– 13, 5 мільйона громадян України проігнорували попередні президентські вибори і 15 мільйонів – парламентські, – наголосила гостя. І зауважила, що саме цим людям вона хоче  повернути віру в порядність і чесність політиків. Оскільки ж за нею не стоять олігархічні гроші, її виборчі штаби – і київський, і в областях – працюють виключно на волонтерських засадах. Отже й розраховувати їй доводиться тільки на «сарафанне радіо».

Відповідаючи на численні запитання, пані Ольга зауважила, що рід Богомольців 600 років служив людям. Тепер прийшов її час. Вона презентувала деталізовану передвиборну програму, яка протягом року призведе до незворотних змін у країні та відновить справедливість у ній, а через п’ять – поверне народу заможне життя.

Програму разом із кандидатом розробляли три групи українських і міжнародних експертів.

– Я вже доволі тривалий час працюю з кількома групами фахівців, – розповіла Ольга Богомолець. – Це й молоді професіонали-ентузіасти зі свіжим поглядом і сміливими ідеями, багато з яких має міжнародну освіту, і відомі експерти з величезним досвідом і розумінням українських реалій. Крім того, до програми долучилися представники української діаспори та міжнародні експерти з економічних питань, державного менеджменту. Мої вимоги до людей – це професіоналізм і висока моральність. Інтереси держави повині стояти вище особистих амбіцій, – наголосила кандидат. А в президенти йде, пояснила, тому, що хоче змінити систему в цілому. Люди мають нарешті отримати Закон про відповідальність посадових осіб і можливість відкликати чиновників, правоохоронців, суддів і політиків. І першим кроком Ольги Богомолець як президента України буде розпуск чинної  Верховної Ради.  Вона глибоко переконана, що  саме ці люди, в більшості своїй, винуваті в нинішній кризі, оскільки поставили особисті амбіції вище за інтереси країни. На них і відповідальність за те,  що на Майдані пролилася кров.

Людмила ЛЕБЕДИНСЬКА, «Версії»

З біографії Ольги Богомолець

Заслужений лікар України, доктор медичних наук, директор і головний лікар Інституту дерматології та косметології, автор понад 70 наукових робіт і 12 патентів, співавтор державних підручників для студентів-медиків.

Автор і виконавець українських романсів, засновник історико-культурного комплексу «Замок-музей Радомисль», співорганізатор і координатор медичної служби Майдану. Неодноразово відзначена державними й церковними нагородами.

Народилася в родині лікарів. Батьки – Катерина Олегівна й Вадим Акимович – підтримували культ освіченості, наполегливої праці, любові до батьківщини. У професорській сім’ї завжди багато працювали, щиро раділи гостям, співали, сміялися, вітали життя.

Відомий прадід Ольги – славнозвісний учений-медик, організатор української науки, громадянський діяч, президент Академії Наук УРСР у 1930-46 рр. та віце-президент Академії Наук СРСР у 1942-45 рр. – академік Олександр Олександрович Богомолець був автором відомої сироватки, яка врятувала життя тисячам солдатів під час Великої Вітчизняної війни.

За 4 роки замість 6-ти Ольга закінчила з відзнакою медичний інститут, який уже тоді носив ім’я її прадіда О.О.Богомольця. Екстерном захистила кандидатську дисертацію:  навчатися в аспірантурі часу не було, бо працювала.

На початку 90-х брала участь у студентському русі «Революція на граніті» та їздила лікарем-волонтером у складі медслужби «Регістр» Управління охорони здоров’я МВС України до зони Чорнобильської АЕС.

Від 1991-го до 1993-го – консультант-дерматолог МВС з роботи в зоні Чорнобильської АЕС, водночас – старший науковий співробітник лабораторії радіаційної патології МОЗ України, керівник досліджень за своєю профільною освітою.

1993 року на свій страх і ризик Ольга подала тези на наукову конференцію Всесвітнього конгресу дерматологів. Закінчила курси у Пенсильванському Медичному Університеті, а 1994 – Інститут дерматопатології Бернарда Аккермана при Університеті Томаса Джефферсона у Філадельфії (США). Відтоді Богомолець бере участь практично в усіх світових програмах і курсах з дерматології. 2003-го захистила докторську в рідному Національному медичному університеті ім. О.О. Богомольця, але не залишила медичної практики.

1998-го  доктор Богомолець втілила свою давню мрію, створивши унікальний заклад лазерної медицини – Інститут дерматології та косметології, де й сьогодні працює головним лікарем. Запровадження лазерної медицини в Україні – результат роботи Ольги Богомолець та її команди. Свою місію вбачає у боротьбі зі страшним онкологічними захворюванням – меланомою.

Як автор-виконавець українських романсів Ольга дала понад 100 благодійних концертів. Співала й у Лук’янівській тюрмі, де народився її прадід Олександр Богомолець. Ольга об’їздила з благодійними концертами усі жіночі тюрми та підліткові колонії України з метою знизити темпи зростання епідемії туберкульозу. В її сім’ї було чимало політичних в’язнів: Софія Присецька, мати академіка Богомольця, та й сам він, померли від туберкульозу, отже ця боротьба має й особисту зацікавленість.

Пані Ольга та її родина створили єдиний у світі музей української домашньої ікони та найбільший у Східній Європі музей ікон і предметів християнського мистецтва –  історико-культурний комплекс «Замок-музей Радомисль» у Житомирській області.

В Ольги Богомолець немає корупційного шлейфу, вона нова людина в політиці і в неї достатньо сил, аби подолати всі перешкоди.

Журналісти і виборці часто запитують  Ольгу Вадимівну:

Що забув у великій політиці медик-практик, який не має у ній особливого досвіду? Навіщо матері чотирьох дітей без будь-яких фінансових інтересів у парламенті, балотуватися на пост глави держави? І, нарешті, навіщо чесній людині з незіпсованою репутацією лізти в бруд, який зветься українською політикою?

Відповідаючи на такі запитання Ольга Богомолець каже: «У моєму житті був переломний момент, коли я зрозуміла,  що більше не можу працювати лікарем у країні, де віддають накази стріляти в людей і в якій прості хлопці з дерев’яними щитами виходять під кулі для захисту держави від корупції та криміналітету.  Це був  момент, коли  я зрозуміла: це наш останній шанс! Якщо ми не змінимо країну зараз, ми не змінимо її вже ніколи. Не можна вічно скиглити, що українська політика повна брехні і бруду.  Все  так і залишатиметься, поки чесні люди самі не змінять цього».

Запис Ольга Богомолець: «Президент – моральний камертон суспільства» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Проте слухати півгодинну дискусію про збитошництво славнозвісної чернівецької тьоті Соні аж ніяк не був готовий. Зрештою, чи «блюде» тьотя Соня вірний напрямок, чи трохи з нього збочує – я так і не зрозумів… Еротична крамниця «У тьоті Соні» (а саме про неї йдеться) розташована зовсім поруч із науковою бібліотекою – а теперішні студенти знаєте які? Їм же тільки палець покажи, не те що!.. Та й мешканці житлового будинку, що на всі свої чотири поверхи хвацько настовбурчився над підвальним приміщенням крамнички, мабуть, сплять неспокійно: в рожевих рольових снах кошмарять їхні думки про різні цікаві гумові штурхенції, наручники та пльоточки…

З іншого боку, досі крамничка – 17 років, перша подібна у місті! – проблем жодних нікому не створювала: клієнт тут, хай і специфічний, та миролюбний, продукція – сертифікована… Коротше, колізія: без кількох юридичних департаментів навіть такій високоповажній комісії законослухняних чиновників-моралістів отак одразу, з першого наскоку, вірного та взаємозадовільного рішення з такого дражливого питання – ну аж ніяк не прийняти!

Отож, дорадчий акт трохи затягнувся… проте так і не відбувся. Втім, – зловив я себе пізніше за кволу думку, – протягом засідання – жодного слова про корупцію! Нагадаю, за даними найсвіжішого дослідження міжнародної громадської організації Transparency International щодо рівня корупції у світі, Україна посіла 144-те місце з-поміж 176 країн. Подібний результат, з погляду Transparency International, вважається «ганьбою для нації». Але Буковини те, певне, не стосується. Корупція – поза межами комісійної моралі?

P.S. Як і те, наприклад, що, окрім проституток і сутенерів, у Чернівцях «ганяють» ще й директорів книгарень та кінотеатрів. Але це вже інша чудернацька чернівецька історія.

Ігор КОНСТАНТИНЮК

Запис К О Н С Т А Т А Ц І Ї спершу з'явиться на Медіа-Версії.

А сталося ось що: донька, яка мешкає за кордоном, подарувала їй годинник відомої фірми. Зрозуміло, не дешевий. Та вийшовши кілька днів тому з 5-ї маршрутки, вона зауважла – годинник зник з руки. Почала картати себе за легковажність, бо ремінець був ніяким. Дуже розстроїлася – адже подарунок. Чоловік вдама заспокоював, мовляв, річ, хоч і коштовна та пам’ятна, а все ж не вартує, аби згризалася через неї без міри. Однак Тетяна все ж вирішила зателефонувати до диспетчерської. Почала вибачатися, що турбує, і що розуміє несерйозність свого прохання, та все ж залишає свій телефон про всяк випадок, а раптом хтось знайде годинника і вирішить його повернути…    

– Не повірите, але за півгодини до мене зателефонувала Юля, – розповіла вона. –Так назвалася дівчина з диспетчерської і повідомила, що водій п’ятірки на ім’я Василь буде о такій-то годині на такій-то зупинці й у нього мій годинник, який йому передали пасажири. Ми з чоловіком побігли на вказану зупинку, прихопивши з собою солідну суму грошей – як вдячність. І тут знову сталося щось неймовірне! Чоловік простягнув водієві гроші, а той, посміхнувшись, відвів його руки зі словами: «Та що ви, їй Богу…».

Я й досі не можу прийти до тями, – зізналася Тетяна. – Зі словами подяки набираю диспетчерську, а це миле дівча мені й каже, що нічого в цьому особливого немає – так має вчиняти будь-яка нормальна людина…

Саме так, йдеться про норму. Але про норму, яка нас, попри все, дивує, хоча подібні випадки для цивілізованого світу проходять непоміченими. Чи не тому, що нас сотні разів дурили  і ми нікому не віримо? Правди ж бо від очільників держави та провідників нації не дочекаєшся! А вірус цей, в якому закладені брехня з подвійними сандартами, пристосуванство з продажністю і так званою конкуренцією, розповсюджується, на жаль, швидше за грип. Не пройшло і 20-ти років, як теза «спочатку думай про батьківщину, а потім – про себе» стала кумедним анахронізмом. Тому-то й не здивувалася листу іншої нашої читачки, яка з болем написала про грубість і зверхність, з якою розмовляють з мамочками медсестри дитячої поліклініки, ті медсестри, що записують дітей з порушеннями постави на ліквальну фізкультуру. Маючи на руках направлення, жінка мусила вислуховувати невдоволений голос із повчальними сентенціями про те, що з таким сколіозом, як у її доньки, треба лікуватися вдомо масажами, а тут надають допомогу дітям із запущеними формами сколіозу. Це ж треба медпрацівнику до такого договоритися! «Я ж усе зрозуміла: мені просто тупо натякали, щоби я домовлялася про домашнвй масаж і дала бодай шоколадку за те, що доньку запишуть аж на наступний місяць на лікувальну фізкультуру. Прикро, сумно і гидко», – підсумувала пані Ольга. І тут з нею не посперечаєшся.

Та, на щастя, ми не всі однакові. Між нами є чимало тих, хто вміє опиратися обставинам і не піддаватися диктату поведінкової моди, залишаючись чесними і щирими на фоні морального зубожіння. Сподівась, таких більшість. І саме тому у нас є майбутнє. Людмила ЧЕРЕДАРИК          

Запис У моді поведінка, в якій немає місця чесності?.. спершу з'явиться на Медіа-Версії.