Питна вода в Чернівцях відповідає стандартам України, та не Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), – наголошує подружжя Чобанів, які добре орієнтуються в темі води. Сергій тривалий час працював заступником начальника КП «Чернівціводоканал», Алла, кандидатка хімічних наук, багато років присвятила вивченню проблем питної води Чернівців. Пропонуємо їхні професійні міркування та пропозиції, адже чернівчани мають знати: вода, яку вони отримують з кранів, несе певні ризики для їхнього здоров’я. Варто усвідомлювати, що на нас усіх чекає через споживання води, технологія підготовки якої не відповідає викликам сьогодення.

У США обов’язково контролюють 53 (!) органічні речовини, в Україні  –  тільки 5!
Вплив будь-якої отрути на організм може бути гострим, одномоментним або пролонгованим, коли отрута накопичується й тільки згодом спричиняє негативні наслідки. І таких ризиків у воді, яку ми споживаємо – безліч. Недарма ж у США обов’язковому контролю підлягають 53 (!) органічні речовини, хоча в українських нормується вміст тільки 5-ти. За вимогами ВООЗ, контролю в питній воді підлягають акриламід, бенз(а)пірен, бромати, 1,2-дихлоретан, епіхлоргідрин, фториди, пестициди, поліциклічні ароматичні вуглеводні, тетрахлороетан, трихлороетан, тригалометани, вінілхлорид. Вміст у воді цих шкідливих речовин, до того ж, призводить до утворення не менш небезпечних хлорпохідних під час хлорування води. Для проведення аналізів на ці сполуки КП «Чернівціводоканал» не має відповідного обладнання. Тому вода, яку ми отримуємо з водопроводу, містить певні ризики для здоров’я людини.

80% недуг людини, із пошкодженням генофонду включно, пов’язані з неякісною питною водою
У другій половині ХХ століття суттєво змінилися уявлення про вплив питної води на здоров’я людини. За даними ВООЗ, 80% захворювань, включаючи пошкодження генофонду, пов’язані з неякісною питною водою. Через низьку якість води щорічно в світі помирає близько 5 млн людей, ще 500 тисяч заражається різними інфекції. З огляду на це світова спільнота постійно уточнює критерії якості питної води. Практично всі високорозвинені країни підвищили вимоги до неї. Нині в Австрії, Німеччині, Франції, Фінляндії водопровідна вода відповідає усім міжнародним стандартам якості. Вона прозора, без запаху, має чудовий смак і високий рівень санітарно-гігієнічної та хімічної безпеки. Таку воду без жодного побоювання п’ють просто з крану, даючи її навіть найменшеньким діткам.

Чернівецька питна вода: 4 недоліки. Австрійці не пили б її.

У Чернівцях використовуються нині як поверхневі, так і підземні джерела водопостачання. Природно, постає запитання, чи можна пити чернівецьку воду з крану. На це, як фахівці, скажемо: її не рекомендуємо не те, що пити, а й навіть купати в ній немовлят небезпечно для їхнього здоров’я.

20 років тому австрійські фахівці, відібравши проби з резервуару чистої води «Попова» та у готелі «Черемош», проаналізували їх  і дійшли висновку: ця вода через високий вміст хлорованих вуглеводнів не використовувалася б в Австрії як питна.

Висновки 20-літньої давності актуальності не втратили, на жаль, бо в Чернівцях і сьогодні хлорують воду, з якої не вилучені ксенобіотики, тобто речовини, які природним шляхом не синтезуються, тож не можуть асимілюватися організмами. В нашій воді містяться  хлоровані органічні сполуки – хлороформ, дибромхлорметан, дихлорбромметан, бромоформ, що характеризуються високими токсичними властивостями, бо негативно впливають на печінку, ЦНС, нирки, селезінку й підвищують ризик розвитку злоякісних пухлин. До слова, в австрійській воді цих речовин узагалі немає!

Другим недоліком чернівецької питної води був зазначений наднормативний вміст іонів алюмінію через порушення процесу коагулювання, простіше – передозування активної речовини. Надлишок алюмінію небезпечний для здоров’я. У великих дозах він уражує кістковий мозок, кістки, легені, нирки, центральну нервову систему, репродуктивні органи, особливо в жінок –  молочні залози. Спостерігаються розлади пам’яті, орієнтації у просторі, депресія, нервозність, енцефалопатія. З віком зростає ризик розвитку хвороб Альцгеймера та Паркінсона.

Важливо підкреслити, що обидва зазначені недоліки питної води пов’язані з порушенням регламенту процесу водопідготовки.

Третій недолік – перевищення вмісту фенолів у водопровідній воді, порівняно із австрійською – у рази (0,002 проти 0,0005). Потрапляючи до організму, феноли спричиняють важкі отруєння, особливо нирок і головного мозку. Принагідно зауважимо, що вміст фенолів у питній воді контролюватиметься в Україні тільки від 2020 року.

Четвертий недолік – перевищення вмісту заліза у воді з крану – що ілюструє інтенсивну корозію водопровідних мереж. Методика зменшення корозії водопровідних труб у світі давно існує.

 
Міжнародні та вітчизняні нормативи питної води
Порівняння чернівецької та  австрійської питної води піддає сумніву відповідність українських стандартів світовим. Тривалий час в Україні якість питної води контролювалася стандартом, прийнятим як ГОСТ 2874–82 «Вода питьевая» ще 1982 року. Нині якість нашої питної води регулюють Державні санітарні норми (ДСанПіН 2.2.4–171–10). Це стандарт ширший, та порівняємо його із нормативами питної води у США та ЄС.

Гігієнічні нормативи для питної води у США жорсткіші в рази. На всій території США чинні Основні (Національні) стандарти, а Другорядні стандарти не є обов’язковими і містять рекомендації щодо органолептичних показників води (колір, запах тощо) і тих показників, які можуть спричиняти зміни шкіри, зубів тощо. Окремі нормативи чинні на території тих чи інших штатів.

Контроль питної води у США включає: *мікробіологічний аналіз; *контроль залишкового вмісту  знезаражувальних агентів; *контроль продуктів взаємодії компонентів природних вод зі знезаражувальними агентами; *аналіз органічних сполук; *аналіз неорганічних сполук; *визначення радіонуклідів.

Серед органічних сполук у США контролюється вміст надзвичайно токсичної речовини 2,3,7,8-тетрахлордібенздіоксану (ТХДД) і таких пестицидів, як альдрин, дільдрин та ендрин. Альдрин належить до так званої «брудної дюжини» найнебезпечніших пестицидів. Ендрин удвічі токсичніший за альдрин та у 10-12 разів – за ДДТ. 2001 року прийняте рішення про глобальну заборону виробництва, використання та реалізації ендрину, як свого часу вчинили стосовно ДДТ. Це стійкі у довкіллі речовини, які ще довго виявлятимуть у ґрунтах і воді.

Крім того, у питній воді контролюються й пестициди, що швидко розкладаються, оскільки вони мають серйозний вплив на здоров’я людини. Скажімо, дикват спричиняє катаракту й носові кровотечі тощо. Суворо контролюють вміст у питній воді фунгіцидів – засобів боротьби з грибковими захворюваннями рослин, адже 90% з них – канцерогени.

Контролюється вміст у питній воді неорганічних сполук  – важких металів, азбесту, фторидів, нітратів, нітритів, фосфатів тощо, які негативно впливають на людський організм. Так, миш’як і діоксини спричиняють рак. Неврологічні ушкодження та зниження IQ зумовлює свинець. Ртуть і кадмій можуть «забезпечити» хвороби нирок. На опорно-руховий апарат впливають фториди, кадмій і свинець. Вміст мікроволокон азбесту зумовлює розвиток кишкових поліпів.

Нітрити, на які перетворюються в організмі людини нітрати, спричиняють, серед іншого, метгемоглобінемію. При цьому захворюванні двовалентне залізо окислюється до тривалентного і вже не транспортує в організмі кисень і вуглекислий газ. А N-нітрозаміни, які утворюються з нітритів, дають поштовх утворенню ракових пухлин.  

Головний чинник, що диктує необхідність контролювати вміст фосфатів – застосування миючих засобів та інших активних речовин, що містять фосфонієву групу.

Порівняємо нормативи якості питної води в країнах ЄС та в Україні. Європейські нормативи якості питної води практично повністю відповідають рекомендаціям ВООЗ і в рази суворіші, ніж в Україні.

На жаль, в Україні не контролюється вміст азбесту в питній воді, хоча частина водопровідних труб зроблена з цього матеріалу. Натомість український стандарт все ще контролює твердість (або жорсткість) води – вміст катіонів кальцію та магнію, які надають природним водам специфічних властивостей. Саме за ним бракують мало не половину зразків води. У США та ЄС цей показник не нормується.

Нині чинний вітчизняний стандарт якості питної води – лише проміжний крок від учорашніх українських реалій до світової практики і не відповідає викликам сьогодення. Причина зі зволікання наступного прогресивного кроку в тому, що українські стандарти прив’язані до застарілих технологій водопідготовки.

Технології підготовки питної води у Чернівцях та Гельсінкі
Для цього порівняння вибране місто Гельсінкі, бо воно – серед лідерів за якістю питної води, та, як і Чернівці, використовує поверхневі води. Тож ці два водоканали мають приблизно однакові завдання.
Для прояснення та знезараження дністровської води на станції «Вікно» використовується так звана класична технологічна схема: 1) коагулювання завислих речовин (із застосуванням коагулянтів «Полвак–86», «Магнофлок», активною речовиною в яких є алюміній); 2) відстоювання утворених на попередній стадії пластівців у відстійниках; 3) фільтрування води через піщані фільтри; 4) знезараження хлором або гіпохлоритом натрію.

Технологія очищення води з поверхневих джерел для питних потреб розроблена ще у 30-их роках минулого століття

Вона не враховує потужного антропопресингу на довкілля, що почався у другій половині ХХ ст., незадовільного стану очисних споруд каналізації, внаслідок чого у природні водойми надходить велика кількість забруднювачів. Зокрема, у Дністер скидаються стічні води багатьох промислових підприємств Львівської та Івано-Франківської областей. Рівень очищення стоків, м’яко кажучи, не завжди високий. До того ж, технологія водопідготовки на станції «Вікно» не враховує наукових досліджень останніх десятиліть щодо хімічної безпеки та санітарної захищеності питної води.

Натомість у Гельсінкі застосовується осучаснена до теперішніх викликів технологія очищення води: 1) коагулювання сульфатом заліза; 2) відстоювання пластівців; 3) фільтрування на піщаних фільтрах; 4) озонування; 5) адсорбція органічних речовин на фільтрах з активованим вугіллям; 6) знезараження ультрафіолетом.

Як бачимо, перші стадії водопідготовки у Гельсінкі такі ж, як і в Чернівцях, а три наступні – відрізняються. На перших стадіях в обох містах здійснюється  прояснення води: видаляються завислі часточки. Саме 4-6-та стадії очищення у Гельсінкі усувають наслідки антропопресингу на поверхневу воду: видаляють стійкі органічні речовини шляхом окиснення озоном і адсорбції на активованому вугіллі

О₃  знищує навіть вірус поліомієліту. Озон – сильніший окисник, ніж хлор, тож має вищі бактерицидні властивості. Він окисляє навіть детергенти з миючих засобів, гербіциди, пестициди, феноли. О₃ знищує бактерії, спори, віруси, навіть вірус поліомієліту. 

Разом зі знезараженням озонування знебарвлює воду й усуває запахи і присмаки.

Фільтруванням на активованому вугіллі з води вилучаються органічні речовини, тож зменшується активність бактерій у воді.

Фільтрування на активованому вугіллі дає можливість зменшити дозу хлораміну, який додають до води на шляху до споживача. 

Завершує сучасний процес приготування води дезінфекція ультрафіолетовими променями.

ВИСНОВКИ: ми маємо знати, що п’ємо

Лабораторія чернівецького Водоканалу не має засобів і апаратури для  контролю якості питної води навіть за вітчизняним стандартом, не кажучи вже про стандарти ЄС та США

Чернівецька вода непридатна з позицій європейського стандарту для пиття, бо містить наднормативну кількість хлорованих органічних сполук. Причина цього, як ми вже наголошували,  – у схемі водопідготовки дністровської води. Бо, на відміну від сучасних схем водопідготовки на базі поверхневих водойм, що застосовуються в країнах ЄС, наша не передбачає стадії очищення від органічних компонентів і хлорпохідних у випадку використання хлору або гіпохлориту натрію. Такою стадією є фільтрування води через шар активованого вугілля, який адсорбує практично всі токсичні органічні речовини та їхні похідні. Та ми її не маємо.

На жаль, програма реконструкції системи водопостачання Чернівців не передбачає осучаснення наявної схеми водопідготовки дністровської води. В ній немає навіть натяків на введення у технологічну схему ланки фільтрування на активованому вугіллі. Заміна ж газоподібного хлору гіпохлоритом не вирішує питання усунення з водопровідної води хлорпохідних органічних сполук як побічних продуктів хлорування. Цьому може сприяти лише перехід на дезінфекцію за  допомоги озону.

Якими мають бути перші кроки до поліпшення якості питної води у Чернівцях

Почати треба з комплексного аналізу якості питної води, проведеного як в усіх діючих джерелах водопостачання, так і у водопровідній мережі, за всіма показниками, які контролюються у США та країнах ЄС. Для такої роботи слід залучити незалежну лабораторію – ці моніторингові роботи треба розпочати вже зараз. Їхні результати мають бути оприлюднені й публічно обговорені для прийняття рішення щодо подальшої експлуатації того чи іншого водозабору.

За таких умов ми будемо певні, що питна вода, яку споживаємо, не спричинить у нас рак, хворобу Альцгеймера чи інші не менш страшні недуги. Наголошуємо, що питну воду в Чернівцях ніхто серйозно не вивчав.

Зрозуміло, що найкраще для споживача – це підземні водні джерела. Вони є у Рівному, Тернополі… Якщо у нас знайти їх неможливо, то треба бодай добре очищати дністровську воду, запровадивши озонування та фільтрацію активованим вугіллям. Зрозуміло, що починати треба з ремонту інженерних мереж. Щоправда, ця позиція, нарешті, потрапила до презентованого цими днями бізнес-плану Водоканалу на 2018-2020 рік.

Сергій і Алла ЧОБАНИ

Від редакції:
Для інформації: на перший крок реформування та модернізації «Чернівціводоканалу» виділяється 17 млн євро. Загалом же на це піде майже 64 млн євро. Але у планах Водоканалу жодного слова немає про поліпшення якості питної води: йдеться лише про заміну старої мережі, значне скорочення витрат на електроенергію, коригування тарифу тощо.
Тож виникає актуальне запитання до мерії, а також  і до тих, хто нині займається модернізацією та реконструкцією «Чернівціводоканалу»: Якщо міська рада залучає гроші  – кредит німецького банку – на модернізацію, то чому в рамках цієї модернізації не йдеться про поліпшення якості питної води? Адже гроші беруться не з повітря, а з того, що ми, чернівчани, сплатили до міського бюджету як податки, а пізніше наші діти повертатимуть за  кредит. Укотре, мабуть, варто нагадати слова відомого британського політика Маргарет Тетчер: «Немає жодних «суспільних грошей», є тільки гроші платників податків». А хто платить, як відомо, той і замовляє музику. Та чому ніхто не чує потреб чернівчан, без задоволення яких вони хворітимуть, а, може, й вимиратимуть?..

Запис Алла та Сергій ЧОБАНИ: «Закликати чернівчан пити воду з крану – досить небезпечний крок», або Про те, чи потрібна споживачам реконструкція системи водопостачання, яка не передбачає осучаснення очищення води спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Під час тестувань води виявилося, що продукція провідних світових брендів води у пляшках, забруднена крихітними пластиковими частками.

Велике дослідження провели в дев’яти країнах і протестували 250 пляшок води.

В середньому у кожному літрі води виявили біля 10 пластикових часток, які були ширшими за людську волосину. Керувала дослідженням журналістська організація Orb Media.

Тести проводили в Державному університеті Нью-Йорка у Фредонії.

Шеррі Мейсон, професор хімії в університеті, проаналізувавши результати сказав BBC News: “Ми знаходили [пластик] у пляшці за пляшкою та в кожному бренді”.

“Справа не в тому, аби вказувати пальцем на конкретні бренди, а тому, що пластик став поширеним матеріалом у нашому суспільстві, він усюди. І ця вода проникає усюди”.

Наразі немає доказів, що вживання дуже малих часток пластмаси (мікропластмаси) може завдати шкоди здоров’ю людини, але наука має дослідити потенційні наслідки.

Коментуючи результати, професор Мейсон сказав: “Дані, які ми бачимо, не катастрофічні, але вони насторожують”.

Хід дослідження

Дослідники протестували воду у Бразилії, Китаї, Індії, Індонезії, Кенії, Лівані, Мексиці, Таїланді та Сполучених Штатах. Пластик знайшли в 93% зразків, серед таких відомих марок, як Evian, Nestle Pure Life і Aqua.

Аби виключити забруднення води дорогою до лабораторії, закупи в магазинах та доставку води кур’єрами записували на відео. Деякі паки води в США замовили через інтернет.

Щоб виявити у воді мікрочастинки пластику від ста до декількох мікронів шириною, до зразків додавали барвник Nile Red. Він добре прилипає до будь-яких видів пластику.

Потім воду просвічували з такою довжиною хвилі, щоб барвник флуоресціював. Воду фотографували й знімали на відео зі збільшенням, аби підрахувати частки.

Наявність пластику вивчають за допомогою додавання барвника під назвою Nile Red до кожної пляшки. Цю техніку нещодавно розробили британські вчені, аби швидко виявляти пластик у морській воді.

Під час попередніх досліджень встановили, що барвник прилипає до шматків пластику, і підсвічує їх під певним освітленням.

Професор Мейсон та його колеги віднаходили підфарбовані зразки, а потім підраховували кожен шматок, більший за 100 мікронів, розміром як людська волосина.

Деякі з цих частинок, були досить великими, і їх ідентифікували як певний тип полімеру.

Часток, розміром менш як 100 мікронів і до 6,5 мікронів, було набагато більше (в середньому 314 на літр). Їх рахували за допомогою техніки, яку розробили в астрономії, яка рахує загальну кількість зірок у нічному небі.

Склад цих частинок не вивчали детально, але професор Мейсон припустив, що, швидше за все, це також пластик.

Це пояснюється тим, що барвник Nil Red може прилипати й до інших речовин, як фрагменти оболонки або водорості, що містять ліпіди. Втім, вони навряд чи можуть бути у воді в пляшках.

Думка експертів

Експерти розповіли BBC, що люди в країнах, де може бути забруднена водопровідна вода, повинні продовжувати пити воду з пластикових пляшок.

Торік професор Мейсон виявив частки пластику в зразках водопровідної води, а інші дослідники помітили їх у морепродуктах, пиві, морській солі та навіть у повітрі.

Через те, що дослідження не мало експертного огляду і його не публікували в науковому журналі, BBC опитала експертів у цій галузі.

Доктор Ендрю Мейє, з Університету Східної Англії сказав, що дослідження – це приклад “аналітичної хімії високої якості” і що результати були “досить очікуваними”.

Майкл Уокер, член-засновник правління Агентства стандартів харчових продуктів, зазначив, що барвник Nil Red гарно працює у таких випадках, а дослідження “добре проведене”.

Копирайт изображенияGETTY IMAGESImage captionЛюди в країнах, де може бути забруднена водопровідна вода, повинні продовжувати пити воду з пластикових пляшок.

Що відповіли компанії

Компанії, продукцію яких тестували, повідомили BBC, що вони виробляють воду в пляшках за найвищими стандартами.

Втім, вони також повідомили, що правил, які б регулювали вміст мікропластмаси в пляшках, немає. Також там наголосили, що немає і стандартизованих методів тестування такої продукції.

Nestle заявила, що розпочала власне тестування на наявність мікропластику у воді два роки тому, але там кількість часток була меншою за рівень вимірювання. Також в компанії сказали, що дослідники з Університету штату Нью-Йорк не взяли до уваги деякі стадії контролю, через що могли з’явитися помилкові результати.

Gerolsteiner повідомила, що “не розуміє”, у який спосіб дослідники дійшли до своїх висновків. Їхні власні тести на присутність пластику показували результати, які були “значно нижчими допустимих значень”

Coca-Cola, яка виробляє воду Dasani, стверджує, що впровадила”багатоступінчатий процес фільтрації”, але визнає, що мікрочастинки пластику складно виявляти, а тому “в незначних кількостях” їх можуть знаходити навіть у продуктах, які “виробляють за найвищими технологіями”.

Запис Питна вода у пляшках забруднена частками пластику, – дослідження вчених спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Приблизно через 22 роки сотні мільйонів дітей у всьому світі будуть відчувати гостру нестачу питної води.

Така статистика опублікована на сторінці в Twitter Організації Об’єднаних Націй.

«До 2040 року 600 млн дітей – або кожна четверта дитина на планеті – будуть жити в умовах гострої нестачі води», – сказано в повідомленні.

Запис В ООН озвучили сумний прогноз щодо води на планеті спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Інколи думаю, чому міська влада так не любить нас, чернівчан? А потім усвідомлюю –  їй просто не вистачає фахівців», – із почутого в маршрутці

Чернівчанам потрібна безпечна питна вода, а не кредит на реконструкцію водоканалу, який зовсім не покращить її якість

Чому 17 млн. євро від німецького Банку Реконструкції та розвитку, отримані Чернівецьким міськвиконкомом під державні гарантії, не вирішать проблему якості питної води? Бо така мета і не стоїть у програми, розробленій під цей кредит. А чернівчани й далі вживатимуть коагульовану воду, що спричиняє онкозахворювання і недуги опорно-рухового апарату.

Після публікації у «Версіях»  (ч.12 від 24.03.16) статті кандидата хімічних наук Алли ЧОБАН про доцільність використання підземних джерел для водопостачання нашого міста авторка отримала серед інших відгуків і нагадування про нібито грант, отриманий на реконструкцію Водоканалу в Чернівцях. Окрім принципової різниці між грантом і кредитом, Алла ЧОБАН висловлює і принципову позицію щодо мети й програми під цей кредит.

За даними ВООЗ біля 80% захворювань людей пов’язані з якістю питної води.

Отже, розберімося, чи вирішать проблему стабільного та якісного водопостачання міста 17 млн. євро від німецького Банку Реконструкції та розвитку й чи вдасться реанімувати фінансову спроможність КП «Чернівціводоканал»? Та спочатку про фінансову сторону питання, бо вона доволі суттєва: не комусь, а чернівчанам треба буде повертати кредит, щороку додаючи з власних кишень 60 млн грн лише на погашення (!) відсотків. Чи стане від цього  вода кращою? Проаналізуємо технічні аспекти цього питання.

Знову радянська гігантоманія?!

Запропонована програма і заходи в ній безсистемні, не комплексні і не мають чіткої мети, в основному вирішують лише локальні питання заміни водоводів і розподільчих мереж. Продуктивність системи водопостачання Чернівців прийнята на рівні  99 тис. кубів на добу: 60 тис. кубів з дністровського водозабору і 39 тис. – з так званих «підземних джерел». Підкреслюю, що  вже сьогодні фактичний водозабір міста не перевищує 75 тис. кубів на добу: 59 тис. кубів з дністровського водозабору і 16 тис. з «підземних джерел» водопостачання.

Фактична ж реалізація води в місті перебуває на рівні 24-26 тис. кубів  на добу. З цього можна зробити висновок, що анонсована програмою продуктивність системи водопостачання міста невиправдано завищена. Орієнтовна продуктивність системи водопостачання міста не повинна перевищувати 60 тис. кубів. А реалізація програми із значно більшими обсягами водопостачання тим більше не дасть змоги КП «Чернівціводоканал» узгодити попит і пропозицію і залишить необхідність вирішення його фінансових проблем за рахунок кінцевих споживачів, тобто нас із вами.

Думка про можливість раптового розвитку Чернівців і збільшення потреби у воді необґрунтована. Досвід ряду пострадянських країн, які обрали євроінтеграцію, навпаки показує тенденцію до суттєвого зниження обсягів водокористування на одну людину – до 3 кубів на місяць. Для порівняння: в Чернівцях один споживач у середньому використовує нині 6-8 кубів на місяць (тобто понад 25 відер на день кожний (!!!) на противагу 10 відрам більш заощадливих західних сусідів).

За досвідом до сусідів

Сусідні українські міста (Тернопіль, Івано-Франківськ) безболісно для городян скоротили споживання води. Так, 2003 року Тернопіль щодоби закачував у водопровідну систему мережу близько 105 тис. кубів. Сьогодні – це лише 50-60 тис. кубів, однак водопостачання у місті – цілодобове. В Івано-Франківську примусово скоротили потужність водозабору на 50%, установивши менш потужні насоси. Додамо, що у Чернівцях і без того наявна тенденція до скорочення споживання води. Якщо 2003 року воно становило 35 тис. кубів на добу, то вже 2015 року – близько 24-26 тис. Не виключено, що через 5-10 років при сталому розвитку міста використання води становитиме 16-18 тис. кубів на добу. Приєднання інших населених пунктів до нашої системи водопостачання так само є дуже далекою перспективою і, не без підстав кажучи, нездійсненною, враховуючи високу собівартість води.
ЯКІСТЬ ВОДИ В УКРАЇНІ – ОДНА З ПРИЧИН ВИНИКНЕННЯ ЗЛОЯКІСНИХ НОВОУТВОРЕНЬ. І саме через вживання неякісної питної води кожен рік біля 25% населення України (переважно дитячого) підлягають ризику захворіти.

Прутська вода – зовсім не з підземного джерела

З незрозумілих причин у програмі до підземних джерел водопостачання віднесений водозабір «Біла», де забір води здійснюється з русла річки насосним агрегатом, а наявна там система водопідготовки є саморобною:так звані «фільтруючі траншеї» насправді є ставами із заболоченою водою. Відтак для отримання питної води її коагулюють реагентами.
Кварцівський водозабір також є поверхневим водозабором з р. Прут. У первинній концепції відновлення роботи водозабору «Кварц» розглядалося як додаткове джерело водопостачання міста в разі відмови від дністровського водозабору.
У кінцевому рахунку, закладені програмою 39% підземної води насправді ледь досягають 20%.

Плутанина із поняттями породжує питання необхідності незалежної (бажано, закордонної) експертизи запропонованої програми.

І далі платимо за отруєння водою?

Вкладення коштів у Дністровський водозабір, як це передбачено програмою, означає подальше використання поверхневої води – і залучення для водопідготовки дорогих коагулянтів.

Коагульована вода має досить високу собівартість, з одного боку, а з іншого  – небезпечна для здоров’я людей, оскільки містить низку шкідливих речовин у концентраціях, що перевищують світові стандарти якості питної води.

Наявні на водоочисній станції фільтри недостатні для доведення якості води до світових стандартів. Як наслідок, городяни і далі матимуть ризик онкозахворювань і проблем опорно-рухового апарату тощо.

Що необхідно зробити, аби чернівчани мали чисту воду

Вважаю, що до початку реконструкції потрібно негайно провести актуалізацію програми запропонованих робіт, яка хоча б передбачала зменшення продуктивності системи водопостачання міста до 60 тис. кубів на добу. Крім цього, її реалізацію потрібно починати з розподільчих систем водопостачання міста. При цьому скоротяться витоки і втрати, що дасть змогу чітко оцінити потреби міста у воді, і лише тоді можна буде будувати концепцію подальшого розвитку водозаборів міста.
До того ж, не варто знімати з розгляду концепцію пошуку підземних джерел водопостачання у приміській зоні. Слід серйозніше підійти до відновлення водозаборів:  «Магала», де з понад 100 свердловин працюють 10-12, «Рогізна» – з 25 свердловин працюють 5, «Очерет» – з 15 свердловин працюють 2 тощо. Нині ці водозабори дають близько 7-8 тис. кубів на добу, хоча ще 2003 року їхній дебет становив 18-20 тис.

І наостанок: координатором і виконавцем відповідних робіт має бути не КП «Чернівецький водоканал», який не має фахівців достатнього рівня кваліфікації і його основна діяльність спрямована виключно на підтримання системи водопостачання, а закордонна спеціалізована фірма із належною репутацією у сфері проектування та будівництва водопровідно-каналізаційних мереж і споруд, скажімо, фахівці з чеської фірми «Аквапрокон», м. Брно.

Алла ЧОБАН, кандидат хімічних наук

Запис Чернівчанам потрібна безпечна питна вода спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Цього літа виповнююється 30 років від Стебниківської аварії (1983 р.). Саме тоді Чернівці, Хотин, Одеса й інші населені пункти залишилися на тривалий час без питної води, бо Стебницький «Полімінерал» на довгі роки отруїв Дністер, загубив флору і фауну.

Ситуація, що нині склалася на Домбровському кар’єрі в Калуші, може повторити екологічну катастрофу на Дністрі. Та що найбльш обурливе те, що вона є наслідком безалаберності та безвідповідальності влади на всіх рівнях.

Два роки тому, влітку 2011-го, журналістський міжнародний екологічний десант, серед учасників якого була й автор цих рядків, відвідав Домбровський кар’єр під час екологічного прес-туру Дністром. Тоді ж у багатьох ЗМІ з’явилися публікації про небезпеку, яку становить цей кар’єр для всіх, хто мешкає нижче за течією Дністра, в тому числі і для наших сусідів-молдован. А почали бити на сполох місцеві екологи, та їх, на жаль, як і журналістів, ніхто не почув. До слова, потім всі ці матеріали були зібрані в екологічний спецвипуск, підготований та оприлюднений «Версіями». Тож усі ці публікації можна знайти на сайті versii.cv. ua, а також у виданнях, де працюють їхні автори.

Та перш ніж познайомити читача з деякими з них, – офіційна інформація.

За даними моніторингу Академії гірничих наук України, на Домбровському соляному кар’єрі в Калуші виявлений відкритий карстовий канал діаметром майже півметра, з якого, як зазначено в Інформаційному листі до Івано-Франківської ОДА, «витікає скаламучений низькомінералізований потік ґрунтових вод, від 860 до 1300 куб. м за добу». Тож 18 липня в Івано-Франківській ОДА відбулося термінове засідання обласної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій. На ньому обговорювали стан бортів Домбровського соляного кар’єру в Калуші та гідрохімічний склад вод у його затопленій частині. Ця ж комісія класифікувала ситуацію з витоками, що склалася останнім часом на Домбровському кар’єрі, як надзвичайну державного рівня.

У протоколі Калуської міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій йдеться: «Динаміка водопритоку через карстово-суфозійний канал у північному борті колишньої дренажної траншеї на Домбровському кар’єрі збільшилася. Це пов’язане як зі зростанням кількості опадів, так і з розширенням підземного каналу розвантаження вод із водоносного горизонту й тривалим винесенням глинистого наповнювача з товщі гравійно-галькових відкладень. Проникнення ґрунтових вод відбувається на всьому периметрі кар’єрного поля. Формування карсту з утворенням провальних воронок триває й на протилежному борті кар’єру, а також у східному, навпроти внутрікар’єрного відвалу, де розвантажуються води із затопленої частини дренажної траншеї. Всі ці явища призводять до руйнування гірничого масиву та подальшого погіршення техногенно-екологічної ситуації».

плашка

Калуський гексапхлорбензол – єдине в Європі сховище токсичних відходів, яке становить більш як третину всіх токсичних відходів України.

Серед учасників засідання були також представники галузевої науки та однієї з галузевих підрядних організацій, яка готова взятися спершу за проведення геофізичних досліджень, а відтак – за виконання робіт з буріння 7-9 свердловин, які, за їхньою технологією, будуть заповнені сейсмостійким об’ємним розчином, що створить захисну стіну, яка й має зупинити витік розсолів. Роботи проводитимуться під контролем ДП «Науково-дослідний інститут галургії» (м. Калуш) та Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу.

Івано-Франківська ОДА скерувала  до Кабміну звернення стосовно виділення коштів з резервного фонду державного бюджету на ліквідацію наслідків надзвичайної ситуації на Домбровському кар’єрі. Кошти на проведення повторного моніторингу – геофізичних досліджень – розраховують винайти також в обласному бюджеті.

Від редакції: А тепер читайте, про що попереджали владу журналісти. Адже цієї ситуації могло і не бути…

сталося

Корупція України труїть і Молдову

З Держбюджету України виділено 398 млн. грн. на вирішення проблем одного з найбільших у Європі сховища токсичних відходів. Але із закінченням проекту кількість отрутохімікатів зросла, і день від дня ця мерзота – все ближче до Дністра.

Побувавши на місці події (у місті Калуші Івано-Франківської області) і побачивши на поверхні грунту гори білої отруйної солі, здалеку схожу на сніг, ситуацію можна назвати катастрофічною. Гексахлорбензол (гкх), канцероген першої групи – ось що зберігається в бочках на полигоні в Калуші.

Завод калійных добрив ВАТ «Оріана» – банкрот і тепер не працює. Найнебезпечні об’єкти підприємства на даний момент – Домбровський кар’єр, хвостосховища й полігон гкх (10 басейнів зі складеними на дні й прикриттими грунтом бочками).  Один басейн через недбалість – наполовину залитий водою. За паспортом ОАО «Оріана» рахуються захороненими 11.5 тыс. тонн гкх.

Грандіозна афера

В лютому 2010 року Президент Україны видав Закон про визнання міста Калуша й двох найближчих сіл зоною екологічного лиха. У березні того ж року запросили спільну комісію ООН та ЄС для проведення технічної оцінки ситуації. Вони приїхали, взяли проби, очманіли від того, що стан бочок із гкх в тому затопленному басейні взагалі не можна перевірити, а проби поверхневих вод подекуди  перевищують припустимий рівень у 100 разів (!), зробили висновки й надали 22 рекомендації.

Першочергово було вирішено, що Україна візьметься за проект консервації Домбровського кар’єру, а також вивезе гкх на утилізацію до Великої Британії. За це відповідали Міністерство регіонального розвитку й будівництва та Міністерство природоохорони. Гроші виділили обласній адміністрації – 398 млн. гривень.

Проект закінчився наприкінці 2010 року, а змін на краще жителі Калуша й найближчих сіл так і не побачили. «Вода в колодязях гірка від отруйних солей, і цілком можливо, що у грунті, в якому ми вирощуємо овочі, теж присутня ця зараза», – говорять місцеві жителі. «Я став з’ясовувати, – розповідає Михайло Довбенчук, глава громадської организації «Зелений рух Карпат», – гроші були виділені, мер Калуша Ігор Насальник уклав договір з підрядниками для виконання робіт із консервації кар’єру. Вони почали працювати 14 липня, а 21 липня вже була забруднена хлоридами річка Сивка, притока Дністра.

У технічному регламенті підрядників – темрява. Та найголовніше те, що по завершенню робіт з’ясувалося, що вивезли лише 8,5 тис. тонн. На що ж пішла решта грошей?!». У громадськості – однозначна відповідь на це запитання.

Тим часом…

Найобразливіше навіть не те, що гроші спливли, а до пуття так нічого й не зроблено. Після виконання робіт з’ясувалося, що гкх не 11,5 тис. тонн, а все 22 тис. тонн (вочевидь при закопування не все записували!). При цьому Рахункова палата підтвердила, що Закон про утилізацію й консервацію виконувався несумлінно, контролю за рахунками держбюджету не було, виявлені порушення, результату не досягнуто, а на утилізацію тепер уже 22 тис. тонн гкх потрібен ще 1 млрд. гривень. Перевірити виконання операції міжнародні експерти не приїдуть, оскільки грошей вони не давали. Україна їх не кличе, бо розуміє, що «напортачила». Що ж робити місцевим мешканцям і нам, їхнім сусідам? Адже за частих паводків дамби кар’єру можуть не витримати (а ООН і ЄС, до речі, про це попереджають) і отрутохімікати хлинуть у Дністер! Чекати на аналог Стебніківської катастрофи 1983 року, коли воду з Дністра неможливо було використовувати місяцями? Єдиний вихід –  громадянське суспільство повинне домагатися від уряду повторного приїзду міжнародних експертів і повторної комісії, а, можливо, й часткового фінансування, аби потім було легше все контролювати. І ще: Молдова й Україна є частиною Орхуської Конвенції про вільний доступ до інформації з питань впливу на довкілля.

Оцінка міжнародних експертів ООН і ЄС:

У грунтових водах з полігона рівень гкх перевищує 3400 нг/л (за норми в 30 нг/л). Гексахлорбензол – стійка органична сполука, вона токсична у водних середовищах і є довготривалим забруднювачем. Засолення грунтових, поверхневих вод і джерел питної води відбувається вже зараз. Гкх з полигона розповсюджується до найближчого струмка і далі, а також на городи мешканців. Коли не будуть вжиті заходи, ймовірність прориву кар’єру  й потрапляння отрутохімікатів – висока.

Рзмір загрози

Молдовські учені, екологи й гідрохіміки одностайно наголошують, що будь-яке потрапляння солей важких металів у Дністер завдасть великої шкоди і флорі, й фауні ріки. При потраплянні калійних солей на дно зростає мінералізація й підривається уся іхтіофауна. В людей гкх спричиняє ракові захворювання.

Наталія ЖУРМІНСЬКА, «АіФ в Молдовє».

 Як чиновники дерибанять гроші на «засоленому» Калуші

Підготувала Людмила ЧЕРЕДАРИК, “Версії”

Запис Екологічне лихо: буковинці можуть залишитися без питної води спершу з'явиться на Медіа-Версії.

–  Петро Ілліч, як мовиться, без води – і ні туди, і ні сюди. Це аксіома. Але що таке питна вода? Яку воду варто пити?

– Простішого запитання нібито й немає. Але на такі прості та водночас надзвичайно важливі питання людство досі не має чітких та однозначних науково-обгрунтованих відповідей. Зауважу, що вода – найзагадковіша субстанція на Землі…

– Коли я слухала Вашу доповідь на конференції, зауважила, що Ви базуєтеся на еволюційному, так би мовити, підході…

– Так, проблему питної води треба розглядати в світлі еволюції. Бо людство зросло на поверхневих, тобто грунтових водах.

– І що це має означати?

– Те, що люди завжди пили воду, яка є результатом фізичного, біологічного та біохімічного циклу молекул води, зокрема, біосинтезу води. Тобто перш ніж потрапити до рота людини, вода дорогою з хмар абсорбує з повітря різні гази, леткі органічні речовини, всотує в себе органічні та мінеральні сполуки з листочків, гілок, стовбурів, корінців дерев і кущів, а також екстрагує, тобто поглинає з рослин різноманітні, в тому числі й фізіологічно активні речовини, зокрема й ті, що мають лікувальні властивості. А ще вода на шляху до людей розчиняє солі, вбирає мікроелементи й органічні сполуки з грунту, збагачується на віруси, бактерії, гриби, водорості та їхні метаболіти, так само як на продукти життєдіяльності безмежного числа вищих форм гідробіонтів, які населяють водойми та річки. Крім того, вода, перш ніж стати питною, об’єднується з метаболічною водою, яку творять усі живі істоти на Землі. На воду впливають і чинники електромагнітного опроміненння. Зрештою, вона накопичує інформацію. Зауважу, що на атмосферні опади впливають космічні чинники, зокрема широкого діапазону випромінювання Сонця та магнітного поля Землі тощо. Все це разом перетворює прісну поверхневу природну воду на справжній та неоціненний профілактично-лікувальний засіб. І саме таку воду пили ще 40-50 років тому мешканці навіть таких великих міст світу, як Київ, Одеса, Лондон, Відень, Варшава. Тоді питну воду готували без реагентів.

Наголошую, що людство розвивалося, споживаючи поверхневу, тобто грунтову воду – з річок, озер, джерел, копанок, криниць. Аж ніяк не з бюветів чи свердловин.

Сьогодні вчені дійшли висновку, що питна вода – це прісна, поверхнева, грунтова вода, яку постійно й безперервно відновлює й готує нам Біосфера. Маються на увазі всі рослини, тварини, мікроби, віруси, а також мінерали, гази, електромагнтні чинники.

«Не заважаймо Біосфері готувати питну воду для людства»

– Отже, в питній воді повинні бути солі та мікроелементи, органічні сполуки, необхідні людям, а також живі клітинні мікрорганізми, що підтримують імунітет споживача води на високому рівні. Я правильно зрозуміла? 

– Саме так! Але, крім цього, питна вода має бути структурована природними, а не індустріальними методами.

– Що саме її структурує?

– Найперше, магнітне поле Землі, сонячні випромінювання, мінерали, з якими вода контактує в природі, електромагнітні поля живих організмів, які проживають у ній тощо.

Як правило, вчені мовчать про те, що головне, аби вода зберігала у своїй пам’яті розкішне різнокольорове розмаїття Життя, яке вона сама й створила, щоби пам’ятала про міріади істот («живі душі»), яких вона вироїла та які населяють поверхневі води, а також про ті найтісніші контакти, які ця вода мала з живою та косною матерією в природних умовах.

А тепер скажу, чого не має бути у питній воді. По-перше, патогенних та умовно-патогенних мікроорганізмів у інфекційно небезпечних кількостях. По-друге, мутагенів, канцерогенів, токсичних речовин у згубно діючих концентраціях.

Моє глибоке переконання, що питна вода має «забути» як страшний сон про вишукані «очісні» технологічні знущання людини над нею. Згвалтована вода не може принести людині користі.

– Але ж ніхто нині не п’є неочищену воду! Та й видів її очищення існує біля двох десятків.  

– Не біля, а понад: до них належать фізичні, хімічні, фізико-хімічні, біологічні способи очищення води. Разом з тим однозначно й цілком відповідально стверджую: будь-яка реагентна – хімічна чи фізико-хімічна – обробка поверхневих вод віддаляє їхню якість від природного стану, роблячи такі води ненатуральними або, за влучним висловом доктора медичних наук Л. Глоби, денатурованими. Тобто ці води стають своєрідним денатуратом!

– Денатурат – це спирт, до якого вводять отруйні речовини, щоби його не пили, так? А безреагентна обробка води?  

– Численні мембранні технології звільняють воду від органічних сполук і неорганічних солей, тим самим наближаючи воду до стану Н2О. Але ж усі ми добре знаємо, що Н2О – це аж ніяк не питна вода! І хоча вона не дає нам вмерти від спраги, та не дає сил і здоров’я, довголіття, не сприяє насолодженню життям.

– То який вихід?

– Я вже казав: не заважати Біосфері готувати людям питну воду.

– А що для цього треба робити?

– Найперше – від’єднати туалети від криниць. Бо в Україні, як це не прикро і не принизливо констатувати, вони об’єднані повсюдно. Ми бездумно скидаємо нечистоти у природні водойми і з них же беремо воду для пиття. А потім витрачаємо час, зусилля, гроші, інтелект на розробку все нових і нових методів «очищення» цих антропогенно знищених вод. І нам здається, що ми досягаємо надзвичайно позитивних результатів, а насправді готуємо замість чистої  скалічену воду, яка тільки й добра тим, що в ній багато молекул Н2О.

– І які висновки? Вимирати?  

– Ні, просто підготовку питної води треба починати з ретельного очищеня стічних і зливових вод до їхнього повернення до природних водойм. Потім – захист джерел питного водопостачання від згубного антропогенного впливу. А перед подачею людям вода першого класу якості повинна пройти повільне біофільтрування крізь пробіотичні бактерії.

 Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Запис Професор Петро ГВОЗДЯК: «В Україні ми повсюдно об’єднали криниці з туалетами… » спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Якість питної води контролюватимуть спеціальні регіональні лабораторії. Про це вельми гучно, але, ймовірно, дещо завчасно заявив виконувач обов’язків міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Олександр Аліпов під час брифінгу в Кабінеті Міністрів України. За його словами, в рамках програми «Питна вода України» Мінрегіон готовий створити спеціальну «лабораторну раду», яка комплексно вирішуватиме питання контролю за якістю питної води.

Зокрема, чиновники планують створити мережу регіональних лабораторій, закріпивши за кожною відповідну територію з 3-5 областей. Як варіант, це можуть бути лабораторії у Львові, Вінниці, Києві, Харкові, Сімферополі, Донецьку. Такі лабораторії контролю якості питної води та стічних вод обіцяють оснастити сучасним контрольно-аналітичним обладнанням.

Питання контролю якості води, яку п’ємо, безперечно, важливе і хвилює переважну більшість людей. Кожний хоче бути певним, що з крану в його оселі тече якісна за хімічними та бактеріологічними показниками вода, та пити чисту живицю. Тож і підняти це питання напередодні виборів – ледь не справа честі для нинішніх владників.

Поговорити – поговорили. І нібито все правильно, адже розв’язувати цю актуальну проблему якості питної води треба край. А пересічні громадяни, тобто ми з вами, щиро перейнялися і повірили, що вже незабаром гарантовано споживатимемо кришталево чисту воду.

А повірили, знову ж, у що? У чергову утопію, майстерно витворену для нас владниками. Пан Аліпов, кажучи «буде створено», «буде оснащено», трохи забув згадати, що загальнодержавна програма «Питна вода», в якій і значиться пункт про впровадження таких регіональних лабораторій, розрахована до… 2020 року.

Отже,  і розвиток та реконструкція систем централізованого водопостачання й водовідведення, і охорона джерел питного водопостачання, і доведення якості  питної води до вимог державних стандартів, і розроблення та впровадження науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок із застосуванням новітніх технологій та обладнання – не наше з вами сьогодення, а, швидше, далека перспектива.

Як повідомив начальник управління житлово-комунального господарства облдержадміністрації Георгій ЛЕОНТІЙ, програма «Питна вода» діє від 2006 року. Проте цими роками вона практично не фінансувалася:  кошти виділялися тільки на окремі заходи програми. З величезних, ледь не захмарних сум, передбачених на папері, насправді регіон отримує щонайбільше 5–6% коштів.

– Торік на Чернівецьку область було спрямовано 4 млн. 344 тис. грн. На проведення робіт на водогоні «Кельменці» і станції третього підйому «Шубранець» профінансовано 607 тис. грн. з державного та 343 тис. грн. з місцевого бюджету, – каже головний комунальник області. – Нині  ми подали до Міністерства документи ще на 2,5 млн. грн. – на завершення цих двох об’єктів із введенням в експлуатацію – та на 3 млн. грн. на продовження встановлення в області систем очищення води.

За словами Георгія Леонтія, такі роботи виконувалися й торік. Зокрема, в Чернівецькій області (геріатричний пансіонат в Петричанці, ліцей у Старому Вовчинці, ЗОШ у Молодії, ЗОШ в селі Йорданешти, два НВК у селі Купка на Глибоччині, Глибоцька ЦРЛ, ЗОШ у Кам’яній на Сторожинеччині) встановили 8 систем водоочищення загальною вартістю 2 млн. 319 тис. грн. Проводилися роботи з ремонту силового обладнання та заміни водопровідно-каналізаційних мереж.

Якщо попередніми роками в рамках програми «Питна вода» фінансувалися заходи з водопостачання та водовідведення, то поточного року – тільки водоочищення та резервуари. Мережі ж, якими транспортується вода до наших помешкань, столичні чиновники цього року залишили без уваги. Але кому потрібна система водоочищення в школі чи лікарні, якщо мережі давно прогнили?

Щодо створення регіональних лабораторій, поки що жодних офіційних документів з Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства до управління ЖКГ ОДА не надходило.

Про створення регіональних лабораторій з контролю за якістю питної води поки нічого не чули й в КП «Чернівціводоканал». За словами інженера з якості «Чернівціводоканалу» Любові БАРАНОВОЇ, якість питної води пильнує лабораторія комунального підприємства: здійснює виробничий контроль безпечності та якості води в місцях водозабору, перед надходженням у водопровідну мережу, а також у розподільній мережі.

– Лабораторія наша атестована, наявне устаткування використовується згідно з паспортами експлуатації, – каже пані Любов. – Щороку обладнання перевіряють фахівці Держстандарту і роблять висновок про можливість його подальшого використання для досліджень води за мікробіологічними, паразитологічними, санітарно-хімічними показниками.

Інженер з якості КП «Чернівціводоканал» запевнила, що відбір проб питної води для контролю за її якістю представники підприємства здійснюють регулярно, паралельно раз на місяць дослідження проводить й санітарно-епідеміологічна станція. Нині якість питної води в чернівецькому водогоні відповідає нормам.

У перспективі створення регіональних лабораторій з контролю за якістю питної води виникають цілком закономірні запитання: наскільки доцільно витрачати кошти на створення нових лабораторій, спрямовувати фінансовий ресурс на утримання штату, оплачувати працівникам відрядження, фінансувати консервування та транспортування проб і здійснювати ще низку витрат, якщо в кожній області вже діють лабораторії водоканалу та санепідстанції. Чи не дублюватимуть новостворені підрозділи функції, які вже багато років поспіль здійснюють зазначені структури і чи не буде це черговим засобом відмивання коштів десь там у владних верхівках?

У будь-якому разі, будемо чекати на обіцяні «впровадження устаткування доочищення питної води, новітніх технологій і дослідно-конструкторських розробок, оснащення лабораторій контролю якості води та стічних вод сучасним контрольно-аналітичним обладнанням». Хтозна, може, нам, наївним та довірливим, пощастить-таки, і ми дочекаємося виконання обіцянок? Тільки от, аби нам дотримання чиновницького слова боком не вийшло. Бо ж кажуть «для людей», а мають на увазі знову власну кишеню.

Довідково

За інформацією облСЕС, в області працює 35 водопроводів, з них 14 комунальних, 14 відомчих і 7 сільських. З відкритих водоймищ функціонують 4 комунальних, 1 відомче і 2 сільських, 1319 джерел децентралізованого водопостачання (громадських криниць).

Контроль за якістю води здійснюють 8 відомчих лабораторій на комунальних водопроводах. На сільських водопроводах лабораторій немає. Санепідслужбою укладені угоди на проведення лабораторних досліджень з відомствами, які мають у підпорядкуванні водопроводи без відомчих лабораторій.

Любов НЕЧИПОРУК, «Версії»

Запис Обіцянка – цяцянка. Особливо напередодні виборів спершу з'явиться на Медіа-Версії.