У минулому числі «Версії» писали про скандал навколо приміщення магазину «Української книги», яке по суті є невід’ємною частиною будівлі – пам ’ятки національного значення, в якій розташований Художній музей. Нагадаємо, петицію чернівчан про збереження «Української книги», зареєстровану ще в лютому активісткою Оксаною Драчковською, депутати міської ради не підтримали: книгарню не включили до переліку об’єктів, які не підлягають приватизації.

Протести чернівчан змусили чиновників з сусідньої Ратуші нарешті (уперше про ситуацію «Версії» – і не тільки – писали ще в лютому й квітні ц.р.) помітити неподобство, що коїться в орендованому приміщенні. Департамент  розвитку міської ради  публічно повідомив орендаря  – ГО «Інститут розвитку міста Чернівці»,  що  2 липня  цього року о 10 годині  він зобов’язаний  надати доступ орендодавцю для перевірки стану об’єкту оренди і нагадав, що згідно з Договором, орендар зобов’язаний використовувати орендоване майно виключно з метою, визначеною Договором. У міській раді створили робочу групу, яка вивчатиме всі обставини інциденту.

Вівторкового ранку робоча група побувала-таки у розбитому приміщенні.

Про це на своїй сторінці у Фейсбук повідомила якось занадто заспокійливо Олена Пушкова, керівник відділу охорони культурно-історичної спадщини Чернівецької міської ради: «Обстежили приміщення колишньої «Української книги», основні елементи інтер’єру збережені, сходова клітина на місці, що турбували всіх нас найбільше, – зазначає посадовиця. – Питання подальшого оздоблення на контролі робочої групи».

Як бачимо, чернівчанам нібито залишається покластися на контроль робочої групи –  неоголошеного складу і невизначених повноважень. Хоча після громадських акцій було б цілком природно оприлюднити як склад, так і дії робочої групи. Бо наші спокійні очікування від лютого вже призвели до повного розгрому – без проекту й відповідних дозволів.  

З представниками громадської організації, яка орендує приміщення «Української книги» та виконує роботи, не можуть зв’язатися. І хоча орендар іменується нібито обнадійливо для міста – ГО «Інститут розвитку міста Чернівці», активні чернівчани не хочуть для нашого міста такого розвитку, коли з громадою міста не рахуються у питаннях використання майна цієї ж таки громади.

Вл.Інф.         

Запис Орендар «Української книги» на зв’язок не виходить спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Чи часто ви заглядаєте у вікна магазину, на дверях якого приліплено папірець із написом «Ремонт»? А якщо приміщення цього магазину є невід’ємною частиною будівлі Чернівецького художнього музею? І, як стверджує, великий знавець архітектурної історії Чернівців Світлана Біленкова, «у світі такого гатунку цінності є всього три будівлі! Одна з них – у Чернівцях!!!». Три знаки оклику не повністю передають обурення Біленкової.  Таке ж обурення у вигляді допису мистецтвознавиці Тетяни Дугаєвої трохи раніше оприлюднили «Версії», подібні відгуки пройшли і в інших чернівецьких ЗМІ. Реакції не те щоби миттєвої, хоч якоїсь не було. Ніколи нашим депутатам + департаментам розбиратися у таких дрібницях, у них завдання глобальніші, під девізом добитися виділення й розпиляти у правильному напрямку. А що тут матимеш, від музею?   

За те, що чернівецька спільнота взагалі побачила, що насправді коїться у ремонтованому магазині, дякувати треба маленькій тендітній жінці, художниці Ірині Каленик, яка зайшла в середину зруйнованого магазину й сфотографувала це неподобство на телефон.

У приміщенні, де без дозволу Міністерства культури, не дозволяється робити жодні втручання, знесені всі внутрішні перегородки і перекриття антресольного поверху. Унікальні металеві спіральні сходи, які навіть фарбувати можна було тільки за кольором пам’яткоохоронного паспорта, поки що стоять, і то лише тому, що інакше не дістатися туалету, який у цьому приміщенні розташований саме на антресольному поверсі…

Ірина Каленик супроводила світлини постом:

«Агов! Влада ви де? Руйнується приміщення колишньої “Української книги” і частини Чернівецького Художнього музею – пам’ятки архітектури Національного значення!

Будинок Чернівецького художнього музею являє собою унікальну пам’ятку архітектури національного значення, споруджений в традиції віденської сецесії у стилі модерн для Буковинського ощадного банку (1900 р.) за проектом архітектора Губерта Гесснера разом з Прокопом Шупіхом (Prokop Šupich, 1870–1947). Будівництво — разом з Робертом Вітеком (Robert Vitek, 1871–1945)».

Так вийшло, що я росла та вчилася поруч із цією величною спорудою – жила на Театральній площі, вчилася у першій школі. Нам тоді не розповідали про архітекторів, про ощадну касу, для якої цей будинок спорудили, але те, що це красиво, ми розуміли. І пишалися, коли на будинку з’явилася охоронна табличка: це ж цінність нашого міста!

І після оголошення в мережі про акцію на захист будинку Художнього музею, пішла туди. І, чесно кажучи, була здивована й навіть розчарована: на мій погляд, людей мало бути не 30-35 разом з телевізійниками, але разів у 20 більше. Скільки у нас журналістів, письменників, художників, архітекторів? А хіба музикантів чи акторів це не стосується? А де студенти мистецьких коледжів і кафедр? А їхні викладачі? А відділ культури обласний – адже музей обласний? Тож терпець у чернівчан явно ще не урвався.

Чому кожен свою хатку ставить десь скраю? А хто вивчав опори верхніх поверхів: чи не обваляться вони у порожній магазин, як це вже було на вул.Кобилянської, 19?

Свої «Чому» ставить і Світлана Біленкова:

«Чому досі не скликана пресконференція!!!??? Немає жодних офіційних заяв ні від регіональних осередків УНК ІКОМОС у Чернівцях, Спілки архітекторів, Спілки журналістів, Спілки митців та ін.

Тільки міський голова чітко й відповідально висловив свою позицію! Те, що прозвучало на місцевих телеканалах, – це звичайне “забаюкування” та “відволікання” належної уваги. Ніби й нічого особливого не сталося!?  Хтось каже, що “власника” будуть шукати, розбиратися у “повноваженнях”… А далі безконтрольно і безпідставно влазити у документацію внутрішніх конструкцій будівлі з МУЗЕЄМ!!!???… Може так і до сховищ з мистецькими цінностями залізуть і почнуть порпатися під прикриттям вивчення повноважень!? Що то за комісія!!!??? Хто туди входить!? Що то за документ!? ВЛАСНИК – МІСЬКА РАДА!!! Більше ніхто!!! Всі інші – ОРЕНДАРІ!!! Усі ці інсинуації, – звичайні маніпуляції зі свідомістю людей, підміною понять і просуванням політично вмотивованого рейдерства міської власності городян… Сумно! Соромно за нас усіх!!!» 

І про трактор:  На колісну машину з бортовим номером 10571 СЕ вантажили винесену з магазину австрійську цеглу, яка без втручання невігласів простояла б ще кілька століть… Куди її вивезли, кому продали? Адже вона сама по собі історична цінність! Перефразуючи геніального Коцюбинського, трактор не винуватий у цьому неподобстві..

І про орендаря, якого, виявляється, й не дуже важко відшукати, але назва його вбиває наповал відвертим цинізмом. Тільки вчитайтеся: ГО «Інститут розвитку міста Чернівці»!!! 
У який бік розвиватиметься те, що нам від попередніх поколінь просто подароване? Лиш бери й зберігай!  Та цьому інституту собачу будку не варто довіряти, не те що частину музею…

І – нехай місто знає своїх героїв: Як їм спиться? Як ходиться цими вулицями?

У реєстрі громадської організації керівником організації вказаний  Руслан Миколайович Серафінчан, членами ради – Серафінчан Тетяна Олександрівна і Сємєшкіна Валентина Василівна. 

До слова, шукати орендаря, як про це говорить міська влада, не треба. У реєстрі YOU CONTROL – каталозі власників і директорів компаній, вказана його домашня адреса. Тим паче, що він там значиться одним із бенефіціарів і засновників компанії «Буковина-хлібкондитерсервіс». Тож важко віриться, що він мешкає за вказаною адресою на Проспекті Незалежності. При такій спритності, він, мабуть, живе в одному із «царському сіл» Буковини…  

Лариса ХОМИЧ. «Версії»

Запис Трактор не винний, або Чи виконає обіцянку міський голова та розірве угоду з орендарем «Української книги», змусивши його відновити зруйновану частину будівлі Художнього музею спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Другий тиждень активісти Чернівців б’ють на сполох: у середмісті під загрозою зникнення мистецький простір – книгарня «Українська книга» на Центральній площі.  Свого часу приміщення (150 кв. м) передали на 5 років в оренду ГО «Інститут розвитку міста Чернівці» (яке очолював тоді відомий діяч Олег Хавич) під облаштування культурно-мистецького центру на 5 років за мінімальну ціну за умови збереження профілю діяльності – книжковий магазин. У жовтні 2010 оренду продовжили на 10 років, до 15.12.2020 року. Тож,  здається, щонайменше майже два роки можна не хвилюватися?

Що трапилося?

Та, як повідомив колишній співорендар частини книгарні Артем Жук, «приміщення передали новому правонаступнику і новому співзасновнику ГО». І це справді так. У коментарі місцевим інформагенціям О.Хавич підтвердив те, що «змінилося керівництво ГО «Інститут розвитку міста Чернівці», орендаря приміщення». Він додав: «Оскільки книгарня і клуб ЛітКафе були збитковими і утримувати їх своїм коштом міг тільки такий фанат, як я, нові керівники шукатимуть новий формат діяльності Культурно-мистецького центру «Українська книга». Я хочу подякувати людям, без яких відкриття й діяльність цього центру були б неможливі: покійний секретар міськради Ігор Васійчук, тодішній міський голова Микола Федорук і його заступники Микола Попадюк і Іван Бойко».  У реєстрі громадської організації керівником організації вказаний  Руслан Миколайович Серафінчан, членами ради – Серафінчан Тетяна Олександрівна і Сємєшкіна Валентина Василівна.

 Артем Жук висловив острах, що на місці «Української книги» може відкритися чергова «наливайка».

Чим важливе приміщення, в якому розташовані «Українська книга» і Літературне кафе?

У Літкафе збереглися деталі інтер’єру в стилі віденської сецесії. 2010 року міністерство культури надало дозвіл на реконструкцію гвинтових сходів із новим виходом у величезний двір.

Саме ж місце стало культовим: тут продають книги лише українською мовою. А окрім книгарні та кафе, тут же розташовується екскурсійне бюро, яке збирало тусовку гідів і численні екскурсії ще задовго до того, як відкрився туристично-інформаційний центр в міській раді (до речі, він у неділю вихідний, а «Українська книга» – працює!). Кімнату в книгарні в суборенду взяв ФОП Павло Колядинський. Збільшувався трафік туристів, які купували тут книжки й поштівки, сувеніри, тут проводили час за кавою чи гортанням гарної книжки екскурсоводи в очікуванні своїх груп…  Усе це можна назвати послугою «продажу емоцій». Чи збережеться це надалі?

Хто винен?

Станом на сьогодні немає підтверджень того, що в ситуації винна влада. Водночас громадська думка схиляється саме до цього. Події розгортаються поки в межах законодавства : громадська організація змінила свого керівника (інше питання – які причини цього і хто ініціатор, хто міг би отримати з цього зиск – чи не попередній керівник ГО?), а оренда приміщення на попередніх умовах завершується аж майже через два роки (чи будуть збережені ці умови після завершення терміну?).

Чого хоче громада міста?

Буковинська письменниця Оксана Драчковська зареєструвала петицію «Зберегти «Українську книгу». У петиції зазначається: громадськість остерігається, що книжкову крамницю і сам культурно-мистецький центр буде безповоротно втрачено. Тому вимагають, попри зміну орендаря приміщення, зберегти профіль закладу. За добу петиція набрала необхідну кількість голосів і мусить бути розглянута міською радою. Тим часом  вітраж Анатолія Федірка вже демонтований автором.

Що обіцяють?

Звісно, до 2020 року у приміщенні поруч з Художнім музеєм таки буде «Українська книга» – адже саме на  таких умовах укладена угода оренди і відповідно до цього зміни неможливі. Секретар міської ради, який виконує нині обов’язки міського голови Чернівців, Василь Продан запевнив ЗМІ: «Ми будемо продовжувати договір виключно під «Українську книгу» і якщо це питання буде залежати від мене особисто, то там будуть тільки Літературне кафе й Українська книга».

Як казала мудра пані в одній з популярних радянських кінострічок, «поживемо – побачимо».  

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Як довго залишилося бути «Українській книзі» в Чернівцях спершу з'явиться на Медіа-Версії.