«Не паркуватися! Штраф – лопатою по склу»
Дощі, опале листя і сніжок нагадують про зиму, дні коротшають… Туристичний сезон у Чернівцях завершується. Спогадів чимало. Приємно вражали «організовані» групи туристів, які, немов курчата за мамою-екскурсоводом, крутили головами: наліво – церква, направо – пам’ятна дошка, під ногами – незвичні написи в камені, вгорі – щедре буковинське сонце. Не забуті й самодіяльні мандрівники: яскраві буклети, таблички на пам’ятках історії та архітектури, електронні супроводи екскурсій, численні кафе, бари, магазинчики з сувенірами. А ще чистенькі вулиці, гарні майдани і сквери, привітні чернівчани, неперевершені вуличні музиканти, вражаюче нічне освітлення фасадів будинків… Перелік можна продовжувати…
Та водночас маленькі дрібнички дещо псують враження від мандрівки містом.
Вразили мене «охоронні дошки» на давніх будівлях – пам’ятках архітектури. Такі металеві «дошки» є на будинку ратуші та Художньому музеї – на Центральній площі, на вхідній брамі колишньої Резиденції митрополитів (вул. Коцюбинського, 2), на будинках 82 та 83 на вул. Шевченка, де колись мешкала Ольга Кобилянська. Дуже «інформативна» охоронна дошка на будинку Буковинського держмедуніверситету на Театральній площі: на ній викарбовано на металі, що це «Пам’ятка Великої жовтневої соціалістичної революції». Та найбільше мене вразило, що згадані історичні будівлі охороняються Українською Радянською Соціалістичною республікою. Республікою, якої вже немає. А хто ж тоді охороняє?
Ошатна вул. О.Кобилянської перетворилася на дитячий майданчик; машинн немає, батьки відпускають малечу «у вільне плавання». На жаль, шибайголови-велосипедисти, не тільки підлітки, але й старші, ганяють тут на великих швидкостях. Хоча на деяких входах до вул. О.Кобилянської встановили дорожні знаки, що забороняють тут їздити на велосипедах. Але порушників ніхто не зупиняє.
Туристи з Німеччини вважають своїм святим обов’язок відвідати родинний будинок («парцелю», як запитували мене поважні німці) класика німецької поезії Пауля Целана. Спекотним літом іноземці мандрують з водичкою, споживають морозиво. Незручності виникають, коли треба викинути порожню пет-пляшку, обгортку від морозива чи цукерки. На вул. Челюскінців, Українській, Саксаганського – саме ними мандрують туристи – годі й шукати кошики для дрібного сміття.
Вже не одноразово мовилося про «зручності» відвідування низки магазинів у Чернівцях. Гастроном на вул. О. Кобилянської зручно розташований і сюди частенько навідуються туристи, що мандрують з наплічниками. Охоронці наполегливо пропонують сумки та наплічники залишати у шафках, де написано: «Адміністрація магазину не несе відповідальності за збереження речей».
Пересічні громадяни України, а тим більше іноземці, вражені такими «послугами». Я десятою дорогою оминаю такі магазини.
Надзвичайно подивовані гості нашого міста і зграями псів. Небезпека зустрічі з ними полягає в тому, що передбачити поведінку тварин просто неможливо. Собаки несподівано для нас можуть повестися дуже агресивно. Частенько їм чомусь не подобаються люди з наплічниками. Але й домашні песики так само створюють незручності для гостей міста. Я мимоволі став учасником такої сценки: поважна сімейна пара вигулювала свого чотириногого улюбленця вулицею О.Кобилянської. Песик, не знаючи, що ця вулиця колись називалася «Панською», посеред бруківки почав справляти свої фізіологічні потреби. Господарі песика терпляче чекали. Я зауважив, що за песиком потрібно прибирати. У відповідь почув: «Если Вам не нравится, то можете убрать. Мы заплатим вам два-три рубля». Отакої! Серед білого дня я міг заробити іноземну валюту – пару рублів! І це чуєш у місті, чиї вулиці, за легендами, підмітали трояндами, а за бруд могли добряче «почухати» між ребрами кийками.
Ще одна тема, якої сором’язливо бояться торкатися, – туалети. У Чернівцях поблизу цікавих туристичних об’єктів їх немає. На території довкола найвизначнішої пам’ятки – архітектурної перлини Буковини колишньої Резиденції митрополитів, теж не знайдеш туалет. Мені можуть заперечити, що вони, мовляв, є у навчальних корпусах. Але ж потрапити туди не так уже й просто: охорона чітко виконує свої обов’язки. Марно озирати поглядом площі – Театральну, Центральну, Святої Марії чи вул. О. Кобилянської у пошуках магічних знаків WC; за їхньої відсутності я вже не турист, а бігун на довгу дистанцію в пошуках омріяного туалету.
Частенько різноманітні виставки чи мистецькі заходи проходять у дворику міської ратуші. Тільки наполегливі чернівчани знають, де знайти у цьому приміщенні туалетну кімнату. Натомість хочу похвалити працівників культових споруд – на їхніх територіях, як правило, можна знайти безкоштовну вбиральню. Зате про чистоту міських туалетів краще й не згадувати. До речі, саме це стримує багатьох закордонних туристів поважного віку від мандрівок Україною.
Як на мене, Чернівці стали ще й прекрасним джерелом для вправлянь гумористів. Тривалий час на вул. Героїв Майдану (колишня вул. Червоноармійська) з величезного стенду запрошували відвідати магазин «ЛІШКА та матраци».
Розумію, що це такий креативний рекламний задум: хто не зверне увагу на таку абракадабру?
Якщо ж любите загадки, то поміркуйте, що має означає слово «КРИШИ» на рекламі матеріалів для покрівель (вул. Ю.Гагаріна). На пункті збирання вторинної сировини читаємо: «Закуповуємо макулатури та склотару».
І що то за «макулатури»?
Чернівці завжди славилися своєю гостинністю. А тепер на деяких воротах висить красномовний кольоровий плакат «НЕ ПАРКОВАТЬСЯ. ШТРАФ – ЛОПАТОЙ ПО СТЕКЛУ».
Про погані дороги обласного центру писано-переписано. А вони, мабуть, такі погані тому, що «ремонтуються» самі й ніхто не відповідає за їхню якість. Це засвідчує інформаційний щит від Чернівецької міської ради: «ДОРОГА РЕМОНТУЄТЬСЯ», який розташовують поблизу ділянок ремонту шляхів. Можливо, все це жарти, які дуже полюбляють буковинці. На вул. Каспійській є єдина у світі і найоригінальніша поштова скринька для E-mail, на вул. 28 ЧЕРВНЯ можна було побачити контейнер для побутових радіоактивних відходів.
Жартівники, та й годі…
Попри все я люблю Чернівці, це місто неповторне й прекрасне: так було і так, сподіваюся, буде.
Ярема ТЕВТУЛЬ, турист, член НСЖ України
Для контактів: 067-49-93-273; 066-06-33-654
