Майже водночас редакція отримала два звернення – дві різні думки про одну подію. Надамо слово обом сторонам.
Спершу – слово мешканцям вулиці Йосипа Главки м. Чернівці
«У вересні 2011 року ми звернулися з листом (копія додається) до керівництва міста щодо будівництва пам’ятного знаку у пам’ять полеглих за незалежність України в районі будинку №18. Пройшли роки… І раптом цей невеличкий майданчик, де раніше росли тільки троянди на клумбах, зацікавив «ініціативних» людей, які вирішили «подбати» про мешканців вулиці.
У проекті-схемі (копія додається) цих «волонтерів» передбачено провести світло на майданчик (хоча тут є 2 ліхтарі вуличного освітлення), зрізати дерева, що стримують зсув ґрунту у прірву (на багатьох будинках довкола є тріщини, відломи (виділено авторами тексту – ред.). Крім усього, ця територія розташована в охоронній зоні ЮНЕСКО (можливо, нам доведеться звернутися і до цієї організації..).
Зі слів студентів, які працюють над проектом*, нам стало відомо, що всю цю «реконструкцію» будуть фінансувати таємні диво-меценати. Хоча неподалік, у 50-60 метрах, парк ім. Ю. Федьковича, де непочатий край роботи для освоєння території.
На нашу думку, було би набагато краще, якби кошти виділили на боротьбу зі зсувом шляхом посадки дерев з міцною кореневою системою. Та під час зустрічі зі студентами 21 жовтня, коли ми, всі мешканці вул. Главки, одностайно сказали їм «ні», почули від них про зрізування дерев та місце де «можна попити кави», хоча кав’ярня є в парку.
Варто зазначити, що після «облагородження» території, погіршиться і кримінальна обстановка, що ускладнить життя мешканцям вулиці. Натомість ми хочемо збудувати тут невеличку капличку або встановити пам’ятний знак на честь героїв України. Однак нас знову «відфутболили»: відповідь-відмову з департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин додаємо. Натомість студентам, які приїхали на короткотермінове навчання з інших областей, все і зразу?
Ми всі готові взяти участь у відновленні на колишній оглядовій терасі клумб з трояндами, у посадці дерев і кущів, які захищатимуть як від зсуву, так і від заїзду «крутих» іномарок…»
Підписи мешканців на 3-х аркушах є в редакції.
———————————
*«Відкритий простір» – проект студентів – активістів Української академії лідерства (УАЛ) у Чернівцях, який у вересні отримав підтримку міської ради. Нині проект перебуває у фазі пошуку ресурсів і партнерів. Студенти співпрацюють із командою архітектора-урбаніста Рудольфа Графа, проекти якого здійснювалися в Румунії, Німеччині та інших країнах Європейського Союзу. «Відкритий простір» має на меті об’єднати чернівчан у процесі проведення заходів у місті.
«Здибанка біля ватри на Главки»
Прес-анонс Української академії лідерства** із таким заголовком надійшов на електронну адресу редакції:
«Як атмосферно провести час біля великого вогнища із гарячим чаєм та душевними розмовами, ви дізнаєтеся, лише відвідавши Здибанку, яка організовується студентами Української академії лідерства вже у вівторок, 11.12.2018 на 15.30.
Наша мета – продемонструвати можливість створення малобюджетних подій, відтворити досвід європейських громад із самоорганізації власних просторів і проінформувати мешканців Чернівців про цілі проекту «Відкритий простір». Ми збираємося на вулиці Йосипа Главки, і це буде добрим початком майбутніх спільних заходів із громадою міста.
Що чекатиме на гостей? Співи, новорічні пісні, музика, танці, аніматори, феєрверки, гірлянди та теплі обійми.
Для кого подія? Ми влаштовуємо надзвичайно теплі зимові посиденьки, на які можна запросити друзів і родину, взяти бабусю, дідуся й дітей, одногрупників та всіх охочих відчути атмосферу великої ватри і дружніх почуттів, усіх, хто хоче творити добро. Чернівцям не вистачає чогось, що може об’єднати людей і заспокоїти у такий важкий час. Ви зможете зробити добру справу й долучитиcя до благодійного проекту «Миколайчики».
**Українська Академія Лідерства – це програма особистісного та суспільного розвитку, головним елементом якої є 10-місячний формаційний курс для випускників середніх шкіл, який будується на поєднанні елементів фізичного, емоційного та інтелектуального розвитку на основі цінностей (??? – ред.). Академія заснована 2015 року за підтримки фонду Western NIS Enterprise Fund, Адміністрації Президента, Комітету Верховної Ради з питань науки і освіти, Міністерства освіти і науки України.
Замість доброго настрою та об’єднання – суцільні незручності
Ідея гарна, чи не так? От тільки місце вибране невдало. Бо ж усі мешканці ще заздалегідь були проти й радили організувати дійство деінде на іншому просторі, хоча б у парку ім. Федьковича, зовсім поруч, Там є своєрідний театральний майданчик. І кав’ярня також. Та їх не почули.
Захід планувався на 5 годин – від 15.30 до 20.30 за участі 50-ти осіб. Натомість були практично лише організатори й закінчилася імпреза між 5-ю і 6-ю вечора. До речі, шкода, що її побачили виключно мешканці вулиці Главки, які вийшли з протестними настроями. Бо молоді було б цікаво разом розважитися, пострибати під музику й попити безалкогольний глінтвейн. Та зібрати її не вдалося. Хоча майданчик забезпечили освітленням і музикою. А ще запалили ватру, що найбільше й обурило мешканців вулиці. «Мій будинок18-ий найближче до вогнища. А в моєї дитини алергія. Стіни ж будинку старі та потріскані від зсуву й так чи інакше дим просочиться до кімнат…», – скаржилася Світлана. Зрештою, дивує, як міська рада погодила ватру в охоронній зоні всесвітньої пам’ятки ЮНЕСКО. До слова, майор Руслан, який разом із колегами був відряджений на цей захід забезпечувати порядок, не зміг дізнатися, хто ж у міськвиконкомі дав дозвіл на цей захід, бо до Шевченківського райвідділу просто надійшов лист з вимогою забезпечити порядок на масовому заході. Між іншим, там чергувала й машина з рятувальниками – аби чого не сталося. А відтак на виклик мешканців приїжджали патрульні поліцейські та екологічна інспекція. Уявляєте, скільком людям знайшлася робота, без якої можна було б обійтися. А витрачені кошти?..
Мешканці вул. Главки, які, захищаючи свій спокій, звернулися ще й по допомогу до нардепів – Миколи Федорука і Максима Бурбака, переконані: студентів використовують якісь хитрі люди для своїх цілей. Молодь, мовляв, роз’їдеться по домівках, а генделик залишиться…
Ця історія має ще один показовий аспект. Молоді лідери й мешканці вулиці нарешті поспілкувалися й тільки зараз, здається, почули одне одного. Принаймні молодь поцікавилася тим, чого хочуть старші люди. І посадка дерев та квітів не видалася їм дивною. А втім, може я помиляюсь? Адже ми,українці, дуже дивні люди. Будучи надзвичайно толерантними до інших – навіть своїх ворогів, ми не чуємо одне одного… Коли зателефонувала до Іванки, контактної особи з УАЛ, із якою спілкувалася під час заходу, почула від неї дивну річ: «Мешканці нам дозволили це провести. Все о’кей!» А потім чомусь знітилася і перепросила, сказавши, що має дещо з’ясувати, а потім перетелефонує… Чекала на дзвінок добу – марно.
Ні, ми, українці, таки не чуємо одне одного. І цей гандж маємо замолоду.
Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»
