У ХХ ст. світ пережив дві жахливі світові війни – 1914-1918 та 1939-1945 років. Проте все більше істориків вважає, що у 40-х-80-х рр. відбувалася ще одна світова війна – Холодна. Від попередніх вона різнилася тим, що точилася насамперед у ідеологічній та економічній сферах, а військові дії відбувалися лише у серії регіональних збройних конфліктів. Головними сторонами протистояння були СРСР і США, а також їхні союзники з НАТО й Варшавського договору. Прямому військовому зіткненню завадила тоді наявність у них ядерної зброї – адже її застосування могло знищити все живе на планеті.
СРСР НЕ ВИТРИМУВАВ ГОНКИ ОЗБРОЄНЬ
Радянський Союз постійно готувався до великої війни, цим же займалися і Сполучені Штати. Проте американська економіка була міцнішою за радянську, тож США легше переносили такі колосальні витрати ресурсів на те, що не дає прибутку, а лише поглинає величезні кошти. Американські спецслужби ввели своїх радянських противників в оману, нав’язавши їм абсолютно абсурдний проєкт «зоряних воєн», який виснажував економіку СРСР, не даючи позитивного результату. СРСР мав найбільші за чисельністю Збройні сили в світі, розробляв і запускав у виробництво нові види зброї і військової техніки. У Дніпропетровську на заводі «Південмаш» виробляли стратегічні ракети, які на Заході назвали «Сатаною»: одна така ракета могла знищити велике американське місто. Радянський Військово-Морський Флот отримував все нові атомні підводні човни з ядерними балістичними ракетами на борту. Ця техніка була надзвичайно дорогою, і на неї витрачалися ті бюджетні гроші, які мали йти на підвищення життєвого рівня радянських людей. А ще випускалися тисячі військових літаків, танків та іншої зброї. Та СРСР все помітніше відставав від США у сфері надсучасної наукоємної техніки: для швидкого розвитку науки потрібна повна свобода творчості, якої тут не вистачало. Некомпетентне втручання партійної номенклатури гальмувало розвиток кібернетики в СРСР, яку колись, себто кібернетику, взагалі назвали хвойдою імперіалізму, а без досягнень електроніки зброя швидко застарівала. Тож у регіональних конфліктах радянська зброя найкраще показувала себе там, де у противника не було найсучасніших зразків військової техніки. Горбачов побачив, що його країна нездатна обігнати свого головного геополітичного конкурента у гонці сучасних озброєнь, і мусив робити із цього конкретні висновки.
ПЕРЕМОГИ Й ПОРАЗКИ
Упродовж Холодної війни кожна зі сторін отримувала перемоги і зазнавала поразок. 1949-го завершилася громадянська війна в Китаї й до влади там прийшли комуністи, яких підтримував СРСР. А китайські націоналісти, що спиралися на американську допомогу, змушені були покинути континентальну частину Китаю і перебратися на острів Тайвань. Москва торжествувала. Проте наступного року спалахнула війна у Кореї, де ситуація виявилася зовсім іншою. Незважаючи на великі людські жертви, переможця у цій війні не було. Країна так і залишилася поділеною на дві зони: північну контролювали комуністи, а південна перебувала в зоні американського впливу. Натомість внаслідок жорстоких воєнних дій удалося об’єднати В’єтнам: у середині 70-х рр. американці визнали свою поразку й припинили підтримку південно-в’єтнамського режиму. Вся країна опинилася під владою комуністів, що Москва оцінила як свою велику перемогу. Натомість для американців В’єтнам став символом їхньої найганебнішої поразки у ХХ столітті. А от радянські люди навіть не здогадувалися про найбільші поразки СРСР у ході Холодної війни: офіційна пропаганда їх просто замовчувала. А їх Радянський Союз найбільше зазнав на Близькому Сході. У цьому стратегічно важливому регіоні США підтримували Ізраїль, а СРСР – арабські держави. Там відбулася ціла серія арабо-ізраїльських воєн, і завжди переможцями виходили ізраїльтяни. Радянський Союз надав арабам значну кількість військової техніки, відправив туди своїх військових радників. Нерідко радянські офіцери безпосередньо брали участь у бойових діях. І все рівно перемагав противник. Аналізуючи причини поразок, радянські фахівці побачили значне відставання своєї країни у сучасній військовій техніці від тієї, що випускали найпередовіші країни світу. А це ставило під сумнів здатність радянських Збройних сил успішно протистояти краще озброєному противнику. Відтак, треба було до мінімуму звести небезпеку війни і обрати остаточно політику мирної співпраці з тим, кого ще учора вважали своїм головним ворогом.
КАПІТУЛЯЦІЯ
Холодна війна добігала кінця. На її початку Радянський Союз розраховував повністю перемогти капіталізм, натомість зазнав поразки і змушений був відступати. 1989 року сталася ціла низка подій, які поклали край Холодній війні і цілком змінили картину тогочасного світу. Почав розпадатися радянський блок, під впливом радянської перебудови в країнах «соціалістичної співдружності» відбулися демократичні вибори, які завдали поразки комуністичним партіям. У Чехословаччині відбулася мирна «Оксамитова революція», а в Румунії диктаторський режим Чаушеску було скинуто силою. У Польщі мирно перемогла «Солідарність» – опозиційна профспілка. Особливе значення мали події в Німецькій Демократичній Республіці, де зміна влади відбувалася під гаслами об’єднання з ФРН. У Берліні почали зносити п’ятиметровий залізобетонний мур – своєрідний символ Холодної війни. Він розділяв місто на дві зони, одна з яких контролювалася комуністами, а інша належала до «вільного світу». Розділена внаслідок радянської окупації частина Європи почала повертатися туди, де вона була до Другої світової. Наприкінці 1989-го Горбачов зустрівся з президентом США на Мальті, де сторони погодилися з кардинальними змінами, які відбувалися у тогочасному світі. Під час наступної зустрічі першого і останнього президента СРСР з папою римським Іваном Павлом ІІ Горбачов також визнав нові геополітичні реалії. Нині противники ініціатора перебудови звинувачують його у «ганебній капітуляції» і «зраді», не враховуючи всієї складності тодішнього становища СРСР. Країна поринала в економічну і політичну кризу, вона не мала коштів не лише на розвиток, але й на підтримання більш-менш нормального існування. Треба було кардинально скорочувати військові витрати, а для цього – відмовитися від багатьох великодержавних амбіцій. Холодну війну програли, а недарма кажуть – «горе переможеним». Історія ще не раз дасть свої оцінки тих історичних подій, які розгорталися тридцять років тому.
Ігор БУРКУТ, кандидат історичних наук.
