Нецарські розваги «Клеопатри», або Як заощадити 130 відсотків фінансів

 

Прочитавши заголовок, читач, знайомий зі шкільним курсом математики, заявить, що не можна заощадити більше 100 відсотків чого завгодно – і помилиться. Принаймні, як така «вища математика» стає можливою, знає наш постійний читач Анатолій Ігнатюк, бо, на жаль, саме він і потрапив на гачок автора цього методу.

 

«Колись замолоду читав про єгипетську царицю Клеопатру та її царські розваги. Нібито вона запрошувала до себе чоловіків будь-якого віку та соціального статусу провести із нею ніч, попереджаючи, що на ранок гостя стратять. І уявіть собі, знаходилося-таки чимало охочих… Та то була цариця, і часи були стародавні. А що робити вам, якщо ви – звичайна сьогоднішня жінка не обтяжена моральними принципами, яка працює директоркою ресторану, приміром, «Клеопатра» в Чернівцях. І ви не те, щоби обмежені фінансово, просто вам постійно не вистачає, завжди мало… Тож у цьому випадку ви розробили свій власний метод. Він, як усе геніальне, простий і полягає у наступному: викладу, бо я його добре вивчив на собі.

Отже, ваші «розваги» відбуваються у фінансовій площині, і, звісно, – ви ж бо не цариця! – учасників свого фінансового атракціону про жодні наслідки спілкування з вами  попереджати не будете. Ваше завдання – оновити приміщення вашого закладу, запросивши відповідних фахівців, аби вони зробили усе якнайшвидше, працюючи щоночі,–  бо ж удень та ввечері є відвідувачі,– а по закінченні робіт не лише не отримали заробленого, а ще й доплатили вам.

Дзвінок реставраторам. Наполягаєте, що вам потрібні саме вони й тільки вони. Не скупитеся на компліменти щодо їхніх попередніх робіт. Стверджуєте, що потребуєте їхньої поради як фахівців. При зустрічі використовуєте ненав’язливі тактильні «фішки», аби «клієнт» відчув до вас довіру, втратив обережність і не надумав зателефонувати тим, хто з вами вже працював колись, чи до постачальників, аби поцікавитися вашим фінансовим і діловим обличчям.

Передоплата. А якщо це не подіяло і реставратори-таки поцікавилися вашою діловою репутацією і всі відомі їм постачальники, ремонтники, дизайнери  тощо, в один голос сказали,  що з такими «Клеопатрами» краще не зв’язуватися або працювати лише з передоплатою, не надто переймайтеся. Видайте часткову передоплату, скажімо, на матеріали. Не забудьте наголосити, що в технічних деталях не розумієтеся і розраховуєте лише на їхню порядність. Якщо майстри запропонують укласти відповідний договір, не підписуйте і не пояснюйте, чому. Коригувати пункти угоди теж немає потреби. Замість цього використовуйте фішку «Чесні очі», зрештою, вони ж отримали «замануху» типу «на матеріали». Як кажуть у селі, «Що ще хтіти?».

 «Ваші чеки – фількіна грамота». Щойно у процесі виконання робіт виникло запитання про наступну проплату, напружилися (чи зробили вигляд, що напружилися) і сказали, що для звіту перед вашим віртуальним керівником, із яким реставратори і не домовлялися, і на очі не бачили, вам потрібні чеки на використані матеріали. Отут вам доречно «увімкнути недовіру» до майстрів.  Якщо чеки принесуть, скажіть, що це – «фількіна грамота», яка для серйозної організації, із якою вони нібито мають справу, не пасують. Пам’ятайте, що робота з відтворення інтер’єру – процес творчий і якщо у цьому процесі вони знайшли якийсь новаторський спосіб роботи чи більш цікаві матеріали у співвідношенні «ціна-якість», не зайвим буде звинуватити їх у шахрайстві! Та поки що не «в лоба», а легким натяком (для вас важливо, аби вони все-таки закінчили розпочате) – і вони закінчать. Далі згадайте у дрібних технічних деталях усе, слово в слово, що на початку робіт вони намагалися з вами узгодити, і легенько заскочте їх на брехні. Про те, що в технічних питаннях ви не розумієтеся  і вас цікавить лише кінцевий результат, на цьому етапі вже не згадуйте.

Важка артилерія від бухгалтерки. Далі долучаються «підготовлені люди»: бухгалтер і  той «віртуальний власник», що нібито мешкає у Києві й посідає високий пост. Та ще й скаржитеся, що ви майстрам дзвонили, бо час був звітувати перед власником, а майстри, мерзотники, не брали слухавку!  Усе без жодних доказів – лише усні звинувачення.

Позиційні бої та психологічні атаки. Після завершення чергового етапу ремонту приблизно через тиждень кажете майстрам, що ви замовляли інший колір. І тут знову робите «чесні оченята» і демонстративно шукаєте «запис» у щоденнику про обумовлений колір. Не знайдете – то байдуже, ключове слово «Це справді так!». Те, що на початку роботи вони узгоджували з вами і барвники і тони, – не принципово. Про це забуто. Якщо нагадають, звинувачуйте, увімкніть обурення!

Перед «бухгалтером» уже стоїть відповідне завдання, вона має вимотати цим майстрам усі нерви щоразу новими забаганками, вимогами підтвердження чеків на матеріали, але не прямо, а грамотно: кожну відмову приймати поданий чек «бухгалтерка» мотивує міфічними «вищими інстанціями»: мовляв, вона була б рада, але вища інстанція не приймає… Таким чином ви тягнете час, ганяєте людей з різною періодичністю, ставите перед ними все нові проблеми щодо звітування. Блискуча праця на психологічне виснаження майстрів, що повелися на ваш «веселий атракціон».

Станіславський відпочиває! Якщо ж почнуть нервувати й запідозрять банальне «наперсткове розводилово», – «бухгалтерка» навіть сльозу пускає, посилаючись на свою «кришталеву репутацію». Тут програти практично неможливо. Завдання таке: коли бухгалтер плаче, бо не в змозі відзвітувати перед страшенно вимогливою «вищестоячою інстанцією» (головне, щоби зіграла талановито, за Станіславським), розчулений майстер-реставратор добровільно віддасть і всі чеки з усіма належними письмовими підтвердженнями від продавців – і всі гроші, які отримав на матеріали!

Поки що майстри чекають, що з ними розрахуються за роботу і проблема лише в «закритті бухгалтерії» на використані матеріали, – не підозрюючи, що ніхто нічого не збирається «закривати» і тим більше платити.

За великим рахунком – це й усе. Відтак директорка «Клеопатри» відбула у теплі краї на відпочинок, заступник директора або не відповідає на дзвінки, або з огидою в голосі пояснює керівникові майстрів, що він шахрай! І це після того, як той завершив ремонт і не отримавши за це ні копійки, ще й віддав їм суму, витрачену на матеріали, а з колегами розрахувався з власної кишені…  Коли ж випадково зустрічаєте у місті майстра, робите вигляд, що ви не знайомі…

Якщо майстри завітають до «Клеопатри», поясність їм, що справа навіть не у грошах (про які взагалі мають забути), а в тому, що постраждала її репутація Чесної людини – і натякніть на судовий процес і штрафи!

Говорити тепер про справжню чесність і Божу кару майстри можуть – але, як ви здогадуєтеся, намарне!»

Анатолій ІГНАТЮК, майстер-реставратор

 Від редакції:

Зрозуміло, що ми поспілкувалися з директоркою Клеопатри. Вона переконувала, що надурили саме її, зокрема, використали дешеві фарби тощо.

Натомість, побувавши на місці, переконалися, що ремонт зроблено якісно  і все виглядає просто супер!..

А тепер і порахуємо: ремонт у закладі зроблено без жодної копієчки, та ще й за використані матеріали приблизно третину усієї вартості назад отримано. Скільки відсотків заощаджень виходить? А ви кажете – неможливо…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *