Скандал розгорівся в Чудеї, що на Стороржинеччині, довкола крамниці приватного підприємця. Мов ті круки, налетіли представники Сторожинецького РЕМ ПАТ «ЕК  «Чернівціобленерго», звинуватили Любімських у тому, що вони крадуть електроенергію (фраза начальника РЕМ п. Федорова про те, що Любімський – злодій і краде електрику прозвучала  навіть на телебаченні та зберігається у відеозапису) й відключили магазин від світла. Електролічильник, зрозуміло, відправили на експертизу. А у холодильниках, які стояли у магазині, тим часом, зберігалося чимало продуктів – ковбаса, молочні вироби тощо. Та чужі збитки не хвилювали перевіряльників.

Як пізніше зазначила у своїх висновках Держінспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в Чернівецькій області, до якої із скаргою звернувся підприємець, робити це ремівці не мали права. Вони просто порушили закон. Бо навряд їм, як фахівцям, невідомо було,  що згідно з Правилами користування електричною енергією  (ПКЕЕ), які регулюють стосунки між електропостачальною організацією та споживачем – юридичною особою, вони можуть зняти елетролічильник, але не в праві відключити об’єкт від світла. Любімська продовжувала б платити середньомісячну суму.

Зрештою, порушень у роботі електролічильника за результатами експертної повірки теж не було виявлено. Але по людині пройшлися катком та ще й змусили перенести лічильник до трансформатрної будки за 300 метів від магазину (див. фото).

Ось так тепер виглядає зняття показів лічильника, який обслуговує крамницю. Навіть доволі високому чолов’язі – представнику енергопостачальної організації, який саме приїхав до підприємців Любімських щось знову перевіряти, довелося стати на камінь і піднятися на пальці, аби побачити цифри… Бо ж лічильник встановили не деінде, а всередині трансформаторної підстанції!

Ще й вимагали підписати акт про прийняття на зберерження пломб і приладу обліку. Та підприємець відмовилася, бо проконсультувалася в наших активістів з Буковинського громадянського об’єднання (БГО).

До речі, винесення РЕМом лічильника за межі магазину теж є незаконним, про що і пише інспекція Держенерогнагляду, посилаючись на ПКЕЕ.  Бо як, приміром, може власник магазину нести відповідальність за збереження і цілісність лічильника, якщо він перебуває не на його території, а в трансформаторній коробці! Крім того, взимку та влітку температурний режим може спотворити покази електролічильника. Та й вільного доступу до засобу обліку, як бачимо з фото, немає. А все це разом і складає порушення прав підприємця.

Подібним чином ремівці діяли і в магазині будівельних матеріалів, що у селі Банилів-Підгірний. Залишивши його без світла, власницю ж іще й оштрафували. А підключили крамницю до електроенергії лише тоді, коли вона сплатила штраф.

Насамкінець начальник інспекції Держенергонагляду в Чернівецькій області повідомляє автору звернення пані Любімській, що «енергопостачальнику (себто Облененрго – ред.),  буде виданий припис на усунення та недопущння в майбутньому вказаних порушень».

Отож, рекомендуємо всім, хто потрапляє до ситуацій, подібних тій, в якій опинилися Любімські, не підписувати документів без їхнього вивчення. В разі оформлення актів, консультуйтеся з фахівцями, зокрема, з інспекції Держенергонагляду в Чернівецькій області (Проспект Незалежності, 106, 3-ій поверх) або ж звертайтеся до БГО за телефонами: 097-013-03-39 (Лідія) та 050-675-81-18 (Володимир).

Справа Любімських переконує всіх нас у тому, що коли боротися, то можна відстояти свої права. До цього закликаємо і читачів: борітеся – поборете.

Людмила ЛЕБЕДИНСЬКА, «Версії», фото Руслана КОЗЛОВА

Матеріал підготовлений в рамках проекту «Право на світло», що його реалізує Буковинське громадське об’єднання, яке навчає громадян відстоювати свої права у стосунках з монополістом ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго» 

Запис Домогтися правди можна навіть у боротьбі з монополістом спершу з'явиться на Медіа-Версії.

1945-го на роботу в Чернівецький університет прибув один із найвідоміших радянських пушкіністів професор Микола Фатов. Кажуть, увесь вагон з майном професора  займали… книжки. Нині цей скарб – приватна бібліотека професора Фатова – переданий родиною науковця обласній універсальній науковій бібліотеці ім. М.Івасюка. У її книгосховищах – приватні книгозбірні науковців Олекси Романця, Петра Рихла, Олександра Масана… Ці та інші багатства – безліч книг, в тому числі й унікальних, з автографами авторів, а також колекції друкованих ще за Австро-Угорщини видань, повне зібрання місцевої періодики від 1940-го року – можна не лише побачити, доторкнутися, погортати, замовивши на місці, а й ознайомитися з ними на сайті бібліотеки. Нові можливості отримання і опрацювання інформації, що зберігається у традиційних бібліотеках,  надають новітні технології, запроваджувані завдяки програмі «Бібліоміст».

– Мріємо про оцифрування рідкісних книг! Ірина Щербаєва, завідувачка відділу зберігання основного фонду бібліотеки ім. М.Івасюка

Білл Гейтс – українським бібліотекам

«Бібліоміст» – партнерська робота IREX, USAID та Міністерства культури і туризму України, на підтримку якої Фундація Білла та Мелінди Гейтс надала грант на суму $25 млн. На сьогодні вже близько  1600 публічних бібліотек в Україні обладнані комп’ютерною технікою, що дає змогу  популяризувати їхні послуги для широкої громадськості,  підвищувати рівень комп’ютерної грамотності населення по всій країні тощо. Одне слово, бібліотеки сьогодні – це не анахронізм, який згадується хіба що для сміху в старому фільмі «Операція «И», де дрібний злодюжка, вдаючи інтелігента, серед ночі питає: «Як пройти в бібліотеку?»  Бібліотека – це не просто книгозбірня, це гігантський склад інформації, якою можна користуватися, оперувати – і змінювати своє життя.

Бібліотека+«Турбота»=Подолання самотності

П’ятеро підопічних комунального підприємства «Турбота» вже пройшли навчання у тренінговому центрі бібліотеки ім. М.Івасюка. Від понеділка навчається ще одна група – уже з 10 слухачів. А вчаться вони – спілкуватися в інтернеті. Освоюють Скайп, за допомоги якого отримують можливість спілкуватися з друзями навіть через кордони. Оволодівають вміннями писати електронною поштою, зберігати й чіпляти до листів текстові файли, фотографії. Позбуваються самотності, на яку намагаються приректи їх невблаганна старість і доля.

Одна жінка бере індивідуальні уроки комп’ютерної грамотності. Син намагався урізноманітнити її дозвілля, з якого тепер майже повністю складається її життя. Закачував книжки, музику. Але не мав змоги бути постійно поруч, аби вмикати і вимикати те, що цікавить матір, перегортати сторінки. Тож нині вона освоює ці ази в бібліотеці. Коли виходити з дому стане зовсім важко – у неї залишиться віртуальне вікно у світ.

Обласна бібліотека співпрацює також з Буковинським центром реабілітації інвалідів. Для них це не лише спілкування, а й пошук можливостей для лікування, реабілітації, роботи.

Сторожинецька районна бібліотека будує «бібліомости» для людей з обмеженими фізичними можливостями. Навіть тренінговий центр бібліотеки розташований там у зручному для таких людей Будинку культури, де є можливість дістатися до залу навіть інвалідам-візочникам.

Сподівається на новий зал і обласна бібліотека ім. М.Івасюка – триває ремонт у приміщенні на Соборній площі, де розміститься дитячий філіал. Таким чином не лише «розвантажать» старе приміщення, а й зведуть пандуси.

Книгозбірні: міст до читача відкритий

Знаменита фраза «Незабаром не буде нічого, незабаром буде лиш одне телебачення!» з фільму «Москва сльозам не вірить» викликає скепсис не лише у телевізійників. Століття минають, а залишаються і радіо, і театр, і книга, і бібліотеки! Як наголошує  заступник директора обласної універсальної наукової бібліотеки ім. М.Івасюка Ольга Серебріян, читач бібліотеки не покидає. І якщо сюди приходить людей не більше, ніж раніше, то відвідуваність сайту бібліотеки зростає. Цього року віртуальних відвідувачів бібліотеки побільшало удвічі.

–      Діє віртуальна довідка, – каже Ольга Серебріян. – Даємо інформацію, чи є запитувана книга. Підбираємо літературу до курсових робіт – звісно, не повний список, адже студент має сам визначатися з джерелами свого наукового дослідження. Переглянувши рекомендовані праці, цілком можна  відшукати решту потрібного матеріалу. Кількість наданих довідок неухильно росте, а починали від скромної сотні довідок на рік.

Влаштовуємо й віртуальні виставки. Серед найсвіжіших – виставка до 70-річчя нашого земляка, журналіста і редактора, талановитого фотографа Василя Бабуха. Виставляються у нас і художники, які оформляють книги, що видаються в місцевих видавництвах. До речі, віртуальні і реальні виставки не дублюються. Віртуальними ми зацікавлюємо, а на «живі» приходять подивитися до бібліотеки.

Надаємо можливість знайомитися з новими надходженнями – скануємо обкладинки.

Розпочали роботу з оцифрування фонду. Наразі на це бракує техніки, але робота просувається. Долучаємося до створення електронної бази «Культура України», подаємо туди ретро-видання.

Бібліотекар – не «сіра миша»

Стереотипне уявлення про бібліотекаря, який припадає пилом разом з книжками, вже давно неактуальне. Бібліотекарі обласної книгозбірні – це люди, що вміють усе. За великих надходжень по державних програмах, які періодично трапляються, бібліотекарі перекваліфіковуються на вантажників. Під час проведення масових заходів – це справжні актори з талантами художньої декламації, співів, хенд-мейду. А в тренінговому центрі за програмою «Бібліоміст» вони є вправними користувачами інтернету і тренерами з комп’ютерної грамотності.

Завідувачка відділу інформаційних технологій, бібліотекар за освітою Галина Добровольська – саме з таких:

– Найближчої неділі разом з учителями Недільної школи при церкві Св. Параскеви (УПЦ КП) їдемо до спеціалізованої школи для дітей з вадами зору в с. Карапчів на Вижниччині. Веземо колядки, мультфільми, а разом з цим – виставку книжок. У такий спосіб призвичаюємо дітей до книги. І не лише дітей. Виставка книг – невід’ємний атрибут усіх наших подій. Свого часу проводили майстер-клас з карвінгу по «бібліомосту» з Хотинською районною бібліотекою. Учасники по обидва боки моніторів були в захопленні. А для охочих навчитися мистецтва різьби по овочах і фруктах ми пропонували літературу з цієї тематики.

Інтернет у бібліотеці дає надзвичайні можливості! Пригадую, які емоції переповнювали усіх учасників «бібліомосту» з першим космонавтом України Леонідом Каденюком з нагоди його 60-ліття. Захоплені були всі: і сам космонавт, який з Києва спілкувався зі своїми прихильниками, і ми тут у Чернівцях, і його односельчани, що долучилися до розмови у сільській бібліотеці в його рідних Клішківцях!

Банк історії краю

Обласні бібліотеки називають краєзнавчими депозитаріями. У книгосховищах зберігається практично все, що видається в краї, та видання, в яких ідеться про край.

Читачі обласної бібліотеки ім. М.Івасюка – так само, як бібліотека, універсальні, вважають її працівники. І ця універсальність не заперечує слова «наукова» у назві.

Книгосховища потребують відповідного догляду. Тож одержимі своєю роботою бібліотекарі – «банкіри краєзнавства» – наводять лад у своєму депозитарії. Просушують книжки на балконах, пилососять, протирають пил…

Бібліотекар теж має Мрію…

Бібліотекар Галина Добровольська мріє, щоби Чернівецька обласна була подібною до бібліотеки Варшавського університету (БУВ), яка не лише одна з найбагатших у Польщі, а ще й одна з найпривітніших і найлояльніших до студентів. Під час сесії вона працює разом зі своїми відвідувачами до 5-ї ранку (до перших автобусів). І це ще не всі її переваги. У БУВі створені всі умови для навчання: вільний доступ до книг на полицях, електронний каталог, дармовий Wi-Fi, зручні робочі місця…  Пересічному українському студенту таке може лише снитися.

– Запроваджуємо усе, про що мріємо, в міру можливостей. Особисто я дуже хотіла б, аби в нас був вільний доступ до книг, комфортні умови для читача, відкритість фондів (крім, звісно, раритетних),  очіповані книжки… Мріємо про конференц-зал, де можна було б проводити масові заходи, не заважаючи іншим читачам.

Ґрати на Windows

Попри те, що віртуальні «вікна» в бібліотеках мають необмежені можливості, «ґрати» (тобто перешкоди) на них створюють таки суттєві обмеження.

Хоча обласна бібліотека й витримала вимоги грантодавця для участі в проекті «Бібліоміст» (приміщення для розташування комп’ютерів, дотримання санітарних норм при цьому, внесок місцевої влади тощо) – загальні успіхи книгозбірні гальмуються іншими обставинами. Задля тренінгового центру бібліотека пожертвувала одним із відділів. Фінансування бібліотек – стабільне, а ціни на друковані видання (зокрема й на періодику) постійно зростають. Постанова Кабміну про  обмеження платних послуг бібліотек позбавила можливостей заробити хоча б на канцтовари, носії електронної інформації, оновлення і модернізацію техніки. Звісно, для обивателя, якого жахає, що «уже й у бібліотеці гроші беруть», це крок назустріч, але водночас – і позбавлення можливості отримувати певні послуги.

Безліч проблем породжують формальності: обласна комунальна установа (а саме такою є бібліотека ім. М.Івасюка) розташована у приміщенні, орендованому у міської громади. А найдивовижнішими є господарські «моменти» в управлінні бібліотекою. Приміром, книгозбірня має провести тендер на послуги з опалення приміщення. Так, наче ці послуги в нас надають кілька фірм, а не монополіст Чернівціоблтепломережа.

«Бібліоміст» в оптимізм

Книгозбірня давно перестала бути хатою-читальнею. Вона рухається за читачем. У бібліотеці на вул. Кобилянської  є навіть дитячий куточок з іграшками для дітей відвідувачів, а також запроваджено буккросинг… Бібліотекарі констатують: інтелект читача зростає. І віра в свого читача – це найголовніший місток, який книгозбірні вибудували до нього.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії» 

Чернівецька область у «бібліоцифрах»

405 бібліотек

12 централізованих районних бібліотечних систем,

346 сільських книгозбірень.

Загальний фонд – 6 млн. примірників творів друку

395 тис. користувачів на рік (43,8% населення Буковини).

196 персональних комп’ютерів

48 бібліотек області – з доступом до інтернету,

в т.ч. 27 – сільських книгозбірень

Запис Читач бібліотеки не покидає. Він просто «перетікає» до віртуалу спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Численні Різдвяні дива скептики пояснюють банальним і прагматичним «попитом на диво». Казку і реальні дива намагаються класифікувати, підвести під  теорію, розкласти на полички і пояснити. Але диво – непояснюване і незвідане – існує незалежно від спроб нашого розуму. Ніхто не пояснить, що рухає людьми, коли вони втілюють чужі мрії і сподівання, коли жертвують чимось своїм заради ближнього. І чому таких порухів найбільше трапляється перед Різдвом.

Редакційний телефон «Версій» у передсвяткові дні став диспетчерським номером Різдвяних див.

Інна, буковинка:

«У передсвяткові дні учні буковинських шкіл приносили з дому до класів цукерки і ласощі, аби зібрати солодкі подарунки для вихованців сиротинців. Звісно, що їм у цьому допомагали батьки. Ось і я вирушила до крамниці за солодощами. Попросила у продавчині, щоб та порадила, які цукерки, на її смак, кращі. Дівчина за прилавком відгукнулася, і після короткого ознайомлення з асортиментом, поцікавилася, для кого збираю подарунок. Почувши, що для дітей з інтернатних закладів,  швидко набрала в пакет цілий кілограм дорогих цукерок, поклала гроші в касу і віддала мені (людині, яку вперше бачить!) зі словами: «Передайте  і від мене!» Я вражена цим вчинком. На жаль, не знаю імені цієї дівчини – симпатичної брюнетки років 23-25. Але це було в крамничці «Острівець солодощів» на вул. Ентузіастів у Чернівцях. Хочу, щоб мої земляки знали, що поруч з нами бувають чудові люди, і тому світ кращий, ніж іноді нам видається».

Наталка, буковинка:

«Під час снігопадів я часто йшла з роботи пішки – від центру Чернівців аж до дріжджзаводу, бо громадський транспорт рухався дуже повільно через корки, а почасти був настільки переповнений, що навіть не зупинявся на зупинках. На зупинці «Резерв» побачила таке, що знову повірила в дива. Водій 16-ї маршрутки, яка курсує до Садгори, помітив на зупинці молоду жінку з малюком.  Жінка жестом просила маршрутку зупинитися, та місця в бусі не було зовсім. Водій все одно зупинився, але  оскільки ніхто не виходив, то і зайти новим пасажирам не вдалося. Як цій мамі з дитиною добратися до віддаленої Садгори? І тоді водій знайшов вихід з ситуації. Він вийшов з буса і допоміг жінці з малюком зайти через водійські двері. Далі вона якось протиснулася в салон, і маршрутка поїхала. Насправді, думаю, що цих людей простий шофер врятував – може, і не від замерзання, але від розпачу і зневіри точно».

Оксана, буковинка:

«Ми з родиною нерідко купуємо речі в магазинах секонд-хенду. Особливо – дітям, адже діти швидко ростуть, тож потребують частого оновлення гардеробу, а товар там буває дуже якісний і порівняно недорогий особливо нам подобається такий магазин у Сторожинці, поблизу залізничного вокзалу. Передостаннього разу, коли ми там були, власник (очевидно, що це таки власник, бо просто продавець, мабуть, не має широких повноважень розпоряджатися цінами на товар) зробив нам певну знижку. Можливо, це було через те, що наш молодший син – особлива дитина, з порушеними руховими можливостями. Ми були вдячні. А коли зайшли в цей магазин наступного разу і взяли кілька речей загальною вартістю понад 350 грн., цей же продавець-власник узяв з нас усього… 100 грн.! Насправді мені тепер дещо незручно заходити в цей магазин знову – щоб це не виглядало, ніби ми навмисно шукаємо таких знижок. Але дуже хочеться подякувати цій людині, і розповісти про неї іншим».

Це історії наших читачів – про людей, які їх вразили. Упевнені, що про таке варто розповідати. Бо світ насправді дивовижний. А перед Різдвом – то й поготів.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії», фото Ігоря КОНСТАНТИНЮКА 

Запис РІЗДВЯНЕ ДИВО спершу з'явиться на Медіа-Версії.