Саме на Форумі вдалося зустріти багатьох знайомих — не лише колег, а й просто близьких за духом людей, які мені небайдужі. Ці короткі розмови, усмішки, обійми — ще одна цінність таких подій.

У центрі розмов — Буковина як «міст», «платформа», «фронтир». Формулювання звучали красиво і правильно. І водночас — дуже знайомо.

Серед спікерів особливу увагу привернув Павло Клімкін, міністр закордонних справ України у 2014–2019 роках. Його виступ був концептуальним, місцями провокативним, місцями — риторичним. Він став, без перебільшення, центральною фігурою форуму.
«Поїдьте за кордон і запитайте в румунів, що вони знають про нас. Моя відповідь: «Нічого». Це крута історія для Буковини — у контексті політики, бізнесу, ментальності, культури — показати румунам, що таке Україна», — зазначив Клімкін. Водночас він запитував у глядачів у залі, хто читає польських, угорських чи румунських поетів і письменників, і дивувався, що люди підняли руки. Я читаю — і польських, і угорських авторів, сучасних. І зараз згадую, що й румунських — зокрема чернівецьких.
Чи була це провокація? Швидше, це виглядало як узагальнення, яке не враховує живих міжлюдських зв’язків, характерних для Буковини.

Але саме тут виникає питання не до змісту — до атмосфери. Бо поруч із дискусіями про розвиток регіону існував ще один вимір — медійний. Кожна інституція паралельно створювала власний «форум».

У виступах звучало багато правильних формулювань — тих, що добре вписуються у формат форумів і стратегічних обговорень. Але саме ці формулювання подекуди залишали відчуття узагальненості — коли хочеться більше конкретики, менше відполірованих фраз. У цьому сенсі виступи, які привертають найбільшу увагу, не завжди є найглибшими. Вони — найпомітніші.

Можливо, це неминуча риса великих форумів: між реальністю і мовою, якою про неї говорять, виникає дистанція. І саме її найгостріше відчувають не спікери, а слухачі — ті, для кого ці слова мають колись перетворитися на зміни.
Із залу це виглядає інакше, ніж зі сцени.

Була і на другій панелі «Буковина зсередини: як різноманіття формує розвиток і стійкість регіону». У виступах спікери підкреслювали, що представники національних меншин є повноцінними громадянами України, для гідності та самоідентифікації яких критично важливо знати рідну мову, літературу та історію, проте водночас надзвичайно необхідним є володіння державною мовою для успішної інтеграції за межами рідного села у будь-якій частині країни. Мультикультурність Чернівців, відображена в топоніміці міста, є природною перевагою регіону, яку необхідно цінувати поряд із розвитком соціальних ініціатив, як-от проєкт «Мандротерапія» для реабілітації ветеранів, що за підтримки міжнародних донорів масштабується на всю Україну. Також було наголошено на оновленій стратегії ЧНУ імені Юрія Федьковича, головною метою якої є збереження молоді в Україні через підвищення конкурентоспроможності вітчизняної освіти у порівнянні з європейськими університетами.

Точилися дискусії щодо толерантності.  В побуті, в інтернеті…  А толерантності і людяності  вчилася і в свого друга, чернівчанина Михайла Давидовича Котляра – І про нові плани чернівчанина Михайла Котляра…   До серії виставки «Прості обличчя непростої історії», про яку нагадав  спікер Сергій Гакман, віцепрезидент БФ «Суспільні ресурси та ініціативи»,  я б додала ще портрет Михайда Котляра.

Дочекалася і виступу письменника, перекладача Олександра Бойченка. Він говорив і про Андрія Любку, і про Василя Кожелянка. Здається, назвав «Діти застою» найкращим і найбільш «чесним» романом Кожелянка. Прозвучали цікаві паралелі — балканський контекст. У цьому романі буковинців названо «північними балканцями». Іронія, як виявляється, іноді — це спосіб витримати реальність.

А після було спільне фото, яке я все ж знайшла в інтернеті. За яке вдячна.

Попри всі відчуття і запитання, цей Форум відбувся — і це вже важливо. Дякую організаторам, спікерам і всім, хто долучився, за спробу говорити про складне і шукати спільні сенси.  Такі події потрібні — хоча б для того, щоб краще почути одне одного і побачити, де ми насправді є. І, можливо, наступного разу між словами і реальністю буде трохи менше відстані.

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Форум ідей і форум образів: як у Чернівцях говорили про Буковину спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Увертюра до осені.
Ноти серпень диктує.
Серпом жниво покошене.
Літо ще розкошує.
«Пори року» звучать –
Десь хтось грає Вівальді.
Роєм оси летять
На меди виноградні.
       Диригує гроза –
       Мент минув за пюпітром.
       Висихає сльоза.
       Дощ прямує за вітром.
       Ранок свіжим подме,
       Вдень повернеться спека,
       І на плечі візьме
       Вечір обрій далекий.
Час коситиме дні.
Ранок… Ніч… Мина літо.
Нема краю війні…
Нічим серце зігріти…
А Вівальді звучить.
Скрипка серденько крає.
Ще не осінь… Ще мить…
Хай іще зачекає…
Валентина МАЦЕРУК.
Із циклу «Мій заримований настрій», 19.08.2024

У липні 2024-го вийшов друком літературний альманах «Десять років натхнення». Вибрані твори учасників літературного клубу «Дебют Читання», 21 автор. Про засідання клубу – у блозі «Магія Буковини» (відділ краєзнавства Чернівецької обласної наукової бібліотеки імені Михайла Івасюка), модератором якого є Ольга Серебріян.  27 серпня 2024-го  відбулося  останнє літнє засідання «Дебюту».

Прийшли учасники літературного клубу «Дебют», деякі автори альманаху «Десять років натхнення», майбутні автори нових літературних і поетичних альманахів, друзі, шанувальники літературного слова, прихильники того чи іншого автора. Дякую за виступи Лілії Бойчук, Ользі Васкан, Сергію Гакману, Наталії Гриценко, Ірині Горбачевській, Діні Канюченко, Олександру Мартиненку, Раїсі Рязановій, Хелені Щирій . Також прозвучали твори Валентини Мацерук і Інни Гончар.

«Ми творимо для вас! Разом – ми підтримуємо культурну  атмосферу Чернівців, міста з неміфічною толерантністю і любов’ю до прекрасного».

Більше фото з зустрічі за посиланням –Дебют Паломи Бланки на «Дебюті».

Дякуємо за натхненя і цікаву зустріч.

©Тетяна Спориніна, фото автора

Запис Літнє завершальне засідання клубу «Дебют Читання» у Чернівцях спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Охочим долучитися до дискусії слід зареєструватися через гугл-форму.

Під час заходу йтиметься про те, як румунська громада Буковини сприймає зміни в українському законодавстві, про трансформацію підходів та виклики, що постали перед нашим суспільством, якими є ключові приклади дезінформації в румунській спільноті Буковини та в Румунії, а також про те, що ми можемо зробити для побудови конструктивного діалогу та відбудови України.

Дискусію вестимуть:

Сергій Гакман – кандидат історичних наук, доцент, заступник директора Чернівецького регіонального центру підвищення кваліфікації, віце-президент БФ «Суспільні ресурси та ініціативи».

Анатолій Круглашов – професор, доктор політичних наук, завідувач кафедри політології та державного управління, директор НДІ європейської інтеграції та регіональних досліджень Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

Наталія Нечаєва-Юрійчук – доцентка кафедри політології та державного управління факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, регіональний координатор Національної платформи стійкості та згуртованості.

Коли: понеділок, 29 квітня 2024 року, 12:00
Де: Блакитна зала Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (вул. Коцюбинського, 2)
Вхід вільний. Реєстрація на зустріч обов’язкова: https://forms.gle/wB2kHEMXp29qt3G56

Запис Українці і румуни Буковини: виклики – спільні, долати їх – разом! спершу з'явиться на Медіа-Версії.