Розповідає Віталій Шабунін, голова правління Центру протидії корупції у своєму Телеграм:
Рік тому ЦПК з партнерами змусили Резнікова звільнити Лієва, якого екс-міністр одразу замінив аватаром (Нахкуром).
«Смотрящий» за схемами (лієвськими включно) замміністра Шарапов іржав з усіх нас за келихом бренді.
Тоді ми виграли важливу бійку, але не зупинили корупційне пекло в збройних закупівлях Міністерства оборони. Ми, як суспільство, тоді програли.
Прийшовши на посаду, Умєров з ходу викинув Шарапова. Ефективність/доброчесність відомства ЗАВЖДИ залежать від його першої особи.
Більшою мірою завдяки позиції/діям міністра і профільного зама (Кліменкова) вчора СБУ/поліція/ОГП взяли за жабри Лієва і Нахкура.
Нагадаю, що ми, Яніна Соколова і Валентина Самар рівно рік тому написали про Лієва.
Пів року тому був матеріал Романа Романюка конкретно по схемі, за яку взяли Лієва і Нахкура. Останні кілька місяців тему добивали розслідувачі з Hromadske.
Це черговий (було кілька непублічних) удар команди Умєрова по корумпованому/неспроможному військовому “deepstate”, який десятиріччями (я не перебільшую) знищував нашу обороноздатність.
Чи це кінець бійки з цими тварюками? Ні, радше лише початок. І в МО, і в, чого гріха таїти, в Силах Оборони – цей корумпований/неспроможний “deepstate” має дуже сильні позиції.
Але бійка команди Умєрова з цим виродковим deepstate особисто мені дуже імпонує.
Тим часом триває обрання запобіжного заходу потворам, які вкрали в ЗСУ 1,3 млрд грн.
Цими днями був суд по Діючому (!) керівнику профільного департаменту Міноборони – Нахкуру.
З озвученого починає вимальовуватися повна картина цієї схеми.
Отже, за вкрадені Лієвим і Нахкуром гроші ЗСУ мали отримати 100 тис. мінометних пострілів (60 тис. шт – 120 мм і 40 тис. шт – 82 мм).
Як ви розумієте, жодних мінометних пострілів ЗСУ не отримали.
Я щиро бажаю Лієву, Нахкуру (та всім причетним) опинитися в піхотному бою без прикриття мінометів…
Нахкур погодив контракт із передоплатою у 97%, незважаючи на:
1. відсутність дозволу експортного контролю на імпорт мін у ТОВ “Львівський арсенал”;
2. відсутність дозволу на експорт мін у їх “виробника”;
3. зважаючи лише на копію експортної ліцензії словацької компанії (“Sevotech spol s.r.o” – посередник).
Якщо ви думаєте, що бідненьких “дурників” Лієва і Нахкура обманули спритні ділки, то ніт. Як на мене, обидва посадовця – ядро схеми.
На момент укладання угоди Лієв і Нахкур знали, що представник (і член наглядової ради) “Sevotech spol s.r.o” є фігурантом низки кримінальних справ щодо НЕПОСТАВОК для Міноборони.
При цьому на різних етапах оборудки обидва погоджували закупівлю саме через “Sevotech spol s.r.o”, яка раніше ВЖЕ КИДАЛА Міноборони.
Наприклад, замість 18 тис. бронежелетів ділки поставили лише 2 тис., а замість 18 тис. шоломів – 4,5 тис. і знаючи про це, Лієв і Накхур все одно відписали їм контракт з передоплатою на 1,3 млрд грн.
До речі, частину цих грошей словацька “Sevotech spol s.r.o” перекинула на хорватську компанію “WDG”, створену кількома місяцями раніше 😡
Згодом з цією ж компанією Лієв за схожою схемою укладає контракт на постачання танкових пострілів.
Гроші пішли, а танкових пострілів, як ви розумієте, ЗСУ так і не отримали…
Підкреслю, що буквально кілька днів тому Нахкур був ДІЮЧИМ керівником одного з профільних департаментів Мінооборони, який обслуговує збройні контракти, і напряму підпорядковується заступнику міністра Івану Гаврилюку.
Ми в ЦПК кілька місяців наголошували Гаврилюку на корупційних зальотах Нахкура. Тож немає ЖОДНОГО пояснення тому, чому останній навіть ПІСЛЯ ВРУЧЕННЯ ПІДОЗРИ ще лишається на посаді.
