Як володіють землею та продають її у країнах Європи: землю вважають національним багатством не лише у гаслах

 

Про це – у розмові з економічним і політичним експертом «Версій», успішним бізнесменом, який має великий досвід закордонних поїздок, спілкування та співпраці із закордонним бізнесом, зокрема аграрним і лісовим, Францом Карловичем ФЕДОРОВИЧЕМ.

 

– Франце Карловичу, почнімо, мабуть,  з того, що ринок сільгоспземлі в нашій країні створювати доведеться. Тому все питання лише в тому, як надати обігу землі цивілізовані рамки, захистити наше національне багатство від заволодіння іноземцями і убезпечити від вимирання сільське населення України. Ваша думка щодо цього?

– Я завжди повторюю: не треба створювати велосипед! Варто лише оглянутися довкола та вивчити досвід більш успішних сусідів.

– Що ви маєте на увазі?

–  Достатньо лише познайомитися з досвідом європейських країн, на який, до речі, дуже часто нам кивають і прихильники, і противники вільного продажу землі в Україні, але ніхто й ніколи не договорює до кінця. Я спеціально поцікавився земельним законодавством європейських країн і ось що дізнався.

У Румунії першочергово  землю продають румунам

Теоретично у найближчій до Буковини європейській країні закон, який набув чинності 2014 року, дозволяє продавати землі сільськогосподарського призначення громадянам країн ЄС, а також Ісландії, Ліхтенштейну та Норвегії. Але: пріоритет на купівлю земельної власності має чітке зазначене в законі коло фізичних та юридичних осіб: співвласники, орендарі, власники земель, прилеглих до земельної ділянки, яка продається, а також Румунське Агентство Громадської Власності. Якщо жодна зі сторін, що має привілей пріоритетної купівлі, не виявляє бажання придбати ділянку, лише тоді вибір покупця має право здійснити продавець.

Болгарька земля – для болгар

У країні, яку колись називали 16-ю радянською республікою – настільки її економіка була «зав’язана» на СРСР – землі сільськогосподарського призначення можуть придбати і володіти ними лише фізичні особи, які легально проживають у країні щонайменше 5 років. Аналогічні вимоги поширюються на юридичних осіб: фірма має бути зареєстрованою в Болгарії щонайменше за 5 років до купівлі конкретної земельної ділянки. Захищені болгарські землі й від офшорів: право на придбання та володіння землею сільгосппризначення не поширюється на юридичні особи (фірми чи спілки), в яких частку мають партнери або акціонери, зареєстровані у вільних економічних зонах. 

В Угорщині все – тільки для своїх

Ми вже пересвідчилися нещодавно, як ця держава вміє відстоювати своє, навіть там, де її інтереси нібито не ущемлені… Так от, придбати землю в Угорщині мають право фізичні особи, церкви, фінансові установи й сама держава. Мало того, щоби купити в цій країні землю, треба володіти навичками у сфері сільського господарства чи вести бізнес у цій сфері щонайменше 3 роки. Особи, що не відповідають цим умовам, можуть придбати не більше, ніж 1 га сільськогоспугідь. Захищена угорська земля й від монополії латифундистів: максимальна площа землі, яка може перебувати у власності, обмежена 300-ма  гектарами. Придбання землі в Угорщині неможливе без юридично оформленого зобов’язання покупця особисто вести сільськогосподарську діяльність, цільово використовувати землю протягом 5-ти наступних років і не передавати право на користування нею третім особам.

Данія: придбавши землю, маєш на ній осісти

Від 2015-го порядок купівлі землі у Данії законодавчо спрощений: розширений перелік осіб, які мають право на придбання землі, скасовані норми щодо площі земельного господарства та наявності сільськогосподарської кваліфікації в покупця. І компенсується це полегшення дуже просто: покупець землі в Данії зобов’язаний… осісти на придбаній землі.

У Словаччині пріоритет мають ті, хто живе у громаді

Від  2014 року у Словаччині власником землі сільськогосподарського призначення може бути фізична особа, яка вела свій бізнес у сфері сільського господарства або працювала там щонайменше три роки. А юридичні особи так само повинні довести, що мають трирічний стаж ведення бізнесу у сільському господарстві. Крім того, покупцями угідь можуть бути особи, які живуть на постійній основі в країні щонайменше 10 років або юридичні особи, що зареєстрували свій бізнес принаймні 10 років тому. Пріоритет у купівлі землі мають особи, що проживають саме у тій громаді, де вони хочуть придбати землю. Під дію цього закону не підпадають ситуації, пов’язані із даруванням, передачею землі близьким родичам, не стосується це  й земель у міській зоні та сільськогосподарських ділянок поза межами міської зони площею до 20 акрів (0,2 га).

У Франції придбати землю може тільки корінний французький фермер

Механізм обігу землі у Франції є достатньо жорстко врегульованим. Там не лише діє пріоритет на купівлю для власників сусідніх земель, а й зобов’язання щодо особистого користування придбаною землею протягом 15 років із забороною здавання в оренду. За усіма операціями на ринку землі сільгосппризначення стежать державні місцеві  компанії, що входять до Спілки розвитку землеробства та сільських поселень (французька абревіатура SAFER). Їхнє завдання – не допустити різкого зменшення сільгоспресурсів і подальшого скорочення числа сімейних господарств. Спілка SAFER, подібно до Польського Агентства Сільськогосподарської Нерухомості та Румунського Агентства Громадської Власності, користується правом першості на купівлю землі, але французька інституція  навіть може не допустити підписання угоди на продаж, якщо вважатиме, що вона носить спекулятивний характер, торги відбуваються за заниженою ціною, або операція може спричинити розпад домашнього господарства чи стати на перешкоді діяльності фермерам-початківцям у конкретній місцевості. Країна настільки ефективно захищає свою землю перед іноземним покупцем, що на практиці її може придбати лише корінний французький фермер.

У Німеччині за всім суворо стежить держава

Операції з торгівлі землею суворо контролюються державою і в Німеччині, в особі Спілки обробки та управління землею (BVVG), яку курує Федеральне Міністерство Фінансів. Влада, так само, як у Франції, може не погодитися на продаж землі, якщо угода має спекулятивний характер, торги відбуваються за зниженою ціною або новий власник не має наміру використовувати землю для ведення сільського господарства. Владні структури запобігають і  надмірній концентрації землі в руках одного власника. А покупець, до купівлі-продажу, має подати план розвитку власного земельного господарювання.

Польша жорстко захистила свої землі та  ЄС… проти

Позаторік, ще 2016-го, у цій країні набув чинності закон про обіг землі,  який ввів певні обмеження на продаж сільгоспземель. Згідно з новим законом, сільськогосподарські землі можуть купити лише держава, релігійні об’єднання і фермери, проте не всі. Покупець повинен не тільки володіти сільгоспнавичками, але й не мати у власності понад 300 га угідь, та ще й проживати в місцевості, де хоче придбати землю. Крім того, щонайменше протягом 10-ти років покупець має вести на цій землі господарську діяльність і без дозволу суду не може цю землю ні продавати, ані здавати в оренду. (Підкресленння від редакції). Такі законодавчі обмеження у Польщі є жорсткішими, ніж у Німеччині та Франції.

Європейська Комісія повідомила, що має намір детально проаналізувати польське земельне законодавство на предмет розбіжностей із законодавством ЄС. В Угорщині ліміт на площу сільськогоспугіддя, яке можна продавати без додаткових документів і дозволів (1 га), вищий ніж у Польщі (0,3 га), однак Європейська Комісія закидає і цій країні прийняття норм проти вільного руху капіталу в рамках ЄС.

Комісія раніше ініціювала суперечки з Болгарією, Литвою, Угорщиною і Словаччиною, які раніше ввели в дію аналогічні положення закону. Ці обмеження, на думку Брюсселя, суперечать принципам вільного руху капіталу та дискримінують громадян ЄС щодо країни походження.

Україна на сьогодні має лише угоду про асоціацію з ЄС, але вже сьогодні живемо між тиском ЄС і МВФ щодо запуску вільного продажу землі – і спробою захистити чи не єдине, що залишилося в наших людей, за допомоги мораторію на продаж сільгоспземель. Дивуватися не варто: Європа намагається не надто вільно пускати нові держави у свій простір. Залишається лише побажати нашим владникам достатньо і сміливості, і мудрості, щоби і мети про входження до Європи досягти, і свого останнього не втратити.

– Чи знайдеться в нас Одіссей, що проведе Україну між Сциллою та Харибдою?..

– Сподіватимемося на те, що Україні поталанить…

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *