Спочатку офіційна інформація: «Обіцяна пенсіонерам тисяча від Михайлішина має ознаки підкупу виборців». Про це у коментарі Суспільному сказав заступник голови облорганізації Комітету виборців України Ігор БАБЮК.

Як відомо, Чернівецька міська рада прийняла рішення виділити одноразову грошову допомогу пенсіонерам та малозабезпеченим через епідемію коронавірусу. Ініціював проєкт рішення депутат міськради, кандидат у мери Віталій Михайлішин. На переконання Ігоря Бабюка, «рішення має ознаки непрямого підкупу виборців за рахунок адмінресурсу». І хоча сам Віталій Михайлішин стверджує, що його ініціатива не пов’язана з виборами, водночас у Чернівцях роздають агітки за кандидата в мери, в яких згадують і про цю ініціативу. Згідно з проєктом рішення, малозабезпеченим та пенсіонерам видаватимуть тисячу гривень за заявою. У департаменті соцзахисту Суспільному повідомили, що не брали участі в розробці ініціативи.

Як, коли та й чи видадуть цю тисячу гривень?

Це хотіла з’ясувати читачка нашої газети пенсіонерка пані Л., у сім’ї якої є два інваліди, тож гроші їй потрібні вже і зараз.

Спочатку жінка зателефонувала на гарячу лінію міськради 1518. Оскільки вона мешкає у Шевченківському районі, їй дали телефон департаменту соціального захисту населення цього району. Попервах ніхто не брав слухавку, та вона жінка дуже наполеглива. За першим разом їй сказали, що грошей під цю програму немає. Позаяк пані Л. є прихильницею Михайлішина, вона вирішила, що хтось улаштував проти кандидата у мери провокацію. Пробувала навіть переговорити із самим паном Віталієм, та він збивав дзвінок. За другим разом працівниця департаменту відповіла пенсіонерці, щоби та писала заяву на ім’я начальниці управління праці та соцзахисту населення…

Редакційній працівниці поталанило більше. Спочатку їй сказали, що заява пишеться на ім’я секретаря міськради п. Продана. Коли ж кореспондентка зауважила, що у період, коли розглядатимуть заяви, вже відбудуться зміни у міськраді, інспекторка знітилася.

А вже вчора після обіду у департаменті соцзахисту Шевченківського району втомлений голос повідомив, що нині розробляється бланк заяви, який вивісять після виборів у понеділок, 30 листопада, біля скриньки, встановленої на кожному управлінні департаменту соцзахисту. До тієї скриньки й треба буде вкинути заяву, копію паспорта та ідентифікаційного коду.

Цікаво, чому не можна написати заяву у довільній формі та переслати її на департамент? Не зрозуміло… Ключове і дуже небезпечне слово у цій ситуації – після виборів: чи будуть ці гроші у розпорядженні новообраних депутатів, нової міськради та нового голови? Поки що їх загалом немає. І ще одне: невже виборці не усвідомлюють, що гроші, які їм обіцяють, вийняті не з кишені того, хто їх обіцяє, а з їхньої власної, себто зі сплачених чернівчанами податків або з уже затверджених програм…

Людмила ЛЕБЕДИНСЬКА, «Версії»

Фото з відкритих джерел

Запис Тисяча проблем довкола Михайлішинської тисячі спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Для цього зібрали за «круглим столом» експертів, представників органів державної влади обласного і районного рівнів,  місцевого самоврядування (обласної ради, районних рад, ОТГ). Казали, що це конче треба обговорювати, адже саме через недостатність спілкування досі не всі ОТГ утворені і подекуди конфлікти тривають по три роки. Натомість захід яскраво продемонстрував, наскільки запрошені експерти (кандидати і доктори наук), як колись і революціонери-декабристи, «страшно далекі від народу», а місцеві представники громад, хоч і практики, та дріб’язкові і не вміють мислити більшими категоріями, ніж інтереси сільради.

Аби не плодити бюрократію і чиновництво

Для початку обгрунтували необхідність нових субрегіональних утворень: у зв’язку з втіленням реформи децентралізації, майже 90% повноважень, які досі мали райони, перебирають на себе ОТГ. Тож оскільки питання економічного потенціалу, економічного розвитку і розпорядження ресурсами тепер розглядатимуться в ОТГ, немає сенсу дублювати їх ще й у районах. Тим залишаться лише питання державних структур на місцях: фіскалів, поліції тощо. Менше функцій – менше працівників – менше субрегіональних утворень. І до цього моменту все логічно. А далі постає питання: ЯК ділити чи об’єднувати території?

А відповідь на нього геть не може бути простою. Тому що з нею пов’язано все: від мережі медзакладів рівнів, наступних після «первинки», так і майбутні місцеві вибори, які, на оптимістичне переконання запрошених експертів, уже мають відбутися відповідно до нового адмінподілу, котрий забезпечать внесенням змін до Конститції.

Отож, теоретично Чернівецьку область можна було би поділити на три округи: умовно східний, умовно центральний і умовно західний. Назви їх не мають значення – так само їх можна було би назвати, наприклад, Хотинським, Чернівецьким і Сторожинецьким (так просто зрозуміліше, де будуть центри округів). Значення має методика. Відповідно до неї чисельність населення району має становити не менше 150 тис. осіб. Центрами нових районів насамперед визначатимуться обласні центри, а також міста з населенням не менше 50 тис. осіб, якщо вони розташовані не ближче 30 кілометрів від межі міста – обласного центру. Зона доступності до центрів нових районів – не більше 60 кілометрів по автомобільних дорогах. На територіях, які поза зоною доступності цих 60 км, райцентрами пропонують визначати населені пункти, де мешкає не менше 10 тис. осіб.

Але тут починаються нестиковки. Область наша, як відомо, має гірську і передгірську території, а там не все так просто як з доступністю, так і з кількістю населення. В інших областях (на щастя, не в нашій) є ще й певні етнографічні нюанси: в одному районі відмовляються бути разом бойки, лемки і гуцули. Окрім цього, раніше децентралізація і поділ на округи передбачали тісну прив’язку до медреформи і поділу на госпітальні округи. Тепер медреформа йде в невідомому напрямку, тож самі експерти тільки й змогли зазначити, що тісної прив’язки вже немає.

Адмінреформа – як гра в «п’ятнашки»

Обговорення за круглим столом, на щастя, не має стати кінцевим рішенням – це лише збір пропозицій, зауважили організатори. І то добре, бо під кінець учасники перейшли до такої жвавої дискусії, що представники районів та ОТГ геть розсварилися у суперечках, що важливіше – Кіцмань чи Заставна, Сокиряни чи Хотин… І як не закликав науковець Анатолій Круглашов «продуктивно і взаємно ввічливо обмінятися позиціями», ситуація загострилася. На щастя, як зауважив ще один місцевий експерт Ігор Бабюк, рішення про укрупнення районів не прийматимуть на місцях – бо тоді в Чернівецькій області так і залишились би всі 11 районів :)

Кандидат економічних наук, асистент кафедри фінансів і кредиту ЧНУ ім. Ю. Федьковича, експерт Малопольської школи публічного адміністрування Роман Жебчук, який сам родом з Путильщини, вболівав за виділення окремого «гірського» району (можливо, навіть з територіями іншої області – адже це вписується в Концепцію розвитку Карпат, прийняту нещодавно урядом): мовляв, вони за межами 60-кілометрової віддаленості від Сторожинця, не відповідають і методиці, і вимогам доступності послуг для населення. Окрім цього, привязка до медицини якщо й не визначена офіційно в документах, та залишається в реальному житті: якщо медпослуги не будуть близько, то й ні про який розвиток туризму не буде мови. Хто сюди поїде, не маючи гарантій на невідкладну медичну допомогу? Махнути рукою на туризм і зосередитися на лісовій і деревопереробній галузі також не вдасться – тенденція до заборони рубок лісів не свідчить про перспективи успіху на цій ниві. Натомість Кіцманщину і Заставнівщину через близьке розташування до обласного центру включити до Чернівецького (центрального) округу. Правда, що тоді робити з великою концентрацією населення тут? Не зовсім зрозуміло.

А завідувач кафедри державного управління історичного факультету ЧНУ Анатолій Круглашов, хоч і не має готових рецептів поділу, та якраз застерігає від таких кардинальних рішень, як руйнування усталених районних меж. Закликає дотримуватися табу на зміни адміністративно-територіальних кордонів раніше існуючих районів, не перекроювати самі райони і комбінувати лише в рамках існуючих. Ще його переконання – дуже  обережно підходити до районування з точки зору етнічної. Не допускати ні «гетто», ні навпаки поділу тих людей, які звикли давно жити разом.

Районування – це дещо більше, ніж економіка і соціалка

Єдиний, хто грунтовно (це було видно навіть з побіжного виступу) міркував про новий поділ області на райони, був чернівецький експерт Зіновій Бройде.

Він зупинився і на цілковитій унікальності нашої області порівняно з іншими (прикордонне розташування, понад 400 км протяжність кордону і три басейни річок на території). Нагадав і про Закон про місцеве самоврядування, яким на органи місцевого самоврядування покладаються понад півтори сотні функцій, з яких повноцінно виконати вони можуть ледве третину…І наголосив на критерії нерозривності територій (неприпустимо перекроювати власну область без урахування того, що діятиметься поруч: в гірських районах застосовувати підходи, які діятимуть на сусідній Івано-Франківщині, Кіцманщину і Заставнівщину орієнтувати на взаємодію з Галичиною, населення басейну Дністра – на співпрацю з Поділлям). Більше того, зауважив необхідність поєднання держави з її глобальними схемами функціонування – і громади з територіальними (як-от плани створення транспортного коридору між Балтикою і Чорним морем – питання, яке  вже внесене в стратегію регіонального розвитку Румунії, а в нас досі лиш один контрольно-пропускний пункт на кордоні і єдина дорога від Прута до Солотвина…) Закликав переймати досвід Франції, хоча ми більше й схильні до австрійсько-німецької спадщини, і засвідчив, що усі єврорегіони є річковими басейнами, і саме таким мав би бути і в нас принцип створення округів. Адже пан Бройде переконаний, що окрім соціальної і економічної сфери, яку вичерпно окреслили для нових районів попередні експерти, «треба керуватися ще й тим, що маємо від Бога, історії і здорового глузду».

Обговорення заради… обговорення?

Хоч організатори і попередили, що це лише обговорення, а не кінцеве рішення, враження від нього було таке, ніби проводиться воно суто «заради мистецтва». Модератора хвилювало дотримання порядку денного і графіка, не помітила, щоби хтось вів протокол (можливо, помиляюся). А коли експерт родом з Путильщини, наводячи якийсь приклад, неправильно вказав кількість депутатів-мажоритарників від області  у Верховній раді, то у відповідь на поправку виправдався: «Я не експерт у політичних питаннях, до політичних партій не належу, тому…» Я звісно не вимагаю від експертів бути фахівцями з усіх питань, але як можна спеціалізуватися на якійсь владній реформі, працювати в ЧНУ  і не знати елементарного про свою рідну область? То якої політичної грамотності, поінформованості чи громадської активності ми хочемо від пересічних громадян, якщо серед експертів маємо отаке?

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Чи використаємо в адмінреформі те, що маємо від Бога, історії і здорового глузду? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«На сесії 28 вересня було допущено низку порушень процедури прийняття рішень, – заявляє Василь Равлик. – Через це було прийняте рішення, якого не було у попередньому проекті, яке не було ані обговорене на колегії, ані оприлюднене за 20 днів, як того вимагає закон. Рішення було прийняте з голосу депутата і суперечить Закону про добровільне об’єднання громад, Методиці формування спроможних громад і регламенту облради… На момент прийняття цього рішення не було рішень сільрад, які до нас хочуть приєднати, не було й рішення про це Сокирянської міської ради. Таким чином, принцип добровільності порушений, порушене й дотримання процедури. Законодавець визначив, що суб’єктом цих процесів є ОДА, а не облрада. Реагуючи на ці порушення, ми підготували позов до окружного адмінсуду, в якому обгрунтували свою позицію».

Загроза такого рішення облради, вважає Василь Равлик, полягає в тому, що, відповідно до ст. 64 Бюджетного кодексу, на прямі міжбюджетні відносини потрапляють тільки ті громади, які повністю відповідають перспективному плану. Відтак може виникнути ситуація, що Мінфін виведе Сокирянську громаду з міжбюджетних відносин.

Альона Гливко, керівник фракції «Батьківщина» в обласній раді: – Обласна рада завжди стоїть на позиціях захисту інтересів насамперед місцевих громад і принципу добровільності. Для цього в раді створена міжфракційна робоча група, яка виїжджає в райони, зустрічається з сільськими головами, місцевим населенням, бере участь у зборах сіл для вивчення реальної ситуації з об’єднанням. Якщо рішення сільських рад є, вони добровільні і відповідають чинному законодавству, тож треба їх розглядати і підтримувати волю громади.

Наразі маємо гарні приклади дооб’єднання: особисто я вносила пропозиції дооб’єднання с. Рухотин із ОТГ з центром у Клішківцях на Хотинщині (з цим звернулися депутати сільської ради), допомогла с. Буківка Герцаївського району долучитися до Тереблечанської ОТГ на Глибоччині (цього вимагали збори села, які були проведені, незважаючи на тиск влади), і це було перше міжрайонне об’єднання в області. Тому не варто розглядати такі питання похапцем, слід відставити вбік партійні та особисті інтереси, ставити на перше місце виключно інтереси громад і шукати компромісів.

Ігор Бабюк, консультант з питань місцевого економічного розвитку регіонального відділення Асоціації міст України: – Справді, обласна рада не мала права вносити зміни до Перспективного плану – це повноваження ОДА. Роль обласної ради в цьому питанні справді важлива: вона може відхиляти запропоноване облдержадміністрацією рішення, але мусить дати обґрунтування. У цьому конкретному випадку облрада могла звернутися до ОДА із пропозицією підготувати інший проект рішення на підставі вимог людей. Натомість вони схвалили «колгосп» – якесь рішення, яке не має ні графічної частини, ні розрахунків.

Водночас, слід визнати, що голові Сокирянської громади варто було ще на початку року розпочати процес доєднання до очолюваної ним ОТГ сільських громад. І оскільки він цього не ініціював, то процес розпочався сам, це неминуче. Однозначно, що Сокирянська громада має і може бути більшою – хоча про долучення до неї сіл, які розташовані на відстані близько 40 км від центру, не повинно йтися. Якби цей процес був розпочатий вчасно, субвенцією громада користувалася б уже сьогодні. Натомість, якщо навіть незабаром охочі сільські громади доєднаються до Сокирянської, найближчим часом на кошти очікувати марно…

У таких конфліктних ситуаціях треба керуватися насамперед інтересами громади, слухати її, а також повноцінно її інформувати. Бо якщо подавати інформацію «дозовано», в інтересах окремих діячів чи груп, це створює можливість маніпулювати думкою людей – як сталося, наприклад, із селом Романківці, мешканці якого навіть не знали, що можуть стати центром громади, а не обирати між двома центрами ОТГ. Інформування – це насамперед завдання обласної держадміністрації (створення робочої групи, ініціювання зустрічей), а також голів сільських рад, які можуть запрошувати експертів і організовувати відповідні збори чи зустрічі.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Плани об’єднання громад: перспективні чи безперспективні? спершу з'явиться на Медіа-Версії.