При світлі Слова Поета Миколи Бучка

Назву однієї з понад десятка поетичних книг українського поета, журналіста, члена Національної спілки письменників України Миколи Бучка – «При світлі Слова» – обрали організатори для вечора-спомину  про нього у мистецькій світлиці «Місце зустрічі» Центрального Палацу культури Чернівців.

Стіни чернівецької «Текстилки» пам’ятають Миколу Івановича протягом багатьох років – і як кореспондента радіо об’єднання «Восход», і як поета на різних поетичних вечорах, і як організатора однієї з перших у Чернівцях і в Україні, як тоді казали, неформальної громадської організації – товариства «Оберіг»… Саме тут, у фойє першого поверху прощалися з Миколою Івановичем чернівчани перед його Останньою дорогою…

І дата для зустрічі обрана невипадкова: День Святого Миколая був улюбленим для поета, який багато разів організовував для наших містян, а надто для дітей, чудові свята, на яких давав змогу зустрітися з публікою вихованців різних чернівецьких студій. Тут звучали пісні, плавно рухалися танцюристи, схвильовано виголошували перші рядки юні поети…

У мистецькій світлиці під модеруванням доцента філологічного факультету ЧНУ Лариси Бережан брали участь митці, друзі та побратими поета, колеги-філологи, поети, музиканти, художники. Розпочав Імпрезу академічний камерний хор «Чернівці» під орудою заслуженого діяча мистецтв України Надії Селезньової – «Молитвою» на слова Миколи Бучка. Разом з автором музики до багатьох поетичних творів Надія Селезньова виконала кілька вокальних номерів. Має у своєму доробку пісні на слова Бучка і  співачка Лариса Белова. Так зійшлося, що музику до однієї з них написав заслужений діяч мистецтв України Леонід Затуловський, якого теж днями проводили в останню путь.

Варто зауважити, що просити когось виступити не довелося: всі, хто в житті, у своїй поетичній, пісенній та музичній творчості зустрічалися, дружили, разом працювали з Миколою Івановичем, охоче влилися у вечір-спомин. З цих спогадів поставав не показний парадний портрет, а жива людина з усіма сильними і слабкими рисами, людина, яку ми всі знали й поважали, якої нині нам не вистачає, хоча, як по-різному, але схоже висловилися поети Борис Бунчук та Мирослав Лазарук, справжнє розуміння місця Миколи Бучка в українській поезії, ще попереду…

Лариса ХОМИЧ, «Версії». Фото з Інтернету

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *