Нинішнього вівторка у Чернівецькій гімназії №5 презентували незвичайну книжку. «У пошуках екомонстриків». Це збірка з понад двох десятків екологічних казок, які вчать дітей берегти довкілля, сортувати сміття, прибирати за собою на природі тощо. Ініціаторка проекту – постійна авторка «Версій», можна сказати, лицар екології, кандидат хімічних наук Алла Чобан. Реалізували його за підтримки Благодійного Фонду «Кращим бути». І найбільша родзинка презентованої книжки те, що пані Алла виступила у збірці на рівних із юними авторами.

Загалом до проекту долучилися 50 учнів. Деякі ілюстрації підготували учні художньої школи.

«Ідея створити екоказки у мене була давно. Коли я дізналася про БФ «Кращим бути», подумала, що можна було б надрукувати такі казки за підтримки благодійників. Та найбільш трепетною для мене стала співпраця з дітьми. Спочатку я їм розповіла свою казку, далі вони, з допомогою батьків почали створювати власні тексти, доповнювали їх цікавими ілюстраціями. У цих казках дуже яскраві герої, дуже добрі погляди. Приємно, що дітям болить доля якоїсь пташечки, їжачка чи сови…», – розповіла «Версіям» Алла Чобан.

Учні 2 класу гімназії №5 ілюстрували книжку театралізованим виступом: вони зіграли уривок з казки. Автор, Їжачок, Сова та інші персонажі казки ненав’язливо показали юним глядачам, чому та як треба берегти природу.

Ось так гімназія №5 разом з учителями й ентузіасткою Аллою Чобан організувалася в осередок екологічної просвіти та виховання. Саме тут збирають використані батарейки, щоби вони не розкладалися в довкіллі. А ще проведуть експериментальний День без поліетилену.  

Запис Чернівецькі школярі вирушили на пошуки екомонстриків спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Стівен Хокінг і Нік Вуйчич довели, що фізичні вади не є перешкодами на життєвому шляху. Та це – у здорових країнах з гідним ставленням до людей з особливими потребами.

І в нас є люди з особливими потребами. І вони гідно «тримають оборону». Та не завдяки державі чи місцевій владі, а ніби всупереч. І хоч «місто Че» позиціонує себе європейським, де одним з індикаторів є ставлення влади до інвалідів, та, на жаль, мало хто з них може подякувати владі за піклування. Бо коли поцікавилися в них думкою про те, як ставляться до інвалідів у Чернівцях, почули і гіркі зітхання, й обурливі, навіть брутальні слова на адресу владних структур. І це небезпідставно, бо знаємо не одну сумну історію про байдужість влади до інвалідів. 
Скажімо,у Франції існує практика першочергового надання робочих місць інвалідам, бо там розуміють складність їхнього  життя, а відтак – правильна політика. Нашій владі легше інвалідів не помічати. Та й робочих місць у місті просто немає. Калинівський ринок? Та чи кожний інвалід зможе там працювати? Й альтернативи практично нема. 
Сім’ям, де є інваліди, просто «кинуто кістку» у кілька сотень гривень. Знаю родину, яка двадцять років виховувала сина з ДЦП. Його мама завжди була поруч, оскільки хлопчина був лежачим. А коли син відійшов у Вічність, вона, аби вирватися з лабетів болю, спробувала працевлаштуватися. Та хто ж візьме на роботу людину, якій за 40, та ще й без досвіду? Та у чім її провина?  
У німецькому місті Ерфурт є чималий досвід роботи з інвалідами. Там навіть є родини, що беруть інвалідів на утримання. Але й робочих місць для них багато. Чому б той досвід не вивчити і не взяти з нього найкраще або хоча б щось? 
А чи скрізь є ліфти та пандуси у Чернівцях? Пандус до гуральні, поштамту, ще деінде… А чи є пандуси та ліфти в університеті чи медінституті? Чому не зробити доступними для інвалідів наші театри, музеї, виставкові зали? Колись була свідком, як у Парижі охорона мистецького закладу миттєво зробила коридор у півторатисячній черзі, коли в ній з’явилася людина в інвалідному візку

А де у нас громадські вбиральні для інвалідів, коли, вибачте, у центрі нашого європейського міста з цим проблемно навіть для здорових людей? А у торговельному центрі «Екватор» туалети розташовані лише на другому поверсі й піднятися до них можна лише на ескалаторі. У Вавелі  (Краків) на власні очі бачила, як охорона перевела людину-інваліда з черги до загальних туалетів до спеціального, для інвалідів. Тож такі туалети є скрізь, але не в нас. 
Чи є наші тротуари й дороги безпечними для інвалідів? Так, у деяких місцях уже облаштували з’їзди з тротуару на дорогу. Це зручно як для інвалідів, так і для матусь із дитячими візочками. Але з рівчаками на наших тротуарах і дорогах не кожна здорова людина впорається. 
А як виглядають потяги для інвалідів? Не знаєте? Поцікавтеся у білорусів: такий вагон інколи є у складі потягу, що курсує до Львова. І перелік питань можна продовжити, бо всіх проблем людей з особливими потребами просто не перелічити в одному дописі. Та найголовніша проблема – треба міняти ставлення суспільства  до таких людей. Адже вони/ми не з неба звалилися, ми такі ж громадяни й патріоти, люди з активними громадськими позиціями, професіонали і … просто живі люди!  
Не інваліди та їхні родини мають достукуватися до залізобетонних споруд на ім’я  чиновник.. Ситуація мала би виглядати навпаки: відповідні інстанції самі мають опікуватися інвалідами. Не інвалід має вичитувати відповідні закони, дізнаватися про свої нехай і жалюгідні права. Це ОБОВ’ЯЗОК влади! Та більшість наших інвалідів має сумний досвід спілкування з бюрократією у медицині й у соціальних службах. І родичі або друзі інвалідів самотужки вирішують їхні проблеми. І так завжди. Хтось із інвалідів каже, що за 30 років свого життя не мав жодної підтримки з боку влади, хтось називає цифру у 50… У цих людей різні проблеми, різні потреби. Та головне запитання сьогодні – коли цих людей почують?

Алла ЧОБАН, чернівчанка, інвалід із досвідом

Запис Ми є, ми живі, або Стівен Хокінг  і Нік Вуйчич – проти міста Че спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Де ми? Що з нами? Чи бути нам? 

Цьогорічну кампанію вступу до вищої школи України розцінюю як катастрофу, наслідки якої ще доведеться відчути невдовзі. Але на так ситуацію слід було очікувати. Бо свого часу ми не вберегли Чорноволів та Гетьманів, потім передчасно відпустили у Вічність Кирпу, Кузьму. Ми втратили на усіх позиціях  Професіоналів і Лідерів, Червінських і Раренків. Світ за очі поїхали наші діти-зірочки, які сьогодні очолюють світовий науковий Олімп. Лише серед хіміків їх чимало: Максим та Марина Коваленки (Швейцарія), Світлана Совінська (Польща, Німеччина), Ігор та Світлана Васильченки (Чехія), Людмила Чепіга (Німеччина), Валерія Грідель (Австрія), Андрій Пліхта (Німеччина, Чехія), Єгор Вишинський (Чехія), Галина Яшан та Максим Жуковський, Іван Берладин та Максим Шведь  (Канада)…
А скільки справжніх талантів (інженерів, вчителів, лікарів, науковців) пішли на базар, щоби вижити у важкі 90-ті. Скільки талановитих лікарів, вчителів та інженерів поїхало по світах!
Хто ж опинився при владі за таких обставин? Шарікови та Ко! На превеликий жаль, серед них трапляються й «вовки в овечій шкурі», що добре замаскувалися ще за радянської доби. Їм подобалося нічого не робити, але гарно жити. Їм подобалося жити за принципом «Отожмьом!» Вони вміли лише руйнувати.
І почалося. Побори і хабар. Скрізь. Щоби народити. Щоби дитину в садочок влаштувати. Щоби вчитися «без напрягу», не отримуючи знання – лише диплом. Щоби на роботу влаштуватися. І навіть щоби по-людськи поховати.
Чи всі давали хабарі? Майже всі! Чи всі брали? Майже! Результат? Знівельоване геть усе: система медицини, освіти, культури, безпеки. Знівельовані людські стосунки. Знівельовані поняття «професійність», «порядність» і «патріотизм». Вони замінені на блиск золота й шурхіт доларів, євро, франків, інших іноземних купюр.
Як наслідок, ми не маємо виробництва. Ми, свого часу одна з найбагатших на гумус країн, майже не маємо сільського господарства. Приватних підприємців дотискають податками. Інженери-творці та новатори живуть у скруті. Порядні підприємці-сміливці втрачають напрацьовані позиції. Хтось з них не витримує, сходить з дистанції. Хтось їде звідси.
Самі  шарікови й далі «рулять».
Чи будуть тепер в нашій країні нові Інженери? Чи будуть справжні лікарі? Чи будуть талановиті вчителі та підприємці? Чи будуть науковці, які розв’язуватимуть проблеми нашої країни, наших регіонів, наших міст та сіл, а не перейматимуться публікаціями у Скопусі, і далі «ламаючи голови» над завданнями минулого століття, на які вже давно відповів справжній науковий світ.

Для чого наука? Щоб розвивати суспільство та рухатися уперед  – чи для змагання за посади?
Для чого наші викладачі, які демонструють навички учня початкових класів церковно-приходської школи часів царської Росії: читають тексти з книг минулого століття, забувши що вони на лекції?
Для чого нам науковці, які віртуозно демонструють ще один навик учнів царської школи, – переписують те, що вже відкрите кимсь?

Для чого вища школа, якщо вона не готує людей з креативним, аналітичним, критичним мисленням? Для чого школа – заклад тотального зубріння?
Де ми? Що з нами? Чи бути узагалі нам?

Алла ЧОБАН, кандидат хімічних наук, провідний інженер приватної наукової фірми «Нью Комеко»  

Запис Погляд Алли ЧОБАН: Наука – для змагання за посади? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Питна вода в Чернівцях відповідає стандартам України, та не Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), – наголошує подружжя Чобанів, які добре орієнтуються в темі води. Сергій тривалий час працював заступником начальника КП «Чернівціводоканал», Алла, кандидатка хімічних наук, багато років присвятила вивченню проблем питної води Чернівців. Пропонуємо їхні професійні міркування та пропозиції, адже чернівчани мають знати: вода, яку вони отримують з кранів, несе певні ризики для їхнього здоров’я. Варто усвідомлювати, що на нас усіх чекає через споживання води, технологія підготовки якої не відповідає викликам сьогодення.

У США обов’язково контролюють 53 (!) органічні речовини, в Україні  –  тільки 5!
Вплив будь-якої отрути на організм може бути гострим, одномоментним або пролонгованим, коли отрута накопичується й тільки згодом спричиняє негативні наслідки. І таких ризиків у воді, яку ми споживаємо – безліч. Недарма ж у США обов’язковому контролю підлягають 53 (!) органічні речовини, хоча в українських нормується вміст тільки 5-ти. За вимогами ВООЗ, контролю в питній воді підлягають акриламід, бенз(а)пірен, бромати, 1,2-дихлоретан, епіхлоргідрин, фториди, пестициди, поліциклічні ароматичні вуглеводні, тетрахлороетан, трихлороетан, тригалометани, вінілхлорид. Вміст у воді цих шкідливих речовин, до того ж, призводить до утворення не менш небезпечних хлорпохідних під час хлорування води. Для проведення аналізів на ці сполуки КП «Чернівціводоканал» не має відповідного обладнання. Тому вода, яку ми отримуємо з водопроводу, містить певні ризики для здоров’я людини.

80% недуг людини, із пошкодженням генофонду включно, пов’язані з неякісною питною водою
У другій половині ХХ століття суттєво змінилися уявлення про вплив питної води на здоров’я людини. За даними ВООЗ, 80% захворювань, включаючи пошкодження генофонду, пов’язані з неякісною питною водою. Через низьку якість води щорічно в світі помирає близько 5 млн людей, ще 500 тисяч заражається різними інфекції. З огляду на це світова спільнота постійно уточнює критерії якості питної води. Практично всі високорозвинені країни підвищили вимоги до неї. Нині в Австрії, Німеччині, Франції, Фінляндії водопровідна вода відповідає усім міжнародним стандартам якості. Вона прозора, без запаху, має чудовий смак і високий рівень санітарно-гігієнічної та хімічної безпеки. Таку воду без жодного побоювання п’ють просто з крану, даючи її навіть найменшеньким діткам.

Чернівецька питна вода: 4 недоліки. Австрійці не пили б її.

У Чернівцях використовуються нині як поверхневі, так і підземні джерела водопостачання. Природно, постає запитання, чи можна пити чернівецьку воду з крану. На це, як фахівці, скажемо: її не рекомендуємо не те, що пити, а й навіть купати в ній немовлят небезпечно для їхнього здоров’я.

20 років тому австрійські фахівці, відібравши проби з резервуару чистої води «Попова» та у готелі «Черемош», проаналізували їх  і дійшли висновку: ця вода через високий вміст хлорованих вуглеводнів не використовувалася б в Австрії як питна.

Висновки 20-літньої давності актуальності не втратили, на жаль, бо в Чернівцях і сьогодні хлорують воду, з якої не вилучені ксенобіотики, тобто речовини, які природним шляхом не синтезуються, тож не можуть асимілюватися організмами. В нашій воді містяться  хлоровані органічні сполуки – хлороформ, дибромхлорметан, дихлорбромметан, бромоформ, що характеризуються високими токсичними властивостями, бо негативно впливають на печінку, ЦНС, нирки, селезінку й підвищують ризик розвитку злоякісних пухлин. До слова, в австрійській воді цих речовин узагалі немає!

Другим недоліком чернівецької питної води був зазначений наднормативний вміст іонів алюмінію через порушення процесу коагулювання, простіше – передозування активної речовини. Надлишок алюмінію небезпечний для здоров’я. У великих дозах він уражує кістковий мозок, кістки, легені, нирки, центральну нервову систему, репродуктивні органи, особливо в жінок –  молочні залози. Спостерігаються розлади пам’яті, орієнтації у просторі, депресія, нервозність, енцефалопатія. З віком зростає ризик розвитку хвороб Альцгеймера та Паркінсона.

Важливо підкреслити, що обидва зазначені недоліки питної води пов’язані з порушенням регламенту процесу водопідготовки.

Третій недолік – перевищення вмісту фенолів у водопровідній воді, порівняно із австрійською – у рази (0,002 проти 0,0005). Потрапляючи до організму, феноли спричиняють важкі отруєння, особливо нирок і головного мозку. Принагідно зауважимо, що вміст фенолів у питній воді контролюватиметься в Україні тільки від 2020 року.

Четвертий недолік – перевищення вмісту заліза у воді з крану – що ілюструє інтенсивну корозію водопровідних мереж. Методика зменшення корозії водопровідних труб у світі давно існує.

 
Міжнародні та вітчизняні нормативи питної води
Порівняння чернівецької та  австрійської питної води піддає сумніву відповідність українських стандартів світовим. Тривалий час в Україні якість питної води контролювалася стандартом, прийнятим як ГОСТ 2874–82 «Вода питьевая» ще 1982 року. Нині якість нашої питної води регулюють Державні санітарні норми (ДСанПіН 2.2.4–171–10). Це стандарт ширший, та порівняємо його із нормативами питної води у США та ЄС.

Гігієнічні нормативи для питної води у США жорсткіші в рази. На всій території США чинні Основні (Національні) стандарти, а Другорядні стандарти не є обов’язковими і містять рекомендації щодо органолептичних показників води (колір, запах тощо) і тих показників, які можуть спричиняти зміни шкіри, зубів тощо. Окремі нормативи чинні на території тих чи інших штатів.

Контроль питної води у США включає: *мікробіологічний аналіз; *контроль залишкового вмісту  знезаражувальних агентів; *контроль продуктів взаємодії компонентів природних вод зі знезаражувальними агентами; *аналіз органічних сполук; *аналіз неорганічних сполук; *визначення радіонуклідів.

Серед органічних сполук у США контролюється вміст надзвичайно токсичної речовини 2,3,7,8-тетрахлордібенздіоксану (ТХДД) і таких пестицидів, як альдрин, дільдрин та ендрин. Альдрин належить до так званої «брудної дюжини» найнебезпечніших пестицидів. Ендрин удвічі токсичніший за альдрин та у 10-12 разів – за ДДТ. 2001 року прийняте рішення про глобальну заборону виробництва, використання та реалізації ендрину, як свого часу вчинили стосовно ДДТ. Це стійкі у довкіллі речовини, які ще довго виявлятимуть у ґрунтах і воді.

Крім того, у питній воді контролюються й пестициди, що швидко розкладаються, оскільки вони мають серйозний вплив на здоров’я людини. Скажімо, дикват спричиняє катаракту й носові кровотечі тощо. Суворо контролюють вміст у питній воді фунгіцидів – засобів боротьби з грибковими захворюваннями рослин, адже 90% з них – канцерогени.

Контролюється вміст у питній воді неорганічних сполук  – важких металів, азбесту, фторидів, нітратів, нітритів, фосфатів тощо, які негативно впливають на людський організм. Так, миш’як і діоксини спричиняють рак. Неврологічні ушкодження та зниження IQ зумовлює свинець. Ртуть і кадмій можуть «забезпечити» хвороби нирок. На опорно-руховий апарат впливають фториди, кадмій і свинець. Вміст мікроволокон азбесту зумовлює розвиток кишкових поліпів.

Нітрити, на які перетворюються в організмі людини нітрати, спричиняють, серед іншого, метгемоглобінемію. При цьому захворюванні двовалентне залізо окислюється до тривалентного і вже не транспортує в організмі кисень і вуглекислий газ. А N-нітрозаміни, які утворюються з нітритів, дають поштовх утворенню ракових пухлин.  

Головний чинник, що диктує необхідність контролювати вміст фосфатів – застосування миючих засобів та інших активних речовин, що містять фосфонієву групу.

Порівняємо нормативи якості питної води в країнах ЄС та в Україні. Європейські нормативи якості питної води практично повністю відповідають рекомендаціям ВООЗ і в рази суворіші, ніж в Україні.

На жаль, в Україні не контролюється вміст азбесту в питній воді, хоча частина водопровідних труб зроблена з цього матеріалу. Натомість український стандарт все ще контролює твердість (або жорсткість) води – вміст катіонів кальцію та магнію, які надають природним водам специфічних властивостей. Саме за ним бракують мало не половину зразків води. У США та ЄС цей показник не нормується.

Нині чинний вітчизняний стандарт якості питної води – лише проміжний крок від учорашніх українських реалій до світової практики і не відповідає викликам сьогодення. Причина зі зволікання наступного прогресивного кроку в тому, що українські стандарти прив’язані до застарілих технологій водопідготовки.

Технології підготовки питної води у Чернівцях та Гельсінкі
Для цього порівняння вибране місто Гельсінкі, бо воно – серед лідерів за якістю питної води, та, як і Чернівці, використовує поверхневі води. Тож ці два водоканали мають приблизно однакові завдання.
Для прояснення та знезараження дністровської води на станції «Вікно» використовується так звана класична технологічна схема: 1) коагулювання завислих речовин (із застосуванням коагулянтів «Полвак–86», «Магнофлок», активною речовиною в яких є алюміній); 2) відстоювання утворених на попередній стадії пластівців у відстійниках; 3) фільтрування води через піщані фільтри; 4) знезараження хлором або гіпохлоритом натрію.

Технологія очищення води з поверхневих джерел для питних потреб розроблена ще у 30-их роках минулого століття

Вона не враховує потужного антропопресингу на довкілля, що почався у другій половині ХХ ст., незадовільного стану очисних споруд каналізації, внаслідок чого у природні водойми надходить велика кількість забруднювачів. Зокрема, у Дністер скидаються стічні води багатьох промислових підприємств Львівської та Івано-Франківської областей. Рівень очищення стоків, м’яко кажучи, не завжди високий. До того ж, технологія водопідготовки на станції «Вікно» не враховує наукових досліджень останніх десятиліть щодо хімічної безпеки та санітарної захищеності питної води.

Натомість у Гельсінкі застосовується осучаснена до теперішніх викликів технологія очищення води: 1) коагулювання сульфатом заліза; 2) відстоювання пластівців; 3) фільтрування на піщаних фільтрах; 4) озонування; 5) адсорбція органічних речовин на фільтрах з активованим вугіллям; 6) знезараження ультрафіолетом.

Як бачимо, перші стадії водопідготовки у Гельсінкі такі ж, як і в Чернівцях, а три наступні – відрізняються. На перших стадіях в обох містах здійснюється  прояснення води: видаляються завислі часточки. Саме 4-6-та стадії очищення у Гельсінкі усувають наслідки антропопресингу на поверхневу воду: видаляють стійкі органічні речовини шляхом окиснення озоном і адсорбції на активованому вугіллі

О₃  знищує навіть вірус поліомієліту. Озон – сильніший окисник, ніж хлор, тож має вищі бактерицидні властивості. Він окисляє навіть детергенти з миючих засобів, гербіциди, пестициди, феноли. О₃ знищує бактерії, спори, віруси, навіть вірус поліомієліту. 

Разом зі знезараженням озонування знебарвлює воду й усуває запахи і присмаки.

Фільтруванням на активованому вугіллі з води вилучаються органічні речовини, тож зменшується активність бактерій у воді.

Фільтрування на активованому вугіллі дає можливість зменшити дозу хлораміну, який додають до води на шляху до споживача. 

Завершує сучасний процес приготування води дезінфекція ультрафіолетовими променями.

ВИСНОВКИ: ми маємо знати, що п’ємо

Лабораторія чернівецького Водоканалу не має засобів і апаратури для  контролю якості питної води навіть за вітчизняним стандартом, не кажучи вже про стандарти ЄС та США

Чернівецька вода непридатна з позицій європейського стандарту для пиття, бо містить наднормативну кількість хлорованих органічних сполук. Причина цього, як ми вже наголошували,  – у схемі водопідготовки дністровської води. Бо, на відміну від сучасних схем водопідготовки на базі поверхневих водойм, що застосовуються в країнах ЄС, наша не передбачає стадії очищення від органічних компонентів і хлорпохідних у випадку використання хлору або гіпохлориту натрію. Такою стадією є фільтрування води через шар активованого вугілля, який адсорбує практично всі токсичні органічні речовини та їхні похідні. Та ми її не маємо.

На жаль, програма реконструкції системи водопостачання Чернівців не передбачає осучаснення наявної схеми водопідготовки дністровської води. В ній немає навіть натяків на введення у технологічну схему ланки фільтрування на активованому вугіллі. Заміна ж газоподібного хлору гіпохлоритом не вирішує питання усунення з водопровідної води хлорпохідних органічних сполук як побічних продуктів хлорування. Цьому може сприяти лише перехід на дезінфекцію за  допомоги озону.

Якими мають бути перші кроки до поліпшення якості питної води у Чернівцях

Почати треба з комплексного аналізу якості питної води, проведеного як в усіх діючих джерелах водопостачання, так і у водопровідній мережі, за всіма показниками, які контролюються у США та країнах ЄС. Для такої роботи слід залучити незалежну лабораторію – ці моніторингові роботи треба розпочати вже зараз. Їхні результати мають бути оприлюднені й публічно обговорені для прийняття рішення щодо подальшої експлуатації того чи іншого водозабору.

За таких умов ми будемо певні, що питна вода, яку споживаємо, не спричинить у нас рак, хворобу Альцгеймера чи інші не менш страшні недуги. Наголошуємо, що питну воду в Чернівцях ніхто серйозно не вивчав.

Зрозуміло, що найкраще для споживача – це підземні водні джерела. Вони є у Рівному, Тернополі… Якщо у нас знайти їх неможливо, то треба бодай добре очищати дністровську воду, запровадивши озонування та фільтрацію активованим вугіллям. Зрозуміло, що починати треба з ремонту інженерних мереж. Щоправда, ця позиція, нарешті, потрапила до презентованого цими днями бізнес-плану Водоканалу на 2018-2020 рік.

Сергій і Алла ЧОБАНИ

Від редакції:
Для інформації: на перший крок реформування та модернізації «Чернівціводоканалу» виділяється 17 млн євро. Загалом же на це піде майже 64 млн євро. Але у планах Водоканалу жодного слова немає про поліпшення якості питної води: йдеться лише про заміну старої мережі, значне скорочення витрат на електроенергію, коригування тарифу тощо.
Тож виникає актуальне запитання до мерії, а також  і до тих, хто нині займається модернізацією та реконструкцією «Чернівціводоканалу»: Якщо міська рада залучає гроші  – кредит німецького банку – на модернізацію, то чому в рамках цієї модернізації не йдеться про поліпшення якості питної води? Адже гроші беруться не з повітря, а з того, що ми, чернівчани, сплатили до міського бюджету як податки, а пізніше наші діти повертатимуть за  кредит. Укотре, мабуть, варто нагадати слова відомого британського політика Маргарет Тетчер: «Немає жодних «суспільних грошей», є тільки гроші платників податків». А хто платить, як відомо, той і замовляє музику. Та чому ніхто не чує потреб чернівчан, без задоволення яких вони хворітимуть, а, може, й вимиратимуть?..

Запис Алла та Сергій ЧОБАНИ: «Закликати чернівчан пити воду з крану – досить небезпечний крок», або Про те, чи потрібна споживачам реконструкція системи водопостачання, яка не передбачає осучаснення очищення води спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Інколи думаю, чому міська влада так не любить нас, чернівчан? А потім усвідомлюю –  їй просто не вистачає фахівців», – із почутого в маршрутці

Чернівчанам потрібна безпечна питна вода, а не кредит на реконструкцію водоканалу, який зовсім не покращить її якість

Чому 17 млн. євро від німецького Банку Реконструкції та розвитку, отримані Чернівецьким міськвиконкомом під державні гарантії, не вирішать проблему якості питної води? Бо така мета і не стоїть у програми, розробленій під цей кредит. А чернівчани й далі вживатимуть коагульовану воду, що спричиняє онкозахворювання і недуги опорно-рухового апарату.

Після публікації у «Версіях»  (ч.12 від 24.03.16) статті кандидата хімічних наук Алли ЧОБАН про доцільність використання підземних джерел для водопостачання нашого міста авторка отримала серед інших відгуків і нагадування про нібито грант, отриманий на реконструкцію Водоканалу в Чернівцях. Окрім принципової різниці між грантом і кредитом, Алла ЧОБАН висловлює і принципову позицію щодо мети й програми під цей кредит.

За даними ВООЗ біля 80% захворювань людей пов’язані з якістю питної води.

Отже, розберімося, чи вирішать проблему стабільного та якісного водопостачання міста 17 млн. євро від німецького Банку Реконструкції та розвитку й чи вдасться реанімувати фінансову спроможність КП «Чернівціводоканал»? Та спочатку про фінансову сторону питання, бо вона доволі суттєва: не комусь, а чернівчанам треба буде повертати кредит, щороку додаючи з власних кишень 60 млн грн лише на погашення (!) відсотків. Чи стане від цього  вода кращою? Проаналізуємо технічні аспекти цього питання.

Знову радянська гігантоманія?!

Запропонована програма і заходи в ній безсистемні, не комплексні і не мають чіткої мети, в основному вирішують лише локальні питання заміни водоводів і розподільчих мереж. Продуктивність системи водопостачання Чернівців прийнята на рівні  99 тис. кубів на добу: 60 тис. кубів з дністровського водозабору і 39 тис. – з так званих «підземних джерел». Підкреслюю, що  вже сьогодні фактичний водозабір міста не перевищує 75 тис. кубів на добу: 59 тис. кубів з дністровського водозабору і 16 тис. з «підземних джерел» водопостачання.

Фактична ж реалізація води в місті перебуває на рівні 24-26 тис. кубів  на добу. З цього можна зробити висновок, що анонсована програмою продуктивність системи водопостачання міста невиправдано завищена. Орієнтовна продуктивність системи водопостачання міста не повинна перевищувати 60 тис. кубів. А реалізація програми із значно більшими обсягами водопостачання тим більше не дасть змоги КП «Чернівціводоканал» узгодити попит і пропозицію і залишить необхідність вирішення його фінансових проблем за рахунок кінцевих споживачів, тобто нас із вами.

Думка про можливість раптового розвитку Чернівців і збільшення потреби у воді необґрунтована. Досвід ряду пострадянських країн, які обрали євроінтеграцію, навпаки показує тенденцію до суттєвого зниження обсягів водокористування на одну людину – до 3 кубів на місяць. Для порівняння: в Чернівцях один споживач у середньому використовує нині 6-8 кубів на місяць (тобто понад 25 відер на день кожний (!!!) на противагу 10 відрам більш заощадливих західних сусідів).

За досвідом до сусідів

Сусідні українські міста (Тернопіль, Івано-Франківськ) безболісно для городян скоротили споживання води. Так, 2003 року Тернопіль щодоби закачував у водопровідну систему мережу близько 105 тис. кубів. Сьогодні – це лише 50-60 тис. кубів, однак водопостачання у місті – цілодобове. В Івано-Франківську примусово скоротили потужність водозабору на 50%, установивши менш потужні насоси. Додамо, що у Чернівцях і без того наявна тенденція до скорочення споживання води. Якщо 2003 року воно становило 35 тис. кубів на добу, то вже 2015 року – близько 24-26 тис. Не виключено, що через 5-10 років при сталому розвитку міста використання води становитиме 16-18 тис. кубів на добу. Приєднання інших населених пунктів до нашої системи водопостачання так само є дуже далекою перспективою і, не без підстав кажучи, нездійсненною, враховуючи високу собівартість води.
ЯКІСТЬ ВОДИ В УКРАЇНІ – ОДНА З ПРИЧИН ВИНИКНЕННЯ ЗЛОЯКІСНИХ НОВОУТВОРЕНЬ. І саме через вживання неякісної питної води кожен рік біля 25% населення України (переважно дитячого) підлягають ризику захворіти.

Прутська вода – зовсім не з підземного джерела

З незрозумілих причин у програмі до підземних джерел водопостачання віднесений водозабір «Біла», де забір води здійснюється з русла річки насосним агрегатом, а наявна там система водопідготовки є саморобною:так звані «фільтруючі траншеї» насправді є ставами із заболоченою водою. Відтак для отримання питної води її коагулюють реагентами.
Кварцівський водозабір також є поверхневим водозабором з р. Прут. У первинній концепції відновлення роботи водозабору «Кварц» розглядалося як додаткове джерело водопостачання міста в разі відмови від дністровського водозабору.
У кінцевому рахунку, закладені програмою 39% підземної води насправді ледь досягають 20%.

Плутанина із поняттями породжує питання необхідності незалежної (бажано, закордонної) експертизи запропонованої програми.

І далі платимо за отруєння водою?

Вкладення коштів у Дністровський водозабір, як це передбачено програмою, означає подальше використання поверхневої води – і залучення для водопідготовки дорогих коагулянтів.

Коагульована вода має досить високу собівартість, з одного боку, а з іншого  – небезпечна для здоров’я людей, оскільки містить низку шкідливих речовин у концентраціях, що перевищують світові стандарти якості питної води.

Наявні на водоочисній станції фільтри недостатні для доведення якості води до світових стандартів. Як наслідок, городяни і далі матимуть ризик онкозахворювань і проблем опорно-рухового апарату тощо.

Що необхідно зробити, аби чернівчани мали чисту воду

Вважаю, що до початку реконструкції потрібно негайно провести актуалізацію програми запропонованих робіт, яка хоча б передбачала зменшення продуктивності системи водопостачання міста до 60 тис. кубів на добу. Крім цього, її реалізацію потрібно починати з розподільчих систем водопостачання міста. При цьому скоротяться витоки і втрати, що дасть змогу чітко оцінити потреби міста у воді, і лише тоді можна буде будувати концепцію подальшого розвитку водозаборів міста.
До того ж, не варто знімати з розгляду концепцію пошуку підземних джерел водопостачання у приміській зоні. Слід серйозніше підійти до відновлення водозаборів:  «Магала», де з понад 100 свердловин працюють 10-12, «Рогізна» – з 25 свердловин працюють 5, «Очерет» – з 15 свердловин працюють 2 тощо. Нині ці водозабори дають близько 7-8 тис. кубів на добу, хоча ще 2003 року їхній дебет становив 18-20 тис.

І наостанок: координатором і виконавцем відповідних робіт має бути не КП «Чернівецький водоканал», який не має фахівців достатнього рівня кваліфікації і його основна діяльність спрямована виключно на підтримання системи водопостачання, а закордонна спеціалізована фірма із належною репутацією у сфері проектування та будівництва водопровідно-каналізаційних мереж і споруд, скажімо, фахівці з чеської фірми «Аквапрокон», м. Брно.

Алла ЧОБАН, кандидат хімічних наук

Запис Чернівчанам потрібна безпечна питна вода спершу з'явиться на Медіа-Версії.