В Україні розпочалася реєстрація на VI всеукраїнську олімпіаду «Фінансовий геній – 2018». Нинішнього року взяти участь в олімпіаді зможуть не тільки старшокласники, а й молодші учні будь-якої школи, ліцею чи гімназії України, від 6 до 17 років. Призовий фонд розподілений за три місця у трьох вікових категоріях, тобто заплановано 9 нагород.

Головним призом за перемогу в олімпіаді буде фінансова премія на навчання в українському виші в розмірі 50 тис. грн!

Всеукраїнська олімпіада «Фінансовий геній – 2018» буде проводитися за підтримки «ПриватБанку» в два тури. Перший, дистанційний тур триватиме від 12 березня до 1 квітня і складатиметься з 3-х етапів. Конкурсанти повинні будуть виконати тести та завдання з економіки, фінансів, банківської справи. Їм нараховуватимуть конкурсні бали й за підсумками відберуть 20 учасників другого, очного туру, дату проведення якого повідомлять окремо.

Торік в юніорській фінансовій олімпіаді змагалися майже 1 000 випускників шкіл із 268 населених пунктів України.

Прес-служба Чернівецького відділення ПриватБанку нагадує, що Буковина вже має своїх «фінансових геніїв»: 2015-го Богдан Славута та Степан Ванзуряк з Глибоцького ліцею перемогли на Всеукраїнській олімпіаді. Степан здобув ІІІ місце й винагороду в 10 тис. грн, а Богдана було названо фінансовим генієм України і нагороджено премією в 50 тис. грн.

Щоби взяти участь в олімпіаді, школярам потрібно оформити Картку Юніора у «Приватбанку», зареєструватися на сайті www.juniorbank.com.ua та подати заявку на участь в олімпіаді на сторінці www.juniorbank.com.ua/fingenius.

Запис Буковинські школярі зможуть стати фінансовими геніями України спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Писанкарства навчилася від викладачки МГУ

–          Як зазвичай і буває, здібності і схильності беруть початок в дитинстві, – розповідає пані Наталя. – Моє захоплення писанкою також почалося з родини, коли спостерігала, як пише писанки до Великодня бабуся – без професійного писачка виводить прості, але гарні квіти і листочки, потім занурює  яйце в різні фарби, і воно – біле, звичайне, перетворюється на квітку – це вже магія,  а ще магічний обряд освячення… Згодом, коли побачила зібрання взірців писанок художника-етнографа  Юрія Ференчука з Берегомета – зародилося бажання самій написати писанку, дати їй друге життя. Адже Юрій Ференчук  зібрав близько 1700 зразків, змальовуючи на папір акварельними фарбами зразки писанок  у стареньких бабусь, з відходом яких у кращий світ був би втрачений неймовірний скарб нашого народу. Згодом я знайшла людину, яка фактично навчила мене тримати писачок в руках – це виженківська писанкарка Дарія Клим, яка з великою любовю і майстерністю виписувала наші традиційні буковинські писанки. Памятаю, як вона мене хвалила за мою першу, хоч і не зовсім рівну писанку, і тим вселила віру в мене. А другою моєю вчителькою стала уродженка Буковини, на той час – з понад 30-річним стажем викладання народознавства в Московському університеті Зінаїда Іваницька.  Вона приїхала до рідні сюди і відгукнулася на пропозицію нашої громадської організації «Славія»  провести майстер-класи з писанкарства. Вона дала мені розуміння матриці писанки, яке почерпнула з праць дослідників В.Щербаківського і  Б.Рибакова, чиї рукописи зберігаються, на жаль, в російських архівах.

–          Як писанка вплинула на ваше життя?

–          Вивчаючи символіку писанки, зробила для себе відкриття – писанка, її символіка  тісно пов’язана  зі стародавньою історією України. Власне писанка – це символ України, бо пишуть писанки до Великодня в Україні та в тих прикордонних областях інших держав, де компактно проживають  українці. Саме писанка відкриває двері нашої історії, що сягає вглибину віків. Ці двері були для нас зачинені, нам дозволялося знати про себе не далі як на тисячу років,від хрещення Русі.  За цією датою була темнота. Та в історії, як і в житті настає час, коли заховане відкривається, ясне сонце правди потужним світлом осяває прожиті нашим народом тисячоліття звитяг, борні, пошуку себе. Україна – це країна учених, мислителів, мудреців, бо корінь слова «ук» та «уч» ідентичні.  Колись  більше 20 тисяч років назад Україна називалася Ораттою-Оріяною, а жителі називалися оріями , від слова орати. Це була перша у світі хліборобська цивілізація.

–          Звідки ми про це знаємо?

–          У степу під Мелітополем  біля  Запоріжжя у святилищі «Камяна Могила»  на стінах викарбувані на каменях  такі ж символи як на писанці. Їх вік 20-22 тис років. Написи були розшифровані у 2001році археологом Ю.Шиловим та шумерологом  А.Г.Кіфішиним. Це були тексти гімнів-молитов. Відкриття  сенсаційне, бо воно доводить, що найстарішою писемною цивілізацією людства є цивілізація Оратти-Оріяни – праматері  цивілізації Шумерів, що займала територію сучасної України, Балкан, Кавказу і Малої Азії (тепер Туреччина) з матріархатом і праукраїнцями – оріями, звідки біла раса розселилася по всьому світу. Була не менш стародавня (а то й ще давніша) історія на території нашої області, де за археологічною картою бачимо прадавні поселення від  7 тисяч і старіші чи не біля кожного сучасного села: с. Непоротове, на березі Дністра, за результатами розкопок, сягає 40-тисячолітньої історії; Чорнівка біля Топорівців – теж прадавня, біля 7 тис років; в Мамаївцях, Лужанах, Шипинцях трипільські черепки мало не під ногами знаходять, тож 600-ліття Чернівців – це також не більше, ніж легенда, заснована на нашій обмеженості у знахідках про місто, бо поселення поблизу  Чернівців  набагато древніші. Ще одне сенсаційне відкриття – символи писанки, протошумерські символи «Камяної Могили» та руни ідентичні. З часом руни трансформувалися у  букви. Отже наша мова українська– одна з найдавніших у світі! Це було, і енергетична пам’ять про це збережена, закодована у писанці, яка є символом початку світу.

–          Писанка – це щось більше, ніж просто атрибут великоднього кошика?

–          Попри те, що традиція «поклоніння яйцю» оспівана в різних міфах світу, що вона в багатьох народів символізує Божий початок Всесвіту, у казках (як-от «Яйце-райце») з яйця починаються всі багатства світу)а латинське прислів’я твердить, що все починається abovo – від яйця, розписування писанок є суто українською традицією. Традиційно українці завжди писали писанку на сирому яйці і запікали в печі. І що дивовижно: писанка, написана традиційним узором, не псується. За здоров’я писали на сирому яйці, а за упокій – на вареному. Писанка ніколи не мала прикладного значення. Її не їдять. Це як молитва, побажання щастя, здоров’я, радості, благополуччя. Шкаралупу писанки не можна викидати в сміття – це як ікона, як молитва. Її треба закопувати в землю або кидати на воду.

–          Але зараз люди не дотримуються традицій свідомо, не вкладають у свої дії глибоких змістів. Просто за звичаєм ідуть на Великдень до церкви. Це можна робити без глибокого розуміння?

–          Це потрібно робити. Навіть несвідомі дії підтримують магічну рівновагу у світі. Колись Гнат Хоткевич записав у Карпатах таку легенду: «Як перестануть люди писанки писати та на Юрія класти вогні – світ цей згине і пам’яті по нім не лишиться! Та й доти буде світ стояти, доки люди будуть писанки писати та на Юрія палити вогонь…»

Писанка – це наше рідне, українське християнство

–          Є думка, що писання писанки, і взагалі визнання яйця як особливого символу Початку світу, прийшло до нас з язичницьких часів і мало пов’язане з християнством, в обрядах якого використовується.

–          Основою вірувань наших пращурів є віра в Триєдиного Бога. Рігведа – стародавні релігійні гімни, написані ведичним санскритом – яка саме нашими пращурами була принесена в Індію і стала основою індуїзму – оспівує Праматір Божу, яка кожні 2 тисячі років народжує Сина-Спаса, який віддає життя за людей. Це християнство, але не чуже і не привнесене – це християнство наше, рідне. Не можна обмежуватися рамками релігії, світ набагато багатогранніший, складніший і глибший. Хтось вірить, що світом керують люди – ні, це надто примітивно. Інші думають, що світом керують ідеї – але й це не так. Насправді світом керують символи і знаки.

–          Ті, що зображені на писанках?

–          У тому числі. Писанка – письмо знакове, символічне, але на інтуїтивному рівні зрозуміле, близьке, рідне всім, хто торкається писанки. Це означає, що інформація, яка випромінюється з писанки, торкає глибинні шари психіки людини. У глибині індивідуальної підсвідомості виявляється суспільна підсвідомість, а на ще глибшому рівні – інформаційні поля інших культур, цивілізацій, епох. Іншими словами, на глибоких рівнях підсвідомості людина зв’язана зо всіма іншими людьми, колективами, культурами. Це означає, що перестає працювати принцип локальності: людина є дійсно представником не тільки людства в цілому і навіть не стільки людства, як всього проявленого світу. Мікрокосм людини тотожний Макрокосму Всесвіту. На писанці бачимо зображення і символу безкінечності – нашої галактики Чумацький шлях. І Божої руки. І восьмикутної зірки, яка символізує ауру людини… Це знаки, символи, які є не просто так і які насправді «працюють», впливають на світ і людину, і це дивовижно.

Майстер-класи з писанкарства – від школярів до  СБУ

–          Писанка справді має чудодійні властивості?

–          Справді. Коли пишеш писанки – краще почуваєшся, стабілізується тиск у людей, в яких він порушений, покращується пам’ять. Людина стає умиротвореною, спокійною,виникає стан «не думання», коли жодна думка не тривожить. Між іншим цей стан йоги здобувають довгими тренуваннями, а при писанні писанки він виникає автоматично. «Мозок відпочиває, душа літає» – так висловився один девятикласник, коли написав писанку.

–          Ви проводите майстер-класи з писанкарства?

–          Так, часто. Моєю мрією є відродити писання писанок на Буковині і у всій Україні. Тому я стараюся навчити не тільки дитину, а й матір, щоб Великодня писанка стала сімейною традицією. Обовязково розповідаю про прадавню історію україни, бо знання своєї історії окрилює, показує звідки ми є, якого Роду, яких батьків нащадки. Пізнаючи себе, ми розуміємо куди нам йти, а йти нам треба до себе, до свого джерела, бо «в своїй хаті своя й правда, і сила, і воля».  Нещодавно повернулася з такого заходу для працівниць СБУ в Києві. І знову ж таки переконана – це неспроста, адже є безліч писанкарок, в тому числі й у столиці. Я впевнена, що моя роль була не просто в тому, аби показати ученицям, як тримати в руці писачок і які бувають візерунки – а розповісти історію України, зацікавити інформацією, яка досі їх не обходила. Саме такі «випадковості», які стаються внаслідок щоденного вільного вибору людини, що їй робити, призводять до глобальних змін і зрушень – як у свідомості, так і в матеріальній реальності.

–          А зараз поспішаєте до школярів…

–          Саме сьогодні в мене заняття з третьокласниками п’ятої гімназії, яку свого часу закінчила і я, і де багато років працювала моя мама, і в якій навчається моя дочка. А старшокласники нашої гімназії пишуть писанки, присвячені Героям Небесної Сотні. Це  писанки з традиційними орнаментами, на них учні роблять спеціальну позначку – або Прапор України, або Герб, і пишуть імя загиблого Героя. Це  теж певна енергетична дія, молитва.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Писанка: візерунчаста молитва спершу з'явиться на Медіа-Версії.

– Цю книжку я перечитала вже двічі, – сором’язливо продемонструвала свою «Алісу в країні чудес» третьокласниця Оленка. – Може, й утретє її прочитаю, якщо взимку буде сніжно і я сидітиму вдома…

– Рекорд установили: дітей було понад 750, – повідомила Ольга Скобєєва, одна із організаторів акції. За її словами, флешмоб «Книжкова хвиля» мав би заохотити його учасників більше читати. У Чернівцях флешмоб відбувся в рамках днів Екокультури. Протягом цілого тижня у місті відбуватимуться різноманітні флешмоби. Учасники саджатимуть дерева, переглянуть і обговорять фільм на екологічну тему, а також допомагатимуть безпритульним тваринам.

А 3-го жовтня, о 15.00, в науковій бібліотеці ім. М. Івасюка відбудеться фестиваль мов та культур «Екологія спілкування», який розпочнеться з етнохороводу з дзеркалами.

Ігор КОНСТАНТИНЮК, “Версії” 

Запис Книжки і діти: читати варто більше… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Помремо під сміттям?                           

Алергії, головні болі, слабість і сонливість, вади новонароджених, масові ракові захворювання – все це буденні прояви сучасного життя. У чому ж причина?  Однозначної відповіді немає. Та забруднення повітря і ґрунтових вод, – а в Україні до них щороку потрапляє тільки ртуті понад 40 кг, а ще 160 кг кадмію, 400 т кольорових металів, 260 т марганцевих сполук, і безліч інших хімічних сполук, – визнається головним чинником наших бід.

Кадмій та його сполуки спричиняють ракові захворювання. Як відомо, кадмій є стабілізатором у пластмасах і входить до складу кадмієво-нікелевих акумуляторів.

Не менш безпечні й інші відходи. Так, за твердженням спеціалістів, у агресивному і хімічно насиченому середовищі, якими є полігони твердих побутових відходів, хімічні сполуки вступають у різні неконтрольовані реакції з непрогнозованим виходом небезпечних активних хімічних речовин. Саме тому збирання та утилізація ртуто­вмісних ламп і відпрацьованих хімічних джерел струму – проблема, якою опікується свідома екологічна  спільнота і, зокрема, вже не перший рік, – професор ЧНУ, голова Ради громадських екологічних організацій Ярема ТЕВТУЛЬ.

За ступенем руйнівного впливу на довкілля і людину відходи поділяються на 4 класи: надзвичайно небезпечні, високо небезпечні, помірно та малонебезпечні.

Надзвичайно небезпечними компонентами в складі твердих побутових відходів, віднесених до І класу небезпеки, є відпрацьовані люмінесцентні лампи та відпрацьовані малі побутові хімічні джерела енергії (батарейки та акумулятори).

Професор наголошує, що відпрацьовані батарейки, побутова та оргтехніка, мобільні телефони тощо вже давно визнані ключовою проблемою сьогодення через стрімке зростання їхньої кількості та істотну загрозу для довкілля та здоров’я людей. Позаяк через харчовий ланцюг, якого ніхто не відміняв, забруднені продукти опиняються на нашому столі. Цей шлях елементарно простий: токсичні речовини, що містяться у хімічних джерелах струму, забруднюють грунти й природні води, ті, у свою чергу, передають їх рослинам, а відтак і тваринам. А вже токсичні речовини з м’яса і рослин  перекочовують до організму людини, спричиняючи тяжкі отруєння і навіть генетичні зміни. Лише грам ртуті, який потрапив у довкілля, забруднює понад 3,3 мільйона кубометрів повітря!

А тепер, поклавши руку на серце, зізнайтеся хоча б собі: куди викидаєте непридатні батарейки? На смітник. А куди ж іще?! Хоча вони мали б опинятися у спеціалізованому контейнері чи на пункті прийому. На жаль, у Чернівцях таких поки що немає…

Утім, як запевнив нас Ярослав КУШНІРИК, заступник директора Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міськради, через 2 місяці ми вже зможемо предметно і на більш оптимістичній ноті говорити на цю тему. Бо програма «Чисте місто», до якої долучилися Чернівці, передбачає роздільне збирання сміття. За словами п. Кушнірика, планується й відкриття сміттєпереробного заводу. А він потребуватиме матеріалу для своєї роботи. І батарейок в тому числі. Поки ж  виокремлено здають їх на утилізацію тільки підприємства.

Начальник управління охорони навколишнього природного середовища Борис БАГЛЕЙ, який перед цим працював у захисті прав споживачів, наголосив, що, згідно з законодавством, збирати, приміром, батарейки мусить той, хто їх продає. Та  реалізатора, на думку Бориса Михайловича, треба якось стимулювати. Втім, як на автора цих рядків, достатньо просто контролювати і змушувати виконувати обов’язки.

За словами головного природоохоронця області, управління думає над тим, як усе ж таки, бодай біля великих супермаркетів, поставити  невеличкі контейнери для збирання відпрацьованих хімічних джерел струму. А тим часом плече допомоги природоохоронцям підставила екологічна громадськість.                       

 Хімфак збирає відпрацьовані хімічні джерела струму  

– На сміттєзвалищах оболонки ртутовмісного, електронного чи електричного обладнання, батарейки, а також енергозбережні лампи руйнуються, внаслідок чого хімічні елементи, присутні в їхньому складі, випаровуються та вимиваються в навколишнє середовище. Токсичні речовини переносяться повітряними потоками і випадають на землю, інколи неподалік від первинного джерела, а подеколи дуже далеко від нього, проникаючи глибоко в ґрунт і воду, – не перший рік б’є на сполох голова Громадського екологічного об’єднання Ярема Тевтуль. І, мабуть, набридло це йому: науковець узявся за справу та організував їхнє збирання. І його підтримали вчителі та учні шкіл області.

Газета вже повідомляла, що кафедра фізичної хімії та екології хімічних виробництв  ЧНУ   збирає використані гальванічні елементи. Кінцевий пункт для них – Львівське державне підприємство «Аргентум»: там їх знешкодять.

У Європі лише три заводи мають потужності для переробки батарейок. Один з них – у Німеччині, другий – у Франції. А торішнього вересня відкрився третій – в Україні.  І, хоча підприємство може переробити до тонни батарейок за день, через низький рівень організації їхнього збирання, об’сяги переробки дуже низькі: за перші шість місяців роботи заводу для нього не зібрали навіть півтонни цього «добра». Тому для виробничників головне – налагодити процес збирання.

– Наша акція спрямована на попередження забруднення територій, – наголосив профессор, – і виховання в дітей і студентів свідомого ставлення до природи і людини.

Юннати вберегли від забруднення гектари землі

Найбільше батарейок – аж 25,5 кг – зібрали школярики гімназії № 7 на чолі з учителькою хімії Іриною Горбуновою. З Велико-Будського навчально-виховного комплексу привезли до хімфаку 7 кг батарейок, з Могилівської школи, що на Герцаївщині, та Стрілецькокутської Кіцманського району – по 5 кілограмів. Та, мабуть, найважливіше, що 13 навчальних закладів усе ж таки відгукнулися на пропозицію хімфаку та зібрали разом 61,5 кг батарейок. Але цього зазвичай недостатньо, бо зі Львова за відпрацьованими ХДС приїжджають за умови, що зібрано не менше ста кілограмів.

– Отже, комунальний заклад «Чернівецький обласний центр еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді» теж підтримав ідею студентів і започаткував свою акцію «Гальванічний елемент», – розповів Олександр СУТЯГА, методист центру. – Та водночас ми ще й оголосили конкурс серед збирачів батарейок. Його переможці – вихованці гуртків «Основи екологічних знань», «Юні екологи» та «Юні бджолярі» були нагороджені екскурсією до столиці України Києва в рамках щорічного Всеукраїнського конкурсу-виставки «Живи, ялинко!». А ще всі учасники акції отримали солодкі призи, якими щедро ділилися з тими, хто їм допомагав, адже до справи гуртківці залучили своїх друзів, однокласників, батьків.

Лише одна пальчикова батарейка забруднює 20 кв. м грунту або 400 л води.

Пан Олександр повідомив, що акція «Гальванічний елемент» триває: у Центрі встановлено контейнер для збирання батарейок, який постійно поповнюється. До слова, зібравши сотні батарейок, учнівська молодь відчула свою причетність і відповідальність за життя на планеті. Провівши ж нескладні підрахунки, хлопці та дівчата побачили, що вони вберегли від забруднення гектари землі!

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Акція «Гальванічний елемент»

Шановні краяни! Очистимо довкілля для себе й своїх дітей

Доки департамент житлово-комунального господарства переймається тим, як організувати роздільне збирання відходів, заносьте використані хімічні джерела струму на хімічний факультет ЧНУ (Чернівці, вул. Лесі Українки)

Контактна особа: Тевтуль Ярема Юрійович, тел. сл. 58-48-99, моб. 067-49-93-273.

Або ж на вул. Кошового, 57, Чернівецький обласний центр еколого-натуралістської творчості учнівської молоді, тел. 52-18-01

На знімку: Роздільному збиранню сміття у данському містечку Рьоскіль – не один десяток років. До слова, тамтешні смітники вразили автора цих рядків чи не найбільше.

Запис Маленька батарейка – велика біда спершу з'явиться на Медіа-Версії.

А ще ця вистава зачіпає дуже болючу для сьогодення тему екології та вирубки лісів. Адже, як висловився один з членів трупи, Станіслав Кермач, виконавець ролі Калини Потаповича, якщо ми любимо наші буковинські ліси, то просто зобов’язані спонукати людей до їхнього захисту.

Юні актори гратимуть виставу півтора тижня, протягом 2-13 січня, іноді – двічі на день. Проте такий «шалений» графік школярів не лякає. Адже, не зважаючи на свій юний вік, у кожного за плечима – добрячий сценічний досвід. Навіть для наймолодшої учасниці трупи, 5-річної Валерії Даніліної (грає Сороку-білобоку), ця вистава є вже третьою!

– У вистави «З новим роком, лісовички!» є одна особливість, – каже Інна Даніліна, режисер Театру юних чернівчан. – В ній немає негативних персонажів, а відтак і конфліктів. Але, незважаючи на відсутність поділу на «хороше» та «погане», дітям все одно цікаво й весело її дивитися.

Андрій Куранов, Марія Бєлова

ТЮЧ: «З новим роком, лісовички!»

2-13 січня, Чернівецький міський палац дітей та юнацтва (вул. Шептицького, 10)

Телефонуйте – 0501499408

Та приходьте!

Запис «З новим роком, лісовички!» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

64 учасники, представники 17 областей України, протягом п’яти днів презентували свої наукові роботи та комп’ютерні програми у восьми секціях: «Космос у лабораторії», «Крізь простір і час», «Твої можливості, людино», «Українці в космосі», «Лицар Духу», «Суперкнига», «Кінець світу», «Краса врятує світ».

Чернівецька команда виборола два призових місця: Анна-Марія Чижевська, учениця 11 класу Чернівецької гімназії №1, член гуртка «Байт» обласного центру науково-технічної творчості учнівської молоді за роботу «Великі буковинці. Анатичук Лук’ян Іванович»  нагороджена дипломом ІІ ступеня, а Євгенія Шерстень, учениця 7 класу Чернівецької гімназії №2, яка теж відвідує «Байт», нагороджена дипломом І ступеня в секції «Краса врятує світ» за роботу  «Як стати астрономом-любителем. Публікація «Зірка Митька». Науковий керівник обох робіт – Тетяна Спориніна, викладач інформатики.
Крім секційних засідань та захисту наукових проектів, учасники колоквіуму взяли участь у багатопрофільних тестуваннях і численних екскурсіях.

Вл. інф. 

Запис «Космос. Людина. Духовність» спершу з'явиться на Медіа-Версії.