Всі ці трагічні світлини  зроблені у Чернівцях, на виставці експонується 60 робіт. Виставка – данина шани й вдячності воїнам Збройних сил України.

На виставці особливо відчувається  невгамовна туга і жалоба, яка ятрить серця рідних, друзів, близьких  полеглих воїнів. Ми маємо  пам’ятати і   цінувати віддані Героями життя заради миру в Україні, заради майбутнього України.

Ці фотографії покликані віддати шану подвигу та пам’яті про воїнів, які були звичайними людьми, але на війні стали Героями.

.

.

.

Вічна пам’ять і вічна слава полеглим Героям!

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Фотовиставка «Пам’ятаємо… Не забудемо» у Чернівцях… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Для потреб чернівчан відкриті всі зали та кабінети міської ради

Для забезпечення діяльності органів міської ради, створення належних умов для проведення публічних заходів, громадських консультацій, розширення доступності Ратуші для членів територіальної громади міський голова Олексій Каспрук затвердив План розміщення виконавчих органів міської ради в історичній будівлі Ратуші та Порядок  використання  приміщень Ратуші для проведення робочих та публічних заходів.

 Офіційні зали

Для офіційних, робочих  засідань, нарад, публічних, урочистих і святкових  заходів, презентацій, прес-конференцій, форумів, семінарів, громадських консультацій та слухань тощо в Ратуші  використовуються сесійна зала (каб.207), зал засідань виконкому  (каб.202) ,  інші  зали засідань (каб.105, 209, 214, 308).

Галерея (Дворик) Ратуші

У Дворику Ратуші проводяться урочисті, мистецькі, туристичні, освітні та благодійні заходи, виставки, кінопокази,  презентації, публічні дискусії та звіти, громадські слухання тощо. Платні заходи в Галереї Ратуші заборонені. Натомість заходи у Галереї (дворику) Ратуші можуть проводитися і в позаробочий час та вихідні дні з дозволу міського голови або заступників міського голови.

Для роботи активістів

Громадські активісти, представники громадських організацій та об’єднань, члени територіальної громади мають право на безперешкодний доступ до кабінетів №105, №106а, №308, де вони можуть знайомитися з документами, отримувати та надавати консультації, виконувати іншу роботу, спрямовану на виконання статутних завдань громадських організацій, які не суперечать Статуту територіальної громади міста Чернівці. Водночас вони відповідають за збереження офісних меблів та наявних у цих приміщеннях  технічних засобів тощо.

Використання громадськими активістами, членами територіальної громади кабінетів №105, №106а, №308 допускається в робочі дні: понеділок-четвер з 09.00 до 18.00, п’ятниця – з 09.00 до 17.00. Проведення заходів у цих кабінетах в позаробочий  час та у вихідні дні допускається лише з дозволу міського голови, заступників міського голови або секретаря виконавчого комітету.

Як отримати приміщення в Ратуші

Дозвіл на використання приміщень Ратуші для  публічних заходів надає міський  голова та заступники  міського голови, секретар міської ради та секретар виконавчого комітету міської ради. Представники громадських  організацій, об’єднань, громадські активісти,  які бажають  провести захід у приміщеннях міської ради, подають письмове звернення до загального відділу міськради (каб.201,113), у якому зазначають дату, час, назву та мету заходу, орієнтовну кількість учасників, а також своє ПІБ, контактний телефон та електронну адресу особи, що  відповідає за проведення заходу.

Запис Ратуша набуває рис громадського простору спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Лариса Бережан

Вільний вхід (і вихід), прості дерев’яні стільці, кілька разів короткочасний дощ – і море позитиву. Усе це (звісно, окрім дощу) в день Петрівського ярмарку надавали чернівчанам творчі колективи й запрошені гості від Центрального палацу культури Чернівців і Будинку естетики та дозвілля.

«Місце зустрічі» на виїзді…

Традиційні мистецькі зустрічі  від «Текстилки» модерувала незмінна ведуча «Місця зустріч»і Лариса Бережан. Різнопланові та неповторні, з гітарами чи з бубном вражали й тішили, змушували плакати й сміятися Ігор Андроник, чернівецька американка з Рогізни Юлія Косівчук в дуеті з Ольгою Гук, Іванна Стеф’юк із віршами і піснями інших учасників на її вірші, Лариса Бережан за фортепіано, студентка з геофаку Уляна Пілат і співочий директор Текстилки Олександр Мадей. До речі, саме географічну співачку слухачі особливо виділили і в сенсі змісту, і в сенсі музики та виконання бардівських пісень. Скажемо, це може бути початком нового покоління традиційного бардівського руху не лише на геофаці…

Олександр Мадей

Хто не побував на імпрезі, але хоче зануритися в її атмосферу, може подивитися чудові й високопрофесійні фото Ігоря Константинюка. От вміє він вловити момент, не віднімеш! Хоча людей з фотоапаратами було таки достатньо. На коротку мить завітали навіть Микола Гаука й Василь Кияшко.

 …і «Ярмарок талантів» від «Мистецької веранди»

Серед колективів Будинку естетики і дозвілля особливо запам’яталося тріо «Слови» з неймовірно талановитим Віктором Перепелюком. Музиканти понаходили старовинні мелодії, які від нашого часу перебували на відстані мало не тисячоліття, й відтворили їх для нас. За навіть невеличкої фантазії легко побачити уявний замок (ще без скла у вузеньких віконницях) і пари в танці на кам’яних плитах підлоги… Музика вічна!

Порадував новими піснями на слова чернівецьких поетів досвідчений турист і бард Ігор Деменчук. Схоже на те, що невдовзі чернівецькі автори матимуть за честь, коли він візьме їхні слова для пісні. Цього разу прем’єра була на слова такої різнобарвної, сонячної й філософічної художниці, упорядниці книг і поетеси Раїси Рязанової.

Байдужих серед глядачів не було: вони просто не ходять на такі імпрези.

Вл. інф.

Запис У дворику Ратуші ярмаркували музиканти, співаки й поети від Текстилки та Шепетівки спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Фотовиставка із такою назвою відкрита у понеділок, 11 червня, у внутрішньому дворику чернівецької Ратуші (Центральна площа, 1)  – до Дня медичного працівника.

Світлини цього соціального проекту показують Медицину в збірному образі прекрасної жінки,  професійної та інтелігентної, толерантної та витриманої, доброзичливої та привітної, відповідальної, чуйної, уважної та сумлінної. Усі ці епітети якнайкраще презентують і професію, і героїнь нинішньої виставки – медсестер Обласної дитячої клінічної лікарні та Чернівецької обласної клінічної лікарні.

Запис «Її Величність МЕДИЦИНА» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

– Іване Назаровичу, серед старих фотографій у Вашій колекції є чимало знімків  чернівчан початку ХХ століття. Коли їх розглядати уважно, то складається враження: чоловіки тоді були чи не більшими модниками, ніж жінки. Ви погоджуєтеся із таким твердженням?

– Так, звичайно. Чоловіки прагнули виглядати привабливо й модно. На свою зовнішність звертали значну увагу не лише найбагатші, але й люди середнього достатку. На світлинах видно, що чоловіки робили різні вигадливі зачіски. Напередодні Першої світової війни в моді були вуса, закручені догори: їхні власники виглядали хвацько – справжні чепуруни! Нерідко чоловіки носили бороди й борідки різної форми. Старші люди, головним чином військові та чиновники, надавали перевагу бакенбардам або довгій бороді, розчесаній надвоє. Не випадково: волосся не повинне приховувати ордени, які одягалися на шию.

Слід зазначити, що з носінням орденів пов’язана й особлива форма фраку – парадного одягу чоловіків. Найвища ступінь тодішніх орденів, як правило, являла собою кольорову муарову стрічку, яку носили через плече. Збоку, де кінці стрічки схрещувалися, розміщувався знак ордена. Щоби його було видно, довгі поли обрізалися, залишаючи позаду лише фалди. А нижчі ступені орденів були представлені зменшеними копіями, так званими «фрачними орденами». Їх носили на лівому лацкані прикріпленими до спеціального ланцюжка. На шию, разом з метеликом, надягали нашийні ордени, головним серед яких в Австрії був орден Золотого Руна. Краватку нерідко заколювали булавкою, головка якої робилася з перлів або діамантів.

Під фраком носили сорочку з накрохмаленого голландського полотна, на грудях якої була спеціальна тверда вставка, яка не давала утворюватися зморшкам. Її називали «панцир». Манжети сорочки защібували запонками, золотими або срібними, інколи з перлами або діамантами. Разом із фраком надягали циліндр, а коли їхали на бал, то перевагу надавали шапокляку: на відміну від звичного циліндра, він мав пружини, які дозволяли цей високий капелюх миттєво скласти, а потім розправити. Складений шапокляк зручно було носити під пахвою, а за необхідності навіть на нього сісти. Ансамбль довершувала тонка тростина чорного кольору із прямим набалдашником, зробленим зі срібла чи слонової кістки. Тростину носили не лише з фраком, але й з візиткою та смокінгом. Останній, що прийшов з Англії, напередодні Першої світової війни став конкурувати з фраком.

– Іване Назаровичу, на багатьох світлинах чоловіки зображені  з різноманітними палицями. Вони то спираються на ціпки, то ніби грають ними, тримаючи у руках чи під пахвою. Чому?

– Спиралися лише на справжні палиці або ціпки. Міцні палиці, зроблені з твердих порід дерева, мали набалдашники у формі гачка чи різних скульптурних композицій, їх використовували старші або хворі люди для опори при ходьбі. Інколи це була зброя: металевий набалдашник являв собою однозарядний пістолет. Набалдашник міг бути і ефесом шпаги чи рукояттю стилету – гостре лезо ховалося у палку, як у піхви. А тоненькі тростини носили для краси, їх робили переважно з гнучких порід дерева і спиратися на таку тростину було неможливо. Втім, у такій тростині теж могло ховатися гостре лезо. Інколи тростини робили з черепахового панцира. Чернівецькі дженджики їх використовували, як нині кажуть, для «понту».

Чепуруни з цією ж метою нерідко без нагальної потреби надягали на ніс пенсне – хотіли виглядати розумнішими, ніж насправді. Окуляри сучасного типу (з дужками) тоді вже існували, але значно частіше використовувалися пенсне, що трималися на переніссі затискачем. До оправи кріпився шовковий шнурок, інший кінець якого йшов до лацкана костюма чи ж чіплявся за вухо. Дехто носив монокль. Бувало, що з простим склом: носій монокля слідував моді. Той, хто дивився на світ через вставлене в очницю скло, завжди мав зверхній та презирливий вираз обличчя.

Чимало уваги чоловіки приділяли різним предметам, які постійно носили з собою – портсигарам, годинникам і різноманітним дрібничкам. Годинники були кишеньковими, на ланцюжках. Найбагатші могли дозволити собі золоті й платинові годинники, люди середнього достатку – срібні. До ланцюжків кріпилися різноманітні брелоки та підвіски. Наприклад, м’ясник замовляв собі срібну підвіску із зображенням знарядь своєї праці, а моряк – із зображенням корабля.

– Нинішня «золота молодь» хизується розкішними автомобілями, придбаними на батьківські гроші. А чернівецькі дженджики 1913 року також могли похизуватися дорогими машинами?

– Так, дехто з них мав власні автомобілі. Тоді це була рідкість, і на прохання міських властей власники машин підганяли їх під ратушу і тут демонстрували чернівчанам, розповідаючи про переваги такого виду транспорту над звичним кінним. Молоді автолюбителі одягалися за останньою модою, у стилі костюмів для прогулянок. Влітку це могли бути картаті піджаки та брюки – перед Великою війною серед заможних людей подібні фасони ще не були розповсюджені. Але для прогулянок допускався такий дещо легковажний одяг, завершений солом’яним капелюхом канотьє.

Ігор БУРКУТ, кандидат історичних наук

Запис Чернівецькі дженжики й чепуруни спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Двокімнатне приміщення площею 23,3 м² на першому поверсі по вул. Чапаєва, 43 у Чернівцях погодив виконавчий комітет Чернівецької міської ради для оренди народному депутату Миколі Федоруку, повідомляє сектор інформації та зв’язків з громадськістю. Приміщення виділено для використання під громадську приймальню для розташування у ньому постійного робочого місця помічника-консультанта.

«Погоджене приміщення відповідає вимогам ст. 28 Закону України «Про статус народного депутата України», воно підготовлене для роботи (ремонт, меблі) та технічно обладнане телефонною лінією. Скористатися пропозицією та укласти відповідний договір оренди пан Федорук може протягом 2-х місяців», – наголошують у міськраді.

Оскільки Микола Трохимович щойно дізнався про надання йому приміщення під громадську приймальню, то особисто її ще не бачив. «У ній працюватиме мій помічник-консультант Євген Дмитрович Прокопець, – повідомив п. Федорук. – Тож оглядати приміщення будемо разом. Головне, аби воно підходило виборцям і було зручним саме для них».

Народному депутату Максиму Бурбаку Чернівецька міська рада також запропонує відповідне до вимог законодавства України приміщення для створення громадської приймальні. Приміщення за адресою: м. Чернівці, вул. Червоноармійська, 77-В/1 «знаходиться у густонаселеному районі міста у межах округу, від якого пан Бурбак був обраний у 2010 році депутатом Чернівецької обласної ради», – зауважують в міськраді і закликають «депутата Бурбака припинити політичні інсинуації навколо надання йому приміщення та нарешті подати до Чернівецької міської ради усі належні документи для якомога швидшого оформлення його депутатського офісу».

Пана Бурбака несподівана звістка про надання громадської приймальні захопила під час об’їзду округів, за якими він закріплений фракцією. Лист про закріплення за 201, 203 та 204 округом за підписом голови фракції поданий до міськради. «І ні в 203, ні в 204 окрузі жодних перешкод в отриманні громадської приймальні я не зустрів. Там дотримуються норм закону, – повідомляє нардеп. – Натомість такі перешкоди зустрічаю від влади Чернівців».

Тиждень тому народний депутат Бурбак анонсував своїм виборцям зустріч з ними, і через відсутність спеціального приміщення для цього призначив прийом громадян за адресою Центральна площа, 1 – просто перед міськрадою. Змінити час і місце прийому неможливо, вважає п. Бурбак, адже люди вже поінформовані і прийдуть. «Влада боїться, коли під міськрадою збираються люди. Також влада боїться того, що для негайного вирішення питань і проблем виборців я можу піднятися в сесійну залу і виступити на сесії. Але навіть якщо влада не поважає мене як депутата, – зазначає пан Максим, – то нехай проявить повагу до виборців».

Прийом виборців Максим Бурбак проведе перед Ратушею сьогодні, в день сесії міської ради.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Виборці зустрічаються з нардепами: у громадських приймальнях і просто неба спершу з'явиться на Медіа-Версії.