Наше благополуччя, як відомо, залежить від багатства землі, від чистого довкілля. На жаль, нині дуже часто мальовничі околиці мегаполісів, містечок, сіл «прикрашають» купи сміття. І не завжди ці мінізвалища виникають тому, що відходи ніде діти. Останнім часом у багатьох, навіть невеликих населених пунктах, організований їхній збір і вивезення. Але особливість національного сміттєвого менталітету така, що заплатити зовсім невелику суму за цю послугу декому жаль. Краще «безкоштовно» викинути… Про те, що вже розплачуємося здоров’ям власних дітей, більшість не думає.

Я читала, що в Україні накопичилося близько 36 мільярдів тон побутових і промислових відходів. Переробляється щороку лише 4-7% побутових та 30% промислових відходів. У Швеції, наприклад, переробляють 99% усіх відходів, а у Німеччині, Швейцарії та Австрії – 97% відходів. Це стало можливим завдяки державним програмам, де передбачено все: і  розвиток відповідних структур, і ціна переробки відходів, і заохочення до економії всіх без винятку, починаючи з дитячого садочка. 

На жаль, в Україні такої програми немає, тож кожний населений пункт самотужки вирішує складну проблему. Всі ж пам’ятають, як  боролися зі сміттям львів’яни… Державна программа розвитку, коли промисловість не шкодить довкіллю, а промислові та побутові відходи цілком переробляються, украй потрібна. І вона вже була презентована Юлією Тимошенко як один із розділів «Нового курсу України». Зробити вигідною переробку побутових відходів не так уже й складно, за умови, що Кабмін очолить людина, яка розуміє суть проблеми.  

У програмі, зокрема передбачено, що підприємства, які забруднюють навколишнє середовище, можуть отримати для модернізації пільгові кредити. Якщо ж ці заходи не будуть проведені у визначені терміни, такі підприємства закриють або обкладатимуть значними штрафами.

Автомати в супермаркетах, що обмінюють використані пластикові пляшки на кілька копійок, кардинально проблему відразу не вирішать, але поступово змінюватимуть ставлення людей до проблеми.

Тепер я знаю, за кого голосуватиму на парламентських виборах.

Марія ФЕДИНСЬКА, лаборант

Запис ЕКОНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ БЕЗ ШКОДИ ДЛЯ ДОВКІЛЛЯ спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Регіональна екологічна політика у сфері охорони навколишнього природного середовища здійснюється відповідно до Програми соціально-економічного розвитку Чернівецької області та Стратегії її розвитку на період до 2020 року і спрямована на забезпечення сталого та невиснажливого використання природних ресурсів краю.

Протягом І півріччя нинішнього року ми забезпечували державний екологічний моніторинг у регіоні та розвивали заповідну справу.

Рішенням сесії обласної ради від 27.03.2018 з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища на проведення 27 природоохоронних заходів виділено  2 млн 100 тис. грн. На охорону та раціональне використання водних ресурсів спрямували  200 тис. грн. На 16 природоохоронних заходів з раціонального використання і зберігання відходів виробництва та побутових відходів – 1 млн 216 тис. грн. На переоснащення лабораторії спостереження за забрудненням атмосферного повітря Чернівецького обласного центру з гідрометеорології використано 81 тис. грн. Посадкового матеріалу придбано на 15 тис. грн. Для збереження природно-заповідного фонду використали 238 тис. грн. Зокрема, на придбання маточного поголів’я зубра європейського ми отримали 150 тис. грн, ще 30 тис. грн. –  на інвентаризацію об’єктів ПЗФ та 58 тис.грн на відновлення природного комплексу дендропарку «Сторожинецький». Крім того, спрямували 350 тис. грн. на екологічну експертизу, науку, інформацію та освіту, підготовку кадрів, організацію праці, забезпечення участі в діяльності міжнародних організацій природоохоронного спрямування.

Ми активно розвивали природно-заповідну справу. Нині в Чернівецькій області нараховується 331 заповідна територія, загальною площею понад 103 тис. га, що становить 12,8% території області. Загальнодержавний показник – 6,7%. Протягом останніх 5 років площа природно-заповідного фонду Чернівецької області  зросла на 20 тис. га.

На сьогодні Мінприроди  схвалило розширення національних природних парків «Вижницький», «Хотинський», «Черемоський». Проводиться розробка відповідних наукових обґрунтувань. Отримуються погодження землекористувачів та Держлісагентства.

Микола БІЛОКОНЬ, начальник управління екології та природних ресурсів Чернівецької облдержадміністрації

Запис Як в Чернівецькій області охороняється довкілля  спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Міністр екології та природних ресурсів України Остап Семерак у програмі “Подія” на телеканалі “Прямий” розповів про лісову галузь в Україні, шахти та відновлювану енергетику. Подаємо повний запис інтерв’ю.

– Ці ліси, про які всі говорять: Австрія щось таке каже, Євросоюз таке каже, а Україна пручається, частина політикуму не пручається… Моє питання просте: чи дійсно є катастрофічне зменшення лісів в Україні?

Я не буду втомлюватися, поки не зміниться ситуація, говорити про те, що в суспільній свідомості ліси не тільки в Україні, а взагалі в світі – це є частина природи і природоохоронної політики. І, як правило, за справи лісів відповідає Міністерство екології чи Міністерство природи, як то в різних країнах називається. На жаль, в Україні не так. І це треба пам’ятати. Але я настоюю і буду настоювати на тій позиції, що ми повинні це змінити.

Коли це сталося? За часів Януковича було передано з Мінприроди до Міністерства сільського господарства ліси – Державне агентство лісових ресурсів. І, в принципі, сподіватися, що люди, які до лісу ставляться як до ресурсу, будуть до нього ставитися як до частини екосистеми, яку треба зберігати, напевно, марно чи принаймні банально це очікувати. І саме тому я проти такої ситуації. Не тому, що там хтось бореться за якісь впливи чи не впливи.

Тим не менше, ліси є в Україні різні. Це теж важливо. І Державне агентство лісових ресурсів керує, якщо можна таке слово вжити, двома третинами лісів. А ще третина лісів десь знаходиться по інших господарях. Це є комунальні ліси. Уявіть собі, що обласні ради, якісь інші органи місцевого самоврядування мають ліси.

– Голосіївський ліс у нас тут в Києві є.

І є військові ліси, де військові для військових потреб використовують ці ліси. Є національні природні парки. І “Голосіївський” – це національний природний парк, який знаходиться на території Києва. І, до речі, Києву дуже пощастило, що такий національний природний парк тут є, і його треба зберігати. І цей парк належить в управлінні Міністерства природи.

А коли ми говоримо про ліси, які є в національних парках, то в перший місяць моєї роботи на посаді міністра екології я заборонив будь-які санітарні рубки в лісах, які належать до національних парків. Більше того, Міністерство екології і я особисто проштовхували – бо інакше слово не знайдеш – нові санітарні правила рубок всіх лісів по всій території України. Вони були прийняті впродовж півроку штовханини цієї. Тепер що раз, то частіше звучать думки різних експертів – а експерти в Україні бувають дуже різні…

– Україна – країна експертів.

Так. Про те, що ліс сохне, і що його їсть жук-короїд, і треба той ліс нищівно рубати. В принципі, така практика не у всіх країнах Європейського Союзу чи Європи працює, чи світу. Я думаю, що відповідь на це запитання повинні були дати науковці. Очікую від них якогось результату.

Стосовно зменшення чи збільшення лісів. Я поділюся з вами статистикою. За минулий рік Україна посадила приблизно 41 тисячу гектарів лісу, що десь там в сто разів менше, ніж зрубала. Плюс-мінус. Я, на жаль, не маю кінцевої статистики.

– Нас цікавить порядок цифр.

Більше того, я проводив засідання, я є головою урядової комісії міжвідомчої по боротьбі з деградацією земель і опустеленням. І один із засобів цього інструменту – це є висаджування нових лісів. Я був вражений, чесно кажучи, заскочений. В минулому році в Україні було висаджено нових лісів на території 31 гектар. Всієї України – 31 гектар. Ну це якщо би висадило маленьке село 31 гектар – це був би “респект” і “зачот”, як каже молодь. А для всієї країни це катастрофа. Тому крайньо нагальне питання – прийняття нової стратегії розвитку чи реформування лісового господарства, лісової галузі. Є такі проекти, уряд розробив такі проекти.

– Але це ж не критично. Тобто, умовно кажучи, в разі прийняття якогось спеціального закону, створення спеціальних структур просто почати висаджувати нові ліси, і через 10 років насадити їх стільки, скільки порубали, і все буде чудово та красиво.

І це є один із елементів адаптації до змін клімату. До речі, ми зараз в ці дні спостерігаємо не тільки в Україні, а й по всьому світу, висаджування лісів, бо вони поглинають парникові гази. І це правильне рішення. Є країни, де висаджування нових лісів – це є частина державної політики. Наприклад, Ізраїль. Коли українці їдуть на Святу землю подивитися і вклонитися – в кожного свої мотивації – то вони можуть побачити, як відрізняються ті території, які підпадають під ізраїльську програму, і ті, які не підпадають, лишаються на території Палестинської автономії. Там є суттєва різниця.

Я ініціюю таку програму. І у нас є дві постійно діючих акції. Одна – з українськими церквами, і це зараз дуже актуально. Ця акція називається “Паростки єднання” – коли ми разом з церквами, Міністерство екології разом з церквами бореться чи висловлює, швидше, свій протест проти пагубного впливу військового конфлікту на природу. І ми садимо дерева. Ми садимо дерева, починаючи з Києва і закінчуючи Донецькою областю, Львівська область… По всій території. І владики беруть в цьому участь – я їм за це дуже вдячний. Тому що це дуже глибокий зміст. Є інша акція теж з висаджування дерев, яка більше з нашими національними парками, зі школами.

Але з чим ми стикнулися? Ніби є посадковий матеріал, ніби є люди, які хочуть садити, а немає землі, тому що повинна бути земля, яка передбачена для висаджування. І це повинні бути рішення міських рад, рішення якихось інших органів місцевого самоврядування – що на цьому пустирі давайте посадимо. Це повинна бути державна програма, над цим ми працюємо. І як ми вийшли з ситуації? Ми просто звертаємося до шкіл – що давайте ми на ваших територіях щось посадимо. Ми звертаємося до міських парків, де всохли дерева, де є проблеми.

– Пане міністре, ви оптиміст чи песиміст? Цю ситуацію можна змінити, і чи буде вона змінена в ближчий час – рік, два, три, п’ять? Коли замість того, щоб кричали “припиніть нищити дерева”, почнуть кричати “ти вже посадив дерево?” Такі речі.

Це правда. У кожного своя робота: хтось кричить “все пропало”, а хтось тихенько садить дерева.

– Якщо ви кажете, що 1% відновлюють зі ста, навіть 5%, то якось це не складається.

Не складається, але ми повинні це робити. Я – оптиміст. Більше того, я знаю приклади, коли приватні компанії, і це дуже знані компанії, які продають якісь речі по всій Україні, – вони мають програму: якийсь відсоток від своєї виручки йде на висаджування дерев. Є банки, які продають такі продукти, свої якісь послуги, карточки, і частина коштів іде на висаджування дерев. Очевидно, це замало. Але це хороший тренд. І тому я є оптиміст, бо я бачу, що не тільки чиновники, які зобов’язані це робити, про це говорять, але є й приватний бізнес, який готовий на це потратити свій прибуток. Звичайно, вони з цього роблять маркетинг, тобто вони це продають. І окей, нехай продають. Але з цього є позитивний результат.

– Як корисна справа, то чому б і ні. І є ще одна тема. Ви нещодавно сказали, що 2035 року відновлених джерел електроенергії буде 11%.

Так.

– І ви зробили амбітну заяву. А чому так мало? Це принизлива кількість, а не амбітна. 11 – це просто нічого у порівнянні з рештою світу.

Світ є різний.

– Я не кажу про Індію.

Але говорити про те, скільки у нас сьогодні, а у нас сьогодні 1,2%… І в 10 раз за фактично 10 років, навіть чуть-чуть більше. Чому ми говоримо про 35 рік? Тому що урядом схвалена Національна енергетична стратегія – її розробляло в основному Міністерство енергетики. Очевидно, треба було би пана Ігоря Насалика, мого колегу, питати про більш детальні речі. Але я дуже вболіваю за цей документ і підтримую. Дай бог до 35 року нам виконати це завдання.

У нас є стимулюючі інструменти, які підтримують це, “зелений тариф” так званий. Зараз в парламенті і навколо парламенту йде така серйозна дискусія: чи треба, можливо, скасувати “зелений тариф”, можливо, цей “зелений тариф” поширити на спалення сміття, і таке інше. В принципі, це живий організм, і він вариться. Я волію, щоб всі наші стратегії, плани і обіцянки, як ми даємо, ми б виконували.

Тому я хотів би сказати, що до 35 року виконати 11% є вкрай складно. Тому що росте споживання і таке інше. Більше того, це є частин нашої стратегії низьковуглецевого розвитку. До речі, Україна є однією з дев’яти країн світу, які мають затверджену і прийняту світом, а саме Організацією Об’єднаних Націй, стратегію низьковуглецевого розвитку. І це є частина цього документу. Ми, до речі, є серед Франції, Німеччини, Британії, Сполучених Штатів – таких серйозно розвинутих країн. І я вважаю, що розвиток відновлювальної енергетики і розвиток низьковуглецевої стратегії – це є ліфт для української промисловості і української індустрії і, в принципі, конкурентності нас.

Тому що, уявіть собі, сьогодні в світі є коаліція країн – не компаній, а країн – які борються зі споживанням викопного палива, вугілля в першу чергу. Тобто є країни, які сказали, що ми відмовляємося від вугілля, і його не споживають. А український парламент перед канікулами прийняв рішення – плюс 1,5 мільярди гривень на дотації галузі. Звичайно, ці кошти пішли на заробітні плати, на погашення заробітних плат. Але я думаю, що настав час серйозної дискусії і реформи не тільки енергетики, але й видобувної. Тому що це величезна кількість людей. Хоча сьогодні це і не така велика кількість шахт. Сьогодні 30 шахт є на підконтрольній території чи близько того. Якась є кількість шахт на непідконтрольній території.

До речі, вони, крім загрози через спалення, несуть й іншу загрозу – через затоплення. Це ще інша проблема, про яку треба сьогодні думати. Навіть не те, що думати, а вже вирішувати. І ми тратимо багато грошей на відкачування цієї води, і ми їх будемо далі витрачати.

– Ви кажете, що 11% – це в 10 разів більше, ніж зараз, відновлювальної енергетики. А в чому проблема? Взяв, побачив велике поле, яке, наприклад, не обробляється. Я думаю, таких полів достатньо багато можна знайти. Поставив там ці всі батареї чи як вони там називаються – і хай собі виробляють. Де проблема, чому не можна це зробити? Вітряки. Поставив ці вітряки – і хай собі дують, і все.

Насправді кожного тижня Національна комісія енергетики, НКРЕ, яка погоджує “зелений тариф”, за моєю інформацією, плюс-мінус 5-6, до десяти компаніям дає “зелений тариф”. Це означає, що зараз в Україні щотижня появляється до десяти компаній чи тих ділянок, де відновлювальна енергетика розвивається. Величина цих ділянок є плюс-мінус невеличка – 5 мегават, 2 мегавати… Українська мережа не готова до такого стрімкого розвитку.

– Тобто це мережі треба міняти, все збільшувати?

Треба балансувати і таке інше. Це одна проблема, над якою треба, щоб фахівці працювали. Друга проблема – це інвестиції. Це є коштовна інвестиція: чи це вітряки, чи це сонячна, чи біомасу спалювати. Це кошти, які потрібні. Витягувати з кишені й інвестувати.

Насправді українські банки кредитують, і у нас є великий інтерес іноземних компаній. Я декілька разів заявляв про те, що моя ініціатива щодо будівництва великого парку відновлювальної енергетики в Чорнобильській зоні, яка базується на використанні тих мереж, які залишилися після атомної електростанції, і тут не потрібно інвестувати в будівництва, знайшла серйозний відклик на Заході. Ми маємо заяву, яка була зроблена на Раді інвесторів при президентові України, про те, що французька державна компанія готова інвестувати в Україну, в будівництво таких сонячних станцій, величиною в 1 мільярд доларів.

Я нещодавно був з візитом в Японії, спілкувався з моїми японськими колегами. Як результат цього візиту – сьогодні японські інвестори вже цікавляться і приїжджають в Україну, готуються до можливих пропозицій. Є й інші, менші компанії. Насправді бізнес хоче йти, й інвестує, і буде інвестувати. І ця дискусія, про яку я говорив, в українському парламенті – що робити з “зеленим тарифом” – вона теж має певне підґрунтя. Тому що “зелений тариф” є суттєво вищий, ніж тариф на електроенергію з інших джерел. І цей тариф збалансовується – такий коктейль тарифний робиться. І держава повинна належним чином реагувати.

З іншого боку, за останніх два роки, експерти кажуть, технології сонячні подешевшали – питомо на один мегават – десь приблизно на 25%.

– І тенденція буде туди саме.

І тенденція буде йти туди далі. І я розмовляв з німецькими фахівцями з Fraunhofer-Institut – є такий серйозний інститут у Німеччині – вони зробили дослідження, що ці технології досягнуть доволі скоро… Просто у нас і в Німеччині різні ціни на один кіловат. Вони досягнуть ринково обґрунтованих цін, і його вже не треба буде дотувати.

Тому світ рухається в цьому напрямку.

Тому і українська стратегія енергетика, яка до 35 року, про яку ми сьогодні говорили, вона говорить про те, що Україна буде мати атомну енергетику, відновлювальну енергетику, і між ними буде балансуюча, яка буде використовувати вуглецеві джерела палива, але вони будуть мінімізуватися. Можливо, будуть вноситися зміни до цієї стратегії. Але би дуже хотілося, щоб ми до 35 року досягли цієї амбітної цілі – 11%.

І, звичайно, сказати, що Україна стовідсотково буде відновлювальною, очевидно, не можна. Тому що сонце вночі не світить, але, в принципі, вночі треба теж, щоб холодильник хоча би працював.

– Ми говорили про воду в копальнях на шахтах. І ви сказали, що відкачуємо, і треба цю воду відкачувати, і це величезні гроші. А можна собі уявити оптимальний варіант кількості шахт, а решту в якийсь спосіб закрити і забути? Тому що це якийсь тягар. Я з 1991 року чую, що треба щось робити – і нічого ніхто не робить. Може, закрити нарешті?

Очевидно, є такий баланс оптимальний.

– Це цинічно. Але що робити?

На українській землі є три прибуткових шахти. Інші є дотовані. Звичайно, для цього треба мати серйозну політичну волю, і щоб не було виборів, і щоб була відповідь для тих сімей людей, які працюють на шахтах.

– Треба знайти спосіб.

І мати відповідь: а як буде почувати себе енергетика, як буде металургія себе почувати? Це повинно бути комплексне питання. Нас життя підштовхує, щоб ми дали відповідь на це запитання. Очевидно, воно не буде легке. І ми в історії бачили, як це в Британії відбувалося, як це відбувалося в інших країнах.

Але ми не рахуємо ще іншу цікаву цифру – видатки на використання шкідливих технологій. Спалювання вугілля є шкідливою технологією для людини. І для бюджету несе ще й інші видатки – на охорону здоров’я. Тобто ми розуміємо, що Дарницька ТЕЦ чи Дніпровська ТЕЦ – одна знаходиться в Києві, інша знаходиться в Дніпрі – вони, крім тепла та електроенергії для нас, ще й виробляють сажу, пил, сірку. І це все летить в повітря, і люди цим дихають, і люди починають хворіти.

Є статистика, скільки людей на 100 тисяч населення вмирає від цього. І Україна, до речі, там є серед негативних рекордсменів. І з бюджету ми платимо – чи з бюджету держави, чи з сімейного бюджету – на лікування. Зменшується довжина життя, продуктивні сили. Це теж впливає на економічні показники, як це не звучить цинічно…

– Це правда життя.

Але про це теж треба думати. І, скажімо, Канада порахувала ці показники і закрила в деяких провінціях використання вугілля. І показала на пальцях, як то кажуть, що це є економічно обґрунтовано перейти на якесь інше.

Тому коли я говорю про низьковуглецевий розвиток – це не тільки про здоров’я, це не тільки про охорону навколишнього середовища. А насправді це про конкуренцію, це про розвиток і достаток нашої країни. І чим швидше ми почнемо рухатися по цьому шляху – а ми почали вже рухатися і ми є серед дев’яти країн – і чим ми серйозніше будемо рухатися, тим ми крутішими будемо в найближчому часі.

Запис У 2017 РОЦІ ЛІСІВ БУЛО ВИСАДЖЕНО У СТО РАЗІВ МЕНШЕ, НІЖ ВИРУБАНО – МІНІСТР ЕКОЛОГІЇ ОСТАП СЕМЕРАК спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Статус Чернівців як найчистішого, зеленого міста, яке так часто називали «місто парків і садів», уже давно втрачений. За останній десяток років воно втратило помітну частину насаджень. Найбільше постраждали вулиці, де рух особливо напружений: Проспект Незалежності, Червоноармійська, Головна, Хотинська…

Кількість автотранспорту на дорогах з року в рік зростає, а зелені насадження зникають та виснажуються. Алеї високих дерев витискаються рядами пластикових контейнерів та кіосків, на місці скверів піднімаються велетні з бетону й скла, а дерева ніби перекривають кисень новим бізнес-структурам, бо їхні власники поспішають їх позбутися.

Україну перетворюють на смітник Європи?

Відомо, що Буковина — край зелений і лісистий. Навколо Чернівців розкинувся ландшафтний парк площею 22 тисячі гектарів, тож розбудова самого міста на загальній картині поки що не позначилася. Принаймні, так вважають науковці. Утім, рухаючись у такому напрямку, невдовзі можемо опинитися перед серйозною проблемою.

– У Чернівецькій області лісиста частина складає близько 17% від загальної площі, – розповідає кандидат географічних наук, доцент, заслужений природоохоронець України та екс-начальник державного управління охорони навколишнього середовища Володимир СІВАК. – Ситуація, яка складається в місті, поки що не впливає на загальну обстановку, проте дерев тут знищено вже дуже багато. Поки що це не надто відбилося на природі ландшафту, та чернівчани вже відчули брак чистого повітря. Бо перш за все це шкодить саме здоров’ю людей. Подивіться, що робиться на наших дорогах у години пік. Немає об’їзних шляхів, кілька вулиць ремонтують одночасно, але невідомо коли врешті завершать, тож увесь рух іде через центр.

Дерева все ж таки поглинають ці шкідливі викиди й очищують повітря. Та якщо їх надалі знищуватимуть такими темпами, невдовзі дихати буде просто нічим. У Європі, скажімо, заборонена експлуатація машин без каталізаторів , які використовуються в глушниках для додаткового очищення вихлопних газів, а в нас про це й мови немає. Ще десять років тому на Європейській конференції міністрів екології зазначили: якщо й далі так триватиме, то Україна з часом перетвориться на великий смітник Європи.

– Свого часу ми боролися за дерева на Проспекті Незалежності, – ділився далі Володимир Карлович. – Бо коли там зводили торгові комплекси й каскади кіосків, рослинність нищили зі страшною силою. Схожа ситуація була і довкола Червоноармійського ринку. Там частково вдалося відвоювати зелені насадження, де-не-де залишили дерева вмонтованими просто у дахи. Проте, чи довго вони так протягнуть, сказати важко. На Проспекті ялинки, затиснуті поміж торговими рядами, також є потенційними пеньками: свій вік вони навряд чи проживуть…

А нещодавно на вулиці Рівненській, де будують об’їзну дорогу з Проспекту на Сторожинецьку, вирубали цілий зелений масив під корінь. Там будують якісь нові будинки. Та ж могли б залишити хоча невеликий захисний бар’єр від дороги! Суцільно знесли цілий шматок лісу і нижче ринку «Добробут». Я зв’язувався з екологами, цікавився ситуацією. Відповіли, що все узгоджене з генпланом і рубка там цілком законна.

За освітою я лісник, тож, коли бачу, що рубають зелені насадження, – це як частину мене відрубали.

вул. Університетська

Двометрові пні або чистка насаджень по-чернівецьки

Чистка дерев у місті виглядає досить радикально. Подекуди лишаються лише обрубки –  половина голого стовбура без жодної гілочки. Хай навіть такі дерева здебільшого відновлюються, проте з точки зору естетики виглядають жахливо і від них тривалий час немає жодної тіні.

– Є породи, які справді легко переносять чистку, – пояснює Володимир Сівак. – Їх можна обрізати, і вони нормально почуватимуться. Інші – хворіють, для них відрізані гілки – наче поранення. Найкраще пристосовані для алей та скверів липи, акації, клени різного штибу, туї. Здійснювати чистку дерев можна у період призупинення вегетації. Тобто навесні – до початку росту, а восени – по завершенню вегетації. Є дерева з глибинною кореневою системою – вони добре переносять обрізку гілок, адже коріння залягає глибоко і має багато поживних речовин про запас. Дерева зі стрижневою кореневою системою варто чистити дуже ощадливо, інакше після посушливого літа вони можуть захворіти чи взагалі всохнути.

Як зазначила головний інженер тресту Зеленого Господарства Алла Хомутовська, чистку дерев у Чернівцях проводять за правилами. Гілки обрізають навесні та восени, коли вже опадає листя. Зазвичай, чистці підлягають старі та аварійні дерева, що загрожують безпеці громадян. Іноді цього вимагають певні технічні моменти, до прикладу, відстань до електромереж чи будинків. Проте деревам, за її словами, це навіть іде на користь, омолоджується крона.

Центральна площа

Кому дерева заважають дихати?

Утім, жителі міста впевнені, що причиною чистки дерев нерідко стає те, що своїми гілками вони затуляють рекламу якоїсь чергової торгової лавки. Підприємці, яким дерева заважають дихати, працюють так би мовити «тихою сапою». Рослинам обрізають корені, підливають чи підсипають шкідливі речовини чи роблять кільцювання. Тобто дерева навмисне доводять до повного виснаження, а потім вже й не потрібно витрачати сили та гроші на дозволи — насадження зносять, як сухі.

Нещодавно до «Версій» звернулася мешканка Проспекту Незалежності пані Тетяна. Вона бачила, як серед білого дня робочі з бензопилами обрізали корені катальпам. Виконавці робіт, як відомо, люди маленькі: сказали – зробив. Тож бесідувати не бажали, а лише грубо огризалися. Екологи ж, до яких звернулася п. Тетяна, не застали власників підприємства на місці. Жінка ж стурбована тим, що навесні таке дерево може вже не відійти…

– Траплялося, що хтось підсипле якісь хімікати деревам чи зробить їм кільцювання, – розповідав з досвіду заслужений природоохоронець України, який майже два десятки років очолював управління екології. – Що означає кільцювання? Це такий варварський метод знищення дерева, коли на рівні кореневої шийки робиться легенький надріз до самої деревини. Таким чином переривається доступ поживних речовин від коріння. Таке дерево висохне через рік чи два. Тоді вже викликають інспекцію і дерево підлягає знесенню. Звичайно, інспектор повинен оглянути дерево: чому воно всохло, опитати місцевих жителів, чи саме воно всохло чи вони нічого не бачили. Хоча тут часто замішаний суто людський фактор.

Турецька площа

Як розповів начальник відділу біоресурсів та природно-заповідного фонду екоінспекції Роман ПРИКАЗКА, за такі дії законом передбачена адміністративна відповідальність. Утім, у місті не було жодного випадку, щоб у подібній ситуації було стовідсотково підтверджене цілеспрямоване знищення зелених насаджень. Якщо дерево всохло і навесні помітні якісь технічні пошкодження, можна припустити, що вони зроблені навмисне, проте знайти зловмисника, довести його причетність і притягнути до відповідальності майже нереально. Стягненням штрафів у такому випадку безпосередньо займається міліція, а не екологічна інспекція. Проте Роман Приказка впевнений, що навіть якби подати усі матеріали правоохоронцям, то навряд чи цим хтось зайнявся б.

Скверик біля “Сорбонни” 

Штрафи за знищення або видалення зелених насаджень – від 200 до 2,8 тис. грн.

Видалення зелених насаджень без відповідних дозвільних документів карається штрафом.

За кожне знищене/пошкоджене до стану зупинення росту дерево розміри штрафів становитимуть від 200 до 2,8 тис. гривень,

пошкоджене до ступеня незупинення росту – 100 -1,4 тис. гривень.

Штрафи за знищення цибулини квітки, залежно від її виду, куща, або 1 кв.м газону чи квітника – 15-85 грн., за пошкодження – 8-43 грн. штрафу.

Використання не за призначенням парків, скверів, гідропарків, під яким, як і у вищезгаданих випадках, слід розуміти дії без ордера або повідомлення про видалення зелених насаджень, а також декларації про початок проведення підготовчих або дозволу на виконання будівельних робіт, каратиметься штрафом від 13 до 200 грн за 1 кв. м пошкодженої площі.

Визначатиме розмір шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів, Державна екологічна інспекція України та органи місцевої виконавчої влади.

Коли можна зносити зелені насадження

Порядок знесення зелених насаджень затверджений міністерством житлово-комунального господарства. Для цього створена спеціальна комісія міської ради, яка включає чотирьох осіб – два представники департаменту житлово-комунального господарства та представники екологічної інспекції й тресту «Зелене господарство». До речі, у післяалопеційний період, тобто від 1988 року, коли в Чернівцях стався спалах невідомої екологічно залежної хвороби, маніфестним симптомом якої було повне або часткове облисіння дітей, до такої комісії входили і представники громадськості. Це добре пам’ятає Отілія ГУЛІКА, ветеран «Зеленого світу Буковини».

Так от, ця комісія оглядає дерево й складає акт обстеження, де зазначають породу дерева, його якісний стан та висновок: дерево підлягає обрізці, знесенню тощо. Після цього видають ордер, який погоджує і затверджує управління охорони навколишнього середовища. Таке правило діє для усіх жителів міста. Жодне дерево не можна рубати без відповідного дозволу.

Ольга СКЛЯРЧУК, «Версій»

Запис Нові модні тенденції: замість дерев — пластик і бетон спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Управління твердими побутовими відходами» – саме так звучала тема засідання міжнародної групи у рамках реалізації міжнародного транскордонного Європейського проекту «Покращення транскордонного управління твердими побутовими відходами в Республіці Молдова, Румунії та Україні», яке відбулося цими днями у Новоселиці.

– Щойно розтане сніг, ми почнемо будувати 10 платформ, на яких встановимо контейнери для сміття, – розповідає Марія НІКОРИЧ, голова Новоселицької РДА. – Жителі Новоселиці викидатимуть окремо скло, папір, пластик та інші побутові відходи. А наступного року закупимо спецавтотранспорт для збору цих відходів.

Сума гранту – 735 600 євро, з них – 80 тис. євро дістанеться Новоселиці, яка повинна забезпечити лише 10% співфінансування до цієї суми.

Проект працює від травня минулого року. За цей час виконавці вже почали формувати свідомість громадян: провели кілька зустрічей з населенням міста, семінари і навчання. Бо люди повинні знати, якої шкоди завдають собі, забруднюючи навколишнє середовище.

Накопичене роздільне сміття вивозитимуть: пластик – до Полтави на переробку, папір і скло – поки чекають «свого місця» на одному з українських переробних заводів, а інше сміття – на сміттєзвалище.

Анна КЛЮС, «Версії»

Запис Склу, пластику і паперу – своє місце! спершу з'явиться на Медіа-Версії.