Пам’ятник «Художникам – жертвам репресій». Київ. Скульптор Борис Довгань. 1996 р.

Наприкінці навчального року випускники Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури розпочинають самостійне творче життя. І кожний з молодих художників пам’ятає своє посвячення у студенти біля пам’ятника «Художникам – жертвам репресій», якому закарбовано пам’ять про українських митців – жертви комуністичного режиму. Пам’ятник установлено в Києві на території Академії 1996 року  (скульптор Борис Довгань). Поруч із постаттю «Скорботної музи» розташована бронзова плита з 41 прізвищем репресованих комуністичним режимом  художників. Серед них є також ім’я митця Миколи Івасюка – гордості буковинської землі.  

Точну дату смерті й окремі важливі дати біографії всесвітньо відомого буковинця, художника Миколи Івасюка встановила завдяки е-архіву документів КДБ авторка постійної рубрики «Мистецький детектив» Тетяна Дугаєва.  

«Версії» далі знайомлять із низкою архівних документів про уславленого українського художника Миколи Івасюка (1865-1937) та нагадують про необхідність виправлення помилок, яких припустилися на меморіальних дошках у Чернівцях.

Про себе – власноруч

У Центральному державному архіві громадських об’єднань у Києві (ЦДАГО) зберігаються цінні документи 1937-1980 років зі Справи обліково-архівного відділу КДБ за обвинуваченням Івасюка Миколи Івановича, які прояснюють окремі факти біографії видатного художника. Віднедавна з’явилася можливість ознайомитися з електронною версією цих матеріалів і уточнити важливі дати життєпису митця.
Почнемо з того, що в одному з семи записів – «Анкеті заарештованого» із власноручним підписом художника – зазначені дата й місце народження (16 квітня 1865 р., Заставна, Румунія), місце проживання Миколи Івасюка в Києві (бульвар Шевченка, 4, кв. 10), національність та громадянство («Українець. УРСР»). У графі 8 – інформація про номер паспорта, виданого 17 листопада 1935 р. Принагідно зазначимо, що художник перебрався до Києва 1925 року, а паспортна система в УРСР була введена 1932 року, і паспортизація населення відбувалася в кілька етапів.
Про батьків: «батько – механік сільськогосподарських машин, мати – домогосподарка, дружина – Івасюк Цецилія Християнівна, домогосподарка, 67 років, народилася в Баварії (Німеччина)». Відомо також, що у подружжя було дві дочки, Олександра та Олена.
1884, 1889, 1908, 1925… За цифрами  60 років життя

А в «Архівній довідці про колишнього співробітника Центральної наукової бібліотеки України» зазначені відомості біографії й діяльності М. І. Івасюка, відповідно до тексту його особистої заяви про прийняття на роботу до Всенародної бібліотеки України при Всеукраїнській академії наук (ВБУ). У документі  зафіксовані  важливі  дати з його біографії . Йдеться про закінчення вищої реальної школи в Чернівцях 1884-го та Академії образотворчих мистецтв у Відні 1889 року. Від 1890 до 1896-го вдосконалювався за фахом в Академії образотворчих мистецтв у Мюнхені, де отримав диплом із відзнакою. Протягом 1898-1908 років художник працював у Чернівцях викладачем Вищої реальної школи та керував школою образотворчого та прикладного мистецтва. Від 1908 до 1925 р. постійно проживав у Мюнхені та Відні, займаючись виключно живописом.

1925, 1928, 1930… Українське кіно
Далі зазначено: «1925 року за ініціативи Наркомату освіти УРСР, за сприяння уповноваженого представника СРСР у Відні Ю. М. Коцюбинського переїздить на постійну роботу та проживання до Києва, набуває громадянство СРСР. Від 1925 р. працює в Києві науковим співробітником кафедри мистецтвознавства при Всеукраїнській академії наук. 1927 року переходить на роботу в бюро Всеукраїнського фотокіноуправління. Від 1928 р. до початку 1930 р. працює на Київській кінофабриці художником постановочного  цеху, з  жовтня 1930 р. – науковим співробітником підрозділу графіки картографічного відділу ВБУ».

У документі є запис про те, що М. Івасюк «вільно володів російською, німецькою, польською, міг говорити французькою, англійською, румунською мовами».

Трійка революційної доцільності

Ми маємо також можливість ознайомитися із двома важливими документами архівної кримінальної справи художника. А саме: з «Випискою з протоколу засідання Трійки при Київському Облуправлінні НКВС УРСР», у якій йдеться про постанову про розстріл Миколи Івасюка. А також із «Довідкою» від 30 грудня 1980 року, виданою військовим трибуналом Київського військового округу, яка свідчить про скасування цієї постанови, про припинення справи за відсутністю складу злочину і посмертну реабілітацію репресованого художника.

Архівна справа КДБ 1937 р. «За обвинуваченням Івасюка Миколи Івановича»

Виписка з протоколу із рішенням від 14 листопада 1937 року про розстріл

І ще про дати…

Донедавна дата смерті Миколи Івасюка достеменно не була відома. Останніми роками оприлюднені важливі архівні документи часів сталінських репресій, зокрема й стосовно розстрілу художника. З постанови Трійки УНКВС від 14.XI 1937 г. «Про розстріл» дізнаємося: митця розстріляли опівночі 25 листопада 1937 року. (З фотокопією цього документа можна ознайомитися в газеті «Версії», № 21, 2019 р.).

На меморіальній дошці на будинку в м. Чернівці по вул. Українській, 37, в якому мешкав Микола Івасюк,  помилково зазначена дата смерті митця

Важливо зауважити й те, що в тексті присвятного напису на меморіальній дошці на будинку, в якому проживав Микола Івасюк у Чернівцях (вулиця Українська, 37), є помилка: вказано дату смерті – 1930 рік. Насправді життя художника обірвалося 1937 року.

До слова, є помилки і в написі на меморіальній дошці на будинку Августи Кохановської  на нинішній вулиці Шевченка в Чернівцях, про які неодноразово писали «Версії».

Тетяна ДУГАЄВА, мистецтвознавець, член Національної Спілки художників України

Запис Про помилкову дату смерті на меморіальній дошці в Чернівцях, реабілітованого посмертно художника Миколи Івасюка спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Нині ми впевнено можемо говорити про це: Микола Івасюк створив алегоричну композицію для плафону в інтер’єрі колишньої ощадної каси в Чернівцях 115 років тому. Саме тоді – 27 лютого 1904 року чернівецька газета «Czernowitzer Tagblatt» повідомляла, що Микола Івасюк «з радістю виконує твір для декоративного оздоблення сходів місцевої Ощадної каси». Автор матеріалу, який відвідав майстерню митця, пише: «Стельове малювання вже виконано художником, крім кількох змін, які він… уже окреслив». Ця важлива інформація дає підстави стверджувати, що алегорична композиція написана 1904 року.

Досі була відома інша дата створення плафону, яку повідомляла професор Українського поліграфічного інституту ім. І.Федорова Христина Саноцька (1931–1999) у статті, опублікованій у Чернівцях 1990 року: «М. Івасюк — автор декоративно-монументального живопису на алегорично-міфологічну тематику розписав плафон ощадної каси в Чернівцях, 1907–08 р.р.».  Про це, зокрема, писала газета «Версії» 2014 року у 19-му числі (Т. Дугаєва «Микола Івасюк — автор плафона в інтер’єрі Художнього музею в Чернівцях»). Нам не відомо, якими міркуваннями керувалася дослідниця, наводячи це датування.

Нині рік створення роботи уславленого українського живописця Миколи Івасюка отримав документальне підтвердження. А його нащадкам залишається тільки впоратися із проблемою реставрації та порятунку цінного твору, пошкодженого від намокання ще 27 липня 2017 року під час зливи. Адже творів цього видатного художника в Україні буквально лічені одиниці. Та Чернівці і далі живуть із цим  – немовби нічого не сталося. На жаль. А байдужість – це параліч душі…

Тетяна ДУГАЄВА, мистецтвознавець, член Національної Спілки художників України

Запис Плафон в інтер’єрі Художнього музею Микола Івасюк створив 1904 року спершу з'явиться на Медіа-Версії.

до Чернівецького міського голови

Шановний Олексію Павловичу!

Якщо Ви дасте вказівку 4-5-ти будівельникам, які за 2-3 години знімуть полотно всесвітньо знаного буковинського художника Івасюка  «Ощадність» (1908 р.) зі стелі Художнього музею, то цим не тільки врятуєте одне із двох полотен Івасюка , якими володіють буковинці, а й увійдете в історію.

За словами мистецтвознавця, члена Спілки художників України Тетяни Дугаєвої,  свого часу найкраща дослідниця  України Христина Саноцька встановила приналежність цього твору, закріпленого на плафоні приміщення нинішнього Художнього музею, а колись Ощадних кас, пензлю Миколи Івасюка. До слова, в Україні твори нашого земляка можна порахувати на пальцях однієї руки. Тому цінність цієї його роботи важко переоцінити.

…27 липня полотно Івасюка замокло. Ще один дощ – і йому кінець! Як відомо, приміщення Художнього музею належить міськраді, тож музейники сплять спокійно, бо вони за нього, тобто ні за приміщення, ні за полотно, не несуть відповідальності.

Але ця ситуація не дає спокійно жити усім прихильникам живопису і, зокрема, колишньому директору Художнього музею Тетяні Дугаєвій, яка закидає редакцію «Версій» листами-SOS і просить втрутитися та порятувати те, що, втративши, ми вже ніколи не матимемо – ні ми, ні наші нащадки.

А потрібна всього-на-всього Ваша вказівка відповідному керівнику, який організує 4-5 будівельників з риштуваннями, що і знімуть полотно зі стелі.

З повагою і сподіваннями, головний редактор газети «Версії» Людмила Чередарик

Запис Олексію Павловичу, станьте рятівником раритету спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Микола Іванович Івасюк – видатний український художник. Народився 14 квітня  1865 року в Заставні Чернівецької області. Після закінчення Вищої реальної школи у Чернівцях навчався в Академіях мистецтв Відня  та Мюнхена. Автор численних історичних та жанрових полотен на українську тематику, портретів, іконописних творів, кіноплакатів та ескізів поштових марок УНР. Працював у руслі академізму та реалізму. Деякі ранні твори позначені естетикою модерну.  Жив у Львові, Чернівцях, Києві, де брав участь у виставках. 1899 року створив першу дитячу художню школу в Чернівцях. 1937 року репресований і розстріляний у Києві. Реабілітований посмертно 1980 року.

Творчість Миколи Івасюка київського періоду (кін. 20-х років) зовсім не досліджена. Про твори, серед яких є і кіноплакати, що їх художник розробляв, коли працював на кінофабриці у Києві, нічого не відомо. Пошуки розпочала Тетяна ДУГАЄВА.

«Завдяки колекції радянського кіноплаката в бібліотеці ім. Вернадського в Києві та її версії в Інтернеті, є можливість побачити їх, – радо повідомила мистецтвознавець. – Я шукала друковані матеріали, періодику тих років, щоби відтворити переїзд Івасюка в Україну, його участь у виставках. Знайшла лише згадку про це в американській україномовній газеті 1927 року «Свобода» та  розшукала каталоги українських виставок 1920-30 років, у яких він брав участь». 

До Києва він перебрався із сім’єю 1926 року з Відня на запрошення радянського уряду на посаду професора Художнього інституту. Омріяний переїзд до України обернувся на тривожне і небезпечне життя в умовах лихоліття сталінського терору та жорсткого контролю в іделогічній сфері. Вже давалася взнаки загрозлива атмосфера Київського художнього інституту, де визрівала більшовистська ідея створення пролетарської мистецької культури. 1927 року Микола Івасюк перейшов на роботу до системи Всеукраїнського фотокіноуправління. Та прогресивні течії у кіномистецтві теж згорталися. На сторінках журналу «Кіно» пишуть про «ворожі сили, які йдуть і лінією формалізму, і лінією прищеплювання національної романтики» (№2, 1931) та рекомендують «…не забувати про ідеологічне спрямування кіномистецтва. Жодних хитань і відхилень від завдання моменту не може бути» (№19, 1929).  Невдовзі розстріляли секретаря цього видання. Від 1930 року Микола Івасюк працює у новоствореному Київському будівельному інституті, базою для якого частково став архітектурний факультет Київського художнього інституту. Хвиля звинувачень у шпигунстві та підготовки терористичних актів прокотилася і там. Воронка каральної машини засмоктувала все більше людей.

М. Івасюк. Кіноплакат «Двійник проти волі». 1928 р. Друк

Інформації про київський 10-літній період творчості Миколи Івасюка вкрай обмаль. Наприклад, газета «Свобода» за 13 січня 1927 року на першій шпальті, інформуючи про переїзд художника до Києва, повідомляє про його «намір написати кілька картин з історії революційного руху на Україні». Знаходяться поодинокі свідчення про участь художника в мистецьких виставках, де експонувалися портрети й картини з народного життя. Про його персональну виставку, яка проходила 1926-го в київському Музеї Революції, повідомляв харківський журнал «Нове мистецтво» (1926, №24, с.18). Бачимо ім’я М.І. Івасюка і в каталогах виставок «На допомогу жертвам повені у Західній Україні» (1927 р., Київ), VI Всеукраїнської виставки (1935 р., Київ-Одеса) та «Мистецтво Радянської України» (1936 р., Харків). За спогадами дочки художника Олени Миколаївни, у 1930-і роки родина митця  дуже бідувала. Виняткової цінності набувають свідчення видатного українського музейника Федора Ернста про те, що київські музеї замовляли художникам портрети «вождів» та «большевицьких вельмож», що давало їм заробіток та рятувало в роки голоду. Зокрема, 6 червня 1933-го він занотував у щоденнику факт складання акту «про портрети, писані Івасюком», серед яких був і портрет прихильника українізації наркома освіти Миколи Скрипника. (С. Білокінь. В обороні української спадщини: Історик мистецтва Федір Ернст. Київ. 2006).

Тоді ж Івасюк звернувся до створення кіноплакатів до фільмів і публікував малюнки для журналу «Кіно». Цей розділ його творчого доробку практично не досліджений. Із кількома рідкісними творами художника маємо можливість познайомитися завдяки колекції українського кіноплаката 1920-1930-х рр., яку зберігає Національна бібліотека України ім. В. Вернадського. Електронну версію цього унікального зібрання розміщено 2012 року на сайті бібліотеки. Серед оприлюднених плакатів знаходимо чотири підписні кіноафіші митця 1927-28 рр.

Його плакати повідомляли про вихід на українські екрани американських кінострічок – «Скарамуш», знятого у дусі «плаща та шпаги»,  та мелодрами «Двійник проти волі». З притаманною автору реалістичною подачею зображень та оповідністю, він передає атмосферу фільмів і розкриває їхню головну ідею. Ці афіші тяжіють до живопису.

М. Івасюк. Кіноплакат «Сорочинський ярмарок». 1927 р. Друк

У плакаті до української кінокартини «Сорочинський ярмарок», прем’єра якої відбулася у Києві та Москві 1927 року, Івасюк окреслює тему та зміст кінострічки, застосовуючи пластичний прийом відтворення кількох окремих кадрів з портретними зображеннями героїв, які дають уяву про головних персонажів та  їх взаємини.

Згадані фільми були чорно-білими й створені в епоху німого кіноматографа. З огляду на це набирає значення колористичне вирішення аркушів Івасюка. Приміром, плакат до втраченого нині фільму «Сорочинський ярмарок» жваво мерехтить традиційними червоно-чорними барвами з біло-вохристими сполученнями. А динамічний похилий шрифт за кольором та ритмікою асоціюється з кипучою атмосферою.

Особливе місце у плакатній графіці Миколи Івасюка посідає твір «Волзькі бунтарі». Він є знаковим у творчості митця з огляду на тему та її мистецьке втілення. Цей кіноплакат Івасюк створив до першої чуваської ігрової кінострічки дозвукового періоду для прокату в Україні. В ній – про повстання в одному з чуваських сіл під керівництвом місцевого вчителя Хурі. Фільм не зберігся. З наукового альманаху Чуваського Національного музею дізнаємося, що прототипом головного героя фільму був Тимофій Ніколаєв (Хурі), видатний борець за національну незалежність свого народу. Ніколаєв-Хурі був членом редколегії першої чуваської газети «Хипар», яка згуртовувала національні патріотичні сили довкола ідеї духовного відродження та розвитку рідної мови. Його розстріляли більшовики як «буржуазного націоналіста» у Казані 1918 року. В одній з опублікованих у музейному виданні статей читаємо: «У 1920-і роки він був національним героєм. Але у 1930-ті роки ім’я Тимофія Хурі викреслили з історії».

М. Івасюк. Кіноплакат «Волзькі бунтарі». 1927 р. Друк

Цікаво розглянути образно-пластичне вирішення кіноплаката «Волзькі бунтарі». Натхненного борця за національне відродження художник зобразив крупним планом на тлі фрагмента храму. Його постать промовисто височіє над загоном озброєних поліцейських. Саме ефект крупного плану є характерною рисою цієї яскравої композиції. Вона динамічно перегукується із притаманною для німого кіно пластикою: пафосною жестикуляцією, красномовним виразом очей і підвищеною емоційністю. Вирізняє цю роботу і такий психологічний плакатний прийом як зображення героя та антигероя, що більш наочно розкриває зміст стрічки.

У мистецькій спадщині Миколи Івасюка плакатна графіка складає групу творів, які збагачують нашу уяву про талант художника. Деякі з плакатів набирають цінності документів, коли стосуються вже втрачених кінострічок. Ці роботи є частиною творчого надбання митця та водночас і складовою різноманітного мистецтва кіноплаката раннього українського кіно.

М. Івасюк. Кіноплакат «Скарамуш». 1927 р. Друк

…Вересневої ночі 1937 року київське помешкання Миколи Івановича Івасюка, що на бульварі Шевченка, 4, обшукали. Художника заарештували, а картини конфіскували. Висунуте обвинувачення у шпигунстві та українському націоналізмі Івасюк не визнав. Але додому 72-річний митець уже не повернувся. Його розстріляли як «ворога народу» за наказом НКВС 25 листопада 1937 року. Так Україна втратила уславленого живописця, автора кількох сотень жанрових, історичних та портретних творів на української тематики. Доля його чималої творчої спадщини здебільшого невідома, а значна кількість творів була вилучена з контексту українського мистецтва. Нині частина творів перебуває у музейних зібраннях Києва, Львова та Чернівців. Окремі – у приватних колекціях, поодинокі ж полотна і досі з’являються на аукціонах.

Тетяна ДУГАЄВА, мистецтвознавець, член Національної спілки художників України

Автор висловлює щиру подяку співробітникам Національного музею українського мистецтва у Львові за надане фото «Автопортрета» Миколи Івасюка.

Газета «Версії» раніше знайомила читачів з творчістю М. Івасюка.

Т. Дугаєва: Микола Івасюк – автор композиції невідомого портрета О. Кобилянської і обкладинки раритетного українського видання. «Версії» №47, 2013 р. ; Фіалкова марка з Відня. Українська Народна Республіка у художній мініатюрі. «Версії» №4, 2014 р.; Микола Івасюк – автор плафона в інтер’єрі Художнього музея в Чернівцях. «Версії» №19, 2014 р.

Запис Кіноплакати Миколи Івасюка. Про маловідому грань творчості митця спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Микола Івасюк – автор плафона в інтер’єрі Художнього музею у Чернівцях

Усі попередні роки про це говорилося непевно і під знаком питання. Але нині доведено, що це саме наш буковинський  художник зумів у живописній алегорії плафона розкрити, як ніхто інший, мету діяльності ощадниці, призначення якої –  перерозподіл фінансів від сфери торгівлі та ремесел до науки та мистецтва, від якого й залежить рівень розвитку духовності, основи основ людського життя.     

Станіслав Яновський (StanislawJanowski). Портрет художника Миколи Івасюка. 1894 рік. Пастель. Зберігається в Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького. У кольоровому варіанті публікується вперше.

арто лише переступити поріг ошатного приміщення Чернівецького художнього музею у Чернівцях, як одразу ж потрапляєш під дивовижний вплив живописного плафона на стелі, що відкривається з другого поверху через наскрізний овальний отвір і саме до якого нібито й ведуть мармурові сходи. Плафон підкреслює небуденність, вивищеність і особливість цього приміщення.

Зовні будинок теж вражає святковістю: його інтер’єр вирізняє цілісний сецесійний вигляд з привабливим декором на фасаді та чудовими вітражами, скульптурними елементами й оригінальними металевими решітками всередині. Безперечно, він є окрасою Чернівців і його гордістю.

Будівництво ж споруди за проектом австрійського архітектора Губерта Гесснера у співавторстві з Прокопом Шупіхом розпочалося 1900 року для Дирекції ощадних кас Буковини. До опоряджувальних робіт з декоративного оздоблення приміщення залучалися  і чернівецькі майстри, архітектори та митці, чиї імена ще належить встановити.

….Дивним чином склалося так, що протягом багатьох років про авторство композиції живописного плафона на стелі згадувалося побіжно. Мабуть, тому, що не було певності в прізвищі. Зазначалася лише ймовірність створення композиції Миколою Івасюком (1865 р., Заставна Чернівецької обл. – 1937 р., Київ, розстріляний НКВС).

Отож, належить внести ясність і наголосити, що авторство буковинського митця є незаперечним. Підстава для цього твердження – дослідження відомого знавця творчості М. Івасюка, українського мистецтвознавця, професора Українського поліграфічного інституту ім. І.Федорова Христини Саноцької (1931-1999). В одній з її статей, опублікованій у Чернівцях, читаємо: «М. Івасюк – автор декоративно-монументального живопису на алегорично-міфологічну тематику розписав плафон ощадної каси в Чернівцях, 1907-08 р.р.» («Митець трагічної долі», «Молодий буковинець» №15, 1990 р.).

Микола Івасюк. Композиція плафона Художнього музею у Чернівцях. 1907-1908 р.р. Полотно, олія

Це традиційна форма плафонів для декоративного оздоблення храмів і палаців. У композиції використано класичний прийом «перспективного  плафона» з ілюзією прориву площини стелі та продовження простору за її межами. Мальовнича багатофігурна композиція була задумана Миколою Івасюком як своєрідна емоційна та змістовна домінанта інтер’єру приміщення. Символіка персонажів твору та їхніх атрибутів красномовно розкривала тему призначення діяльності головної буковинської ощадниці та її роль у діловому житті краю, а це – успішний  перерозподіл фінансів від сфери торгівлі та ремесел до сфери мистецтва й науки, від чого, зокрема, залежав високий рівень розвитку духовної сфери. Саме в такому контексті прочитується зміст твору і саме цю ідею творчо реалізував автор.

Основну ідею твору уособлюють алегоричні жіночі фігури з атрибутами, ангел та численні путті (амурчики) з квітами. Вони зображені у стрімкому русі, у складних сильних ракурсах, літаючими в повітрі серед хмар на фоні неба та колонади. По центру бачимо струнку витончену постать крилатого ангела з трубою, який є провісником і наставником на добрі справи. В його руці символ миру – оливкова гілка. Ліворуч – три жіночі постаті, які репрезентують торгівлю і ремесла. З кадуцеєм, який вважався символом торгівлі та примирення, зображено богиню щастя та успіху Фелісітас. Водночас згадаємо, що кадуцей є традиційним атрибутом і бога торгівлі Гермеса. Слід наголосити, що існують різноманітні відтворення цього символу; відтак одна з форм кадуцея подана в композиції М. Івасюка. Жінка поруч уособлює алегорію ремесел. Вона тримає куделю – давній символ ткацького ремесла й атрибут рукоділля.

Праворуч зображені музи – покровительки поезії, мистецтв, наук і освіти. Одна з них – з розгорнутим сувоєм та паличкою для писання. Можна припустити, що це богиня історії Кліо, яка записувала найважливіші події. Зазначимо, що історію древні греки відносили до мистецтв. Поруч художник зобразив жінку, яка тримає ліру – символ музики й творчості. Відомо, що ліра була атрибутом кількох міфологічних персонажів, зокрема й богині Ерато, яка вважалася музою ліричної поезії. У другій руці у неї смолоскип, що символізує знання та освіту.

З розміщенням у колишній будівлі Дирекції ощадних кас Буковини 1991 року Чернівецького художнього музею, плафон сприймається в новому контексті приміщення цілком органічно. 1992 року проведена його реставрація, яку виконали фахівці львівської філії Українського науково-реставраційного управління. Вони демонтували плафон, здійснили його розчистку, укріплення шару фарби, тонування та знову закріпили роботу на стелі.

Відтак життя цієї алегоричної композиції, сповненої променистої енергії та життєствердження, продовжується у стінах Художнього музею, гідно репрезентуючи творчість славного чернівецького митця. А на етикетці, яка вочевидь буде невдовзі супроводжувати музейний твір, ми прочитаємо ім’я автора плафона Миколи Івановича Івасюка.

Тетяна ДУГАЄВА, мистецтвознавець, член Національної Спілки художників України

Автор висловлює щиру подяку за надання фотографії твору С. Яновського «Портрет Миколи Івасюка» та за люб’язне сприяння в роботі генеральному директору Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького І. Кожану, головному хранителю Д. Посадській та кандидату мистецтвознавства О. Семчишин-Гузнер.

Запис Мистецькі детективи від Тетяни ДУГАЄВОЇ спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Композиція чудової світлини знайдена особисто Миколою Івасюком для роботи над задуманим живописним портретом Ольги Кобилянської, як пише про це 23 лютого 1899 року сама Кобилянська Василеві Стефанику: «…Се Івасюк (маляр) уложив мені таку позицію, бо хотів мене раз малювати; се не для «Вістника» я фотографувалася. Іншої фотографії не мала — і дала сю Маковею, застерігаючи, що для «Вістника» дам іншу. Але нім я зібралася на іншу — він вже сю післав»…

Продовження читайте у газеті «Версії» №47

Запис Ольга Кобилянська: “Се Івасюк уложив мені таку позицію, бо хотів мене раз малювати…” спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Прийдешнього четверга, 24 січня об 11 годині у м.Заставна (зала засідань районної музичної школи) Заставнівська районна організація товариства «Просвіта» проводить урочистості з нагоди вшанування пам’яті всесвітньо відомого художника Миколи Івановича Івасюка.
М.І. Івасюк народився 14 квітня 1865 року в містечку Заставна.

Автор численних полотен: історичного жанру — «В’їзд Богдана Хмельницького до Києва» (1892—1932), «Богдан Хмельницький під Зборовом» (1893), «Битва під Хотином» (1903), «Іван Богун у бою під Берестечком» (1919); побутового жанру — «Поцілунок», «Очікування», «Гуцулка під деревом», «Буковинець» (усі — 1889), «Козак з дівчиною біля криниці» (1901), «Мати» (1908); портретів — Ю. Федьковича (1885), Т. Шевченка (1918), І. Франка (1924), М. Скрипника (1933) тощо. Виконав ескізи поштових марок УНР номіналами 2, 3, 30, 50, 80, 200 гривень (так звана віденська серія; 1919). Розписував іконостаси в церквах міст Заставна, Кіцмань та деяких сіл Буковини.

Пензель художника оспівував героїчну боротьбу українського народу за своє соціальне і національне визволення. Найбільш відома його багатофігурна історична композиція — «В’їзд Богдана Хмельницького до Києва».

Багатющий скарб його картин — понад 500 полотен висококла-сних творів-шедеврів «розлетілися» по всьому світу — Австрія, Канада, Німеччина, Росія, Польща, Румунія та інших країн.

Розуміючи роль мистецтва для народу, Микола Івасюк у 1899 році організовує у Чернівцях першу художню школу для дітей із бідних сімей. Життя митця обірвалося трагічно. 25 листопада 1937 року його розстріляли у київському лісі в сталінських катівнях — у Биківні.

Мета зібрання — популяризувати творчість живописця, яка потребує кропіткого дослідження. Окрім цього, у будинку (м. Заставна), де народився великий художник, варто створити хату-музей, адже занедбана оселя руйнується. Районне товариство виступає також ініціатором присвоєння Заставнівській художній школі імені Миколи Івасюка.
А ще вагома частина заходу — заснування Чернівецької обласної мистецької премії ім. Миколи Івасюка задля підняття іміджу та важливості постаті художника, як символу світової культурної спадщини, підвищення ролі мистецтва в культурному житті Буковини, промоція престижу сучасних митців, допомога художникам-початківцям, дослідницька та пошукова робота, пропаганда життя і творчості художника — нашого земляка. Запрошуємо усіх, кому не байдуже минуле, сьогодення та майбутнє українського мистецтва.

Світлана Масловська,
голова Заставнівського районного товариства «Просвіта»

Запис МИКОЛА ІВАСЮК — СИМВОЛ СВІТОВОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ спершу з'явиться на Медіа-Версії.