Іван Данілін – актор і режисер, керівник народного драматичного театру імені Г. В. Агеєва при Центральному палаці культури Чернівців, і там же він очолює дитячу театральну студію «Бу-бу-бу». Щойно повернувся з Рівного і Тернополя, де 9 і 10 листопада був з театром на гастролях.
Наразі в репертуарі театру вистави: М. Гоголь «Одруження», «Записки божевільного», Х. Венгринюк «Про мого старого білого качура», «Діти SOS» – за творами дітей переселенців, А. Чехов «Дядя Ваня», Т. Шевченко «Великий льох», Н. Ворожбит «Голодомор», Ж.Б. Мольєр «Літаючий лікар», Гі Абекасіс «Приїжджий з Рангуна», І. Вирипаєв «Сни».

– Твоя дружина, Інна Даніліна, недавно на ФБ написала: «Осінь у Рівному – це вже традиція!». А в Ірени Боровець, завліта Рівненського обласного академічного музично-драматичного театру, перед вашою виставою «Про мого білого старого качура» у Рівному 9 листопада, на ФБ прочитала: «Кажуть, у Чернівцях ця вистава наробила шуму. Їхати у Чернівці далеко та й сполучення «не фонтан». Тому це величезне щастя, що театральний колектив під керівництвом Івана Даніліна їде з постановкою до нас! Отже, мала сцена Рівненського драмтеатру вже цієї суботи!».
Знаю, що ти вчився в Рівному. Що для тебе Рівне? Із яким настроєм навідуєшся туди?
– Рівне для мене – це другий дім, приїжджаю туди, як додому. Бо я там учився, там моя альма-матір. Я закінчив Рівненський інститут двічі. Перша освіта – акторська, друга, нинішнього року, – магістратура з режисури.
Мала сцена в Рівненському обласному академічному муз драмі – особлива. Коли я вчився на акторському в народного артиста України Володимира Адольфовича Сніжного, всі наші пари проходили на цій сцені. Мала сцена – це як у кіно «крупний план»: глядач сидить дуже близько до тебе, він чує твоє дихання, ловить твій погляд – і ти вже нікуди не сховаєшся, мусиш бути абсолютно чесним. Ось зараз, через стільки років, повернутися на цю сцену й показати свою режисерську роботу – стало для мене великим щастям. До речі, дружина моя також вчилася у Володимира Адольфовича, тільки на рік пізніше. Для неї, як і для мене, це теж приємна зустріч – з друзями, однокурсниками, колегами.

– Театр – це пристрасть. Навіть для глядача. Сучасний театр – це живий театр. Він синтезує музику, рух, філософію, містерію, дію. Ти, Іване, і актор, і режисер. Чи навпаки: і режисер, і актор? Що для тебе наразі є первинним?
– Я багато років працював актором і вважаю, що як актор я ще не все сказав… За певних обставин почав займатися режисурою, закінчив магістратуру. Як режисер, встиг поставити в Рівненському муздрамтеатрі «Войцека» Георга Бюхнера на великій сцені – це ще під час навчання режисури. Наразі перевагу віддаю режисурі, хоча як актор у деяких своїх виставах теж беру участь.

– Театр – це режисер, актори, художники, декоратори, , бутафори, гримери, костюмери, звукорежисери, освітлювачі, робітники сцени… І водночас – це єдиний, унікальний організм, де все майстерно сплетене воєдино… Театр іноді здається химерою, вигадкою… А що є реальністю у театрі, найвищою реальністю?
– Так, театральне мистецтво – це колективна творчість. Найбільша удача – коли з тобою працює команда однодумців, або, як ми любимо говорити в колективі, – «банда» Коли всі розуміють тебе з пів слова, – тільки тоді приходить відчуття єдності. Реальністю в театрі є щоденні репетиції, репетиційний процес загалом, а потім – прем’єра, народження самої вистави. У будь-якого театру, навіть у того, що вважає себе експериментальним, є власні базові, консервативні, академічні принципи. Та якщо не «порушувати» закони, не шукати свою власну мову, то застигнеш на місці, не рухатимешся вперед. У якій пропорції «змішувати» нове і старе, кожний вирішує для себе сам. У мене один принцип: роби те, що любиш, працюй з тими, кого любиш…

– Сьогодні ти очолюєш відомий на Буковині Народний драматичний театр ім. Г.В. Агеєва Центрального палацу культури м. Чернівців. Чи є у вас свій глядач?
– Народному драматичному театру Центрального палацу культури Чернівців ще не присвоєне ім’я Г.В. Агеєва. Ми з директором Олександром Мадеєм лише працюємо над цим. Дуже хочеться, щоби театр носив ім’я мого вчителя і багаторічного режисера, керівника і натхненника цього театру Григорія Агеєва.
Щодо власного глядача, то він у нас є. Це люди, що ходять на наші вистави. Народний драматичний театр знають не тільки в Чернівцях, але й у Рівному, Тернополі, Львові, Кам’янці-Подільскому, Коломиї, Одесі…

– Два роки тому до Рівного ви привезли виставу за п’єсою Антона Павловича Чехова «Дядя Ваня». І присвятили цей показ пам’яті свого учителя, народного артиста України Володимира Сніжного. Народний драмтеатр у Чернівцях поки й не офіційно, але носить ім’я Григорія Володимировича Агеєва… Відчувається, що ти з великою повагою ставишся до своїх учителів, наставників театральної майстерності. Яку роль відіграє такий майстер, педагог у долі актора, режисера?
– Виставу за Чеховим «Дядя Ваня» я присвятив двом своїм учителям – Агеєву та Сніжному, нею ж захищав магістерську. Мої вчителі посіяли в мені те зерно, з якого я, як митець, виріс, чим і завдячую їм. Що суворіше й вимогливіше учитель, що вищий приклад його життя, то глибше твоя творча совість, чесність, переконаність, то твердіше твої митецькі принципи. А без цього не можна жити в мистецтві.

– Що було найважчим у твоєму становленні як режисера? Режисер, як відомо, допомагає акторам розкрити і творчий задум постановника, і розкритися самим. А як ти сам розкриваєшся, як розвиваєш себе?
– Коли пішов з обласного музично-драматичного театру ім. Ольги Кобилянської, як актор почав грати менше, більше займався викладацькою діяльністю й режисурою. Почав ставити вистави – спочатку з дітьми, а далі й з дорослими. Як режисер, я вже поставив чотири вистави у Коломийському Franko-театрі, одну виставу в Рівному, 12 вистав у Народному драматичному театрі.

– Кілька слів про дитячу студію, з якої розпочиналася твоя режисерська кар’єра. Адже робота з дітьми – це ж трохи інше?
– З дітьми працювати важче, але надзвичайно цікаво. Ти бачиш, як вони творчо зростають на твоїх очах – і це тебе тішить. У кожну дитину треба засіяти те зерно, з якого потім щось проросте. До кожної дитини треба знайти свій підхід. Коли працюєш з дітьми, сам починаєш навчатися разом з ними. Актори – теж як діти: впадають у відчай, панікують, якщо відчувають, що під час репетицій заплуталися, зайшли до якогось дивного місця, звідки не можуть рухатися… Обожнюю працювати з такими дітьми, які готові вирушити з тобою у тривалу і небезпечну театральну «подорож».

– Хто твій улюблений письменник чи письменниця? Чи хотів би ти поставити виставу за його чи її твором?
– Я дуже люблю Чехова й Гоголя. Чехов як письменник і як драматург – лікує: «Він ставить людині діагноз, щоби та вижила». А Гоголь мене переконав у тому, що «навряд чи є вища з насолод, ніж насолода творити». Шекспіра теж обожнюю, він писав про вічне. Мрію поставити «Короля Ліра»…

–  Вдячні тобі, Іване, твоїм колегам, театру за творчість і переконливість, за  нові відчуття (кажу це як твоя постійна глядачка), за міф і реальність, за неповторність і мандрівки інтерпретаціями. І, як сказав Лесь Курбас, ідучи до театру, людина шукає загострення свого почуття життя. І ваш народний дарує таки своєму глядачу жагу до життя! Браво!

©Тетяна СПОРИНІНА, «Версії»,
фото SergyiS і з архіву Івана Даніліна

Запис Іван ДАНІЛІН про театральне мистецтво як колективну творчість і про талановиту… «бандочку» однодумців спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Чернівці до чергового дня народження збагатилися ще одним фестивалем. Без зайвого шуму і ярмаркового клопоту в малій залі Центрального палацу культури Чернівців – славнозвісної «Текстилки» –зійшлися шанувальники поетичного слова: співаної поезії та просто віршів. Широке представництво авторів і виконавців змусило це дійство тривати 3,5 години – без найменшої втоми для слухачів та учасників. І назву новонароджений фестиваль отримав відповідну – «Місто містичне». Модерував зустріч директор Центрального палацу культури і водночас один з авторів і виконавців – Олександр Мадей. Важко виділити когось особливо, адже усі вони – давні друзі. Хіба що зупинитися на виступі тепер уже киянина Володимира Каверіна – в чудовому пісенному польоті з Діною Пугачовою-Канюченко.

Або посміятися разом із Галиною Мрихіною з героїв її новели про закордонну подорож.

І порадіти зовсім несподіваному відкриттю письменницького дару в Сергія Гакмана… А найсильніше враження залишив усе-таки наймолодший учасник – хоча б дивовижним поєднанням молодості й творчої впевненості, закінченості художнього твору і перспективи на майбутнє – Олег Осташек.

Отак на зламі вересня і жовтня містично зійшлися творчі зірки у Текстилці. Аби запалити ватру нового фестивалю. В добрий час нам усім!

Лариса ХОМИЧ, «Версії», фото від Раїси Рязанової

Запис Містичний вечір у «Текстилці» – подарунок до дня міста спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Лариса Бережан

Вільний вхід (і вихід), прості дерев’яні стільці, кілька разів короткочасний дощ – і море позитиву. Усе це (звісно, окрім дощу) в день Петрівського ярмарку надавали чернівчанам творчі колективи й запрошені гості від Центрального палацу культури Чернівців і Будинку естетики та дозвілля.

«Місце зустрічі» на виїзді…

Традиційні мистецькі зустрічі  від «Текстилки» модерувала незмінна ведуча «Місця зустріч»і Лариса Бережан. Різнопланові та неповторні, з гітарами чи з бубном вражали й тішили, змушували плакати й сміятися Ігор Андроник, чернівецька американка з Рогізни Юлія Косівчук в дуеті з Ольгою Гук, Іванна Стеф’юк із віршами і піснями інших учасників на її вірші, Лариса Бережан за фортепіано, студентка з геофаку Уляна Пілат і співочий директор Текстилки Олександр Мадей. До речі, саме географічну співачку слухачі особливо виділили і в сенсі змісту, і в сенсі музики та виконання бардівських пісень. Скажемо, це може бути початком нового покоління традиційного бардівського руху не лише на геофаці…

Олександр Мадей

Хто не побував на імпрезі, але хоче зануритися в її атмосферу, може подивитися чудові й високопрофесійні фото Ігоря Константинюка. От вміє він вловити момент, не віднімеш! Хоча людей з фотоапаратами було таки достатньо. На коротку мить завітали навіть Микола Гаука й Василь Кияшко.

 …і «Ярмарок талантів» від «Мистецької веранди»

Серед колективів Будинку естетики і дозвілля особливо запам’яталося тріо «Слови» з неймовірно талановитим Віктором Перепелюком. Музиканти понаходили старовинні мелодії, які від нашого часу перебували на відстані мало не тисячоліття, й відтворили їх для нас. За навіть невеличкої фантазії легко побачити уявний замок (ще без скла у вузеньких віконницях) і пари в танці на кам’яних плитах підлоги… Музика вічна!

Порадував новими піснями на слова чернівецьких поетів досвідчений турист і бард Ігор Деменчук. Схоже на те, що невдовзі чернівецькі автори матимуть за честь, коли він візьме їхні слова для пісні. Цього разу прем’єра була на слова такої різнобарвної, сонячної й філософічної художниці, упорядниці книг і поетеси Раїси Рязанової.

Байдужих серед глядачів не було: вони просто не ходять на такі імпрези.

Вл. інф.

Запис У дворику Ратуші ярмаркували музиканти, співаки й поети від Текстилки та Шепетівки спершу з'явиться на Медіа-Версії.

13 березня 2018 року в малій залі Центрального Палацу культури Чернівців відбудеться концертна програма “Добровольці Божої чоти”, присвячена Дню українського добровольця. В заході братимуть участь аматорські творчі колективи та постійні учасники мистецької світлиці “Місце зустрічі” ЦПК, зокрема: народний ансамбль народної музики “Буковина” під керівництвом Євгена Тарнавського, учасники народної оперної студії Інга Міцан та Валентин Меньков, родинне тріо сім’ї Олесів, автори та виконавці Лариса Бережан, Марина Тимофійчук, Любомир Равлюк та Олександр Мадей.

Модерує захід Лариса Бережан.

Початок заходу о 18.30 год.

Вхід вільний.

Запис Чернівчан запрошують на концерт до Дня добровольця спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Чудовий концерт-сольник подарував нам музикант, співак, поет, географ і за основним місцем роботи – директор «Текстилки» Олександр Мадей. Захід відбувався у «Мистецькій світлиці» Центрального палацу культури Чернівців під модеруванням доценту філфаку ЧНУ Лариси Бережан, яка й сама є непересічною авторкою й виконавицею високої культури.

Сам по собі співочий директор культурного закладу – велика рідкість. А ще й такий, який може дати повний півторагодинний концерт із власних творів і на вірші багатьох відомих поетів. Можна сказати, «Текстилці» пощастило. Авторка віршів, на які Олександр співає кілька творів, відома поетеса Тамара Севернюк, не втрималася від захвату – і  подарувала Мадею книгу своїх віршів.

Мабуть, пощастило й публіці, яка зібралася на цей вечір: нові твори, нові повороти сюжетів. А для мене подарунком стала пісня на мій вірш. Дякую, Олександре, друже мій!

Раїса РЯЗАНОВА, фото авторки.

Запис Як співає «Моцарт» – О.Мадей спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У Центральному Палаці культури Чернівців відбувся концерт, присвячений Дню Добровольця. До Малої зали палацу прийшли люди, що пройшли через АТО, родичі загиблих там чернівчан. Відповідно й пісня того вечора звучала про війну, про сподівання на краще, про кохання…

Філолог-науковець і учасник АТО Андрій Гречанюк розповів, що готує виставку власних робіт із красномовною назвою «Квіти і війна». Запам’ятався й виступ співачки-волонтерки Марини Тимофічук, авторки пісень «На передовій», «Де ж та війна», «Я не дозволю»…

Співочий директор «Текстилки» Олександр Мадей виконав «Не загинув, а просто заснув» на вірші І. Пігуля, «У той день, коли закінчиться війна» на вірші В.Ковтуна.

Утім, були серед глядачів і розчаровані: мовляв, прийшли відпочити, а їм про війну…

Вл.інф. Фото Раїси Рязанової

Запис Чи далеко від нас війна… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Ніби на ілюстрацію цієї думки у вівторковому концерті 4 різних за віком, уподобаннями, життєвим досвідом, навіть за вокальними даними й рівнем володіння гітарою, музиканти співали кожний свого Висоцького  – Ігор Деменчук, Сергій Федуняк, Олександр Мадей і Володимир Каверін кожний по-своєму прожили й  усвідомили творчість Володимира Семеновича.

В минулому альпініст і лавинник Ігор Деменчук зробив акцент на  альпіністських піснях і пласті гумору в творчості Поета. Приємно вразив новачок у бардівському колективі Сергій Федуняк – не лише виконанням, а, так би мовити, передісторією кожної пісні і віднесенням її до сучасних подій в Україні. Олександр Мадей почав з виконання власної пісні, присвяченої Висоцькому, – бо  саме через Висоцького Олександр і прийшов до бардівської творчості. І, нарешті, Володимир Каверін, із його чудовим голосом, дав нове життя відомим текстам. Очільниця клубу авторської пісні Світлана Шаханова не наважилася співати Висоцького, зайнявши при цій чоловічій четвірці місце ведучої. І велика шана виконавцям за те, що вони навіть не намагалися співати «під Висоцького»!

Лариса ХОМИЧ, «Версії», фото Раїси РЯЗАНОВОЇ

Запис Чотири різних Висоцьких спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Приїзд на Буковину знаних в Україні бардів Інни Труфанової з Києва та Сергія Руденка з Новоград-Волинська став подією для Чернівців. Прихильники авторської пісні збиралися двічі – у п’ятницю в Будинку естетики та дозвілля, знаного як «Шепетівка», та в неділю у Центральному палаці культури, так званій «Текстилці». І скрізь був аншлаг. Хіба що у «Текстилці» гості та господарі виступали паритетно, без будь-яких преференцій у кількості виконаних пісень.

Від буковинців слухачів радували Олександр Мадей – до слова, він тепер не тільки бард, а ще й новий директор ЦПК, – Володимир Каверін, лауреат численних конкурсів і член журі багатьох фестивалей, Ігор Деменчук, лауреат цьогорічного фестивалю у Полтаві, Світлана Шаханова, керівник студії авторської пісні при Будинку естетики і дозвілля м. Чернівців. Органічно влився до когорти знаних бардів старшого покоління відомий виконавець авторської поезії у сучасному стилі Макс Наумов, один з тих, хто організовували свято вуличної музики в Чернівцях.

А крім цього, Інна Труфанова та учасник АТО Сергій Руденко, який свого часу виступав з Віктором Павликом, Лері Вінном, Олею Юнаковою, дали незабутній концерт у Чернівецькому базовому військовому госпіталі.

Насамкінець треба подякувати Ігорю Деменчуку, бо саме завдяки його організаторському хисту при  допомозі шановної Лідії Гаїни з «Батьківщини», яка спонсорувала приїзд бардів до Буковини, і відбулися ці чудові концерти.

Запис На Буковині барди співали для пацієнтів військового госпіталю спершу з'явиться на Медіа-Версії.