Яке б об’єднання не уявляли собі свого часу мешканці сусідніх сіл Кіцманського та Заставнівського районів  Веренчанки, Киселева, Борівців та Бабина, – не так сталося, як гадалося. Як підтверджує сайт decentralization.gov.ua, тепер вони у складі однієї Веренчанської ОТГ, відповідно з центром у Веренчанці.

Які конфігурації були можливі раніше, чому не склалися і що отримають мешканці новоспеченої ОТГ від свого нового статусу, – розбиралися «Версії»

Спочатку Киселів і Борівці з Кіцманщини подумували увійти до Ставчанської громади, але  киселівчани захотіли створити свою. Але так і не створили. Подейкують, у Киселева не склалося через бездіяльність сільського голови.  Веренчанка з Заставнівщини тим часом мала входити до Заставнівської громади і була готова на це, але цього також не сталося – Заставнівський міський голова був дуже проти і вставив достатньо палиць у колеса, аби позбутися небажаного села в своїй міській громаді. Село Бабин узагалі мало йти до Кострижівської ОТГ. Але всі терміни спливали, одностайності у прагненнях мешканців цих сіл не було – і тоді вже вольовим рішенням обласної державної адміністрації, яка складала Перспективний план на основі бажань громад (ну або без них) ці села «добровільно-примусово» об’єдналися у Веренчанську ОТГ. Адже, як слушно зазначав чинний Веренчанський сільський голова Володимир Бойчук, «закон про добровільне об’єднання вже діє 5 років, тому  ті, хто хотіли об’єднатись, уже давно об’єднались з тим, з ким хотіли». Звісно, це об’єднання не було геть-таки несподіванкою для мешканців усіх чотирьох сіл. У декого їхню думку все-таки питали, наприклад, у тих же киселівчан. І неважливо, що їхнє «так» звучало дуже невпевнено – головне, що всі почули, що це справді «так». І сталося це цьогоріч 2 лютого в будинку культури Киселева на чергових зборах жителів села. Там виступав уже згадуваний Веренчанський сільський голова Володимир Бойчук, який і  запропонував об’єднатися у спільну громаду.

Пообіцяв відремонтувати дорогу між селами. Більшість присутніх він переконав: 116 людей проголосували за, лише 9 було проти, 1 – утримався. Хоча працівники сільради дивувалися з того, що до Веренчанської ОТГ Киселів включили без жодного документу з сільради – лише після одних зборів, у той час як для бажаного створення Киселівської ОТГ вони неодноразово збирали збори, скликали сільраду, відправляли рішення сесії, збирали документи. Марія Козек, яка головувала на вирішальних зборах, висловила таку думку: «Рішення з приводу підтримки об’єднання, було швидше емоційним, адже ми були засмучені тим, що втратили шанс створити Киселівську ОТГ. Проте ми вважали, що ще маємо час для обговорення, консультацій та остаточного рішення. Тому затвердження Кабміном Веренчанської ОТГ з Киселевом і Борівцями стало для нас дещо несподіваним».

Загалом киселівчани у кулуарах розповідали, що під час зборів їм сказали поставити підписи нібито за те, що вони брали участь у них, а зовсім не за приєднання до Веренчанки. То невже людей просто надурили? Киселівський сільський голова, своєю чергою, пояснював цю ситуацію так: «За цим рішенням мало бути звичайне укрупнення сільрад, без виходу на прямі міжбюджетні відносини з держбюджетом. Адже Киселівська громада не була затверджена у плані. Тож таке рішення було б несправедливе щодо Борівців, та й Шишківці не погоджувалися на це». Сільський голова Борівців Олександр Гордей розповідав, що коли вони дізнались, що Киселівської ОТГ не буде, а село мають приєднати до Веренчанської громади, направляли свої рішення сесії до облдержадміністрації про бажання Борівців приєднатися до Ставчанської ОТГ. Але Борівці внесли у план разом із Киселевом… І хоча за економічними розрахунками Веренчанська ОТГ має бути фінансово спроможнішою, ніж Ставчанська, острах борівчан пов’язаний з іншим: «До Ставчан нам 10 кілометрів по асфальтній дорозі, а до Веренчанки — теж 10 км, але через поле грунтовою дорогою, яку взимку часто перемітає снігом. Та й маршрутки напряму туди не ходять». Саме дорога в питанні Веренчанської ОТГ стала як каменем спотикання, так і головним фактором об’єднання.

Погана ґрунтова дорога від Киселева до Веренчанки – до центру ОТГ, де мешканці громади мають отримувати усі необхідні адміністративні послуги. Адже від Киселева до Ставчан, до яких киселівчани хотіли долучитися раніше, дорога асфальтована. І саме обіцянкою відремонтувати дорогу до центру ОТГ Веренчанський сільський голова спокусив киселівчан на зборах. Володимир Бойчук запевнив, що перший кілометр від Веренчанки до Киселева почнуть асфальтувати вже незабаром, а вже решту – одразу після виборів у жовтні. Ґрунтова дорога буде підсипана щебенем і прогрейдерована, на умовах співфінансування. Зараз триває розробка проєктно-кошторисної документації. Також, Володимир Бойчук зазначив, що планує відрізок дороги 5,5 кілометрів зробити асфальтованим: виходити на фонд регіонального розвитку, і мотивувати необхідність асфальтованої дороги тим, що ця дорога під’їзна до двох опорних закладів. «Я безпосередньо спілкуюся з жителями Киселева і Борівців, – каже п. Бойчук. – Люди не проти, люди за те, щоби покращилося життя».

…Чекати залишилося недовго: все побачимо після виборів.

«ВЕРСІЇ» ЗВЕРНУЛИСЯ ПО КОМЕНТАР ДО ЕКСПЕРТІВ ІЗ ЦИХ ПРОБЛЕМ

«Гарячі точки – результат політичних домовленостей» –

Тарас ПРОКОП, радник з питань децентралізації Чернівецького центру розвитку місцевого самоврядування:

– Швидше за все, таке дещо несподіване об’єднання стало результатом попередніх політичних домовленостей. Ймовірно, це був компроміс, запропонований голові Веренчанської сільської ради в обмін на те, щоб не приєднувати Веренчанку до Заставни: створити свою громаду. Зрозуміло, щоби створити громаду, потрібно приєднати до неї ще інші села. На той час сусідні з Веренчанкою Кадубівці вже відстояли своє право на створення власної окремої громади, і до Веренчанки не було кого приєднувати, крім Киселева і Борівців Кіцманського району. Та це не єдина «гаряча точка» в Заставнівському районі в плані об’єднання в ОТГ. Маємо ще села Дорошівці і Товтри, які приєднали до Вікнянської ОТГ, хоча вони перебувають у безпосередній близькості до Заставни. Є питання і до нового поділу на райони: не логічним, наприклад, було приєднання с. Мамалиги до Дністровського району.

«Об’єднання з порушенням закону» –

Олександр ФИЩУК, депутат обласної ради, екс-голова Чернівецької ОДА, народний  депутат VII скликання ВР:

– Ситуація, що склалася, є дуже плачевною для людей цих сіл. Бо жодної логіки в цьому об’єднанні немає: центром ОТГ мав би бути Киселів, а не Веренчанка. І як можна пояснити, що у 4-х кілометрах від Заставнівської ОТГ розташована Веренчанська та Кадубівецька об’єднані територіальні громади? Так не має бути. Бо, згідно з законом, між центрами ОТГ має бути не менше 20 кілометрів. Крім того, Борівці та інші села взагалі не мають прямого транспортного сполучення з Веренчанкою.  Існує лише гравійна дорога, якою маршрутки не ходять. То  як люди будуть діставатися туди за адміністративними послугами? Ну а село Бабин Заставнівського району розташоване аж за 25 км від Веренчанки!  і живуть там переважно люди поважного віку та й автівки є лише в одиниць. А що буде зі школяриками? Куди їх возитимуть на навчання? Відтак, значно логічнішим було б, як і обіцяли киселівчанам, приєднати Веренчанку до киселівської громади, яка є в перспективному плані. Коли ж цього не сталося, треба було ці села приєднати до Ставчанської ОТГ, із якою вони межують. Та доцільність рішень, на жаль, ніхто не аналізував і не контролював, а бажань людей ніхто не врахував. І тепер область має велику проблему, яку так чи інакше ще доведеться вирішувати.

Діна КОЛІСНИК, студентка кафедри журналістики ЧНУ, спеціально для «Версій»

Від редакції:  Ковалюк не збудував тунель у Чернівцях, то прокладе його від Бабина до Веренчанки? Понад місяць тому в Чернівецькій ОДА відбулася зустріч ініціативної групи з Киселева та Борівців із першим заступником голови ЧОДА Богданом Ковалюком за участі депутата Чернівецької обласної ради Олесандра Фищука та голови сільради Борівців Олександра Гордея. На ній озвучено думку, що Веренчанська ОТГ – це афера двох людей, а саме: веренчанського сільського голови Бойка та першого заступника голови Чернівецької ОДА Ковалюка. Люди відверто, просто в очі сказали Богдану Ковалюку, що він аферист. Бо, мовляв, тільки аферист міг подати такий проєкт на рішення Кабміну! Утім, редакція не настільки категорична. Може, це просто мрія п. Ковалюка відновити проєкт тунелю, який йому не вдалося втілити в життя у Чернівцях? Пригадуєте ту історію, коли Чернівці втратили практично мільйон гривень із наших податків, виклавши/викинувши їх на оформлення проєктно-кошторисної документації 200-метрового тунелю під злітною смугою  КП «Міжнародний аеропорт «Чернівці»?  Зрозуміло, що депутати потім відмовилися від такого глупства як будівництво цього тунелю. Але ж гроші – майже мільйон – пішли в ніщо! Прикметно, що авторами цієї вибагливої ідеї були депутати Чернівецької міської ради Богдан Ковалюк та Віталій Гавриш. От і подумалося: а може Ковалюк не відмовився від мрії про тунель і хоче прокласти його від села Бабин до села Веренчанка – центру ОТГ? Щоправда, це вже буде не 200-меровий, а 25-кілометровий тунель і то, якщо напрямки, і 30-кілометровий – якщо в об’їзд… Уявляєте велич проєкту?!    Хоча сьогодні не до жартів голові Борівецької сільради Олександру ГОРДЕЮ: – Це недолуге рішення, прийняте облдержадміністрацією, відіб’ється на простих людях. У сніжну зиму з Бабина та й інших сіл не дістатися до центру майбутньої ОТГ ґрунтовими дорогами. А інших там немає. Скільки я не пояснював цього першому заступнику, а відтак і голові ЧОДА , – все дарма. Борівецька сільська рада навіть прийняла рішення про те, щоби вимагати від обласної виконавчої влади звільнення з посади п. Ковалюка – як чиновника, який не розібрався і своїм рішенням нашкодив буковинцям. Та нас ніхто не чує, – підсумував сільський голова.  Отже, питання від редакції: Ні для кого не секрет, що Веренчанська ОТГ створена з порушенням правил. І відомо, хто в цьому винен. Чому тоді чиновник не несе відповідальності за свої рішення? Здається, редакція знає і відповідь на своє запитання: якби свого часу чернівчани спитали з депутата міської ради п. Ковалюка за той мільйон гривень, що був витрачений з його подачі, нинішньої ситуації просто не було б…

Запис Веренчанська ОТГ: проти логіки та здорового глузду спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Власник (громада) має право знати ефективність підприємств, які їй належать. Для цього підприємства зобов’язані звітувати, висвітлювати інформацію про послуги, які надають, як витрачають кошти та наскільки прибутковою є їхня діяльність. За створеною Методологією з 25 індикаторів ГО  «Центр громадського моніторингу та аналітики» дослідила комунпідприємства чотирьох обласних центрів. Індикатори  – як справді показові (оприлюднення фінансової звітності, статуту підприємства, наявність і діяльність наглядової ради), так і дещо формальні (наприклад, оприлюднення біографічних даних керівника). Зрештою, наскільки б не були істотними індикатори, Чернівці з чотирьох місць посіли почесне третє. Перед нами – Тернопіль і Рівне, після нас – Кропивницький. Як частка прибутку, який сплачується до бюджету міста, у нас удвічі менша за частку в Тернополі (15% проти 30%), так і за рівнем прозорості діяльності наші КП набрали 32 бали з 61-го (ледь більше половини).

Звісно, що деякі комунальні підприємства не можуть бути прибутковими апріорі: як-от соціальний центр «Турбота», де доглядають стареньких і немічних, чи рятувальна служба, чи аварійно-диспетчерська. Але є і такі, що цілком могли би успішно господарювати. Чому, наприклад, збитковий водоканал? Для відповіді й експертів не треба: всі знають, що втрати води «по дорозі» до споживача величезні. Але експерти це підтверджують цифрами і власним експертним авторитетом: понаднормові втрати води «Чернівціводоканалу» через зношеність мережі і устаткування становлять 67%, у тариф закладено 40%. А ще й потреба міста у воді значно зменшилася порівняно з тим часом, коли працювали великі підприємства і коли на цю потребу розраховували потужність устаткування на водозаборах. Потреба менша, а качають стільки ж, а платимо ми, чернівчани…

Серед недоліків наших комунальних підприємств – те, що вони, хоч і зареєстровані в системі «Прозорро», через яку мають відбуватися закупівлі і продажі, не завжди нею користуються. Хоч і оприлюднюють цілі своєї діяльності – не повідомляють, чи тих цілей досягають. Не мають систем управління ризиками, не мають ключових показників оцінювання ефективності, окремого порядку роботи і преміювання працівників. В жодному з них не діє жодна наглядова рада (ті, що й були спочатку, після внесення змін стали громадсько-спостережними і втратили як статус, так і вплив наглядових). З останнього нема чого дивуватися, якщо навіть і міський голова, за словами експертів, вважає наглядові ради не потрібними, бо це, мовляв, зайвий елемент тиску, в тому числі і політичного…

Ще є приклади того, як комунальне підприємство не має власних ресурсів для виконання обіцяних послуг і наймає приватника. Таким чином будучи лише «посередником» у передачі коштів від споживача до надавача послуг. У таких випадках доцільність його існування взагалі викликає великі питання.

«Справді деякі комунальні підприємства цілком можуть бути замінені приватними. Але все залежить ще й від соціального навантаження, які вони мають, – каже Тарас Прокоп, експерт з питань децентралізації, координатор проєкту, що реалізується Інститутом висвітлення війни та миру (IWPR) за підтримки МЗС Королівства Норвегії, в Чернівцях. – Наприклад, у більшості європейський країн комунальним залишається міський громадський транспорт: місто мусить мати вплив та надання якісних послуг у цьому сегменті».

У підсумку за всіма індикаторами до топ-п’ятірки увійшли: «Чернівцітеплокомуненерго», Центр стерилізації тварин і «Чернівціводоканал», Газкомплектприлад, Чернівціспецкомунтранс. В кінці рейтингу – Міськсвітло, рятувальна служба, лазня «Дельфін», аварійно-диспетчерська служба 080 і МКП «Реклама».

Загалом же надходження до бюджету від наших комунпідприємств гарно зросли 2018-го року, а вже наступного впали нижче рівня 2017-го. Чи збережеться бодай попередній рівень цьогоріч – нескладно передбачити поінформованому реалістові…

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Міські комунальні підприємства: гарантовані якісні послуги для громади чи «валіза без ручки»? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Для того, щоби скористатися державними грошима, зовсім не обов’язково їх поцупити. Нинішні спритники навчилися користуватися державним бюджетом як своїм майже ніжно, лагідно, не заплямивши, Боже спаси, кишеню чужими коштами. І все ж таки – у власних інтересах. Як-от сталося у Суховерхові, що на Кіцманщині, про що повідомив координатор громадського спостереження за виборами у Чернівецькій області Тарас ПРОКОП.

Офіційно: В суботу, 21-го жовтня, в с. Суховерхів відбулося відкриття оновленої вул. Шкільної, на ремонт якої були виділені кошти з державної субвенції на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій.

«Версії» зазвичай не переказують про перерізання стрічечки там чи сям, але тут присутність нардепа Івана Рибака й кандидата на посаду голови Кіцманської ОТГ – чинного міського голови Кіцманя Сергія Булеги – обставина знакова. Бо саме на відкритті оновленої вулиці Шкільної Іван Рибак представив кандидата як майбутнього голову. Незважаючи на те, що вибори 29-го жовтня тільки мають відбутися. Погодьтеся, що така підміна понять у людини, яка кілька років займається політикою на рівні Верховної Ради України, обмовкою бути не може. Швидше, звичка до того, що волевиявлення громади – справа наживна. Більше того, усі розуміють, що така заява з вуст нардепа – потужний важіль впливу на це волевиявлення. А нардеп Іван Рибак скористався ще й можливостями соцмережі Фейсбук для поширення отакої радісної інформації:  

«Сьогодні у Суховерхові, що на Кіцманщині, подвійне свято. Учні та вчителі Суховерхівського ЗНЗ відзначають ювілей – 130 років першої писемної згадки про сільську школу. Друге – це завершення капітального ремонту 1-ї черги вулиці Шкільної, на якій розташовані не тільки школа-ювіляр, а ще й дитячі ясла-садок. Тож разом із майбутнім головою Кіцманської ОТГ Сергієм Булегою та найменшими вихованцями садочка урочисто відкрили оновлену вулицю, що повністю викладена бруківкою».

Громадський діяч пан Прокоп робить з цього слушний висновок: «Таким чином, народний депутат подав виборцям недостовірну інформацію та використав державну програму для агітації за свого одно партійця».

Чому ж інформацію п. Рибака кваліфікують як недостовірну? Як роз’яснює радниця з юридичних питань Громадянської мережі «ОПОРА» Ольга Коцюруба, субвенції з держбюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів соціально-економічного розвитку окремих територій розподіляються за Порядком, затвердженим Постановою Кабміну від 6 лютого 2012 р. Вже після початку виборчого процесу в ОТГ до Порядку додано пункт 4-1, за яким нардепи можуть подавати пропозиції відносно розподілу субвенції між місцевими бюджетами за конкретними об’єктами. Тобто конкретно п. Булега на виділення субвенції вплинути не міг, своїх грошей не докладав, дорогу ні вручну, ні трактором не рівняв, бруківку не укладав і навіть не підносив…

І виходить, за висновками «ОПОРИ», що використання народним депутатом ефектів від надання соціально-економічної субвенції в цілях передвиборної агітації можна оцінювати як приховане використання бюджетного ресурсу і створення неконкурентних переваг для окремих кандидатів, що є порушенням ч.4 ст.4 Закону України про місцеві вибори, в якій йдеться про рівність прав і можливостей участі у виборчому процесі…

Невдячний все-таки в нас люд. Ну що вам треба? Вулицю зробили? – Зробили. Належні гроші на неї використали? – Так. Собі взяли щось? – Нібито ні. То чому б і не проголосувати за такого милого чоловіка, аби він і став очільником новоствореної ОТГ?

…А за Фрейдом – обмовка випадковою не буває: поміркуймо над цим.

Іван ДУПА, правдолюб «Версій»

За коментарями п. Прокопа звертайтеся:

тел.: +380954900504

email: prokoptar@gmail.com

Запис Бюджет як дишло: на що завернув, те й вийшло? Або як у Суховерхові бюджетні гроші стали депутатськими спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Про проблеми та успіхи реформи децентралізації в Україні та Чернівецькій області зокрема спілкувались експерти під час круглого столу напередодні виборів у об’єднаних територіальних громадах, які відбудуться цієї неділі, 29 жовтня, – повідомляє сайт rpr.org.ua. – У цьому регіоні обиратимуть владу у чотирьох громадах – у Герцаївському, Кіцманському та Новоселицькому районах.

«З літа 2016 року до літа 2017 року рівень обізнаності громадян щодо реформи децентралізації зріс з 12 до 20%. 42% опитаних підтримують процес децентралізації, тоді як 27% виступають проти цієї реформи. При цьому лише 10% опитаних вірить в те, що новообрана місцева влада справиться із своїми обов’язками, 32% – переважно впевнені у успіхові, решта – схиляється до більш негативних сценаріїв”, – оголосив дані національних соціологічних досліджень, проведених Фондом «Демократичні ініціативи» імені І.Кучеріва, Юрій Горбань, експерт фонду.

З позитивів децентралізації опитані відзначили покращення якості доріг – 64%, покращення благоустрою – 30% та покращення стану місць для дозвілля – 35%. До негативів віднесли погіршення якості медичного обслуговування – 50%, обслуговування соціально вразливих категорій – 44% та забезпечення робочими місцями – 39%.

Про конкретні успіхи та труднощі діяльності однієї з перших утворених в області ОТГ – Вашковецької – розповів її очільник Валерій Романенко.

«Найбільша проблема української децентралізації – відсутність чіткості у законодавстві. Наприклад, через відсутність правового регулювання статусу земель за межами населених пунктів ми не можемо вирішити багато справ із землею, ставком, ремонтом дороги. Є проблеми і іншого походження – кадровий голод, адже більшість наших фахівців пенсійного та передпенсійного віку, а заміни їм немає. Бракує фахівців, які володіють досконало іноземною мовою, хоча б для написання проектних заявок. Запущена інфраструктура, яка потребує великих фінансових вкладень», – каже Валерій Романенко.

Однак голова Вашковецької ОТГ має і чим похвалитись. Придбали шкільний автобус, який використовують для потреб громади. Мають намір ще запровадити соціальний автобусний маршрут, аби збирати документи, потрібні для вирішення потреб мешканців. А далі – запровадити систему електронного врядування «Розумне село». Вирішують проблему відсутності дошкільного закладу та утилізації твердого сміття через укладення міжмуніципальних угод. Приватні підприємці ОТГ інвестують власні кошти у розвиток громади і стають рушіями позитивних змін.

Загалом Чернівецька область посідає 7 місце по впровадженню реформи децентралізації, каже Христина Марчук, начальник відділу з питань децентралізації Департаменту регіонального розвитку Чернівецької ОДА.

«На завершення 2017 року в нашій області буде вже 26 ОТГ, що охоплює майже 37% території області та 29% населення. Найбільша – Сторожинецька – 40 тисяч, найменша – Путильська, через те, що у гірській зоні, ї її чисельність може досягне 2,5 тисяч чоловік. У всіх районах є громади, за винятком Кельменецького району. Спроможність громад різна. Замалим важко існувати, але законодавство дозволяє потім приєднувати населені пункти до ОТГ вже після об’єднання», – розповідає ситуацію на Чернівеччині Христина Марчук.

Оптимальним розміром громад для їх успішного функціонування експерти називають 10-12 тисяч осіб.

«Зараз відбувається історичний процес. Про реформу децентралізації давно говорили, і без толку. Багато є скептиків. Однак ті, хто в числі перших реалізує її – має найбільші ризики і найбільше виграє від реформи. Адже основні стимули (субвенції, навчальні програми тощо) сконцентрувались у вже сформованих громадах. Однак завжди залишаться ті, хто об’єднуватись не захоче. І тоді, мабуть, доведеться поступитись принципом добровільності, оскільки «правила гри» мають бути єдиними для всіх». Якщо вдасться добровільно об’єднати абсолютно всі громади – ми станемо першою такою країною в світі», – каже Тарас Прокоп, експерт Чернівецького Центру розвитку місцевого самоврядування.

«Я є прихильником децентралізації, щоб місцева влада мала серйозні повноваження адекватного управління державою. Тобто не може бути і мови про формати федерацій чи конфедерацій, коли адміністративна одиниця матиме право вето на, наприклад, рішення щодо зовнішньополітичного курсу. У виконавчої влади, однак, має залишитись повноваження на реалізацію загальнодержавних програм. Але проблема законодавства величезна – концепція реформи децентралізації прийнята у 2014 році, її правозабезпечення суттєво відстає. Вже є конфлікт повноважень на районному та обласному рівнях, між ОТГ та РДА, і це буде лише поглиблюватись», – зауважує Анатолій Круглашов, директор НДІ європейської інтеграції та регіональних досліджень ЧНУ ім. Ю. Федьковича.

Експерти наголошують – для адекватного втілення реформи децентралізації потрібно внести зміни до Конституції, Бюджетного та Податкового кодексів, низки законів та підзаконних актів, а також переглянути механізм призначення деяких субвенцій.

Однак попри загальнодержавні проблеми, в силах громад та зацікавлених осіб працювати над реалізацією реформи децентралізації. Передусім шляхом її комунікації, донесення інформації про переваги та наслідки реформи до кожного українця, наголошує депутатка обласної ради Альона Гливко. Адже допоки люди чогось не розуміють – вони опираються цим змінам.

Круглий стіл відбувся у рамках проекту «Комунікатор реформ», що здійснюється в рамках програми «Просування реформ в регіони», що реалізується громадськими організаціями «Інститут економічних досліджень та політичних консультацій» та «Європейська правда» за фінансової підтримки Євросоюзу. Виконавці – Благодійний Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва», ПГО ТРК «Громадське радіо». Партнер – Реанімаційний пакет реформ (РПР), Науково – дослідний інститут європейської інтеграції та регіональних досліджень ЧНУ імені Юрія Федьковича, Буковинський політологічний центр.

Запис «ОСНОВНА ПРОБЛЕМА РЕФОРМИ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ – ВІДСУТНІСТЬ ЗАКОНОДАВЧОГО РЕГУЛЮВАННЯ» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Широкий загал навряд чи звертає увагу на те, що в Чернівцях працює аж 12 проектів USAID. Серед них – проекти «Розробка курсу на зміцнення місцевого самоврядування в Україні» (PULSE),  «Зміцнення місцевої фінансової ініціативи (ЗМФІ-II) впровадження», ГО «Ліга інтернів» (Проект USAID РАДА), «Громадяни в дії», «Платформа розвитку громадянського суспільства», «Права людини в дії», «Глобальна трудова програма», програма «Внутрішнє спостереження за політичними процесами в Україні», «Ініціатива з питань попередження торгівлі людьми», програма сприяння зовнішньому тестуванню в Україні (USETI), проект «Альянс сприяння прозорому управлінню освітою в Україні». Але навіть не знаючи назв і спонсорів цих програм, ми почасти знаємо місцевих активістів, які їх втілюють, і користуємося результатами цієї міжнародної допомоги. У цьому переконалися чернівчани і гості обласного центру, які у День міста побачили ціле «Містечко USAID», де активісти разом з Директором відділу стратегії планування програм USAID Девідом Гетчом презентували свою роботу.  Саме з Девідом та  Радником програми з інформаційних питань Ольгою Мирцало кореспондент «Версій» спілкується про результати діяльності UDAID в Україні.

“Містечко USAID”  у Чернівцях

Кор: Вашу роботу складно виміряти кількісними показниками, і все ж: які саме проекти і програми вважаєте найуспішнішими в Україні?

Девід: Ми як організація-донор бачимо свою участь, аби впровадити тут найкращі ідеї – у плані партнерства і з державою, і з іншими партнерами. Звичайно, порівняно з масштабами української економіками наш бюджет обмежений. Тому ми намагаємося виконувати роль посередника між громадянським суспільством і урядовими структурами, щоб максимально використати наявний потенціал. Адже «технічна допомога» – це не тільки гроші. Це обмін думками, технологіями, людьми. Це більш раціональне використання наявних ресурсів.

Серед найуспішніших проектів можна назвати щонайменше два основні – ті, які призвели до докорінних змін у житті українського суспільства. Перший – це запровадження зовнішнього незалежного оцінювання. Розпочали його в рамках Порогової програми  «Мілленіум челлендж корпорешн» (МСС) у рамках боротьби з корупцією. Це насправді один з революційних проектів, завдяки якому багато абітурієнтів, яким раніше навчання у вишах було недоступне через корупцію, змогли стати студентами, та ще й подавати документи у кілька навчальних закладів і обирати для себе кращий.

У “Містечку USAID” ніхто не нудився

Другий проект – він тривав упродовж 10 років – «Здоров’я матері і дитини». В Україні вдалося запровадити новий спосіб підходу до пологів, партнерські пологи, втілити нові протоколи ВООЗу, змінити ставлення до породіллі. Тепер жінка стала центром уваги в цьому процесі, а не лікар. Уже на момент закінчення дії проекту понад 55% жінок в Україні народжували в медичних закладах, де працював USAID.

Ольга: Також одним із дуже успішних і ефективних проектів – «Розпаювання і право власності» – ми втілювали, коли розпочався процес приватизації землі в Україні. Тоді завдяки проекту близько 2 млн. українських селян отримали право власності на землю.

Серед найуспішніших поточних результатів наших спільних дій – і прийнята Україною система електронних закупівель Prozorro. На цій платформі ми забезпечуємо прозорість закупівлі товарів за бюджетні кошти. І покупці, і реалізатори зустрічаються на одній платформі, працює конкуренція, усувається корупційний елемент.

Загалом  місія USAID працює в Україні з 1992 року. Ми зосереджуємо зусилля на тому, щоб розбудовувати сталу демократичну систему в Україні: посилити демократію врядування, економічне зростання, це включає питання енергетичної безпеки, удосконалення системи охорони здоров’я і підтримку заходів на гуманітарну допомогу.

Кор: Допомога USAID – це допомога за кошти американських платників податків. Чи не може статися, що прості американці – якийсь дядько Джон і тітка Мері – скажуть, що результату такої допомоги вони не бачать, тож слід її припинити?

Девід: Зовнішня допомога з боку уряду США – менше 1% бюджету США. І за великим рахунком у нас довга історія допомоги Україні. Те, що тут, в Україні відбувається, має вагу для того, що відбувається у Східній Європі. Звичайно, по великому рахунку в світі конкуренція за те, щоби отримувати допомогу – з огляду на те, що ми є свідками численних криз. Тому наше, хай і невелике вікно можливостей – дійсно забезпечити успішність проведення реформ. Ми вважаємо, що нам це вдається.

Кор: Тобто коли нам, всередині України, видається, що ми рухаємося надто повільно або й узагалі «нічого не змінюється» – це не так? І USAID продовжуватиме свою допомогу Україні?

Технічна допомога – це не лише гроші. Це обмін думками, технологіями, людьми. Це більш раціональне використання наявних ресурсів.

Девід: Свою стратегію розвитку і перспективи зовнішньої політики має Посольство США в Україні. В рамках цього свою стратегію, зосереджуючись на напрямках, розбудовує USAID. Наша поточна стратегія закінчується в наступному році, тож саме зараз ми перебуваємо в розробці наступної 5-річної стратегії. Наша мета – бути гнучкими, грунтуємо свої підходи на фактичних даних, на перспективі, плануємо бачення різних сценаріїв з огляду на те, що Україна вельми динамічно розвивається. Зокрема, в напрямі демократії врядування зосереджуємо увагу на децентралізації. Надаємо допомогу учасникам громадянського суспільства. Акцентуємо свою увагу на верховенстві права, питаннях подолання корупції, економічного розвитку, реформуванні енергетичного сектора і безпеки, на розвитку сільського господарства, охороні здоров’я – зокрема, у подоланні ВІЛ-СНІДу і туберкульозу. Надаємо гуманітарну допомогу, у напрямку пом’якшення ситуації конфліктного характеру. Це включає питання внутрішньо переміщених осіб – це економічні можливості для переселенців. Через гранти і вирішення питань з місцевими органами влади і неурядових організацій даємо їм можливість відбудовувати життя. Звичайно, саме в Чернівцях це питання, можливо, не стоїть так гостро, як в інших регіонах, але по дорозі сюди з’ясували, що і тут воно є.

Кор: Але ж допомога таким країнам, як, до прикладу, Польща, дало дуже великий результат. Чи не означатиме це, зважаючи на конкурентність у боротьбі за міжнародну допомогу, що Польща може отримати ту допомогу від USAID, на яку претендує Україна?

Ольга: В жодному разі. Польща була складовою наших програм, але вони там закінчилися  після того, як ця країна стала членом ЄС. Програми USAID розраховані на той час, коли країни є в перехідному стані.

Кор: Девіде, Ви вперше у Чернівцях і загалом Ви – новопризначений директор програм USAID в Україні. Де працювали раніше?

Девід: Маю досвід подібної роботи в Еквадорі, Афганістані, Індонезії, Південному Судані. Але магістерську освіту отримав в Європі, тож з Європою знайомий. Найкращі практики, які втілював у цих країнах в команді USAID, вважаю доречно адаптувати в Україні. Водночас, механізм «відрізав-приклеїв» не спрацьовує. Потрібне адаптування, гнучкість.

Кор: Що скажете про успішність втілення ваших проектів у Чернівцях?

Зліва направо: Девід Гетч, прес-секретар міської ради Ірина Вишневська, відомі в Чернівцях активісти Тарас Прокоп та Марія Порчук

Ольга: Під час акції у «Містечку USAID» в Чернівцях можна у цьому переконатися.  Дуже активно себе проявляють проекти у подоланні корупції, питанні прав людини і інформаційні кампанії щодо цього. Є гарні кроки у подоланні складних проблем – торгівлі людьми, наприклад. Співпрацюємо і з журналістською спільнотою, обмінюючись інформацією – в плані економічного розвитку, енергетичної безпеки і енергоефективності. Розглядаємо питання законодавчого характеру. Зосереджуємо увагу на розвитку сільського господарства. Маємо позитивні результати, коли торкаємося питань охорони здоров’я, де зосерджуємося на профілактиці і боротьбі зі СНІДом і туберкульозом.

До розмови долучається відомий у Чернівцях активіст «ОПОРи» Тарас Прокоп.

Тарас: За підтримки USAID займаємося спостереженням за виборами, моніторингом виборчого процесу. Зокрема, проект «Рада» – це моніторинг діяльності  105 депутатів-мажоритарників, у тому числі й наших, буковинських. Ще одне завдання – вироблення добрих практик і вдосконалення виборчого законодавства, проведення кампаній лобіювання до виборчого законодавства, якість нормативної бази і політик.

Кор: Чи не означає це, що активісти працюють у тих напрямах, які їм пропонують міжнародні проекти, а в той час Україні потрібне щось інше?

Тарас: Насправді є ряд громадських активістів, які йдуть у фарватері пріоритетів фондів. Але це не зовсім правильно – ми повинні їм диктувати, що треба робити, а не вони нам. І дуже добре, що у USAID підхід роботи інший. Вони приїжджають в регіон, і перед стратегічним плануванням здійснюють моніторинг, опитують, збирають інформацію. Наприклад, ОПОРа в проекті «Рада» спонукає мешканців до аналізу діяльності нардепів. Говоримо, за що народний обранець має відповідати, як його знайти, як звернутися, що можна вимагати. Щоб громадяни самі спонукали депутатів до змін.

Кор: І маєте результат?

Тарас: Звісно. Депутати, яких ми моніторимо, почали проявляти більшу активність, проводять постійні зустрічі з виборцями, подають законопроекти і досить часто відвідують свої округи. У проекті «Індекс публічності» ми більше зосереджені на впливі на органи влади. Але дуже важливо працювати на те, щоби залучити до цієї роботи людей. Маємо інструменти, як прослідкувати роботу влади, і бачимо, скільки людей цими інструментами користується. З цього можемо зробити висновок, що громадяни активніші. Ми успішно залучали людей до спостереження за виборами. Згодом вони подають запити, контролюють роботу депутата. В наступному році маємо намір більше працювати з молодими людьми і студентами, щоб їх активізувати, щоб вони займалися громадською діяльністю. Дати людям «вудку», інструмент – важливіше, ніж дати готову спійману «рибу», «їжу», готовий результат. Бо успішна країна та, в якій розвинуте громадянське суспільство.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Риба чи вудочка? Яка міжнародна допомога ефективніша для України спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Про те, що Олег Любківський створює фрески на фасаді одного з чернівецьких будинків, взнала випадково від Антоніо Армано, письменника та репортера з Мілану. Пану Антоніо треба було від Турецької площі попасти на вулицю Університетську. Це вже після нашої невеликої екскурсійної прогулянки нижньою частиною міста. Порадила не викликати таксі і вулицею Богдана Хмельницького ми попрямували до цілі. На колишній вулиці Святої Трійці, вже біля ательє художника Олега Любківського, пан Антоніо впізнав, що був тут напередодні. А поспішав він якраз на зустріч з художником. Який на фасаді будинку №17 по вулиці Університетській завершував створення вивіски-фрески. Можна тільки уявити, яким було має бажання і спокуса підійти разом з Антоніо до художника, до будівлі і побачити на власні очі, як все відбувається. З іншого боку залишила собі два дні фантазувати, самій конструювати простір картини, непередбачуваної чи навпаки…

Маленька істина розшаровується у просторі уяви навіть уламками історії. Чи історієї уламків? Олег Любківський на відкритті говорив і про це…

Отже. На фасаді чернівецького будинку з’явилися дві фрески: вивіски кафе.
29 серпня у «Найкращій кав’ярні на розі Університетської та Сковороди» відбулася презентація цих робіт, які створені художником-графіком Олегом Любківським.
Можна сприймати це і як імеджевий проект художника. Продовження колекції артефактів в іншій техніці. Певна міграція і в часі.

Локалізована подія відбувалася на вулиці, біля кафе, у кафе, на сходах кафе…

Напевно, це і певний рекламний проект. Директор видавництва «Книги – ХХІ» Василь Дроняк, власник кав’ярні, тепер вже і власник фресок, зібрав разом із художником багато охочих побачити церемонію відкриття картин.

Есеїст і перекладач Олександр Бойченко провів всіх повз стіни із білими тканинами, що прикривали картини, перевтілившись з літературного критика на художнього. Та Олександр Бойченко урізноманітнив відкриття і своїм есеєм. А на сходах кафе Олег Любківський теж читав своє оповідання, історію, що складалася з маленьких уламків спогадів… Привід для міркувань….

Важко абстрагуватися від подій в країні, від сумних передчуттів і постійної напруги очікування… Киянин Ігор Гурчик підписав під цим фото Олега Івановича на ФБ: «Невеселий…». Споріднено… Ігор Гурчик щойно з АТО («Айдар»), поранення… Свого часу Олег Любківський – автор обкладинки до збірки «Странник» Ігоря Гурчика…

Не зникає і почуття паралельності світів. Напевно, так живуть на війні. А ми просто цього не знали. Адже і афіші фестивалю «Meridian Czernowitz» , які принесли трохи пізніше, ще пахли типографською фарбою та теж локалізують інший світ…
Але ми формуємо своє сьогодення. Свою віру і впевненість…

Далі буде…

Тетяна Спориніна, “Версії”,
фото автора і SergyiS

Запис Проекції часу Олега Любківського… спершу з'явиться на Медіа-Версії.