будуть духовно багатими людьми – безперечно.

Є в роботі з дітьми ще один момент – сумний і обнадійливий водночас: діти виростають, рухаються далі, опановують професію, будують своє життя. І йдуть від тебе. Але приходять нові студійці – і це зовсім не означає, що з ними починається все спочатку: кожна дитина – творіння індивідуальне, а надто в мистецькій професії.

Як потрапляють до «Маестро»?

До студії «Маестро» дехто прийшов одразу – і «назавжди». Когось привела мама, якійсь матусі порекомендувала студію подруга… Декому з дітей доводиться діставатися до  вулиці Комарова навіть з центру міста.

У Наталі Василівни правило одне: ніколи не критикувати інші студії та інших керівників. Кожний отримує своїх учнів – і нехай таких студій буде багато.

 

«Мені здається, що дитина від занять будь-яким мистецтвом повинна отримувати задоволення. А те, що я щаслива від спілкування з дітьми – безсумнівно», – Н. Барановська

 

А загалом за час існування Наталя Барановська нараховує вже понад 2 сотні дітей, які пройшли через студію. За шість років існування студії вже 15 її вихованців навчаються професіям, пов’язаним із мистецтвом: майбутні живописці й графіки, дизайнери одягу, меблів, взуття, ландшафтні дизайнери, фахівці видавничої справи… Навчаються в різних містах, але, буваючи в Чернівцях, навідуються до студії. В гості.

До речі, гостини в студії «Маестро» – теж цікава тема: Наталія Барановська запрошує до спілкування зі своїми вихованцями друзів-художників і поетів.

Є серед вихованців і такі, що не зупинилися поки лише на образотворчому мистецтві, займаються танцями, музикою, спортом… Наставниця не вважає, що вони «розкидаються», дуже мудро й терпляче перечікує періоди інших захоплень чи охолодження до малювання… Змусити бути творцем нікого не вдасться, треба лише вчасно бути з такою дитиною поруч. Так вона робить сама, цього радить і батькам своїх вихованців.

«Дитина будь що створить-таки свій власний світ, якщо жити з нею поруч вдумливо, направляти майже непомітно, обережно. Вони ще не «зіпсовані» обов’язковим, ще сміливі й беззастережні, і напрочуд точні у своїй спостережливості», – каже вона.

Наставниця любить спостерігати цей процес творіння, коли всім доступні папір, картон, пензлики в кожних дитячих руках «працюють» по-своєму. Дуже важливо не спотворити тут дитині перші враження, першу радість творіння, підтримати, коли щось не виходить, а коли в чомусь і поправляти, то дуже делікатно…

Для самої ж Наталі Василівни головних впливів від роботи зі студійцями – два. Вона щиро вважає, що знаходить в цих юних талантах учителів для себе. І ще для неї все глибшого змісту рік від року набуває  фраза-формула «Чужих дітей не буває».

Дуже імпонує атмосфера на відкритті виставки: діти вільні й щасливі, не залякані, не бояться «контрольних робіт» і оцінок.

І наостанок: Виставка дитячої художньої студії «Маестро» триватиме до 15 травня.

Беріть дітей та знайомих, вихованців та учнів: радість від спілкування з роботами студійців «Маестро» гарантую, адже сила кольору – це ж сила життя!

Лариса ХОМИЧ, «Версії» Фото з архіву Наталії Барановської

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *