Ми розмовляли  з Юрієм Галіним  до перегонів «Roborace» 2012/2013
(http://versii.cv.ua/pohlyad/vid-trasi-zmagan-do-promislovih-majdanchikiv-pro-tse-mriyut-vsi-uchasniki-chempionatu-robototehniki/21004.html),
я в нього консультувалася стосовно правил проведення змагань.
А вже після завершення третього туру наше спілкування  з якоюсь хаотичною амплітудою  в часі і  локалізованому  Вконтакті завершилося деякими узагальненнями досвідів…
Але, нажаль,  вчасно матеріал не попав до редакції, тому поки паперовий варіант можна зробити тільки самому, роздрукувавши це на принтері…
Не все коту масляна…))

У просторі проживання, що обмежений роботою, навчанням, стосунками, захопленнями є багато цікавого, корисного, пістрявого, непізнаного…
Час, у якому ми живемо, це наш час.
Кажуть, що ми живемо в епоху змін. Утім, час і не може існувати без змін і без руху.
А якщо цей рух ще й самому спроектувати…
Даремно зволікати на важкі часи, епоху змін, мода приходить та відходить, завжди буває той, кому подобається те, що в моді. Але самому створювати цю моду – видається трохи зухвалим, але насправді – без цього життя було б нудним та одноманітним.
Автоматична система контролю і обліку електроенергії, web-камера (насправді ip-камера), що обертається, 10 джазових тем, котрі повинен знати кожен, навіть терміни інтеграції України в болонський процес та багато чого іншого без дротів, з детекцією руху, з перекладачем по звучанню подарує тобі Юрій Галін у своєму граффіті-IT-техніко-музичному блозі. Одночасно реальне та іноді фантастичне споглядання, майже як в анімаційному кіно.
Та вже про свої роботехнічні пригоди мені переповів Юрій Галін, капітан команди факультету комп’ютерних наук ЧНУ і чемпіон міжнародного конкурсу з робототехніки «Earth Rover 2011», який після закінчення ЧНУ організував з товаришем ІТ-фирму і … продовжує керувати роботами. І не завжди тому, що на них зараз мода, це просто цікаво…

– У 2011 році ваш робот «Earth Rover DAY» переміг у Кишиневі. Що ти пригадуєш про ті перегони?
– Пригадую, наприклад, що ми розпочали роботу приблизно за місяць до конкурсу, тоді як інші команди – за пів року чи навіть за рік. Ще пригадую, як ми декілька ночей ночували в університеті, паяли, програмували. І ще – як за півтори хвилини до презентації я ще допаював головний мікроконтролер.

– У 2011 році ваш робот «Earth Rover DAY» переміг у Кишиневі. Що ти пригадуєш про ті перегони?
– Пригадую, наприклад, що ми розпочали роботу приблизно за місяць до конкурсу, тоді як інші команди – за пів року чи навіть за рік. Ще пригадую, як ми декілька ночей ночували в університеті, паяли, програмували. І ще – як за півтори хвилини до презентації я ще допаював головний мікроконтролер.

– А з чого все почалося? Як вплинуло на тебе захоплення робототехнікою?
– Отже, коли я вчився в школі, моїм найсерйознішим роботом була сірникова коробка зі світлодіодами, що стирчать, і батареєю усередині. Про серйозніші речі я навіть і не мріяв, напевно, здивувався, якби мені тоді сказали, що через декілька років я сам паятиму мікросхеми розміром з ніготь з 64 мініатюрними ніжками і з мікропроцесором і оперативкою на борту. Якби мені тоді розповіли, що все це так просто і цікаво, можливо, я зараз був би щасливіший. Хоча і зараз все дуже навіть непогано.

– Зрозуміла, що карантин на 3-у курсі дав змоги не тільки перепочити студентам, а для тебе це був свого роду творчий карантин. Ще з свого студентства пам’ятаю різне відношення до навчання на різних факультетах. Думаю, що і зараз на факультетах точних наук майже всі студенти прийшли за знаннями, а не тільки за дипломом.

– Перший мій більш менш серйозний досвід роботи з паяльником був на 3-у курсі, коли мені довелося зробити як курсовий проект апаратно-програмний комплекс для виміру різних параметрів транзистора. Пам’ятаю, тоді оголосили карантин місяця на два, а я у той час був «ботаніком». Я розповідав друзям, який це кайф залити окропом варення, обгорнутися в плед та вивчати систему апаратних переривань 8-бітових мікроконтролерів. Для мене це був абсолютно новий і фантастично-цікавий досвід. Майже увесь час карантину я просидів за комп’ютером і з паяльником і це були, напевно, одні з кращих канікул за все навчання. Чого варто лише спостерігати вночі за купкою дротів і миготливим світлодіодом. Тоді у мене вперше вийшло спаяти схему з контролером та прошити його елементарною програмкою. Солодкі миті… До речі, я був не один, «ботаніків» в нашій групі вистачало.

– Я також завжди пам’ятаю своє перше впровадження, коли працювала у Чернівецькому філіалі Київського інституту автоматики, ми займалися системами керування у гірничодобувній промисловості. Пригадуються і промислові іспити на полігонах у Кривому Розі, Іжевську, Троїцьку… Думаю, що головне для успіху будь-якої справи – щоб ця твоя діяльність подобалася, щоб отримувати задоволення від того, чим займаєшся. Навіть якщо і не відразу приходить успіх. Розкажи, про свій перший великий проект і його впровадження. Що змінилося у твоєму житті з того часу?
На 4-у курсі, коли я вже мав невеликий досвід і навики інженерії, мені запропонували зробити систему автоматики для одного житлового будинку. Я запропонував своєму другові навпіл розділити прибуток при умові, що він напише софтвер (комп’ютерну програму) для ПК. Сказано – зроблено. Через пів року все було готово, і я отримав свій найбільший гонорар на той період. Особливо було весело здавати цей проект як курсову роботу. Зазвичай всі роблять якісь математичні моделі або подібну непрацюючу штуку, а у мене була упроваджена у дев’ятиповерхівку система з 100 пристроїв, які були виготовлені на заводі за моїми кресленнями. Звичайно, мені дуже багато хто допомагав і я це дуже ціную. Саме тоді я зрозумів всю цінність хорошої команди.
До речі ще один забавний момент. Під час створення цієї системи, ми дуже часто працювали ночами у мене на горищі, і в черговий раз – за день або два до здачі проекту ми зібралися, щоб провести контрольні виміри системи. Але… відмінно провели час, граючи до ранку в Counter Strike.

– А коли ти почав займатися змаганнями з робототехніки? І напевно «Earth Rover 2011» – це запланований успіх?
Вже на четвертому курсі ми з командою з десяти чоловік чемпіон вибороли 1-е місце на міжнародному конкурсі з робототехніки. Я був капітаном команди тоді і це був мій найкращий досвід роботи в команді. В якості призів за перше місце кожний з нас отримав у подарунок нетбук. Ми приїхали в університет дуже важними та крутими і, здається, сесію з нас ніхто не здавав. Під час навчання постійно проходили конкурси з перегонів роботів і ми постійно їздили різними містами із своїми роботами. І в ці поїздки ми зрозуміли, що ми не одні такі круті і приїхавши додому всі горіли новими ідеями та проектами. Час від часу ми привозили і медалі. Та більше всього мене забавляло, що наші найкращі моделі зазвичай робилися максимум за 2-4 дні, в поспіх і на колінці. На п’ятому курсі було не менш цікаво, але то вже окрема історія…

– Сподіваюся, колись я її почую. А чим ти зараз займаєшся?
Зараз ми з другом організували ІТ-фірму, маємо хорошу команду, займаємося розробкою софта та апаратного забезпечення, створюємо системи автоматики, пишемо сайти, продаємо це все. Може романтики й менше, ніж у студентські роки, але кожний день приносить всім нам нові знання і досвід, та, що й саме головне, все це просто весело!
Скажу чесно, я рад, що тоді на третьому курсі був карантин, а я любив варення!

– Україна має імідж держави з високим інтелектуальним потенціалом, але імідж – це одне, а якість життя – інше. Але, все ж сподіваємося, що є перспективи змін на краще. Зовсім недавно, у лютому цього року прийнято закон щодо особливостей оподаткування суб’єктів індустрії програмної продукції. Цей закон є привабливим для українських спеціалістів у сфері індустрії програмної продукції. Бажаю тобі і твоїм партнерам, Юрій, творчості, успіхів та, звичайно, прибутків! І тоді буде точно весело…

Тетяна Спориніна, «Версії»,
фото з архіву Юрія Галіна і автора

Запис Роботехнічні пригоди і життєві історії Юрія Галіна… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Третій тур третього сезону міжнародного змагання  з перегонів роботів «Roborace» 2012/2013 відбувся у Чернівцях.
У ньому взяли участь 18 команд  з Тернополя, Львова, Івано-Франківська, Чернівців, Києва, а також з Мінська і Бреста (Білорусь).

Про роботів, торгівлю і… метафізику спогадів

Організатор міжнародного чемпіонату — громадська організація “Асоціація Робототехніки» та Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. Змагання проходило на третьому поверсі ТРЦ “DEPOt”.
Свого часу я закінчила кафедру математичних проблем управління і кібернетики матфаку ЧНУ.
Тому пропустити такі перегони роботів, звичайно, я не могла.
Тим більше, що головним його організатором був факультет комп’ютерних наук, а його нинішній декан, доктор ф.-м.наук, професор Федір Олексійович Сопронюк читав нам курс теорії автоматів.
Коли ж опинилася на третьому поверсі ТРЦ «DEPOt», раптом зрозуміла, що саме тут колись був головний виробничий корпус заводу «Електронмаш», де здійснювалася зборка, наладка, пайка блоків живлення, керуючих пристроїв ЕОМ. А тепер тут торгові ряди. Та іноді, як зараз, проводяться змагання з перегонів роботів. А колись таких роботів саме тут виготовляли.
Скажу чесно: в душу закрався сум і якесь подвійне відчуття від такої ось метафізики…

Що ж таке «Roborace»?

Команди-учасниці складаються з двох або більше осіб, одна з яких є капітаном. Кожна команда готує свого робота, взявши за основу готове шасі або ж розробивши його робота оснащують електроживленням, а також «інтелектом», який і керуватиме рухом машини: розпізнаватиме маршрут, обиратиме оптимальну швидкість та оминатиме перешкоди. Команди самостійно розробляють алгоритм роботи пристрою, обирають комплектуючі і проектують взаємодію цих підсистем, створюють друковані плати, монтують компоненти і створюють спеціальне програмне забезпечення для управління пристроєм.
Особливістю останнього сезону «Roborace» стало запровадження масового старту, відсутність технічних арбітрів і поява пітстопів (технічних зупинок) для команд, що зробило змагання більш динамічними та захопливими. Переможцем туру вважається та команда, якій знадобилося найменше часу для проходження траси.

«Хочу створити робоболід для українських доріг»

Цього разу перемогли всі три команди з Івано-Франківська:
TopNode, Robot-711, Topnode-2.

Поспілкувалася зі Степаном Стурком, який у перегонах був механіком. Степан – студент п’ятого курсу інституту менеджменту та економіки «Галицька Академія» Івано-Франківська, окрім роботів, займається музикою та волонтерством у соціальних службах.

– Степане, трикратна командна перемога для тебе – несподіванка чи результат упевненості?
– У перемозі робота «TopNode», який посів перше місце, не сумнівалися. Але трохи переживали, бо з досвіду знаємо, що білоруси здатні на сюрпризи. Тож ми чекали від них більшого. Тепер вони запевняють, що візьмуть реванш на наступних змаганнях у Франківську. Але ж і ми готуємося… А те, що всі наші роботи посіли призові місця, приємно здивувало.

– Хто, крім білорусів, був вашим головним суперником?
– Команда зі Львова «Фотоніка». Інші роботи не дуже нас «лякали», хоча щоразу з’являються нові робоболіди, які можуть здивувати.

– З Миколою Козленком і Мар’яном Федірком у команді ти давно? Чи склад команди змінюється?
– Таким є склад команди від її створення. Мар’ян – мій одногрупник, до того ж, ще й троюрідний племінник. А Микола Іванович – наш куратор, викладач, і саме він запропонував брати участь у таких змаганнях.

– Наскільки серйозне твоє захоплення створенням роботів? Маєш мрію?
– Хочу створити гідний робоболід у натуральний розмір, який зможе їздити нашими українськими дорогами. А для людей, які мають обмежені можливості й не можуть керувати автомобілем, такий робоболід – вихід, він без проблем доставить їх до місця призначення. Цього року я закінчую Академію, та участь у змаганнях братиму й надалі.

– Чи дороге це захоплення?
Як показав результат змагань у Чернівцях, вартість нашого робоболіда «TopNode-2» , який посів третє місце, коливається в межах 300-400 грн. А той, що переміг – «TopNode», обійшовся приблизно у 2 тис. грн. Не завжди те, що дорожче, означає краще.

– Що, крім роботів, тобі цікаве?
– Музика, мистецтво фотографії… Мені подобається подорожувати, тому не лише насолоджуюся змаганнями та роботами, але й знайомлюся з новими містами, їхніми пам’ятками. Звичайно, якщо вистачає часу…

Чернівчани: від глядачів – до учасників

У змаганнях брала також участь команда «W3 Force» Чернівецького обласного центру науково-технічної творчості учнівської молоді. В її складі вихованці гуртка «Робототехніка» Олексій Івлев, Анатолій Банар – і Василь Михайлович Нагорний, тренер команди.

– Олексію, ти вперше на таких змаганнях. Твої враження?
– Це було надзвичайно! Буквально два роки тому я був на «Roborace» глядачем, а вже нині отримав можливість відчути адреналін, притаманний змаганням. Та і, взагалі, достатньо було факту, що я учасник міжнародних змагань!

– Що найбільше запам’яталося?
Напевне, емоції від того, що відбувалося на гонках.

– Чи стали конкуренти друзями?
– Стосовно конкуренції… так, звичайно, змагання потребують максимально позитивних результатів, але все це формальності, як на мене. Елемент змагання – лише стимул для самовдосконалення, головна мета – об’єднання молоді, зародження в ній бажання створювати щось, набувати безцінний досвід. Адже знання – це
сила.

– Як довго ви створювали свого робота, як його випробовували?
– Розробка почалася приблизно рік тому, але проект був призупинений через нестачу вільного часу. Наша команда планувала виступати ще торік, але все було перенесене на 2013-й. Випробували робота в ОЦНТТ під керівництвом В.М. Нагорного. Ми зробили власну тестову трасу для перевірки точності роботи датчиків. Звичайно, ми не могли цілком відтворити трасу змагань, але робот спочатку повільно, а потім все впевненіше пересувався чорними смугами.

– На змаганнях було багато ваших уболівальників. А хто ще вам допомагав?
– Скажімо, електронна плата була виготовлена з допомогою керівника радіогуртка Василя Григоровича Нікуліци. З механікою найкраще справляється Віктор Токарюк, керівник гуртка «Трасове автомоделювання». Все це не пройшло марно, адже ми багато чого навчилися у наших старших товаришів. І це стосується не тільки «Roborace», а й робототехніки взагалі.

Змагання завершилися. Залишається побажати учасникам змагань вдосконалювати свій хист і на промислових майданчиках…
Інколи це вдається. Про свої роботехнічні пригоди мені розповів Юрій Галін, капітан команди факультету комп’ютерних наук ЧНУ і чемпіон міжнародного конкурсу з робототехніки «Earth Rover 2011», який після закінчення ЧНУ організував з товаришем  ІТ-фирму…

Але про це – в наступному числі газети.

Тетяна СПОРИНІНА, «Версії»,
фото автора.

Фотозвіт змагання за посиланням – http://versii.cv.ua/pohlyad/vid-slova-pro-robota-do-robototehniki-ta-peregoniv-robotiv/20924.html

Запис Від траси змагань – до промислових майданчиків: про це мріють всі учасники чемпіонату робототехніки… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Особисто я закінчила математичний факультет, кафедру МПУіК, математичні проблеми управління і кібернетики. Тому пропустити такі перегони роботів, звичайно, я не могла. Тим більше, що основним організатором є факультет комп’ютерних наук, а теперішній декан факультету Федір Олексійович Сопронюк,  доктор ф.-м.наук, професор читав нам теорію автоматів.

У п’єсі Карела  Чапека  “Р.У.Р” (“Розумні універсальні роботи”) уперше прозвучало слово “робот” у 1921 році. І вже через декілька років ( у 1928) «робот» внесено  до  Оксфордського словника. Слово походило від словацького “robota” , тобто  “праця”, а чеською, що відповідає і змістові п’єси, воно означає “важка робота”, навіть “каторжна робота”, рабство.
А першого робота, як вважають, накреслив Леонардо да Вінчі 1495 року, це був робот-лицар, який, згідно ескізам, міг стояти, сидіти,  рухати руками, руками, відкривати забрало. Першого діючого робота побудував у 1738 році французький винахідник Жак де Вокансон. Це був андроїд, що міг грати на флейті. Цікавою є і створена Жаком де Вокансоном  механічна качка.
І ще про один винахід варта згадати. 1898 рік – Tesla’s Remote-Controlled Boat Ніколи Тесли. Коли Нікола Тесла на конференції демонстрував свою бездротову систему передачі (радіохвилі),  він занурив залізного човна у воду і контролював його за допомогою пульта дистанційного керування. І саме цей керований дистанційно човен у подальшому  позначиться на майбутньому іграшкових ( і не тільки) роботів, іграшок та інших керованих пристроїв.
А ось з праць британського математика Алана Тьюринга починається комп’ютерна революція.
Саме Тьюринг ввів поняття “computer science”, чи як зараз говорять “інформатика”, і був засновником теорії штучного інтелекту. Ця теорія стала основою для всіх дослідників в галузі штучного інтелекту.
Сучасна робототехніка виникла на основі синтезу механіки та кібернетики і дала поштовх новому напрямку їх розвитку. Для механіки це  пов’язано з механізмами типу маніпуляторів, а для кібернетики – з інтелектуальним керуванням.

Метою “Roborace” є стимулювання творчого, інтелектуального, духовного розвитку молоді, задоволення потреб у творчій самореалізації та подальший розвиток і популяризація робототехніки, інформаційних технологій, прикладного програмування в Україні та світі.

Чернівецький національний університет ім. Ю.Федьковича, і, зокрема, факультет комп’ютерних наук та кафедра комп’ютерних систем і мереж, як колективний учасник громадської організації «Асоціація робототехніки», вже двічі у 2011 і 2012 роках успішно забезпечував організацію та проведення відкритого чемпіонату з перегонів автономних роботів «Roborace». Студенти університету регулярно беруть участь у цьому змаганні та займають призові місця. Участь у перегонах роботів дозволяє підвищити рівень фахової підготовки і практичних навичок у студентів з комп’ютерних дисциплін, стимулювати творчий, інтелектуальний, духовний розвиток молоді, задовольнити потреби у творчій самореалізації та сприяти подальшому розвитку і популяризації робототехніки в Україні.

В чемпіонаті беруть участь команди, які складаються з 2-х або більше чоловік, один з яких є капітаном команди. 

Учасники самостійно повинні підготувати робота, взявши за основу готове шасі або ж розробити його самостійно. Команди повинні оснастити робота підсистемою електроживлення, а також «інтелектом», який і буде керувати рухом машини, розпізнавати маршрут, обирати оптимальну швидкість та оминати перешкоди. Конструкцію, технічні рішення, програмне забезпечення розроблено самими учасниками з використанням покупних або виготовлених самостійно компонент. Команди самостійно розроблять алгоритм роботи пристрою, обирають комплектуючі і проектують взаємодію цих підсистем, створюють друковані плати, займаються монтажем компонентів і створенням спеціального програмного забезпечення для управління пристроєм. Успіх команди залежить, як стверджують учасники, від надійності системи живлення, довговічності двигунів та застосованої моделі чи методу розпізнавання ліній і перешкод, щоб орієнтуватися на трасі.

Особливістю останнього сезону “Roborace” стало запровадження системи масового старту, відсутність технічних арбітрів та появою пітстопів команд, що зробило змагання більш динамічними та захоплюючими.
Переможцем туру вважається та команда, якій знадобилося найменше часу для проходження траси.
Детальнішу інформацію про умови чемпіонату можна отримати на сайті чемпіонату www.roborace.te.ua або Асоціації Робототехніки www.roboart.org.ua.

Цього разу перемогли всі три команди з Івано-Франківська:
TopNode, Robot-711, Topnode-2. Ці переможні моделі представили Микола Козленко, Степан Стурко, Мар’ян Федірко, які отримали дипломи, медалі та кубок. 

Тетяна Стрільчик, “Версії”,
фото автора

Запис Від слова про робота до робототехніки та перегонів роботів… спершу з'явиться на Медіа-Версії.