𝗠𝗮𝗸𝗮𝗹𝘂 𝟮𝟬𝟮𝟱: 𝗔 𝗦𝘂𝗺𝗺𝗶𝘁 𝗼𝗳 𝗚𝗿𝗶𝘁 𝗮𝗻𝗱 𝗚𝗹𝗼𝗿𝘆 
 Huge congratulations to the Satori Makalu Expedition – Spring 2025 team for the safe and successful summit of Mt. Makalu (8,485m) on May 11, 2025!  Your strength, determination, and teamwork took you to the top of the world’s 5th-highest peak – an extraordinary achievement!  Massive respect to every climber and support member who made this dream a reality. Here’s to reaching new heights together!

Щиро вітаємо команду експедиції Саторі Макалу – Весна 2025 року з безпечним та успішним сходженням на вершину гори Макалу (8485 м) 11 травня 2025 року!Ваша сила, рішучість та командна робота привели вас на вершину 5-ї за висотою вершини світу – надзвичайне досягнення!Величезна повага кожному альпіністу та члену команди підтримки, які втілили цю мрію в реальність. За спільне досягнення нових висот!

Експедиція Макалу (8485 м/27 838 футів)

П’ята за висотою гора у світі, Макалу, розташована в Махалангурських Гімалаях, за 19 км на південний схід від гори Еверест. На межі між Непалом та Китаєм, одна з восьмитисячників, Макалу — це розрізнена вершина, форма якої нагадує чотиригранну піраміду. Гору Макалу  (8485 м/27 838 футів) вперше підкорила американська команда під керівництвом Вільяма Сірі навесні 1954 року. Експедиція на гору Макалу  складалася з членів клубу Сьєрра, включаючи Аллена Стека, Вільяма Е. Лонга, і називалася Каліфорнійською гімалайською експедицією до Макалу.

Південно-східний та Північно-західний хребет – основні маршрути для скелелазіння на горі Макалу. Підйом на вершину висотою 8485 м зазвичай займає близько 54 днів. Більшість альпіністів можуть піднятися на Макалу як навесні, так і восени. Однак весна більше підходить для гарної погоди та снігових умов. Гора розташована за координатами 27°53’21” пн.ш. та 87°05’27” сх.

Олена Карлова- професор Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, фахівець з математичного аналізу, знана у міжнародному науковому середовищі. Вона не лише викладає й досліджує, а й формує покоління молодих вчених.

11 травня 2025 року Олена Карлова підкорила Макалу — п’яту за висотою вершину світу (8485 м). Її сходження — це гімн волі, витривалості та глибокого розуміння себе. Вона пише у ФБ на своїй сторінці:

“Піді мною — хмари, наді мною — сонце, поруч зі мною — Пемба. Чому немає відчуття щастя? Бо треба спуститися…”

Олена — людина виняткова. Вона вміє поєднувати серйозну математику з тонким відчуттям краси світу, романтику та силу духу, яку формує, напевно, і гори… Життя Олени зараз, останні роки, – це шлях, де рівняння переплітаються з романтикою, а вершини гір – з вершинами людських можливостей.

Вершина — це лише половина дороги. Її розповіді у ФБ, які у ці травневі дні ми шукали, чекали, перечитували — це спокійна правда людини, яка не прагне тріумфу, а цінує шлях, партнерство, дотик до величного. Вершини — не лише у географічному сенсі, а справжня цінність, напевно, — у шляху.

Окремо хочу звернути увагу на світлини, зроблені Оленою під час перебування в таборах: це унікальні кадри з повсякденного життя шерпів, носіїв і гірських гідів, зображення місцевих дітей, а також несподівані відкриття — як-от Gorkha Extra Strong Beer від Makalu Traders (країна виробник — Непал). Дехто, можливо, чекав на фото кошика з гімалайськими писанками, а ще — чарівні світлини котиків, курей, песиків, місцевих музикантів, шахістів, картярів — і не лише з-поміж місцевих. І, звісно ж, справжній гарбуз — як у пісні: “Ходить гарбуз по городу, питається свого роду…” Десь читала, що гарбуз вважається сильним талісманом, здатним вбирати в себе всю негативну енергію та захищати людину. Я не публікую ці світлини з фотоальбому Олени тут — краще побачити їх у Facebook і зануритися у світ образів, природи й побуту таборів напередодні сходження на Макалу.

Мені дуже хочеться зустріти Олену Карлову — або на наступному засіданні клубу «Брама», або на кафедрі математичного аналізу, або у парку на ранішній пробіжці. Хочу потиснути руку людині, яка є для мене справжнім супергероєм.

“А за хмарою – чисте… Для інших – неможливе… Тихо сонце пухнасте Піді мною підніметься…”
(1996)

Це не просто вірш — це передчуття майбутнього. Наче про її сходження на Макалу майже 30 років потому.

Дякую, Олено! І за інтелектуальний прапор на вершині світу.

©Тетяна Спориніна

Запис Олена Карлова підкорила Макалу. Вершини – не лише у географічному сенсі, а справжня цінність, напевно, – у шляху… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Авіакомпанія Ryanair розпочала великий розпродаж 1 млн квитків на рейси в період з серпня 2018 року по січень 2019 року.

Під час акції квитки з міст України доступні за ціною від 13 євро в одну сторону з урахуванням усіх податків та перевезення ручної поклажі вагою до 10 кг, пише avianews.

Квитки з Києва за 13 євро в одну сторону доступні в Гданськ, від 15 євро – в Бидгощ, Братиславу, Познань, Варшаву, від 17 євро – до Лондона, Вільнюса, Вроцлава і Берліна, від 18 євро – до Кракова, від 20 євро – в Скавста, від 44 євро – в Барселону.

Зі Львова квитки продаються за ціною від 15 євро до Варшави і Кракова, від 17 євро – до Лондона, від 20 євро – в Меммінген і Дюссельдорф Веце.

Розпродаж триватиме до 30 липня 2018 року включно.

Запис В Україні почали продавати авіаквитки в Європу по 400 гривень спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Міністерство інфраструктури розробило пам’ятку для українських туристів стосовно послуг туроператорів та можливих порушень ними ліцензійних умов діяльності.

Відтак Укрінформ підготував інфографіку з основними рекомендаціями.

При укладенні договору на туристичне обслуговування варто перевірити:

– наявність у туроператора ліцензії та фінансового забезпечення (актуальна інформація доступна на офіційному сайті Мінекономрозвитку у розділі “Діяльність-Туризм-Туроператорська діяльність-Ліцензійний реєстр”);

– наявність в договорі дати вильоту та прильоту;

– вказаної в договорі інформації про наявність трансферу з аеропорту до готелю в обох напрямках (у разі заявлення такої послуги);

– відповідність готелю заявленій категорії і як це вказано в договорі;

– вказаних строків відмови від туру та умови повернення коштів;

– чи буде надано туристу індивідуальний страховий поліс на медичне обслуговування та від нещасного випадку.

Також, туристам нагадують про необхідність отримати квитанцію про оплату туру або фіскальний чек.

У подорож необхідно обов’язково взяти:

– копію договору на туристичне обслуговування;

– оригінал страхового полісу на медичне обслуговування та від нещасного випадку;

– контакти туроператора (турагента);

– контакти дипломатичної установи України країни, до якої Ви подорожуєте.

Запис Мінінфраструктури розробило пам’ятку для туристів, що подорожують за кордон спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Деякі джерела повідомляють, що 28 грудня відзначається День календаря. Так це чи ні, офіційно чи неформально – але логічно. Бо коли ж, як не наприкінці року відзначати День календаря, купувати календарі на наступний рік і дарувати календарі «під ялинку». Чому б і ні, якщо тепер календарі – це не просто така собі «періодична таблиця» систематизованих у тижні і місяці днів, а цілий витвір мистецтва! Принаймні, художниця з Глибокої Оксана Драчковська створює їх саме такими!

Десять років дівчина навчалася живопису, а знайшла себе – в ілюструванні. Після навчання у Львівській академії мистецтв на монументальному живописі, буковинка Оксана Драчковська стикнулась з тим, що для дівчини це дуже складна робота: займатись живописом дуже затратно, потрібна майстерня , а потім – пошуки можливості реалізації створеного… Це все виглядало для неї тоді  нереально, і розпочалися творчі пошуки. Якийсь час їй подобалося малювати ікони, згодом це перестало цікавити. Думка про ілюстрацію, яка майнула в голові, видалася також нереальною, адже це заняття потребувало спеціальних знань – графічних програм і технік. «Я однозначно хотіла малювати, лише не розуміла, в яке мені русло стрибати», – пригадує Оксана.

– І ось через півроку після закінчення академії я поїхала до друзів в Німеччину, – продовжує ілюстраторка. – І власне там побачила, що таке ілюстрація насправді, що це не лише картинки в книжці, а ціла філософія. І, здається, часом глибша, ніж живопис. Бо там потрібна чесність. У подруги, яка там жила і власне займалась ілюстрацією  і графічним дизайном, я пройшла «швидкий курс» з ілюстрації. Я захопилася цим заняттям і усвідомила, що це і є те, чим би хотіла займатися. Тому, повернувшись в Україну, я засіла у квартирі і багато, дуже багато малювала. Адже «навчався в академії» зовсім не означає, що «умієш все». Тому, хоч за моєю спиною були 10 років художньої освіти, я взялась за цю сферу так, ніби була зовсім новачком. Бо там зовсім інші закони, ніж, наприклад, у живописі, на якому я навчалась.  І тому минув рік, перш ніж я здобула певні досягнення у цій сфері. За цей час я ілюструвала український і словацький журнал, брала участь у різних соціальних проектах, також проілюструвала дві обкладинки у видавництві «Букрек» (одна з них – обкладинка до книги родички – Оксани Драчковської «Зілля». Так, на Буковині є дві Оксани Драчковські – одна письменниця, а друга – художниця – авт.). Була учасницею різних виставок з ілюстрації. Можливо це не надто багато, але ще рівно рік тому у мене навіть не було портфоліо  ілюстраторських  робіт.

“Календар-подорож”. Січень, Німеччина

Як виникла ідея ілюструвати календарі? Випадковість чи якийсь навмисний символізм?

Насправді бажання таке виникло ще минулого року – коли тільки взялась за ілюстрацію. Але тоді я ще не мала достатньо досвіду, щоб його зробити. Чесно, навіть не вміла добре працювати у фотошопі, щоб його докупи скласти! А цього року все почало втілюватися. Спочатку мені замовив створити календар словацький журнал Egreš Magazín, який пише про людей, мистецтво, природу. Це такий «економ-варіант»: одна ілюстрація на два місяці. Тобто календар з шести ілюстрацій. Цей календар вийшов у Словаччині, а його український відповідник я сама надрукувала в Україні. Згодом з’явилася наступна ідея – створити календар-подорож. Кожен місяць – окрема ілюстрація про якусь країну. 12 країн можна «об’їздити» за рік! Кажуть якщо повісити мрію собі на стіну, то вона неодмінно здійсниться. Думаю, якщо в душі хтось прагне подорожей і пригод, то цей календар для нього! Хтозна, може, 2016-й стане для когось теж однією суцільною чудовою подорожжю! З моїм календарем стартуємо у Німеччині, а в грудні зустрічаємося в рідних Карпатах…

“Календар-подорож”. Червень, Італія.

Як воно – ілюструвати календарі? Це відрізняється від ілюстрування, наприклад, книг? Як відбувається цей процес: ти придумуєш «сюжет» на кожний місяць, чи в тебе є готові «сюжети» і ти їх підлаштовуєш під місяці?

Ілюстрування календаря і книг для мене дуже відрізняється. В календарях ти малюєш гарні картинки, а книга – то вже цілий архітектурний об’єкт. Там картинки, особисто для мене, не мають бути просто декором, там все має «грати одну  мелодію», щоб це був цілісний об’єкт, а не набір тексту і картинок.  Ілюстрування календарів значно простіше. Я люблю більше тематичні, де одна тема проходить крізь весь рік. Наприклад, перший календар я робила на тему «Кольори». Мені дали бриф, як то має виглядати текстово, а я вже мала його виконати візуально. Наступний мій календар  – це календар-подорож. Приємно, коли в тебе на стіні міняться щомісяця країна. Так і можна певним чином, умовно, подорожувати. А це ж так чудово! Поки я його малювала, і сама вже дуже «наподорожувалась». Спочатку обрала країни, потім намагалась обрати якийсь один аспект, який би найкраще знаково передав кожну з них. Покладалася на власні асоціації, не робила чітких поділів, що в зимові місяці мають бути «зимові» країни, а влітку – «літні». Обирала різні і цікаві.

“Календар-подорож”. Квітень, Англія.

Що для тебе час, його поділ, періодизація? Це умовність чи в цьому є сенс?

Коли працювала над календарем, зрозуміла, як швидко плине час. Ти ставиш цифри, і це займає кілька секунд… а насправді так швидко і дні йдуть. Тому періодизація, мабуть, дуже потрібна – щоб знайти час зупинитись і подумати. Наприклад, у різні періоди ми живем по- різному, і це збагачує наше життя. Я хоч і люблю літо, та не уявляю, яке б це життя було, якби завжди лише літо й було. А так – і природа змінюється, і люди змінються. Щось в тому є.

“Календар-подорож”. Грудень, Україна

Календарів є багато за типами (єгипетський, юдейський, китайський, японський, індуїстські, календар майя, ісламський календар, давньогрецькі календарі тощо…) Який з них ти хотіла б ілюструвати?

Ніколи про це не думала – ні про всі ці типи, ні про їх ілюстрування. Мабуть, усе залежить від завдання, яке стоїть перед  художником.

Які твори тобі краще вдаються: «стихійні», чи ті, що виконуєш, коли поставлене завдання, або на замовлення?

Навіть не знаю… Коли є поставлене завдання, то завжди легше працювати. Намагаюсь завжди собі ставити його – тоді чітко знаю, що маю робити.  А «стихійні»  роботи – це добре, коли довго працював із замовленнями і хочеш просто для відпочинку так помалювати. Бо це теж  дуже розвиває. Але навіть у таких завданнях потрібна мета.

Календар “Кольори”. Квітень-травень.

Яка твоя найближча мета?

Беру участь в одному соціальному проекті – роблю один місяць для календаря на замовлення дитячого журналу. А ще планую багато малювати  й далі. І дуже хочу зайнятись анімацією.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Календарі авторства Оксани Драчковської можна замовити у художниці через сторінку Oksana Drachkovska illustration у мережі фейсбук та за тел. 093 910 80 39

Запис Буковинка створює календарі. ІЛЮСТРАТОРКА ОКСАНА ДРАЧКОВСЬКА: «Ілюстрація – це ціла філософія» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

В. Висоцький

Вчені давно вже довели, що відпочинок на природі сприяє як фізичному, так і психічному здоров’ю. Та щоб дістатися до омріяної краси й гармонії, дуже часто не вистачає коштів. Сімейний бюджет пересічного буковинця «тріщить по швах», тож про вікенди навіть мріяти зась. Однак і за таких обставин можна сміливо вирушати до Карпат, бо до них нам рукою подати. І красою своєю зустрінуть навіть із дріб’язком у кишені. Тож спробуємо з мінімальними затратами отримати максимум приємних вражень. 

Удосвіта в дорогу

Говорити про мандрівки з туристичними гідами наразі не будемо. Цей варіант не для всіх доступний і, до того ж, не дає змоги відчути смак свободи й відповідальності за свій вибір. А тому самостійно обираємо маршрут і вирушаємо на залізничний вокзал. До прикладу, попереду дорога до с. Ворохта на Івано-Франківщині.   О 4.48 із Чернівців рушає дизельний поїзд до Коломиї. Вартість квитка – 10 гривень. Так, з першими хвилинами нового дня, ви покидаєте простір міста. За вікном пробігають сільські домівки, а поряд на сидіннях повмощувалися такі ж туристи. Хтось дрімає, хтось переглядає чи, бува, чогось не забули, інші налаштовують струни на гітарі. Мандрівка розпочалася. І вже невдовзі за вікном Коломия. Попереду – ще один поїзд. Їхати можна до самої Ворохти чи сусідніх – Вороненки, Лазещини. Все залежить від обраного маршруту. Ціна квитка – також близько 10 гривень. І вже можна порахувати транспортні витрати – 40 гривень з людини в обидві сторони. До цієї суми додаємо близько 50-80 гривень на харчі – ось і весь бюджет.

Отже, зона комфорту завершилася з прибуттям до населеного пункту. Який слід швиденько покинути і розпочати сходження на вершину. Кажуть, що час у горах іде повільніше, бо гуцулам удалося його обдурити. Тут і дерева квітнуть пізніше і люди нікуди не поспішають. Чимало туристичних маршрутів у Карпатах промарковано. Тобто зазначений напрям руху, до тієї чи іншої гори. Але, навіть не зважаючи на це, слід узяти із собою карту.

Краса, що відкривається перед очима, варта не одного полотна найкращих художників. Складно описати гармонію форм і химерність погоди в Карпатах. За один день можна побачити різні пори року: від спеки до пронизливого холоду. Похід в гори нагадує мініатюру життя, в якому є грози і сонячні дні.

Піднявшись у гори, не варто пропускати схід сонця. Тут можна опинитися із світилом на одному рівні. До того ж після дощу, вранці, хмари густо опускаються над землею. У такі моменти відчуваєш себе птахом, якому дано побачити більше.

Чернівчанин Олексій Пономаренко розповідає, щозахоплюється горами вже давно.  І як тільки є вільний час, збирає необхідне спорядження і вирушає у мандрівку:

– Природу і гори я любив усе життя, але в основному їздив до Вижниці і максимум, що було – відвідування Протятого каміння. Згодом став придивлятися до фотографій з Карпат. Вони вражали своєю красою, але я, як і більшість початківців, думав, що то дуже важко й нереально. І дійсно: сам я не наважувався йти, а серед знайомих не було таких, хто міг би взяти із собою і пояснити, що потрібно зі спорядження. Невдовзі з’явився товариш, який активно ходив у гори, тож і питання, з ким іти, відпало. Я зареєструвався на туристичному форумі, де передивився багато звітів з походів Карпатами. Не дивно, що той апетит, який я нагулював, споглядаючи фото, не зміг вгамувати однім походом. Я в буквальному сенсі захворів горами. Відчуття, коли ти стоїш на верхівці гори, коли бачиш гірське озеро або неймовірної краси водоспад, важко передати словами – це потрібно спробувати, адже жодна фотографія чи відео не передасть це.

Рідні Буковинські Карпати
Ближчими за івано-франківські можуть бути тільки буковинські гори. Якщо часу зовсім обмаль, варто навідатися до сусідніх районів – Вижницький або Путильський. Ще за австрійських часів говорили: «Якщо б Господь Бог вирішив провести свою відпустку на Землі, то неодмінно обрав би для цього Буковину». Маршрути тут нескладні, тож сміливо можна йти навіть з малими дітьми. Цікаві також печера Довбуша й найстаріша у Вижницькому районі дерев’яна Миколаївська церква.

У долині річки Смугарів розташований ландшафтний заповідник «Буковинські водоспади», а намежі Вижницького й Косівського району височіє перевал Німчич. З нього відкривається чарівна панорама гірської долини. Тут же, на перевалі, можна побачити ще кілька чудес – скельний масив «Протятекаміння» і «Соколиний камінь». Бюджет такої мандрівки теж незначний. Якщо з дому захопити пакунок з домашньою їжею, цілком достатньо буде й 70 гривень.

Що взяти з собою у гори?

Навіть йдучи у кількаденні походи, треба бути готовими на всі 100%.  Досвідчені туристи розповідають, що вміст рюкзака можна поділити на такі умовні групи: спорядження (групове та індивідуальне), особистий одяг і взуття, продукти харчування, аптечка, індивідуальний посуд та предмети гігієни.До туристичного спорядження включаємо: наплічник, спальник, каремат, намет, казанки, фляга, а також ніж, сокира, компас, сухий спирт для розпалювання вогнища, поліетиленова плівка, шнурки, ліхтарик із комплектом запасних батарейок.

Не личить йти в гори без фотоапарата. Адже споглядаючи магічні пейзажі, неодмінно хочеться зафіксувати цю красу.

Щодо харчів, то слід брати лише те, що швидко не псується.  Особливість харчування в поході полягає в тому, що на сніданок і вечерю готують гарячі страви, а обід – лише перекуска.У подорожі приготуванням їжі займаються по черзі всі туристи. А найбільшою популярністю користуються такі страви, як бограч, бануш із бринзою та різноманітні супи. Звісно, страви цілком залежать від вашого смаку. Чого не скажеш про  важливі правила поведінки під час походу. Особливо обережно варто поводитися під час грози. Рятувальники радять не ховатися під високими деревами, особливо, тими, що ростуть окремо. Не залишайтеся на гребенях, скельних виступах, вимкніть мобільні телефони.

І на завершення

Часто говорять, що Європа починається з тебе. Але. перш за все, – з нас починається Україна. І помилувавшись красою гір, маємо піти, як справжні українці: залишити по собі чисті місцини. Бо природа хамів не любить. І люди теж.

Незабутніх вам вражень від мистецьких витворів природи!

Альона ЧОРНА, спеціально для «Версій»

Запис Дизелем до Карпат або Як разом з гуцулами обдурити час спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Початок: http://versii.cv.ua/pohlyad/modeli-komunikatsiyi-bilorus-koyi-rosijs-koyi-ukrayins-koyi-ispans-koyi-latvijs-koyi/16686.html

Раніше до Мінська був прямий потяг. Потім були причіпні вагони до Санкт-Петербургу. Зараз цього вже немає. Я планувала їхати Львівським потягом. Але тепер до Мінська він ходить через день. Тому вимушена були зупинитися на варіанті Чернівці-Київ-Мінськ. Через перехід на літній час у Київ ми прибули на годину пізніше, ніж було зазначено у квитку. Про це, звичайно, ніхто не попередив, тому і зустрічаючі мали можливість годину поблукати вздовж платформ вокзалу.

Мій маршрут прогулянок у Києві ( коли я очікую на від’їзд) майже не змінний: Ботанічний сад, Університет, Хрещатик, Андріївський, Контрактова площа, Софійська площа, Михайлівський, Прорізна…

У Ботанічному саду весело щебетали птахи, прогулювалися домашні песики у курточках, магнолія вже випустила свої бруньки, але до цвітіння було ще далеко. Хрещатик, як завжди, був діловим, заклопотаним, з машинами, наметами та людьми на тротуарах.
На будівлі Київської міської Ради можна взнати, скільки днів лишилося до Євро.
На Майдані Незалежності вже пропонували купити вербу, а на площі, де відбувається карооке, якось незграбно, але досить впевнено встромилася карусель, обгорнута у плівку, чи то від холоду, чи від дощу.
На Прорізній вкрадену у Паніковського тростину так ніхто і не повернув.
Андріївський узвіз відчуває на собі всі перипетії затвердження заповідних меж, так само, напевно, як і історичні будинки на Контрактовій площі.
А вид з Київського фунікулеру на Дніпро тепер затиснуло між готельним будинком «Рив’єра» та іншими витворами new-забудовників охоронної зони Поштової площі.
Коли я у Києві, завжди йду до Трапезної церкви Михайлівського монастиря. Будівля включає церкву Іоанна Богослова і трапезну палату (1713 р.). Тут відбуваються усі святкові богослужіння, які пов’язані з життям Духовної школи, можна послухати величні піснеспіви академічного хору. Трапезний храм був також одним з перших храмів Києва, де богослужіння велося українською мовою після передачі його Церкві в часи перебудови у 1990 роках. Але ця прекрасна споруда теж потребує негайного захисту: помітні тріщини фасаду та цоколю церкви.
І каштани на бульварі Тараса Шевченка, на подвір’ї Михайлівського монастиря, стоять, як і липи, тополі, буки, верби, ясени у парках і скверах, в очікуванні весняного тепла і сонця…

«Буду мріяти й жити
На крилах надій…
Як тебе не любити,
Києве мій!»…

Але я прямувала в Мінськ на конференцію, тому поспішила на Київський вокзал…

Прогулянка Києвом…
28.03., 1.04. 2012

Далі буде…

Тетяна Стрільчик,
фото автора,
Чернівці- Київ- Мінськ…

Запис Моделі комунікації білоруської, російської, української, іспанської, латвійської… ІІ спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Меган Льюїс їздить верхи з 12 років. Її рідний будинок знаходиться в Уельсі, де вона разом з чоловіком розводить овець і валлійських поні. Виховує трьох дітей. Є членом Королівського Азіатського суспільства і Королівського географічного товариства.
У 2008 році Меган Льюїс пустилася в подорож з Пекіна в Лондон. Стартувавши під час однієї Олімпіади, вона сподівається встигнути до початку іншої, яка буде проходити в британській столиці в 2012 році.

За словами вершниці, вона з дитинства мріяла взяти участь у подібній авантюрі, і нарешті, представилася вдала нагода – діти вирушили вчитися в університет і дозволили матері відмовитися від сімейних обов’язків.
Надихнув же Меган на подорож аргентинець швейцарського походження Айме Фелікс Тчіфелі (1895-1954), професор, письменник і шукач пригод, який в 1925 році самотужки проїхав у сідлі з Буенос-Айреса до Вашингтона, а після подорожі написав про свій трирічний вояж книгу. Свою власну книгу Меган Льюїс вже пише. Вона веде інтернет-блог за адресою: thelonghorseride.blogspot.com, де описує всі свої пригоди.
Наїзниця невблаганно рухається до своєї мети. А мета у неї благородна. Меган сподівається зібрати гроші для хворих дітей.

Любов КАФАНОВА, “Версії”

Запис Вершниця її Величності – у Чернівцях. Пекін-Лондон – чотири роки в сідлі спершу з'явиться на Медіа-Версії.