«Унікальна виставка поєднує образотворче й декоративно-ужиткове мистецтво та літературу. Експозиція вшановує великих творців української літератури Буковини – Юрія Федьковича, Ізидора Воробкевича та Ольгу Кобилянську. Виставка організована в рамках музейного проєкту «Літературно-мистецька Буковина». Це особливий мистецький проєкт, який уже понад десятиліття сприяє популяризації культурної спадщини краю та осмисленню її впливу на сучасне мистецтво», – Лариса Курущак, куратор виставки.

В експозиції разом із роботами знаних художників експонуються твори юних митців – Злати Крушельницької, Анни Лазарюк, Дарини Ніколаїшиної, Злати Мелещук.  Юні художниці – вихованці гуртка «Атр-терапія» Міського палацу дітей і юнацтва,  керівник Світлана Крачило. Доповнюють експозицію рідкісні друковані видання кінця XIX – XX століття та унікальні артефакти з приватної колекції Юрія Миська.

Сидір Воробкевич

РІДНА МОВА
Мово рідна, слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
Тілько камінь має.
Як ту мову мож забути,
Котрою учила
Нас всіх ненька говорити,
Ненька наша мила?
Як ту мову мож забути?
Таж звуками тими
Ми до Бога мольби слали
Ще дітьми малими;
У тій мові ми співали,
В ній казки казали,
У тій мові нам минувшість
Нашу відкривали.
Мово рідна, слово рідне,
Хто ся вас стидає,
Хто горнеться до чужого,
Того Бог карає;
Свої його цураються,
В хату не пускають,
А чужії, як заразу,
Чуму, обминають.
Ой тому плекайте, діти,
Рідну руську мову,
Вчіться складно говорити
Своїм рідним словом! –
Мово рідна, слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
Але камінь має!
1869

Мати таку свободу, щоби бути собi цiллю!
Передусiм бути собi цiллю, для власного духа працювати, як бджола; збагачувати його, збiльшати, довести до того, щоб став сяючим, прегарним, хвилюючим, зорiючим у тисячних красках!
Передусiм бути собi цiллю й обробляти самого себе, з дня на день, зроку до року. Рiзьбити себе, вирiвнювати, щоби все було складне, тонке, миле. Щоб не осталося дисгармонiї анi для ока, анi для серця, для жодного зi змислiв. Щоби жадоба за красою утихомирилася.
Бути передусiм собi цiллю, а опiсля стати або для одного чимсь величнимна в сi часи, або вiддатися працi для всiх. Боротись за щось найвище, сягаюче далеко поза буденне щастя…
Такий мiй iдеал.
Свобiдний чоловiк iз розумом – це мiй iдеал.

Ольга Кобилянська, “Царівна”

Рідний край

Там, де я родився, там мій рідний край;
Слави, щастя, долі, Боже йому дай!
Слави, щастя, долі, веселу годину,
Мир во віки вічні, мир на Буковину!
Там, де я родився, там мій рідний дім;
Слави, щастя, долі дай там, Боже, всім!
А найпаче нені і вітцеві мому,
Мир во віки вічні, мир у ріднім дому.

Юрій Федькович

«Мистецтво завжди було носієм важливих ідей, що формують нашу пам’ять, ідентичність та цінності. Виставка є своєрідним підсумком багаторічного дослідження мистецьких процесів Буковини, що дозволяє побачити, як змінювалося образотворче осмислення видатних письменників та громадсько-культурних діячів другої половини XIX – початку XX століття. Запрошуємо вас поринути в світ слова й образу, де література, історія та мистецтво зливаються в єдиний культурний простір і відкрити нові грані літературної спадщини Буковини через образотворчість», – Лариса Курущак

Ворог боїться нашої мови, бо знає: поки вона живе – живе Україна. Тож бережімо її. Говорімо нею. Читаймо нею. Думаймо нею. Бо поки звучить українська – ми непереможні. 

Більше фото з виставки за посиланням – До Міжнародного дня рідної мови – виставка «Лицарі світла»

Виставка триватиме до 9.03.2025.

©Тетяна Спориніна, фото автора

Запис До відзначення Міжнародного дня рідної мови – виставка «Лицарі світла» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Тризуб, калина й блакитний, жовтий та зелений кольори

Ці символи України та Буковини є визначальними на ювілейній відзнаці «До 100-річчя Буковинського віча». Отож, невеличка історія її створення.

Орест Криворучко, заслужений художник України, лауреат численних мистецьких премій – корінний буковинець. Його дід разом із двома братами виїхав свого часу до Канади на заробітки, де корчував ліс. Він та один з його братів повернулися додому, де на зароблені гроші придбали поле, а старший залишився за океаном.

Отже зрозуміло, чому керівник апарату облдержадміністрації Олег Стецевич, виконуючи доручення губернатора краю, запропонував саме п. Оресту розробити ювілейну відзнаку від обласної державної адміністрації. Тим паче, що майстер був автором інших місцевих нагород. Натомість п. Стецевич опікувався відзнакою від моменту ідеї про її створення до остаточного штриха в її втіленні: спілкувався з художником, контактував з її виробником, шукав окремі матеріали для її виготовлення тощо.

Наразі Орест Криворучко розповів, як працював над медаллю-відзнакою:

– Коли почав розробляти, найперше поставив собі запитання: що є головним, які саме символи України? Визначив два – червона калина й тризуб. Загалом, як на мене, то калина – це алегорія гіркої долі українця…  На реверсі ж зобразив одну з площ, де збиралися люди, які прийняли одностайне рішення «Бажаємо до України». Кольори відзнаки, зрозуміло, є голубим, жовтим та зеленим. Останній, як відомо, – це колір прапора нашої області.  

За словами автора, ювілейну відзнаку виготовили в Івано-Франківську на заводі «Протон». Вона з латуні. До слова, Орест Криворучко одним із перших серед відомих краян отримав цю нагороду з рук голови облдержадміністрації під час урочистостей з нагоди Дня Конституції України. Презентація ж ювілейної монети відбудеться цими днями в рамках заходів з відзначення 100-річчя Буковинського Віча.

Вл. інф.

Запис Тризуб, калина й блакитний, жовтий та зелений кольори є визначальними на ювілейній відзнаці «До 100-річчя Буковинського віча» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Монограма О. Криворучка

Орест Криворучко. Автопортрет. 1974, темпера                   

Рошашанка. 1967-68, гратографія.

На базар. 1981, мішана техніка.

До церкви. Мої мошул і буна. 1968, гратографія.

Регіна. Ранок (ескіз гобелена).  1970, темпера.

Ескізи скульптури: Екслібрис С. Бродовича. 2015, інкорель.

Імпровізація в стилі модерн. 2004, акварель.

Торс Венери. 1972, акварель, гуаш.

Митець щедрого й  багатогранного таланту, заслужений художник України Орест Криворучко – чернівчанин від діда-прадіда. Малюнку та живопису навчався у Чернівецькому художньо-ремісничому училищі № 5, а вищу художню освіту отримав  у Москві, закінчивши 1972 року один з найбільш престижних ВНЗ – Вище художньо-промислове училище (колишнє Строгановське).

Вже на початку професійного шляху художник проявив внутрішню потребу інтенсивної творчої роботи. Відвідувачі виставок у Чернівцях зацікавлено сприйняли твори молодого митця. Його графіка та живопис успішно експонувалися й на республіканських та всесоюзних виставках. Художній почерк Криворучка грунтується на самобутності, художній оригінальності та високій технічній вправності. За часів всеосяжних стандартів соцреалізму утвердження молодого художника було нелегким. Але відданість мистецтву, потужний потенціал та сила характеру взяли верх й численні обмеження виявилися марними.

Відтак уже протягом років Орест Іванович захоплено та інтенсивно працює в галузі малярства, графіки в її численних різновидах, а також геральдиці та художній фотографії. Екслібриси його роботи стали бажаними книжковими знаками багатьох вітчизняних та зарубіжних бібліофілів. А колекціонери віддавна виявляють жвавий інтерес до живопису та графіки митця, створеній у понад двох десятках різноманітних технік (в тому числі й авторських).

Орест Криворучко є автором гербів і прапорів Чернівецької області і міста Чернівців.

1994 року О.Криворучко став членом Українського геральдичного товариства. Його твори відомі в десятках країн світу, він є лауреатом численних міжнародних виставок і конкурсів. Ім’я художника  занесене до багатьох каталогів, наукових та популярних видань, енциклопедій тощо.

Нині Орест Криворучко є визнаним майстром та класиком урбаністичного пейзажу, літописцем архітектурних мотивів Чернівців. В його тематичному арсеналі чільне місце посідають люди та місто, етнографічна та історична теми.

Навчальні начерки вже були мистецькими витворами…

Своєрідної гармонії та емоційної рівноваги Орест Криворучко досягає у  створенні жіночих образів. У творчості Криворучка тема жінки посідає особливе місце. Ця вічна мистецька тема проходить крізь всю творчість митця. Його майстерність уже в студентські роки проявилася в  низці живописних та графічних творів з зображеннями натурниць та вправних учбових начерках жіночих фігур, серед яких є справжні мистецькі витвори. Серед творчих робіт студента другого та третього курсів Ореста Криворучка вирізняються аркуші «Грація», «Ноктюрн», «Бабка» (Дівчина з крильцями бабки). Вже у них прочитується творчий задум не просто відтворити пластику жіночих постатей виразною лінією та об’ємами, а й втілити певний образний сенс. Художник милується грацією, витонченістю та артистизмом рухів, що є відчутним, наприклад, у акварельній  композиції «Русалки». Та водночас цей ранній твір монументально-декоративного плану є певною мірою символістським і вочевидь несе думку безперервності життя та нескінченності природи. Дебютом стала виставка найкращих студентських робіт, на якій з успіхом експонувався його твір «Натурниця». Вже після кількох перших виставок твори Ореста Криворучка отримали визнання й стали відомими у художньому середовищі.

То були перші вдалі самостійні кроки, зокрема в опрацюванні образу жінки. З часом ця тема стала творчим дослідженням, багатим на  імпровізації та стилістичну різноманітність. У подальшому художник створює численні композиції з образом жінки в графіці, живописі, екслібрисах, книжковій графіці.  У портретній спадщині моделями Криворучка є поетеси, письменниці, артистки, члени родини, знайомі та просто перехожі. В різні роки звертався він і до портретів мисткинь  Буковини. Пам’ятним є шанобливе посмертне акварельне зображення Одарки Киселиці (2002), появі якого прислужилася чорно-біла фотографія мисткині. Цей портрет є даниною високої поваги до таланту буковинської художниці, про чий живопис Криворучко говорить: «Я дуже високо поціновую її живопис… Так відчувати кольори, як вона, не може ніхто». В його доробку є також портрет Ольги Кобилянської та ілюстрації до її повісті «Земля» та новели «Некультурна». Загалом художник створив понад 40 робіт, пов’язаних з ім’ям письменниці. 1974 року митець розпочав роботу над образом Софії Ротару, роздуми про її образ знайшли цікаве втілення в композиції «Автопортрет».

Доволі часто зустрічаємо численні присвяти жінкам серед екслібрисів Ореста Криворучка. Ця тема посідає виключно цікаве місце. Образи в його книжкових знаках часто символічно-алегоричні, інколи гротескні, підкреслено іронічні і дуже часто несуть відбиток тонкого й дотепного гумору автора. Художник влучними пластичними символами підкреслює індивідуальність своїх моделей, що є свідченням уваги та щирого інтересу  до людини. Серед них є композиції, створені, наприклад, для Тамари Севернюк (струнка жінка-квітка), Галини Тарасюк (динамічна приборкувачка Пегаса), Софії Майданської (стилізована скрипка). В одних творах Криворучко мислить лаконічно, на рівні знаку, в інших – розлого. Серед екслібрисів є типізовані образи. Багатьом пам’ятні туристка-буковинка в національному вбранні у парі з буковинцем, зображені у складному ракурсі  в польоті над італійським містом (екслібрис Дж. Фавіллі 1984 року). Цей книжковий знак, який став вже класичним, удостоєний ІІІ премії на Міжнародній виставці, присвяченій культурі етрусків і туризму в Італії – одної з численних міжнародних нагород відомого чернівецького художника.

Співець Чернівців, закоханий у місто над Прутом

Створена Орестом Криворучком галерея жіночих образів народжує багаті художні переживання. Серед його робіт є чимало асоціативних, узагальнених, значимих і глибоких за змістом та звучанням композицій. Скажімо, цикл «Рошашанка» хвилює гармонійним поєднанням жіночої грації та промовистими інтонаціями чернівецьких міських мотивів. Ранній твір, виконаний 1967-68 року в техніці гратографії, сприймається як декоративний вітраж і набуває якостей монументальної композиції. А витончена фігура жінки у пейзажі «Квіти місту. Рошашанка» 1974 року немов пронизана сонячним сяйвом і причаровує величавою ходою із традиційним для жінок з Роші кошиком на голові. Автору якнайкраще вдалося передати і жіночу привабливість та чари молодості, і серпанкову ніжність великого міста, і мелодію духмяного подиху ранішнього повітря. Цей твір буквально дихає неповторністю поетичної атмосфери Чернівців.

Криворучко полюбляє розповідати про чернівецький міський простір, який перебуває у постійному русі, вводячі у композиції пішоходів, транспорт, дорожні знаки тощо. Кожна робота є відкриттям нової грані таланту митця. Саме таким і став незабутній твір «На базар» (1981), в якому художник зупинив характерну мить з життя сучасних Чернівців:  бадьоро крокує на ньому буковинка з бесагами через плече, яка привезла продукти на продаж. Таку сцену ми можемо часто спостерігати через арочні пройоми відкритих вхідніх брам, характерних для історичної частині Чернівців. Ця майстерно виконана композиція випромінює душевне тепло автора, яким огорнута композиція та його щире милування рідним містом.

Неможливо проминути і  композиції Ореста Криворучка, в якій він звертається до образів свої рідних. Особливо виокремлюється майстерно виконаний графічний аркуш «До церкви. Мої мошул і буна» (1968). У тій чорно-білій роботі автор навічно закарбував у пам’яті зворушливо тендітну постать бабусі поруч із високим та сильним дідусем. Експресивна мова чорно-білої гратографії пронизує щемною ніжністю та усвідомленням невблаганної ходи часу.

Орест Криворучко є напрочуд вправним рисувальником. Він блискуче володіє різними методами зображення, з легкістю працює в реалістичному відтворенні задуму й вільно  імпровізує з образотворчими стилістиками, створюючи властиву йому естетику.

Розглядати його твори та спілкуватися з ними дуже цікаво. Глядач прочитує, сприймає, міркує, переживає: відбувається напрочуд захопливий діалог. Спілкування з творами Криворучка надає інтелектуальний досвід та справжню естетичну насолоду. Серед них – артистична данина кубізму (автоекслібрис «Із книг К.», 1976, цинкографія), а також сюрреалізму (екслібрис С. Кульмешкенова «Дім-торс», 1992, інкорель), «Вечоріє», 1990-1991). Нерідко він звертається до модерну. Серед творів цього плану акварелі 1969 року – «Русалки», «Від Адама і Єви – до Ромео й Джульєтти й далі…», темпера «Перед дзеркалом», 1970, «Автопортрет», 1974).

Художні образи, створенй О.Криворучком, мають дивовижний магнетичний простір: художник насолоджується творчою фантазією, грою об’ємів, примхливістю ліній.  Цікаво відзначити, що Криворучко створює композиції, які стилістично визначають його вибір матеріалу та техніки виконання. Так постає серія творів-ескізів. Привертає увагу ескіз гобелену «Регіна. Ранок» (1970, темпера) з його винятково виразним зображенням жінки. Цей витончений гармонійний твір, витриманий у багатій світлій охристо-оливковій гамі з фактурою смугастої тканої верети, втілює спокій, рівновагу, гармонію.

Прикметно, що Криворучко створив і низку ескізів скульптури, де він виступив як чудовий майстер, вправний саме в стилістиці кубізму, модерну та сюрреалізму. Ці твори ілюструють багатство мистецької уяви, яскравість пластичного мислення, точне відчуття матеріалу: «Торс Венери», 1972, «Дівчина і яблуко», 1998; «Ностальгія. Пам’яті О. Архипенка», 1991; акварельний ескіз скульптури «Імпровізація в стилі модерн», 2004 і «Торс», 1969, «Передчуття. Богоматір», 1990.

Галерея творів Ореста Криворучка на тему жіноцтва є справжнім святом творчої роботи, професіоналізму та натхнення. Твори з образом жінки якнайкраще ілюструють непересічну вдачу буковинського митця та дають можливість милуватися його віртуозним мистецтвом. А сам митець на питання «Чим для Вас є зображення жінки?» дає відповідь істинного художника: «Краса інтригує. А жінки – один з найцікавіших об’єктів для малювання».

Сердечна вдячність Оресту Івановичу Криворучку за спілкування і  консультації при підготовці цього матеріалу.

Тетяна ДУГАЄВА, мистецтвознавець, член Національної Спілки художників України

Запис «Краса інтригує.  А жінки – один з найцікавіших об’єктів для малювання» – Орест КРИВОРУЧКО спершу з'явиться на Медіа-Версії.

11 травня у виставковому центрі «Вернісаж» відкрилася персональна ювілейна виставка заслуженого художника України Ореста Криворучка (графіка, живопис, фотографія) та його доньки Оксани Скоробогач (живопис, графіка, декоративно-прикладне мистецтво).
На вернісажі було дуже багато друзів, шанувальників, колег,
у вітальних словах і виступах лунали слова захоплення, вдячності, поваги,
художникам дарували квіти і панував святковий весняний настрій.

Народився Орест Іванович 9 травня 1942 р. на Буковині. У 1972 р. закінчив відділення промислової графіки Московського вищого художньо-промислового училища (колишнє Строгановське, тепер – академія). З 1977 року – член Національної спілки художників України.

Працює О.І. Криворучко в різних видах графіки (станкова графіка, прикладна графіка (логотипи і т. п.), клакат, книжкова графіка, ex libris, мала друкована графіка, поштова графіка, геральдика і фалеристика, експериментальна унікальна графіка, акварель) і живопису (в різних техніках і стилях).
Член Українського геральдичного товариства ( УГТ) з 1994 р. Автор герба і прапора Чернівецької області. Орест Криворучко розробив медаль до 600-річчя «На славу Чернівців», відтворив почесний ланцюг для мера.
Учасник понад 80-и міжнародних виставок (ex libris, мала графіка, естамп), понад 20-и персональних виставок (графіка, живопис), здебільшого в Австрії. Твори експонувалися у більш як 30-и країнах, є в музеях і приватних колекціях.
З сайту УГТ – http://uht.org.ua/ua/members/kryvoruchko/ .

Фото від Дона Леона:

Тетяна Стрільчик, “Версії”,
фото автора та Дона Леона

Запис Виставка творів Ореста Криворучка і Оксани Скоробогач спершу з'явиться на Медіа-Версії.