Середній клас, якого нині практично ще немає в Україні, вже втрачає свої позиції, Так, за результатами соціологічного опитування громадської організації «Українське демократичне коло», 67% українців упродовж останнього року відчули погіршення матеріального становища. При цьому 12% українських сімей бракує грошей на їжу, а 44% – на одяг та взуття. Чи не тому 75% громадян України, за результатами опитування, готові їхати за межі держави у пошуках роботи та кращого життя.
Та, навіть за умови таких не вельми позитивних розкладів для держави, наш рідний уряд почувається якнайкраще. Ніщо не може погіршити його апетит щодо витрачання бюджетних коштів на власні потреби.
Для прикладу порівняймо такі, як на мене, вбивчі цифри. На утримання будинку відпочинку «Конча-Заспа», комплексу відпочинку «Пуща-Водиця» та автобази Державного управління справами (ДУС, який в народі називають Дуся) цього року з бюджету було виділено 107 млн. гривень. (13,3 млн. дол.). Тоді як на санаторно-курортне оздоровлення інвалідів з подачі Верховної Ради виділили лише 97 млн. грн (12 млн. дол.). Як відомо, інвалідів в Україні – 2,6 млн. По скільки виходить на кожного – порахувати не важко.
А скількох поважних осіб обслуговують 107 млн. грн? Верховна Рада – 450, Кабмін – 1174, Секретаріат Кабміну 587 та ще 514 осіб з Адміністрації Президента, де, до речі, ще взимку працювало 424 особи. Додаємо й отримуємо 2725 осіб. Утім, можливо, що ВРУ має свої окремі кошти, а, ймовірно, когось я не зарахувала. Тим паче, що народні депутати, приміром, відпочивають сім’ями. Тож для полегшення підрахунку візьмемо круглу цифру – 3 тисячі урядовців. І виходить, що на потребу кожного з цих людей держава витрачає щорічно майже по 110 тис. грн. Зауважу, йдеться не про зарплату.
Та порівнюємо далі, бо, як казав класик, усе пізнається саме в порівняннні. Фінансування всіх українських бібліотек – а їх, за даним 2002 року, є нібито 20400 – «з’їдає» 108 млн. грн (13,5 млн. дол.). Це по 5 тисяч з копійками на рік на кожну.
Як то кажуть, коментарі зайві. Демонструючи такий нахабний пріоритет власних потреб над суспільними, влада не може не викликати відрази і вже самим своїм існуванням підвищувати градус еміграційних настроїв. Тому чи варто обурюватися тим, що буковинці масово оформляють румунські паспорти? Це роблять навіть мої колеги, які перебувають на непоганих посадах. Непатріотично? Факт. Але де нині знайдеш патріота, коли голова у риби вже згнила…
