Сьогодні Чернівецька обласна організація Товариства Червоного Хреста України відзначає 90-річчя руху
До свята відзначено державними, урядовими та вищими нагородами ТЧХ України
Олександру Більцан, Ніну Кирилюк, Любов Іванович, Мирославу Равлюк – голів Вижницької, Сторожинецької, Заставнівської та Глибоцької РО ТЧХ, а також Михайла Ревуцького, журналіста, волонтера і ветерана Червонохрестівського руху, Надію Руснак, головного лікаря ЦРЛ, члена президії Хотинської організації ТЧХ, Михайла Піпка, члена президії правління ЧО ЧТХ, голову ради ветеранів ЧНУ.
Милосердя за будь-яких обставин
Літо 1969. Шалена повінь, забравши десятки і сотні життів, затопила тисячі помешкань буковинців. Залізничне сполучення з Чернівцями було порушене. Люди, які врятувалися від стихії, залишилися буквально голими і босими, без засобів до існування. Їх поселяли, де могли. Найчастіше – у шкільних спортзалах. Поверх сотні чернівецьких сімей тулилося на підлозі концертних залів Будинку офіцерів і Будинку текстильників. Без одягу, харчів, з маленькими дітьми. Попервах у них не було навіть склянки чистої води та шматка хліба. І першими на їхню біду відгукнулися червонохрестівці. Служби МНС тоді ще не було. Представники патронажної служби, створеної на початку 60-х, збирали і приносили потерпілим одяг, продукти, ковдри, надавали їм першу медичну і психологічну допомогу.
– У найскладніших для суспільства ситуаціях червонохрестівці завжди там, де люди потребують милосердя, – наголошує Тетяна Леонідівна КОРНІЛОВИЧ, голова Чернівецької обласної організації Товариства Червоного Хреста України. – Від 1918 року, тобто, від моменту створення організації її представники
продовжують бути надійною опорою для знедолених: сиріт, інвалідів, немічних, хворих, самотніх. Ми є останньою інстанцією, куди люди можуть звернутися по допомогу за будь-яких найскрутніших обставин. Та, коли бути відвертими, то сьогодні ми обслуговуємо 8 тисяч самотніх буковинців похилого віку, а потребують нашої допомоги, – 18 тисяч!
Крім того, серед буковинців є й такі, що не можуть, скажімо, самотужки щодня добиратися до лікарні, а їм призначений денний стаціонар. У таких випадках організовуємо стаціонари на дому. Нині в області таких 1241. Обслуговують хворих 65 патронажних сестер. Керує патронажною службою Алла Пилипівна Смотрова, великий ентузіаст своєї справи. Вона лікар, вийшла на пенсію і вже 10 років у Червоному Хресті. Побільше б нам таких людей! Загалом скажу, що байдужі в нас не затримуються. Ось, наприклад, патронажна медсестра з медико-благодійного центру на вул. Стасюка, 28, що в обласному центрі, Марія Любківська. Вона за фахом юрист. До нас прийшла вже далеко не дівчинкою. Так їй припала до душі ця робота, що вона в сорок стала студенткою.
Однак ідеї ЧХ поділяють не тільки люди старші, у нас успішно діє обласний клуб молодих волонтерів. Загалом культивуємо традиції спадковості.
Товариство Червоного Хреста України – найстарша і наймасовіша у нашій державі громадська благодійна організація. Вона є учасником Міжнародного руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця – найдієвішої у світі гуманітарної організації, яка нараховує 97 мільйонів волонтерів та уособлює нетлінні ідеали людства – милосердя і взаємодопомогу.
– Які ще завдання реалізує організація?
– Крім самотніх похилого віку, допомагаємо сиротам, інвалідам, багатодітним, хворим на туберкульоз та СНІД, а також людям, які живуть з вірусом імунодефіциту (ВІЛ) тощо. Маємо лікарню Червоного Хреста на 40 ліжок у Берегометі, реабілітаційні центри в селах Чудей та Зелена Сторожинецького і Кельменцького районів відповідно на 25 і 10 ліжок, а ще – 9 медико-соціальних кімнат, де при потребі виконуються безкоштовно медичні маніпуляції. Тільки торік там обслужили майже 35 тисяч краян. А у 12 банках одягу, які діють при кожній районній організації, матеріальну допомогу отримали майже 15 тисяч людей. Маємо також 34 пункти першої доспеціальної медичної допомоги в домівках волонтерів, які мешкають у віддалених селах, та 4 пункти прокату предметів медичного догляду та реабілітаційного інвентарю. В кожному районі діють вітальні милосердя.
Реалізуємо різні програми – чорнобильську, донорську, боротьби з соціальними проблемами. І, зрозуміло, допомога при надзвичайних ситуаціях служби катастроф Товариства. Вона діє під час стихійних лих, масових аварій, епідемій, збройних конфліктів тощо, тут і підтримка біженців і переселенців, збирання гуманітарної допомоги тощо. Наша обласна організація має 12 рятувальних формувань, які постійно тренуються, щоби завжди бути у бойовій готовності.
– Кілька років тому у Пруті втопився 9-річний хлопчик. Його вчасно витягли з води, та ніхто з присутніх на березі не зумів зробити штучного дихання. Через безпорадність оточення дитина померла до приїзду «швидкої». Ця смерть вразила своєю безглуздістю…
– Один з головних напрямків нашої роботи – навчити населення надавати першу медичну допомогу. Цим займається філія навчально-тренувального центру. Лише торік там отримали сертифікат міжнародного зразка 945 буковинців. А нещодавно ми підготували методичний посібник готовності до надзвичайних ситуацій. Залишилося тільки надрукувати його. Крім того, вчимо школярів, як поводитися в екстремальних ситуаціях, влітку для цього виїжджаємо до таборів відпочинку.
В одному інтерв’ю марно навіть намагатися розповісти про всі сфери діяльності нашого Товариства. Тому скористаюсь можливостями газети і подякую всім, хто, працює у Червоному Хресті. Це люди, життєва мета яких – не слава і не гроші. Бо прийшли вони до громадської організації, щоби допомагати іншим. Мають великі душі та чисті серця.
Зі святом вас, дорогі мої колеги!
Контактні телефони для тих, хто потребує допомоги: (8-0372)-52-80-09, 52-80-13
Безвість – найболісніше почуття для людини
Україна долучилася до норм міжнародного гуманітарного права, створивши 1992 року при Товаристві Червоного Хреста службу розшуку. Це єдина така служба, що офіційно визнана в Україні. Вона надає безкоштовно допомогу громадянам, які втратили родинні зв’язки внаслідок:
* збройних конфліктів;
* стихійного лиха;
* техногенних катастроф;
* сучасних міграційних процесів;
* інших екстремальних ситуацій у світі.
Українська служба розшуку стала членом унікальної Червонохресної мережі з відновлення родинних зв’язків. Її діяльність допомагає людям здійснювати дорогоцінне право дізнатися про долю близьких людей, які зникли безвісті.
У Чернівецькій області за консультацією з питань розшуку громадяни можуть звернутися до обласної організації Червоного хреста. В більшості випадків такі звернення стосуються розшуку та стану поховань загиблих у
війнах, розшуку рідних за кордоном або в місцях примусового утримання, документів, які підтверджують факти перебування в евакуації.
Щоби розшук було розпочато, необхідно подати таку інформацію:
Про особу, яку розшукують – прізвище, ім’я, точну дату та місце народження, імена батьків, дівоче прізвище матері, національність, віросповідання, останню відому адресу перебування та обставини втрати зв’язку.
Про особу, яка робить запит – прізвище, імя та по батькові, ступінь спорідненості з особою, яку розшукують, повну адресу і номер телефону.
Служба розшуку забезпечить конфіденційність, неупередженість, уважне ставлення до кожного звернення. Звертайтесь до обласної організації Товариства Червоного Хреста України за адресою: 58003, Чернівці, вул. Маяковського, 31, тел.: 528009, 528117, або до районних організацій за місцем проживання.
Розшукова робота з року в рік удосконалюється, та залишаються її головні принципи: терпіння, наполегливість, дбайливість й акуратність. Однак жодні сучасні технології ніколи не замінять людської інтуїції та наполегливої роботи з інформацією.
Службою розшуку Червоного Хреста в Україні розшукуються:
СТАСЮК Ганна Миколаївна, 1942 р. н. та Іван Миколайович, 1944 р. н., уродженці Заставни Чернівецької області, які після смерті матері 1945 року були направлені до Чернівецького дитячого будинку. Розшукує брат, СТАСЮК Василь Миколайович.
№79043/10
Прес-служба Чернівецької обласної організації ТЧХ
