«Кості ЛУКИНЮКУ лише 14. І ми почуємо ще про нього як про видатного скрипаля»

П’ятирічним Костя почав вчитися гри на скрипці. Та перший учитель виніс вирок: таланту в хлопчика немає. Тоді мама відвела сина до іншої музичної школи – №2, у клас Наталії Лютової, яка навпаки відразу помітила музичну обдарованість хлопця. Сьогодні 14-річний Костянтин Лукинюк – студент Чернівецького училища мистецтв ім. С. Воробкевича. Серед його досягнень – досить складні твори відомих світових композиторів – Баха, Тартіні, Бетховена, Моцарта, Брамса, Крейслера, багатьох інших. Не обмежується скрипкою, грає ще на фортепіано й опановує гітару.

DSC_0302

Ще зовсім юний вік не завадив скрипалеві перемагати на численних міжнародних (в Україні, Чехії, Росії), всеукраїнських (у Києві, Ялті, Запоріжжі, Рівному, Маріуполі) та обласних конкурсах. Він виступав як соліст із симфонічним оркестром Чернівецької державної філармонії. Проте, незважаючи на ці здобутки, (а, може й завдяки їм?) обласне управління культури не довірило йому відстоювати честь області на заключному концерті Року дитячої творчості, що відбудеться в палаці «Україна» в Києві. Сказали, що занадто дорослий. Щоправда, Костя не засмучується й упевнений, що незабаром про нього почує весь світ. Бо недарма ж ті, хто слухали гру Костянтина, кажуть, що такого скрипаля Буковина ще не давала…

Вибір за мене зробила мама, – зізнався юний віртуоз-музикант. – Я сам тоді ще нічого не вирішував. Мама в дитинстві мріяла займатися музикою, тож віддала мене на скрипку.  Наталія Вікторівна Лютова навчила мене основ музики,  вимогливо шліфувала мою майстерність. Моєму розвитку допомагали також Людмила Орестівна Мартинюк, мій куратор, яка готувала мене до виступів, і Алла Олексіївна Гамова, яка відправляла мене на різні конкурси, організовувала концерти.

Мій молодший брат Маркіян теж чудово грає на скрипці. Щоправда, ми з ним зовсім не схожі. Він більш урівноважений, спокійний на сцені, в нього глибока манера гри. Я ж більш експресивний, емоції в собі не приховую.

– Невже ніколи не виникало в тебе бажання кинути уроки? Коли твої ровесники сидять у дворі, граються чи розважаються, ти мусиш сидіти вдома і вчити гами…

Думаю, що таке бажання виникає хоча б раз у кожного, але з часом я зрозумів, що в мене досить непогано виходить і не варто залишати навчання на півдорозі. Набагато цікавіше навчатися й досягати майстерності в тій справі якою займаєшся. Той, хто тільки грається і даремно витрачає свій час, поступу в своєму розвитку не матиме, а в мене вже визначився напрямок у житті, планую чогось досягти.

– Скільки годин на день ти віддаєш грі?

Як вийде. Коли вступив до музичного училища, в мене є на день дві вільні години – от їх і використовую для занять. Перед виступом граю більше – по 3-4 години. В мене такий принцип: займатися щодня, хоча б трохи. А грати раз на тиждень, але тривалий час – це неправильно. Людина ж їсть тричі на день, а не один раз наїдається. Так само і з заняттями музикою…

– Чи маєш приклади для наслідування серед виконавців?

Так, це Ойстрах, Коган, Венгеров та багато інших. Я наслідую гарне виконання. Якщо чую, що людина гарно грає, можу це оцінити і намагаюся до цього ідеалу наближуватися.

– А улюблені композитори?

– А серед композиторів мій улюблений – Бах. Раніше в мене не було розмежування на улюблених чи не улюблених композиторів. Подобаються окремі твори Моцарта, Бетховена, Чайковського, Скорика… Але у Баха кожний твір особливий, він неперевершений майстер поліфонії! Кожна нота в нього геніальна!

Ким бачиш себе у майбутньому?

– Звісно, моє життя – це музика. В мене є мрія – виступити на всіх найбільших сценах світу. Хотілося, щоби мене почули, побачили…

Викладачі пишаються талановитим учнем і пророкують йому велике майбутнє:

– Костю я знаю ще з дитинства, з того часу як він прийшов вчитися до Наталі Вікторівни, бо у школі я була його консультантом – розповідає Людмила Мартинюк, викладач музичного училища ім. Воробкевича. – Навчання гри на скрипці є надзвичайно важким, особливо на першому етапі. Серед дітей є досить багато таких, що самі обирають скрипку, а потім кидають навчання. У випадку з Костею все навпаки: це не був його свідомий вибір, але він свідомо й відповідально підійшов до навчання. У нього є всі дані, щоби займатися музикою: музичний слух, хороша пам’ять, інтелект…  Він закінчив музичну школу з таким рівнем, із яким не соромляться випускатися з консерваторії. У Кості дуже гарні перспективи, і сподіваюся, що ми про нього ще почуємо як про видатного скрипаля.

Руслан КОЗЛОВ, «Версії»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *