Подвір’я Надії Василівни, вчительки біології із 30-річним стажем схоже на казку. Різноманітні рослини дивовижної форми та кольорів, кущі та дерева інтригують і відносять кудись далеко, до чарівної країни… Крім того, Надія Юзефович ще й поетеса.
Квіти перемогли!
– Чому вибрали біологію?
– З дитинства любила літературу. Але так сталося, що писати почала аж… у 40 років. А перемогла біологія тому, що дитинство пройшло неподалік від лісу. Від народження довкола себе бачила польові та лісові квіти. Це і посприяло. І все життя, де б не була, біля мене скрізь квіти…
Коли працювала у школі, то до будь-якого свята складала дітям віршики. Одного разу проводився огляд пісень про радянську армію. Я написала віршовані слова. Учні виконали ці віршики у вигляді пісні. Мій клас здобув перше місце та отримав грамоту.
Над хворобами – сміюся
– У своїх віршах та гуморесках змальовуєте своє життя?
– Так, дійсно, всі вірші та гуморески, написані мною – це реальні історії. Нічого не вигадане, усе взяла зі свого життя та з життя близьких мені людей.
Після виходу на пенсію, не працювала. За станом здоров’я довелося ходити лікарнями, тому навіть маю гумореску про всі хвороби, якими перехворіла.
А загалом, жити дуже цікаво! І хоча за спиною маю досить багато пережитого, намагаюсь радісно зустрічати кожен день і обов’язково пізнати щось нове. І не розумію тих людей, які кажуть, що не хочуть жити…
Люблю писати про все реальне,
то поверхово, то верхово,
то детально,
з життя рядки свої черпаю,
народну мудрість я вивчаю.
Довідка:
Надія Юзефович – вчителька біології 5-8 класів. Родом з Вінницької області. Все життя працювала в Сокирянській СШ №1. До Чернівців переїхала 1977 року.
Першу збірку віршів назвала «На струні душі». Наступні дві збірки нині дописує: «Віршики для дітей» та «З життя рядки свої черпаю».
Якось надрукувала 300 книжечок за свій кошт та подарувала учням, вчителям та друзям.
Переїхавши з Сокирян до Чернівців, постійно відвідує творчі вечори, пише на них відгуки та педагогічні роздуми.
Любов КАФАНОВА, «Версії»
