“Коли в законодавство ще тільки намагаються закласти «міну уповільненої дії» – ВО «Батьківщина» одразу про це попереджає, – йдеться в заяві. –  На жаль, мало хто здатний вчасно і до кінця усвідомити загрозливість ситуації, яку наша політична сила викриває в самому зародку.

Попри те, що фальсифікації на виборах від влади завжди очікувані, ніхто не сподівався аж таких брудних технологій. Влада довго замишляла нове виборче законодавство, яке б кардинально могло впливати на реальне волевиявлення громадян. Передбачаючи, що підтримка влади виборцями дуже скоро після парламентських і президентських виборів піде на спад, влада готувалася до такого розвитку подій.

Сам закон був прописаний так, щоб масштабною фальсифікацією можна було охопити всю державу. А зараз якраз триває реалізація того, що було задумане задовго до виборів ще на стадії ухвалення законів. Технологія полягала в тому, щоб по-перше, довести людей до зубожіння, зневіри і відчаю, і ще й заплутати людей, і зробити це масово. Настільки, щоб навіть правоохоронні органи фізично не могли охопити ці масштабні порушення і фальсифікації. За таких умов усі «питання» влада може вирішувати в комплексі. Тож якщо раніше у всіх – як у виборців, так і у членів виборчих комісій – був страх перед найменшим порушенням – то зараз порушення стали практикою. Навіть за часів Януковича влада не дозволяли собі такого!

Коли люди доведені до краю і розчаровані у всьому, не вірять у те, що хтось може їх насправді захистити – вони реально готові віддати свій голос за шматок хліба в обмін на підтримку будь-яких нових проєктів. Та ще й коли ті підкріплені фальшивою соціологією чи іншими фейками. Нерідко прямо під час агітації на вулиці питають: а що ви мені дасте за це? Це підтвердять усі політичні партії. І це наслідки послідовних дій влади.

Навряд чи є дільниці, де можна було б провести вибори так, щоб не допустити закладених в законі порушень. Але є дрібні порушення, а є великі, які реально впливають на результати виборів. Частину з описаного вище кожен виборець, який ходив голосувати, міг особисто побачити на дільниці: плутанину зі списками, з бюлетенями, самі складні і незрозумілі бюлетені.  І маючи попередній підрахунок наших голосів і попередні рейтинги, можемо впевнено сказати: найбрутальніші порушення почалися після того, як закрилися дільниці. І наголошуємо, що порушення відбувалися у два етапи: підкуп до голосування, і фальсифікації – після.

Фальсифікації спочатку відбувалися при підрахунку голосів на виборчих дільницях.

Завдяки хитро прописаному закону важко відслідкувати деталі, які нібито виглядають дрібними, але зрештою впливають на результат: коли по-різному можна трактувати відмітки в бюлетені  – ми розцінюємо це як узаконену технологію фальсифікації виборів.

Відомо, що при підрахунку голосів наразі виявляється маса зіпсованих бюлетенів. Але коли відслідкувати бюлетені до міської, до обласної і до районних рад – побачимо різний показник зіпсованих. Лише на одній дільниці до важливої владі МІСЬКОЇ ради – 120 зіпсованих бюлетенів, а до менш важливої владі РАЙОННОЇ ради – зіпсованих нуль! А зіпсовані бюлетені унеможливлюють проходження «неугодних» партій. Зокрема, можемо чітко це стверджувати про себе – бо знаємо своїх виборців і свої голоси, вели власні підрахунки.

Отже, маючи розуміння, що відбувалося ДО виборів і ПІД ЧАС виборів, звертаємо особливу увагу на те, що триває ПРОСТО ЗАРАЗ.

Після підрахунку голосів на виборчих дільницях, бюлетені і протоколи здають до територіальних виборчих комісій (ТВК), і вже ТВК мають довести до обласної виборчої комісії (ОВК). На сьогодні ОВК отримала тільки 8 з 52 протоколів ТВК!

Наші члени комісії заявляють про тиск на них і погрози правоохоронними органами у випадку відмови йти на співпрацю з підтасовщиками.

Питання: що заважає всім ТВК привести бюлетені до ОВК? Чому на це потрібно стільки днів? Нам цілком очевидно, що якраз там і відбуваються підтасовки цифр, і підганяються десяті і соті частки процентів, щоби вирішити долю тієї чи іншої сили і «підігнати» відсотки тим партіям, які об’єктивно не долають прохідний бар’єр! І тут фахово працюють підтасовщики. Саме тому уже відрізняються сьогоднішні уточнені дані від учорашніх і тим паче позавчорашніх: на етапі «доставки» бюлетенів і протоколів виймаються від одного десятка до кількох десятків бюлетенів і переходять до «недійсних» – так занижується кількість мандатів тим партіям, які пройшли, і у відповідну раду нібито «заходять» нібито ті, хто не пройшли. Ця технологія застосовується і щодо нашої політичної сили.

Де ми це бачимо – негайно реагуємо! Саме сьогодні в нашій присутності був повернутий протокол від ТВК до дільниці в с. Тереблече – не зійшлися дані по 50 протоколах. Ще один з наших кандидатів у Сторожинецькому районі Степан Мітрік виявив недостачу в 58 голосів, які виборці віддали за нього – і після скандалу ці голоси були повернуті.

Отже, від сьогодні ми почали подавати заяви на перерахунок голосів.

Заявляємо, що саме зараз, на проміжку доставки бюлетенів і протоколів від ТВК до ОВК, намагаються підтягнути до важливих владі рад лояльніші партії і підчистити неугодних. І шляхом нехитрих маніпуляцій відбирають голоси уже після завершення голосування.

Заявляємо, що мішки з бюлетенями залишені в тервиборчкомах, немає жодної впевненості в тому, що там зараз відбувається: в ОВК вони не здаються, і саме зараз є і час, і широкі можливості для їхньої підтасовки. Ніхто не може гарантувати їхньої цілісності, і ми маємо обгрунтовані підозри про фальсифікації, які тривають там просто зараз. Їх роблять це настільки грубо, що їх видно неозброєним оком.

Ми не єдина політична сила, яка вимагає перерахунку голосів, і впевнені, що саме за рахунок таких фальсифікацій ми начебто не подолали прохідний бар’єр до Чернівецької міської ради. Це неприпустимо, і виборці мають право знати, що їхнє волевиявлення спотворюють і їхні голоси технологіями і маніпуляціями відбирають до інших партій.

Нашому штабу вдалося отримати протокол з мокрими печатками і підписами, але порожніми графами, в які залишилося вписати ті цифри, які комусь потрібно. Ми подали про це заяву, зверталися до голови комісії, яка нас проігнорувала, і надіслали цей протокол у центральний штаб, щоби цей випадок (а він не поодинокий!) дістав якнайширший розголос на центральних телеканалах!

Ми перемагаємо тільки чесним шляхом і тільки своїми голосами. Ми не беремо чужого. Але своє не маємо наміру віддавати. Впевнено можемо сказати, що реальна довіра виборців до нас значно вища, і це яскраво демонструють спрямовані проти нас фальсифікації. Закликаємо всіх – голів комісій і відповідальних, і правоохоронців не допускати порушень. Важко всім, але не можна спотворювати волевиявлення громад. Підкуп і фальсифікація – це різні статті кримінального кодексу. І хто на це йде, має думати про наслідки.

Згодом деталізуємо наше твердження конкретними фактами по дільницях, а зараз застерігаємо комісії усіх рівнів від масштабних фальсифікацій, порушень і залишаємо за собою право відстоювати голоси виборців, віддані за нашу політичну силу, усіма законними методами. І щиро шкодуємо, що через розчарування людей, їхню пасивність і довірливість до нових проєктів сподівання виборців знову будуть обмануті”.

Запис Чернівецька обласна “Батьківщина” заявляє про фальсифікації на виборах і вимагає перерахунку голосів на окремих дільницях спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Так, у рейтингу кандидатів до міської ради Чернівців лідирує партія «Єдина Альтернатива» з підтримкою 18,9% від тих, хто голосуватиме та визначився із вибором. Далі – партія «Команда Михайлішина», яку готові підтримати 16,7%, «Слуга народу» – з показником 12,2%, «Європейська солідарність» – 9,0%, «Пропозиція» – 9,0%, партія Чернівчан – 4,7%, «За майбутнє» – 4,5%, «Батьківщина» – 4,4%, «Опозиційна платформа – За життя» – 4,0%. Рейтинг інших партій – менше 4%. Не визначилися – близько 17%. Серед кандидатів у мери лідером є Віталій Михайлішин: 28,9% від тих, хто голосуватиме та визначився із вибором. 24,8% готові підтримати Романа Клічука, 17,3% – Олексія Каспрука, 8,6% – Віталія Другановського, 4,0% – Василя Максимюка. Рейтинги інших кандидатів – менше 4%. Не визначились, за кого голосуватимуть, – близько 13% опитаних. 35,0% чернівчан вірять у те, що новим мером Чернівців стане Роман Клічук. 32,4% – вважають, що ним стане Віталій Михайлішин, 17,9% – Олексій Каспрук, 10,0% – Віталій Другановський. У перемогу інших кандидатів вірять менше 1%. Аудиторія дослідження – мешканці Чернівців від 18 років і старші. Вибірка репрезентативна за віком, статтю. Вибіркова сукупність: 1200 респондентів. Метод опитування: особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,8%. Терміни проведення: 17-19 жовтня 2020 р. Замовник дослідження: PGR Consulting Group LLC За результатами опитування, найбільш ймовірний другий тур виборів, до якого увійдуть лише два кандидати на посаду Чернівецького міського голови. Редакція газети «Версії» поцікавилася у заступника директора Соціологічної групи «Рейтинг» Любомира МИСІВА, які шанси на перемогу у лідируючих партій та їхніх кандидатів у мери міста й до оновленого складу Чернівецької міської ради.

– Пане Любомире, ви у черговий раз оприлюднили дослідження політичних настроїв чернівчан. Якщо проаналізувати дані, то ситуація простежується така: падіння рейтингу «Слуг народу» і зростання рейтингу «Єдиної Альтернативи», новоствореної сили, яка ще донедавна мала нульовий рейтинг. Як прокоментуєте?

– Вбачаю, що падіння рейтингу партії «Слуга народу» зумовлене загальним падінням довіри до неї у країні. По-друге, в Чернівцях існує жорстка конкуренція між місцевими проєктами. Виборці очікують на альтернативні проєкти, які пропонують зміни. Одним з таких є «Єдина Альтернатива», яка вочевидь і перетягнула частину молодих та активних виборців, які раніше підтримували «Слуг Народу».

– Як зіставите рейтинг двох лідируючих партій, згідно з Вашим останнім соціологічним дослідженням? 

–За динамікою зазначених у дослідженні партій, ми бачимо зростання «Єдиної Альтернативи» та партії «Команда Михайлішина». Це пояснюється тим, що Роман Клічук та Віталій Михайлішин вели активну кампанію і ці дві партії забрали все можливе, що мали всі інші місцеві проєкти, які ми досліджували в останньому опитуванні. «Єдина Альтернатива» – нова сила, яка орієнтується на молодий і середній вік, а «Команда Михайлішина» – партія, яку підтримує здебільшого старший виборець. Ці дві партії забрали більшість електорату, що засвідчує їхнє очевидне входження до нового складу Чернівецької міськради.

– Окрім двох зазначених вище партій, якими фракціями доповниться новий склад Чернівецької міськради? Чи можна очікувати на сюрпризи? 

– Згідно з дослідженням, яке ми провели протягом 17-19 жовтня, до міської ради потрапляє 5 партій, серед яких «Єдина Альтернатива» з 18,9%, «Команда Михайлішина» (16,7%), «Слуга народу» (12,2%), «Європейська солідарність» (9,0%), «Пропозиція» (9,0%). Але потенційно можуть зайти у міську раду ще кілька партій. Я відверто не поспішав би загадувати наперед результати місцевих виборів, тому що є 18% виборців, які ще не визначилися. Ми можемо говорити лише про те, що зазначені у дослідженні 5 партій потраплять до нового складу Чернівецької міськради, але інші також зберігають шанси. До прикладу, рейтинги партій «За майбутнє» та «Батьківщина» мають близько 4% голосів виборців. Але зважаючи на активну кампанію цих партій, їхні результати можуть бути вищими. Взагалі, ситуація з виборами в Чернівцях цікава. І за результатами аналогічного дослідження електоральних настроїв виборців, така ж боротьба за посаду міського голови спостерігається у Херсоні. До дня виборів залишається кілька днів, тому інтрига – хто ж буде мером, триматиметься до кінця.

– Електоральні симпатії за тиждень до виборів показують, що пара другого туру вже відома. Аналізуючи результати попередніх ваших досліджень: як так трапилося, що ексмер Олексій Каспрук та Віталій Другановський не мають шансів поборотися за посаду мера?

– Чернівці – одне з небагатьох міст України, де загальна оцінка задоволеності по місту є нижча, ніж у решти. Дані показують, що чернівчани незадоволені ситуацією, яка є наразі, а оскільки Олексій Каспрук був на той момент очільником міста і не виправдав сподівань мешканців, падіння його рейтингу очевидне. Що ж стосується кандидата від «Слуги Народу», то його невихід до другого туру пов’язаний з тим, що довго йшла мова про те, хто представлятиме цю партію в Чернівцях. Загальне падіння рейтингу «Слуг народу» також не дозволяє Віталію Другановському набрати таку кількість голосів виборців, щоби потрапити до другого туру.

– За даними вашого останнього соцдослідження, зокрема, моделювання другого туру, Роман Клічук переміг би будь-кого зі своїх опонентів. Тобто це означає, що новим мером буде Роман Клічук?

– На сьогодні можемо говорити про те, що шанси Романа Клічука стати мером є вищими, ніж у Віталія Михайлішина і це демонструє соціологія. Проте, яким чином розподілиться електорат до другого туру і як пройдуть вибори, ми не можемо спрогнозувати. Це залежить від багатьох чинників. Але очевидним є перетікання голосів до Романа Клічука: він є новим у політичній площині, а на це є запит у виборців.

Запис 25 жовтня чернівчани вирішать: наступним мером буде Клічук чи Михайлішин? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Утім, зважаючи на те, що на місце передвиборчої зустрічі прибули представники ЗМІ, подія все ж таки відбулася, згідно з озвученим форматом: дебати мали складатися з трьох блоків. Перший блок –  представлення своєї програми, відтак – обмін запитаннями, по три від кожного, і, нарешті, третій блок – репліки кандидатів.
Модераторка заходу Тетяна Заволічна запропонувала Другановському випробувати щастя й потягти жереб. Очільник обласної організації слуг виявився щасливцем. Але, так чи інакше, тільки він і презентував свою програму.

Отже, Стратегія розвитку Чернівців від Віталія Другановського:

*питна вода з крана для чернівчан;

*відновлення історичного центру;

*будівництво об’їзної дороги;

*реконструкція чернівецького аеропорту;

*технохаби на місці закинутих промислових зон;

*набережна Пруту з рекреаційно-відпочинковою зоною;

*багатофункціональний спортивний комплекс з олімпійським басейном.

Як повідомила модераторка дебатів Тетяна Заволічна, відповідаючи на запитання журналістів, лист до Михайлішина із запрошенням на дебати від Другановського був відправлений на сторінку Віталія Михайлішина. Сам кандидат на посаду міського голови зауважив, що, на його думку, в Чернівцях «ні в кого немає сумнівів, що Другановський викликав Михайлішина на дебати». Свій виклик опонентові він аргументував результатами соціологічних досліджень, згідно з якими, за його словами, він і Михайлішин є одними з лідерів передвиборних перегонів. А формат дебатів п.Другановський запропонував п.Михайлішину ще напередодні заходу на своїй сторінці у фейсбуці.

Отже, 3 запитання від Другановського до Михайлішина

1.Ви чинний депутат Чернівецької міської ради від партії «Рідне місто». При цьому вже багато років живете в Києві і займаєтеся там бізнесом. Ви є власником і директором щонайменше двох комерційних фірм – ТОВ «ГЛАСКО ТРЕЙДИНГ» і ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ГОМЕЛЬ СКЛО» – які зареєстровані і сплачують податки саме в Києві, а не в Чернівцях. У мене виникло логічне запитання: Може, Ви помилилися містом, в мери якого Вам варто балотуватися?

2. Вас пов’язують із одіозним олігархом Дмитром Фірташем, який упродовж багатьох років – і буквально зараз – душить чернівчан своїми тарифами на газ. Особливо безпідставними, незрозумілими і антилюдськими тарифами на транспортування газу навіть для тих, хто ним не користується. Запитання від чернівчан: Чи справедливі тарифи на газ у Чернівцях і Чернівецькій області?

3. Ви стали депутатом Чернівецької міської ради від партії «Рідне місто» 2015 року. Я проаналізував статистику Вашої роботи в міській раді тільки за 2019 рік. Чесно кажучи, був у шоці. Ви пропустили аж 58 засідань міської ради. Це 29,7% від загальної кількості. Крім цього, Ви прогуляли всі засідання комісій міської ради. Всі 100%! У своєму інтерв’ю Ви сказали наступне. Цитую: «Мене не було на сесіях, тому що мені запропонували роботу в Києві – очолити торговий дім. Це білорусько-українська компанія. Я там досі працюю директором». Віталію Михайловичу, я так розумію, що Ви самі себе запросили в Київ працювати у власній фірмі. А тепер запитання: Ви зараз намагаєтеся знову потрапити до міської ради, щоби продовжити цю сумну традицію – прогулювати всі засідання комісій і не з’являтися на сесії міської ради Чернівців?

Кандидат на посаду мера висловив також думку, що п. Михайлішин може дати  відповіді на ці запитання поштою або через ЗМІ. Другановський озвучив також свою фінальну репліку:
«У 2010 році Ви вперше стали депутатом Чернівецької міської ради від Партії Регіонів і були секретарем міської ради. У 2014 році, коли влада Віктора Януковича розганяла Євромайдан зі зброєю, внаслідок чого загинули десятки активістів, Ви все одно продовжували заявляти, що підтримуєте Віктора Януковича. Навіть після стількох смертей ні в чому не повинних людей. Відповідне відеопідтвердження є в мережі Інтернет. У зв’язку з цим у мене до Вас таке запитання: Ви і зараз вважаєте, що президент України має право розстрілювати мирні протести?»

Тепер слово за Віталієм Михайлішиним. Та чомусь складається враженння, що передвиборний двобій між Віталіями на цьому завершиться. А втім, – хто зна…  Тим паче, що попереду 25 жовтня.

Запис Дебати не відбулися, та запитання до Михайлішина Другановський озвучив спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Оксано, твоє відвойовування простору для громади міста відоме вже не тільки в Чернівцях: журналісти, що приїздять сюди в престури, потім пишуть у своїх містах статті про твої успіхи… Наскільки більше можна впливати на процеси в ролі політичної діячки?

Я розчарувалася в громадській діяльності. Тому що, на жаль, вона у нас не працює. В ідеалі як: є влада і є громадський сектор. Другий контролює першу, наглядає за нею, штрикає, штуркає, підштовхує, щоб вона виконувала належно свої обов’язки. І на перших парламентських виборах після Революції Гідності – коли громадський сектор весь розбігся по партіях і пішов у Верховну раду – я була обурена, вважала це неправильним, критикувала їх… Але минуло кілька років, і я сама зрозуміла: вони вже тоді бачили, що це не працює. Нас не слухають, не зважають. Спочатку реагували – суто через страх. Боялися чиновники, що до них прийдуть хлопці в камуфляжі, будуть катати у сміттєвих баках… Але чим далі від тих подій – тим менше страху. А інших емоцій український чиновник, вочевидь, не знає. Совість, чи навіть просто належне виконання посадових обов’язків – то формальність.

Звісно, йдеться не тільки про чиновників. Маю досвід виступів на сесії міськради, намагань достукатися до умів і сердець наших депутатів. Для такої людини, як я, це навіть не когнітивний дисонанс, а щось набагато гірше. Ти вступаєш з людьми в зоровий контакт, бачиш, що вони відгукуються, погоджуються з тобою. Ти бачиш підтримку! А потім ця ж людина бере і голосує проти того, що ти щойно просила зробити. Але це для них нормальний стиль. Пам’ятаю першу петицію, яку писала про доступність транспорту: «не продовжувати угоди з перевізниками, які не забезпечують перевезення людей з інвалідністю». Пам’ятаю, як спілкувалася з перевізниками, які вони були люб’язні, били себе в груди, і чиновники так само. Але потім ти виходиш за поріг і бачиш, що нічого не змінюється – ні сьогодні, ні завтра, ніколи. І вони не виконують жодних зобов’язань, які на себе брали.

А петиції, до речі, вже не мають жодного ефекту, на них абсолютно ніхто не зважає. Як, наприклад, на мою петицію про «Українську книгу», яка стосується збереження профілю книгарні у комунальному приміщенні. В усьому так. Я працюю в міському та обласному комітетах доступності. Скільки разів було, що приходить чиновник і просто бреше в очі. Наприклад, посадовець від освіти перелічує, які школи забезпечені доступністю. А ти знаєш, що там навіть пандуса немає!

Звичайно, немає ніяких гарантій, що «Єдина альтернатива» прийде і порядок наведе». Особливо в чиновницькому секторі, тому що знайти людину на посаду – це також непросто. Я не є геть наївною в цьому сенсі, але не можу не спробувати. Бо постійно лиш критикувати інших – які від цього будуть зміни? Просто сваритися і обурюватися – це тупик. Бо ті механізми, які є в громадській діяльності,  я всі випробувала, і вони не працюють. Значить, треба робити щось інакше.

Пригадуєш, у першій верховній раді незалежної України було багато людей творчих, депутатів-письменників? Ніхто тоді не був «готовим законотворцем», новообрані депутати не вміли і не знали, як це – писати закони, займатися політикою. Ти – письменниця. І ти також втрапила в політику – в цю, як сказала наша землячка, письменниця Марія Матіос, «курварію»… Як плануєш справлятися з новою для тебе задачею?

В той час у політику приходило багато людей не номенклатурних, не «державних», не тих, які мають уявлення про господарку… Це були або люди трохи «піднесених сфер» – як-от чех Гавел чи наш Чорновіл, або зовсім прості люди – як поляк Валєнса, який був звичайним електриком… Річ же не в тому, хто ця персона, а – які вона сповідує ідеї і який у неї вектор в голові. Ми ж не раз уявляли собі, що би було, якби свого часу обрали президентом Чорновола. Може, були б уже в НАТО і в ЄС.

Що ж стосується мене… Марія Василівна Матіос, яку ти згадала, і публічно, і особисто мені сказала, що підтримує мій «похід в політику». Її аргумент: можна бути скільки завгодно в партії – це не означає, що ти там мусиш забруднитися. Можна бути в політиці і вийти звідти чистим. У нас в Україні чомусь існує презумпція провини в політиці: якщо ти там – ти вже винен. Але це неправильно і несправедливо. Тому що коли людина має внутрішній моральний стержень – вона не піде на угоди із совістю.

З сином Назарчиком під час вручення народної відзнаки від чернівчан

А щодо навичок, яких у мене немає – звичайно, я над цим не раз замислювалася. Якби я була в міській раді (хоча, думаю, до цього не дійде) і довелося б читати «проєкти рішень» – то мені здається, я від цього вмерла б. Тому що я в принципі ніякі «проєкти рішень» читати не можу і не могла ніколи. Але, як кажуть, не святі горшки ліплять, і можна в принципі в будь-що втягнутися. Не думаю, що я гірша (за інтелектуальними здібностями) за будь-кого з депутатів, котрі зараз там є. І якщо вони змогли – то і я зможу :)

А може, дехто з них просто і не читає ті проєкти?

Не виключаю. Може й не дехто, а багато хто приходить перед сесією до голови фракції і просто питає: за що там ми сьогодні яку кнопку натискаємо?

Чи від участі в політиці не втрачатиме твоя творчість?

Та вона вже втрачає. Зараз не маю часу навіть вичитати дописаний уже роман.

Про що роман?

Краще розповім докладніше тоді, коли з’ясується його подальша доля (загадково усміхається – авт.).

А ти готова до того, що твоя позиція комусь вартуватиме роботи, посади, з кимсь доведеться серйозно посваритися?

Готова, бо певною мірою через це пройшла. Пам’ятаю, як через серце пропускала події Революції Гідності і зі скількома людьми вступала в конфлікти.

А ще свого часу відмовилася від премії Кохановського і через це фактично посварилася з деякими людьми, у багатьох викликала нерозуміння і осуд. Не всі ж схвалили такий мій крок, комусь це здалося класичним самопіаром. Насправді премія важлива і значима, але для мене було принципово отримати її з рук людини, яка була обрана на законних виборах і, відповідно, репрезентує чернівчан. А міського голову на той час усунули.

Що означають твої слова про депутатство: «думаю, до цього не дійде»? Ти ж відома в місті персона!

Та насправді пройти праймеріз (а саме так в «Єдиній Альтернативі» визначатимуться з тим, кому йти в депутати) доволі складно. Ну і не знаю, чи я відома насправді. Іноді здається, що так, а іноді – що тільки в певних колах. Кого у нас знають з письменників, окрім, хіба що, Андруховича? Хто там знає тих письменників, художників, співаків, акторів, особливо на місцевому рівні… Зараз не так, як раніше, вже не диктує моду один телеканал, люди отримують інформацію з різних джерел, і вона дуже сегментована. Тож питання відомості доволі сумнівне. Упевнена, що в Чернівцях будь-який одіозний депутат міськради відоміший за будь-якого письменника.

Що не влаштовує тебе в чернівецькій культурі?

Я вважаю, що керувати культурою, не дай Боже, не треба. Вона сама прекрасно розвивається. Люди мистецтва самі знають і скажуть, що їм потрібно, а ідей у них достатньо. Культурі ж треба лише не заважати і допомагати матеріально. З першим нехай би справлялися чиновники – хоча би не заважали, а з другим – меценати і, не без того, держава. Бо культура, особливо в більш високих проявах, не виживає сама, вона всюди дотаційна, некомерційна.

Чого бракує нашій культурі? Наприклад, великого концертного залу – як Літній театр, але не літнього. Маємо завелике навантаження на сцену нашого театру ім. Кобилянської – його треба поберегти, бо це ж пам’ятка. І загалом пам’ятки берегти. Бо збереження нашої архітектурної спадщини – це аж ніяк не збереження, це просто жах і катастрофа! Ще рік-два – і взагалі нічого не залишиться.

Мало в нас системної інформаційної підтримки культури. Для цього потрібен міський портал про культуру, де була б якісна, постійно оновлювана афіша подій. Усіх! Здається, що це дуже просто – насправді ні, бо з цим треба постійно працювати. Системно. Можна одну подію розкрутити, і всі про неї дізнаються, а тим часом пройде ще 10, не менш якісних, але про них ніхто не дізнається. Не організатори мають просувати себе – не всі знають і вміють це робити. Треба організувати професійний супровід культурних подій.

У нас непогані справи з культурою, у нас є талановиті люди і професіонали в мистецтві. У нас тільки любительських театрів близько 2 десятків у Чернівцях! Звісно, можна казати, що це «для своїх», що «на ці вистави ходять тільки родичі артистів»… А насправді нерідко саме в любительських театрах виявляється рівень, щонайменше не нижчий за академічний! Бо мистецтво – це сфера, де мало просто набути якихось професійних навичок. Головне в мистецтві – душа.

Чи буде Назарчик ходити з тобою на якісь збори, чи (як до цього дійде) сесії? Чи не остерігаєшся, що тобі дорікатимуть, ніби ти його якось використовуєш для просування своїх ідей?

Не остерігаюся J, бо мені до цього байдуже. Назарчик і так зі мною часто – з об’єктивних причин: просто не маю з ким його залишати. А бувають заходи для нього цікаві – тоді тим паче він зі мною. Він дуже загартований у цьому плані: де тільки не був, що тільки не чув і кого тільки не бачив. У питаннях доступності орієнтується краще, ніж, мабуть, 80% дорослого населення України. Бачить проблеми, звертає мою увагу, якщо я чогось не помічаю, показує, підказує, навіть ідеї має.

Такі публічні зауваги вже були. Якось одна лікарка буквально звинувачувала мене, що я, мовляв, знущаюся з дитини і позбавляю його дитинства тим, що «тягаю його з собою» і «експерименти» ставлю над ним. Це коли ми з ним інспектували доступність транспорту. Та якщо я не можу зі своєю дитиною зайти, куди він хоче – як мені зробити його життя повноцінним і щасливим? Тож якраз хочу йому дати щасливе дитинство! Бо воно – це насамперед свобода. Свобода пересування, можливість бути там, де хочеш.

Але я розумію, чому деяких людей шокує чи принаймні дивує присутність Назарчика у публічному просторі. Як у нас здебільшого живуть сім’ї, які виховують дітей з інвалідністю? Закрито, тихо, скромно. І соціуму здається, що це і є норма. Коли починаєш багато презентувати таку дитину, виникають нехороші підозри: «навіщо? Може, мама цим чогось хоче для себе досягти?» Ясно, що я керуюся не тими мотивами. І мені дивно, чому інші батьки дітей на візках цим не займаються. Не бачу присутності таких батьків в активізмі стосовно доступності, хоча якраз це було б логічно. Частіше долучаються батьки дітей з іншими нозологіями – наприклад, з аутизмом, синдромом Дауна, або активні матері, які просто мають малих дітей у візочках. І я – разом з ними – роблю це не тільки для себе і не тільки для Назарчика. Кожен пандус, кожне пониження тротуару, кожен елемент доступності, який пробили ми – він же буде працювати і для інших!

Комусь виглядає дивним, що ти не вписуєшся в стереотипну схему – «жінка має глядіти дитину, а на мітинги ходити – чоловік».

Це класичний гендерний стереотип. Не має значення, якої ти статі – має значення, який твій характер. Мій чоловік не любить надмірної публічності, мітингування, йому не подобається вступати у відкриті конфлікти. А у моїй діяльності це якраз часто, і я нормально переношу конфронтації J

До речі, у твоїй казці «Про Зайчика-Нестрибайчика…» дуже цікавий фінал. Смілива Мама стала… головою лісової управи! Може, це пророча казка?

Це була творча спонтанність. Мабуть, є письменники, які пишуть за планом – як-от Макс Кідрук, але я – за спонтанність. Як і чудова наша письменниця Маріанна Гончарова, яка підтримує мене в цьому.

Коли казка завершилася ось так – я сама була здивована. За 5 хвилин до того, як написала останню фразу – саме ще не знала, що таке напишу. Але чого я таки навчилася за свої роки – це того, що не може бути нічого такого, чого «не може бути». Що завгодно може трапитися в житті твоєму і твоїх близьких. Життя таке ж непередбачуване, як казка.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис «У житті не може бути нічого такого, чого «не може бути», – Оксана Драчковська спершу з'явиться на Медіа-Версії.