Скільки міфів складено (особливо на Буковині) про нашу толерантність, скільки «круглих столів» проведено на теми подолання ксенофобії, скільки дурниць зроблено під гаслами «Дві мови – одна країна», скільки зусиль докладено, щоб довести, що «Схід і Захід разом»… А коли прийшла справжня біда, то поруч із реальною взаємодопомогою, яка не ділила ні за мовою, ні за етнічними особливостями, ні за конфесіями, виникало безліч конфліктів. Спочатку дрібних, побутових, а далі вони почали поглиблюватися, цементуватися і потребувати врегулювання. Бо якщо з них не вирулити, то вони вибухнуть.

Йдеться не лише про протистояння місцевих з ВПО, чи україномовних зі зросійщеними. Потрохи починається обурення тих, у кого родичі боронять країну на фронті – проти тих, хто цього досі уник. Тих, хто втратив рідних – проти тих, чиї вижили. Цивільних – проти ТЦК. УПЦ проти ПЦУ. Тих, хто не отримав гуманітарної допомоги – проти щасливчиків, яким вона дісталася. Молодих і здорових – проти пільговиків. «Зажерливих» орендодавців – проти шукачів дешевшого житла. Та навіть новоприбулих переселенців – проти давніших… Словом, усі проти всіх.

І тільки вміння говорити, слухати і чути, тобто грамотно вести публічний діалог, може врятувати нас від цієї багатоголової гідри загроз і наслідків війни.

Тому корисність онлайн-вебінару на тему «Публічний діалог: особливості рівного охоплення всіх груп населення і роль ЗМІ у його побудові», проведеного у березні Вінницьким пресклубом, важко переоцінити.

І якщо про конфліктологів та фасилітаторів – фахівців із ведення публічного діалогу – у суспільстві вже принаймні чули, то замислюватися про те, що медіа також можуть бути ініціаторами та організаторами діалогових процесів, дехто ще навіть не почав.

Насправді ж медіа можуть виступати ініціаторами та організаторами діалогових процесів (зустрічей, обговорень, консультацій) у своїх громадах і регіонах: можуть організувати глибинне, якісне обговорення важливих для суспільства тем. Як результат – допомогти досягти потрібних змін та прийняття сталих рішень у громадах.

Медіа можуть використовувати діалоговий підхід у створенні журналістських матеріалів – завдяки цьому підвищується якість публікацій, глибше висвітлюється тема, аудиторія отримує всебічне висвітлення проблеми, ознайомлюється з позицію різних цільових груп. Так зростає авторитет ЗМІ та довіра до нього.

Медіа можуть створювати майданчики для діалогу між різними групами, сприяти порозумінню та згуртованості, і зрештою – подоланню суперечностей і кризових ситуацій.

Не провокувати конфлікти, демонструвати не улюблені всіма гострі дебати, не протиставлення різних точок зору, а процес обміну інформацією, ідеями, поглядами між різними людьми, організаціями та владою у суспільному просторі. Можна створити не конфлікт у прямому ефірі, а забезпечити відкритий обмін думками у різноманітних форматах: на конференціях, форумах, консультаціях з громадськістю, громадських слуханнях, відкритих зустрічах тощо. Адже «публічний діалог – важливий інструмент для вирішення складних суспільних проблем, який підвищує рівень довіри між різними групами населення та посилює демократію», як слушно зауважили тренерки вебінару Тетяна Дурнєва і Наталя Кертичак.

Отже, ЗМІ можуть бути не лише дзеркалом, у якому відображається дійсність, а й суб’єктом, який забезпечує позитивні зміни в цій дійсності. Можуть запобігти конфліктові. Головне – навчитися не провокувати суперечки, засудження, полювання на помилки опонента. Важливо пояснювати, слухати, використовувати мову підтримки, і знати, що ймовірна зміна думки – це ознака зрілості.

Варто навчатися розуміти діалог не як філологічний термін. Адже в нашому випадку це не про фізичний акт розмови, а про «розгортання думок», навчали тренерки на вебінарі.

Це форма комунікації, в якій ключовими є слухати та ставити питання. У діалозі кожен має рівний голос, незалежно від статусу, позиції, походження та життєвого досвіду У процесі діалогу люди усвідомлюють, що кожен з них володіє лише невеликою частиною істини. Тому в ньому не має бути одностайності в поглядах чи переконання в слушності однієї думки. Але кожна зі сторін щиро намагається зрозуміти турботи та потреби іншої, навіть коли не погоджується з її позицією. Немає вимоги відмовитися від своєї ідентичності, але є бажання почути, зрозуміти і визнати переконання інших настільки, щоб змінити своє ставлення до них. Тож це процес справжньої взаємодії, у якому люди слухають один одного настільки уважно, щоби в них відбулася зміна внаслідок того, що вони дізналися.

І це можуть робити ЗМІ! Примирюючи протилежності, об’єднуюючи різних, «зшиваючи країну» (як не заяложено це вже звучить). Бо наша найбільша потреба зараз – бути разом, втриматися. А наша найбільша сила – єдність.

То хто візьметься? Зокрема, й серед буковинських медіа?

Зображення з сайту Чернівецького благодійного фонду “Милосердя”

Як на мене, успішність таких дій ЗМІ залежить і від авторитетності видання, і від поважності, професіоналізму і репутації його журналістів. І ось тут, гадаю, ми маємо повернутися до старої-доброї «журналістики особистостей», до якої тяжіла ця сфера на початку її становлення в Незалежній Україні, на відміну від тієї переважно безликої зі знівельованим авторством, до якої ми прийшли зараз (принаймні, в регіонах). А ще це може бути окремим напрямом у діяльності ЗМІ, якого можна спеціально навчати і навчатися, про що вже вчора слід було подумати шановним численним журфакам і журкафедрам в Україні – адже запит на це є і буде ще багато повоєнних років.

Але це вже історія зовсім іншої проблемної статті…

Маріанна Антонюк, «Версії»

Запис Діалог як спосіб реального досягнення єдності у розмаїтті спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Єдність країни полягає не тільки в конкретному дні нового нападу, що не відбувся. Державному святі, придуманому оточенням для президента Зеленського, – пише Корнійчук. –

Єдність – це єднання народу та сильної армії для захисту країни. А сильну армію не можна розвивати без сильної економіки.

Єдність – це послідовна спільна робота влади та всіх політиків не лише щодо протистояння зовнішній російській загрозі, а й щодо створення сильної економіки, як гаранта сильної армії.

Він продовжує: «Тому відвертим цинізмом та антиукраїнською діяльністю під час війни є політика соціального геноциду та руйнування економіки, яку розпочав у 2014 році Порошенко, а тепер продовжує президент Зеленський. Добивають усіх – середній клас, бюджетників, пенсіонерів, молодь. Під загрозою смерті перебуває малий бізнес. І недаремно десятки тисяч ФОПів, які протестують під Радою, намагаються достукатися до влади. Адже постає питання їх виживання після застосування драконівських норм для касових апаратів. Про таку «єдність» говорить президент у своїх гарних промовах та телемарафонах по всіх каналах у стилі СРСР? Чи, може, «єдність» у щодня зростаючих цінах на продукти, на бензин? У грабіжницьких тарифах на газ та опалення? Про яку сильну економіку та сильну армію ми можемо говорити?»

Політолог ставить питання руба: «А хто із наших політиків взагалі захищає реальні інтереси людей? Влада надимає щоки у стилі часів Порошенка: мовляв, не питайте нас про соціальну політику, оскільки є справи важливіші! Псевдопозиціонери на кшталт «Євросолідарності» та «Голосу» теж нічого не говорять про «соціалку».

Корнійчук зауважує, що лише лідер опозиції Юлія Тимошенко, справжній народний політик, виходить до підприємців, як було у четвер біля Ради. «Вважає за свій обов’язок спілкуватися з простими людьми і говорити їм правду, – каже експерт. –  Про те, що касові апарати – це щорічний корупційний заробіток для влади 4 млрд гривень. Про те, що закон про касові апарати для ФОПів було сфальсифіковано вже після голосування – і Тимошенко звернеться до ДБР, щоб порушили кримінальну справу. Говорить Тимошенко і про те, що влада не збирається послаблювати «зашморг» на шиї малого та середнього бізнесу, тому люди мають не зупинятися та боротися за свої права.

Українці мають нарешті зрозуміти: ця влада, як і попередня, не чує людей. І справжня опозиція, якої кілька десятків людей у ​​Раді, може боротися за інтереси українців лише за допомоги самих людей.

Водночас, саме жорстка публічна позиція Тимошенко не дозволяє владі «пропетляти» з багатьох питань, настільки важливих для країни.

Так, Тимошенко в ефірі програми “Право на владу” чітко сказала, що Мінські угоди є катастрофою для України. Виконувати їх у нинішньому вигляді не можна. І необхідно використати механізми Будапештського меморандуму.

А також Тимошенко зажадала від Зеленського порушити перед нашими західними партнерами нагальне питання для країни та всіх українців: списання зовнішніх боргів, які становлять понад 50 млрд. доларів. Тих боргів, на оплату яких щороку йде половина бюджету країни. Тих грошей, які можна витратити і на посилення армії, і на підвищення соціальних стандартів, і компенсатори для зниження цін і тарифів, і на розвиток економіки. І ось тут ми побачили б: чи є у нас реальна підтримка Заходу під час війни?

Ми бачимо, що лише Тимошенко розуміє прямий зв’язок: сильна економіка = сильна армія = безпека країни. І лише Тимошенко бореться проти знищення економіки корупцією, некомпетентністю, новими податками, зниженням купівельної спроможності громадян.

Проблема України в тому, що ми воюємо на два фронти. На зовнішньому – проти Росії. І на внутрішньому, де влада забирає в людей останнє з кишень, змушуючи мільйонами українців виїжджати із країни у пошуках кращого життя. Де влада добиває економіку, цим послаблюючи армію. А значить – постійно робить Україну слабшою та податливішою, чим дуже задоволений Путін.

Тому якщо влада у нас справді проукраїнська і хоче єдності країни, то настав час призначити «Кабмін національної єдності», який не тільки покращить життя людей, а й відродить сильну економіку. Що стане реальною гарантією сильної армії та справжньої єдності в Україні.

https://www.facebook.com/100001922615577/posts/6914032865337399/?d=n

Запис Єдність країни полягає не тільки в конкретному дні нового нападу, що не відбувся… – експерт спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Церковні служби цього дня продовжують служби Лазаревої суботи. На всеношній  читаються пророцтва Старого Заповіту про Царя-Месію разом з Євангельськими оповідями про вхід Христа до Єрусалима. На утрені святять гілки верби, що їх віряни тримають у руках протягом усієї служби. Це свідчить, що вони зустрічають Господа, який невидимо гряде, і вітають Його як Переможця пекла й смерті, тримаючи в руках «знамення перемоги» — верби із запаленими свічками.
З вербовими гілками люди молилися за мир в Україні.

Нинішня Вербна неділя в Україні дуже тривожна й драматична…

Читаємо напружені вісті з Інтернету:
– Українці Донецька створили батальйон самооборони для боротьби с російськими диверсантами.
– За результатами мітингу “За єдину Україну” у Луганську вирішено створити сотню самооборони, а також збиратись біля памятника Шевченку кожного дня.
– У Харкові люди з бітами і георгіївськими стрічками напали на прихильників єдиної України біля пам’ятника Шевченку.
– Мітинг в Луганську закликав владу до рішучих дій проти сепаратистів.
– У Сумах проводять автопробіг проти сепаратизму.
– Окрім того близько 300 учасників провели мітинг за єдність України у Кривому Розі на Дніпропетровщині.
Учасники акції скандували: “Слава нації, смерть ворогам”, “Україна понад усе”, “Герои не умирают”, “Слава Украине, героям слава”, “Кривой Рог – это Украина” та інші гасла. Вони тримали плакати: “Вилкула на нары”, “Криворожский Евромайдан”, “Восток и Запад – вместе”…
– Мітинг за єдність України відбувся і в Одесі, учасники акції зібралися біля пам”ятнику Дюку Рішельє…

У Чернівцях біля памятника Т.Г. Шевченку відбулося Народне Віче.

Люди говорили про єдність заходу і сходу, недопустимість сепаратизму на сході країни та бездіяльності влади з цього приводу. Спричиняють обурення деякі (або навіть і ціла низка) сумнівних кадрових призначень і поява тушок.

На Вічі виступав і Іван Гриник, представник самооборони “Буковинська сотня за свободу”, заступник сотника з виховної роботи і військової підготовки. Люди, які захищали ідеї Майдану, і зараз забезпечують підтримку громадського порядку в Чернівцях і області. Здійснюється спільне патрулювання в місті та області разом із працівниками УМВС у Чернівецькій області, патрулюють і район залізничного вокзалу у Чернівцях. За підтримки Чернівецької обласної організації ВО “Свобода” людей самооборони, які розміщувалися на Центральній площі Чернівців у наметах, перевели до приміщення на вулиці Шевченка. Але юридично їхній статус ще не підтверджений. Ми впевнені, що нова влада допоможе цим людям з працевлаштуванням і не забуде  про  людей, які на Майдані у Києві виборювали своє право на гідність, свободу та життя у вільній, незалежній і демократичній державі.

Коли тривало Віче, двоє людей з села, учасники Майдану у Києві запитували, чи є на мітингу хтось із представників влади. За цей час, що вони були у Києві, почалися якісь незрозумілі маніпуляції із земельними паями. Представників влади вони не знайшли , розпитували, як можна потрапити на прийом до голови Чернівецької ОДА. Завтра вони знову приїдуть до обласного центру шукати правду. Сподіваємося, що нова влада їм допоможе.

Буковинці підтримують єдність і соборність України!
Сепаратисти нас не розколять. Правда – на боці українського народу. Ми переможемо!

Тетяна Спориніна, “Версії”,
фото автора

Запис Вербна неділя. Народне віче. Боже, храни Україну! спершу з'явиться на Медіа-Версії.