…До редакції буквально забіг молодий чоловік, очі якого від здивування і жаху здавалися скляними: «Я щойно з’їв мишу! Або щура…», – розпачливо повідомив він. Коли ж трохи заспокоївся, розповів свою… обідню історію, яка могла, до речі, бути й вашою.

Усю редакцію нудило до кінця дня: у вівторок ми навіть відмовилися від обіду. Бо знімок з виплюнутим із рота шматком мишачої чи щурячої повіки – не для слабких нервів. 

Протягом 4-х останніх місяців він харчувався у їдальні «Нектар». Між собою відвідувачі називають її «Бджілкою», бо на вивісці намальоване це сонячне створіннячко. Їдальня розташована у підвалі Шевченківської райради.

Отже, вмикаємо диктофон:

Владислав ГНАТЮК, дизайнер:

– За весь період, що я харчувався у цій їдальні, нічого подібного не було. Мене тут все влаштовувало – і ціна, і асортимент. Лише раз харчі були кислуваті. А сьогодні (це було у вівторок 18 червня – ред.), стоячи в черзі, я побачив, як чоловік підійшов до касира і сказав: «Замість того, щоби продавати прокислі продукти, вже краще продавайте гнилі!». І, матюкаючись, вийшов з їдальні. Тоді я ще й подумав: і треба так кричати й кидатися на людей, вони ж не винні…

Я взяв солянку, овочеве рагу, картоплю із сосисками, салат і хліб. Почав їсти солянку і коли вже майже її доїдав побачив щось схоже на повіку з віями. Я не надав тому значення, бо подумав, що це опеньок і від нього відслоївся шматочок. Тому й кинув його до рота. Коли ж почав жувати, зрозумів: у мене в роті… шмат волосся і я не можу його проковтнути. М’якоть я з’їв, зумів прожувати, бо м’ясо миші чи, може, й щура відійшло від шкіри, а решту – не зміг. Я виплюнув усе те на теку, вибіг до туалету, бо у мене почалася блювота.

Люди в залі перестали їсти, вся увага зосередилася на мені. Відвідувачі чекали, вагаючись, чи їсти далі, ніби сподіваючись на мою команду. Я ж підійшов до касира і тихо попросив повернути мої  30 грн. Вона запитала: «На якій підставі?». І побігла, певно, до адміністратора чи господаря. Повернулися за 2 хвилини. Я сказав, що з’їв мишу. Жінка відповідно відреагувала: «Та що ви мені розповідаєте?!.». Я підійшов до теці та показав їй залишки того, що виплюнув. Гроші мені повернули й вибачилися…

Щоби не травмувати психіку читача, ми не поставили знімок шерсті зі шкірою, яку чоловік прожував, до газети.

На глибоке переконання відвідувача їдальні, щуряча шкірка було у солянці, куди потрапила поміж ковбас, язиків і шлуночків.

Оксана БРУС, керівник закладу «Нектар» заперечує цю версію:

– Споживач підозрює, що це могло бути або в ковбасі, або чомусь, що нарізали кухарі. Але ж хіба може таке статися, щоби кухар знайшов цілу мишу і вирішив її пошматувати?!

Власниця закладу запевняє, що цю шкірку знайшли у хлібі. Мабуть, дівчата-практикантки нарізали його і не звернули уваги. Коли ж клієнт звернувся, то почали шукати, де це могло бути. І тоді побачили, що це у хлібові, який доставляє їм ПП Мочарний М. В.

При кореспонденті п. Оксана зателефонувала до цього підприємця і повідомила йому про неприємну історію. Сказала, що віднесе хліб до санепідемслужби. На це чоловік сказав, що такого не може бути. Жінка відповіла, що припинятиме їхню співпрацю.

– Цей хліб я й додому брала, а у мене трирічна дитина. Чим же я її годувала? – бідкалася вона. До слова, Оксана Брус виглядала не краще за переляканого відвідувача їдальні. Навіть поділилася, що колись давно у них був такий випадок: у солянці знайшли камінець. Як з’ясувалося, туди він потрапив випадково, затримавшись у шлуночку. А якби нез’ясований шматок неїстівного предмету був у ковбасі, то він був би, мовляв, перерізаним, а не довгим…

Жінка твердила, що протягом року їх двічі планово перевіряють, а ще безліч разів – непланово.

Владислав Гнатюк не вірить, що «те» було у хлібові і стверджує: у хлібі була пліснява, а не шкірка щура. А те, що він їв, а потім виплюнув, стовідсотково було в солянці!

Потерпілий клієнт написав скаргу до Держінспекції з захисту прав споживачів, а власниця «Нектару» здала хліб на аналізи до лабораторії санепідслужби.

Редакція відстежуватиме перебіг подій та повідомлятиме про них читачів.

Лідія КИРИЛЮК, «Версії»

Запис «Я щойно з’їв мишу! Або щура…» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Старенька чернівчанка вирішила перевірити, чи не потрапила до мишоловки, яку поставила під диваном, миша. І не знайшла нічого кращого, як полізти під диван зі свічкою, тож і сама потрапила дор пастки. Результат не змусив себе довго чекати: загорілися речі, що лежали під диваном, вогонь став поширюватися. Самотужки здолати його бабуся вже не могла, то побігла по допомогу до сусідів. Коли ж усе-таки викликали рятувальників, йшлося вже про те, щоби вогонь не перекинувся на сусідські житла…

Скількох бід і трагедій легко можна було б уникнути, дослухавшись до порад рятувальників та взявши до уваги правила пожежної безпеки. Натомість лише торік через необережне поводження з вогнем в області виникло 284 пожежі, майже три сотні буковинців залишилися без житла. Тож потерпілих уже не треба переконувати у необхідності дотримуватися правил протипожежної безпеки. А 48 нашим краянам, загиблим торік від вогню, вони вже ніколи не знадобляться.

«Класика» пожежного жанру – паління в ліжку, вогонь, залишений без нагляду, розпалення пічки за допомоги пального, порушення електропроводки. Вже нинішнього року 61 пожежа забрала життя ще чотирьох людей. Не хочуть люди вчитися на чужих помилках!

Сергій БАБЧУК, помічник начальника ТУ МНС України у Чернівецькій області

Запис Пожежа… з-під дивану спершу з'явиться на Медіа-Версії.

1945-го на роботу в Чернівецький університет прибув один із найвідоміших радянських пушкіністів професор Микола Фатов. Кажуть, увесь вагон з майном професора  займали… книжки. Нині цей скарб – приватна бібліотека професора Фатова – переданий родиною науковця обласній універсальній науковій бібліотеці ім. М.Івасюка. У її книгосховищах – приватні книгозбірні науковців Олекси Романця, Петра Рихла, Олександра Масана… Ці та інші багатства – безліч книг, в тому числі й унікальних, з автографами авторів, а також колекції друкованих ще за Австро-Угорщини видань, повне зібрання місцевої періодики від 1940-го року – можна не лише побачити, доторкнутися, погортати, замовивши на місці, а й ознайомитися з ними на сайті бібліотеки. Нові можливості отримання і опрацювання інформації, що зберігається у традиційних бібліотеках,  надають новітні технології, запроваджувані завдяки програмі «Бібліоміст».

– Мріємо про оцифрування рідкісних книг! Ірина Щербаєва, завідувачка відділу зберігання основного фонду бібліотеки ім. М.Івасюка

Білл Гейтс – українським бібліотекам

«Бібліоміст» – партнерська робота IREX, USAID та Міністерства культури і туризму України, на підтримку якої Фундація Білла та Мелінди Гейтс надала грант на суму $25 млн. На сьогодні вже близько  1600 публічних бібліотек в Україні обладнані комп’ютерною технікою, що дає змогу  популяризувати їхні послуги для широкої громадськості,  підвищувати рівень комп’ютерної грамотності населення по всій країні тощо. Одне слово, бібліотеки сьогодні – це не анахронізм, який згадується хіба що для сміху в старому фільмі «Операція «И», де дрібний злодюжка, вдаючи інтелігента, серед ночі питає: «Як пройти в бібліотеку?»  Бібліотека – це не просто книгозбірня, це гігантський склад інформації, якою можна користуватися, оперувати – і змінювати своє життя.

Бібліотека+«Турбота»=Подолання самотності

П’ятеро підопічних комунального підприємства «Турбота» вже пройшли навчання у тренінговому центрі бібліотеки ім. М.Івасюка. Від понеділка навчається ще одна група – уже з 10 слухачів. А вчаться вони – спілкуватися в інтернеті. Освоюють Скайп, за допомоги якого отримують можливість спілкуватися з друзями навіть через кордони. Оволодівають вміннями писати електронною поштою, зберігати й чіпляти до листів текстові файли, фотографії. Позбуваються самотності, на яку намагаються приректи їх невблаганна старість і доля.

Одна жінка бере індивідуальні уроки комп’ютерної грамотності. Син намагався урізноманітнити її дозвілля, з якого тепер майже повністю складається її життя. Закачував книжки, музику. Але не мав змоги бути постійно поруч, аби вмикати і вимикати те, що цікавить матір, перегортати сторінки. Тож нині вона освоює ці ази в бібліотеці. Коли виходити з дому стане зовсім важко – у неї залишиться віртуальне вікно у світ.

Обласна бібліотека співпрацює також з Буковинським центром реабілітації інвалідів. Для них це не лише спілкування, а й пошук можливостей для лікування, реабілітації, роботи.

Сторожинецька районна бібліотека будує «бібліомости» для людей з обмеженими фізичними можливостями. Навіть тренінговий центр бібліотеки розташований там у зручному для таких людей Будинку культури, де є можливість дістатися до залу навіть інвалідам-візочникам.

Сподівається на новий зал і обласна бібліотека ім. М.Івасюка – триває ремонт у приміщенні на Соборній площі, де розміститься дитячий філіал. Таким чином не лише «розвантажать» старе приміщення, а й зведуть пандуси.

Книгозбірні: міст до читача відкритий

Знаменита фраза «Незабаром не буде нічого, незабаром буде лиш одне телебачення!» з фільму «Москва сльозам не вірить» викликає скепсис не лише у телевізійників. Століття минають, а залишаються і радіо, і театр, і книга, і бібліотеки! Як наголошує  заступник директора обласної універсальної наукової бібліотеки ім. М.Івасюка Ольга Серебріян, читач бібліотеки не покидає. І якщо сюди приходить людей не більше, ніж раніше, то відвідуваність сайту бібліотеки зростає. Цього року віртуальних відвідувачів бібліотеки побільшало удвічі.

–      Діє віртуальна довідка, – каже Ольга Серебріян. – Даємо інформацію, чи є запитувана книга. Підбираємо літературу до курсових робіт – звісно, не повний список, адже студент має сам визначатися з джерелами свого наукового дослідження. Переглянувши рекомендовані праці, цілком можна  відшукати решту потрібного матеріалу. Кількість наданих довідок неухильно росте, а починали від скромної сотні довідок на рік.

Влаштовуємо й віртуальні виставки. Серед найсвіжіших – виставка до 70-річчя нашого земляка, журналіста і редактора, талановитого фотографа Василя Бабуха. Виставляються у нас і художники, які оформляють книги, що видаються в місцевих видавництвах. До речі, віртуальні і реальні виставки не дублюються. Віртуальними ми зацікавлюємо, а на «живі» приходять подивитися до бібліотеки.

Надаємо можливість знайомитися з новими надходженнями – скануємо обкладинки.

Розпочали роботу з оцифрування фонду. Наразі на це бракує техніки, але робота просувається. Долучаємося до створення електронної бази «Культура України», подаємо туди ретро-видання.

Бібліотекар – не «сіра миша»

Стереотипне уявлення про бібліотекаря, який припадає пилом разом з книжками, вже давно неактуальне. Бібліотекарі обласної книгозбірні – це люди, що вміють усе. За великих надходжень по державних програмах, які періодично трапляються, бібліотекарі перекваліфіковуються на вантажників. Під час проведення масових заходів – це справжні актори з талантами художньої декламації, співів, хенд-мейду. А в тренінговому центрі за програмою «Бібліоміст» вони є вправними користувачами інтернету і тренерами з комп’ютерної грамотності.

Завідувачка відділу інформаційних технологій, бібліотекар за освітою Галина Добровольська – саме з таких:

– Найближчої неділі разом з учителями Недільної школи при церкві Св. Параскеви (УПЦ КП) їдемо до спеціалізованої школи для дітей з вадами зору в с. Карапчів на Вижниччині. Веземо колядки, мультфільми, а разом з цим – виставку книжок. У такий спосіб призвичаюємо дітей до книги. І не лише дітей. Виставка книг – невід’ємний атрибут усіх наших подій. Свого часу проводили майстер-клас з карвінгу по «бібліомосту» з Хотинською районною бібліотекою. Учасники по обидва боки моніторів були в захопленні. А для охочих навчитися мистецтва різьби по овочах і фруктах ми пропонували літературу з цієї тематики.

Інтернет у бібліотеці дає надзвичайні можливості! Пригадую, які емоції переповнювали усіх учасників «бібліомосту» з першим космонавтом України Леонідом Каденюком з нагоди його 60-ліття. Захоплені були всі: і сам космонавт, який з Києва спілкувався зі своїми прихильниками, і ми тут у Чернівцях, і його односельчани, що долучилися до розмови у сільській бібліотеці в його рідних Клішківцях!

Банк історії краю

Обласні бібліотеки називають краєзнавчими депозитаріями. У книгосховищах зберігається практично все, що видається в краї, та видання, в яких ідеться про край.

Читачі обласної бібліотеки ім. М.Івасюка – так само, як бібліотека, універсальні, вважають її працівники. І ця універсальність не заперечує слова «наукова» у назві.

Книгосховища потребують відповідного догляду. Тож одержимі своєю роботою бібліотекарі – «банкіри краєзнавства» – наводять лад у своєму депозитарії. Просушують книжки на балконах, пилососять, протирають пил…

Бібліотекар теж має Мрію…

Бібліотекар Галина Добровольська мріє, щоби Чернівецька обласна була подібною до бібліотеки Варшавського університету (БУВ), яка не лише одна з найбагатших у Польщі, а ще й одна з найпривітніших і найлояльніших до студентів. Під час сесії вона працює разом зі своїми відвідувачами до 5-ї ранку (до перших автобусів). І це ще не всі її переваги. У БУВі створені всі умови для навчання: вільний доступ до книг на полицях, електронний каталог, дармовий Wi-Fi, зручні робочі місця…  Пересічному українському студенту таке може лише снитися.

– Запроваджуємо усе, про що мріємо, в міру можливостей. Особисто я дуже хотіла б, аби в нас був вільний доступ до книг, комфортні умови для читача, відкритість фондів (крім, звісно, раритетних),  очіповані книжки… Мріємо про конференц-зал, де можна було б проводити масові заходи, не заважаючи іншим читачам.

Ґрати на Windows

Попри те, що віртуальні «вікна» в бібліотеках мають необмежені можливості, «ґрати» (тобто перешкоди) на них створюють таки суттєві обмеження.

Хоча обласна бібліотека й витримала вимоги грантодавця для участі в проекті «Бібліоміст» (приміщення для розташування комп’ютерів, дотримання санітарних норм при цьому, внесок місцевої влади тощо) – загальні успіхи книгозбірні гальмуються іншими обставинами. Задля тренінгового центру бібліотека пожертвувала одним із відділів. Фінансування бібліотек – стабільне, а ціни на друковані видання (зокрема й на періодику) постійно зростають. Постанова Кабміну про  обмеження платних послуг бібліотек позбавила можливостей заробити хоча б на канцтовари, носії електронної інформації, оновлення і модернізацію техніки. Звісно, для обивателя, якого жахає, що «уже й у бібліотеці гроші беруть», це крок назустріч, але водночас – і позбавлення можливості отримувати певні послуги.

Безліч проблем породжують формальності: обласна комунальна установа (а саме такою є бібліотека ім. М.Івасюка) розташована у приміщенні, орендованому у міської громади. А найдивовижнішими є господарські «моменти» в управлінні бібліотекою. Приміром, книгозбірня має провести тендер на послуги з опалення приміщення. Так, наче ці послуги в нас надають кілька фірм, а не монополіст Чернівціоблтепломережа.

«Бібліоміст» в оптимізм

Книгозбірня давно перестала бути хатою-читальнею. Вона рухається за читачем. У бібліотеці на вул. Кобилянської  є навіть дитячий куточок з іграшками для дітей відвідувачів, а також запроваджено буккросинг… Бібліотекарі констатують: інтелект читача зростає. І віра в свого читача – це найголовніший місток, який книгозбірні вибудували до нього.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії» 

Чернівецька область у «бібліоцифрах»

405 бібліотек

12 централізованих районних бібліотечних систем,

346 сільських книгозбірень.

Загальний фонд – 6 млн. примірників творів друку

395 тис. користувачів на рік (43,8% населення Буковини).

196 персональних комп’ютерів

48 бібліотек області – з доступом до інтернету,

в т.ч. 27 – сільських книгозбірень

Запис Читач бібліотеки не покидає. Він просто «перетікає» до віртуалу спершу з'явиться на Медіа-Версії.