Donbas Battalion Corp – Компанія міжнародної безпеки в якій воюватимуть українці  

 

    

Російські й проросійські ЗМІ стверджують, що на Донбасі з боку України воюють приватні військові компанії (ПВК, – ред.). Хоча цілий світ знає про роль російської ПВК Вагнера в агресії Москви не лише на Донбасі чи в Криму, але й у Сирії. Нещодавно й президент Трамп заявляв про виведення американських військ з Сирії та Іраку, місце яких займуть, знову ж таки, приватні військові компанії. Змінюються концепції війни, змінюються й військові інструменти. Політики й великий капітал хочуть уникнути відповідальності за силові дії, та не можуть відмовитися від них. Схоже, що в епоху гібридних війн саме ПВК стануть головними механізмами військового захисту інтересів держав і корпорацій на чужих і окупованих територіях.

В Україні є війна, та ПВК до останнього часу не було. Точніше, їх і сьогодні немає. Та вже можна говорити, що торік у США створена ПВК «Donbas Battalion Corp», де служать українці. Ким, як і для чого створена? Про це розповів на одній з тренувальних баз на Київщині один з керівників цієї структури, колишній командир батальйону «Донбас» Анатолій ВИНОГРОДСЬКИЙ.

  

 Приватна військова компанія – чому такі виникають?

Спочатку про терміни. ПВК – це загальновживана назван для цілої низки структур, яка не охоплює весь спектр діяльності цієї сфери. Є ПВК, але є й інші, можливо, схожі на перший погляд приватні компанії. Хоча вони різняться метою й методами діяльності. Безпосередньо «Donbas Battalion Corp» – це Компанія міжнародної безпеки. На відміну від ПВК, ми працюємо в межах міжнародного законодавства з недержавними міжнародними організаціями, державними структурами, гуманітарними місіями тощо.

Так склалося, що багато добровольців, атовців, які пройшли через бойові дії, не знаходять себе у мирному житті. Дуже багато суїцидів, невмотивованої агресії, яка закінчується криміналом. Коли вони шукають після демобілізації роботу, роботодавці беруть атовців із великим «скрипом». Тож багато хто виїжджає за кордон: збирати полуницю, щось будувати, хтось спивається або потрапляє до в’язниці. Людей з підвищеним почуттям справедливості, які пройшли війну, держава не використовує. Ми вирішили зібрати їх, щоби вони могли використовувати властивості, придбані на війні, і при цьому заробляли нормальні гроші, утримували сім’ї. Щоби не відчували себе у приймах, а були нормальними людьми, які можуть гордо дивитися на оточення, не залежати від когось економічно і робити те, що вони вміють найкраще.

 

– І робити це вони будуть лише за межами України?

– Наразі в Україні немає закону про приватні військові компанії.

– Але це значить, що вони і не заборонені…

– У нас заборонене найманство для ведення бойових дій у складі чужих армій. Ми не беремо таких завдань, у нас виключно охоронна діяльність: охорона гумконвоїв, об’єктів інфраструктури, людей; кризовий менеджмент; консалтинг з питань безпеки; розмінування. Сподіваюся, розвиватимемо й охорону суден від піратів.

Українська держава може стати вашим замовником?

– Теоретично – так. Однак в Україні не прописані нормативні акти, які регламентують дії ПВК. Та зважаючи на події під час бойових дій на сході, на те, як провалюють набори строковиків, як мляво йдуть контрактники, думаю, рано чи пізно держава змушена буде звернутися до послуг ПВК.

– Чому компанію зареєстрували у США?

– Це одна з країн, де діяльність таких структур закріплена законодавчо.

– А яка зацікавленість американців в існуванні такої компанії? Для них це тільки бізнес?

– Не тільки. Сьогодні набирають обертів російські ПВК, зокрема ПВК Вагнера. Це серйозні бійці. Тому в американців, англійців є надія на те, що ми зможемо протистояти саме російським ПВК, оскільки вже мали з ними справу на Донбасі. Друге – контракти, які беруть великі військові приватні компанії, складаються з різних напрямків, з яких багато що ПВК зі світовим ім’ям просто не цікаве – вони віддають це на субпідряд. Ми – новачки на ринку, беремо, що пропонують. Наше завдання – освоїти  нішу, зарекомендувати себе і розвиватися далі.

Ви набираєте тільки атовців?

– Набираємо переважно атовців, а коли є потреба, фахівців з певних питань. Те, що ви бачили в нашому таборі – це програма реабілітації для атовців. Ми відволікаємо їх від синдромів, навантажуємо фізично, вони прощаються із зайвим жирком, з алкоголем, який просто несумісний з такими фізичними навантаженнями, перенацілюємо мотивацію – не на пошуки копійки, щоб прогодувати сім’ю, а на ті цілі, які ставляться компанією. Вони переходять від пошуку місця в цивільному житті до виконання конкретної роботи. І це чудово впливає на них психологічно: люди мають мету і добрі матеріальні стимули для її досягнення.

 

– У вас є психолог, ви проводите якісь психологічні тести перед прийомом?

– Є психолог. Перед від’їздом на роботу за контрактом усі проходитимуть психолога. Ще в нас усі проходять поліграф, пред’являють довідки від нарколога, психіатра, про здоров’я.

– У вашому таборі зброї немає, тільки фізпідготовка. Та при виконанні контракту вони будуть зі зброєю. Як ви вирішуєте питання бойової підготовки?

– Після ФІЗО ми відправляємо їх за кордон, туди, де дозволені тренування зі зброєю, де вони стріляють, не боючись кримінальної відповідальності.

– Про яку країну йдеться?

– У нас кілька варіантів, де ми навчаємо людей. Остання група навчалася в Польщі, на базі Європейської академії безпеки.

– А де розташований офіс вашої компанії?

– Штаб-квартира – в Нью-Йорку. І ще три офіси в країнах, де у нас є або плануються контракти: в Іраку, Кенії, Польщі. Ну і, звичайно, в Україні.

Яка чисельність вашої ПВК?

– Сьогодні це вже понад 200 осіб. Плануємо набрати до 3000.

– Так багато?

– У нас ротація щотри місяці. Тобто, якщо сьогодні працюють 100 осіб, то через три місяці їх мають замінити наступні 100 чоловіків. А кількість контрактів зростає, бо ринок зростає: ситуація у світі так складається.

– Багато охочих? Попит більший за пропозицію?

– Так. Хоча багато хто боїться.

– Чого бояться?

– У нас дуже високі вимоги. Тут не п’ють, не курять. Тобто, курити можна, але за куріння треба 30 разів віджатися. Плюс дисципліна.

– Але вони ж усі атовці, в армії ж усе це є?

– Ну… теоретично – є (сміється, – ред.). У нас багато добре підготовлених хлопців, наприклад, зі спецназу.

 

Ну, чесно кажучи, на Рембо вони не надто схожі. Животики в багатьох…

– Це зі свіжої партії, за три тижні цих животиків не буде …

(Кличе хлопця – інструктора, просить показати його «фірмові» віджимання. Відразу збирається кілька глядачів. Хлопець, віджимаючись, підстрибує, відриваючись від землі руками і ногами, при цьому плескає в долоні у себе за спиною).

– Що, не Рембо?

– Круто! А як наші державні структури до вас ставляться? Їм узагалі відомо, що є така ПВК?

– Ми ж не на території України зареєстровані, ми їх, мабуть, не цікавимо. Поки.

– Ну, фізично ж ви тут перебуваєте. Значить, можете бути потенційною загрозою для можновладців?

– Як? Ми не тримаємо тут зброї, виїжджаємо на роботу за контрактом до іншої країни. І ми не надаємо послуг громадянам України.

– Тобто, із політикою батальйон «Донбас» зав’язав?

— Не говоритиму за весь батальйон. Ми зав’язали з політикою. Річ у тім, що батальйон «Донбас» – формування, цікаве за структурою. Спочатку це був створений Семенченком батальйон територіальної оборони, який не належав до жодних державних структур. Після Карлівки (бій із проросійськими НВФ у травні 2015 р. під селищем Карлівка на Донеччині – ред.) Аваков запропонував Семенченку увійти до складу Нацгвардії. І, за великим рахунком, батальйон спецпризначення в/ч 3027 формувався з резервістів. Це його повна назва, офіційно слова «Донбас» там ніколи не було. Коли нас перевели у 3067, ми були батальйоном спецпризначення, в дужках – резервний батальйон. Назви «Донбас» там теж не було. Зараз вони у Слов’янську. Залишилася там рота, по-моєму. Вони теж вважаються батальйоном «Донбас».

– Якщо не секрет, яка зарплата буде у ваших бійців?

– Мінімальна – $2000 на місяць.

– Це вже за контрактом. А навчання вони проходять за свої?

– На час навчання нараховується стипендія. Якщо вони здають усі заліки та іспити, підписують контракт, йдеться про нарахування зарплати. Стипендія на сьогодні – $500 на місяць.

– І скільки часу навчаються на стипендії?

– Тут три тижні. І, залежно від того, які курси проходять за кордоном, – ще від тижня до двох.

– Працевлаштування гарантоване?

– Так, відразу беремо на контракт. Ми в цьому зацікавлені, оскільки навчання одного бійця обходиться приблизно у €4000. Це без зарплати.

– Звідки ці гроші зараз, поки контрактів небагато?

– Це – гроші акціонерів.

– Можете назвати основних?

– Скажу, що це наші та американські підприємці. І ще – колишні бійці та офіцери батальйону «Донбас».

– І в них тільки бізнесінтерес?

– Звісно. Це дуже перспективний напрямок для заробляння грошей, ринок зростатиме. Конкурентів в Україні практично немає. Тобто, фірма займається рекрутингом для іноземних ПВК, але українських ПВК немає.

– До речі, як у вас з англійською мовою, є така вимога?

– Знання англійської бажане, та не обов’язкове, ми у процесі підготовки навчаємо людей. Адже вони у своєму колективі будуть працювати, їм англійська потрібна тільки для спілкування із зовнішнім світом. Це швидко приходить з практикою. Наприклад, за кордоном їх навчають англійською, і вони розуміють своїх інструкторів.

– Ви американська компанія чи українська? Яким законодавством керуєтеся?

– Американським і тих країн, де здійснюємо свою діяльність. Є ще такий «Документ Монтре». Він містить правила і методи роботи приватних військових і охоронних компаній, які діють в зонах збройних конфліктів.

З чого починалася історія вашої корпорації?

– Торік у червні ветеранська організація «Донбасу» уклала договір про співпрацю з ветеранськими організаціями США і поляками – з навчання, підвищення кваліфікації та працевлаштування ветеранів російсько-української війни. У рамках цього договору в Україні відкрили два навчальні центри: на Київщині і Кіровоградщині. Далі ця справа переросла в ідею створити акціонерне товариство  «Donbas Battalion Corp»

– Як вас сприймають місцеві жителі?

– Нормально. Конфліктів з місцевими немає. Звісно, 30 здорових мужиків, які біжать уранці 10-кілометровий крос – екзотика для місцевих. У нас хороші стосунки із сусідами, бо тут не бухають. Хоча бабусі телевізор дивляться: наші хлопці чули в маршрутці, що тут живуть «бандити Семенченка».

– Який соціальний захист? Ваші люди застраховані?

– Так, є страховка. Американська. Але ще раз кажу: ми не збираємося брати участь у бойових діях. Це перше. Та, якщо раптом виникає бойова ситуація, в усіх видів особового складу зарплата підвищується вдвічі, а у випадку поранення при виконанні контракту – страховка до $100 тисяч. У випадку, не дай Бог, загибелі – страховка $800 тис.

Із такими умовами ви не оголите нашу лінію фронту? Хто служитиме на Донбасі за копійки, якщо можна заробляти такі гроші з меншим ризиком?

– Там лінії фронту давно вже немає. Порошенко її давно здав, а нині ситуація не надто різниться… Люди, які повертаються з фронту, які бачили смерть своїх товаришів, тут нікому не потрібні. Багато хто спивається … Вони просто втрачені тут. А ми бережемо військовий потенціал добровольців для нашої армії. Адже невідомо, як складеться ситуація в країні завтра. Може так статися, що у нас, як 2014-го, знову виявиться, що «армія не готова». Теоретично може скластися й така ситуація, що сьогоднішня влада збереться з духом і реально почне відновлювати цілісність країни. Ось тоді наші люди цілком можуть стати у пригоді – підготовлені, дисципліновані, досвідчені … А зараз, до речі, біля кожного підрозділу чатують агенти, які займаються рекрутингом у зарубіжні ПВК. Багатьох атовців забирають до того ж «Вагнера». Ми ж зберігаємо їх для своєї країни. Принаймні, на Росію наші люди працювати точно не будуть. Що стосується умов, – ми пропонуємо добрі умови, та ми і жорстко вимагаємо з тих, хто хоче до нас прийти.

– Вимоги – це тільки фізо, або ще щось?

– Це і фізо і дисципліна, і воля, і розуміння командної роботи …

– А що таке «воля» в даному випадку?

– Це коли людина не може чогось зробити, але робить, показує вольове прагнення до цього. Наприклад, не всі можуть бігти 10 кілометрів, але біжать. Хтось йде, плететься, але доходять. Тих, хто не доходить до фінішу, ми караємо штрафними балами.

– Ви відраховуєте людей? Великий відсоток тих, хто вибуває у процесі навчання?

– Не дуже. Ось одна з груп – у ній з 76 осіб відрахували 4.

 

Тренувальний табір – це майже гектар огородженої території, розташованої в лісі на приватній землі.  Рядами розміщені: комплекс сучасних спальних двох- та шести- місних модулів, така ж сучасна кухня-їдальня, чималий комплекс душ-санвузол, конференц-зала, навчальний клас, тренажерний зал під дахом, спорткомплес і смуга перешкод у лісі. Атмосфера доброзичлива, жінок немає, горілка заборонена, ніхто не викаблучується.

 ПВК у загальному розумінні – це дієвий інструмент як в реаліях війни на південному сході України, так і в майбутній зовнішній політиці, де інтереси України можливо не завжди будуть збігатися з буквою міжнародного права. Варто пам’ятати, що після розпаду СРСР, Україна опинилася сам на сама з усіма кризовими явищами та дезінтеграційними процесами. Питання лише в тому, на що готова Україна заради відстоювання своїх національних інтересів.

Користь, яку могла б мати Україна від дій ПВК на південному сході, очевидна. Як тільки підписується чергове перемир’я, в роботу вступає ПВК, яка розпочинає проведення неофіційних операцій в тилу противника. Бойові дії тривають,і Україна перехоплює ініціативу на фронті, а на потенційні звинувачення в ході переговорів відповідає повним запереченням своєї причетності до будь-яких акцій на території супротивника.

Такий підхід дозволив би вигравати як дипломатичну, так і справжню війну, якою Росія користується від початку бойових дій на південному сході України та чим користувалася під час війни в Абхазії і Південній Осетії.

Грунтуючись на зарубіжному досвіді використання ПВК в гібридних, політичних, збройних конфліктах і з огляду на їхню все більш зростаючу роль у реалізації національних інтересів потенційних супротивників, подібні структури могли б стати реально ефективним зовнішнім і внутрішньополітичним інструментом – провідником для Українського керівництва.

За матеріалами: Незалежного мілітарного дайджесту та

https://www.volynnews.com/news/society/

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *