Творці технологій перевершують одне одного у пошуках того, як полегшити й покращити життя людей похилого віку. Наразі нові технології пов’язують переважно з молодими людьми. Пенсіонери неохоче використовують сучасні новації, не цікавляться вони й модними ґаджетами. Але потреби змінюються: людство старіє із жахливою швидкістю.

Обнадіює «Geritech»( від поєднання перших складів слів геронтологія – наука про старість– і технологія) – струнка й містка концепція, у якій приховуються всі рішення для людей похилого віку, що повинні поліпшити комфорт їхнього життя.

Потенціал таких рішень величезний: 2060 року в Європейському Союзі люди старші за 65 років становитимуть 30% (у США – 25%). А наприклад у Польщі вже сьогодні 112 літніх людей припадають на 100 молодих поляків.

Незалежно від географічних відмінностей старість означає проблеми з ефективністю, пам’яттю, концентрацією, зором і слухом. До медико-психіатричних додаються соціальні проблеми – самотність та ізольованість.

Політики все частіше звертають на це увагу. Уряд США підготував звіт про можливі технологічні рішення, які у ​​майбутньому підтримуватимуть літніх людей. Запропоновані американцями рішення стосуються навіть найдрібніших аспектів життя людей похилого віку: технологічні новинки мають допомагати в купанні, відвідуванні магазинів та інших контактах із навколишнім середовищем. «Технічна революція чекає на нас», – наголошував у доповіді Дональд Трамп.

Технології від самотності

Сьогодні існує вже багато рішень, які допомагають літнім людям. Однією з головних їхніх  проблем є самотність. Дослідники стверджують, що почуття самотності настільки ж шкідливе для здоров’я, як спалювання 15 сигарет на день.

І творці приладу KOMP, удостоєного Smart Ageing Prize (премії «Розумна старість», якою нагороджують ІТ-рішення для допомоги літнім людям), знайшли вихід.  KOMP – це великий екран із гучномовцем і лише однією великою кнопкою. Все, що вам треба зробити, щоби мати постійний контакт із родиною та друзями, – встановити його на помітному місці,  адже KOMP показує завантажені фотографії, повідомлення й допомагає у відеочаті.

А чим він різниться від звичайного смартфону із переліченими функціями? Насамперед, тим, що КОМП адаптований до реакцій і потреб людей похилого віку. Екран з високою контрастністю не має сенсорних функцій, які часто дратують їх. Звук гучний та ясний,  операції прості та інтуїтивно зрозумілї. Щоби користуватися приладом, не потрібно створювати спеціальний обліковий запис, не потрібні ім’я користувача й пароль, які літня людина мала би запам’ятовувати. Програма є надзвичайно безпечною, оскільки не відстежує й не зберігає надісланий вами вміст.

Цікаве рішення придумали творці програми Good Gym. Ідея полягає у поєднанні поколінь: технологія має бути лише посередником між двома людьми. Ви збираєтеся бігати? Переконайтеся, що на вашому маршруті є літня людина, яка відчуває себе самотньою чи потребує підтримки. Старі люди можуть очікувати допомоги, наприклад, при перестановці меблів чи придбанні товарів. Відтак користування програмою є лише інструментом, який вирішує проблему самотності та ізоляції людей похилого віку і водночас навчає молодих відповідальності та чуйності до іншої людини.

Приватний лікар

Все більше людей похилого віку користуються смарт-годинниками й браслетами «геріатричного стеження», які вимірюють життєві функції. Компанії оснащують їх не тільки GPS, Wi-Fi, а ще й імпульсними, температурними та програмними вимірювачами, які інформують родичів, серед іншого  й про падіння. Деякі з браслетів мають кнопку, за допомоги якої можна викликати допомогу. Корисно, правда?

Творці приладу «Поточне здоров’я» – на крок попереду. Він виглядає як монітор артеріального тиску, але з набагато складнішими можливостями. Обстеження можна проводити вдома, без допомоги лікаря. Прилад допомагає виявляти симптоми різних хвороб,що уможливлює їхню профілактику, а також сповіщає, коли час порадитися з лікарем.

Наукова фантастика поруч

Роботи для догляду та спілкування й досі здаються гаджетами просто з науково-фантастичного фільму, але створення штучного інтелекту набирає обертів.

Голландці з компанії Smart Homes (Розумні будинки), створили Hector (Гектора) – робота, який ззовні схожий на великий мобільний телефон. Гектор нагадує старим людям про час приймання ліків, зміст списку покупок, реагує на прості команди. Творці хотіли б, аби Гектор допомагав у повсякденній діяльності, наприклад, у прибиранні. Багато інших компаній працюють над особистими роботами. Такі пристрої вже використовуються сьогодні в Японії. Робот, який може реагувати на сигнали людей, надавати допомогу і нагадувати літнім людям про важливі події, може бути значною допомогою для сім’ї та зменшити витрати на догляд за літніми людьми. Такий «помічник» також може поліпшити якість життя і зберегти незалежність старої людини.

За кілька років ринок наповниться розумними будинками, в яких можна управляти обладнанням, практично не рухаючись із місця. Уже наявні пристрої, такі як моніторинг від Canary Care (кампанії з випуску моніторингових систем для незалежного існування), які відстежують день господаря і за потреби сповістять родину чи аварійні служби.

Emilia STAWIKOWSKA, польська газета «Newsweek» (Новини тижня)

Запис Старість врятують технології: Літня людина майбутнього буде оточена ґаджетами спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Якщо про переїдання на ніч та вплив гаджетів на мозок перед сном ви здогадувалися, то про інші 5 шкідливих звичок ви точно не відаєте. Усуньте їх перед сном – і добряче виспіться, повідомляє «Народна Правда».

У спальні занадто тепло. Навіть якщо опалювальний сезон лише розпочався і у вашій кімнаті стає різко «гаряче», провітрюйте кімнату перед сном. Науковці стверджують:  оптимальна температура для спальні – не більше 20 градусів. У такому мікрокліматі організм розслабляється, а сон стає міцним і спокійним.

Лягаєте спати з повним шлунком. Нічні перекуси завжди були поганою ідеєю: організм  не може повноцінно перетравити їжу вночі. Розлади шлунка й печія явно не сприяє міцному сну. Більше того, науковці стверджують, що любителям перекусити перед сном частіше сняться кошмари.

Спите з гаджетами біля ліжка. Не беріть телефон або планшет у ліжко: незавершене листування й постійні повідомлення не дадуть вам спокою до ранку. Хіба що у вас буде вимкнений Wi-Fi. Увімкнений ноутбук або телевізор також не зроблять ваш сон спокійнішим: миготіння екрану дратуватиме ваш мозок навіть уві сні.

Не підходить подушка. Ми про це не завжди здогадуємось, але затишна, м’яка подушка іноді може стати причиною хропіння, остеохондрозу чи навіть нападу астми. Щоби уникнути цих проблем, вибирайте подушку від 5 до 9 см заввишки. Ідеальним варіантом для міцного сну стане подушка ергономічна, що повторює природні вигини тіла і знімає навантаження з м’язів шиї та плечей.

Не дотримуєтеся режиму. Серіали, вечірки, книги чи просто посиденьки за чаєм можуть неабияк вибити вас з колії. Організм полюбляє лад, і якщо ви не створюєте собі певний розклад, ви можете спричиняти собі додаткових стресів. Намагайтеся лягати спати в один і той же час – обов’язково відчуєте різницю.

Спите не у повній темряві. Постійне, навіть притишене, світло у спальні є вагомою причиною недосипання. Щоби мати якісний сон, придбайте щільніші штори або ж маску для сну.

Спите в синтетичній білизні. Це стосується не лише нічної сорочки або піжами, а й усієї постільної білизни. Вироби з атласу виглядають гарно, але перешкоджають нормальній терморегуляції, затримуючи тепло, і стають причиною підвищеної нічної пітливості й неспокійного сну. Вибирайте постіль та піжаму, виготовлені з льону чи бавовни.

 Однак погано не лише недосипати, але й спати забагато. Науковці стверджують, що в любителів поспати ризик заробити інфаркт або інсульт на 50% вищий, ніж у тих, хто спить 7 і менше годин на добу.

Запис 7 причин поганого сну спершу з'явиться на Медіа-Версії.

– Клавдіє Юріївно, з якого віку люди усвідомлюють, що стануть фізиками?

– Перші враження про оптику отримала ще років у 5-6 (сміється – авт.) Тато на балконі за допомоги лупи запалив папірець від сонця. Це мене вразило. Далі фізикою захоплювалася і в школі, загальне поняття про неї дали перші вчителі. Але тато, інженер, який завжди схилявся перед високою наукою, заклав найголовніше – розуміння, що фізика – це наука про життя.

– Дивні розваги для дівчинки – досліди з лупами…

– Тато мріяв про хлопчика і вклав у мене все, що знав сам. Навчив грати в шахи, ремонтувати радіоприймачі і праски… Саме тато навчав мене літер, тож я в чотири роки вже вміла читати, а в шість пішла до школи (тоді до школи йшли в сім років). Мама навчала англійської – і це мені також дуже знадобилося в науковій діяльності. Зокрема зараз читаю цикл лекцій англійською мовою для магістрів нашого факультету. Вільно читаю статті закордонних колег, працюю в міжнародних проектах.

– Наука про життя – це фізика? Хіба?

– Звичайно! Життя починається з фізики. Немає життя ні без гравітації, ні без сили тертя, ні без обертання Землі навколо Сонця – це все закони фізики, і це лише перше, що спало на думку. Фізика, як і життя, – це все, що навколо нас: від космічних тіл до елементарних частинок і колайдерів, що їх прискорюють і досліджують.

– Ваша майбутня докторська дисертація матиме практичне застосування?

– Тема докторської, над якою я працюю, – «Про взаємозв’язок поляризаційних властивостей та когерентності оптичних полів». Йдеться про використання властивостей оптичних полів для створення наномашин і наноманіпуляторів – скажімо, нанопінцетів, про запис інформації методом поляризаційної голографії. Завжди теоретично-експериментальне з практикою якось має поєднуватися. Але винахід – це не завжди якийсь конкретний апарат чи пристрій. Винахід – це те, чого люди не знали чи не вміли раніше. Наприклад, цикл моїх робіт з вивчення явища оптичної бістабільності 2004-го року відзначений грамотою Академії наук України. Деякі розрахунки методів оптичної пам’яті стали новими для колег, і ці методи обчислення почали використовувати інші вчені. У будь-якому разі винахід треба патентувати, а це дуже складна бюрократична процедура. На жаль, державного фінансування – ні на винаходи, ні на патентування – немає.

– То як у таких умовах удається виживати українській науці й науковцям?

– Знаєте, якщо держава не дбає про науковців – вони самі мають за себе дбати. Я вважаю, що за жодну справу не можна братися, якщо не маєш від неї задоволення. Неважливо – чи ти вариш борщ, чи досліджуєш оптичні поля – мусить бути задоволення внутрішнього «я». Тому люди, які хочуть займатися наукою, знаходять спосіб це робити. Вчаться, здобувають гранти, їздять світом, переймають досвід, закуповують обладнання, працюють, захищають дисертації. І захист наукової роботи – це не для здобуття чергової посади, а для того, аби чогось досягнути в науці. Наука – така категорія, яка, як і мистецтво, може бути «чистою» – «наука заради науки».

– Описані Вами перспективи й можливості є в Чернівцях?

– Звичайно, і не лише я тому приклад.  Хоча і я також. Маю можливість працювати в міжнародних проектах, буваю на міжнародних конференціях. От наприклад, на конференції в Парижі, поїздку куди мені профінансувала  комісія з оптики ІСО,   зацікавилися моїми дослідженнями явищ оптичної бістабільності. Можлива допомога в фінансуванні подальших досліджень. Ось зовсім свіже – можливість відвідати Італію. В липні там відбудеться конференція на підтримку в науці молодих людей до 45 років.

Студенти й аспіранти теж знають про потужність факультету. Тут сильна наукова база, завдяки зусиллям декана, професора Ангельського О. В., є гарна підтримка молодих науковців, можливості закінчення освіти за кордоном. Двоє наших студентів зараз  закінчують освіту в Чехії, один – у Німеччині.

– Помітно, що Ви захоплені своїм факультетом…

– Цей факультет мене виростив. У 16 років я вступила сюди  і відтоді 24 роки з ним пов’язана. Захоплена своїми викладачами: відданістю науці професора  Ангельського О. В., Ушенка О.Г., доцентів Підкаменя Л.Й, Гумінецького С.В., Коазкова О.М., наукового керівника моєї кандидатської дисертації – вже покійного професора Ніцовича Б.М…

– Вас називають Софією Ковалевською в сучасній науці, а на одній з наукових конференцій в Санкт-Петербурзі зауважили «унікальне поєднання розуму і краси».

– Та кажуть (ніяковіє – авт.) За рік-два напишу докторську, тоді можна буде говорити про досягнення…

– А не нудно молодій жінці на наукових конференціях? Там же переважно старші люди збираються

– Це стереотип. Як учасник, можу переконливо заявити: сучасна наука омолоджується. До того ж, від молодих «заряджаєшся» завзяттям, а від старших – мудрістю. Цим і приваблює мене робота в університеті, де спілкуюся і з студентами-аспірантами, і з професорами. До речі, ось реальне підтвердження моїх слів про омолодження науки: уже у вересні цього року в Чернівцях відбудеться конференція «Кореляційна оптика-2013», яку організовує наш декан. Там планується окрема секція для аспірантів і студентів, де читатимуть лекції відомі професори з Заходу.

– А чим цікавиться науковець окрім науки? Ви любите читати?

– Звичайно! Свого часу перечитала всю класику, як вітчизняну – так і зарубіжну. «Овода» Войнич читала в оригіналі (ось воно, закладене мамою знання англійської!) Зараз часу на читання небагато, тому перевагу віддаю легкій літературі. А ще дуже люблю танцювати!

– Танцювати? А хіба на наукових конференціях влаштовують танці? З ким танцюєте?

– На жаль, на конференціях такого нема. Це не шоу, там мало уваги приділяють такому шуму і гамору, там створюють умови для спілкування і обміну думками. Тому танцюю зі своїм чоловіком.

– А де ви з ним познайомилися? Адже не секрет, що чим вищий інтелект жінки, тим важче їй знайти гідну пару.

– Не повірите, я з ним познайомилася на дискотеці. Їздила на відпочинок до Моршина, там і зустріла свою долю. Кажуть, що протилежності притягуються – то це про нас. Мій чоловік за характером зовсім не схожий на мене. Я спокійна і переважно мовчазна, а чоловік – балакучий жартун. За першою освітою він викладач музики, а за другою – інженер-енергетик. Тож нас поєднали танці, але й поза ними нам є про що поговорити (усміхається – авт.)

– Ви виглядаєте дуже стрункою і підтягнутою. Це лише результат танців, чи займаєтеся спортом?

– На жаль, зараз бракує часу на спорт, але колись займалася аеробікою і навіть калланетиксом. Це такий напівсиловий вид спорту, гирьки піднімала. Теж не надто традиційно для слабкої статі (сміється – авт.)

– Ви казали про необхідність робити все з задоволенням, згадували про борщ. А як щодо цього у вас?

– Поєдную на кухні фізику з життям (сміється – авт.) Купила мультиварку і з задоволенням готую, коли є час.

– Взагалі ви задоволені різноманітною сучасною технікою, гаджетами? Не маєте бажання, як фізик, їх вдосконалювати?

– Та для мене гаджети – це не розкіш, а засіб досягнення мети, для якої вони призначені. Якщо це телефон – він має дзвонити. Зручно, коли з телефона маєш можливість заходити в інтернет – особливо це за кордоном виручає. Ось і все, що потрібно, і воно вже є. А різноманітні розваги мені не потрібні, тож і вдосконалювати нема потреби.

– Так виглядає, що бути науковцем в Україні непросто. Не було бажання виїхати і полегшити собі шлях в науці?

– Ніколи. Я патріот України, Чернівців і нашого університету. Хіба на тиждень відпочити кудись можна поїхати.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Чи важко бути новою Софією Ковалевською в Чернівцях спершу з'явиться на Медіа-Версії.