Для участі у акції необхідно:

для діючих абонентів – оплатити послуги від 6 міс. (6 наступних місяців) з 01.12.2018 по 29.12.2018

для нових абонентів – подати заявку на підключення в межах території покриття INTELEKT з 01.12.2018 по 29.12.2018 (територія покриття – населені пункти, відмічені на карті покриття INTELEKT)

Серед усіх учасників акції 30.12.2018 року в 12.00 при онлайн-трансляції на 1-му поверсі  в ТЦ «Проспект» буде розігруватись головний приз –  телевізор 55″  4к Romsat 55USK181OT2. Також серед усіх учасників буде розігруватись 2 місце та, відповідний приз –  приставка та 3 місце – роутер.

Серед учасників акції, присутніх при даному розіграшу будуть визначатись 2 місце та приз – ТВ приставка, третє місце – роутер, 4 та 5 місця – 12 та 6 місяців безкоштовного доступу до мережі Інтернет. Призи які розігруються: Телевізор –Телевізор 4к Romsat 55USK181OT2, сертифікати: на 6 місяців безкоштовного інтернету та 12 місяців,клавіатура – B328 8 litestrikegamingkeyboard, ігровий контролер – Litestarpxn 9623, навушники бездротові ErgoBT-790, Приставка Android OzoneHD 4k , приставка Android MiniTVBoxT95N, роутер TotoLinkN300, роутер TendaAC6, Окуляри віртуальної реальності AIRVR 360′ (Black/White)

Запрошуємо всіх прийняти участь у акції та отримати свій приз!

Запис Поспішайте: НОВОРІЧНА АКЦІЯ ВІД “ІNTELEKT” спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Американська мрія» – можливість для кожного досягти успіху завдяки власному розуму і праці – давно вже не є суто «американською», і втілити її можна навіть у Чернівцях. Засновники і власники відомого в Чернівцях Інтернет-провайдера «Інтелект» Олександр Волощенко і Мирослав Запарнюк далекого 2006-го також загадали свою «американську мрію» і почали її втілювати. Тоді, коли перспектива Інтернетизації країни була ще доволі туманною, хоча світ і рухався в цьому напрямку семимильними кроками. Запатентували бренд, зареєстрували торгову марку. Як математики за освітою, ці ентузіасти були знайомі з передовими технологіями, пов’язаними з Іінтернетом, який тоді тільки починав набирати обертів. Зрозуміли, що перспектива – за швидкістю обороту інформації, у це й інвестували. Спочатку це був мізер – особисті, родинні заощадження… Тож загадали, повірили в себе і почали тягнути лінію. Не лише проектувати, узгоджувати документи і вирішувати безліч організаційних питань – а робити руками. Самі були монтажниками, самі обдзвонювали перших клієнтів, самі розносили рекламу…

Зараз фірма налічує понад сотню постійних працівників. Є ще й змінний склад – коли виникає потреба додаткових робочих рук, підрядників. І тепер ТОВ «Інтелект-груп» небезпідставно вважає себе одним із найсерйозніших гравців на ринку телекомунікаційних послуг Чернівецької області та інших областей, покриваючи своїми мережами до 80% території нашого обласного центру

«Оптоволокно буває різне»

Навіть «чайники» вже знають, що найкращий спосіб передачі даних – оптоволоконний зв’язок. І «тягнути оптоволокно» намагається кожний Інтернет-провайдер, який поважає себе і клієнта. Але й «оптоволокно», виявляється, буває різне. Розповідає комерційний директор ТОВ «Інтелект груп» Дмитро Гавриш:

– Особливість нашої компанії в тому, що левову частку бюджету ми вкладаємо саме в розвиток: у новітнє обладнання, у підготовку працівників, у передові технології. А все тому, що «оптоволокно» буває різне. У нас – GPON. Ця технологія дозволяє чітко визначати проблеми споживача дистанційно, тестувати його обладнання. Наприклад, з іншою технологією – медіаконвертером –  діагностувати ситуацію в клієнта дещо проблематично.

«Бачимо мету – не бачимо перешкод»

Звісно, «Інтелект» на Буковині далеко не єдиний Інтернет-провайдер. І цим… тішиться! Бо мало того, що за таких умов не порушується чинне законодавство (адже монополія заборонена), та ще й переконаний, що конкуренція його стимулює!

– Монополія вигідна продавцю, надавачу послуг – але не клієнтові, – пояснює Дмитро Гавриш. – Ми ж орієнтовані на нашого споживача. Навіть несправності, які можуть траплятися (хоча їх у нас – мінімум, і це щира правда), ми усуваємо в найкоротші терміни. І хоча, згідно з договорами, які укладаємо з клієнтами, маємо на це цілих 48 годин, зазвичай вкладаємося в одну добу. А юридичним особам узагалі намагаємося владнати проблеми упродовж кількох годин: ми ж розуміємо, що від наших послуг залежить їхня робота. Та навіть наш клієнтський офіс розташований в зручному для клієнтів місці – у приміщенні торгового центру «Проспект» за адресою Проспект Незалежності, 131.

Тож конкуренція сприяє якості роботи, нововведенням, лояльнішим цінам. З «Інтелектом» співпрацює більшість забудовників,  з ним мають угоди практично всі ЖРЕПи, за бажання замовника, «Інтелект» відкритий до співпраці з усіма ОСББ. Фахівці «Інтелекту», без перебільшення, працюють індивідуально з кожним клієнтом. Вони готові «зайти» в будинок (і не має значення, багатоповерхівка це чи приватне помешкання) заради одного абонента! «Бачимо ціль – не бачимо перешкод», – їхнє гасло.

«Інтернет майбутнього»

Коли ТОВ «Інтелект-груп» називає себе «Інтернетом майбутнього»,  для цього є підстави. І йдеться не тільки про технічну якість. Мова ще й про підхід до надання послуг. Хто би не став їхнім абонентом – фізична особа чи юридична, мешканець багатоповерхівки чи приватної садиби, «просунутий користувач» Інтернету чи «чайник» – для кожного з них знайдеться спосіб зробити користування Інтернетом ще вигіднішим. Більшість клієнтів компанії «Інтелект» підключаються безкоштовно за умови авансового платежу за певний період (навіть у приватному будинку, куди заводиться окрема лінія під конкретного клієнта – і це не дешево). У цього провайдера є багато різних тарифних планів, розрахованих під кожного клієнта. Юридичні особи можуть отримати знижки на додаткові послуги: відеонагляд, сигналізацію, додаткове обладнання тощо . Для наявних абонентів, за умови передоплати – користування послугами Інтернету за пів року чи рік  – діють знижки на це користування відповідно на 15 чи 25%. Особливим продуктом  «Інтелекту» є  дисконт-клуб, до якого кожний абонент може приєднатися і отримувати знижки у понад 30-ти партнерів Інтернет-провайдера. А ще кожний може стати учасником  і переможцем  численних акцій, які влаштовує ТОВ «Інтелект-груп» і згодом розігрує призи в режимі реального часу, із прямою трансляцією на свої сторінки в соцмережах і з вагомими призами – від сувенірів до широкоекранних телевізорів! Єдина умова – стати клієнтами ТОВ «Інтелект-груп».

КОНТАКТ-ЦЕНТР:

м. Чернівці, проспект Незалежності, 131,

ТЦ «Проспект», оф. № 120 (праворуч від ескалатора).

пн-пт 09:00-18:00 (перерва 14:00-15:00);

сб-нд 12:00-18:00 (перерва 14:30-15:00).

ВІДДІЛ ПІДКЛЮЧЕНЬ

м. Чернівці, проспект Незалежності, 131,

ТЦ «Проспект», 3 пов., оф. 316.

пн-пт 09:00-18:00

Запис «Intelektуальний» Інтернет: Від монтажників – до передових технологій спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Чому так? Може, тому, що сільський голова ще у 90-х «намотав» на колеса 1,5 мільйона кілометрів європейських шляхів і знає, якими мають бути дороги? Але ж інші керівники краю теж бачили на власні очі, як живуть європейці. Та їхній досвід чомусь не позначився на житті громад.

Тож у чому секрет Захарія ШЕВЧУКА, який кермує громадою лише 25 місяців, та за цей малий проміжок часу село вже відчуло позитивні зміни, спричинені його менеджерською роботою?     

«Усі мусять дотримуватися законів. І моральних – першочергово. Недарма ж михальчанські газди будували вдовам хати. Нині добру традицію відродили»

На думку Захарія Шевчука, недотримання законів – джерело всіх бід українців та України. Тому ця вимога є головною у ставленні до себе, до свого оточення і навіть до начальства – одне слово, до всіх без винятку. Такий підхід дозволяє назвати Шевчука керівником нового європейського зразка. І хоча майже дві третини життя Захарія Івановича припало на минуле ХХ століття, це не заважає чоловікові бути європейцем від голови до ніг. Утім, інфікування демократією відбулося в нього навіть не в 90-ті, коли ганяв машини, щоби утримувати сім’ю, вивчити дітей. Це, швидше, передалося йому у спадок від батьків і дідів, адже Шевчуків у селі завжди поважали та прислухалися до їхньої думки.

– У тому, що мене обрали сільським головою, не стільки моя заслуга, як репутація моєї родини, моїх прадідів, нехай з Богом спочивають, – каже Захарій Іванович. – Бо коли мене обирали, я нічого не обіцяв односельцям. Просто вони знали, як ставляться Шевчуки до людей, як працюють. Часто-густо саме вони були інінціаторами толок. Скажімо, немає вдова хати, тож збираються газди і будують її. Із соломи та глини роблять каракоти – цегла по-нашому. Моя баба при цьому завжди варила їсти і всіх пригощала. Так ось, до речі, цю традицію ми нині повернули. Раз на рік збираємо громаду з 30-40 осіб та розчищаємо захаращений потічок. Завозимо деревину самотнім, а також для школи. Тут  співпрацюємо зі спецлісгоспом.

Самодостатній, освічений, енергійний, Шевчук вміє розгледіти за деталями основне та сміливо розставити крапки над «і» незважаючи на чини та посади. І все ж найдивовижніша його риса – неймовірна відданість закону. Він ніколи сам не переступить межу дозволеного і не дозволить зробити цього іншому. Бо тільки в ДОТРИМАННІ ЗАКОНУ вбачає вихід із того глухого кута, в якому нині ми всі опинилися.

Він, приміром, не розуміє, як можна було поставити хрест на в’їзді у Михальчу, не узгодивши з громадою.

– А як завтра захочуть поставити мусульманський півмісяць? – риторично запитує сільський голова. – Це ж самоуправство. Усі мусять дотримуватися законів. А районний чиновник від землі натомість каже мені: «А той хрест вам заважає?»  Та ж я до чого веду? У такий спосіб ми вчимо людей жити не за законом. Бо й самі живемо не за законом. Тоді й на порядок годі сподіватися. Всі, приміром, знають, що я прихильник опозиції. Та як законослухняний громадянин виконую чинні закони. А тут під час виборів приїжджає свій, рідний, опозиційний кандидат і розклеює агітацію на стовпах. Я йому кажу, що для цього у нас є спеціально відведені місця. А він мені у відповідь: як це так, мовляв, може бути, щоби в моїй машині був прапорець ОУН-УПА, а я його не підтримую! Але ж, шановні, закони для всіх одні! І це має бути головним. І саме цього мусимо навчати дітей, якщо хочемо бачити свою старість щасливою. Бо ж найкраще навчання, як відомо, – власний приклад.

«Я прийшов у сільраду не керувати, а працювати і змінити життя людей на краще. Бо це моє рідне село, де мешкають мої діти і, сподіваюсь, житимуть правнуки»

– Захарію Івановичу, а що заважає роботі, окрім тотальної неповаги до закону?  

– Стара система. Найгірше від неї перейшло нам, у незалежну Україну. Саме вона нас і душить. Зараз усе за гроші – і освіта, і посада. Та почну здалеку. Коли я їхав поступати у сільськогосподарський інститут до Камянця-Подільського, зі мною ні мами, ні тата не було. Я закінчив школу із золотою медаллю. І, як зараз памятаю, на наш механічний факульет було 49 медалістів, а на курс набирали 150 студентів. У підсумку – 6,5 абітурієнтів на місце. Вже під час навчання побачив, що з усіх 150 лише 50 вчилися, бо мали для цього розум. Ще 50 студентів вчилися, бо мали зв’язки, а решта 50 вчилася, бо «стукала»  на тих і других. Так ось ми від цієї жахливої системи ще досі потерпаємо. Вихід один: позбуватися її. Тому й прийшов у сільраду не сидіти в кабінеті та писати довідки, а працювати. Бо маю на меті щось змінити. Тут дуже давно нічого не змінювалось, а ставало лише гірше та гірше. А це ж моє село, де живуть мої діти і, сподіваюсь, житимуть онуки та правнуки. Саме тому виконую свої обов’язки без огляду на рідних, наближених чи друзів. Для мене всі однакові  – так є і так буде, подобається це комусь чи не подобається.

– Як вирішуєте головні проблеми?

– Поступово, хоча не так швидко, як хотілося б. Класичне питання – земля і люди – залишається на порядку деному. Всім охочим землі вже не вистачає. Землі запасу – а їх мали 37 гектарів – правдами-неправдами розійшлися під забудови. Якщо на сході люди мають 50-100 га землі на пай, то в нас – 55 соток. З цього не розбагатієш. Тепер батько дає сину місце в себе на городі під будівництво. Та життя діалектичне, ситуації змінюються. Скажімо, у законопроекті про приватизацію землі дуже багато мінусів. Але, можливо, ми зможемо викупити назад у комунальну власність землю в людей, які не оброблятимуть її. Одне слово, шукатимемо вихід.

На території сільради маємо 4 фермерских господарства. Щоби отримати допомогу від держави, треба мати не менше 100 га землі. А у наших фермерів – по 5-7 га. Вони обробляють її силами власних сімей.

А от стосовно доріг, то ми майже молодці! Впоралися до негоди, і нині у нас немає жодної глиняної дороги – всі гравійні. Хоча за нинішніх цін ремонтувати чи прокладати шляхи – задоволення, що мало кому «по кишені». Та все ж поволі вирішуємо і цю проблему. Не хочу хвалитися, але скажу, що 80 км наших комунальних доріг почищені краще, ніж чернівецькі. Бо я щодня везу дітей до школи та університету. Старша донька працює в ЧНУ. А ще цього року нам поталанило – отримали півмільйонну дотацію з держбюджету. Як наслідок, заасфальтували центральну дорогу аж до церкви. Своїми ж  силами і за підтримки місцевих підприємців – їх у нас зареєстровано 240 осіб – поклали бруківку в центрі села на 1150 кв. метрах. Краса, як на вул. ім. О. Кобилянської!

– Бюджет у вас дотаційний?

– Безперечно. Та маємо чимало підприємців, які займаються автомобільним бізнесом. І за 2 роки ми освоїли від цих надходжень (перша реєстрація авта) 700 тисяч власних коштів. Їх і спрямували на гравіювання глиняних доріг.

– Захарію Івановичу, чи змусила Вас приватизація енергопостачальних компаній, таких як Обленерго, «Чернівцігаз» тощо, по-іншому поглянути на власність громади? Спонукала до певних дій?

– Так, ми вже почали виготовляти документи на все своє нерухоме майно, а це ж і дороги, і будівлі, одне слово, все, чим володіє територіальна громада. Втім, переконаний, нині жодна сільрада не має повного пакету документів на своє не рхоме майно. Доволі дивна ситуація. Адже без цього ми не можемо співпрацювати з приватизованими структурами на кшталт Обленерго, «Чернівцігаз» тощо. Принаймні, ми вже зрозуміли це і почали поволі рухатися. Цими днями отримали державний акт на постійне користування школою-дитсадком. Отже, маємо право власності на будівлю, де розташована одна дитяча дошкільна група та молодші класи.

Свої газові труби, які люди проклали за свій кошт, ми передали «Чернівцігазу» в оренду. Бо хтозна, може невдовзі прийде інший, альтернативний, постачальник, який братиме за свої послуги менші гроші. Тоді перейдемо до нього. Зі своїми трубами.

У стосунках з Обленерго свої нюанси. Скажімо, людина збудувала магазин і разом з ним – підстанцію. Власник магазину передав підстанцію на баланс сільській раді, а сільська рада – Обленерго, але, зрозуміло, без передачі права власності. А тепер дивимося, що відбувається далі. РЕМ, де-юре без дозволу сільради, а де-факто – без дозволу громади, не може нікого підключити до цієї підстанції. Але ж підстанцій у селі не вистачає. І РЕМ робить додаткові підключення, погіршуючи якість обслуговування. Галузь не розвивається, а проблеми перекидаються на людей: хочеш отримати послугу, скажімо, світло, прокладай кабель і став підстанцію… Зрештою, потроху все вирішуємо, але не так, як хотілося б.

– Та не хлібом єдиним? Чи не так Захарію Івановичу? Як у селі з дозвіллям? Молодь не нудьгує? Зрештою, й Ви – колишній спортсмен…

– У командному заліку на районній  спартакіаді 2011 року ми посіли 14-місце. А цього року взяли перше! Інструктор Василь Зварич – молодий і завзятий. Організував дитячу футбольну секцію. Щоби вона працювала, потрібно небагато – бажання і трохи підтримки. Ну а Михальчанську трасу з мотокросу знають в усій Україні. Торік ми приймали другий етап Кубка України з мотокросу. Але бізнесу з цього не робимо. Більше переймаємося фізичною культурою, а не професійним спортом.

Завідувачка будинку культури Марина Піта закоханістю у справу не поступається спортінструктору. Цьогорічна Маланка перевершила всі наші сподівання. Захопила і старих, і малих. Не поступалася навіть Вашківецькій, хіба що була меншою за об’ємом.

– Ви об’їздили всю Європу. Де набільше сподобалося?

– В Японії (сміється). Там немає ні сміття, ні мух. Запитав якось у гіда, тримаючи в руках недопалок цигарки, куди викинути? Бо довкола не було жодного смітника. У відповідь:на землю! Як? – дивуюся. «Будемо вертатися, недопалку вже не буде – приберуть», – пояснив. А річ у тім, що урни в них у дворах заховані. З-під ворітні, так би мовити, за чистотою стежать двірники: як тільки хтось десь щось кинув – вони одразу ж замітають. Загалом,

я люблю країни з традиціями. Такі, як Японія, Іспанія – та й Україна теж до них належить. Українцям треба тільки повернутися до цих традицій, напруживши генетичну пам’ять, та згадати, що першу Конституцію написали українські козаки. Тому  повага до законів у нас у крові. Просто умови життя трьох попередніх поколінь заретушували це високе почуття… Його треба обновити.

Що призводить до успіху? Точка зору українців і європейців:

високий інтелект: у нас – 30%, у них – 56%;

вміння обійти закон: у нас – 33%, у них – 5% (!);

наявність впливових родичів: у нас – 51%, у них – 12%;

добра освіта: у нас – 25%, у них – 49%;

багаті батьки: у нас – 36%, у них – 15%.

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Запис Європа в окремо взятій Михальчі спершу з'явиться на Медіа-Версії.