З Миколою Ландяком познайомилася випадково. Ми зустрілися на семінарі професора Сильвії де Сваан, фотографа зі США, у рамках фотопроекту «Пізнаючи історію крізь об’єктив фотокамери». І навіть згодом брали участь у спільній фотовиставці.
А цього разу ми зустрілися віртуально на весняному тюльпановому полі.

– Розкажи, як фотографія стала твоєю візитівкою… Як саме ти захопився фотографією?
– Я – самоук. До захоплення фотографією спонукало бажання мати знімки навколишнього світу, цікавих людей, незвичних моментів, знятих власноруч. У буденному житті знаходив певні дрібниці, на які ми зазвичай не звертаємо уваги, фіксував їх у знімках. Усе моє студентство пройшло з камерою в руках. Від 2008-го серйозно зацікавився фотографією, яка поступово виходила на перший план серед моїх захоплень. Читав відповідну літературу, дивився майстер-класи, уроки композиції кадру та правил знімкування. Почав викладати свої роботи на різних фотосайтах. Потім пішло-поїхало: новий фотоапарат, аксесуари, штативи, фотоспалахи, світлоформувальні насадки, нові проекти… Багато практики й спілкування на фоторесурсах давали свої наслідки. Невдовзі фото перетворилося із захоплення на роботу. Із кожним натисканням на «спуск» моя цікавість переростала на захоплення, а згодом – в роботу. Тобто зараз я поєдную корисне з приємним в одне ціле.

– З яких камер ти починав? Чи залишив щось на пам’ять, може, маєш якусь колекцію раритетів?
– Почну з того, що фотографую я вже давно, близько 10 років. Починав з «Polaroid». Пам’ятаєте: достатньо просто натиснути на кнопку – і миттєво отримуєш кольоровий знімок. Пізніше користувався стандартним плівковим фотоапаратом. На зміну плівці прийшла ера цифри й фотошопу… 2004-го мені подарували першу цифрову камеру «Olympus Camedia C-370 Zoom», це лише 3,2 МП. Але він у мене й до сьогодні у гарному робочому стані. Нині в моєму арсеналі доволі серйозна фототехніка, яка допомагає мені рухатися вперед, самовдосконалюватися й позиціонувати себе як фотографа.

– Чому порівняння живопису із дзеркалом – позитивна оцінка, а з фотографією – негативна?
– ФОТОГРАФІЯ – результат творчого процесу, який складається з пошуку композиції, світла й самого моменту отримання фото на підсвідомому рівні. А ЖИВОПИС – це віддзеркалення уяви художника. Фотографія спонукає до роздумів над ситуацією, моментом життя, над тим, на що людина зазвичай не звертає уваги у повсякденності. Фотографія ніби зупиняє мить, щоби поміркувати над нею.

– Яку роль у розвитку мистецтва фотографії відіграють фотографи-любителі? Якою бачиш її ти?
– Почну з того, що я не можу віднести себе ні до категорії фотолюбителів, ні до професійних фотографів. Я, швидше за все, «поціновувач» фотографії. Тобто я роблю те, що мені цікаве та приємне. А ще це – моя робота за покликанням. Тож рівень моєї професійності визначають ті, хто хоче зі мною працювати.
У слові «ФОТОЛЮБИТЕЛЬ» немає нічого образливого. Фотолюбителем може бути навіть самий топовий фотограф, адже «любитель фотографії» – це і є «фотолюбитель». Фотолюбителі теж вносять і розвивають нові напрямки, нові ідеї. І, як результат, покращується і сама фотографія як явище.

– Чи є місця або об’єкти, які ти не наважуєш знімати? Фотографії, яких ти боїшся?
– «Справа майстра боїться». Ще не було такого, щоб я не мав бажання зробити якийсь знімок чи повторити його на свій лад. Намагаюся знімкувати все, що мене цікавить або що я хотів би зафіксувати й мати у своїх архівах. Фотографії боятися не слід! Звичайно є, так би мовити, естетичні межі, за які або можна виходити при виборі того чи іншого об’єкту зйомки, або не варто. У кожного автора є своє бачення мистецтва. Для себе можна фотографувати практично будь-що, та чи буде воно цікавим і потрібним глядачеві… Була в мене ситуація, коли мене попросили видалити всі фотографії, які я зробив на приватній території. А я просто бачив, що на тому місці надзвичайно вигідно зафіксувати правильний кадр заходу сонця.

– У чому особливість твого стилю? Як можеш його визначити?
– Загальна особливість моїх робіт – максимальна правдивість. Хоча стилів зйомки у мене декілька, залежить від того, що саме я фотографую у конкретний момент. Люблю фотографувати цікавих людей. Мені подобається також робити різного роду панорамні фотознімки міста чи цікавої місцевості.

– Де більше любиш знімати – в студії чи поза нею? Чим приваблює тебе весільна зйомка?
– Цікаво фотографувати різні предмети, елементи. Цікаво експериментувати з освітленням. Але працювати з людьми набагато приємніше. Людина звикла бачити себе у природі з єдиним джерелом освітлення – сонцем. І тіні, що утворюються від цього одного джерела, відрізняються від студійних. Фотографія цікава саме грою «світло-тінь» на об’єктах. Тож студійні зйомки дуже цікаві, оскільки в студії можна використовувати кілька джерел світла, розташованих в різних місцях і під різними кутами. Але студія, навіть найбільша, не порівнювана із можливістю зйомки на природі чи на тлі архітектури міста. Більше знімаю портрети людей, роблю фотосесії, репортажі цікавих подій, здійснюю різноманітні фотопроекти. Весільна зйомка приваблює мене своїм настроєм, святковими емоціями, спілкуванням з людьми. Більша частина весільної зйомки – креативна постановочна фотосесія. Кожне весілля неповторне, тож нові емоції та враження – цілий день! Але перевагу все ж таки віддаю портретам.

– Чи впливають на тебе події, що відбуваються сьогодні в Україні? Чи комфортно тобі жити лише у своєму власному світі?
– Звичайно, те, що відбувається в країні, не минає непоміченим ні для кого. І те, що робиться на вулицях міст чи в гарячих точках України, набагато важливіше за будь-які інші наші справи, адже нам з вами жити в цій майбутній домівці. Тому я морально підтримую всіх, хто бореться за справедливість, за правду, за мирне вирішення конфліктів. І ті події, що зараз відбуваються в Україні, без сліз дивитися чи слухати практично неможливо. Я, як свідомий, вільний громадянин України, не в захваті від похмурого сьогодення. Дуже хочеться, щоби мої діти та онуки могли лише прочитати це в історії, а не переживати ці драматичні події, як ми. А наш український гімн – це ті рядки, які нам зараз треба пам’ятати!

– Дякую, Миколо, за нашу розмову, за відвертість, за твої роботи, які, завдяки спілкуванню, змогла побачити. Адже фото дуже багато говорить і про того, хто знімає. Тематика, колір, композиція, формат, сюжет… Фотограф фокусує на знімку все це через своє особисте світосприйняття. Може, наші світогляди і не в усьому збігаються, але твої фотороботи створюють настрій, асоціації, певний контекст. І , врешті-решт, кожний бачить те, що хоче бачити. Я пам’ятаю, як торік на семінарі фотохудожник Сильвія де Сваан попереджала, що успішного результату можна досягти, коли відзняти не десять, не сто, а навіть тисячі, а може, й десятки тисяч кадрів. Бажаю тобі нових ідей, вражень і задоволення. І на cтотисячному кадрі мати бажання робити сто тисяч перший…

Тетяна СТРІЛЬЧИК, «Версії»,
фото з архіву М. Ландяка

Запис Фотографія – наслідок творчого процесу… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

На офіційному нагородженні переможців і призерів XV Міжнародного фотоконкурсу газети «День» фізично присутньою бути не могла. Бо саме у той день, 26 жовтня, була в Ужгороді з двома своїми ученицями на Всеукраїнському колоквіумі.
(Про відкриття фотовиставки 26.10.2013 – http://versii.cv.ua/pohlyad/xv-mizhnarodna-fotovistavka-gazeti-den/24148.html)
Але не побувати на виставці ««День» – 2013» і не побачити всі роботи, серед яких дві – мої, не втрималася. І на 1 день поїхала до Києва…

Читала цьогорічні враження відвідувачів фотовиставки газети «День» і на фейсбуці, і самій газеті, є багато фоторепортажів з цієї події. Звичайно, особисті враження – це зовсім інше, ніж розповідь про те, що можна побачити та відчути. І погоджуюся з Лілєю Шутяк, яка в коментарях сказала: “Життя – суцільна приємна несподіванка”. Виявляється, так теж буває…

Знайшла і свої роботи. Сфотографувалася біля них.

Ще раз дякую редакції газети «День», організаторам, партнерам, учасникам за можливість отримати багато різних вражень, радісних моментів, думок, поглядів і задоволення.

Тетяна СПОРИНІНА,
фото автора,
2.11.2013, Київ

Запис Листопадовий день у Києві через і завдяки газеті «День»… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Другий день  семінару «Пізнаючи історію крізь об’єктив фотокамери» – екскурсія Чернівцями і фотозйомка з професором Сильвією де Сваан.

Для учасників тривали відкриття, а для пані Сильвії, напевно, теж продовжувалися  відкриття через «Повернення» і, дійсно, повернення на батьківщину…

А вже третій день – самостійна фотозйомка. Наприкінці цього дня не більше п’яти  фоторобіт кожний автор  надіслав організаторам фотопроекту.

Екскурсія, яку блискуче провела Анна Ямчук, розпочалася на Театральній площі, а завершилася на вулиці Ватутіна – ми пройшлися нижньою частиною Чернівців.

Сильвія де Сван запропонувала використовувати (за бажанням) у фотозйомці червону троянду. Привабливий акцент фотозйомки. Згадалися рядки «…троянда-Ніщо, троянда-Нікому.».
А вже вдома я заглянула в «Загублену Арфу»

…
ніщо
ми були, є і будем,
квітучи:
троянда-Ніщо, троянда-
Нікому.

Пауль Целан
Переклад: Петро Рихло

…Ein Nichts
waren wir, sind wir, werden
wir bleiben, bluhend:
die Nichts, — die
Niemandsrose…

І червона троянда мимоволі теж стала і учасником і героєм фотозйомки…

Рекомендації, пояснення,  поради – завдяки пані Сильвії ми поринули у світ реальності та мистецтва фотографії. Деталі, композиція, виразність, сюжет… 

Кожна  фотографія – це вибір, вибір автора, тобто мій власний вибір. Певна свобода… Тому й будь-яка фотографія не є об’єктивною абсолютно, бо кожний кадр – певна ізоляція заради свободи погляду через фотокамеру…

Далі буде…

Тетяна Спориніна,
фото автора
16-17.07.2013

Запис Фотозйомка з Сильвією де Сваан. Свобода погляду через фотокамеру спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Метою заходу є залучення чернівчан до вивчення історії рідного міста та пошуку слідів минулих епох у ньому. Учасники семінару отримають можливість дізнатися більше про мистецтво фотографії: як побачити зображення крізь об’єктив фотокамери і як наповнити його змістом; що має залишитись осторонь і що обов’язково має потрапити на фото; як правильно використати освітлення для якісного знімку тощо.
Під час тижневого семінару-тренінгу учасники матимуть можливість самостійно сфотографувати об’єкти історичної спадщини нашого міста, пропонуючи при цьому нові, невідомі ракурси. Результати роботи учасників будуть представлені у формі тимчасової фотовиставки на розсуд мешканців та гостей міста.

Сильвія де Сваан – професійний фотограф.
Жила і працювала у Мексиці, США, Європі.
Мистецькі роботи Сильвії де Сваан публікувалися та виставлялися у США, Мексиці, Нідерландах, Німеччині, Англії, Росії, Румунії, Словенії.
Як написано у блозі пані Сильвії, її захоплення – фотографія, сучасне мистецтво, література, музика. І також – прагнення миру.
Народилася Сильвія у Румунії. Наприкінці Другої світової війни у статусі біженців покинула Чернівці і у віці 10 років з родиною емігрувала у США через табори біженців Західної Європи.
Сильвія де Сваан працює над довготривалими дослідницькими проектами: «Sub-версія», «Люди долини Mohawk», «Повернення», «Мексика: святе і мирське», «Транзитні зустрічі».

У перший день семінару Сильвія де Сваан презентувала проект «Повернення», який базується на досвіді особистого життя, особистих спогадах та пошуках колективної ідентичності  власних переконань по відношенню до місця проживання та пережитих подій. 

Проект «Повернення» дуже емоційний та драматичний, доля однієї родини є відлунням подій та величезних випробувань під час Другої світової війни… Але життя людини без переосмислення минулого немає сенсу…

Фотографії з проекту «Повернення» – не просте мистецьке відлуння хроніки подій, констатація,
кожна з них – сюжет, композиція, оповідь з траєкторії спогадів, асоціацій, іноді нездійснених мрій, досвіду…
Пам’ять та забуття, ілюзії та реальність  минулого,  персонажі,  дійові особи та виконавці…
Ніби – за межами можливого, нездійснене, але з безсумнівною достовірністю…

16 липня учасників семінару чекала екскурсія Чернівцями і фотозйомка…

Далі буде…  – http://versii.cv.ua/pohlyad/fotozjomka-z-sil-viyeyu-de-svaan-svoboda-poglyadu-cherez-fotokameru/22915.html

Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Фотопроект «Пізнаючи історію крізь об’єктив фотокамери» розпочато у Чернівцях спершу з'явиться на Медіа-Версії.