Чергова акція з серії «Купуй українське!» чомусь не надихає пересічних українців, – скаржаться партійні боси та чиновники в костюмах і мештах дорогих світових марок… От несвідомі в нас громадяни, не підтримують українських виробників!..
Згадані «великі дяді» граються у «передвибори» млявенько, бо пречудово знають: купувати особливо нічого. Те, що гордо зветься промисловістю, насправді – згорьовані залишки зруйнованих підприємств. Кожний з таких «борців» добре знає: з’явившись межи людські очі у капцях «Прогрес» чи костюмі а-ля «Трембіта», інакше як наймення лоха він не отримає, а це – кінець іміджу, зрештою, і кар’єрі, до того ж марно витрачені чималі кошти.
Краще допомогти прохарчуватися китайцям: якість така ж, але дешевше, або ж європейцям – дорого, але вдягти-взути не соромно.
В цьому переліку доречно згадати ковбасу без м’яса, розведене водою до сіро-голубого молоко, фальсифіковану горілку – все від національних виробників. І все це у жахливій упаковці з простроченими термінами придатності. Імпорт, навіть обкладений додатковими митами та акцизами, приваблює більше.
Утім, коли начальство так переймається долею української моркви та картоплі, вугілля та сталі, то чого ж не модернізує підприємства власним коштом, а залучає іноземців? Чому не субсидує наших? Чому не надасть податкових та кредитних пільг? Правильно, грошей нема, все давно розібране по кишенях «піклувальниками».
То чи варто сподіватися, що Лакшмі Міттал та йому подібні повинні за кровно зароблені рупії, долари чи євро «виробляти українське» і працювати на нас? Вони, як справжні патріоти, підтримують власну державу, використовуючи Україну як сировинну базу.
А українець, який організував власну справу і хоче працювати на совість, згодом починає працювати на кишені реєстраторів, пожежників, податківців та інших перевірників… Де купити українське?
Лєра Ясницька
