Кажи й ти,
кажи останнім,
висловлюйся.

Кажи —
проте ні не різниться від так.
Надай мовленому ще й смислу,
дай йому тінь.

Дай йому вдосталь тіні,
дай йому стільки,
щоб вистачило на тебе, розподіленого,
білого між ніччю і днем і ніччю.

Поглянь навколо:
бачиш, як всюди жвавішає —
конає! жвавішає!
Правду каже той, хто висловлює тінь.

Але маліє місце, де ти стоїш:
куди тепер, оголювачу тіней? куди?
Обстежуй вись і возносся.
Ти тоншаєш, стаєш непомітнішим, кращим!

Кращим. Якась нитка,
до якої він хотів спуститися, зірка,
щоб плавати унизу. Внизу,
де він бачить себе мерехтливим:
в мертвім зибу
слова блукливого.

Переклад Василя Стуса

ПАУЛЬ ЦЕЛАН /Paul Celan/ / Paul Antschel/

23 листопада 1920, Чернівці, Королiвство Румунія — 20 квітня 1970, Париж, Франція) — єврейський німецькомовний поет і перекладач.

27 січня 2024-го у КБУ «Чернівецький центр культурних послуг» відбулася поетична вистава театру «Зграя» за віршами Пауля Целана. Режисер спектаклю «Ти теж говори» – Світлана Попович.

Я тут самотній…

Я тут самотній, квітку попелясту
кладу у вазу, повну чорноти.
За склом живе твоє, сестрице, слово,
і сон мій пурхає нечутно навкруг мене.
Я весь в цвіту годин, що відцвіли.
Для птаха пізнього живиці я зібрав:
несе сніжинку він в своїм рожевім пір’ї;
зернятко льоду в дзьобі через літо.

Поезія Пауля Целана (переклад П. Рихла): Я тут самотній; Ти теж говори (переклад М. Фішбейна); Пісня в пустелі; Я чув, як казали; Вгорі, безшелесно; Фуга смерті; Близкість могил; Але…; Цинерарія; Вечір слів; Голоси; Земля була в них…; Псалом- І.

27 січня – Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. День, коли світ несе відповідальність за скоєні злочини та події, які не можуть бути забутими.

Фуга смерті

Чорне молоко світання ми п’ємо його вечорами
ми п’ємо його вдень і зрання ми п’ємо його уночі
ми п’ємо і п’ємо
Ми копаєм могилу в повітрі там лежати нетісно
В цій хаті живе чоловік він змій приручає він пише
він пише коли сутеніє в Німеччину твоя золотиста коса
Маргарито
він пише отак і виходить надвір і виблискують зорі
він посвистом псів своїх кличе
він свистить і скликає євреїв своїх і велить їм копати
могилу в землі
він наказує нам грайте хутко до танцю
Чорне молоко світання ми п’ємо тебе уночі
ми п’ємо тебе зрання і вдень ми п’ємо тебе вечорами
ми п’ємо і п’ємо
В цій хаті живе чоловік він змій приручає він пише
він пише коли сутеніє в Німеччину твоя золотиста коса
Маргарито
Твоя попеляста коса Суламіт ми копаєм могилу в повітрі
там лежати не тісно
Він гукає ви перші копайте-но глибше ви другі співайте
і грайте
він вийма з кобури залізяку він розмахує нею очі його
голубі
глибше вганяйте лопати ви перші ви другі
продовжуйте грати
до танцю
Чорне молоко світання ми п’ємо тебе уночі
ми п’ємо і п’ємо
в цій хаті живе чоловік твоя золотиста коса Маргарито
твоя попеляста коса Суламіт він змій приручає
Він гукає смерть потребує ніжнішої гри
смерть це з Німеччини майстер
він гукає жагливіш водіте смичками тоді ви полинете
димом
в повітря
тоді ви могилу дістанете в хмарах там лежати нетісно
Чорне молоко світання ми п’ємо тебе уночі
ми п’ємо тебе вдень смерть це з Німеччини майстер
ми п’ємо тебе вечорами і зрання ми п’ємо і п’ємо
смерть це з Німеччини майстер очі його голубі
він поцілить свинцевою кулею прямо в серце тобі
в цій хаті живе чоловік твоя золотиста коса Маргарито
він спускає на нас своїх псів він дає нам могилу в
повітрі
він змій приручає і марить смерть це з Німеччини
майстер
твоя золотиста коса Маргарито
твоя попеляста коса Суламіт

Цинерарія

Спис, перелітний птах, вже й мури лишились позаду,
біліє вже гілка над серцем, і море шумить понад нами,
пагорб яруги усипали зорі полудня —
зелень нетруйна, мов око, розкрите у смерті…
Ми ловимо в пригорщі світлий потік водоспаду:
ту воду темнавих глибин, де леза не вручать нікому.
Ти також виводила пісню, й ми ґрати сплітали в тумані:
можливо, ще з’явиться кат і знов наше серце заб’ється;
можливо, ще вежа гойднеться і шибениця постане;
можливо, ще ми заростем бородою й рудим стане
світле волосся…
Біліє вже гілка над серцем, і море шумить понад нами.

Дякуємо акторам, режисеру і всім, хто брав участь у виставі! Ще трохи інформації про виставу за посиланням – «Якась нитка, до якої він хотів спуститися, зірка, щоб плавати унизу…»

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис «Якась нитка, до якої він хотів спуститися, зірка, щоб плавати унизу…» – Пауль Целан спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Rose Ausländer
(1901 — 1988)

Des Geliebten Nächte zu entzünden,
will ich augenspendend süß erblinden.
Des Geliebten Atem zu umkosen,
wandelt sich mein Blut in tausend Rosen.
Des Geliebten Liebe zu erhalten,
möcht’ ich mich in tausend Frauen spalten,
dass er tausendfach nur mich begehre,
alle liebend nur mir angehöre!

Роза Ауслендер
(1901, Чернівці — 1988, Düsseldorf)

Щоб осяять миленькому ночі,
я віддам у жертву свої очі.
Щоб голубить милого устами —
кров моя спахне ста пелюстками.
Щоб утримати своє кохання —
в сто жінок обернусь до світання.
Щоб стократ він міг мене жадати,
всіх любити й лиш мене кохати.

Переклад з німецької Петра Рихла

«Літературна слава прийшла до неї вже у зрілому віці, перші публікації у німецькомовних виданнях з’явилися у другій половині 60-х рр. До кінця 70-х рр. вона, на той час уже лежача хвора, що концентрувала усі сили тільки на творчості, свідомо відмежовуючись від навколишнього світу, зайняла почесне місце на літературній сцені німецькомовного простору», –  Оксана Матійчук.                                                                                                                                                                                           

Дякуємо пані Оксані Матійчук, літературознавцю і перекладачу за цікаве спілкування, системний аналіз творчості  Рози Ауслендер у різні періоди її життя, складні і трагічні. І як неймовірна жінка долала виклики епохи і долі – це вражає…

Більше фото з лекції за посиланням – «AUSLÄNDER» – ІНОЗЕМЕЦЬ… РОЗА АУСЛЕНДЕР: «УСЕ МОЖЕ БУТИ МОТИВОМ».

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Лекція «Роза Ауслендер: «Усе може бути мотивом»» від Оксани Матійчук спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Ця неймовірна особистість ще чекає на свого Спілберга*. А поки що харизматичні й талановиті чернівчани віддячили йому неймовірно ліричним та пронизливим етюдом. Не можу назвати цей фільм чисто документальним, бо у ньому більше філософії, емоцій та  опосередкованих оцінок через ставлення героїв стрічки до того, кому присвячений цей фільм. Звідси, як на мене, і назва «Виживуть тільки закохані. Траян Попович та інші».

Слід назвати чернівчан, які розпочали рух до масового відкриття та вшанування постаті Траяна Поповича, який став мером Чернівців у найбільш трагічний період історії міста – 1941-1942 рр. і врятував, перебуваючи на посаді, життя 20 тисячам містян-євреїв:

Сергій Гакман, керівник проекту (саме він знайшов гроші для зйомок та постановки); Сергій Воронцов, співавтор і сценарист;

В’ячеслав Хабайло, співавтор, режисер і оператор;

Іван Данілін, Олексій Григорчук, актори;

Віталій Яскевич, В’ячеслав Хабайло, Микола Гавка, оператори.

Андрій Дубінецький, монтаж;

Олеся Андрійчук, літературний редактор.

На презентації фільму, яка відбулася цього тижня у літературно-мистецькому центрі ім. Івана Миколайчука (до слова, зал був повний), Сергій Воронцов розповів, що фільм почали знімати ще до війни, та більшу його частину все ж зняли після 24 лютого. «Під час війни головне слово – ненависть, – зауважив Воронцов, – проте йдеться не про вбивство, а рятування багатьох тисяч життів. Тому, мабуть, тут головне слово – любов», – наголосив сценарист фільму.

Як відомо, в Ізраїлі 1969 року Траяну Поповичу присвоїли звання Праведника народів світу з формулюванням «на знак особливої вдячності за порятунок двадцяти тисяч чернівецьких євреїв від депортації у табори смерті в Трансністрії». Між іншим, Україна перебуває на четвертому місці у світі за кількістю Праведників народів світу. Попереду лише Польща, Нідерланди та Франція. Загалом Праведники народів світу походять більш ніж із 50 країн. За інформацією ізраїльського Національного меморіалу Катастрофи та Героїзму «Яд Вашем», Праведниками народів світу прийнято вважати осіб, які за своєю національністю не були євреями, але з ризиком для свого життя рятували євреїв у роки Другої світової війни.

Стрічка «Виживуть тільки закохані. Траян Попович та інші» сьогодні як ніколи на часі. Ось що сказав про її актуальність керівник проекту Сергій Гакман: «Головна проблема фільму – це проблема вибору. Можна керуватися або совістю, або тим, що тобі зручно в даний момент. Особливо це проявляється під час війни. Для нас Траян Попович – це приклад того, як людина, нехтуючи власними інтересами, намагається захистити величезну кількість людей».

Безперечно, цей фільм варто показати усій Україні та познайомити з історичною постаттю Траяна Поповича і зарубіжжя. Тим паче, що є варіант фільм румунською мовою та з англійськими субтитрами.

…Після закінчення фільму глядачі довго аплодували і було  чути навіть крики «Браво!».
Нагадаємо, що перший перегляд фільму «Виживуть тільки закохані. Траян Попович та інші» відбувся 17 січня у Краєзнавчому музеї і про це у «Версіях» писала Тетяна Спориніна, виставивши чимало фотографій як із самої події, так і стрічки. З ними можна познайомитися за посиланням:

https://versii.cv.ua/zhyttya/pereglyad-dokumentalnogo-filmu-vyzhyvut-tilky-zakohani-trayan-popovych-ta-inshi/60670.html

Людмила Чередарик

* Стів Спілберг, американський кінорежисер, сценарист, продюсер і монтажер – найкасовіший  в історії світового кінематографу, зняв епічну історичну драму «Список Шиндлєра» про людину, яка врятувала понад тисячу євреїв, тоді як  Траяну Поповичу  вдалося врятувати 20 тисяч!

Запис Чернівці – особливе місто, бо серед його мерів була така постать, як Траян Попович. Вдячні чернівчани зняли про нього фільм спершу з'явиться на Медіа-Версії.