Цього місяця маємо замовлення на ще 3 автомобілі для хлопців, – пишуть на сторінці організації у facebook. – Для однієі людини це дуже велика сума та нереально, але для багатьох – це легко та можливо.

Активісти запрошують небайдужих доєднатися до цієї ініціативи фінансово. Вони додають, що будь-який розмір внеску важливий та суттєвий. ГО гарантує фотозвіт та звіт про витрачені кошти і дякує доброчинцям за втілення попереднього завдання.

Реквізити для переказів:

– гривня:

5168 7427 3012 5600 Джус Василь

– долар

5168 7427 3306 8286

З-за кордону:

долар

BENEFICIARY: DZHUS VASYL, Ukraine, 59400, region Chernivetska, district Zastavnivskyi, city Zastavna, street Chkalova, building 52

IBAN: UA533052990000026204884996355

ACCOUNT: 5168742733068286

BANK OF BENEFICIARY Банк одержувача PRIVATBANK, 1D HRUSHEVSKOGO STR., KYIV, 01001, UKRAINE SWIFT CODE: PBANUA2X

INTERMEDIARY BANK Банк-кореспондент JP MORGAN CHASE BANK

SWIFT CODE: CHASUS33

CORRESPONDENT ACCOUNT

Рахунок банку одержувача в банку кореспонденті 0011000080

Євро

BENEFICIARY: DZHUS VASYL, Ukraine, 59400, region Chernivetska, district Zastavnivskyi, city Zastavna, street Chkalova, building 52

IBAN: UA913052990000026200885465287

ACCOUNT: 5168745030074576

BANK OF BENEFICIARY Банк одержувача PRIVATBANK, 1D HRUSHEVSKOGO STR., KYIV, 01001, UKRAINE

SWIFT CODE: PBANUA2X

INTERMEDIARY BANK

Банк-кореспондент

Commerzbank AG Frankfurt am Main Germany

SWIFT CODE: COBADEFF

CORRESPONDENT ACCOUNT Рахунок банку одержувача в банкукореспонденті acc №

400 8867004 01

Платежі в PayPal – itcentre75@gmail.com

Разом до перемоги!

Запис Кошти на три авто для фронту збирає на Буковині громадська організація спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Прийдешнього четверга, 24 січня об 11 годині у м.Заставна (зала засідань районної музичної школи) Заставнівська районна організація товариства «Просвіта» проводить урочистості з нагоди вшанування пам’яті всесвітньо відомого художника Миколи Івановича Івасюка.
М.І. Івасюк народився 14 квітня 1865 року в містечку Заставна.

Автор численних полотен: історичного жанру — «В’їзд Богдана Хмельницького до Києва» (1892—1932), «Богдан Хмельницький під Зборовом» (1893), «Битва під Хотином» (1903), «Іван Богун у бою під Берестечком» (1919); побутового жанру — «Поцілунок», «Очікування», «Гуцулка під деревом», «Буковинець» (усі — 1889), «Козак з дівчиною біля криниці» (1901), «Мати» (1908); портретів — Ю. Федьковича (1885), Т. Шевченка (1918), І. Франка (1924), М. Скрипника (1933) тощо. Виконав ескізи поштових марок УНР номіналами 2, 3, 30, 50, 80, 200 гривень (так звана віденська серія; 1919). Розписував іконостаси в церквах міст Заставна, Кіцмань та деяких сіл Буковини.

Пензель художника оспівував героїчну боротьбу українського народу за своє соціальне і національне визволення. Найбільш відома його багатофігурна історична композиція — «В’їзд Богдана Хмельницького до Києва».

Багатющий скарб його картин — понад 500 полотен висококла-сних творів-шедеврів «розлетілися» по всьому світу — Австрія, Канада, Німеччина, Росія, Польща, Румунія та інших країн.

Розуміючи роль мистецтва для народу, Микола Івасюк у 1899 році організовує у Чернівцях першу художню школу для дітей із бідних сімей. Життя митця обірвалося трагічно. 25 листопада 1937 року його розстріляли у київському лісі в сталінських катівнях — у Биківні.

Мета зібрання — популяризувати творчість живописця, яка потребує кропіткого дослідження. Окрім цього, у будинку (м. Заставна), де народився великий художник, варто створити хату-музей, адже занедбана оселя руйнується. Районне товариство виступає також ініціатором присвоєння Заставнівській художній школі імені Миколи Івасюка.
А ще вагома частина заходу — заснування Чернівецької обласної мистецької премії ім. Миколи Івасюка задля підняття іміджу та важливості постаті художника, як символу світової культурної спадщини, підвищення ролі мистецтва в культурному житті Буковини, промоція престижу сучасних митців, допомога художникам-початківцям, дослідницька та пошукова робота, пропаганда життя і творчості художника — нашого земляка. Запрошуємо усіх, кому не байдуже минуле, сьогодення та майбутнє українського мистецтва.

Світлана Масловська,
голова Заставнівського районного товариства «Просвіта»

Запис МИКОЛА ІВАСЮК — СИМВОЛ СВІТОВОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Проте, без електропостачання й нині залишаються 27 населених пунктів, 10 з них – частково.

Хоча зверхники краю запевнили журналістів, що на ранок 17 грудня вже було відновлене сполучення з 51-м населеним пунктом проблемних районів, та з достовірних джерел відомо, що, скажімо, в Заставнівському районі є чимало сіл, до яких снігоприбиральна техніка не доїхала… Подібні і на Сокирянщині.

На вчорашній ранок до 24 буковинських сіл все ще не було проїзду.

Лідія КИРИЛЮК, «Версії».     

Запис Автошляхи й досі не розчистили спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Нагадаємо, що суд мав продовжити слухання у вівторок, 18 жовтня,  але у зв’язку з неявкою адвоката Скорика, який представляє інтереси  підсудних, воно було перенесено на 20 жовтня. Підсудні, Бойчук  і його родичі та охоронці без присутності представника їхнього захисту відмовилися давати покази у суді.

Сьогоднішнє судове засідання було відкритим, але ауді-, фото- та відеозапис суддя заборонив, щоб «не заважати розгляду справи по суті». Принаймні, так звучав його аргумент. Судова зала була переповнена, Бойчук сидів у першому ряду – він на підписці про невиїзд. Потерпілих рибалок в суді не було. На початку слухання суддя Ігор Іщенко зробив адвокату Скорику попередження про необхідну повагу до суду та недопустимість повторної неявки.

Сторона відповідача почала з того, що заявила 2 клопотання – про призначення повторної комісійної судово-медичної експертизи тілесних ушкоджень потерпілого рибалки Івана Абрамовича та виклик і допит експерта Жанни Васкан. Всі представники відповідача підтримали заявлені клопотання. Після цього суддя Іщенко пішов у нарадчу кімнату. Через 20 хвилин він оголосив рішення суду: призначити проведення повторної медичної експертизи тілесних ушкоджень Івана Абрамовича в Чернівецькому бюро судово-медичної експертизи. На період проведення експертизи провадження у справі зупинити. Клопотання щодо виклику та допиту експерта відхилити. За словами адвоката потерпілих, наступне судове засідання відбудеться десь за три тижні.

Галина ЄРЕМІЦА, «Версії»

Запис Суд над Бойчуком – і знову процес затягується… Через призначення повторної експертизи спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Під прицілом газети, так би мовити, справа Бойчука, одна з найбільш резонансних цього року. Як поживають учасники події? Нещодавно про це спробувала дізнатися київська журналістка Лідія Денисенко. У столиці з’явилася стаття «Місто побитих рибаків».

Мою увагу робота колеги привернула тим, що, відвідавши Заставну, вона не переговорила із рибалками. А Денисенко – надзвичайно досвідчений і талановитий журналіст. Мене цей факт вразив. У ньому була загадка. Погодьтеся, проїхати 600 км і не переговорити з жертвами…

Та, з’ясувалося, жодної загадки! З ними, справді, неможливо переговорити. Я зміг зтелефонуватися тільки з одним із них. Та Іван Бабій відмовився від зустрічі під приводом того, що дуже багато роботи. Повідомлення не оптимістичне, бо Іван працює на цвинтарі:

– Ви не уявляєте, що тут твориться! У мене похорон за похороном. Усе копаю і копаю. Вдома не буваю…
– Ну бодай півгодинки викроїте, щоби зустрітися? – вклинив своє прохання.
– Зустрітися… А що я? Я, як хлопці. Вони скажуть, зустрінемось.

Я попросив Івана поговорити із хлопцями. І результат не забарився: телефони хлопці не піднімали, або просто скидали. При тому, що вони не знають мене особисто і факт упередженого ставлення виключений. Тож із київським журналістом відбулося щось подібне.

Чому потерпілі відмовляються від зустрічі з журналістами… Хоча останні нічого поганого ані Івану Абрамовичу, ані Івану Бабію, ані Миколі Михайлюку не зробили. Швидше, навпаки.

Якби не ті самі журналісти і кілька місцевих депутатів, то хлопці б просто втерлися і не було б ніякої «справи Бойчука». І видатний менеджер району продовжував би пестити свій комплекс маленького царька. А крива браконьєрства (назвімо речі своїми іменами) у Заставнівському районі різко б пішла на спад.

Не вказуватиму джерел, але згадана київська журналістка зустрічалася не з рибалками, а з їхнім адвокатом. І, здається, саме адвокат – носій ідеї, що рибалкам не варто зустрічатися з пресою, щоби «вони не сказали чого зайвого, що могло б їм зашкодити». Київську гостю ця позиція вкрай здивувала. Скажу більше, вона може здивувати навіть телеграфний стовп. Адже будь-який розголос, будь-яке повернення теми невигідно лише одній людині, а саме – Михайлу Бойчуку. Та чи справа адвоката рибалок опікуватися інтересами відповідача? Чи він так дивно розуміє інтереси своїх підзахисних. Гадаю, це не питання особливостей буковинської юриспруденції. І справа не тільки в адвокаті, напевно, замовчування вже в інтересах рибалок. Є дивна поведінка, значить є мотивація. Та й недарма мудрі люди кажуть, що мовчання…

Тим паче, що Михайло Бойчук, на думку аналітиків, судячи з кадрової політики в районі, продовжує впливати на ситуацію на Заставнівщині. Принаймні, на ключові посади все ще призначають людей, яких кулуарно вважають «людьми Бойчука».

Власне, чи не продовження це гучної історії, яке повчальніше за саму історію.

Приємно, коли нема ілюзій

Та хотілося б, окрім усього, зауважити. Втім, усвідомлюю, що зустрінуся з нерозумінням. Із суто людської точки зору Бойчука, який власноруч хоче «розібратися» з рибалками, які приперлися на чужий став, можна зрозуміти. І наше співчуття потерпілим обумовлене лише розумінням, що ті живуть на жебрацьку зарплату. І ця риба для них – реальний внесок до сімейного бюджету.

А жебрацька зарплата тому, що ця держава знущається над найманими працівниками і вважає їх за рабів. І жодних прав у цієї категорії людей в Україні немає. І за стави «феодали» сплачують у бюджет копійки. Але зрозуміти гнів господарів можна.

Мою ж увагу привертають інші події, які ніколи не обговорюватимуть на « Шустер-live». На які всім начхати. По-перше, зачаровує факт, що заставнівська газета « Голос краю», яка анонсує себе як «захисника інтересу людей» не написала про подію… жодного слова. За усі місяці. До того ж, ці журналісти там пишуть статті на кшталт «Журналістика – оголений нерв суспільства», і у них є рубрика «Свобода слова». Якщо ж колектив газети вважає, що Бойчук правий, або не настільки винний, захищайте його. Обговорюйте тему, дискутуйте. Але замовчати сам факт…

Скептик зауважить: хіба мовчання газетярів – подія? Та це суперподія! Більш промовистого факту, який би свідчив про життя в цій країні і місті Заставна, зокрема, неможливо придумати. Але це так, між іншим. Мені ж здається набагато важливішим не те, що сталося на ставу.

А, наприклад, непомітний, дещо радянський звіт про рік роботи під керівництвом Бойчука. Зокрема, та ж газета «Голос краю» пише, що на заміну вікон в заставнівській музичній школі витрачено триста тисяч гривень, а на виготовлення бібліотечних карток і формулярів дванадцять тисяч гривень. Є ще дивна позиція – обладнання автобусної зупинки – один мільйон гривень. Але зробімо припущення, що йшлося про автостанцію. Отже, питання на засипку, скільки вікон у Заставнівській музичній школі, і скільки читачів в їхніх бібліотеках? Але це вже не для рубрики «Історія з продовженням», а, швидше, до «Історія, з якої ніхто не робить історії».

Запис Про щасливу Заставну та її мовчазних рибалок спершу з'явиться на Медіа-Версії.