У відкритті виставки взяли участь актори Незалежної театральної лабараторії з постановкою за твором чернівецького журналіста й письменника Сергія Воронцова.
Упродовж дії фотовиставки – до четверга, 29 серпня – журналісти збирають книжки для «Бібліотечки чиновника». На їхнє переконання, чиновникам бракує гарної літератури, через це вони не розширюють свій світогляд і часто не вміють співпереживати людям, у яких на службі й перебувають. Після згортання фотовиставки «Бібліотечка чиновника» буде передана до обласної державної адміністрації.

Вл.інф.

Запис Чернівецькі журналісти збирають Бібліотечку для чиновників спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Не хвилюйтеся,— сказав Остап,— мій проект гарантує вашому місту нечуваний розквіт виробничих сил»

Ільф і Петров, «12 стільців» 

Минулорічний владний проект з реорганізації чернівецьких комунальних книгарень виглядав для буковинців приблизно так, як «сеанс одночасної гри в шахи» відомого літературного шахрая Остапа Бендера з геніального сатиричного твору «12 стільців». Без грошей, без плану, без лідера – але з твердим наміром усе міняти навіть силою, ризикувати і почивати на лаврах. Різниця між діями літературного персонажа і персонажів реальних полягала лише в тому, що Бендер, попри все, залишався симпатичним.

Круглий стіл «Комунальні книгарні Чернівців: сьогодення та майбутнє», покликаний поставити крапки над «і» в питанні реорганізації комунальних книгарень, завершився трикрапкою. Невдоволеними залишилися всі: представники влади – через те, що їхні дії піддалися критиці, представники книгарень – бо не отримали інформації про підстави для реорганізації і гарантій своєї подальшої долі, депутати – бо їм не дозволили попіаритися загальними фразами без глибокого вивчення проблеми, та й організатори – бо замість конструктивного діалогу отримали черговий «ярмарок марнославства», який влучніше було б назвати базаром амбіцій.

Влада доводила, що книгарні реорганізовують цілком законно, адже це підтверджують рішення судів. І байдуже, що  в процесі ухвалення рішення про реорганізацію книгарень оминули деякі положення регламенту та положення про постійні комісії обласної ради. Депутатська комісія з контролю за виконанням цього рішення лише раз зібралася на засідання й на процес не впливала, на сесії, як було визначено відповідним рішенням, не звітувала. Не акцентувалася увага й на тому, що нема ще рішення апеляційного суду Київської області стосовно позову про визнання незаконним рішення обласної ради про реорганізацію. Начебто не на часі й багато інших юридичних «деталей», у яких, як ведеться, й заховався «диявол реорганізації», яка за дотримання усіх дрібниць могла би виглядати якщо не бездоганною й осяяною німбом святості, то принаймні виправданою.

Книгарні перебувають у процесі реорганізації, наголосили чиновники.  Уже більше року. І в такій тривалості процесу, виявляється, винні… журналісти! Одразу спала на думку сцена, коли на початку «сеансу одночасної гри в шахи» Остапа Бендера намагався сфотографувати місцевий фотолюбитель, який одразу був категорично зупинений «гросмейстером»: «Приберіть фотографа! Він заважає моїй шаховій думці!» Журналісти, мабуть, завадили «літературній думці» чернівецьких реорганізаторів.

Зрештою, оскільки більшість судів позаду і поїзд, як кажуть, пішов – є сенс зосередитися на майбутньому комунальних книгарень Чернівців. І владники його малювали, не шкодуючи фарб.

Представник облдержадміністрації повідомив, що на початку процесу реорганізації в майбутнього книгооб’єднання був потенційний інвестор – з бізнес-планом і чималими коштами, але його відлякав галас навколо книгарень. Чиновник офіційно заявив також, що на сьогодні в районах області готові запрацювати 20 філій новоствореної «Буковинської книги». Щоправда, ні ім’я сполоханого галасом інвестора, ні перелік двох десятків районних книгарень назвати не погодився. Ще далі в своїх футуристичних картинах зайшов один з тимчасово призначених виконувачів обов’язків директора книгарні.  Він заявив, що нове підприємство «буде ще більш потужне, ніж обласне підприємство, … яке очолював Унгурян». Він мав на увазі обласне комунальне підприємство «Буковинське агентство з розвитку інфраструктури та планування територій», яке нині є лідером з видобутку гравію, себто – «руслоочисних та руслорегулювальних робіт на річках Прут та Сірет у межах Чернівецької області». Усі просто на мить уявили, як Чернівці стають меккою книготоргівлі, книжкові крамниці і обласна казна багатіють від друкованого слова як від видобутку гравію, книги, як і шахи в інтерпретації сумнозвісного авантюриста Остапа Бендера, «рухають вперед не тільки культуру, а й економіку» і «за правильної постановки справи зможуть цілком перетворити місто Васюки» (чи то пак, Чернівці). Виступ тимчасового директора книгарні перед книготоргівцями нагадував монолог Бендера перед спантеличеними васюківцями, «переконливість» якого дотепні автори пояснювали просто:  «Остап від учорашнього дня ще нічого не їв. Тому красномовність його була незвичайна».

Зрештою, авантюрист (чи точніше – аферист) Бендер міг отримати по заслузі. Як і чернівецькі «реорганізатори». У Чернівцях, як і у Васюках, уже лунало «Тримайте гросмейстера!» і навіть було підтримане вигуками громади: «Жульйо!» Та завершення історії в обох випадках було не на користь потерпілих.

На тлі скритності влади й авантюризму кандидатів на керівництво комунальними книгарнями пропозиція від радника голови Чернівецької міської ради Сергія Осачука виглядала адекватною: звернутися до міськради із проханням про надання приміщення для створення муніципальної книгарні або й культурно-мистецького центру.  Щоправда, сам пан Осачук наголосив, що представляє не міську владу, а лише громадськість, та й про інвестиції в цю ідею теж не йшлося. Тож знову згадався «шаховий турнір» Бендера, який супроводжувався гаслом на стіні «Рятування потопельників – справа рук самих потопельників».

Так виглядає, що реорганізація буковинських книгарень – це якась авантюрна, затіяна владою гра. Тільки коли, замість ходів за правилами, в очі громаді жменями кидають шахові фігури, це нечесно.

І влада, наслідуючи ільфо-петровського героя, своїми діями наче нахабно заявляє книготорговцям і споживачам: «Ви ж розумієте, васюкинські індивідууми, що я міг би вас поодинці втопити, але я дарую вам життя. Живіть, громадяни! Тільки, заради Творця, не грайте в шахи! Ви ж просто не вмієте грати!»

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

 Нагадаємо, наприкінці травня минулого року Чернівецька облрада вирішила реорганізувати кілька комунальних підприємств книготоргівлі та крамницю навчально-наочного приладдя в єдине комунальне підприємство «Буковинська книга». Тоді ж очільники ОДА обіцяли, що вже у жовтні 2012 року «новостворене підприємство книготоргівлі функціонуватиме повноцінно». Протягом минулого року в Чернівцях відбулися численні акції протесту проти рішення облради, директори комунальних книгарень оскаржували його в судах, як і подальше рішення облради про звільнення директорів книгарень «Букініст» і «Наука», але заявники їх програли. Проте «Буковинська книга» фактично досі не створена.

Запис Книготоргові «Нью-Васюки» по-чернівецьки спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Оскільки тривають намагання влади «реорганізувати» мережу комунальних книгарень Чернівців, тривають і протести громади проти цього необгрунтованого рішення облради. Свою позицію з цього питання вже висловили студенти, музиканти, політики, творча молодь, письменники. Журналісти, які на підтримку «Букініста» і його директорки Марини Лібанової зорганізували фотосесію в «Букіністі», власним коштом видали фотоальбом «Букініст» назавжди» (фотограф – Ігор Константинюк, виготовлення – друкарня «Колорит»). За допомоги анонімного благодійника вдалося надрукувати додаткові примірники фотоальбому, які ініціатори акції наразі передають до бібліотек. Раніше кілька фотоальбомів були передані муніципальній бібліотеці ім. А.Добрянського. Цього тижня 4 примірники передали обласній універсальній науковій бібліотеці ім. М.Івасюка.

«Букініст», яким ми його знаємо і який перетворився з просто крамниці на осередок культури, сьогодні уже увійшов в історію Чернівців, – зазначалося під час зустрічі з бібліотекарями. – І якщо років через сто хтось захоче дізнатися, що означав «Букініст» для громади, він може погортати цей альбом і відчути дух справжньої книгарні». Фотоальбоми передали бібліотеці ініціатор акції журналістка «Версій» Маріанна Антонюк і учасник фотосесії, журналіст Сашко Горський, який приїхав на Буковину в короткочасну відпустку із закордонного відрядження.

Вл. інф.   

Запис «Букініст» – історія Чернівців спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Презентація фотоальбому організаторами акції – журналістами «Версій» Маріанною Антонюк та Ігорем Константинюком – відбулася в чоколядовій кав’ярні «Золотий дукат». Учасники фотосесії та інші охочі могли придбати друкований результат своїх зусиль, а також переглянути на екрані його електронну версію, продемонстровану через проектор.

У фотосесії взяли участь близько трьох десятків журналістів, серед яких – навіть один віртуальний і один, який перебуває за межами України. Альбом друкується накладом 50 примірників, за потреби тираж буде збільшено.  Видання альбому здійснюється за власні кошти журналістів, а також за допомоги таємного благодійника, який передав організаторам 3 тисячі гривень. Частину накладу вже продали під час презентації. Придбати альбом можна в книгарні «Букініст».

Справа  про звільнення директора «Букініста» Марини Лібанової наразі перебуває в апеляційному суді, який засідатиме з цього питання саме сьогодні.

Вл. інф.

Запис «Букініст назавжди» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

О 14 годині 15 лютого   біля книгарні “Букініст” розпочався  концерт чернівецьких музикантів на підтримку чернівецьких книгарень.

Саша Буль (Sasha Boole) на підтримку акції –  http://youtu.be/rokhFyIt2Kg

Da Kooka на підтримку акції –  http://youtu.be/hRbqBo3o4LA

Гурт «ДПД» на підтримку акції – http://youtu.be/fYpfzV073rA 

Вдячні всім, хто прийшов підтримати захист книгарень!

Тетяна Стрільчик, “Версії”,
фото автора

Запис «Як каліфорнійська міль з’їдає чернівецькі каштани, так чернівецький чиновник з’їдає чернівецькі книгарні…» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Патріарх – Юрій Терон, голова обласної Спілки журналістів.

Раніше проти таких дій обласної влади мітингами, збором підписів, листами і запитами вже виступили представники різних верств буковинської громади: студенти, політики, громадські діячі. До захисту книгарень, серед яких найактивнішим осередком культури стала книжкова крамниця «Букініст» з її багаторічним директором Мариною Лібановою, долучилися українські письменники Андрій Курков, Олександр Ірванець, Ігор Померанцев, критик і літературознавець Олександр Бойченко.

«Мінін і Пожарський» буковинської журналістики – Михайло Салітра, Микола Кобилюк, «Молодий буковинець».

Журналісти ж влаштували фотосесію в «Букіністі». Кожний з учасників акції обирав улюблену книгу з асортименту крамниці і фотографувався в одному із затишних куточків книгарні. Результатом фотосесії  має  стати випуск окремого фотоальбому, яким владі продемонструють заклик зберегти книгарні – своєрідний символ Чернівців.

До слова, на підсумковій прес-конференції голови ОДА Михайло Папієв заявив, що має намір звернутися до сесії облради з пропозицією повернути книжковий профіль магазинам «Кобзар» та «Мистецтво», що прикрашали Центральну площу.  Ловимо на слові і будемо підтримувати.

Чим не «гірська орлиця» та «дочка Прометея»? Лідія Кирилюк, Любов Кафанова, «Версії».

У фотосесії взяли участь понад  три десятки журналістів, один з яких долучився до акції віртуально  з Німеччини, та численні блогери.

Ініціатор акції – журналістка газети «Версії» Маріанна Антонюк.

Вл. інф.

Запис На захист «Букініста» стали буковинські журналісти спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Слово

Оте хистке, ледь з’явлене, котре
назвало нас і темінь означило,
сягнувши споду, глибше суть бере,
аби вона повік його корила,
щоб набухали жалем бинди вен
і червоніли згагою завзяття,
аби збагнув, чий вік немов прокляття,
що він отим прокляттям і блажен.

19.7.1972, Василь Стус

На початку вересня я частіше згадую Стуса. 4 вересня 1985 року Василь Стус загинув у концтаборі на Уралі.

Темне око у вересні

Камінночубий час. І все буйніш струмують
кучері болю навколо земного лиця,
п’яного яблука, бурого від подиху
гріховної думки: гарні й чужі будь-якій грі,
котрою поневажають вони
в п’яному відображенні свого майбутнього.

Вдруге зацвітає каштан:
сліди згаслої надії на те,
що Оріон небавом поверне:
сліпих друзів неба яснозоре завзяття
кличе до себе.

Несклеплене біля дверей мрії
марудиться око самітне:
досить для нього знання
щоденних турбот:
біля східнього вікна
з’являється йому проти ночі
стрункий привид відчуття.

В солоній сльозі його ока втопиш ти меча.

Пауль Целан. Переклад В. Стуса.

Меридіан поетичного фестивалю “MERIDIAN CZERNOWITZ” перетинають передбачувані і несподівані тенденції, традиційні і авантюристичні символи, формати, фактури, проекти на будь-який смак…

А у будь-якому перформансі (performance) є певне намагання іронічного переосмислення.

Або просто переосмислення. Головне, щоб не догори дригом.
Але коли тебе ставлять перед фактом обшуку не у теоретичному аспекті, а суто практичному, то навіть цитування охоронцю з Egoist-у  «Гамлета» Леся Подерв’янського не збавляють напруги приниження. Бувший Будинок культури тепер перетворено на осередок типу Palace, позначеній на карті локацій фестивалю невідомим числом між шестіркою і сімкою. Після обшуку чи фільтрації ( слово вибирайте на свій розсуд),  глядачів концерту-вистави «Гуманісти» зосередили у фойє, який прикрашено трофейними  черепами ( здогадуєтеся чиїми). Правда, о 20.00 нас пустили до зали, концерт у якій розпочався ще через пів години.

Програму фестивалю роздають волонтери, її можна отримати в інформаційному центрі або прочитати  на численних банерах.

Етно дискотека від Олега Скрипки 1.09.11

Дрескод – вишиванка. Лідер гурту «ВВ» виступав у ролі діджея. Це, звичайно, не «Країна мрій», але популярні українські мелодії, танцювальні ритми, народні переспіви були настільки запальними, що підтанцьовували всі,  хто зібрався на Соборній площі.

Презентації книг. 2.09.11. «Поезія це є згущення…»

Вхід вільний. Після Прутської 10 це я буду цінувати.У Галереї Ратуші Ігор Померанцев  презентував книгу «Винарні», Богдана Матіяш – «Твої улюблені пси та інші звірі», Катерина Бабкіна – «Гірчиця», Ірина Вікирчак  та Мілена Фіндайз  «ZeitZug: Czernowitz-Prag-Wien», Юрій Андрухович – книжковий проект  «Лексикон інтимних міст».

Концепцію життя можна шукати і у потязі часу, головне мати туди білет. А хто немає? Їхати хіба що зайцем. Але можна піти і пішки…
Адже на протилежному боці вулиці, у Художньому музеї, відбувається відкриття фотовиставки Мілени Фіндайз «Metaphysics».

Далі  хочу додати ще декілька фото від 2.09. тих місць, де встигла побувати.

На останньому рядку інформаційного буклету надруковані слова «Це лишиться між нами…»
“Гуманісти” були вбивчо переконливі  у наш достеменно  негуманний вік…

Другий день фестивалю. 3.09.11

Поезія з Польщі та України. Учасники: Андрій Бондар (Україна), Остап Сливинський (Україна), Богдан Задура (Польща), Маріуш Гжебальський (Польща). Модератори: Олександр Бойченко (Україна), Остап Сливинський (Україна).

«Світло не розрізняє адресатів. Світло – це я», – наголосив чи то О. Сливинський, чи то М. Гжебальський. Але О. Бойченко несподівано пояснив, що Маріуш Гжебальський є псевдонім  Остапа Сливинського. І «М’яч у пітьмі» немає ніякого відношення до Євро-2012.

Алінка

У дванадцять років я мала короткі сни, в яких було сумно
й нічого не діялось.

Я прокидалася й читала під ковдрою, на сцену перевернутої долоні
виходили змоклі вершники.

Рибалки обмінювалися короткими командами, стоячи
над озерами з дрібненьких слізок.
А вранці
можна було дивитись на себе у дзеркало
і ворожити зі соляних стежин.

Я була приміткою до великої комети, котра ще ховається.
І якщо б серед ночі хтось раптом постукав у дах, я, певно, встала би
відчинити.

Світло не розрізняє адресатів. Світло – це я.

Остап Сливинський

Маріуш Гжебальський пообіцяв, що присвятить ще один вірш Олександру ( Сашку) Бойченку.

Андрій Бондар читав тексти зі свого смартфону, а я почитаю з альманаху поезій та перекладів фестивалю.

Кінець століттю. Сто летальних літ
Минає, наче пісня популярна.
Вгризається в історії бісквіт
Манірна садо-істерична панна.

Я патос днів стражденних пронесу,
Сучасних сук покусуючи піхви…
Сніги лежать… Я втілюю красу…
Я єсть Едип, що покидає Фіви

Для тебе, о вітчизно дорога,
Моя Йокасто, вічно емфатична,
Під кайфом вічно, сонячно-буха
І сонно-планетарно-лунатична.

Я викрешу з базальтових сердець
Блошину дозу щирої любови…
І я зустріну радісний кінець…

І ти усмокчеш пару літрів крови.

Андрій Бондар. Зі збірки «Весняна єресь»

Із задоволенням слухали польського поета Богдана Задуру, автора 23 збірок віршів, 7 книжок прози, головного редактора польського часопису “Twórczość”. А я вже вдома прочитала з «Nocne życie».

Odwaga

zajrzeć
pod czarną podszewkę
białego wiersza
Punkt widzenia

kiedy ktoś w przedziale
dla palących
zapala papierosa
ona wychodzi na korytarz

ma ładną twarz
pozbawioną wyrazu
i nie budzącą emocji

albo jedzie z daleka
albo dużo pije
bo litrowa butelka wody mineralnej
jest już prawie pusta

odbiera telefon

jesteś zapatrzonym w siebie gówniarzem
mam cię dość
– mówi beznamiętnym płaskim głosem
i odkłada komórkę

kimkolwiek jesteś chłopcze
masz dużo szczęścia

Богдан Задура. Зі збірки «Нічне життя»

У галереї Ратуші презентували поезію зі Швейцарії:
Ільма Ракуза, Рафаель Урвайдер, Ервін Мессмер.

Презентація поезії з Франції, Австрії

Що в око впадає

Всяка всячина найбанальніших рим, щоденне
Прибирання предметів, щоб
Горизонт упадав у вічі, балкою
По якій звідтіля світлячки
Дістаються сітківки.

Роберт Шіндель,  переклад Петра Рихла

Далі: Вхід вільний… Заключна частина. – http://versii.cv.ua/i/?p=14185

Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Перформанс – це ентузіазм і апломб… Частина ІІ спершу з'явиться на Медіа-Версії.