Майже водночас редакція отримала два звернення – дві різні думки про одну подію. Надамо слово обом сторонам.

Спершу – слово мешканцям вулиці Йосипа Главки м. Чернівці

«У вересні 2011 року ми звернулися з листом (копія додається) до керівництва міста щодо  будівництва пам’ятного знаку у пам’ять полеглих за незалежність України в районі будинку №18. Пройшли роки… І раптом цей невеличкий майданчик, де раніше росли тільки троянди на клумбах, зацікавив «ініціативних» людей, які вирішили «подбати» про мешканців вулиці.

У проекті-схемі (копія додається) цих «волонтерів» передбачено провести світло на майданчик (хоча тут є 2 ліхтарі вуличного освітлення), зрізати дерева, що стримують зсув ґрунту у прірву (на багатьох будинках довкола є тріщини, відломи (виділено авторами тексту – ред.). Крім усього, ця територія розташована в охоронній зоні ЮНЕСКО (можливо, нам доведеться звернутися і до цієї організації..).

Зі слів студентів, які працюють над проектом*, нам стало відомо, що всю цю «реконструкцію» будуть фінансувати таємні диво-меценати. Хоча неподалік, у 50-60 метрах, парк ім. Ю. Федьковича, де непочатий край роботи для освоєння території.

На нашу думку, було би набагато краще, якби кошти виділили на боротьбу зі зсувом шляхом посадки дерев з міцною кореневою системою. Та під час зустрічі зі студентами 21 жовтня, коли ми, всі мешканці вул. Главки, одностайно сказали їм «ні», почули від них про зрізування дерев та місце де «можна попити кави», хоча кав’ярня є в парку.

Варто зазначити, що після «облагородження» території, погіршиться і кримінальна обстановка, що ускладнить життя мешканцям вулиці. Натомість ми хочемо збудувати тут невеличку капличку або встановити пам’ятний знак на честь героїв України. Однак нас знову «відфутболили»:  відповідь-відмову з департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин додаємо. Натомість студентам, які приїхали на короткотермінове навчання з інших областей, все і зразу?

Ми всі готові взяти участь у  відновленні на колишній оглядовій терасі клумб з трояндами,  у посадці дерев і кущів, які захищатимуть як від зсуву, так і від заїзду «крутих» іномарок…»

Підписи мешканців на 3-х аркушах є в редакції.

———————————

*«Відкритий простір» – проект студентів – активістів Української академії лідерства (УАЛ) у Чернівцях, який у вересні отримав підтримку міської ради. Нині проект перебуває у фазі пошуку ресурсів і партнерів. Студенти співпрацюють із командою архітектора-урбаніста Рудольфа Графа, проекти якого здійснювалися в Румунії, Німеччині та інших країнах Європейського Союзу.  «Відкритий простір» має на меті  об’єднати чернівчан у процесі проведення заходів у місті.

«Здибанка біля ватри на Главки»

Прес-анонс Української академії лідерства** із таким заголовком надійшов на електронну адресу редакції:

«Як атмосферно провести час біля великого вогнища із гарячим чаєм та душевними розмовами, ви дізнаєтеся, лише відвідавши Здибанку, яка організовується студентами Української академії лідерства вже у вівторок, 11.12.2018 на 15.30.

Наша мета – продемонструвати можливість створення малобюджетних подій, відтворити досвід європейських громад із самоорганізації власних просторів і проінформувати мешканців Чернівців про цілі проекту «Відкритий простір». Ми збираємося на вулиці Йосипа Главки, і це буде добрим початком майбутніх спільних заходів із громадою міста.

Що чекатиме на гостей? Співи, новорічні пісні, музика, танці, аніматори, феєрверки, гірлянди та теплі обійми.

Для кого подія? Ми влаштовуємо надзвичайно теплі зимові посиденьки, на які можна запросити друзів і родину, взяти бабусю, дідуся й дітей, одногрупників та всіх охочих відчути атмосферу великої ватри і дружніх почуттів, усіх, хто хоче творити добро.  Чернівцям не вистачає чогось, що може об’єднати людей і заспокоїти у такий важкий час. Ви зможете зробити добру справу й долучитиcя до благодійного проекту «Миколайчики».

**Українська Академія Лідерства – це програма особистісного та суспільного розвитку, головним елементом якої є 10-місячний формаційний курс для випускників середніх шкіл, який будується на поєднанні елементів фізичного, емоційного та інтелектуального розвитку на основі цінностей (??? – ред.). Академія заснована 2015 року за підтримки фонду Western NIS Enterprise Fund, Адміністрації Президента, Комітету Верховної Ради з питань науки і освіти, Міністерства освіти і науки України.

Замість доброго настрою та об’єднання – суцільні незручності

Ідея гарна, чи не так? От тільки місце вибране невдало. Бо ж усі мешканці ще заздалегідь були проти й радили організувати дійство деінде на іншому просторі, хоча б у парку ім. Федьковича, зовсім поруч, Там є своєрідний театральний майданчик. І кав’ярня також. Та їх не почули.

Захід планувався на 5 годин – від 15.30 до 20.30 за участі 50-ти осіб.  Натомість були практично лише організатори й закінчилася імпреза між 5-ю і 6-ю вечора. До речі, шкода, що її побачили виключно мешканці вулиці Главки, які вийшли з протестними настроями.  Бо молоді було б цікаво разом розважитися, пострибати під музику й попити безалкогольний глінтвейн. Та зібрати її не вдалося. Хоча майданчик забезпечили освітленням і музикою. А ще запалили ватру, що найбільше й обурило мешканців вулиці. «Мій будинок18-ий найближче до вогнища. А в моєї дитини алергія. Стіни ж будинку старі та потріскані від зсуву й так чи інакше дим просочиться до кімнат…»,  – скаржилася Світлана.  Зрештою, дивує, як міська рада погодила ватру в охоронній зоні всесвітньої пам’ятки ЮНЕСКО. До слова, майор Руслан, який разом із колегами був відряджений на цей захід забезпечувати порядок, не зміг дізнатися, хто ж у міськвиконкомі дав дозвіл на цей захід, бо до Шевченківського райвідділу просто надійшов лист з вимогою забезпечити порядок на масовому заході. Між іншим, там чергувала й машина з рятувальниками – аби чого не сталося. А відтак на виклик мешканців приїжджали патрульні поліцейські та екологічна інспекція. Уявляєте, скільком людям знайшлася робота, без якої можна було б обійтися. А витрачені кошти?..

Мешканці вул. Главки, які, захищаючи свій спокій, звернулися ще й по допомогу до нардепів – Миколи Федорука і Максима Бурбака, переконані: студентів використовують  якісь хитрі люди для своїх цілей. Молодь, мовляв, роз’їдеться по домівках, а генделик залишиться…

Ця історія має ще один показовий аспект. Молоді лідери  й мешканці вулиці нарешті поспілкувалися й тільки зараз, здається, почули одне одного. Принаймні молодь поцікавилася тим, чого хочуть старші люди. І посадка дерев та квітів не видалася їм дивною. А втім, може я помиляюсь? Адже ми,українці, дуже дивні люди. Будучи надзвичайно толерантними до інших – навіть своїх ворогів, ми не чуємо одне одного…  Коли зателефонувала до Іванки, контактної особи з УАЛ, із якою спілкувалася під час заходу, почула від неї дивну річ: «Мешканці нам дозволили це провести. Все о’кей!» А потім чомусь знітилася і перепросила, сказавши, що має дещо з’ясувати, а потім перетелефонує… Чекала на дзвінок добу – марно.

Ні, ми, українці, таки не чуємо  одне одного. І цей гандж маємо замолоду.       

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»   

Запис Горіла ватра, палала…в охоронній зоні всесвітньої пам’ятки ЮНЕСКО спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Літні пригоди» у лісах України змусили «Версії» знову звернутися до  нашого експерта з економічних питань Франца ФЕДОРОВИЧА. Тим паче, що він має безпосередній стосунок до лісової галузі: його підприємство займається поглибленою переробкою деревини та експортом виробів.

Кор.: – Лісова галузь нині – одна з небагатьох в Україні, яка суттєво поповнює бюджетну копілку. Та довкола неї постійно точаться скандали. Ось і нещодавно у багатьох ЗМІ з’явилася інформація про незаконну вирубку українського лісу, яка нібито досягла піку. І посилаються всі на громадську організацію, яка вивчає проблеми незаконної вирубки лісів у всьому світі. Тож саме їй належить заява, що «незаконний експорт української деревини перевищив показники експорту лісу з країн Африки, Південно-Східної Азії та Латинської Америки разом узятих». Хоча, виявляється, не так усе просто. Стало відомо, що ця зарубіжна неурядова організація використала, а точніше – свідомо перекрутила матеріали, які надав їй наш буковинський активіст. Франце Карловичу, ваша думка щодо цього…
– Галас піднявся дійсно шалений і досяг навіть Кабінету міністрів. Тож, думаю, треба розібратися, кому все це вигідно. Та проаналізувати ситуацію досить складно: питання ж бо не з простих і подається зусібіч по-різному. І знову ж таки – кому як вигідно! Скажу, що навіть найповажніші центральні видання аналітичного спрямування повелися на цей фейк, спрямований на те, щоби дезінформувати аудиторію. А звинувачення звучали серйозні. Наведу кілька з них для прикладу:
*«За даними Earthsight, за останні 4 роки експорт української деревини до країн ЄС зріс на 75% і в 2017 році оцінюється в 1 мільярд євро. Більше половини вирубки лісу здійснюється під надуманим приводом санітарної вирубки. Експерти стверджують, що до 78% такої вирубки – невиправдані, а значить і незаконні».
*«Україна експортує до ЄС більше «чорного» лісу, ніж будь-яка інша країна світу – більше, ніж країни Латинської Америки, Африки та Південно-Східної Азії заразом, повідомляє «Дзеркало тижня» із посиланням на дослідження британської екологічної організації «Earthsight».
*«За оцінками дослідників, 40% цієї деревини були вирубані чи продані нелегально.
Зокрема, 38-44% від загального виробництва та експорту українського лісу припадає на незаконну «санітарну» вирубку лісу, якою займаються держпідприємства».
Cерйозність звинувачень призвела до того, що запобігання контрабанді лісу стало однією з ключових тем засідання Кабміну. Прем’єр-міністр Володимир Гройсман анонсував масштабні перевірки у лісгоспах та на митницях. Він заявив також про надання позитивного висновку парламентському законопроекту «Про криміналізацію контрабанди лісу».
Адже, як будь-яка фальшивка, згадана інформація містила в собі й елементи правди. Скажімо, твердження аналітиків, що схему збуту «санітарного» лісу 2011-го побудував екс-голова Держлісагентства Віктор Сивець, який потім втік до Росії. Хоча, на думку експертів «Earthsight», схема Сивця працює й досі. Із санітарного лісу «тіньові» лісопильні роблять лісоматеріали, експорт яких перевищує їхнє легальне виробництво на 75%. Британські дослідники дійшли висновку, що до зростання експорту «чорного» лісу з України призводить не лише корупція у країні-виробнику, але й високий попит і слабке регулювання цієї сфери у країнах-споживачах. До покупців нелегальної української деревини належать найбільші європейські виробники дерев’яних панелей, паперу та целюлози. Зрозуміло, з цим важко не погодитися.
Тож у стенограмі, розміщеній на сайті уряду, міститься заява Гройсмана про таке: «Наш висновок щодо законопроекту абсолютно позитивний, я розраховую на те, що він буде підписаний, введений в дію – і ми зможемо не просто карати за контрабанду, а реально притягувати до кримінальної відповідальності за контрабанду лісу, за вирубку лісів».

Мораторій на рубку не вбереже українські ліси, стверджують правники-екологи
– Як я розумію, ви достеменно розібралися в цій ситуації, тим паче, що її герой   безпосередньо пов’язаний з нашою областю…
– Намагався розібратися. Мушу зізнатися, що в цьому мені допоміг відомий  правник-еколог Петро Тєстов, експерт  екологічної організації «Екологія – Право – Людина», який неодноразово бував у нас у Чернівцях. І тут я скажу, мабуть, непопулярну фразу: мораторій на рубку не вбереже українські ліси, бо це не екологічна, а економічна складова. І потрібна вона найперше тіньовикам! І в цьому переконують факти, які останім часом все частіше звучать у пресі. Принаймні, варто знати, що наші європейські сусіди рубають значно більше, ніж ми. Приміром, німці щороку заготовляють утричі більше деревини, ніж українці. Й це при тому, що площа вкритих лісом територій становить у них 11 млн га, а в Україні – 9,6 млн, тобто не на багато більше.
– Хочете сказати, що нашому суспільству нав’язують думку про те, що різати і продавати ліс – це дуже погано і неправильно? Зрештою, про це почали писати останнім часом журналісти–розслідувачі…
– Так, почали копати глибше. Адже не може пройти повз увагу те, що країни Євросоюзу, такі як Франція, вже згадувана Німеччина й  особливо ж Фінляндія та Швеція значно більше за нас вирубують лісу. Навіть сусідня Польща заготовляє 40 млн кубів, тоді як Україна, за даними звіту Держагентства лісових ресурсів України, за 2017 рік від усіх видів рубок має близько 16 млн кубів деревини, що на 400 тис. кубометрів менше, ніж 2016 року.
І ще один момент: рубають ліс і заготовлюють кругляк не найбідніші країни світу, а саме навпаки. Світовий лідер з виробництва лісу-кругляку – США. Найпотужніша країна планети  2014-го заготовила майже 400 млн кубометрів круглої деревини, а Росія, яка сприймається як «країна-лісоповал», має удвічі нижчі показники – 200 млн кубів.
Отже, думаю, що проблема лісової галузі не в тому, що рубають, – бо ж ліс для того і росте, щоби його рубали. І не  в тому, що його продають за кордон: є попит – треба продавати й оподатковувати легальний експорт, створюючи легальні, а не підпільні робочі місця. Справа в іншому – у хижацькій тіньовій експлуатації лісових ресурсів. Бо там, де офіційно не можна експортувати ліс, його вивозять під виглядом дров. Під виглядом санітарних вирубок здійснюють вирубку головного користування. І ніхто не переймається відновленням територій, де зрубали ліс, бо за документами там ніхто нічого не рубав…
Відтак фахівці дійшли висновку, що єдиний спосіб навести лад у лісовому господарстві –  це знищити тіньовий промисел. А зробивши ліс товаром, можна буде контролювати вирубку та відновлювати лісові ресурси.
Загальновідомо, що найбільш поширений у цивілізованому світі спосіб обмеження рубок – це створення природоохоронних територій. На жаль, в Україні останніми роками блокується створення нових і розширення наявних об’єктів природно-заповідного фонду (заповідників, національних парків, заказників тощо).
– Франце Карловичу, скандал у владних кабінетах після розслідування британської неурядової організації Earthsight про незаконний експорт українського лісу пов’язаний, як відомо, з Чернівцями…
– Після оприлюдненя звіту Earthsight були анонсовані перевірки лісгоспів і боротьба з незаконним вивезенням лісу. На жаль, чиновники не вислухали лісівників і не перевірили достовірність фактів, оприлюднених у розслідуванні. Тоді як громадський діяч з Буковини  Микола Петіченко доводить, що звіт Earthsight був не тільки зроблений нашвидкуруч, а й сфальсифікований з однією метою – звести наклеп на керівництво певних лісгоспів, щоби посадити на їхнє місце своїх людей. За оприлюдненими у ЗМІ словами Петіченка, представники Earthsight використали його інформацію та відеодокази, перекрутивши та фальсифікувавши на користь замовників, які перебувають в Україні. Британська «неурядова організація», наполягає громадський діяч, є звичайною ширмою. Бо він, за його словами, займався і займається розслідуванням незаконної вирубки лісів на Буковині. Тож мав на руках як документи, так і фото з відеодоказами цього. Коли ж до нього звернулася представниця з Британії з проханням поділитися інформацією, він її надав, але на місце вирубок вона не виїжджала. Одне слово, коли вийшов звіт британців, Петіченко зрозумів, що його розвели, бо ґрунтувалися на його документах й відеодоказах, а у звіті йшлося про Закарпаття. Основні ж положення його дослідження просто приховали.

Відповідальність за незаконну рубку посилюють
Хочу також нагадати, що рік тому Президент підписав закон про посилення відповідальності за незаконну вирубку лісу, яким внесено зміни до Кримінального кодексу України в частині посилення відповідальності за незаконну порубку дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, у заповідниках або на територіях і об’єктах природно-заповідного фонду. Крім того, цей Закон сприяє збереженню природних багатств європейського значення, зокрема лісів, у рамках виконання вимог рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат.
Документ визначив юридично поняття «природні ліси», «праліси», «квазіпраліси» і встановив особливий правовий режим їхнього збереження та охорони. Закон забороняє всі види рубок, будівництво споруд, прокладання шляхів, випасання худоби, промислову заготівлю недеревинних лісових продуктів, проїзд транспортних засобів, окрім доріг загального користування та служби лісової охорони. Документ передбачає й адміністративну відповідальність за порушення вимог охорони природніх лісів, пралісів, квазіпралісів. Відповідні зміни внесені до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Лісового кодексу України та Закону України «Про природно-заповідний фонд».
Тому, повторюся, єдиний надійний спосіб зберегти ліси в нинішніх умовах – це створення об’єктів природно-заповідного фонду: національних парків, заповідників, заказників. Згідно із затвердженою КМУ в серпні 2014 року «Державною стратегією регіонального розвитку на період до 2020 року», у 2021 році вони повинні покривати 15% площі України.
Наразі цей показник становить менше 6%. І, на жаль, немає жодних підстав вважати, що відповідні показники будуть досягнуті, зважаючи на політику Державного агентства лісових ресурсів та органів місцевої влади, які не квапляться створювати відповідні природоохоронні території. Чернівецьке облуправління лісомисливського господарства теж, зрозуміло, проти.  Принаймні воно, як мені відомо, звернулося до облдержадміністрації з пропозицією вивчити це питання, бо, на їхню думку, розширення 3-х національних природних парків у найменшій області України не вносить позитиву до соціально-економічного розвитку області та охорони й відтворення природних ресурсів. Але з цим важко погодитися. Тільки створення об’єктів природно-заповідного фонду – простіше кажучи, заповідників, заказників, національних парків збереже ліс. І цього треба вимагати у влади, в органів місцевого самоврядування. Адже природно-заповідний фонд – це власність держави, а установи природно-заповідного фонду – державні установи. Це надійний захист цінних шматків природи для майбутніх поколінь.
І мораторій тут ні до чого. І правий експерт Тєстов, який пише, що боротьба з вирубкою лісів, особливо з боку політиків, – це, як правило, звичайнісінька маніпуляція. Тоді як з боку громадськості хоча й присутнє щире бажання зберегти природу, та при цьому їй заважає відсутність базового розуміння ситуації.
Людмила ЛЕБЕДИНСЬКА, «Версії»

Запис Франц ФЕДОРОВИЧ про Лісові страшилки, фейки та бажання позбутися державної системи лісгоспів спершу з'явиться на Медіа-Версії.

21 травня в Чернівцях оголосили вирок колишнім бійцям АТО, яких звинуватили в розбійному  нападі на сім’ю голови обласного господарського суду Бориса Желіка

Під покровом таємниці

Вирок  судді  оголошували  потайки – щоб уникнути реакції з боку громадськості.  Про дату й час зачитування судового рішення не тільки не повідомлялося,  а  навпаки  – приховувалося за допомоги зухвалого обману. Ще уранці секретар головуючої судді Федіної М. Сорока повідомив громадським активістам, які встановили чергування під будівлею суду, що цього дня оголошення вироку не буде, а дату і час оголошення він заздалегідь повідомить  на сайті суду. Однак хвилин через десять після брехливого повідомлення  автозак привіз підсудних.  Вирок зачитаний за відсутності адвокатів,  у залі були  лише громадські активісти й… сімнадцять поліцейських.  Оскільки  судді вимкнули мікрофон, вироку ніхто не чув.  Судді  Аліна Федіна, Лариса Стоцька та Ігор Іщенко  втупились  очами в  стіл і  боялися   подивитися на присутніх. Боялися, не зважаючи на потужну охорону.

За суддівським  вердиктом,  чотирьох обвинувачених засуджено до позбавлення волі на терміни від 8 до 12 років. Це при тому, що достатніх доказів їхньої вини представлено не було. Низка фактів свідчить про те, що докази слідства, скеровані до суду,  не тільки зібрані із серйозними процесуальними порушеннями, але й не доводять  вину підозрюваних.

Закон чи доцільність?

Цей судовий процес від самого початку був особливим. Так же, як досудове слідство – з огляду  на кількість порушень,  допущених  суддями та правоохоронцями.  Складалося враження, що  діє єдиний, запущений кимсь механізм, націлений на те, щоби якомога швидше затримати та якнайжорсткіше покарати кривдників відомої в судовій системі області особи. І зовсім не важливо, якими  способами це буде зроблено, справжніми будуть  спіймані злочинці чи «підставними».

Одразу зазначу, що таке  враження  виникло неспроста.

Нагадаю, що в Першотравневому райсуді м. Чернівці справу про  розбійний напад на родину Бориса Желіка почали  розглядати у лютому цього року – у складі  колегії: суддя-доповідач Аліна Федіна, судді Лариса Стоцька та Ігор Іщенко. Як громадський активіст, я була  присутня на всіх судових засіданнях у цій справі. В  тому числі й на судових дебатах, коли сторона захисту наголошувала на фактах, які свідчили про незаконне затримання обвинувачених, вибивання в них зізнань за допомоги фізичного насильства й катування, штучне створення доказів  винуватості,  грубе порушення прав підсудних на захист.

Розгляд справи  відбувався дуже бурхливо.

Адвокати й громадські активісти вимагали, щоби судді діяли у відповідності до вимог законодавства, а саме: до глави 4  КПК України «Докази і доказування», в якій понад десяток статей детально регламентують, як повинні розглядатися докази. Однак  судді, всупереч  Кримінальнму процесуальнму кодексу,  жодні  докази взагалі не розглядалися,  не оцінювалися на достовірність, належність та допустимість.  Судді просто-напросто «викинули» цю главу КПК на смітник. Ухвалюючи вирок, вони слово в слово переписали обвинувальний акт прокуратури, не звертаючи уваги на суперечливості,  які містилися в ньому та протести з цього приводу адвокатів, підсудних, громадськості.

Диявол ховається в деталях

За що судили обвинувачених? Цей  напад стався у Чернівцях минулого літа. В усіх місцевих ЗМІ пройшло повідомлення, що 10 липня, приблизно о 6 годині ранку, на територію домогосподарства  Бориса Желіка (вул. Січових Стрільців, 3-а) проникли четверо невідомих осіб у масках-балаклавах і камуфляжі. Двоє з них  напали на дружину судді, яка вийшла з будинку. Інші двоє бандитів зайшли до будинку та вчинили напад на сплячого суддю, заклеїли йому рот скотчем і, погрожуючи автоматом, змусили відкрити сейф. Здобиччю злочинців стало близько 11 тисяч євро.

Кого затримали? Про те, що затримано чотирьох  підозрюваних (троє з яких колишні учасники АТО),  поліція повідомила 26 липня. Було заявлено, що свою жертву – голову госпсуду –  вони обрали, вивчаючи  електронні декларації на  сайті Національного агентства з питань запобігання корупції. При цьому, згідно з повідомленням поліції,  зловмисники стежили за суддею понад півроку,  ретельно вивчали  розклад його дня. Щоб зібрати «потрібні» відомості, нібито застосовували навіть літальний апарат – квадрокоптер.

Куди подівся  квадрокоптер?  У ході подальшого слідства згадка про квадрокоптер  благополучно «зникла», стеження  за суддею «скоротилося» до 30 днів і відбувалося нібито з сусідніх приватних територій – які, до речі,  ретельно охороняються власниками.  Пояснень власників цих территорій поліцією не відібрано. Кількість злочинців, що напали на домогосподарство судді зменшилася до трьох (про таку кількість нападників, змінивши попередні покази, під час повторного допиту повідомила потерпіла – дружина судді Желіка). Крім того, вона розповіла, що напад відбувся не 10 липня, а 8 липня,  (тоді чому  заява Желіка про напад датована 10 липня?), а слідчу групу викликали до будинку не відразу.

« А чи був хлопчик-то?»  А після нападу постраждалий Желік спокійно пішов на роботу. Після його уходу дружина Желіка втратила свідомість ( з чого б це?) і не пам’ятає, коли з’явилася величезна кількість оперативників із псами. Зауважимо: у будинку Желіка є власні три собаки, серед них півторарічна вівчарка, і всі вони під час нападу дуже перелякалися й навіть не тявкнули (???). І зовсім не зрозуміло, чому не згадується  про дані з безлічі відеокамер, установлених ззовні й усередині будинку Желіка.

Цікаво, що у вироку суду,  де розбійний напад описується в численних деталях,  узагалі відсутня інформація про кількість нападників, яких побачила потерпіла. Тоді чому ж вирок винесений стосовно чотирьох осіб, а не трьох?

Не упізнати просто неможливо. На таку слідчу дію як пред’явлення особи для впізнання,   затриманих приводили побитими (як правило, з гематомами під очима),  у брудному одязі. Говорячи юридичною мовою, вони суттєво різнилися від інших осіб (в тому числі й на зріст), які пред’являлися для впізнання, що  суперечить вимогам процесуального закону.

Відео впізнання затриманих судом переглянуте не було, ці докази в суді так само не досліджувалися.  Адвокати та поняті під час слідчих дій були відсутні. За понятих при впізнанні були працівники поліції, які проводили затримання підозрюваних, що є недопустимим.

Пояснення потерпілих, що надавалися під час впізнання нападників, взагалі виглядають, м’яко кажучи, смішними.  Зокрема, вони стверджували, що упізнали нападників за кольором шкіри та особливістю перенісся.  Хоча нападники, як повідомили самі ж потерпілі,  були в балаклавах з прорізами для очей.. Звісно, кожна людина покрита шкірою, яка має певні ознаки й  певний колір. Але за якими саме ознаками шкіри  та перенісся упізнали  нападників Желік та його дружина , у протоколі впізнання не вказано

Суд над оцінкою доказів особливо не мудрував. Сказав Желік, що було так, значить так воно й було. Коментарі тут, як кажуть,  зайві.

Поміж доказів сторони обвинувачення, врахованих судом, особливе місце займає  висновок  молекулярно-генетичної експертизи. З цього  документа,  зокрема, випливає, що на  купюрах номіналом 50 та 500 євро, вилучених у підозрюваних під час обшуку,  виявлені  генетичні ознаки крові потерпілого. Однак яким чином там зявилася кров, не відомо: купюри при вилученні не були  опломбовані та переписані слідчими. Желік, своєю чергою, неодноразово приходив до слідчих та, ймовірно, перераховував чи оглядав ці гроші. Відтак висновок експертизи не можна вважати достовірним. А ось експертиза скотчу, яким заклеювали рот Желіку та його дружині, не була проведена, що ставить під сумнів насильницькі дії нападників щодо потерпілих.

Чи була в наявності… банда?  І на загал:  створення, розвиток та діяльність  озброєної банди не були встановлені ні під час досудового розслідування, ні в судових засіданнях, хоча у прокурорському звинуваченні затримані характеризувались в різних варіаціях лише одним поняттям:  «банда», «бандити».

Озброєність банди сторона обвинувачення доводила тим,  що  один зі злочинців «у невстановлений слідством час, за невстановлених обставин, у невстановленої особи, у невстановленому місті» придбав вогнепальну зброю та боєприпаси – автомат Калашнікова з відкидним на бік прикладом і набої до нього. Що означають такі доводи? Лише одне:  що слідство насправді нічого не довело. Однак  суд їх  прийняв… Жодного автомата в затриманих не знайшли, хоча хлопців нещадно били. Однак знайшли кілька патронів до пістолета, які затриманий зобов’язаний був здати при демобілізації, однак цього не зробив, що є дійсно злочином!

То ж ніж чи граната? Докази наявності вогнепальної зброї під час розбійного нападу ґрунтуються лише на показаннях потерпілого, який, зокрема, пояснював, що прокинувся від тиску на тіло, «відкривши очі, побачив на собі особу в балаклаві, камуфляжі, з автоматом і ножем» .

Прокурор, зачитуючи покази потерпілого, наголошувала: «Крім того, потерпілий з упевненістю стверджував, що у нападників була вогнепальна зброя – автомат Калашнікова, укорочений з відкидним на бік прикладом. Оскільки він дуже добре розуміється на зброї, захоплюється зброєю і є мисливцем вже понад 25 років». Однак у спальні потерпілого на вікні була штора, тож було темно. Як він зміг так ретельно й швидко оглянути зброю, сумнівно.

Пані Желік стверджує, що ніж був кухонним. Однак потерпілий бачив в руках нападника ще й гранату РДГ-5. У гранатах він також розуміється? У темній спальні?

Але й згадка про гранату згодом  зникла. Чому? Будь-які пояснення у слідчих та у Желіка  відсутні. У вироку суду про автомат говориться, а про гранату – ні. Чому?

Поліція суду не суперечить. Через суперечливість звинувачення, не дослідження в суді доказів  і оскільки справа є відкритою,  громадські активісти звернулися до головного управління національної поліції та до прокурора Чернівецької області із заявами про безпосереднє ознайомлення з наявними речовими та письмовими доказами, даними відео зйомок – з метою  складення  своєї громадської, правдивої і незалежної оцінки подіям.
Однак посадові особи як прокуратури, так і поліції відмовили у наданні представникам громади доказів, мотивуючи відмову тим, що докази публічно досліджувалися судом. Тобто збрехали!
Таким чином, судді посилаються на прокуратуру, а прокуратура – на суддів. А нас, громадських активістів «тримають» за малограмотне бидло. Прокуратура і поліція цією відмовою плюнула нам в обличчя. І йдеться навіть не про засуджених АТОвців (їх захистом займаються адвокати), а про нас, про нашу гідність. Стерпимо ми плювок, обітремось і замовкнемо? Чи не замовкнемо?

Тамара БОРОВИК, голова правозахисної  ГО «На грані»

Запис Тамара БОРОВИК про вирок у справі про напад на голову суду Бориса Желіка: Суд закінчився – запитання залишилися спершу з'явиться на Медіа-Версії.

« На цьому я неодноразово наголошував керівникам Чернівецької митниці та управління захисту економіки в Чернівецькій області, – сказав у ефірі програми «Акценти» ТВА голова Чернівецької облдержадміністрації Олександр Фищук.  – Але вони мене не чули.  Саме через це й виник конфлікт і з’явилося звернення від «Стоп корупції». Ці дві структури щось роблять неправильно, – заявив губернатор.

Відповідаючи на запитання телеведучого, він повідомив також, що не їздив до Києва після обшуків у своїх родичів, нібито для пошуку «даху»,  як повідомлялося на сайтах двох електронних видань. Натомість Фищук подякував ЗМІ, які об’єктивно висвітлювали інформацію.   

Та журналісти хотіли отримати відповідь ще на кілька запитань резонансної події. Найперше, чи пов’язані між собою обшуки у сватів губернатора й побиття двох активістів громадської організації «Стоп корупції».

– Виглядає, що так, – відповів голова. – Бо щойно я передав звернення від ГО «Стоп корупції», в якому йшлося про вчинення злочинів у сфері службової діяльності керівником УЗЕ в Чернівецькій області Департаменту захисту економіки НП України Іваном Тичиною та начальником Чернівецької митниці ДФС Миколою Салагором, які потрапляють під дію 3-х статей Кримінального Кодексу, до відповідних міністерств і НАБУ, відбулися обшуки у моїх сватів і доньки (вона вже 2 роки як розлучена з колишнім чоловіком – ред.) А буквально через день побили активіста цієї громадської організації, і ще через день –  її керівника. Поліція нині встановлює особи нападників.

Оскільки в обшуках  було задіяне УЗЕ в Тернопільскій області, телеведучий поцікавився, скільки правоохоронців прибуло до Чернівців та скільки часу обшуки тривали. Адже все це впирається в машини, бензин, відрядження тощо. Гроші ж на такі операції йдуть із бюджетних коштів.

– Слідчі дії вимагають значних бюджетних витрат, – зазначив голова ЧОДА. – Я це знаю ще по роботі податкової міліції, коли очолював обласну податкову службу краю. Та й готуються до цих дій не один день. Коли ж суд нарешті дає дозвіл на обшук, правоохоронці мають не тільки точно знати, що шукають, а й знати, де саме лежить те, що вони шукають. Натомість тернополяни, яких було десь до 30 осіб, не відали ні про перше, ні про друге.  Сподівалися, раптом щось-таки знайдуть. Шукали від 8-ї ранку до 22.00. За викинуті намарне бюджетні гроші,– а це є людські гроші! – хтось має відповісти. Тим паче, у такий складний для держави час, – наголосив Олександр Фищук.      

Побиття активістів «Стоп корупції» розставило всі крапки над «і»

Потерпілі стверджують, що їх «замовили» місцеві правоохоронці-корупціонери

У середу, 7 березня, побили Валерія Аіріні. На сторінці «Стоп корупції» у  Facebook повідомлялося, що на активіста напали четверо чоловіків біля під‘їзду його будинку.

«У той момент, коли Валерій Аіріні виходив з дому, на нього накинулись спритники із арматурою. Наразі чоловік уже прийшов до тями, він перебуває у лікарні. Ми з‘ясовуємо усі обставини нападу», – зазначив голова чернівецького осередку ГО Микола Петіченко.

За його словами, в організації пов’язують напад виключно з професійною діяльністю Аіріні. «Останнім часом він як громадський активіст і журналіст почав проводити низку розслідувань щодо корупційної діяльності правоохоронців регіону. Йдеться про прокуратуру та митницю», – повідомив Петіченко «Українській правді». 

«Ми більш ніж упевнені, що нашого колегу замовили місцеві правоохоронці-корупціонери, а напад здійснили їхні поплічники», –  додав він.

Сам активіст у коментарі «Укрінформу» звинуватив в організації побиття деяких місцевих чиновників, яких активісти підозрюють у причетності до контрабанди.

«За нашими заявами суди порушили кримінальні провадження проти деяких місцевих чиновників. Ми надали багато фактів, які стосуються розкрадання бюджетних коштів, контрабанди лісу, інших товарів», – зазначив Аіріні.

Як повідомили у відділі комунікації поліції в Чернівецькій області, лікарі встановили діагноз постраждалому «забій м’яких частин голови». Поліція відкрила провадження за частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України (Умисне легке тілесне ушкодження).

А ще через день, 9 березня, на керівника «Стоп Корупції» Миколу Петіченка у Чернівцях напали двоє невідомих з молотками. У нього травма голови, яку було добре видно в сюжеті на «Інтері», та численні забої. Адже деякі колеги-журналісти договорилися до того, що ці побиття були інсценовані самими… потерпілими. 

«Це вже другий напад на представників «Стоп корупції» у Чернівцях за останні два дні. Ми пов‘язуємо ці спроби жорстокої та кривавої розправи над нашими колегами з їхньою професійною діяльністю та серією їхніх резонансних розслідувань проти корупційних схем у місцевій прокуратурі та митниці», – зазначили у «Стоп корупції».

За словами координатора організації і журналіста Романа БОЧКАЛИ, на Петіченка напали в центрі міста, коли він вийшов з магазину. Нападники вискочили з автомобіля, побили його молотками і зникли в невідомому напрямку. Чоловік при цьому закривався руками. Потерпілого забрали до лікарні, де надали першу допомогу. Залишатися там він відмовився, бо боїться подальшої розправи.

А кілька місяців тому була зламана електронна пошта Петіченка та видалені документи й фото, які компрометують першого заступника прокурора області п. Мустецу, –  інформує НАРОДНА ПРАВДА із посиланням на ua1.com.ua.

За словами потерпілого, він активно співпрацює з DNA (румунським НАБУ) у сфері боротьби з контрабандою лісу і сигарет. А це є небажаним для очільника Чернівецької митниці  Миколи Салагора. А ще організація Петіченка документально підтвердила шалене збагачення протягом року роботи в Чернівцях нового керівника управління захисту економіки в Чернівецькій області п. Тичини, який приїхав сюди з Луганська.

У цій історії вражає не стільки захланність і корумпованість посадовців, як сміливість активістів. «Ми не припинимо ні наші розслідування, ні нашу боротьбу», – заявив Микола Петіченко.

Нагадаємо, що торік 4 грудня на його життя був замах: голову Чернівецького осередку «Стоп корупції» намагались збити на пішохідному переході. Чоловік встиг відскочити…

Довідково

«Стоп корупції» позиціонує себе як «громадська організація, яка поєднує розслідувальну журналістику, юридичну підтримку та правовий захист громадян від корупційних дій посадовців». ГО спочатку існувала на Київщині, пізніше поширила свою діяльність на регіони, зокрема, у Харкові, Львові, Чернівцях та Дніпрі.
Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Запис Не можна тиснути на чесний бізнес – Фищук спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Керівник окремого підрозділу Чернівецької обласної громадської організації «Буковинська сотня» Олег Ботушанський, який цими днями разом з іншими чернівецькими активістами побував у «гарячому» Слов’янську, поділився враженнями від побаченого на прес-конференції.

За словами громадського активіста, складність ситуації полягає в тому, що український народ, Збройні Сили не були готові до такого розвитку подій, тому це стало для України надзвичайним випробуванням.

– У зв’язку з цим весь український народ повинен об’єднатися для вирішення  проблеми. Нашим обов’язком є допомога нашій армії, бо, як показав досвід, Міноборони не може забезпечити наші війська всім необхідним, – вважає активіст.

Він акцентує також на тому, що надто важливим зараз є питання ротації військовослужбовців. Тому що українські вояки, зокрема 95-а аеромобільна бригада, вже понад два з половиною місяці виконують свій священний обов’язок – захист миру і спокою на території України.

Перебуваючи на Сході, представники громадських організацій Буковини та мешканці села Погорілівка Заставнівського району надали українським воякам допомогу на суму майже 70 тис. грн. – продукти харчування, предмети обмундирування. Це те найнеобхідніше, що могли пожертвувати буковинці за короткий час.

– Усе завантажили і поїхали під Слов’янськ, де перебували приблизно 24-25 годин. Та і за цей час нас обстріляли – з автоматів Калашникова й мінометів. Вогонь вівся з будівлі заводу, що розташувався перед Слов’янськом. Тому після вибухів кількох мін, десантники попросили нас залишити цей блок-пост, перекинувши нас на блокпост Нацгвардії. Всі цілі і здорові повернулися до Чернівців, – розповів активіст.

На запитання журналіста «Версій» про враження від побаченого під Слов’янськом, Ботушанський відповів: – Наші десантники –бійці високопрофесійні. Що стосується представників інших підрозділів, то там недостатній рівень підготовки і це було помітно неозброєним оком. Люди ще не готові до таких ситуацій, ніколи не були під обстрілами, це для них важко і вони ще не можуть адекватно реагувати на це. Є страх, а страх на війні – це смерть. На війні не можна боятися – на війні треба чітко виконувати свої обов’язки.

Місцеві ж мешканці, з якими нам довелося спілкуватися, вважають наші Збройні Сили окупантами. Військові розповіли, що за кілька днів до нашого приїзду був випадок, коли місцеві зранку приїжджали на мопеді з водою, а увечері – на мотоциклі  з гранатами. Тим же, хто допомагає нашим військовим, погрожують  знищенням майна, здоров’ям дітей і навіть позбавленням життя…

Щодо подальшої допомоги українській армії, чернівецький євромайданівець повідомив, що вони привезли перелік необхідних для українських вояків на Сході речей, який налічує 40 позицій.

– Щойно нам удасться їх зібрати, одразу ж поїдемо на Схід і вручимо нашим військовим,  – запевнив Ботушанський.

Галина ЄРЕМІЦА, «Версії»

Запис «Усе для армії, усе для перемоги!» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Щоправда, не всі згодні із таким призначенням. Активісти «Правого сектору» та народної самооборони вчора пікетували управління СБУ в Чернівецькій області. Проте самого винуватця акції на робочому місці не було.

Мітингувальники стверджували, що Кіцул причетний до низки корупційних скандалів і вони не допустять його до виконання обов’язків начальника обласного СБУ. Задля цього представники «Правого сектору» готові поставити варту біля входу до приміщення СБУ, щоби не допустити новопризначеного «есбеушника» до робочого місця.

Руслан КОЗЛОВ, «Версії»

Запис Третє пришестя Кіцула в СБУ Буковини спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Влада намагається тиснути на інститути громадянського суспільства. До співробітників громадської організації Центр UA та її партнерів почалися масові візити представників міліції із запрошенням надати свідчення або з’явитися до слідчого. Ця організація – ініціатор чи координатор кількох проектів, серед яких найвідоміші – Громадський рух «Чесно», Журналістський рух «СТОП ЦЕНЗУРІ!», Кіноальманах «Відкритий доступ», що містить скандальну новелу «Межигір’я». Також організація є представником Коаліції «За чесний референдум» та активним учасником ЄвроМайдану від найпершого дня. Повістки, що вручаються активістам, а також пояснення, що їх надають міліціянти, вказують на відкрите кримінальне провадження щодо ГО Центр UA за статтею про «відмивання коштів, одержаних злочинним шляхом». Це вкрай дивна стаття для громадської організації, яка все своє фінансування отримує від програм міжнародної технічної допомоги, зокрема від Європейського Союзу.

Як повідомив ще 10 лютого співробітник організації, чернівчанин Вадим Міський, тиск почався і щодо нього: «Приходила міліція до батьків у Чернівцях (місце моєї реєстрації), випитували дані про мене, мою діяльність як СПД та діяльність NGO Centre UA. Батько молодець, зумів з них витягти всі деталі справи, і при цьому нічого не розповісти. (Що є правильним – адже про себе розповідати маю я). Також, з багатьох регіонів продовжує надходити інформація про візити до партнерів та підпрядників Центру. Якби не міжнародні аудити двічі на рік, можна було б засумніватися в фінансовій прозорості Центру. Але позитивні висновки незалежних аудиторів і величезний суспільний вплив організації, де маю честь працювати, не дає режиму жодного шансу». Офіс ГО Центр UA відвідав Єврокомісар Штефан Фюле. Вадим Міський повідомив, що під час зустрічі з активістами Центру, Штефан Фюле зазначив: «Те, що я присутній тут, є певного роду реакцією. З одного боку, є повна солідарність і підтримка тієї чудової роботи, що її робить Центр UA. З іншого – це повідомлення владі, що гроші Європейського Союзу не є злочинними чи брудними грошима», – сказав Фюле. Свою позицію щодо ситуації з Центром UA Штефан Фюле збирався повідомити особисто Вікторові Януковичу. Судячи з того, що від візиту Єврокомісара минув тиждень, а вчора візити силовиків до активістів продовжувалися, думка європейців Януковичеві байдужа. І не лише в цьому питанні.

Учора СБУ оголосила антитерористичну операцію по всій Україні, до якої залучені МВС, Міноборони, Держприкордонна служба, центральні й місцеві органи влади. Спочатку серед громадських активістів шукали іноземних шпигунів, тепер шукатимуть терористів?

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Громадські активісти під прицілом: спершу з'явиться на Медіа-Версії.