Гроші на обладнання Глибоцька громада виграла у конкурсі проектів Австрійського агентства розвитку та програми ООН. 

Українські села все активніше шукають позабюджетних коштів на власний розвиток. Перемагаючи в різних конкурсах – як українських, так і закордонних, громади отримують мільйони гривень на нові підприємства, розвиток туризму, покращення медицини та освіти. Розповідь про одну з таких громад – Глибоцьку на Буковині можна давати під девізом «Захотіли – зробили».

Була лазня – стала сироварня: так змінив своє призначення будиночок у Михайлівці на Глибоччині. Нині тут готують м’який сир і витримують тверді. Мистецтву сироваріння місцевих навчає технолог Сергій Щербак, направлений з Херсонщини компанією з виготовлення обладнання для виробництва сирів. Адже техніка – українська, і вона втричі дешевша від імпортної. Австрійське агентство і програма ООН на закупівлю обладнання виділили 20 тис. євро – приблизно 670 тис. грн. При цьому саму будівлю громада відремонтувала власним коштом. Персоналу тут на початку  – 4-5 працівників. Біотехнолог Віктор Бабин прийшов сюди за оголошенням у газеті. Місцеві жителі заробляють, здаючи до сироварні молоко: високої жирності, нерозведене, що впливає й на якість готового продукту – це показала вже перша партія м’якого сиру.     

Тверді сири дві доби витримують у ванні з розсолом, далі – просушка, місяць дозрівання – і дорога до споживача. Перш за все – для самої Глибоцької громади, до якої входить Михайлівка. Перш за все – школам і дитячим садочкам. І це лише один з проектів, які Глибоцька об’єднана територіальна громада втілює в життя, повідомила програма «Сегодня» на телеканалі «Україна».

Запис Сироварня з… лазні: у Чернівецькій області розвивають український бізнес спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Вже  більше п’яти років триває епопея безтранспортності глибоцького села. «Версії» неодноразово зверталися до цієї теми. Та й надалі газета її не залишить, аж доки влада не спроможеться вирішити проблему покинутих напризволяще мешканців цього позабутого Богом населеного пункту. Адже попри відрізаності від районного та обласного центрів, у селі перед тим ще й поштове відділення закрили. Одне слово, ХХІ століття за вікном, а на Буковині – джунглі.

Та повернемося до суті справи. Облдержадміністрація провела конкурс серед перевізників та уклала договір з ТДВ «Денисівкою» на перевезення пасажирів маршрутами в пакеті «Чернівці-Корчівці» (№113) та «Чернівці-Червона Діброва» (№287). Чому в пакеті? Бо один маршрут – прибутковий, а інший – ні. До слова, термін дії договору завершується 22 січня 2014 року. Але фактично автобус так і не обслуговував червонодібровців. Бо ще 11 лютого «Денисівка» повідомила управління інфраструктури і туризму ОДА про припинення перевезень на автобусному маршруті загального користування №287 через вкрай незадовільний стан ділянки автомобільної дороги. Бо існує загроза безпеці перевезення пасажирів.

Минуло чимало часу, та автомобільна дорога до Червоної Діброви як потребувала, так і потребує ремонту. Більше того, у вересні «Денисівка» інформувала ОДА про відсутність погодження управління ДАІ УМВС України в Чернівецькій області паспорту автобусного маршруту «Чернівці-Червона Діброва»

– Ось тут мав би бути придорожній кювет, – показує Зибій Білоус, мешканець села Червона Діброва. Проте автодорівців, схоже, цілком влаштовує, щоби вода стікала донизу прямо по дорозі, вимиваючи за собою усі наслідки їхніх «ремонтів»!  Тож після кожної зливи цей відрізок шляху доводиться латати та рівняти…

Що це означає, пояснив Михайло Турик з відділу організації дорожнього руху ДАІ:

– Ми виїжджали на місце разом з представниками облдержадамінтрації, склали акт обстеження дороги на Червону Діброву, в якому зафіксували всі недоліки, зокрема, просадки шляху, через що автобус може перевернутися. Та відтак перед нами прозвітувала особа, яка інспектує Глибоцький район. Інспектор, зокрема, повідомив, що відрізок Коровія-Черовна Діброва транспорт уже може безпечно рухатися. І ДАІ підписало погодження «Денисівці».

А ось що повідомив на запит постійної комісії Чернівецької обласної ради з питань будівництва, архітектури, транспорту, зв’язку, ЖКГ та надзвичайних ситуацій, яка вивчала питання відсутності транспортного зв’язку з селом Червона Діброва, заступник директора департаменту інфраструктури, містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства – начальник управління інфраструктури ОДА А. Павлюк: ми «направляли неодноразові клопотання на адресу Глибоцької райдержадміністрації з проханням організувати та здійснити комісійне обстеження ділянки автомобільної дороги на шляху курсування вищезазначеного автобусного маршруту загального користування із залученням відповідних служб та органів місцевого самоврядування».

Зрозуміло, що ми одразу ж зв’язалися з Миколою Загарюком, головою Глибоцької РДА  і поцікавилися, чи отримував він листи від Департаменту ОДА про необхідність провести комісійні обстеження дороги.

Микола Георгійович відповів запитанням на запитання: «А чия це дорога?» І сам же продовжив: «Державна! Тож вона мусить ремонтуватися з дорожнього фонду! Моє ж завдання опікуватися інтересами Глибоцької громади, а на учасників тендерів я впливу не маю!».

Дорога з Глибокої до Червоної Діброви виглядає так, ніби нещодавно пережила… бомбардування.

З Миколою Георгійовичем не посперечаєшся. Та хочу акцентувати на іншому: чиновники департаменту інфраструктури ОДА і чиновники райдержадміністрації отримують непогану зарплатню з податків, які сплачують громадяни, в тому числі й з Глибоцької громади та села Червона Діброва. Але жоден із зверхників не переймається тим, що селяни залишилися без сполучення і за будь-якою довідкою їм доводиться  їхати на таксі, або ж  що вчителі Червонодібровської школи, які доїжджають на роботу з Глибокої, витрачають щодня по 40 і більше гривень на авта. Це далеко не повний перелік незручностей, що створила бездіяльність чиновників мешканцям села Червона Діброва. Думаю, його вже давно можна було б перейменувати на Буковинський острів робінзонів.

Тим часом, автору цих рядків зателефонували мешканці села й радісно повідомили, що дорогу до Чернівців трохи залатали, можна навіть сказати, відремонтували. Та зраділи вони завчасно. Бо 7-кілометровий відрізок до районного центру як був у суцільних вибоїнах, так і залишився. Для кого автодорівці підсипають та латають дорогу, коли вони не можуть біля неї викопати звичайні шанці! – обурюються мешканці. Найменша злива в цій горбистій місцевості одразу ж буквально «змиває дорогу»! Мабуть, автодорівці працюють на себе, аби щороку видоювати з бюджету кошти на черговий ремонт доріг? Чи можна щось на це сказати? Хіба що таке: влада у нас таки, мабуть,  відсутня… 

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»   

Запис Дістатися до Червоної Діброви спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Представницька влада зробила запит, а виконавча послала… «безпосередньо до уповноваженого органу, що здійснює функції контролю у сфері пасажирських перевезень». Так коротко виглядає колізія, про яку «Версії» вже писали.

А тепер детальніше про біду мешканців Червоної Діброви, що на Глибоччині, яких влада перетворила на місцевих робінзонів. Вже чи не рік минув відтоді, як їхнє село позбавили транспортного сполучення з районним та обласним центрами. Дітям нема чим доїжджати до Глибоцького професійного ліцею, а вчителям, які мешкають у Глибокій, – на роботу до сільської школи. Зрештою, й у селян є справи у райцентрі.

Шукаючи підтримки та вирішення проблеми, ще минулої осені червонодібровці звернулися до депутата обласної ради Руслана Мельника по допомогу. Той узявся за справу. Зв’язався з потрібними службами, кудись написав, де з ким переговорив. А за деякий час отримав від начальника управління інфраструктури та туризму ОДА Дмитра ПАВЕЛА відповідь, що питання сполучення між райцентром Глибока та селом Червона Діброва вирішене. Датований цей лист 27 грудня 2012 року.  В ньому, зокрема, повідомлялося, що тендер на обслуговування цього маршруту виграла  «Денисівка», тож між цим підприємством і ОДА заплановане підписання договору, повідомлялося у відповіді.

Відтак у лютому, вже нинішнього року, відбулася сходка села, на якій депутат облради Р. Мельник з’ясував, що транспортне питання залишилося невирішеним. Депутат проявив наполегливість і 14 березня ХV сесія VІ скликання Чернівецької обласної ради вирішує надіслати запит депутата облради Р.Мельника щодо надання інформації про причини відсутності пасажирських перевезень на транспортному сполученні між селом Червона Діброва та селищем Глибока до голови ОДА М. Папієва. Рішення за № 45-15/13 завершується таким реченням: «За результатами розгляду поінформувати депутата та обласну раду у встановлений чинним законодавством термін» і підписом М. Гайничеру та печаткою виконавчого апарату облради!!!

Здавалося б, серйозні люди зайняті серйозною справою. Керують областю, облаштовують щасливе життя її мешканцям. Та де там! Складається враження, що представницька влада з виконавчою граються у піддавки: хто кого перехитриє і хто на кого перекине відповідальність. Але робити ніхто нічого не хоче. Бо наш небайдужий до людських доль депутат отримує відповідь на свій запит знову ж таки від управління інфраструктури і туризму. І цей лист, але вже від 2 квітня цього року майже слово у слово повторює попередній, за 27 грудня 2012-го. Різниця хіба в тому, що повідомляється про те, що «Денисівка» вже обслуговує два маршрути «Чернівці-Червона Діброва» і «Чернівці-Корчівці», які виставлялися на конкурс у пакеті. Але ж ці маршрутки існують тільки на папері. Насправді вони як не ходили, так і не ходять.

Утім, так би мовити, новий лист має й додатковий абзац. Цитую: «У разі виявлення порушень щодо виконання регулярності рейсів вищезазначеним транспортним підприємством на маршрутах загального користування просимо звертатися безпосередньо до уповноваженого органу, що здійснює функції контролю у сфері пасажирських перевезень – Управління Укртрансінспекції у Чернівецькій області (м. Чернівці, вул. М. Тореза, 64-А, тел. (0372) 556-899, (0372) 556-897 та управління інфраструктури та туризму обласної державної адміністрації». А хто ж тоді контролює виконання-невиконання умов тендеру? Чи не це ж управління?

Тому й виникає питання: а в цьому управлінні хтось-колись-щось робить? Бодай уважно читали б листи хоча б від обласної ради. А що вже казати, коли звертаються пересічні громадяни?

І ще одна не така вже й малозначуща деталь: хто має відповісти за таку дезінформацію? Чи не в цьому витоки невдоволення людей владою, що на папері послуги є, а насправді їх немає?!

Крім того, складається враження, що підлеглі губернатора неправильно розписали листа від обласної ради для розгляду або ж чиновники, які отримують за свою роботу зарплатню, скинули її на інших. Їм навіть не спало на думку спитати з недолугого перевізника, чому він не виконує умови договору. А такий поважний представницький орган як обласна рада, на жаль, проковтнула цю неграмотну й зверхню відписку.                     

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Запис Хто на Буковині тримає слово та вирішує питання? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Це – про невеличку, розташовану на мальовничих пагорбах Червону Діброву, що на Глибоччині. Вона добре відома чернівчанам, які влітку та восени мало не щотижня приїжджають сюди на «тихе полювання» або ж просто на відпочинок. Розташоване неподалік обласного центру, село опинилося у своєрідному вакуумі.  

Приміський поїзд, який з Чернівців виїжджає у бік населеного пункту о 8.50 та о 18.18, залишився чи не єдиним зв’язком «з великою землею». Та й то люди на зборах громади, які відбулися минулої неділі, разом із сільським головою Драгушем Крохмалем сумно зітхали: «Тільки відкрили в селі залізничну міні-станцію «Вапнярки», як за рік усі потяги й поскасовували».

– Червона Діброва нині відрізана від світу, – бідкалися люди під час сходки. – Транспортного сполучення ні до Глибокої, ні до інших сіл немає. Навіть до сільради в Михайлівці, до якої належить Червона Діброва, за будь-якою довідкою треба йти та йти.

Однак найгірше зараз поштарці Марії Чепишко, яка обслуговує дібровчан. Горби тут – униз та вгору. І дороги заметені. А несе ж бо  жінка не тільки газети та пенсії, а й тягне на собі мило, пральний порошок, олію. Мусять нині листоноші до своєї зарплати приробляти саме таким чином. Громада потерпає: а що буде, коли за 2 роки Марія піде на пенсію? Знайти на її місце охочих не те що важко – просто неможливо. Тому й вимагають від влади повернути стару пошту.

Георгій Магас, сивий поважний чоловік у літах, не міг второпати:

– Як це так? За Австрії пошта була: три пари коней приходили до нас з  Чернівців, а потім ішли до Сучави. За Румунії – була. І за совітів була. А прийшла вільна Україна – пошти не стало! Як це розуміти?       

З обласним центром людей з’єднує тільки потяг. Відтак вирішувати життєво важливі питання вкрай складно. Навіть учителі з Глибокої їдуть на роботу до червонодібровської школи на таксі. Бо іншого транспорту просто немає. Тож із тисячі гривень зарплати половину вони викладають на дорогу.

А як замовити балонний газ, коли до райцентру не добратися, а телефони не працюють? «Укртелеком» по 3 місяці не ремонтує телефонну лінію. Втім, воно й не дивно, бо за словами п. Рибчука, учасника зборів, «слупи гнилі, проводи обриваються, а телефонні кабелі взагалі на землі лежать…». Натомість представник  районного «Укртелекому» намагався з усім розібратися, перепитував номери телефонів, записував до блокнота ті, на які заявок не поступало, та люди його не чули, бо не могли зрозуміти, як це протягом трьох місяців телефони не відремонтовані.

Масово скаржилася громада і на пільговий газ по 121 гривні за балон: – Готуєш їсти, а дихати нема чим, – одноголосно твердили присутні господині. Та й схема їхнього розподілу така складна, що не всі соціально незахищені його отримують.

Утім, на червонодібровців, за словами  заступника голови райдержадміністрації Богдана Підлубного, чекає світле майбутнє – з’явилися перспективи газифікації села. Та й перевізника знайдено: тендер виграла «Денисівка». Тож невдовзі мешканці Червоної Діброви матимуть транспортне сполучення з іншими населеними пунктами. Хоча у відповіді на запит депутата обласної ради Руслана Мельника чорним по білому написано, що «питання вирішено»…

Присутній на зборах голова Глибоцької райради Валерій Ротар пообіцяв докласти всіх зусиль, аби повернути селу поштове відділення. «Не на сто відсотків обіцяю, але намагатимусь вирішити», – сказав він громаді.

Не дивно, що дібровці говорили на зборах про свої проблеми. Про зроблене згадувало хіба що керівництво. Втім, радує око місцева школа – затишна, тепла. А ще спортивний зал, обладнаний силами громади. Новий дошкільний навчальний заклад – теж гордість і досягнення. Все решта – дихає на ладан. Мабуть тому, що населення тут небагацько – всього 590 мешканців на 220 дворів. Пусткою віє майже від сотні хат. І якщо для 128 дітей тут створені умови, то 175 пенсіонерам – непереливки. Вони переживають за пенсію: хто буде їм носити її, коли листоноша Марія сама вийде на пенсію?

І дивно стало мені: чому люди просять владу, коли вони мають їй наказувати, що зробити їм для нормального життя. Адже керівники всіх рівнів – це тільки менеджери, найняті громадою за її ж таки гроші, бюджети ж бо формуються переважно з податків, які знімаються із заробітних плат. Тому влада мусить шукати шляхи-виходи з проблем, залучати інвестиції, об’єднувати людей на добрі справи. І навіть робити неможливе, коли це на користь людям…

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії», фото Ігоря КОНСТАНТИНЮКА

Запис Робінзони з Червоної Діброви спершу з'явиться на Медіа-Версії.