Справа наліво: Тетяна Спориніна, вчитель інформатики Чернівецької гімназії №2. Віталій Яценко, директор Чернівецького центру юних техніків ім. Л. Каденюка;  Олексій  Кулик, генеральний директор НЦАОМ; Софія Лис, Вікторія Цибуляк, Олександра Процюк, переможниці конкурсу.

У XVII Всеукраїнській конференції-конкурсі науково-дослідних робіт школярів «Зоряний шлях», що відбулася 18-19 квітня у Національному центрі аерокосмічної освіти молоді ім. О. Макарова (НЦАОМ, м. Дніпро), взяли участь 102 учасники  з різних міст і областей, які представили 145 робіт.

Наскільки серйозно зараз ставляться питання науково-технічної творчості молоді видно хоча б з того, що серед організаторів та співорганізаторів заходу такі серйозні наукові, державні та виробничі установи як  Національний центр аерокосмічної освіти молоді ім. О. Макарова та Дніпровський національний університет ім. Олеся Гончара,  Національне космічне агентство України, Міністерство освіти і науки України, Національний технічний університет України «КПІ», Національний аерокосмічний університет ім. М. Жуковського «ХАІ», Державне підприємство «Конструкторське бюро «Південне»», Український державний центр науково-технічної творчості учнівської молоді, Дніпропетровський обласний центр науково-технічної творчості учнівської молоді та інформаційних технологій.

На «Зоряному шляху» -2019 науково-дослідні роботи розглядалися за такими напрямками: астрономія, космічна фізика, наукові дослідження в Космосі, природні явища та екологія Космосу, космічна медицина і біологія, духовність і Космос, космічні апарати та ракети-носії, історія космонавтики та ракетно-космічної техніки, комп’ютерні технології, технічна творчість та ракетно-космічне моделювання.

Після захисту робіт учасники конференції побували на екскурсії у навчально-виставковому комплексі НЦАОМ ім. О. Макарова, де експонуються зразки українських космічних апаратів. Представлена техніка розроблена Державним підприємством «КБ «Південне» і виготовлена Державним виробничим об’єднанням «Південний Машинобудівний Завод». Чернівчанам приємно було побачити велику експозицію, присвячену земляку Герою України Леоніду Каденюку.

Серед нагороджених учасників конференції – Олександра Процюк (10 кл.ЗОШ №30) – диплом ІІ ступеня, Софія Лис (8 кл., гімназії №2) – диплом І ступеня, Вікторія Цибуляк (8 кл., гімназії №2), – диплом ІІ ступеня, Керівники проектів:  Віталій Яценко, директор Чернівецького центру юних техніків ім. Каденюка , Тетяна Спориніна, вчитель інформатики Чернівецької гімназії №2, Наталія Деркач, вчитель фізики ЗОШ №30.

Конференція «Зоряний шлях» є важливою подією в житті юних науковців, які мріють пов’язати своє майбутнє  з ракетно-космічною технікою і космічними дослідженнями.  Хто знає, можливо,  саме ці учні у найближчому майбутньому виведуть будівництво космічної техніки на новий рівень, і зроблять мрію про дальні польоти і космічний туризм не фантастикою, а реальністю…

Вл. інф.

Більше фото з конференції за посиланням – ПЕРЕМОЖЦІ XVII ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ-КОНКУРСУ «ЗОРЯНИЙ ШЛЯХ» У ДНІПРІ

Запис Чернівецькі школярі на «Зоряному шляху» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Чернівчани змагалися з двома сотнями юнкорів із різних областей України, які представили на конкурс свої газети, матеріали на тему євроінтеграції України, а також фото-, радіо- та телерепортажі.

Міжнародний конкурс шкільних медіа – найбільший захід юнкорівського руху в Україні. 27 квітня відбулася урочиста церемонія нагородження переможців у приміщенні Палацу творчості учнів у Миколаєві. У рамках конкурсу тривав 10-й Всеукраїнський зліт юнкорів.

Студія «k-video» існує 5 років, вже утретє бере участь у конкурсі і щоразу здобуває перемоги: спершу їх визнали найкращою мультимедійною редакцією, наступного року вони створили найкращий телерепортаж, і ось – нинішня перемога.

На конкурс відправили 25 випусків відео-журналу про життя гімназії «Калейдоскоп» з майже сотні випущених. Вони розробили також проект «Український код»: для обговорення проблем, що хвилюють школярів, збираються у дискусійному клубі при студії, співпрацюють із обласною філармонією, беруть участь у відродженні забутих творів українських композиторів. І все це згодом відтворюють у власній кінотворчості. А запорука їхнього успіху – щирість.

– Щоби бути успішним, потрібно бути щирим, це наше кредо, – каже  куратор «k-video» Володимир КОРОП, який переконаний, що в педагогіці головне не «напхати» знаннями дитину, а дати їй можливість спробувати себе в різних сферах.

Особливістю цьогорічного конкурсу стало обов’язкове «домашнє завдання» для кожної редакції. Цього разу це – трихвилинна «візитівка», яка й переконала журі в тому, хто справді гідний перемоги в конкурсі.

Окрім власне урочистостей, делегати Х Всеукраїнського зльоту юнкорів мали нагоду поставити питання й поспілкуватися із представниками Миколаївської обласної ради, мерії, з головою державного комітету телебачення та радіомовлення України Олегом Наливайком і президентом Міжнародного конкурсу шкільних медіа Глібом Головченком. Перший секретар Національної Спілки журналістів України Ліна Кущ провела для юнкорів майстер-клас «Етика, безпека, солідарність».

Трохи дивно виглядало, що серед численних партнерів конкурсу відсутнє Міністерство освіти і науки України. На запитання про це на прес-конференції організаторів і партнерів конкурсу юнкори отримали відповідь, що «наразі розробляється проект Закону про дитячі медіа, і закон передбачатиме залучення Міносвіти до цього процесу».

Та, на щастя, ентузіасти-організатори працюють на вимогу суспільства, а не бюрократії. Тож діти позмагалися, подружилися, відчули себе справжніми зірками, коли їм влаштували святковий «трансфер» до Палацу творчості на лімузинах та проходження червоною доріжкою. І повернулися додому натхненними, з вірою в силу професії журналіста.

Уляна КАЛИН, студентка 2-го курсу відділення журналістики філологічного факультету ЧНУ

Запис Учасники кіностудії «k-video» Чернівецької гімназії №2 здобули Спеціальну відзнаку  ім. Ігоря Лубченка у ХXІ Міжнародному конкурсі шкільних медіа спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Доброволець Вікторія Полійовська приїхала 13 грудня додому з Пісків на екзаменаційну сесію. До Нового року вона збирається на фронт знову. У неї є велике бажання зробити подарунки для хлопців одного із відділень   “Карпатської Січі”: кожному бійцю замовити чашку з фотографією бійця і його позивним. Це для 37 бійців. Учні, батьки, вчителі Чернівецької гімназії №2 підтримали цю ініціативу. Деякі класи зголосилися зробити 2 чашки, менші класи – одну. Фірма Неонікс, до якої звернулися з замовленням, зробили великі знижки. Учні гімназії передають також новорічні малюнки, казкові скульптурки, зроблені власноруч  бійцям на фронт.

У кожному класі зараз є діти, у яких батьки на фронті. І вони розповідали про своїх батьків, про те, що в них теж була невеличка відпустка. А у одного хлопчика батько ще ні разу не приїжджав. І найкращим подарунком для нього і для всіх – є закінчення війни…

Акцію підтримали учні 1-Б, 2-Б, 3-А, 4-А, 4-Б класів, старшокласники і учні середньої ланки: 6-А, 6-Б, 7-Б, 8-Б, 9-А, 9-Б, 10-А, 11-А, 11-Б. Спасибі вам!

На 19.12.2015 року зібрали кошти для подарунку 23 бійцям. Спасибі учням, батькам гімназії №2, вчителям, всім, хто допоміг коштами, подарував чудові малюнки і скульптурки.
Хто має бажання долучитися до ініціативи, звертайтеся до Вікторії Полійовської. Телефон: 0509344668.

Спасибі всім бійцям, які охороняють наше мирне небо.
Слава Україні! Героям слава!

Більш детальна інформація за посиланням: НОВОРІЧНІ ВІТАННЯ І ПОДАРУНКИ ДЛЯ БІЙЦІВ. 

21.12.2015. ЗВІТ

Ось і перше горнятко-кружка-чашка… Витягли з печі. На поверхні стінок більше 100С. Красава! Ще раз дякую фірмі Неонікс за знижки. Дякую Художнику за чудовий макет. Дякую учням, їх батькам, вчителям гімназії №2 за кошти на горнятко, а саме: ініціативу підтримали учні 1-Б, 2-Б, 3-А, 4-А, 4-Б класів, старшокласники і учні середньої ланки: 5-А, 6-А, 6-Б,  7-Б, 8-Б, 9-А, 9-Б, 10-А, 11-А, 11-Б. Гімназія зібрала коштів на 25 горняток. Ми вже замовили 22 горнятка. Завтра доброчинець обіцяв передати кошти ще на 12…
Спасибі всім доброчинцям!

22.12.2015 завдяки допомозі пані Лариси Ключевської ми замовили ще 11 горняток. Пані Лариса Ключевська передала на виготовлення горняток (і на остачу, що лишиться – трохи смаколиків) – 1000 грн.
Велике спасибі! Тепер є для всіх, хто в підрозділі. Також напередодні лікар М. передала кошти на два горнятка, економіст Т.Р. – на одне горнятко, вчитель Т.Т. – на два горнятка, вчитель О.М. Пошалик – одне горнятко. Таким чином будуть подарунки для всіх з підрозділу.

24.12.2014

І вже вечері ми забрали з фірми Неонікс всі горнятка – 41 шт.

Далі буде…

Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис НОВОРІЧНІ ВІТАННЯ І ПОДАРУНКИ ДЛЯ БІЙЦІВ спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Учні спілкувалися із заступником командира Окремого Добровольчого Батальйону на Буковині «Карпатська Січ» Дмитром Чернишовим і бойовим волонтером, членом громадського формування з охорони громадського порядку та державного кордону «Сотня Буковини» Андрієм Рудько.
Також у той день до школи мав прийти і Віталій Кадук, голова громадської організації волонтерського центру «Буковинське об’єднання волонтерів». Але у той день Віталій Кадук і його бойові товариші поїхали на схід за загиблим воїном, побратимом.
Вічна пам’ять Герою Василю (Івану) Миханюку!

14.05.2015

Під час зустрічі  8 травня учні запропонували і свою допомогу бійцям, які на фронті. І вже сьогодні, 14 травня, на нульовий урок школярі прийшли до волонтерів, на базу волонтерського центру «Буковинське об’єднання волонтерів» на Шевченка, 41.

Учні принесли варення, печиво, цукерки, зубну пасту, каву, крупи, тушонку, сигарети.
І все це здали на склад Андрію Рудько, члену громадського формування з охорони громадського порядку та державного кордону «Сотня Буковини». Також нам показали приміщення, де зберігаються продукти, що везуть на схід, одяг, побутові речі для бійців, приміщення, де плетуть маскувальні сітки.

На нульовий урок всі прийшли вчасно.

Віталій Кадук, голова громадської організації волонтерського центру «Буковинське об’єднання волонтерів», розповів: “Наша волонтерська діяльність здійснюється з липня місяця 2014 року. Саме завдяки можливості зосередження на території Шевченка, 41 волонтерської бази для збору волонтерської допомоги з міста Чернівці та районів області за цей час волонтерським групам з м. Чернівці, Глибоцького, Путильського, Новоселицького, Кіцманського, Заставнівського, Сторожинецького, Хотинського та Вижницького районів вдалося здійснити більше 30 виїздів з волонтерською допомогою на блок-пости, військові підрозділи та в добровольчі батальйони на фронтах Донбасу та до захисників на південно-східних кордонах України. Крім того значна частина зібраної волонтерської допомоги надана військовослужбовцям, які повертались по ротації з фронтів, їх сім’ям та сім’ям загиблих та поранених бійців.”

У приміщенні, де зберігають побутові речі.

Підвали, де зберігають продукти харчування.

А тут плетуть сітки і кікімори. Андрій Чахлеу, волонтер, учасник Майдану,
розповів про особливості і будні волонтерської роботи.

Учні розказали, що взимку, на другому поверсі гімназії, учні також плели маскувальні сітки. Але взимку – білі. 

За той час, як ми ходили на склад, прийшов ще один однокласник і додав до смаколиків банки варення, тушонку, печиво.

Віталій Кадук ще зазначив:
“І зараз і в подальшому (поїздки з волонтерською допомогою не призупиняються, а здійснюватимуться іншими автомашинами) з прихильністю та вдячністю готові будемо передати бійцям на фронтах Донбасу та захисникам південно-східних кордонів України те, що благодійно маєте можливість передати на базу волонтерського центру на Шевченка, 41.
Для потреби узгодження та вияснення потреб щодо волонтерської підтримки бійців на фронтах АТО можна контактувати на конт. тел.
0661936675 – Віталій, 0969934111 – Ілля, 0999774555 – Віталій
При можливості кошти можна передати зателефонувавши за наданими телефонами, або перерахувати на благодійний волонтерський фонд ГО«Буковинське об’єднання волонтерів» №26009300438070 в ТВБВ 10025/057 філії Чернівецького облуправління АТ «Ощадбанк» України МФО банку 356334, код ЄДРПОУ – 39654295

На останок ми побажали усім нам миру і скорішого закінчення війни! 

Саме так і  стають волонтерами…
Дуже вдячні  учням  7 – Б класу, Ірині Могилі, класному керівнику, всім, хто долучився до допомоги бійцям на фронті!
Бережи Вас Бог!

Тетяна Спориніна, 
фото автора

Запис Допомога бійцям. Учні 7-Б – у волонтерів. спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Правда в тому, що найкращий спосіб зробити дітей хорошими – це зробити їх щасливими. Попри негаразди в світі дорослих, попри війну – діти чекають казки, а коли її немає – самі її творять.

Розпочинаємо святкові новорічно-різдвяні публікації казок, придуманих нашими наймолодшими читачами. Це буде цікаво й вам, дорослі, адже ми з вами інколи потребуємо казки навіть більше, ніж діти. І пам’ятаймо, що Святий Миколай має завітати до наших домівок уже завтра. З подарунками, казками і дивами.

Як Святий Миколай двох друзів помирив

Не за тридев’ятими землями, не за сімома морями, а в нашому-таки славному європейському місті Чернівці жили-були двоє друзів – Антончик і Арсенчик. Були вони хлопчиками ще не дорослими, але  вже й не маленькими, а виповнилося їм уже по 12 рочків.

Дружили вони міцно, з наймолодшого дитсадківського віку. Жили в сусідніх квартирах, один до одного в гості без стуку забігали, разом у пісочниці гралися, разом будиночки з кубиків будували, разом літери вивчали, разом до школи пішли. А школа їхня вирізнялася серед інших не тільки тим, що була спеціалізованою, із поглибленим вивченням англійської мови. Кожний учень цієї школи носив спеціальний значок із зображенням блискучого каштанчика, що визирає зі своєї зеленої колючої кожушинки. Це символізувало і те, що навколо школи росло багато каштанів, і те, що в цій школі до кожної дитини, яка буває для навколишніх не завжди слухняною, а іноді аж колючою – достукуються і знаходять у ній усе найкраще, найблискучіше. Були такі значки і в Арсенчика з Антончиком. Але вони їх собі позначили. Арсенчик нашкрябав на звороті літери «Ар», а Антончик – літери «Ан».

Отож, хлопці разом п’ять з половиною років носили свої значки на піджаках і на «відмінно» вчилися. І хоча щоденники школярські рясніли «дванадцятками» з усіх предметів, та коли Антончик більше любив математику, бо мріяв стати інженером і будувати мости – а там всі кути, довжини-ширини, перпендикуляри з паралелями треба дуже правильно вирахувати, щоби мости міцно стояли, то Арсенчик просто обожнював географію, адже марив мандрами, уявляв себе в далеких країнах – то на вершинах незвіданих гір, то серед плес недосліджених рік… Але знали дітлахи, що треба всі предмети в школі вивчати з однаковою ретельністю. Адже при будівництві мосту треба обов’язково враховувати географічні особливості річкового берега, передбачити поводження підступної водойми за різних погодних умов, та й обираючи будівельні матеріали, враховувати клімат країни, в якій працюєш. І навпаки – коли збираєшся в мандри, мусиш порахувати відстані, швидкість транспорту, міцність туристичного обладнання тощо. А щоби хоч іноді зустрічатися один з одним, нерозлучні друзі придумали, що було б добре, якби ріки ті недосліджені вивчав Арсенчик, а мости через них зводив Антончик.

Та одного разу трапилася халепа: пробігла чорна кішка між найкращими друзями. Арсенчик недовчив одну математичну формулу, а коли його викликали до дошки – із надією глянув на Антончика. Мовляв, підкажи, друже. Антончик уже приготувався було прошепотіти підказку, але раптом собі уявив, як колись Арсенчик мандруватиме далекими морями, а коли на горизонті з’явиться айсберг, – не зможе правильно без цієї формули обчислити відстань до нього… Антончик аж очі заплющив, коли в його уяві корабель Арсенчика зіткнувся з гігантською плаваючою крижиною, як той «Титанік» у фільмі, який вони разом з другом якось дивилися… А тим часом похнюплений Арсенчик уже йшов від дошки до свого місця за партою, отримавши заслужену «одиницю».

Звісно, Арсенчик образився. І навіть пояснень Антончикових про те, що кожна математична формула є важливою навіть для географа, слухати не схотів. Так і ходили вчорашні друзі насупленими одне на одного. За своїм гнівом вони й не помітили, як наблизився День Святого Миколая.

Попри те, що хлопчики посварилися, і навіть незважаючи на те, що в Арсенчиковому щоденнику красувалася «одиниця» (та й то недовго, бо він її зовсім скоро виправив), загалом друзі були гарними і чемними дітьми: допомагали батькам, були ввічливими зі старшими і з товаришами, добре вчилися, дбали про довкілля, навіть підгодовували змерзлих синичок і горобчиків, підсипаючи пшоно у годівнички за своїми вікнами. Тож Святий Миколай не бачив жодних підстав приносити їм під подушки в чарівну ніч різочки замість справжніх подарунків.

Але на те він і Святий Миколай, щоб творити дива, а не просто втілювати забаганки дітлахів, як якась там чарівна паличка. Тож його подарунки цим двом друзям були також особливими. Арсенчикові він подарував Енциклопедію найбільших річок світу, а Антончикові – Енциклопедію юного математика. І ці подарунки були б цілком звичайними, якби не одна маленька хитрість. Святий Миколай до Арсенчикова подарунка прикріпив Антончиків значок, а до Антончикова – Арсенчиків. І поклав подарунки під подушки хлопцям.

Уранці діти прокинулися і кожний поліз під подушку. Звісно, вони дуже зраділи своїм подарункам. Але, хоч вони були ще не дорослими, – та вже й не маленькими, і знали, що насправді подарунки під подушки розкладає не Святий Миколай, а звичайні люди: батьки, бабусі з дідусями або… друзі! Так, саме друзі! «Бо хто, як не мій друг Арсенчик, поклав мені подарунок під подушку, поки я спав? І значок свій приладнав до книжки! Це означає, що між нами знову мир!», – думав Антончик. «Хто ж, як не Антончик, подарував мені таку чудову книжку про річки, і на знак примирення значок свій причепив?», – думав у цей же час Арсенчик. Обидва вибігли з дверей своїх квартир, розташованих навпроти – і зіткнулися в коридорі. Обійнялися, потисли одне одному руки і присяглися більше ніколи не сваритися.

А Святий Миколай лише усміхався у свою білу бороду. Бо він у дивотворенні таки мастак.

Ось вам і вся казка, а мені – бубликів в’язка.

Антон ПАЛІЙ, учень 6-А класу Чернівецької гімназії №2

Редакція вдячна за сприяння у втіленні «казкового проекту» вчителю світової літератури міської гімназії №2 Еліні Миколаївні Жуковській

Запис Як Святий Миколай двох друзів помирив спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Щорічно на водоймища в селі Чортория прилітають зимувати лебеді-шипуни. І чернівецькі школярі, як і школярі Чернівецької області, долучаються до акції допомоги птахам взимку.

У січні-лютому 2014  учні Чернівецької гімназії №2 за рішенням Ради РеГі провели акцію збору коштів для купівлі кормів лебедям, що зимують на озерах села Чортория. Учні привозили у вихідні дні корми на озера в Чорторію

28.02.2014 . Похід до озера

Дітки передать чернівчанам привіт! Всього найкращого всім!
Фото передала Олександра Миколаївна Харина.

26.02.2014

Класний керівник Купчанко Уляна сьогодні із учнями побували на ставку, годували лебедів!
Всім привіт із Чорториї.

18.02.2014

Сьогодні ми знову на озері. На санчатах неможливо їхати, тому корм доставляли на візочку. Всім вам щирі вітання від наших учнів. З повагою Олександра Харина.

12.02.2014

Також кошти передали  школярам Чорторийської школи, як і в минулому році. За ці гроші куплять корми для птахів і у будні дні зможуть підгодовувати лебедів.

Ми вдячні всім небайдужим людям, які передають корми для лебедів, або проїздом завертають на озера і привозять птахам хліб, зерно.

Не забуваємо підгодовувати птахів і в місті!

Далі буде…

Тетяна Спориніна, «Версії»

Запис Наша допомога птахам продовжується! спершу з'явиться на Медіа-Версії.