Звернутися до Маєтку можна й особисто, з екскурсією, як це зробили нещодавно вихованці молодшої школи чернівецької гімназії №7. Вражень було так багато, що розповіді дітлахів не вщухають і досі.

А листи Святому Миколаю надходять не лише з усіх куточків України, але й з Молдови, Польщі, Німеччини, – розповідають помічники Святого Миколая в Маєтку.

Щотри дні вони забирають з пошти близько двох сотень листів, а за рік до резиденції Бородатого в Карпатах приходять тисячі побажань і прохань.

Проблемні листи, коли в родині якесь горе, біда, чи скрута, передають волонтерам-благодійникам – і ті допомагають таким родинам.

На листівках і календарях Святого Миколая, на відміну від західного Санта-Клауса, зображують як сивочолого й сивобородого дідуся у єпископському вбранні.

Та ось до дня Святого Миколая наша постійна авторка, мистецтвознавець Тетяна ДУГАЄВА надіслала до редакції «Версій» дивовижну історію про те, як британські науковці за допомоги сучасних наукових методів реконструювали зовнішність Святого Чудодійника.

Святий Миколай мав оливкового кольору обличчя і… зламаний ніс

https://www.ljmu.ac.uk/research/centres-and-institutes/art-labs/expertise/face-lab

Професорка Кароліна Вілкінсон у Лабораторії обличчя (Face Lab)

Співробітники Лабораторії анатомії обличчя при Школі мистецтв і дизайну Ліверпульського університету Джона Мурса (британського бізнесмена й філантропа) розробили найсучаснішу технологію реконструкції зовнішності людини на основі кісток черепа за допомоги лазерного сканування та низки  комп’ютерних програм. Ця технологія дуже важлива для судово-медичних та археологічних досліджень. Послугами лабораторії користаються поліція, національні й міжнародні музеї та судово-медичні інститути. Серед найбільш цікавих справ – відновлення зовнішності англійського короля Річарда ІІІ, який загинув 1485 року, а останки його знайшли 2012 року, шотландської королеви Марії, Й.С.Баха тощо. Очільниця лабораторії, професорка Кароліна Вілкінсон  – лікар, магістр мистецтв та кандидат з антропології обличчя. Її роботи виставляються у більш ніж 30 галереях та музеях усього світу.

А 2 роки тому дослідники відтворили обличчя Святого Миколая, єпископа Мірлікійського, який загинув майже 1700 років тому і в західному святі прийняв вигляд Санта Клауса – веселого дідугана у червоному вбранні з білим хутром, який літає на оленячій упряжці й перед святами саджає охочих діток собі на коліна, аби вислухати їхні потаємні бажання…

Святий Миколай. Реконструкція.

На портреті, який дослідники виставили як результат реконструкції, сивобородий і майже лисий чоловік, без головного убору, має смуглясту шкіру, пронизливі розумні темні очі й характерну кривизну на носі, яка буває в людей, у яких колись був зламаний ніс… Дослідники доповнили реконструкцію фрагментом зображення єпископського одягу, що збігається з нашими уявленнями про біографію Святого.

Запис Де мешкає Святий Миколай і як він виглядає спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Запалення вогнів на головній новорічній ялинці України, яка буде встановлена ​​на Софійській площі в Києві, відбудеться в День Святого Миколая, повідомили в прес-службі Київської міської державної адміністрації.

“Головну новорічну ялинку столиці прикрасять 3,6 км неонових гірлянд, а за ялинкою буде створена особлива інсталяція – амфітеатр під казковим “зоряним небом” з 33 км гірлянд. Щодня ялинка світитиметься різними кольорами, а в новорічну ніч заграє всіма барвами одночасно. Запалювання ялинки на Софійській площі традиційно відбудеться в День Святого Миколая, 19 грудня”, – йдеться в оприлюдненому в середу повідомленні.

За словами організаторів святкових заходів в центрі Києва – підприємства об’єднання громадян “Ініціативи столичні”, для створення дизайну локації обрані гірлянди нового зразка Neo Neon. Особливість такої гірлянди – оснащення багатофункціональним контролером, який дозволяє вибирати один з декількох світлодинамічних кольорів.

“Таким чином, колір Ялинки буде щодня змінюватися, а в новорічну ніч вона заграє всіма барвами. Для декору святкового дерева будуть використані “холодні фонтани”- креативні вироби з ілюмінації. Ялинку прикрасять тисячі ліхтарів різної форми, іграшки будуть оснащені внутрішнім пристроєм світла. Як відзначають організатори свята, вперше іграшки на ялинці будуть підсвічені. За ялинкою буде особлива інсталяція – імітація “зоряного неба” з 33-х км гірлянд”, – йдеться в повідомленні.

Запис Вогні головної новорічної ялинки України запалять у День Святого Миколая спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Правда в тому, що найкращий спосіб зробити дітей хорошими – це зробити їх щасливими. Попри негаразди в світі дорослих, попри війну – діти чекають казки, а коли її немає – самі її творять.

Розпочинаємо святкові новорічно-різдвяні публікації казок, придуманих нашими наймолодшими читачами. Це буде цікаво й вам, дорослі, адже ми з вами інколи потребуємо казки навіть більше, ніж діти. І пам’ятаймо, що Святий Миколай має завітати до наших домівок уже завтра. З подарунками, казками і дивами.

Як Святий Миколай двох друзів помирив

Не за тридев’ятими землями, не за сімома морями, а в нашому-таки славному європейському місті Чернівці жили-були двоє друзів – Антончик і Арсенчик. Були вони хлопчиками ще не дорослими, але  вже й не маленькими, а виповнилося їм уже по 12 рочків.

Дружили вони міцно, з наймолодшого дитсадківського віку. Жили в сусідніх квартирах, один до одного в гості без стуку забігали, разом у пісочниці гралися, разом будиночки з кубиків будували, разом літери вивчали, разом до школи пішли. А школа їхня вирізнялася серед інших не тільки тим, що була спеціалізованою, із поглибленим вивченням англійської мови. Кожний учень цієї школи носив спеціальний значок із зображенням блискучого каштанчика, що визирає зі своєї зеленої колючої кожушинки. Це символізувало і те, що навколо школи росло багато каштанів, і те, що в цій школі до кожної дитини, яка буває для навколишніх не завжди слухняною, а іноді аж колючою – достукуються і знаходять у ній усе найкраще, найблискучіше. Були такі значки і в Арсенчика з Антончиком. Але вони їх собі позначили. Арсенчик нашкрябав на звороті літери «Ар», а Антончик – літери «Ан».

Отож, хлопці разом п’ять з половиною років носили свої значки на піджаках і на «відмінно» вчилися. І хоча щоденники школярські рясніли «дванадцятками» з усіх предметів, та коли Антончик більше любив математику, бо мріяв стати інженером і будувати мости – а там всі кути, довжини-ширини, перпендикуляри з паралелями треба дуже правильно вирахувати, щоби мости міцно стояли, то Арсенчик просто обожнював географію, адже марив мандрами, уявляв себе в далеких країнах – то на вершинах незвіданих гір, то серед плес недосліджених рік… Але знали дітлахи, що треба всі предмети в школі вивчати з однаковою ретельністю. Адже при будівництві мосту треба обов’язково враховувати географічні особливості річкового берега, передбачити поводження підступної водойми за різних погодних умов, та й обираючи будівельні матеріали, враховувати клімат країни, в якій працюєш. І навпаки – коли збираєшся в мандри, мусиш порахувати відстані, швидкість транспорту, міцність туристичного обладнання тощо. А щоби хоч іноді зустрічатися один з одним, нерозлучні друзі придумали, що було б добре, якби ріки ті недосліджені вивчав Арсенчик, а мости через них зводив Антончик.

Та одного разу трапилася халепа: пробігла чорна кішка між найкращими друзями. Арсенчик недовчив одну математичну формулу, а коли його викликали до дошки – із надією глянув на Антончика. Мовляв, підкажи, друже. Антончик уже приготувався було прошепотіти підказку, але раптом собі уявив, як колись Арсенчик мандруватиме далекими морями, а коли на горизонті з’явиться айсберг, – не зможе правильно без цієї формули обчислити відстань до нього… Антончик аж очі заплющив, коли в його уяві корабель Арсенчика зіткнувся з гігантською плаваючою крижиною, як той «Титанік» у фільмі, який вони разом з другом якось дивилися… А тим часом похнюплений Арсенчик уже йшов від дошки до свого місця за партою, отримавши заслужену «одиницю».

Звісно, Арсенчик образився. І навіть пояснень Антончикових про те, що кожна математична формула є важливою навіть для географа, слухати не схотів. Так і ходили вчорашні друзі насупленими одне на одного. За своїм гнівом вони й не помітили, як наблизився День Святого Миколая.

Попри те, що хлопчики посварилися, і навіть незважаючи на те, що в Арсенчиковому щоденнику красувалася «одиниця» (та й то недовго, бо він її зовсім скоро виправив), загалом друзі були гарними і чемними дітьми: допомагали батькам, були ввічливими зі старшими і з товаришами, добре вчилися, дбали про довкілля, навіть підгодовували змерзлих синичок і горобчиків, підсипаючи пшоно у годівнички за своїми вікнами. Тож Святий Миколай не бачив жодних підстав приносити їм під подушки в чарівну ніч різочки замість справжніх подарунків.

Але на те він і Святий Миколай, щоб творити дива, а не просто втілювати забаганки дітлахів, як якась там чарівна паличка. Тож його подарунки цим двом друзям були також особливими. Арсенчикові він подарував Енциклопедію найбільших річок світу, а Антончикові – Енциклопедію юного математика. І ці подарунки були б цілком звичайними, якби не одна маленька хитрість. Святий Миколай до Арсенчикова подарунка прикріпив Антончиків значок, а до Антончикова – Арсенчиків. І поклав подарунки під подушки хлопцям.

Уранці діти прокинулися і кожний поліз під подушку. Звісно, вони дуже зраділи своїм подарункам. Але, хоч вони були ще не дорослими, – та вже й не маленькими, і знали, що насправді подарунки під подушки розкладає не Святий Миколай, а звичайні люди: батьки, бабусі з дідусями або… друзі! Так, саме друзі! «Бо хто, як не мій друг Арсенчик, поклав мені подарунок під подушку, поки я спав? І значок свій приладнав до книжки! Це означає, що між нами знову мир!», – думав Антончик. «Хто ж, як не Антончик, подарував мені таку чудову книжку про річки, і на знак примирення значок свій причепив?», – думав у цей же час Арсенчик. Обидва вибігли з дверей своїх квартир, розташованих навпроти – і зіткнулися в коридорі. Обійнялися, потисли одне одному руки і присяглися більше ніколи не сваритися.

А Святий Миколай лише усміхався у свою білу бороду. Бо він у дивотворенні таки мастак.

Ось вам і вся казка, а мені – бубликів в’язка.

Антон ПАЛІЙ, учень 6-А класу Чернівецької гімназії №2

Редакція вдячна за сприяння у втіленні «казкового проекту» вчителю світової літератури міської гімназії №2 Еліні Миколаївні Жуковській

Запис Як Святий Миколай двох друзів помирив спершу з'явиться на Медіа-Версії.

На подвір`ї біля маєтку Святого Миколая наче у казці. На майданчику біля святково прикрашеної ялинки бавляться діти. Навколо вогнища встановлені крісла. За легендою, вони мають силу 12 людських чеснот. Сидячи у них, малеча спалює на вогнищі різочки і дає обіцянку наступного року поводитися чемно.

У дерев’яному будинку, де мешкає Святий Миколай, є кілька кімнат. У першій з них – пошта. Тут усі полиці заставлені листами дітвори, у кутку — великий мішок теж із листами і малюнками дітей. Саме зараз поштарі збилися з ніг.

– Пошта Святого Миколая існує від 2003 року. Відтоді на її адресу надійшло понад десять тисяч листів, і на кожен ми відповіли, – розповідає Мирослав СОКОЛЮК, який і є Святим Миколаєм. – З кожним роком листів більшає. Протягом останнього тижня надходило по кілька сотень на день. Ледве встигав відписувати. Діти надсилають малюнки, пишуть дуже гарні та проникливі побажання. На жаль, надходять і сумні листи. Зокрема, від діток, чиї батьки на заробітках. Саме у час новорічно-різдвяних свят вони почуваються дуже самотньо. Часом сидимо над цими листами і самі плачемо… Ось наприклад: «Дорогий Святий Миколаю! Я знаю, що ти чарівник і можеш усе на світі. Допоможи мені, будь ласка, повернути маму з-за кордону. Зроби так, щоби вона мала роботу в Україні». А от іще один: «Мій тато дуже п`є і ображає нас з мамою. Я хочу, щоб він став добрим». В іншому листі дитина просить Миколая, щоб одужала його бабуся. А є листи, в яких просять допомогти покращити їхні житлові умови, бо велика  сім’я живе в одній кімнаті в гуртожитку.

Відписує Мирослав Соколюк листи малятам старовинним пером, яке вмочує в не менш старовинні чорнила рожевого, зеленого, червоного, жовтого кольорів. Який у Миколая настрій, такими чорнилами він і пише. Листівки з побажаннями мають спеціальний логотип і печатку з малюнком садиби.

У помешканні Святого Миколая є музей новорічно-різдвяної іграшки. Тут усі охочі можуть побачити колекцію оригінальних листівок різних країн – деяким із них вже понад сто років. Поруч – музей природи.

– Аби побачити тварин, не обов`язково до кімнати-музею заходити. Навколо маєтку часто прогулюються косулі та зайці, – розповідає Мирослав Соколюк. – Вони – Миколаєві помічники.

Коли пізно ввечері автобуси із дітлахами роз’їжджаються по своїх домівках, у садибі стає тихо-тихо. Мирослав Соколюк іде у свою кімнату. На ліжку в нього – три подушки. Розповідає, що на одній – спілкується з Богом, на другій – вислуховує дитячі бажання, а на третій – виконує їх. На простирадлі Миколая росте трава, квіти, а з боків – сніг. Вікно також прикрашене різними порами року: з одного боку – зелень, квіти, з іншого – хурделиця.

– Виконувати роль Святого Миколая – дуже почесна місія. Щонеділі дякую Богові за це, – зізнається Мирослав Соколюк. – У ці святкові передноворічні дні почуваюся справжнім чарівником. Хочеться допомогти кожній дитинці! Колись привезли до мене шестилітню дівчинку, якій у школі друзі сказали, що Святого Миколая не існує, а подарунки під подушку насправді кладуть батьки. Вона побачила мене і завмерла. Потім почала запитувати, як я живу, просила показати листи від діток і чарівні чорнила. Перед від’їздом сфотографувалися разом на пам’ять. Дівчинка дуже хотіла показати це фото однокласникам. А ще сказала на прощання: «Дякую, що казка насправді існує!».

Олена ТИМОФІЙЧУК, «Версії», фото автора

Запис «Миколаю, дякую, що казка насправді існує…» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

19.12.2013. 8:30

19.12.2013. 13:00…

Від хати до хати біленьким сніжком
Ходить Святий Миколай із мішком,
Приносить дарунки на втіху,
Радості море і щирого сміху!

Хай осінить своєю любов’ю,
Мудрості дасть, і сили, й здоров’я,
Ласкою серденько хай зігріває
І усі мрії заповітні здійсняє!!!

Ой, хто, хто Миколая любить,
Ой, хто, хто Миколаю служить,
Тому Святий Миколай
На всякий час помага.
Ой, хто, хто к йому прибуває,
На поміч собі призиває,
Ой, хто, хто живе в його дворі, —
Миколай на землі й на морі
Сохраняє од напасти —
Святий Миколай!
Українська народна пісня

Далі буде…

Тетяна Стрільчик, «Версії»,
фото автора

Запис Святий Миколай на Євромайдані у Чернівцях. 19.12.2013 спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Цього дня, за традицією, батьки вночі кладуть дітям подарунки під подушку. А напередодні свята діточки власноруч пишуть доброму Святому листи, випрохуючи в нього омріяні подарунки.

Проте 38 юних чернівецьких художників, віком від 7 до 16 років, листами вирішили не обмежуватися, тому напередодні свята присвятили йому ще й цілу виставку  своїх робіт у Чернівецькому художньому музеї!

Щоби Святий Миколай таки напевне не оминув подарунками їхню подушку!

Ігор КОНСТАНТИНЮК, «ВЕРСІЇ», фото автора

За традицією, слухняні діти отримують від святого Миколая солодощі, а неслухняні – різки

Запис Зустрічайте Миколая – віршиком, листом, малюнком! спершу з'явиться на Медіа-Версії.