Червона зона» очима лікарів-інфекціоністів

8 місяців тому, 2 березня, коли SARS-CoV-2 або COVID-19 були ще абревіатурами в новинах з розділу «Світ» і стосувались здебільшого Китаю та Італії, перед Чернівецькою обласною лікарнею постало завдання вилікувати першого в Україні пацієнта з коронавірусом. Зробити це мали за відсутності єдиного протоколу лікування, досвіду і спеціальних ліків.
За 20 днів після госпіталізації 39-річний Олександр, який наприкінці лютого разом з дружиною об’їздив Ломбардію, одужав. Зараз про його перебування в лікарні нагадує блакитна табличка Національного реєстру рекордів України, яка стоїть у кабінеті головного лікаря Сергія Цинтаря.

Навіщо лікареві політика?

Нинішньої виборчої кампанії Цинтар балотувався до Чернівецької обласної ради від «Слуги народу». Вибори він вважає радше необхідністю, ніж власним бажанням: мовляв, треба вибивати гроші на лікарню. Побіжно додає, що на місцеві вибори цьогоріч пішли близько третини лікарів закладу. Лікарні є на що «вибивати» гроші. Наприклад, в інфекційному відділенні, одному з двох у Чернівцях, де лікують пацієнтів з COVID-19, немає душу й кімнати відпочинку для лікарів.
Величезний медичний заклад, зведений 1886 році за розпорядженням цісаря Франца Йосифа за 134 роки, звісно, позносився, хоча персонал усіх відділень робить героїчні зусилля на підтримку закладу в дії. Але цей рік, 2020-й – один із найважчих за всю її історію, принаймні для інфекційного відділення.

Лікарю, захистися сам…

– Коли до нас надійшов перший пацієнт, ми мали лише 10 протичумних костюмів, – розповідає завідувачка відділенням Валентина Миндреску. – Далі підтягнулись волонтери, небайдужі люди і лише потім – держава.
Початок епідемії лікарі інфекційного відділення зустрічали в зелених протичумних костюмах, кажуть, працювати в них було простіше за нинішні. Після протичумних були халати, які зав’язувались на спині, прорезинені костюми і врешті нинішні – на дотик щось середнє між тканиною і поліетиленом. Значна частина постачання – за кошти волонтерів і спонсорів.
Більшість лікарів області, які мали справу з коронавірусною інфекцією, перехворіли самі, дехто вже й вдруге. Роботи в них стільки, що потрапляння самих на лікарняне ліжко сприймається як – звісно, сумнівна – можливість перепочити. Є серед них і втрати, на жаль.
На початку епідемії щонайменше 300 мільйонів гривень на боротьбу з коронавірусом в Україні витратив Ахметов. На запитання, чи хороші костюми від пана Ахметова, лікарі трохи іронічно відповідають, що взимку в них не холодно. Восени – також. Про літо ми вже писали в тодішніх числах «Версій». Найбільшою проблемою стає прозорий захисний екран, на якому постійно збирається конденсат. «Двірниками» може слугувати хіба власна рука, якщо вдасться просунути її між екраном і респіратором.

Лайфхак від досвідчених медиків: екран можна натерти шматочком сухого мила, після чого крапельки води стікатимуть донизу без «парникового ефекту».
Лікар може ходити в захисному костюмі 4 години, зміна триває 24 години. Майже ніхто з лікарів у відділенні, де лікують пацієнтів з ковідом, не носить захисний костюм. Аргументів два: *ми вже перехворіли; *костюми не захищають.

5 л кисню на хвилину одному хворому
Інфекційне відділення Чернівецької обласної лікарні – це 60 ліжок на двох поверхах стаціонару і 82 медичні працівники. Найголовніша – палата інтенсивної терапії. Це єдине місце з прямим доступом до найнеобхіднішого під час COVID-19 – кисню. І його бракує. Як і обладнання для його доставки хворому. На практиці це виглядає так: з розподільної трубки кисень надходить у саморобний зволожувач з пластикової пет-пляшки. Після зволоження він переходить світло-зеленою трубкою до маски на обличчі пацієнта і далі в його дихальні шляхи. Водночас до кисню у відділені можуть підключити лише чотирьох пацієнтів.
Утім зараз працюють над новою розвилкою.
У палаті інтенсивної терапії чотири місця, є ще реанімація. Пацієнтам інтенсивної терапії ставлять пульсоксиметр – пристрій для вимірювання рівня кисню у крові та пульсу. Пульсоксиметр за кілька секунд показує рівень кисню в крові – сатурацію. Пряма точка доступу до кисню – це другий етап допомоги пацієнту, який має проблеми з диханням. Перший – це кисневий концентратор, до якого підключають пацієнта з незначним зниженням рівня сатурації.
Третій – СІПАП-маски та ШВЛ-апарати. До них підключають лише в критичних випадках – у реанімації.
Наприкінці березня в лікарні з’явилось ще одне відділення для ковід-пацієнтів – пульмонологічне. Перепрофільоване. Тут розгорнули 45 ліжок, усі зайняті.
– У нас є кисень, розводка, 10 концентраторів, – розповідає завідувачка відділенням Світлана Коваленко. – Хворі часто приходять зі своїми концентраторами, це апарати, більше для домашнього користування – для малої кисневої терапії. Тож, якщо хворий має таку можливість, ми рекомендуємо купувати концентратори.
(Хто не в темі – тисяча доларів, плюс-мінус).
Людині, у середньому, треба 5 літрів кисню на хвилину, розповідає Світлана. Це 300 літрів на
годину і понад 7 тисяч літрів на добу.

Скільки лікувати хворого?
Пацієнт середньої важкості проводить в інфекційному відділенні Чернівецької лікарні від двох тижнів. «Легких» хворих з коронавірусом в Україні не госпіталізують. Найдовший термін перебування у лікарні за ці 8 місяців – 50 днів. Тотальне ураження легенів. Але пощастило: пацієнтка пішла додому своїми ногами.
Головна людина у відділенні – Валентина Миндреску. Вона прийшла в Чернівецьку обласну лікарню в 1997 році, одразу після медінституту. Тут проходила аспірантуру та до 2009 «виросла» до завідувачки інфекційного відділення. Коронавірус називає найбільшим викликом за 11 років своєї роботи. Окрім неї, в її родині перехворіли ковідом чоловік і донька, дякувати Богові, не всі одночасно.
Зараз лікарі Чернівецької обласної вже розповідають, що мають і засоби захисту, й доплати. А не під запис додають, що перед виборами лікарню «засипали» ліками.
За матеріалами ЗМІ 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *