Про Майдан розповідають наші читачі.

Київ. 31 грудня 2013 року. Фото Тетяни Спориніної

Історична ніч кардинально змінила українців

Василь ХРАПКО (Садгора), 53 роки:

– У ніч з 10 на 11 грудня, яка стала вже історичною (невдала спроба штурму Майдану владою – авт.), як зазвичай, близько 8-9-ї вечора люди почали розходитися, все було мирно, ніхто не очікував страшного. А вже близько 1-ої години ночі розпочався тиск на барикади. Ми перебували в епіцентрі подій: я, депутати обласної ради Ярослав Шешур і Олександр Пуршага, інші активісти. Почали тиснути від Хрещатика, звідки сунуло більше сотні «беркутівців». Частину Хрещатика вони вже зачистили, і межа  сутичок проходила зовсім близько від намету Чернівців – буквально в 5-7 метрах. Тиснули дуже потужно, з двох боків, але люди опиралися. Попри те, що мороз стояв мінус 12, ми не відчували холоду. Раптом на барикадах з’явився МНС-ник з болгаркою, почав розрубувати укріплення. Ми фактично опинилися в кільці. Але співачка Руслана, яка була на Майдані цілодобово, з короткими перервами на сон,  зі сцени гукала: «Кияни, піднімайтеся!» Задзвонили церковні дзвони – і кияни піднялися! Від третьої ночі Київ почав прибувати на Майдан. Сталося те, до чого закликали! Як пізніше дізнався з соцмереж, кияни оточили «беркут» і силовиків. Перед силовиками були «майданівці», а позаду – кияни. І тиск послабився, а пізніше й зовсім зник.

Уранці я ходив між людьми, чув розмови. Молоді хлопці, приміром, говорили між собою про те, що вранці, прийшовши на роботу в офіс, одразу ж почали дивитися онлайн-трансляцію з Майдану. Власник їхньої фірми на це зауважив: «Ну що ж ви всі в інтернеті дивитеся? Ідіть туди!» А вже досить немолодий чолов’яга розповів (російською): «Я спал. Жена разбудила и говорит: чего ты спишь? Иди на Майдан. Я пришёл и всё увидел: власть готова убивать свой народ. И теперь я готов защищать людей и себя». Все це свідчить про рішучу налаштованість людей на переможну боротьбу. З усього почутого роблю висновок: люди за ці дні дуже змінилися. Вони вже не попустять цій владі за жодних умов.

Були ми й на «антимайдані». Ну що я вам скажу… Там головне – залити людям горло й очі горілкою, щоб усі були веселі й ні про що не думали. Бачив і відомості на отримання винагороди за стояння. На жаль, про фото навіть мови не було – мені просто розбили би фотоапарат. Це було відчутно з настороженості, з якою сприймали наш прихід тамтешні мітингувальники. Нас же від них дуже легко відрізнити: ми зовсім різні. Але й їхні, бувало, підходили до наших. І коли наші поскаржилися, що дров нема, то їхні принесли дрова на Майдан…

Я щасливий, що доля дала мені можливість опинитися саме тієї ночі на Майдані. Такого відчуття єдності зі своїм народом, спільної сили і реальної, а не декларованої, влади народу не переживав ніколи в житті. Якщо буде ще можливість – обов’язково поїду. Я кажу про фізичне здоров’я, а не про матеріальну можливість. Бо остання є: буковинці, чернівчани і, зокрема, мешканці Садгори підтримують охочих  їхати до Києва. Я знаю особисто багатьох садгірців, які вже там були, – а скількох ще не знаю! Та й знаю дуже багатьох простих підприємців, власників магазинів, і звичайних, зовсім незаможних людей, які допомагають харчами, одягом, організовують транспорт, продукти… Ми вміємо об’єднуватися. Ми здивували своєю єдністю світ!

«На Майдані я почала більше посміхатися»

Тамара БОРОВИК, пенсіонерка, приватний підприємець, голова громадської правозахисної організації «На грані»:

– Майдан – це таке маленьке євромістечко в нашій Україні, з європринципами, європоведінкою, євроустоями. Я їздила туди чотири рази – і ще поїду! На жаль, вік і стан здоров’я не дозволяють мені їздити частіше…

Тягне туди мене тамтешня атмосфера, натхненний, бадьорий, привітний настрій людей, які поводяться ввічливо, толерантно… Там немає п’яних чи напідпитку, ніхто не палить… Я почала навіть більше посміхатися. І ще один дуже важливий момент: на Майдані я відчула власну свободу! І що я хочу чогось домогтися! Там я розправила плечі… Тому й їжджу туди із величезним задоволенням!

Спочатку я брала участь у мітингах і пікетуваннях, а потім попросилася волонтером на кухню. Працювала в Будинку профспілки та Жовтневому палаці. Обов’язковою умовою для роботи на кухні є шапочка, пов’язка на обличчі, фартух, одноразові рукавички. Якщо в рукавичках ти чистив овочі – то бутерброд у них же намазувати не можна. За усім цим стежать лікар або медсестра.

Чоловіки на кухні виконують важку роботу: носять каструлі, воду, сміття, мішки з овочами. Я, наприклад, чистила картоплю. На обід треба начистити два відра. Шаткувала капусту з морквою, буряком – для борщу, супів, салатів. Готувала бутерброди. Стояла на роздачі їжі.

Люди кажуть, що будуть стояти на Майдані стільки, скільки потрібно, навіть до наступних виборів. «Ми звідси не підемо, доки в країні не зміниться щось на краще», – твердять вони. І стоять там не тільки студенти, а поважні чоловіки, з бізнесом і серйозною роботою. Гасла «Ми хочемо в Європу!» – звучать рідко. Це раніше, коли стояла молодь, то скандувала їх. Зараз люди вимагають «Владу геть!», «Люстрацію!», «Дайте достойну зарплату!», «Дайте пенсію!»…  На майдані люди скандують також, що вдячні Януковичу за те, що об’єднав країну. За те, що переродив нашу націю. Ми у Чернівцях теж вдячні нашим чиновникам за те, що вони так працювали, що стільки чернівчан поїхало на Майдан!

Кухня Майдану

Оксана ГАЛЬЧУК, юристка, 24 роки (с. Рідківці Новоселицького району):

–Кілька днів я працювала волонтером на кухні київського Майдану. Швидкість роботи там неймовірна. Їжа розходиться миттєво. Ми з подругами робили бутерброди. Діяли злагоджено:хтось нарізає, інші викладають… При тому, що потік продуктів величезний – все дуже чистенько. Кожні 20 хвилин дезінфікували руки та міняли гумові рукавички.

Топ-продукти на кухні – сало, цибуля, часник, дуже популярні мед, лимон, імбир. Багато чаю, кави, мак-кави.. Люди приносять багато їжі з дому: хто що може, навіть суп. Ми його розливали і розносили.

З Чернівців кожна наступна група протестувальників привозила до Києва продукти і медикаменти десятками кілограмів. Досвід волонтерства і сама атмосфера Майдану неймовірні. Згадка про це піднесення духу дає поштовх у буденності, примушує стрепенутися від «потоку», від «конвеєра» і згадати про те, що є насправді важливим у житті. А це – правда, чесність, стосунки між людьми, Батьківщина.

«…Це інший простір життя, інший вимір, інші цінності»
Тетяна СПОРИНІНА, вчителька інформатики, громадський кореспондент «Версій»:

– Дехто на Майдані живе вже більше місяця. Чому? Бо влада не сприймає прагнення свободи, волі та бажання жити за законами правди. Мабуть, вона просто не розуміє цих людських цінностей.
…Хто тут не жив, не стояв в облозі, не будував барикади з колючого дроту і мішків із снігом, не здригався від слів: «Беркут» іде!», не спав у наметі чи на підлозі будинку профспілок, не їв суп із паперового стаканчика, не слухав вірші просто неба у грудневу ніч, не біг за вантажівкою по дрова, не ходив у холодну, залізну вбиральню, не грів руки полум’ям із діжок, не ділив п’ять шматочків шашлику на всіх мешканців намету,
той навіть наближено не збагне феномен і драматизм Майдану 2013 року.
…Прості люди – заручники системи…  Влада не чує людей і не хоче їх почути. Депутати давно втратили мандат довіри… Сподіваємось, що в новому році буде досягнуто справедливе порозуміння між людьми та владою. І відбудуться нарешті довгоочікувані позитивні зміни.

На Майдані в новорічну ніч бажали миру, добра, любові  – і щоби державою керували ті, кому люди довірятимуть і кому не буде байдуже до них.

Довідково: Тетяна Спориніна кілька разів була на київському Євромайдані. А від 24 листопада щодня створювала хронологію нашого буковинського євромайдану, відвідуючи його кілька разів щодоби – і вночі також! – не з порожніми руками, організувала доставку туди машини дров. Вона бачила все на власні очі й створила свій фотолітопис подій. Його можна переглянути на сайті «Версій»  versii.cv.ua  у блозі Тетяни Спориніної.

Запис Майдан без прикрас. З надіями простих людей … спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«…Интересно, они вообще знают, какая разница во времени между Киевом и Нью-Йорком?! – щиро здивувався навіть Євгеній Кисельов. – Они же, блин, обеспечили все службы новостей в Америке – в их вечерний прайм-тайм – главной новостью из мирно спящей Европы с роскошной драматической картинкой!»

«Такої кількості «Беркута» я в житті ще не бачив, – відгукнувся Віталій Кличко, який разом із Арсенієм Яценюком та Олегом Тягнибоком, боронив мітингувальників від спецризначенців. – І це продемонструвало, як влада нас боїться. Вона зібрала весь Беркут».

Проте Майдан вистояв. Вистояли Громадяни нашої країни – важку ніч, у десятиградусний мороз, проти тисяч «Беркутівців».

«Я ніколи в житті так не чекала світанку, – згадує одна із мітингувальниць. – Страшно було перші дві години. Стало спокійніше на душі, коли люди почали стікатися на Майдан. Я не могла повірити до останнього і мені навіть зараз здається, що це був страшний сон… Такого прощати не можна.»

Тетяна Чорновіл, 25-річна дівчина, не дала «Беркутівцям» можливості штурмувати на вул. Інститутській, обмотавши себе тросом, за допомоги якого хотіли завалити барикади. На спротив «батіохоронцям» киян уночі піднімали церковні дзвони, українські священники на колінах просили Беркут не бити демонстрантів. Зрештою, вранці на вулиці Києва вийшло стільки людей, що чорношоломники відступили. Зачистити Будинок профспілок та КМДА силовикам не вдалось.

Що далі? Зараз у Києві сконцентровані практично всі силові структури, які виконують функції охорони громадського порядку. У МВД закінчуються резерви. В «бій» кинуті вже навіть хлопчаки зі шкіл міліції та «Грифон» (служба охорони суддів). Далі – надзвичайний стан і залучення армії до придушення населення. Проте наскільки лояльна до баті армія після нещодавньої зачистки офіцерського корпусу (зокрема, у Львові розформоване Західне оперативне командування)?  220 бійців кіровоградського «Беркута» нібито відмовилися вантажитися в автобуси та їхати до Києва – не зважаючи на погрози та можливі санкції. «Десять чоловік з оболонського «Беркута» кинули свої каски і пішли додому, відмовляючись діяти проти власного народу»! – повідомив народний депутат Олександр Бригинець… МВС подібні повідомлення ЗМІ рішуче спростовує, називаючи «частиною «брудної» політтехнології, спрямованої на дискредитацію міліції та маніпулювання громадською думкою».

Тож, поки решта «Беркута» та інших спецпризначенців зберігають ще залишки боєздатності, Майдан чекає невдовзі ще одного штурму. Віктор Янукович на «круглому столі» з трьома екс-президентами із посмішкою згадував, як «Беркутівці» 30 листопада лупцювали беззахисних студентів.

«Він плюнув в обличчя США, Європи та 46 мільйонам українців», – заявив Арсеній Яценюк. «Компромісів із головорізами й диктаторами бути не може», – підтримав лідер «УДАРу» Віталій Кличко.

Головне питання: чи вистачить міліціонерам мужності не виконувати наказ застосувати проти мітингувальників табельну зброю?

Ігор КОНСТАНТИНЮК, «Версії»

Запис Це війна проти українського народу спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Кетрин Ештон відвідала Майдан і розслабила мітингувальників

Верховний представник ЄС з питань зовнішньої політики та політики безпеки Кетрин Ештон після кількагодинної розмови з президентом Віктором Януковичем відвідала Майдан разом із лідером фракції «Батьківщина» Арсенієм Яценюком.  Це було приємною несподіванкою для мітингувальників. І, треба визнати, що саме це дещо розслабило протестувальників. Ми не сподівалися, що після розмови з верховним представником ЄС з питань зовнішньої політики та безпеки президент віддасть наказ про зачистку Євромайдану. Та, мабуть, він хотів продемонструвати свою міць перед заступником держсекретаря США Вікторією Нуланд, яка висловила бажання у середу, наступного дня після приїзду до Києва, відвідати майдан.

Кетрін Ештон та Арсеній Яценюк на Євромайдані

Одне слово, наступ «беркутівців» о першій ночі став для всіх несподіванкою. Такої навали ще не було. Пізніше ми дізналися, що на кожного протестувальника послали по «беркутів цю». До слова, спецпризначенці ховалися за спинами вояків внутрішніх військ.

…Першим упав блокпост на Європейській площі. Звідти беркутівці пройшли до Будинку профспілок. Уся вул. Михайлівська почорніла від їхніх шоломів. Протестувальники кидали в них усе, що потрапляло під руку.

Жінок і дітей зосередили під сценою на Майдані Незалежності, де в той час була співачка Руслана й лідери опозиції, інші народні депутати. Чоловіки ж стояли стінка в стінку з «беркутівцями». Всі журналісти були серед них. Спочатку мені здалося, що я потрапила в пекло. Попри 10-градусний мороз було дуже жарко. На вул. Інститутській дуже побили нардепів…

«Беркуту» добряче платили за кров студентів

Колишній генерал-лейтенант міліції, нардеп від «Батьківщини» Віталій Ярема сказав на брифінгу, що правоохоронці у розмовах з ним підтвердили: за кривавий розгін людей кожен «беркутівець» отримав по 4 тис. грн., тобто по 500 баксів.  А Леся Оробець, нардеп від «Батьківщини», впізнала у «беркутів ці», який керував розгоном мітингувальників у ніч з 10 на 11 грудня, сумнозвісного Кусюка. Того, що очолював озвірілих спец призначенців, які побили студентів.

Як наголосив генерал Ярема, спецпризначенці не впоралися із завданням зачистки столиці від мітингувальників. Адже практично до 9-ї ранку тривав штурм КМДА. Неймовірно, але факт: мирні протестувальники руками відсунули два автобуси з «беркутівцями», які закривали вхід до Київської держадміністрації, заблокувавши там людей.

Ексклюзивна буржуйка буковинців  

Найперше силовики намагалися захопити штаб Національного спротиву, який розташувався в Будинку профспілок. А саме навпроти нього наші краяни розбили намет з написом «Чернівці. Буковина». Всередині ми обладнали ексклюзивну – і єдину на весь Майдан – «буржуйку». Склали разом дві залізні бочки і вивели з намету трубу. Тож до нас усі ходять грітися. Саме біля цієї буржуйки, яку всі називають європейським паровозом Буковини, чернівецька делегація давала інтерв’ю радіо «Свобода». Постійно у нас перебувають тут від 20 до 50 краян. Одні приїжджають, інші від’їжджають. Але загалом народ постійно прибуває.

Галина ЄРЕМІЦА, «Версії», телефоном з Києва  

Запис Зачистка Майдану в ніч з 10 на 11 грудня силовикам не вдалася спершу з'явиться на Медіа-Версії.

– Я на Євромайдані від 23 листопада, – розповів мені після кривавої суботи 17-річний студент Львівського національного університету ім. Франка Олександр АНАНІЧ, криваві сліди на футболці якого свідчили без слів. – Приїхав до Києва, бо перебуваючи ще на Львівському Євромайдані, побачив, що його організували студенти, яких я знаю, з якими тісно спілкуюся. Вони, як і я, хочуть жити у цивілізованій державі, де є повага до людини і де не гроші вирішують твою долю, а справедливість. Ця ідея – не від політиків, тому я в неї вірю. І вона не є комерційною. Це, швидше, мрія простої людини. А таких у нашій державі мільйони.

«…Усе почалося о 4-й годині ночі, – розповідає Сашко. – Під’їхали загони «Беркута» і почали штурм Майдану Незалежності з чотирьох сторін. Я з хлопцями охороняв штаб, який розташувався біля стели. Беркутівці прорвалися до нас, і я почув жіночі крики… Вони по-звірячому били всіх, виганяючи з Майдану: чоловіків, 17-18-річних студентів, жінок, молодих дівчат. Та раптом я побачив, як спецпризначенці кинули на землю вагітну жінку, яка працювала у нас волонтером, і почали гамселити її ногами! А коли ти падав або намагався допомогти комусь, кидали на землю і топтали.

Це побоїще тривало у дві хвилі. Спочатку нас витиснули з Майдану, а потім уже за його межами доганяли, виловлювали і добивали на ходу. Звіряча зачистка Євромайдану тривала 10 хвилин. Проте за цей час бійці «Беркута» встигли попробивати людям голови, поламати ребра, руки і ноги…».

«З нами була тільки співачка Руслана»

– А де були організатори Євромайдану на цей час? – цікавлюся.

«Десь за годину до того, як це почалося, на Євромайдані почали розбирати сцену. Спочатку не стало звуку. Люди почали запитувати: – Чому немає звуку? Чому ніхто не виступає?

Організатори пояснили, що закінчився бензин, генератори не працюють, а вони мають віддати сцену, бо вона їм уже не належить.

І коли почався штурм беркутівців, нікого з організаторів чи комендантів узагалі не було. Може, вони щось знали? А може, просто за дивним збігом обставин всі організатори кудись зникли? Люди на Майдані теж говорили про ймовірний штурм, але ми не пішли звідти, бо про штурм ми чули кожного дня. Та якби хтось з організаторів підійшов і сказав би: «Хлопці, дівчата, йдіть звідси, бо ви не зможете протистояти такій силі, йдіть і рятуйте себе», то ми б, звичайно, пішли… І цього кривавого дійства можна було уникнути… Але нам нічого не сказали, не попередили, організатори просто забрали сцену і пішли!!!

А ми не могли чинити спротив такій кількості «Беркута» в касках і зі зброєю, ми нічого не могли вдіяти проти них.

– А де ж були лідери опозиції?

«Це був наш Майдан. Лідери опозиції на ніч не лишалися. Вони приходили, виступали і йшли з Євромайдану. Ніхто з них не стояв разом з нами на холоді. Ніхто з них не підтримував нас насправді. Єдина, хто весь час нас підтримувала – це співачка Руслана. Коли мені вдалося втекти від «Беркута», я  не знав, що далі робити, бо у переходах виловлювали людей, били їх і кудись везли. Я забіг у найближчий фаст-фуд, і зателефонував Руслані (на Євромайдані вона для всіх оголосила номер свого мобільного телефону). Хоча й не вірив, що вдасться: припускав, що зв’язок відключений.

Та попри те, що була п’ята година ранку, Руслана підняла слухавку. Я розповів їй, що нас побив «Беркут» і що ми не знаємо, що робити. Руслана відповіла: «Я все знаю, ідіть до Михайлівського Собору, ми там збираємося і будемо вирішувати, як діяти». Ми пішли до Собору, Руслана там все організувала, вона була з нами разом і допомагала нам, підключивши всю можливу пресу й міжнародні організації. Ми дуже вдячні їй за допомогу та захист…»

Після кривавої ночі я підійшла до беркутівців, щоби вони пояснили свої дії. Те, що почула у відповідь, шокувало.  «Когда ми разганялі Євромайдан, там билі одні алкаші і нарікі», – заявили спецпризначенці, ховаючи обличчя від фотокамери.

До слова, за неофіційною інформацією, під час розгону Євромайдану особливо жорстоко беркутівці поводилися з протестувальниками з Західної України, зокрема, забирали в них документи і кидали у бочки з вогнем.

Галина ЄРЕМІЦА, «Версії», Київ-Чернівці

Запис Кривава субота: як це було спершу з'явиться на Медіа-Версії.