Запис Право сили чи сила права? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Сергій Волошин приходить на свою пасіку не лише за медом, а й за здоров’ям. Якось чоловік помітив, що після перебування біля вуликів у нього зник головний біль. Тож після цього він побудував на пасіці… дерев’яний будиночок, у якому щодня проводить щонайменше півгодини.

Будиночок на вуликах Сергій Волошин побачив у телевізійній передачі. Столяр за освітою, він уже за кілька місяців змайстрував такий будиночок і собі. І вся його конструкція з дерева, без пластикових вікон і дверей.

– Науковці довели, що біополя бджоли й людини дуже схожі. До того ж, повітря в радіусі двох метрів від комахи чистіше, ніж зовні. Кожна бджола створює вібрацію своїми крильцями й тільцем. А вулик парує цілющими ароматами меду, прополісу. В комплексі все це не тільки чудово й оздоровче впливає нервову й дихальну системи людини, а й налаштовує її на робочий лад, лікує запальні процеси. А головне – відновлює біополе і заряджає енергією, – розповідає Сергій Якович.

Свій будинок на пасіці майстер зробив подібним до піраміди. Каже, так краще накопичується енергія і бджоли, як не дивно, дають більше меду, ніж у звичайних вуликах. Під лежаком, зробленим із тонкої фанери, є кілька отворів. Через них видно, як працюють бджоли. У кутках будинку розвішані засушені трави. Тут пахне медом, прополісом та різнотрав’ям.

–  Навіть той, хто не хоче спати, «на бджолах» одразу засинає. Дві години сну на вуликах заміняють восьмигодинний сон. За 10 хвилин дзижчання бджоли заколисують навіть тих, хто страждає на безсоння. Якщо п’яні тут посплять, то швидко тверезіють. Кажуть, навіть чоловіча сила відновлюється, а в жінок безпліддя лікується. Комахи-трудівниці передають усю позитивну енергетику, яка накопичується в будиночку.

– А повітря в ньому у 5-6 разів стерильніше, ніж зовні, – розповідає чоловік. – Бувало, заходив до будиночка на годину із сильним головним болем, а виходив звідти абсолютно здоровим. А ще один мій знайомий – гіпертонік – перепочивши біля бджіл, нормалізував свій тиск. Казав, уже років зо три в нього не було 120 на 80. А тут – на тобі! Я й сам, коли почуваюся зле, полежу годину-дві в будиночку і виходжу звідти, сповнений сил та енергії.

Під час сильного взятку нектару і його перетворення на мед бджоли випаровують у повітря велику кількість фітонцидів, які насичують кров фітовітамінами і стимулюють роботу серця. Сильне гудіння під час випаровування вологи зі стільників супроводжується мікровібраціями, які поновлюють тіло людини, роблячи судини гнучкими, стимулюють роботу нирок, очищують сечостатеві шляхи, знімають болі в спині, м’язах і суглобах.

– Лише приляжу на лежак у диво-будинку й очі мимоволі заплющуються, як не намагаюся збороти сон. А вже за 20 хвилин прокидаюся із таким відчуттям, ніби спав усю ніч: пройшла втома, не болять ноги, як рукою, зняло важкість у плечах та голові. Сон був міцний, наче у дитинстві.

Після «сну на бджолах» Сергій Якович пропонує скуштувати меду та запити його студеною водою з колодязя. Після такого відпочинку і працювати легше.

Олена ТИМОФІЙЧУК, «Версії»

Запис До бджіл – за здоров’ям спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Відкриваючи «круглий стіл», керівник Інституту розвитку міста Чернівці Олег Хавич, який був депутатом Чернівецької міської ради у 1998-2002 роках, акцентував на унікальності ситуації на Буковині: обидва міста обласного підпорядкування (Чернівці та Новодністровськ) вже більше двох років позбавлені міських голів. Всі спроби призначити вибори мера обласного центру закінчилися провалом, а вибори мера Новодністровська хоча і призначені на 2 червня, але можуть бути легко зірвані – наприклад, через відсутність фінансування. Крім того, нагадав Олег Хавич, всі місцеві громади позбавлені конституційного права на проведення місцевих референдумів.

Координатор проектів «Українського вибору» Михайло Павлів, який добирався на круглий стіл з Києва на автомобілі моторошними (а місцями просто відсутніми) дорогами, прямо пов’язав інфраструктурні проблеми країни з фактичною ліквідацією місцевого самоврядування. «Поки місцеві громади не отримають підтвердженої фінансуванням відповідальності за ті ж дороги на своїй території – порядку в цьому питанні не буде», впевнений Павлів. Солідарний з ним і економіст Ярослав Кирпушко, який вважає найважливішим обов’язком органів місцевого самоврядування забезпечення прозорості навіть мізерних місцевих фінансів: «Коли люди будуть точно знати, скільки коштує ремонт 100 метрів дороги або утримання конкретної школи, зміниться їхнє ставлення і рівень вимог».

Від фінансів дискусія перейшла до проблеми зняття підконтрольною ПР більшістю міськрад Чернівців та Новодністровська мерів цих міст. Опозиційні політики (провладні на круглий стіл зі зрозумілих причин не прийшли) поки не схильні вважати ситуацію колапсом місцевого самоврядування, проте бачать масу свідчень сповзання до нього. Лідер фракції «Фронт Змін» у Чернівецькій міськраді Олексій Каспрук і один з лідерів місцевого УДАРу, колишній член міськвиконкому Чернівців Олексій Коломієць розповіли про спроби їх політичних сил протистояти узурпації місцевого самоврядування з боку облдержадміністрації. Всупереч очікуванням, опозиціонери досі не визначилися з єдиним кандидатом на посаду мера Новодністровська, хоча й обіцяли це зробити ще на початку квітня.

Присутній на «круглому столі» львівський журналіст, автор і ведучий програми «Прямим текстом» на телеканалі ZIK Остап Дроздов взагалі заявив, що місцеве самоврядування в Україні є симулякром – тобто ретельно приховує факт своєї відсутності. Журналіст упевнений, що жодна політична сила в країні – ні влада, ні опозиція – не зацікавлені в реальному передачу повноважень регіонів. Більше того, якщо зробити це відразу – Україна може просто розвалитися. Альтернативою цьому, на думку Остапа Дроздова, може бути перехід до федеративного устрою країни.

Учасники «круглого столу» навели чимало прикладів того, що місцеве самоврядування в області «згортається» не тільки в Чернівцях. Відомий буковинський журналіст В’ячеслав Мигалюк розповів про те, як він захищав від незаконного зняття з посади декількох сільських голів у різних районах. Громадянський активіст Михайло Шморгун нагадав, що восени минулого року опозиційна більшість у міськраді Сторожинця теж намагалася зняти з посади мера.

Своєрідним підсумком «круглого столу» стало те, що всі присутні погодилися: єдиний «запобіжник» від колапсу місцевого самоврядування – активність громадянського суспільства і територіальних громад різного рівня.

Максим КЛИМЕНКО

Запис У Чернівцях намагалися знайти вихід з колапсу місцевого самоврядування на Буковині спершу з'явиться на Медіа-Версії.

На пострадянському просторі перестали працювати «соціальні ліфти», за допомоги яких талановиті могли піднятися на вищі щаблі соціальної драбини. Якщо колись здобуття вищої освіти гарантувало людині підвищення її соціального статусу, то нині диплом хіба що задовольняє на деякий час особисті амбіції – лише поки свіжоспечений магістр чи спеціаліст влаштується вантажником або підсобником на будівництво, щоби заробити на шматок хліба. І неминучий наслідок незатребуваності деградуючим суспільством по-справжньому освічених людей – катастрофічно падає якість освіти.

Пострадянській владі потрібний зовсім інший тип підданих: нездатних до самостійного мислення, але добре керованих за допомоги різноманітних маніпуляцій. Ідеально пасує ця роль так званій «масовій людині», головна характеристика якої – сірість, безликість, аморальність. Вона керується не розумом, а інстинктами та емоціями. Лінива та самозакохана, масова людина прагне лише насолод і цілком задоволена своїм розумовим рівнем.

У західному світі вже багато десятиліть духовне та інтелектуальне життя підміняється культом споживання, проте після глобальної кризи 2008 року й тут сталися помітні зміни. Мільйони споживачів на собі відчули: щось у світі відбувається не так, як слід. Але самотужки збагнути справжній хід історії вони не здатні. Адже масова людина не мислить, вона лише використовує прості й легко зрозумілі стереотипи. З цих примітивних «пазлів» вона без особливих зусиль складає картину світу.

Такі сурогати мислення постійно пропонуються суспільству засобами масової інформації, насамперед телебаченням. Коли якийсь стереотип набридає та втрачає ефективність, його замінюють на інший.

У сучасній Україні втрачає популярність стереотип «європейського раю», його терміново підміняють казочкою про «переваги» Митного союзу. А масова людина здатна проковтнути будь-що, аби тільки стереотип був якомога простішим. З’явилася ностальгія за радянськими часами – її негайно чіпляють, як моркву, перед очима віслюка. Він, бідний, тягнеться до ласощів, а заодно тягне воза. Так само й масову людину «господарі життя» використовують як звичайну тяглову силу –аби в’їхати на ній на вершину влади.

Людина масова жадібна до лестощів, чим користаються політики. Сіру масу переконують, що вона складається з «обраних» за національною чи класовою ознакою. Свого часу примітивністю масової людини користалися більшовики, фашисти і нацисти, встановлюючи власні диктатури.

На жаль, сучасний світ знову вертається на старі манівці. І справа не лише у наступі агресивного ісламізму. В Європі активізуються неонацисти, все помітніше вони діють і на пострадянському просторі. Через розчарування суспільства ідеї демократії дискредитуються, їм на зміну йде прагнення «сильної руки», яка  несе суспільству виключно нещастя.

Та масова людина не відчуває небезпеки, навпаки, її сподівання на краще життя пов’язані з насильством. Тож наступна біда не забариться.

Ігор БУРКУТ

Запис Homo vulgaris – людина масова спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Жодного удару не завдали, а я вже стою в наручниках», – зізнавалися ті, кого «брав» спецпідрозділ фізичного захисту управління податкової міліції ДПС в Чернівецькій області, якому нині виповнюється 15 років.

Про свою діяльність вони зайве не балакають. Їхня робота постійно вимагає виваженості, уважності, доброї фізичної підготовки, моральної і психологічної стійкості, а для цього – щоденних оперативно-тактичних тренувань, лекцій, виснажливих годин занять у спортзалі. Вони забезпечують можливість податковим інспекторам виконувати свою роботу, а також відповідальні за їхнє здоров’я і життя. І нерідко задля цього ризикують власним…

         …Буває і як у кіношному бойовику…

Фахівцям відділу фіззахисту свої навички, знання та вміння часто доводиться застосовувати й на практиці. І тоді спокійний робочий день може стати подібним на один із бойовиків, які показують по телевізору. Люди в камуфляжах і масках, зі зброєю, які готові до будь-яких непередбачуваних обставин, навіть тих, що будуть загрожувати їхньому життю… кадри з фільму у жанрі «екшн»… За лічені хвилини вони проводять чітко розплановану операцію і затримують потенційних злочинців.

– Наприкінці 90-х, коли процвітав бандитизм, рекет, а владні верхівки у законі прикривали тих, хто був поза законом, інспектори податкової пішли на перевірку однієї з торгових точок на Калинівському ринку і повернулися звідти ні з чим – до перевірки їх просто не допустили, – згадує Гліб Зеленін, начальник з першого дня створення спецпідрозділу фізичного захисту управління податкової міліції Державної податкової служби в Чернівецькій області. – Тоді на місце події виїхав відділ фізичного захисту – ще абсолютно нова на той час структура, про яку мало-хто чув і знав. На «точці» представників спецпідрозділу зустріли спортивні, треновані молоді люди, готові не на словах, а на ділі продемонструвати свою фізичну силу. Проте, побачивши бійців відділу фіззахисту – також тренованих, та ще й у формі, тобто наділених відповідними повноваженнями, – зрозуміли: в цій ситуації можливість фізичного впливу податківців не лякає. Тоді ділки зателефонували до однієї з правоохоронних структур, яка їх прикривала. Ті приїхали, поговорили. Один із їхніх представників мене впізнав, бо я й раніше працював у силових структурах. Він і пояснив тим представникам Калинки, які їх туди запросили, що я – людина принципу, і розмовляти далі просто беззмістовно, – розповідає Зеленін.

На той час Гліб Зеленін уже був суддею з карате, і хлопці-спортсмени, які стояли «по той бік барикад», також його впізнали й відмовилися брати участь у тих «перемовинах» далі. Ділкам на ринку не залишалося нічого іншого, як заплатити всі штрафи, навести лад у документах та перейти на легальну діяльність, відкривши вже офіційно іншу торгову точку. Після цього весь ринок визнав, що коли «плямисті» змусили «цих» усе заплатити, то їм і тим більше немає сенсу опиратися, – згадує начальник спецпідрозділу. Тоді торговці масово пішли в податкову інспекцію офіційно ставати на облік.

Це був ключовий, переломний момент – якщо досі люди, яким нібито все можна, звикли вирішувати питання за допомогою впливових осіб, незважаючи на чини і ранги перевірників, то нова структура показала, що тепер норма закону – основне, чим керуватимуться надалі. Разом з тим, саме ті погоджені дії співробітників дали підстави керівництву податкової служби та податкової міліції області впевнитися у тому, що створений підрозділ є одним із ключових у становленні податкової міліції зокрема та податкової служби загалом.

За 15 років діяльності хлопці з відділу фізичного захисту ДПА вдягали маски тільки тричі, і то – тільки там, де були певні, що їм чинитимуть фізичний опір, а, можливо, й стрілятимуть. Вони одягали маски не для того, щоби налякати, а з тим, аби забезпечити безпеку собі і своїм сім’ям.

            Силу потрібно застосувати грамотно

Начальник спецпідрозділу каже, що чи не найважливіше в їхньому колективі – людський фактор. Бо ж упевненим в успіхові того, що робиш, можна бути тільки тоді, коли знаєш, хто стоїть у тебе за спиною.

Люди, які не знають специфіки їхньої роботи, вважають, що «вони нічого не роблять, тільки до спортзалу й ходять». Та коли людина приходить з такими думками влаштовуватися на роботу, виявляється, що не все так просто: треба скласти нормативи, які звичайна людина, навіть добре розвинута фізично, без спеціальної підготовки скласти не може.

– Іноді буває, що приходять хлопці – професійні борці, боксери. Але цього недостатньо, щоби працювати тут, – зауважує пан Гліб. – Коли ми виходимо на об’єкт, не маємо права застосувати ті бійцівські або боксерські прийоми, які б зумовили перелом щелепи, руки чи ребер – треба вміти за необхідності спрацювати настільки філігранно, щоби людина за секунду, не постраждавши, не могла ворухнутися.

І таких нюансів у роботі відділу фіззахисту безліч. Бо й справді, підготованому бійцю схопити і зламати руку людини легко, а зробити так, щоби фізично не нашкодити людині, проте, щоби вона відмовилися від своїх неправомірних намірів – значно складніше. Вдарити кулаком в обличчя – найлегше, але значно складніше натиснути пальцем певну точку на тілі людини, щоби вона зрозуміла: підходити ближче, ніж на три метри, не варто.

                      Дружні стосунки поза роботою – запорука злагодженої командної роботи

– Для утримання здорової моральної атмосфери в колективі ми підтримуємо дружні стосунки не тільки з працівниками, а й із членами їхніх родин – дружинами, батьками – буваємо вдома, спілкуємося, – каже начальник спецпідрозділу.

Буває навіть так, що кремезні мужні чоловіки, які за певними характеристиками не підійшли для роботи в спецпідрозділі, але вже пробули в колективі певний час, йдуть з нього зі сльозами в очах – настільки комфортно працюється.

– Будь-які проблемні ситуації по роботі, якщо вони трапляються, обов’язково обговорюємо: що спричинило, які були недоліки, як треба було вчинити, – каже Зеленін. – Вважається, що, коли операція проведена без жодного пострілу, значить – це найкраща операція. У нас же успішно проведена операція – це коли ми змогли обмежитися словесно без фізичного впливу.

У цього колективу є й ще одна особливість – він постійно омолоджується. Бо ж оскільки відділ фіззахисту – резерв податкової міліції України, то сюди приходять молоді 20-річні хлопці, далі йдуть здобувати вищу освіту, а через 5-7 років – на оперативні роботи, бо ж за час перебування в спецпідрозділі досконало вивчають усю внутрішню податкову «кухню». До речі, багато з колишніх працівників відділу фізичного захисту поїхали закордон і працюють тілоохоронцями в Америці, Англії, Москві.

– Моя робота мені дуже подобається, зокрема й тому, що це постійне спілкування з молоддю, яке не дає можливості старіти ні морально, ні фізично – треба тримати себе в тонусі, – зізнається Гліб Зеленін.

А ще цей підрозділ є обличчям податкової служби, бо саме вони – у відеороликах, публікаціях, світлинах. Тому ці хлопці вміють триматися, знають, що і як сказати. Постійний контакт з підприємцями, працівниками інспекції дає постійний поштовх до розвитку й самовдосконалення, бо робота вимагає знань нормативної та правової бази.

Власне, голова на плечах і висока фізична підготовка – це одні з основних вимог до кандидатів на роботу у спецпідрозділі.

– Поєднання обох цих факторів – велика рідкість. Коли у 1997 році ми проводили перший відбір, із 70 претендентів пройшла тільки десята частина, – каже полковник податкової міліції Гліб Зеленін.

Щоби не помилитися у виборі бійця, спецпідрозділ тісно контактує з психологами УМВС при поліклініці, значна увага приділяється тому, яку оцінку вони дають людині за підсумками тестування. І результат такого жорсткого відбору дається взнаки: за 15 років в області не було жодної надзвичайної події, яку б зумовили дії працівників відділу фізичного захисту.

– Специфіка нашої роботи в тому, що ми завжди працюємо на випередження – перш, ніж прийти на ту чи іншу фірму, продумуємо дії на 10 кроків уперед, бо на підприємствах є свої фахівці-юристи, фахівці-економісти, і нам треба діяти так, щоби упередити будь-які негативні обставини стосовно інспекторів ДПС, – розповідає начальник відділу фіззахисту. – І саме фахівці спецпідрозділу фізичного захисту беруть на себе перший удар – той негатив, який спрямовують підприємці на перевіряючих. Одна з психологічних характеристик невдоволеної людини – її реакція на службовця в погонах. Ми, спілкуючись з працівниками фірми, що перевіряється, так би мовити, понижуємо градус атмосфери, що виникла. Тоді вже наш інспектор спокійно виконує свою роботу.

                Сильні люди не люблять… безпорадності

Один із основних принципів керівника спецпідрозділу та його бійців: не приносити емоції з роботи додому і навпаки. Навіщо завдавати переживань люблячим людям? Гліб Зеленін переконаний, що ділитися треба виключно позитивом.

– Щоби не мати вдома задуманого і заклопотаного вигляду, робочі моменти намагаюся вирішувати впродовж дня і завершувати почате, – каже начальник відділу фіззахисту. – Ще служба в армії та моя попередня робота виробили в моїй родині звичку не ставити зайвих запитань. Тому в цьому плані мені простіше. Не на всі ж питання, які стосуються служби, можна відповісти…

Графік у керівника спецпідрозділу фізичного захисту динамічний: щоранку о шостій – підйом, о восьмій – вже на роботі. Якщо вдається відпочити, то найпростіше для пана Гліба – холодний душ, якщо ж з’являється трохи більше часу – читання, виїзд на природу.

– Робота настільки специфічна, що нею починаєш жити: якщо читаю книги, то вони конкретного напрямку, якщо дивлюся інтернет, то шукаю якісь новинки, які можна було б використати в професійній діяльності, – каже Гліб.

…Коли хвилюється звичайна людина – нічого дивного, бо ж хвилювання притаманне всім. Але чути про те, що людину, сильну тілом та духом, виважену у словах та вчинках, також може щось вивести зі стану внутрішньої рівноваги – щонайменше, незвично. Гліба Зеленіна – чоловіка сильного характеру та неабияких фізичних можливостей – примушує хвилюватися… безпорадність.

 – Ситуація, в якій від тебе нічого не залежить, «дістає»: ти зробив якісь кроки і треба чекати на результат, – говорить начальник відділу фіззахисту. – А від нашої роботи в багатьох випадках залежить життя людини і перед тим, як зробити цей крок, ти повинен добре продумати його наслідки.

Проте працівники спецпідрозділу завжди знають, що роблять – така в них робота. Навіть ті, хто порушив закон, визнають професійність цих бійців.

– Я ніколи не дозволяв ані собі, ані своїм підлеглим перевищувати повноваження, – каже Гліб Зеленін. – Під час затримань люди – майстри спорту, які могли б дати серйозний опір міліціянтам-податківцям, уже у машині після затримання визнавали: «Торік мене брала інша структура, і вони мене били 15 хвилин, а тут я навіть не встиг зрозуміти, що сталося – жодного удару не завдали, а я вже стою в наручниках.

Мабуть, коли людина, на яку надягли наручники, дякує за те, що це зроблено грамотно, професійно, без жодного удару, образ і принижень, це і є ще одним, переконливим, показником фаховості.

Любов НЕЧИПОРУК, «Версії»

Запис Спецпідрозділ особливого призначення спершу з'явиться на Медіа-Версії.