Перед початком концерту присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять полеглих Героїв України. Ця тиша у Мармуровій залі звучала особливо проникливо й нагадувала, якою ціною сьогодні виборюється можливість жити, творити й співати українську пісню.

Особливого змісту концертові додала благодійна мета. Усі кошти, зібрані під час заходу, колектив спрямує на придбання зарядної станції «Бандера-павер» для свого колеги — викладача Коледжу ЧНУ та воїна 36-ї окремої механізованої бригади Іллі Гудзика.

У концертній програмі прозвучали стрілецькі та повстанські пісні, духовні й хорові твори, обробки українських народних мелодій, твори українських та буковинських композиторів. Кожна композиція звучала щиро й сильно, нагадуючи: українська пісня — це не просто мистецтво, а жива пам’ять народу, його історія і незламний дух.

За диригентським пультом — художній керівник капели, лауреат премій імені Сидора Воробкевича та Марка Черемшини Любомир Равлюк. Музичний супровід забезпечила концертмейстерка Людмила Нагірна. Ведучими вечора стали Галина Абрам’юк та Дмитро Павлюк.

До Мармурової зали прийшли викладачі, студенти, друзі капели, шанувальники хорового мистецтва.

Під час концерту ректор Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича Руслан Білоскурський вручив учасникам капели подяки за багаторічну сумлінну працю, вагомий внесок у розвиток хорового мистецтва та популяризацію української пісні. Це стало щирим визнанням багаторічної діяльності колективу, який уже багато десятиліть є важливою частиною культурного життя Буковини.

Народна аматорська чоловіча хорова капела «Дзвін» — один із найвідоміших чоловічих хорових колективів Буковини. Колектив діє при Центрі культури та дозвілля ЧНУ й об’єднує викладачів, співробітників, студентів університету та знаних митців краю.

Особливо приємно було бачити, що упродовж багатьох років капела «Дзвін» об’єднувала не лише професійних музикантів, а й представників різних факультетів університету. Чимало співаків прийшли до колективу саме з математичного факультету ЧНУ. Як людина, яка закінчила свого часу матфак, знаю, що у свій час у капелі співали студенти-математики, викладачі фізмату, а потім матфаку — зокрема Володимир Кирилович Маслюченко, Михайло Леонович Свердан,  Антон Михайлович Садовяк та інші. Це ще раз підтверджує особливу атмосферу «Дзвону», де любов до науки гармонійно поєднувалася з любов’ю до української пісні.

На концерті був присутній і колишній ректор Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Степан Васильович Мельничук, який упродовж багатьох років підтримував і опікувався капелою «Дзвін». На його адресу зі сцени прозвучали щирі слова вдячності за увагу до хорового мистецтва та підтримку колективу.

Зі словами вдячності виступили представники Чернівецького обласного об’єднання ВУТ «Просвіта» імені Тараса Шевченка, Чернівецького обласного товариства «Політв’язнів та репресованих», профспілкової організації працівників та Студентського парламенту ЧНУ.  Теплі слова лунали також від рідних учасників капели та численних шанувальників хорового мистецтва. Атмосфера вечора була особливо щирою й піднесеною — такою, коли музика звучить не лише зі сцени, а й у серцях слухачів.

Привітати колектив завітав і  Народний артист України Павло Дворський.

Під час концерту прозвучала й пропозиція порушити клопотання про присвоєння художньому керівникові капели Любомиру Равлюку почесного звання «Заслужений працівник культури України». Адже багаторічна праця диригента, його відданість українській пісні та внесок у розвиток хорового мистецтва Буковини давно заслуговують на високе державне визнання. Водночас хочеться, аби підтримка таких ініціатив звучала не лише у словах зі сцени. Авторитетні громадські та культурні організації, які висловлюють вдячність колективу, мають вагу й можливість бути почутими. Тому важливо не просто згадувати про клопотання, що «перебуває у кабінетах», а й наполегливо сприяти його реальному розгляду та втіленню. Люди, які десятиліттями працюють для української культури, заслуговують не формальної, а дієвої підтримки.

Сьогодні, коли Україна виборює свою свободу, такі концерти набувають особливого значення. Бо хорова пісня — це не лише мистецтво. Це підтримка, молитва, пам’ять і сила, яка об’єднує людей.

Капела «Дзвін» вкотре довела: українська пісня звучить не лише зі сцени — вона звучить у самому серці народу.

©Тетяна Спориніна,
фото автора

P.S. Цю статтю присвячую світлій пам’яті свого батька — викладача кафедри математичного аналізу, який щиро любив і пишався Народною аматорською чоловічою хоровою капелою «Дзвін». Для нього українська пісня, університет і «Дзвін» були частиною життя, якою він по-справжньому дорожив.

Запис Пісня, що тримає дух: у Чернівцях відбувся благодійний концерт капели «Дзвін» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Під час зустрічі звучала і важлива думка про вибір мови та культурної ідентичності буковинських письменників. У ХІХ столітті німецька мова відкривала значно ширші можливості для кар’єри, публікацій і визнання в Австро-Угорській імперії. Однак і Юрій Федькович, і Сидір Воробкевич свідомо обрали українську мову — попри те, що могли б стати успішними німецькомовними авторами. Саме тому їхня творчість — це не лише література, а й культурний вибір та праця для формування українського середовища Буковини. Вони писали мовою народу, серед якого жили, і фактично творили український культурний простір у регіоні, де перетиналися різні мови та традиції. Олександр Попович також показав присутнім унікальний тритомник творів Сидора Воробкевича. Старовинне видання справляло особливе враження — до нього навіть було страшно торкатися руками, настільки цінними й  музейними здавалися ці книга. Мені випала честь потримати цю книгу і переглянути її сторінки.

Прозвучало і цікаве спостереження від присутнього священника, який звернув увагу на один із портретів Сидора Воробкевича. Йшлося про хрест на грудях письменника-священника. Як пояснив Отець, право носити такий нагрудний хрест у церковній традиції отримували далеко не всі священники — це було знаком особливої пошани та визнання заслуг.  Від 1875 -го, з часу відкриття Чернівецького університету, Сидір Воробкевич викладав співи на богословському факультеті. Його заслуги були відзначені наданням почесних титулів протоієрея (1881) та архіпресвітера-ставрофора (хрестоносця, 1890). Таким він зображений на фото, опублікованому в 1901 році. Ця деталь стала ще одним нагадуванням про багатогранність постаті Воробкевича. Він був не лише письменником і композитором, а й духовною особою, яка мала великий авторитет у церковному середовищі.

Також Сидір Воробкевич отримав і найвищу державну нагороду Австро-Угорської імперії за цивільні та культурні заслуги. Отримання такого хреста українським православним священником на Буковині свідчило про визнання його культурно-освітньої праці на загальнодержавному імперському рівні. Це була оцінка його роботи як професора Чернівецького університету, автора десятків підручників та засновника української хорової школи в регіоні. Нагорода має вигляд золотого чотирикінечного хреста, покритого червоною емаллю. Позаду хреста розміщений двоголовий австрійський орел. У центрі — білий медальйон із золотими ініціалами імператора «FJ».

Особливо емоційною стала мить, коли Олександр Попович зачитав два вірші Сидора Воробкевича — «Збудилась Русь» та «То моя Буковина». Другий твір звучав під пронизливий звук повітряної тривоги, яка кілька разів переривала зустріч.

Наш світ великий, кажуть,
Повнісінький краси:
Тут Альпи, а там море,
Міста тут, там ліси…
Я край один лиш знаю,
Одну лише ріку,
Для них б’є серце в грудях,
Для них я лиш жию.
Для них із мого серця
Усі пісні пливуть, –
То моя Буковина,
Мій милий, синій Прут!..

Сидір Воробкевич, 1879

У цей момент поезія ХІХ століття сприймалася особливо гостро й сучасно. Особливо відчувалося, що розмови про літературу й культуру сьогодні — це не лише про минуле. Це про пам’ять, ідентичність і про здатність суспільства триматися за власну культуру навіть тоді, коли над містом звучать сирени…

…Вісти усім просторам,
Що братняя любов
Нас разом поєднала,
Щоб слава-доля знов
До нас назад вернули;
Щоб цвів наш рідний край,
Як цвів в часах минулих
Красою, мов той рай!..

Сидір Воробкевич, 1869

©Тетяна Спориніна,
фото автора

p.s.

Під час зустрічі Олександр Попович згадав і Семінарську церкву Трьох Святителів у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича — колишній Резиденції митрополитів, де свого часу Сидір Воробкевич викладав церковний спів і музику. Цей сакральний простір пережив різні епохи — від австрійського богословського центру до радянського обчислювального осередку та сучасного українського відродження.

Для мене ця згадка була особливою ще й тому, що я належу до покоління студентів математичного факультету, яким свого часу передали приміщення храму під обчислювальний центр. У церковній залі тоді розмістили перші ЕОМ, а саме Мінськ -4,  і не одну задачу довелося розв’язувати саме в цьому просторі під старовинними склепіннями.

І хоч епохи змінювали призначення храму, надзвичайно важливо, що завдяки науковій інтелігенції вдалося зберегти унікальний іконостас, настінні розписи та фрески. Вони залишилися майже у первинному вигляді. А вже у 1991 році в університеті відновили теологічне відділення.

Особливо символічно згадується 29 квітня 2018 року, коли мені довелося побувати у цій церкві разом із бійцями АТО — тоді захисників офіційно називали учасниками Антитерористичної операції. І тоді це був простір, де поєдналися історія, віра, наука й пам’ять різних поколінь…

Запис «То моя Буковина» під звук сирени: у Чернівцях говорили про Сидора Воробкевича… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Від 3 до 10 листопада 2025 року відбувся відкритий обласний конкурс «Байт» на кращу комп’ютерну програму серед учнів закладів загальної середньої та позашкільної освіти Чернівецької області віком до 14 років. Організатор конкурсу – Чернівецький обласний центр науково-технічної творчості учнівської молоді.

У цьогорічному конкурсі взяли участь 138 юних програмістів із 20 територіальних громад області. Тема конкурсу — «150 років Чернівецькому національному університету імені Юрія Федьковича» — надихнула учасників на створення оригінальних цифрових робіт, присвячених славетній історії, визначним постатям і сучасному життю університету.

Юні автори в обраній темі розкривали підтеми:
• цікаві факти з історії ЧНУ;
• відомі науковці, які викладали в університеті;
• славетні випускники;
• університет сьогодні;
• «Я планую навчатися в ЧНУ».

Конкурс проходив у кількох номінаціях:

• ігрові програми та бази даних (створення програм-анімацій мовою Python або в середовищі Scratch);

Автор: Даскалюк Марьян, учень 8-Б класу Опорного закладу Сторожинецький ліцей. Програма «Портрети історії…» реалізована на мові Python 3 з використанням бібліотек tkinter (для графічного інтерфейсу), Pillow (для обробки зображень) та json (для роботи з базою історії).   

• графічний редактор (2D-графіка) — роботи, створені у Paint;

• навчально-демонстраційні програми — презентації PowerPoint до 10 слайдів або роботи, розроблені на платформі Canva;

• анімація (мультфільм) — до 2 хвилин тривалості.

Конкурс «Байт» уже традиційно стає майданчиком для відкриття нових талантів — дітей, які мислять творчо, сучасно й технічно. Їхні роботи демонструють не лише знання комп’ютерних технологій, а й любов до рідного краю та повагу до історії Чернівецького національного університету — духовного й наукового центру Буковини.

Цифрова творчість юних учасників — це байти світла, допитливості й мрії про майбутнє, де наука і технології стають мостом до нових відкриттів.

Дякуємо ЗСУ за можливість навчатися та працювати.

Звіт про відкриття Конкурсу, статистика конкурсу, церемонія нагородження учасників конкурсу за покликанням на відео:

Конкурс «Байт» ще раз підтвердив: сучасні діти не просто користуються технологіями — вони творять нові цифрові світи. Їхні проєкти демонструють інтелектуальну допитливість, відповідальність та бажання робити світ кращим.
Бажаємо всім учасникам невтомного натхнення, сміливості експериментувати й віри у власні сили. Нехай цей конкурс стане для них стартовою платформою до нових відкриттів, перемог та професійних злетів.

©Тетяна Спориніна, Любов Рибалко, Денис Кондрюк, члени оргкомітету обласного конкурсу «Байт» на кращу комп’ютерну програму

Запис Байт юності і науки: цифровий погляд на ЧНУ… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

4 жовтня 2025-го у музеї авіації і космонавтики Чернівецького центру юних техніків імені Л.К. Каденюка відбулася зустріч з Головою Громадської ради Державного космічного агентства України Едуардом Івановичем Кузнєцовим. Подія була приурочена до початку Всесвітнього тижня космосу — міжнародного свята науки, натхнення і відкриттів.

Едуард Іванович Кузнєцов — постать, добре знана в українській космічній галузі. Як один із засновників та активних членів Державного (ДКАУ) і Національного космічного агентства України (НКАУ), він упродовж багатьох років був безпосереднім учасником формування державної космічної політики, підтримував міжнародні програми співпраці, сприяв розвитку вітчизняного космічного машинобудування.

Його діяльність поєднує наукову глибину, управлінський досвід і просвітницьку місію. Він багато років популяризує космічні знання серед молоді, організовує зустрічі, виставки, публічні лекції, допомагає музеям і навчальним закладам. Е.І.Кузнєцова  називають людиною, яка уміє говорити про складні речі просто і з натхненням, і саме завдяки таким фахівцям космос перестає бути абстрактним — він стає близьким, зрозумілим і надихає на дії.

Едуард Іванович Кузнєцов — голова Громадської ради Державного космічного агентства України, перший віце-президент Аерокосмічного товариства України, почесний громадянин Чернівців, Почесний доктор Honoris causa Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

Люди різних професій, віку й уподобань зібралися разом 4 жовтня у Чернівецькому музеї авіації і космонавтики, бо їх об’єднало спільне захоплення і прагнення — космос, сильна Україна, космічна держава, точні науки як пріоритет.

На зустрічі Едуард Іванович розповідав про українську космічну галузь: про підприємства у Дніпрі, Харкові, Києві, які створюють супутники і складні технічні системи, про ті наукові школи, що зберігають традиції ще з часів запуску перших ракет. Особливо емоційно пролунала розповідь про підготовку польоту першого українського астронавта Леоніда Каденюка — спільну працю сотень фахівців, де кожен мав свій внесок у велику місію.

«Україна має все, щоб повернути статус космічної держави. Для цього потрібно розвивати технічну освіту, підтримувати молодих науковців і вірити у власні сили», – Едуард Кузнєцов.

На згадку про зустріч Едуард Іванович подарував музею книгу Леоніда Каденюка «Місія — Космос» — як символ єдності поколінь і продовження великої справи.

Саме Едуард Кузнєцов стояв біля витоків створення Чернівецького музею авіації і космонавтики, який сьогодні є унікальним осередком пам’яті, науки й натхнення. Едуард Іванович завжди наголошував, що космос — це не лише про технології, а й про виховання мислення, мрії, віри в можливості людини.

Серед учасників заходу — гості з Клішківців, рідного села Леоніда Каденюка,  делегації з ліцею №22 та ліцею №11, вихованці Чернівецького центру юних техніків імені Леоніда Каденюка, представники наукових та освітніх спільнот. У залі панувала особлива атмосфера — зустріч поколінь, яких поєднує любов до неба і науки.

Особливим гостем події став Олександр Кошовий, командир мотопіхотного взводу 128-ї закарпатської гірсько-штурмової бригади. Уродженець Запоріжжя, він разом із родиною переїхав на Буковину після початку повномасштабного вторгнення. Попри втрату дому і поранення, Олександр повернувся до мирного життя і праці — приклад незламності та гідності, який так перегукується з духом космічних першопрохідців. І додала цій зустрічі глибокого людського виміру: про космос говорили не лише як про далеку орбіту, а як про символ сили, витривалості та віри в майбутнє України.

Зустріч 4 жовтня у музеї – це була не просто розповідь про космос — це був урок віри у власні сили, урок поваги до науки, до історії і до людей, які творять майбутнє.

Дякуємо ЗСУ за можливість вчитися і працювати.

Ще світлини з заходу є за покликанням – Тиждень космосу у Чернівцях: зустріч з Едуардом Кузнєцовим, яка надихає…

©Тетяна Спориніна, член правління Чернівецького міського центру УМАКО «Сузiр’я», фото автора і з архіву музею.

Запис Всесвітній тиждень космосу у Чернівцях: зустріч з Едуардом Кузнєцовим спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Перші магнолії, саджанці яких завезені до Чернівців із Японії близько 80 років тому, зацвіли у ботанічному саду Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича та біля центрального корпусу вишу.Про це повідомляє Укрінформ.
“Перші саджанці магнолій до нашого саду були завезені з Японії приблизно 80-90 років тому. І вже з тих дерев, які адаптувалися до наших умов, були розсаджені нинішні магнолії біля університету і тут, в нашому саду”, – розповіла провідний фахівець ботанічного саду ЧНУ ім. Ю. Федьковича Олена Янчук. Зокрема, почали квітнути такі види як магнолія Суланжа, магнолія Кобус. Усього їх тут близько 20 сортів. Доглядають за магноліями працівники ботанічного саду. Кажуть, що дерева вже добре адаптовані до наших умов і особливого догляду не потребують.
“Коли бачимо, що посушлива погода тримається довго, тоді варто підливати дерево. Особливо у перші роки після висадки. Потім, коли коріння проростає глибше у ґрунт, дерево отримує необхідну вологу”, – пояснила Янчук.
Біля розквітлих університетських магнолій полюбляють фотографуватися туристи. Як розповіли кореспонденту Укрінформу екскурсоводи, керівництво університету навіть змушено обгородити місце перед магноліями загороджувальною стрічкою, щоб туристи не ламали дерева та квіти.
Ботанічний сад Чернівецького національного університету є одним із найстаріших ботанічних установ України. Його засновано в другій половині XIX сторіччя, за часів, коли Буковина як коронне герцогство входила до складу Австро-Угорської імперії. За площею (3,5 га) ботанічний сад Чернівецького університету є найменшим в Україні.

Джерело: Укрінформ, фото Віталія Олійника

Запис У Чернівецькому університеті розквітли магнолії спершу з'явиться на Медіа-Версії.

.

Організатори: Управління освіти Чернівецької міської ради, Міський центр юних техніків ім. Леоніда Каденюка за сприяння Міжнародної асоціації позашкільної освіти (МАПО) та Чернівецького міського центру Молодіжного аерокосмічного об‘єднання «Сузір’я» (УМАКО «Сузір’я»). У Конференції взяли участь 105 доповідачів із 7 країн та 13 регіонів України.

.

21 лютого 2024-го у Науковій бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича відбулося урочисте закриття конференції. Закриття відбулося у змішаному форматі. В режимі онлайн – для всіх учасників конференції з різних населенних пунктів і очно – для юних дослідників з Чернівців і Чернівецької області

.

Працюючи тривалий час в Державному космічному агентсві України, Едуард Іванович Кузнєцов зазначив:
«За роки незалежності у нас в країні, зокрема в космічній сфері, з’явилися нові дати, свята, події, які підкреслюють значні досягнення в сфері високих технологій, деякі з них увійшли в історію нашої країни назавжди. Кожний такий захід має надзвичайно важливе значення для виховання молоді, адже саме їм будувати майбутнє нашої країни, яка має бути промисловою, високорозвиненою країною з високоосвіченим населенням. Особливе місце в нашій історії зайняв політ Леоніда Каденюка на шатлі Columbia місії STS-87 у 1997 році…
21 століття, в якому нам випала доля жити, це час інтенсивного розвитку високих та космічних технологій, мікроелектроніки, інформаційних технологій та науково-технічного прогресу в цілому. Багато вчених у світі підкреслюють, що тільки та країна має майбутнє, яка займається космічною діяльністю. Адже космічна діяльність – це зосередження і розвиток найбільш сучасних технологій, різних галузей промисловості, науки, які потребують працівників з надзвичайно високою освітою, інноваційного мислення, пошуком нових форм і методів досягнення високих результатів роботи».

Конференція проводилася за 8-ми напрямами:
Астрономія,
Наукові дослідження в Космосі,
Екологія Космосу,
Космічна медицина та біологія,
Людина. Земля. Всесвіт,
Історія розвитку авіації та космонавтики,
Ракетно-космічна техніка,
Міні-Всесвіт.

З архіву конференції: 14.02.2024 – Було космічно-фантастично!  «Всесвіт 2024». 14.02.2024

15.02.2024 – І Місяць проходить на північ від Юпітера…  «Всесвіт 2024». 15.02.2024

Привітав учасників конференції і модерував зустріч Сергій Сергійович Кізіма, директор Чернівецького ліцею №14. На закритті конференції виступила Ткачук Ірина Ярославівна, начальниця Управління освіти Чернівецької міської ради. Привітав учасників конференції з успішним її завершенням Кузнецов Едуард Іванович, голова Громадської ради Державного космічного агентства України. З побажаннями подальших успіхів виступили Тамара Володимирівна Марусик, проректор ЧНУ ім. Ю.Федьковича, Хуторной Віктор Васильович, завідувач методичного сектору навчально-методичного відділу Національного центру аерокосмічної освіти молоді ім. О.М. Макарова, з міста Дніпра, Яцков Сергій Васильович, секретар Ради Асоціації «Космос», місто Київ, Яценко Віталій Васильович, директор Чернівецького центру юних техніків ім. Л. Каденюка, Яна Юркова, член журі, університет Ексетер, Великобританія, Евеліна Драгомерецька, учасниця конференції, університет Страсклайд, місто Глазго, Великобританія.

Після урочистих привітань дипломами, грамотами, сертифікатами, подарунками були нагороджені учні закладів освіти Чернівецької громади. Відзнаки вручали І.Я. Ткачук, начальник управління освіти, Н.Д. Шевченко, заступник начальника управління освіти з виховної та позашкільної роботи закладів освіти, Т.В. Марусик, проректор ЧНУ ім. Ю.Федьковича, Т.В. Сендульська, завідувач відділу документів з економічних, технічних та природничих наук ЧОУНБ ім. М. Івасюка

Книга  «Астрономія для допитливих малюків» Ольги Шибки, керівника гуртка Астрономії та інформаційних технологій у Дніпрі, стала призом для учнів, які виборали перше місце. Книги передали в Чернівці в якості призового фонду для переможців – це проект від Ольги Шибки і Сергія Даниленка, голови   Марсіанського товариства України. Вдячні за подаровані книги. Ця книга є у вільному продажі. Всі кошти йдуть на підтримку ЗСУ.

І традиційний подарунок: «Місія – космос», книга-роздум Леоніда Костянтиновича Каденюка про космонавтику, про всествіт, про відповідальність людини за життя і за майбутнє. Редактор книги: Руденко Галина Борисівна

Вітаємо учасників, їх керівників та наставників. Дякуємо за цікаві дослідження і виступи. Велика подяка організаторам конференції. Дякуємо ЗСУ за можливість вчитися і працювати.

Бажаємо всім учасникам подальших творчих успіхів, нових відкриттів і здобутків!

Більше фото з закриття конференції за покликанням – Підведення підсумків Міжнародної освітньо-наукової конференції «Всесвіт 2024»

©Тетяна Спориніна, член правління Чернівецького міського центру УМАКО «Сузiр’я», фото автора та з архіву УМАКО «Сузiр’я»

Запис Підсумки І Міжнародної освітньо-наукової конференції «ВСЕСВІТ 2024» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

В онлайн зустрічі взяли участь Едуард Іванович Кузнєцов – голова Громадської Ради Державного космічного агентства України, почесний голова оргкомітету «Астрономічна обсерваторії «Клішківці»», м. Київ; Носов Віктор Петрович – член Громадської Ради Державного Космічного Агентства України, м. Київ; Борча Мар’яна Драгошівна – завідувачка кафедри інформаційних технологій та комп’ютерної фізики ЧНУ, м. Чернівці; Яценко Віталій Васильович – директор Чернівецького центру юних техніків ім. Л.К.Каденюка, м.Чернівці; Кирилюк Сергій Миколайович – виконавчий секретар оргкомітету «Астрономічна обсерваторія «Клішківці»», доцент кафедри фізичної географії, геоморфології та палеогеографії  ЧНУ імені Ю.Федьковича, с. Клішківці; Спориніна Тетяна Тадеївна – член правління Чернівецького міського центру УМАКО «Сузір’я», вчитель-методист, м. Чернівці; Гончарук Сергій Григорович, викладач кафедри прикладної фізики ЧНУ, м. Чернівці; ПП Корчевий Олександр Дмитрович, м. Чернівці; ПП Корчовий Дмитро Дмитрович , м. Чернівці; Сапогівський Анатолій Миколайович – заступник Клішковецького сільського голови; Мельник Надія Сергіївна – секретар Клішковецького сільської ради.

Модерувала захід Наталія Володимирівна Мельничук – керівниця Клішковецького музею «Буковина- край космічний», голова оргкомітету «Астрономічна обсерваторії «Клішківці»», ентузіастка створення обсерваторії.

З привітальним словом до учасників зустрічі звернувся Едуард Іванович Кузнєцов, перший віце-президент Аерокосмічного товариства України, Почесний доктор Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича, Заслужений працівник промисловості України, Лауреат Державних премій України в галузі науки і техніки. Майбутня обсерваторія буде використовуватися як освітня платформа для школярів не тільки Клішківців, а всієї Чернівецької області. Основне обладнання обсерваторії – це телескопи. Ці інструменти збирають і фокусують світло від далеких небесних об’єктів, дозволяючи нам бачити їх у деталях. Е.І. Кузнецов повідомив присутнім на цій зустрічі, що вивчаються варіанти постачання телескопу для майбутньої обсерваторії у Клішківцях.

Наталія Володимирівна розповіла про зроблену роботу за період від першої зустрічі членів оргкомітету в Клішковецькому опорному закладі освіти ім. Леоніда Каденюка: продовжується формування комплексу технічної документації для виготовлення проєкту будівництва.

Про астрономічну обсерваторію в іспанському місті Гранада розповів Сергій Миколайович Кирилюк, кандидат географічних наук, автор чисельних наукових статей і книг, що стосуються дослідження поверхні Місяця і місячних грунтів. C.М. Кирилюк у жовтня 2023-го перебував у відрядженні в Університеті Гранади  у межах проєкту «ArqusforUkraine». Обсерваторія розташована в інституті геофізики та запобігання сейсмічним катастрофам Андалузького університету, центру, створеного для об’єднання дослідницьких груп, ресурсів і достатніх інструментальних засобів, щоб забезпечити просування знань, розвиток та інновації в галузі геофізики, сейсмології. Дуже цікава історія Observatorio de Cartuja (Granada) .

Вона чимось нагадує нашу церкву. Побудована у вигляди хреста і з таким самим куполом посередині. Оригінальні плани належать архітектору Е. Форту. Обладнання, яке видно на фото- це лінзовий телескоп. Осерваторія зараз не працює, знаходиться на реконсрукції. С.М.

Кирилюк також додав, що наша майбутня обсерваторія у Клішківцях нікого не залишить байдужим, буде притягувати до себе людей: вся робота від просвітницької діяльності може і туристичної складової буде виконуватися сповна.

Тепер стосовно майбутньої споруди будь-якої обсерваторії. Вимоги, які накладаються на будівлю, визначаються значною мірою видом, маркою телескопа, який буде використовуватися в цій обсерваторії. Астрономічна обсерваторія Київського університету розташована за адресою: вул. Обсерваторна, 3.

Якщо пригадати історію Астрономічної обсерваторії Київського університету, то під час проектування головної будівлі університету (нині червоний корпус на Володимирській вулиці) у 1883 році Вікентій Беретті збирався прикрасити її вежою для астрономічних спостережень. Але астроном і математик Василь Федоров пояснив, що так робити не можна. Усі прилади повинні стояти на окремих власних фундаментах, стіни будівлі повинні бути точно орієнтовані по сторонах світу, потрібна особлива конструкція даху, тобто для обсерваторії потрібно будувати окреме приміщеня.

Саме про особливості будівництва таких споруд, як астрономічні обсерваторії, які залежать від особливостей і технічних характеристик телескопів, говорили учасники зустрічі. Важливо, щоб врахувати всі характеристики телескопічного обладнання, тоді і будівля буде максимально функціональною і буде давати можливості чіткої роботи самого телескопу.

Будь-які креслення обсерваторій, які є, не будуть просто скопійовані. Головне, це вимоги, що визначені специфікою, типом, маркою телескопу. Чи є у телескопа, наприклад, поглиначі вібрації, що вмонтовані в телескоп; які фундаменти, які мають бути сходи навіть для підйома до телескопа, щоб не створювати вібрацію. Мають бути консультації з відповідними спеціалістами.

«Сподіваюсь, що ми не говоримо за телекопи минулих сторічь, честь їм і хвала, а за телескопи передові, з автоматичним управлінням, можливо і програмним управлдінням, які будуть передавати інформацію навіть в мережу…»

Віктор Петрович Носов, науково-технічний експерт з лазерних та оптичних систем Громадської Ради Державного Космічного Агентства України, розробник і також концептуальних проєктів  «Оптична лабораторія для дитячого телескопобудування» і «Дитяча обсерваторія практичної і експериментальної астрономії». В.П. Носов поділився інформацією про проєкт реконструкції обсерваторії на Чернігівщині. Фото дороге для нас, зроблено за тиждень до трагічної загибелі Л.К. Каденюка. Це була зустіч із Юрієм Володимировичем, завідувачем кафедри фізики і астрономії Чернігівського університетута. У них є раритетний телескоп 1960 року, виготовлений фірмою Carl Zeiss Jena, який через певні обставини не працював. Цей дзеркальний телескоп мав унікальну оптичну схему: не два дзеркала, а три. І треба було виконати розрахунки параментрів телескопу і параметрів дзеркала і виготовити одне 200 мм дзеркало. Що, як розповів Віктор Петрович, вони і зробили.

У той момент у Леоніда Каденюка виникла ідея реконструювати купол в університеті у Чернігові та встановити новий купол у Вишеньках, дитячому оздоровчому табірі Чернігівської області.

Для Леоніда Костянтиновича Чернігівщина було особливим місцем, де почали здійснюватися його мрії. Адже 1967-1971 – це роки, коли Л.К. Каденюк навчається у Чернігівському вищому військовому авіаційному училищі льотчиків.

Всі інші присутні також висловили схвалення зробленим  роботам за період від першої зустрічі членів оргкомітету «Астрономічна обсерваторія «Клішківці»».

Мар’яна Драгошівна Борча, завідувачка кафедри інформаційних технологій та комп’ютерної фізики, на якій ведеться навчання за спеціальністю «Фізика та астрономія».

Майбутня обсерваторія допоможе і студентам ЧНУ мати практичну можливість спостерігати нові комети, супутники планет, вести різноманітні спостереження об’єктів далекого Всесвіту.

А учні, які зараз ще навчаються у школах, сподіваються, що Міжнарожний день Астрономії будуть проводити у новій обсерваторії. /Малюнки Ярини Швед, Дарини Зарайської, Юлії Вітько, Ірини Кривохижої з архіву ліцея №11/.

І від мене – для всіх любителів астрономії ці два фото часткового затемнення Місяця 28.10.2023.

Майбутня шкільна обсерваторія у Клішківцях дасть можливість розширити розуміння сучасних тенденцій світу, популяризувати науку серед молодого покоління та заохотити здобувачів освіти до занять науково-дослідницькими проєктами. А оргкомітет і всі зацікавлені спеціалісти, фахівці, аматори будуть активно сприяти реалізації цього неординарного і навіть фантастичного проєкту.

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Про майбутню обсерваторію у Клішківцях… спершу з'явиться на Медіа-Версії.