Як зазначається у зверненні, директор ПП «Слава» Іван Сухар, син заступника голови Хотинської райдержадміністрації, підробив договори на земельні ділянки. Якщо покладатися на ці папери, селяни нібито надали свої землі в оренду Сухарю на десять років. Експерти Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру підтвердили, що підписи на договорах оренди – підроблені.

Обурені селяни написали заяву до Хотинського районного суду. Та підприємець, не очікуючи рішення, за одну ніч спалив частину посівів, обробивши їх гербіцидами.

Його батько, Анатолій Сухар, за словами каплівчан, також «відзначився». Під час замірювання меж земельних ділянок чиновник побив обладнання землевпорядної організації, чим перешкодив завершенню процедури.

Інспекція сільського господарства  в Чернівецькій області, за ініціативою Сухаря, склала акти перевірки дотримання земельного законодавства й притягнула власників землі до відповідальності за те, що вони, мовляв, самовільно зайняли та використовують свої ж земельні ділянки. Інспекція подала також на них до суду за те, що  селяни відмовляються сплатити штраф за «незаконне» використання землі.

Обурені власники земель зверталися до хотинської міліції, районної та обласної прокуратури, та все марно: чиновник та його син, за словами потерпілих, спромоглися «зацікавити» владні структури району.

Сподіваємось, що голова ОДА Михайло Папієв і прокурор області Петро Коваль відреагують нарешті на скаргу селян і візьмуть справу під свій контроль.

Орест ГАЙДАМАКА, «Версії»

Запис Каплівчани протестували в Чернівцях: їхні посіви спалив син хотинського чиновника спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Шляхи утилізації відпрацьованих хімічних джерел струму (ХДС), які у побуті називають «батарейками», обговорюються не вперше. Вже спливає рік, як з ініціативи хімфаку Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича розпочато акцію зі збирання використаних ХДС. Хіміки найглибше розуміють нагальну потребу знищення начинених небезпечними речовинами електричних джерел живлення мобільних телефонів, ліхтариків, фотоапаратів, пультів дистанційного керування телевізором чи кондиціонером, дитячих забавок тощо. Кожний може продовжити цей список.

Викинуті ж у побутові відходи маленькі «батарейки» сскладають майже 50%  токсичних речовин у нашому смітті. Але це тільки початок проблеми. Вивезені на сміттєзвалище, вони руйнуються і вся їхня отруйна начинка потрапляє у воду, грунти, а потім і до нашого столу – разом з водою та харчами.

Той, хто розуміє цю проблему, повинен долучитися до акції зі збирання ужитих ХДС. Перші кроки зроблені. Найактивнішими виявилися студенти й учні шкіл області. Днями майже 150 кг ужитих хімічних джерел струму (ХДС) відправлено до Львова для переробки, вилучення шкідливих, їдких і токсичних речовин. Але те, що поїхало на переробку – краплина у морі, адже щоденно до України завозять до 12 тонн (!) нових ХДС. Натомість готових узяти на себе вирішення проблеми практично не знайшлося, що і засвідчив «круглий стіл» з цього питання, який відбувся нещодавно.

Дивна створюється ситуація: ми хочемо, щоби вода й продукти харчування не забруднювалися хімічними речовинами, але шукати клопоти на свою голову всі відмовляються…

І все ж українцям поталанило: завод з переробки використаних ХДС, третій у Європі, функціонує у Львові. Сучасники мають прекрасну нагоду стати першими, хто зможе потім з гордістю сказати: ми дбали про безпечне довкілля для наших дітей і онуків. Але для того, щоби можна було так сказати, треба долучитися до акції.

А точніше, тепер цю екологічну естафету повинні перехопити ті, для кого службовий обов’язок – дбати про запобігання забрудненню довкілля. Пора організувати збирання, зберігання й транспортування на переробку відпрацьованих ХДС.

Як саме? Давайте поглянемо, як вирішується ця проблема у країнах Європи. Далеко й ходити не треба. Місто Клагенфурт (Австрія) – побратим Чернівців.  У магазинах, де продають продукти харчування – туди найчастіше приходять громадяни, –  стоять невеличкі картонні скриньки. На них написано, що тут можна залишити використані ХДС. У Карінтії (столиця м. Клагенфурт) проблемними хімічними речовинами займається служба порятунку, розташована в приміщеннях колишніх пожежних частин. До проблемних хімічних речовин належить уся «побутова хімія», яка уже не використовується – залишки хімічних розчинників, лаків, фарб, засоби для боротьби з комахами й гризунами, непридатні до використання ліки тощо.

Як на мене, в нашій області пункти тимчасового зберігання відпрацьованих ХДС теж можна було б створити при службі порятунку. Її підрозділи є у районних центрах, великих населених пунктах. Службовці цих структур мають бути навченими, як поводитися  з проблемними хімічними речовинами, в тому числі і з використаними ХДС.

До збирання відпрацьованих ХДС повинну долучитися й КП «Чернівціспецкомунтранс», яке займається збиранням й транспортуванням побутових відходів на сміттєзвалище, а також ті, хто їх продає. На створення пунктів збирання ужитих ХДС повинні йти кошти, які сплачують постачальники за майбутню утилізацію ввезеної продукції.

Від редакції: Гадаємо, тема настільки визріла, що може вже невдовзі вибухнути масовими отруєннями. Та й буковинці вже свідомі того, що відходи треба збирати роздільно. Зрештою, знімаємо капелюха й перед екологічною громадськістю, якій вдалося створити довкола цієї проблеми відповідну ауру.

Отже, чекаємо на реакцію відповідних владних структур.

Телефони: роб. 58-48-99, моб. 067-49-93-2-73

Запис Професор-хімік пропонує владі вихід із екологічного «глухого кута» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Ось і цими днями ВРУ проголосувала в першому читанні законопроект № 2107 «Про внесення змін до деяких законів щодо встановлення тарифів». Згідно з ним ціни на електроенергію і газ для населення встановлюватиме НКРЕ без погодження з Кабміном.

Оскільки не хочу почуватися бараном, відстежую хитромудрі зигзаги можновладців.  От що пише про них «Українська правда» у розділі «Економічна правда»:  «Джерело у Міненерговугілля пояснило виданню, що прийняття даного законопроекту необхідне у зв’язку із запланованим до кінця року підвищенням цін на електроенергію і газ для населення: «На нас тиснуть виробники електроенергії та постачальники газу. Насамперед, приватні компанії, які зацікавлені в тому, щоби поставляти енергоносії населенню зі значно більш високою нормою рентабельності, ніж сьогодні».

Та уряд не може взяти на себе відповідальність за збільшення цін на електроенергію й газ, бо це, найімовірніше, збурить соціальне невдоволення. Тому й вирішив передати це право НКРЕ – незалежному органу влади, який не несе політичної відповідальності.

Зрештою, з цим можна погодитися: політична складова завжди заважає формуванню цін. Та Україна – держава унікальна і з НКРЕ монополіст легше домовиться, ніж з НКРЕ та Верховною Радою. А за прикладом того, як вони домовляються, ходити далеко не треба. У Чернівцях, як відомо, місцеве НКРЕ завізувало договір, розроблений Обленерго для населення, а в Києві нині – на засіданні Комітету з питань податкової та митної політики –  зафіксовано спробу безкоштовно передати трансформаторні підстанції Рінату Ахметову (законопроект №2034 «Про внесення змін до Податкового кодексу України»). Принаймні, депутат Андрій Сенченко на «Економічній правді» так прокоментував цей законопроект: «Документ розроблений для людини, яка перебуває на вершині списку українського «Форбса», а зміст проекту в тому, щоби вона могла не платити податків. Йдеться про безплатну передачу електричних підстанцій на баланс обленерго».     

Але зміст законопроекту, як доводять експерти, не тільки в тому, щоби забрати збудовані на чужі гроші електричні підстанції, а у бажанні не відображати надходження цих підстанцій у доходах. Іншими словами, лобісти Ахметова депутати-регіонали Олександр Долженков і Юрій Воропаєв запропонували узаконити своєрідний енергетичний рекет та ще й звільнити отриманий дохід від оподаткування.

Звісно, інші парламентарі не погодилися. Та чи надовго? Бо олігархічні структури, які  контролюють Київське та інші обленерго, хочуть збільшити свої доходи. Тому й заводять мову про підвищення тарифів на електроенергію. А для цього влаштовують круглі столи та конференції з шокуючими назвами на кшталт «Низькі тарифи залишать людей без світла та опалення» тощо. Хоча весь секрет у тому, як стверджують експерти, що досі немає прозорого механізму контролю витрат, які, начебто, здійснюються на оновлення основних фондів. А це означає, що нема й об’єктивних підстав казати, що обленерго є збитковими через тарифи. Крім того, тарифи в Україні – питання соціальне, на відміну від, скажімо, Німеччини. Бо наше населення бідне. Тому чергове підвищення тарифів призведе лише до зростання неплатежів. І цей процес уже «пішов». За офіційними даними, заборгованість населення з оплати житлово-комунальних послуг збільшилася в березні, порівняно з лютим, на 2,8% і становить 13,908 млрд. грн. А це свідчить про реальне падіння доходів громадян, яким доводиться витрачати зароблені гроші на товари першої необхідності, а не платити за комуналку.

Та це лише маленька частинка з величезного ланцюга проблем, які так чи інакше доведеться вирішувати владі, попри те, що сталося на засіданні Верховної ради 16 травня: Партія регіонів масово відмовилася провести парламентські слухання «Щодо державного регулювання діяльності суб’єктів природних монополій». Але доведеться: люди змусять! І створення Буковинського громадського об’єднання для спілкування з монополістами – цьому підтвердження. Громадяни України вже відчули на собі нахабність монополістів та їхню ворожість інтересам як населення, так і самої держави. Люди воліють знати правду про комунальну сферу.

Дмитро ПАНЧЕНКО, чернівчанин

Цитати депутатів щодо енергетики та «комуналки» під час обговорення питання про необхідність державного регулювання діяльності природніх монополістів 16 травня:

 

Олександра КУЖЕЛЬ: – Умови, в яких працює монополіст, найкомфортніші. Йому дозволено включати в ціну вартість основних фондів (а ви їх купуєте з прибутку),  амортизаційні відрахування.
Та найголовніше, що вони щороку включають до ціни інноваційні гроші. За 2012 рік тільки в енергетику було вкладено інноваційних коштів на 5 мільярдів. Ми їх з вами сплатили в тарифі. Вони роблять оновлення за наші з вами гроші, ми це оплачуємо в тарифах. І тоді скажіть, будь ласка, чи маємо ми, як держава, право їх проконтролювати? Ми сплатили, а де це оновлення? Змін нема ніде: нема оновлення ні електричних, ні газових мереж. Тоді питання: чому щорорку ми оплачуємо власникам-монополістам модернізацію їхніх підприємств?

Володимир БОНДАРЕНКО:

– Три тарифи на електроенергію! Від 0 до 150 кіловат – одна ціна, від 150 до 800 – друга і далів – ще інша. Чорт ногу зламає: як їх розділити в державному масштабі, який обсяг електроенергії був поставлений за першим і другим тарифами? Те саме в газовій сфері… Хто сьогодні порахує, скільки надійшло?

А є ж іще нічний та денний електричні тарифи. Це спеціально зроблене, щоби процвітали корупція, обдирання громадян, знущання над ними.

Руслан МАРЦІНКІВ:

– Дійшло до того, що «Київенерго» та обленерго збирають кошти наперед, беручи передоплату. Якщо ж використано більше електроенергії, то беруть за неї у подвійному тарифі!.

 

Запис Підвищення тарифів на газ та електроенергію вже готується спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Представницька влада зробила запит, а виконавча послала… «безпосередньо до уповноваженого органу, що здійснює функції контролю у сфері пасажирських перевезень». Так коротко виглядає колізія, про яку «Версії» вже писали.

А тепер детальніше про біду мешканців Червоної Діброви, що на Глибоччині, яких влада перетворила на місцевих робінзонів. Вже чи не рік минув відтоді, як їхнє село позбавили транспортного сполучення з районним та обласним центрами. Дітям нема чим доїжджати до Глибоцького професійного ліцею, а вчителям, які мешкають у Глибокій, – на роботу до сільської школи. Зрештою, й у селян є справи у райцентрі.

Шукаючи підтримки та вирішення проблеми, ще минулої осені червонодібровці звернулися до депутата обласної ради Руслана Мельника по допомогу. Той узявся за справу. Зв’язався з потрібними службами, кудись написав, де з ким переговорив. А за деякий час отримав від начальника управління інфраструктури та туризму ОДА Дмитра ПАВЕЛА відповідь, що питання сполучення між райцентром Глибока та селом Червона Діброва вирішене. Датований цей лист 27 грудня 2012 року.  В ньому, зокрема, повідомлялося, що тендер на обслуговування цього маршруту виграла  «Денисівка», тож між цим підприємством і ОДА заплановане підписання договору, повідомлялося у відповіді.

Відтак у лютому, вже нинішнього року, відбулася сходка села, на якій депутат облради Р. Мельник з’ясував, що транспортне питання залишилося невирішеним. Депутат проявив наполегливість і 14 березня ХV сесія VІ скликання Чернівецької обласної ради вирішує надіслати запит депутата облради Р.Мельника щодо надання інформації про причини відсутності пасажирських перевезень на транспортному сполученні між селом Червона Діброва та селищем Глибока до голови ОДА М. Папієва. Рішення за № 45-15/13 завершується таким реченням: «За результатами розгляду поінформувати депутата та обласну раду у встановлений чинним законодавством термін» і підписом М. Гайничеру та печаткою виконавчого апарату облради!!!

Здавалося б, серйозні люди зайняті серйозною справою. Керують областю, облаштовують щасливе життя її мешканцям. Та де там! Складається враження, що представницька влада з виконавчою граються у піддавки: хто кого перехитриє і хто на кого перекине відповідальність. Але робити ніхто нічого не хоче. Бо наш небайдужий до людських доль депутат отримує відповідь на свій запит знову ж таки від управління інфраструктури і туризму. І цей лист, але вже від 2 квітня цього року майже слово у слово повторює попередній, за 27 грудня 2012-го. Різниця хіба в тому, що повідомляється про те, що «Денисівка» вже обслуговує два маршрути «Чернівці-Червона Діброва» і «Чернівці-Корчівці», які виставлялися на конкурс у пакеті. Але ж ці маршрутки існують тільки на папері. Насправді вони як не ходили, так і не ходять.

Утім, так би мовити, новий лист має й додатковий абзац. Цитую: «У разі виявлення порушень щодо виконання регулярності рейсів вищезазначеним транспортним підприємством на маршрутах загального користування просимо звертатися безпосередньо до уповноваженого органу, що здійснює функції контролю у сфері пасажирських перевезень – Управління Укртрансінспекції у Чернівецькій області (м. Чернівці, вул. М. Тореза, 64-А, тел. (0372) 556-899, (0372) 556-897 та управління інфраструктури та туризму обласної державної адміністрації». А хто ж тоді контролює виконання-невиконання умов тендеру? Чи не це ж управління?

Тому й виникає питання: а в цьому управлінні хтось-колись-щось робить? Бодай уважно читали б листи хоча б від обласної ради. А що вже казати, коли звертаються пересічні громадяни?

І ще одна не така вже й малозначуща деталь: хто має відповісти за таку дезінформацію? Чи не в цьому витоки невдоволення людей владою, що на папері послуги є, а насправді їх немає?!

Крім того, складається враження, що підлеглі губернатора неправильно розписали листа від обласної ради для розгляду або ж чиновники, які отримують за свою роботу зарплатню, скинули її на інших. Їм навіть не спало на думку спитати з недолугого перевізника, чому він не виконує умови договору. А такий поважний представницький орган як обласна рада, на жаль, проковтнула цю неграмотну й зверхню відписку.                     

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Запис Хто на Буковині тримає слово та вирішує питання? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Щоправда, в нашому загалі значно більше радикалів на словах, ніж на ділі. Революції творить переважно молодь, а найбільш активна частина молодих українців уже виїхала за кордон. Решта отримала від бездарного Ющенка ефективне щеплення від особистої участі в масових акціях. На зміну розчарованому в лідерах поколінню «Помаранчевої революції» не встигли ще підрости майбутні радикальні руйнівники старого. До того ж, немає ні нових захопливих ідей, ні достатньо популярних політичних лідерів. Більшість українців звикла обирати між поганими і ще гіршими політиками, які вже так забрехалися, що віри їм не йме майже ніхто.

А суспільство радикалізується швидко, і частина політиків прагне очолити народний рух, відколи він спалахне. Поспішають, аби не запізнитися. Недарма нардеп Ляшко приніс під Шевченків монумент свої знамениті вила. Але щось ніхто не долучився до цього персонажа скандальної хронічки: не забула публіка його радикальних попередників на зразок Дмитра Корчинського. Ті виглядали значно войовничіше: роз’їзжали столицею на орендованих у кінематографістів стареньких бронетранспортерах, носили армійську камуфляжну форму і навіть здобували бойовий досвід у Придністров’ї та Кавказі. Куди Ляшковим вилам до БТРу «братчиків» Корчинського! Але епопея того «Братства» закінчилася пшиком, тож і сприймають у народі новітніх псевдо-радикалів зі скепсисом, вбачаючи в них епігонів віджилого і повністю дискредитованого руху.

Соціологічні опитування свідчать, що серед опозиціонерів набуває ваги лідер «УДАРу» Кличко. Але 9-го березня його не було поруч з іншими провідниками парламентської опозиції. Можливо, це тактичний хід: якщо влада почне переслідувати тих, хто закликав до повстання, Кличко залишиться на свободі. А переслідувати нинішні можновладці вміють. Позбавленням депутатського мандату тепер займається підконтрольний суд, і поняття депутатської недоторканості перетворилося на фікцію. До речі, це одна з причин, що підштовхує опозиціонерів до конкретних дій. Відчули, що час балачок завершується, а за свої слова можна й постраждати.

В Україні почалися серйозні тектонічні зрушення, які можуть завершитися справжнім політичним землетрусом. Старі методи влади, спрямовані на відволікання уваги суспільства від справжніх проблем, вже не спрацьовують. Мовне питання втратило свою гостроту, народ не повівся й на руйнацію пам’ятників – Леніну на Сході, а Бандері й Шухевичу – на Заході України. Нині йдеться вже про існування самої України, української нації як такої. Одні проголошують повстання, інші готуються до його придушення, а народ поступово пробуджується від сплячки. Він і вирішить долю держави.

Ігор БУРКУТ

Запис ПРОСТО ЗРАННЯ НА ПОВСТАННЯ? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

За деякими характеристиками суперконденсаторам немає рівних: в імпульсі вони можуть видати величезну потужність, розрядившись в лічені секунди. DL-конденсатор виконує функцію елемента, що доповнює акумулятор і дає можливість створити універсальне джерело живлення.

Ідея створення суперконденсатора не нова: ще в ХІХ-му сторіччі німецький вчений Герман Гельмгольц ввів у науку поняття про подвійний електричний шар, проте не він  винайшов відповідний конденсатор. Перші патенти були зареєстровані в США наприкінці 50-х років минулого століття. Пізніше їхній досвід підтримала Японія.

В Україні розробка конденсаторів високої ємності розпочалася ще на початку 90-х. Вітчизняні вчені навчилися використовувати нові матеріали і внесли зміни в конструкцію.

Захар Ковалюк: “Основними компонентами наших суперкондернсаторів є є нановугілля, органічні електроліти й алюміній”

Як зауважує директор Чернівецького відділення Інституту проблем матеріалознавства, професор, доктор фізико-математичних наук Захар Дмитрович Ковалюк, нині для суперконденсаторів використовуються матеріали з високорозвиненою внутрішньою поверхнею – близько 1000-2000 кв.м на грам, що знаходить практичне застосування у багатьох галузях науки й техніки. Оскільки вартість суперконденсаторів повинна бути низькою, то для їхнього виробництва слід шукати дешевих матеріалів.

– Ми досліджуємо матеріали рослинного походження, потім їх обвуглюємо, перетворюємо на вуглеграфітові матеріали, – продовжує розповідь професор. – Основними компонентами наших суперконденсаторів є нановугілля, органічні електроліти й алюміній. Українським науковцям удалося досягти найнижчого внутрішнього опору і, відповідно, найвищої потужності за високого коефіцієнту корисної дії. Сьогодні ця перевага широко використовується в побутовій електроніці: в цифрових камерах, мобільних телефонах, леп-топах. Тут вони встановлюються паралельно з літій-іонним акумулятором чи з іншою батареєю. Аналогічно працює суперконденсатор і на гібридних автомобілях.

До слова, гібридні автомобілі та електромобілі уже роз’їжджають дорогами Америки і є останнім писком моди в багатих районах країни, наприклад, у Каліфорнії. Деякі з них ще  занадто дорогі для середньостатистичного американця, але процес розвивається в такому напрямку, що незабаром у цивілізованих країнах на допотопному, неекологічному автомобілі вам просто не дозволять виїхати на вулиці міста. Багато відомих компаній уже взялися за випуск гібридних авт. У великих містах таким новаціям немає ціни. Бензиновий двигун у них сильно зменшений і, відповідно, зменшуються витрати бензину й забруднення навколишнього середовища, а потужність при прискоренні забезпечується за рахунок електродвигуна. Для живлення електродвигуна використовуються блоки акумуляторів і суперконденсаторів.

Великі модулі DL-конденсаторів, які випускає компанія ISE в Сан-Дієго, встановлюються на гібридних та електроавтобусах. Подібні автобуси уже випускаються в Китаї. Компанія Siemens широко запроваджує DLC на трамвайних та залізничних лініях.

Незабаром у цивілізованих країнах на допотопному, неекологічному автомобілі вам просто не дозволять виїхати на вулиці міста

Гучні аварії останніх десятилітьна електростанціях, коли виходили з ладу великі мережі, приголомшили багато розвинутих країн. Для запобігання їм науковці також збираються використовувати суперконденсатори.

Не менші перспективи у DL-конденсаторів і в електроенергетиці, де все ширше застосовуються вітрові електростанції та сонячні батареї. Справа в тому, що споживачу потрібна електроенергія не тільки тоді, коли світить сонце чи дме вітер. А накопичувати надлишки енергії можуть суперконденсатори.

Наразі в Україні, незважаючи на перспективність винаходу, ані влада, ані місцеві інвестори не поспішають вкладати гроші у виробництво. Свої суперконденсатори українські науковці не продають, а віддають для випробування іноземним компаніям задарма, шукаючи партнерів для спільного виробництва.

Незважаючи на обставини, дослідження тривають. Чи потрібно це комусь, ніхто не знає, але сподіваються, що такий винахід незабаром здійснить революцію у світі електротехніки.

Руслан КОЗЛОВ, «Версії»

Запис Суперконденсатор – винахід, що змінить світ електротехніки спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Якість питної води контролюватимуть спеціальні регіональні лабораторії. Про це вельми гучно, але, ймовірно, дещо завчасно заявив виконувач обов’язків міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Олександр Аліпов під час брифінгу в Кабінеті Міністрів України. За його словами, в рамках програми «Питна вода України» Мінрегіон готовий створити спеціальну «лабораторну раду», яка комплексно вирішуватиме питання контролю за якістю питної води.

Зокрема, чиновники планують створити мережу регіональних лабораторій, закріпивши за кожною відповідну територію з 3-5 областей. Як варіант, це можуть бути лабораторії у Львові, Вінниці, Києві, Харкові, Сімферополі, Донецьку. Такі лабораторії контролю якості питної води та стічних вод обіцяють оснастити сучасним контрольно-аналітичним обладнанням.

Питання контролю якості води, яку п’ємо, безперечно, важливе і хвилює переважну більшість людей. Кожний хоче бути певним, що з крану в його оселі тече якісна за хімічними та бактеріологічними показниками вода, та пити чисту живицю. Тож і підняти це питання напередодні виборів – ледь не справа честі для нинішніх владників.

Поговорити – поговорили. І нібито все правильно, адже розв’язувати цю актуальну проблему якості питної води треба край. А пересічні громадяни, тобто ми з вами, щиро перейнялися і повірили, що вже незабаром гарантовано споживатимемо кришталево чисту воду.

А повірили, знову ж, у що? У чергову утопію, майстерно витворену для нас владниками. Пан Аліпов, кажучи «буде створено», «буде оснащено», трохи забув згадати, що загальнодержавна програма «Питна вода», в якій і значиться пункт про впровадження таких регіональних лабораторій, розрахована до… 2020 року.

Отже,  і розвиток та реконструкція систем централізованого водопостачання й водовідведення, і охорона джерел питного водопостачання, і доведення якості  питної води до вимог державних стандартів, і розроблення та впровадження науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок із застосуванням новітніх технологій та обладнання – не наше з вами сьогодення, а, швидше, далека перспектива.

Як повідомив начальник управління житлово-комунального господарства облдержадміністрації Георгій ЛЕОНТІЙ, програма «Питна вода» діє від 2006 року. Проте цими роками вона практично не фінансувалася:  кошти виділялися тільки на окремі заходи програми. З величезних, ледь не захмарних сум, передбачених на папері, насправді регіон отримує щонайбільше 5–6% коштів.

– Торік на Чернівецьку область було спрямовано 4 млн. 344 тис. грн. На проведення робіт на водогоні «Кельменці» і станції третього підйому «Шубранець» профінансовано 607 тис. грн. з державного та 343 тис. грн. з місцевого бюджету, – каже головний комунальник області. – Нині  ми подали до Міністерства документи ще на 2,5 млн. грн. – на завершення цих двох об’єктів із введенням в експлуатацію – та на 3 млн. грн. на продовження встановлення в області систем очищення води.

За словами Георгія Леонтія, такі роботи виконувалися й торік. Зокрема, в Чернівецькій області (геріатричний пансіонат в Петричанці, ліцей у Старому Вовчинці, ЗОШ у Молодії, ЗОШ в селі Йорданешти, два НВК у селі Купка на Глибоччині, Глибоцька ЦРЛ, ЗОШ у Кам’яній на Сторожинеччині) встановили 8 систем водоочищення загальною вартістю 2 млн. 319 тис. грн. Проводилися роботи з ремонту силового обладнання та заміни водопровідно-каналізаційних мереж.

Якщо попередніми роками в рамках програми «Питна вода» фінансувалися заходи з водопостачання та водовідведення, то поточного року – тільки водоочищення та резервуари. Мережі ж, якими транспортується вода до наших помешкань, столичні чиновники цього року залишили без уваги. Але кому потрібна система водоочищення в школі чи лікарні, якщо мережі давно прогнили?

Щодо створення регіональних лабораторій, поки що жодних офіційних документів з Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства до управління ЖКГ ОДА не надходило.

Про створення регіональних лабораторій з контролю за якістю питної води поки нічого не чули й в КП «Чернівціводоканал». За словами інженера з якості «Чернівціводоканалу» Любові БАРАНОВОЇ, якість питної води пильнує лабораторія комунального підприємства: здійснює виробничий контроль безпечності та якості води в місцях водозабору, перед надходженням у водопровідну мережу, а також у розподільній мережі.

– Лабораторія наша атестована, наявне устаткування використовується згідно з паспортами експлуатації, – каже пані Любов. – Щороку обладнання перевіряють фахівці Держстандарту і роблять висновок про можливість його подальшого використання для досліджень води за мікробіологічними, паразитологічними, санітарно-хімічними показниками.

Інженер з якості КП «Чернівціводоканал» запевнила, що відбір проб питної води для контролю за її якістю представники підприємства здійснюють регулярно, паралельно раз на місяць дослідження проводить й санітарно-епідеміологічна станція. Нині якість питної води в чернівецькому водогоні відповідає нормам.

У перспективі створення регіональних лабораторій з контролю за якістю питної води виникають цілком закономірні запитання: наскільки доцільно витрачати кошти на створення нових лабораторій, спрямовувати фінансовий ресурс на утримання штату, оплачувати працівникам відрядження, фінансувати консервування та транспортування проб і здійснювати ще низку витрат, якщо в кожній області вже діють лабораторії водоканалу та санепідстанції. Чи не дублюватимуть новостворені підрозділи функції, які вже багато років поспіль здійснюють зазначені структури і чи не буде це черговим засобом відмивання коштів десь там у владних верхівках?

У будь-якому разі, будемо чекати на обіцяні «впровадження устаткування доочищення питної води, новітніх технологій і дослідно-конструкторських розробок, оснащення лабораторій контролю якості води та стічних вод сучасним контрольно-аналітичним обладнанням». Хтозна, може, нам, наївним та довірливим, пощастить-таки, і ми дочекаємося виконання обіцянок? Тільки от, аби нам дотримання чиновницького слова боком не вийшло. Бо ж кажуть «для людей», а мають на увазі знову власну кишеню.

Довідково

За інформацією облСЕС, в області працює 35 водопроводів, з них 14 комунальних, 14 відомчих і 7 сільських. З відкритих водоймищ функціонують 4 комунальних, 1 відомче і 2 сільських, 1319 джерел децентралізованого водопостачання (громадських криниць).

Контроль за якістю води здійснюють 8 відомчих лабораторій на комунальних водопроводах. На сільських водопроводах лабораторій немає. Санепідслужбою укладені угоди на проведення лабораторних досліджень з відомствами, які мають у підпорядкуванні водопроводи без відомчих лабораторій.

Любов НЕЧИПОРУК, «Версії»

Запис Обіцянка – цяцянка. Особливо напередодні виборів спершу з'явиться на Медіа-Версії.